МАТЕРІАЛИ ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ№ 22

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ№ 20

 

Тема: Участь медичної сестри у підготовці пацієнтів до лабораторних методів дослідження.

 

 

 

    

Сучасну медицину не можна представити без лабораторної діагностики. Без лабораторних досліджень не ставиться жоден діагноз. У   лабораторному відділенні   можна здати будь-які аналізи, необхідні для діагностики захворювань.

Бездоганна діагностика й правильний діагноз - це важливі складові оцінки якісних результатів роботи лікарів.

     У лабораторії не можуть вилікувати хворого, але діагностична інформація допоможе лікареві й пацієнтові прийняти правильні рішення відносно застосовуваних методів лікування, оцінити їхню ефективність, а в багатьох випадках і запобігти виникненню захворювання завдяки виявленню патології на ранній стадії розвитку.

       Важливою основою лабораторної діагностики є інформація про стан організму пацієнта на клітинному й молекулярному рівні. Це дозволяє лікареві більш глибоко зрозуміти етіологію й патогенез захворювання.

       За рахунок впровадження автоматизованих методів лабораторної діагностики в багато разів зросла продуктивність: сучасна лабораторія може за день виконати дослідження сотні біологічних проб по багатьом десяткам показників. Близько 90% роботи виконується на автоматичних аналізаторах і інших високотехнологічних приладах.

       Лабораторна діагностика - це прогресуюча медична спеціальність, що виконує дослідження біоматериалу людського організму з використанням морфологічних, біохімічних, імунологічних, генетичних, молекулярно-біологічних, бактеріологічних, цитологічних, токсикологічних, вірусологічних і інших методів.

    

 

Основу клінічної лабораторної діагностики становлять медичні технології, кожна з яких, пройшовши наукову апробацію й процедуру дозволу на застосування, вимагає відповідного лабораторного устаткування, безперебійного постачання реагентами, специфічних методичних рекомендацій, виконання санітарних правил, технічного контролю, підготовки персоналу, економічного обґрунтування та ін.

Проведення оптимального комплексу лабораторних досліджень дозволяє в багато разів скоротити витрати на лікування важких ускладнень і хронічних форм хвороб. Регулярне, доступне й своєчасне обстеження в лабораторіях  дає можливість попередити багато неприємностей і реально поліпшити якість життя.

 

   

В лабороторному відділенні проводять наступні види досліджень:
Загальноклінічні дослідження:

Загальне дослідження сечі (фізичні властивості)

• Мікроскопічне дослідження сечі

• Двохстаканна проба сечі

• Аналіз сечі за Нечипоренком

• Аналіз сечі за Земницьким

• Визначення цукру в сечі (якісне)

• Визначення цукру в сечі (кількісне)

• Визначення кетонових тіл в сечі

• Визначення жовчних пігментів

• Визначення білку в сечі (якісне)

• Визначення білку в сечі (кількісне)

• Визначення білку в добовій сечі

• Визначення сечової кислоти в сечі

• Визначення креатинінового кліренсу в сечі (проба Реберга)

• Визначення діастази в сечі

• Проба Ласуса

• Загальний аналіз мокроти

• Дослідження мокроти на БК

• Цитологічне дослідження мокроти

• Дослідження калу на приховану кров

• Дослідження калу на вміст яєць глистів

• Дослідження калу на вміст найпростіших

• Дослідження калу на вміст яєць глистів методом збагачення

• Копрограма

• Загальний аналіз секрету передміхурової залози

• Дослідження секрету передміхурової залози на патогенну мікрофлору

• Загальні властивості вмісту дванадцятипалої кишки

• Мікроскопічне дослідження вмісту дванадцятипалої кишки

• Дослідження вмісту дванадцятипалої кишки на вміст цист лямблій

• Комплексне дослідження урогенітальних мазків на патогенну мікрофлору та трихомоніаз

• Цитологічне дослідження урогенітальних мазків

• Кольпоцитограма

• Спермограма

• Дослідження лусочок шкіри, нігтів та волосся на патогенні гриби

• Дослідження шкіри та вій на демодекоз

• Загальне дослідження спинномозкової рідини

• Загальне дослідження ексудатів і транссудатів

• Цитологічне дослідження ексудатів і транссудатів.
  Гематологічні дослідження:

• Аналіз крові (лейкоцити, гемоглобін, ШОЕ)

