Медицина

Цікаво знати

Цікаво знати!!! 

Виникнення фотографії і кіно

         Проблема зображення дійсності рухомою, ди­намічною хвилювала людину ще за давніх часів. У наскальних зображеннях первісної людини є послідовність певних дій (у серіях рисунків), що відображає початок, кінцеву мету та етапи її досягнення. Згодом, коли техніка живопису сягає своєї досконалості, художники постійно прагнуть передати динаміку розгортання подій. Передусім така тенденція стає помітною в епоху Ренесансу (Проторе­несанс, Високе Відродження). Зокрема, відомий епічний цикл фресок із життя Марії і Христа Джотто ді Бондоне, серії картин «Мадонна із квіткою», «Мадонна в гроті», «Мадонна в зелені», «Сикстинська Мадонна» Лєонардо да Вінчі та Рафаеля.

         Видатні всесвітньовідомі та невідомі живописці XIVXVI ст. вже володіли технікою передання динаміки сюжету в одному плоскому зображенні («Тайна вечеря» Лєонардо да Вінчі), уявного звернення зображення до кожного спо­стерігача (Мікеланджело, Тіціан та ін.). Розвиток суспіль­ства, його перехід від епохи Середньовіччя до епохи капіта­лізму вимагав прилучення до культури найширших верств населення. Це було об'єктивною потребою становлення но­вих продуктивних сил, науки і техніки. Буржуазні відноси­ни потребували людини з якісно іншим баченням світу. Зро­зуміло, що визначні мистецькі твори існували лише в од­ному або декількох екземплярах, тому доступ до них був обмежений. Так, з одного боку, виникла соціальна потреба в прилученні до культурної спадщини і культури найширших мас людей, з іншого — розвиток техніки і технології створив принципово нові можливості для передачі культурної інформації усім верствам суспільства. Отже, ідея рухомого зображення виникла не на безплід­ному ґрунті, а була підготовлена усім попереднім розвит­ком культури. Геніальна думка про передачу динаміки зо­браження через послідовну серію картинок або предметів існувала ще задовго до її технічного втілення. Першим кро­ком до реалізації  цієї думки стало   винайдення   способу відтворення зображення на спеціальній плівці, папері. Про­те історія фотографії починається із дослідів, коли зобра­ження з допомогою камери-обскури переносилося на пло­щину і перемальовувалося   (кінець XV ст.). Такі досліди проводив ще Леонардо да Вінчі. Фотографія в сучасному її розумінні виникла у XVIII ст. з відкриттям чутливих до світла матеріалів. У 1802 р. Т. Уєджвуд  (Англія)  вперше отримав зображення на пластинці, але ще не володів спо­собом  його закріплення.   Датою   виникнення   фотографії вважають 1839 р., коли Л. Ж- М. Дагер доповів Паризькій академії   про  свій  спосіб   фотографування   (дагеротипію). Майже  одночасно з   Дагером   про   свій   спосіб    доповів У. Г. Ф. Толбот (спосіб запатентований у 1841 р.). Різниця полягала в тому, що в одному випадку отримували спочат­ку негатив, а в іншому — позитив.

         Досконало вивчивши принцип роботи кінетоскопу Едісона (апарата для спостереження швидкозмінюваних фо­тографій, що створював ефект руху об'єктів, 1891 р.), брати Луі та Огюст Люм'ери винайшли, а в 1895 р. запатентували «кінематограф». 28 грудня 1895 р. в підвалі «Гран кафе» на бульварі Капуцинів (Париж) відбувся перший публіч­ний платний сеанс кіно. Зрозуміло, що спочатку кінемато­граф хвилював публіку не своїми художніми досягнення­ми, а технічними можливостями. Тому перша «програма Люм'єра» включала сцени, зняті з натури; «Вихід робіт­ників із заводу Люм'єра», «Прибуття поїзда на вокзал Ла Сьота», «Политий поливальник» та ін. Всього фірма Люм'єра випустила біля 1,5 тис. одно-, двохвилинних філь­мів. У жанровому відношенні це були прості репортажі, ігрові сцени на літературні та історичні сюжети.