• Розгорнутий аналіз крові (еритроцити, гемоглобін, кольоровий показник, лейкоцити, ШОЕ)

• Розгорнутий аналіз крові на гематологічному аналізаторі (18 показників)

• Підрахунок лейкоцитарної формули

• Підрахунок ретикулоцитів

• Визначення токсогенної зернистості лейкоцитів

• Підрахунок базофільної зернистості еритроцитів

• Визначення атипових мононуклеарів в мазках крові

• Визначення вмісту в крові атипових мононуклеарів латексним тестом

• Визначення в мазках крові малярійного плазмодія

• Дослідження в крові LE-феномену

• Визначення вмісту в крові анти-ДНК системного червоного вовчака латексним тестом

• Визначення осмотичної резистентності еритроцитів.

 

Серологічні дослідження: 

• Постановка RW експрес-методом (класичним)

• Визначення вмісту антитіл до блідої трепонеми імунохроматографічним експрес-тестом

• С-реактивний білок якісно, С-реактивний білок напівкількісно

• Антистрептолізин-О якісно, Антистрептолізин-О напівкількісно

• Ревмофактор якісно, Ревмофактор напівкількісно

• Група крові

• Резус-фактор

• Антитіла до резус-фактора

• Гемолізини.
  Коагулологічні дослідження:

• Визначення часу кровотечі

• Визначення часу згортання крові

• Фібрин

• Фібриноген

• Тромбіновий час

• Протромбіновий час

• Протромбіновий індекс

• Міжнародне нормалізоване відношення

• Етаноловий тест

• β-нафтоловий тест

• Активований частковий тромбіновий час

• Час згортання крові за Лі-Уайтом.

Біохімічні дослідження:

• Білірубін загальний

• Білірубін прямий

• Сечовина

• Креатинін

• Загальний білок

• Альбумін

• Холестерин

• Тригліцериди

• Ліпопротеїди: високої щільності; низької щільності; дуже низької щільності

• Коефіцієнт атерогенності

• Сечова кислота

• Аспартатамінотрансфераза

• Аланінамінотрансфераза

• Лактатдегідрогеназа

• Лужна фосфатаза

• γ-глютамілтранспептідаза

• Креатинкіназа

• Креатинкіназа МВ-фракція

• Амілаза

• Панкреатична амілаза (суха біохімія Reflotron)

• Глюкоза

• Глікемічний профіль

• Тест толерантності до глюкози

• Глікогемоглобін

• Залізо, Кальцій, Магній, Фосфор, Калій, Натрій

Імунологічні дослідження:

• Тропонін Т

• Міоглобін

• Д-дімер

• Визначення антитіл до поверхневого антигену гепатиту В: експрес-метод; ІФА

• Визначення загальних антитіл до антигену гепатиту С: експрес-метод; ІФА

• Визначення фекального антигену до Helicobacter pylori (експрес-метод)

• Токсоплазмоз Ig M (ІФА)

• Токсоплазмоз Ig G (ІФА)

• Ig E (ІФА)

• Визначення ЦІК двох видів дисперсності

• СD 3; СD 4; СD 8; СD 16; СD 22

• Підрахунок імунограми

• Визначення сироваткових імуноглобулінів А; М; G

• ТТГ

• Т3

• Т4

• FT3

• FT4

• PSA

• FPSA

• Визначення IgG до Ag Ascaris lumbricoides

• Визначення IgG до Ag ехінококу

• Визначення IgG до Ag трихінел

• Визначення IgG до Ag токсокар

Визначення Ig А, М, G до Ag лямблій

 

     Слід звернути увагу на те, що лабораторні методи, крім загальноклінічних аналізів крові і сечі, функціональних ниркових проб (залишковий азот, сечовина і креатинін сироватки крові, клубочкова фільтрація, канальцева реабсорбція), охоплюють бактеріологічне дослідження з визначенням виду бактерій, їх атипових форм, мікробного числа і чутливості до антибактеріальних препаратів.

      Якщо немає чітких даних, крім звичайного огляду сечі, визначають кількість клітинних елементів, у разі потреби використовують провокаційні проби, наприклад , преднізолоновий тест (30 мг преднізолону внутрішньом'язово на ніч з повторним загальним аналізом сечі уранці). На лабораторних методах дослідження ґрунтуються кліренс-тести функціональної здатності нирок.

        Питання про необхідність застосування того чи іншого методу дослідження вирішується на підставі правильної інтерпретації даних, одержаних під час збирання анамнезу та фізичного огляду. Шаблонний підхід неприпустимий. Призначають аналізи цілеспрямовано.

 

Основними методами дослідження сечі є хімічний і мікроскопічний. Слід пам'ятати – для того , щоб об'єктивно оцінити зміни в сечі, важливо правильно її зібрати.

 

Для загального аналізу сечу збирають зранку натще. Перед цим проводять туалет зовнішніх статевих органів (особливо в жінок).

 

Бактеріологічне дослідження сечі доцільне при будь-якому запальному процесі. Потрібно визначати не лише вид мікроорганізму і мікробне число, а й чутливість мікрофлори до різних антибіотиків і хіміопрепаратів. Посів сечі обов'язковий у разі тяжкого септичного стану.

Слід знати, що виявлення бактеріурії не є основною ознакою пієлонефриту. Цього симптому не досить для встановлення діагнозу пієлонефриту. Відсутність бактеріурії не виключає наявності пієлонефриту, особливо в тих випадках, коли бактеріологічне дослідження проведено після або під час антибактеріальної терапії (велика вірогідність хибних від'ємних результатів).

Слід звернути увагу на те , що при туберкульозі нирок для виявлення мікобактерій у сечі застосовують бактеріоскопію, а також використовують біологічну пробу ( у ведення сечі хворого під шкіру чи внутрішньоочеревинно гвінейській свинці), посіви сечі на специфічне поживне середовище. Дослідження крові може дати уявлення про активність процесу і ефективність лікування, а також про адекватність призначених засобів. Методи функціональної діагностики дозволяють оцінити функцію нирок як єдиної системи і кожної нирки окремо.

 

   

До лабораторних методів дослідження відносяться:

-  загальний аналіз сечі;

- методи кількісного визначення формених елементів у сечі : метод Амбурже, метод Аддіс-Каковського, метод Нечипоренка ;

- дослідження функціонального стану нирок: проба Зимницького;

- дослідження парціальних функцій нирок: клубочкова фільтрація (проба Реберга), канальцева реабсорбція, дослідження ниркового плазмотоку та кровотоку.

      Перед збором сечі обов'язково підмивають зовнішні статеві органи (незалежно від статі). Посуд для збору сечі повинен бути чистий та сухий. Як правило, сечу збирають зранку, відразу після нічного сну, під час вільного сечовипускання, беруть середню порцію, у кількості 50-100 мл.

     З діагностичною метою забору використовують катетеризацію сечового міхура

.      

     У нормі колір сечі має солом'яно-жовте забарвлення. Світло-жовтий колір — при вживанні великої кількості води. Насичено жовтий колір – при обмеженому вживанні води. У новонароджених, на протязі першого тижня життя, колір сечі змінюється: відразу після народження — безбарвна, у наступні 2-4 доби — темна та каламутна (високий вміст сечокислих солей), а з 5-6-ї доби — світло-солом'яна та прозора. Сеча безбарвна — при нецукровому діабеті; - блідо-жовта — при зморщеній нирці; темно-жовта — при застійній нирці, недостатності кровообігу на фоні ураження міокарда та клапанної системи серця; кольору «м'ясних помиїв» — при гломерулонефрит i , сечокам'яній хворобі, поліпах миски та нирок, пухлинах, геморагічних діатезах, лікуванні антикоагулянтами; кольору «пива» — при вірусному гепатиті й паренхіматозних жовтяницях; темно-бура (до чорного) — при меланосаркомі; сіро-молочна — при підвищеному вмісті фосфатів; цегляно-червона — при підвищеному вмісті солей уратів та оксалатів; червоний або рожево-червоний колір — при прийомі або отруєнні амідопірином, анальгіном, антипірином, карболовою кислотою; пурпурно-червоний — при прийомі фенолфталеїну; темно-коричневий — при прийомі індикану. При стоянні — невеличке помутніння (діагностичного значення не має).

     

 

Каламутність сечі може бути з умовлена:

- підвищеним вмістом солей (сечокислих, фосфорнокислих, вуглекислих);

- бактеріурією;

- наявністю великої кількості формених елементів крові, циліндрів, слизу, жирів.

Проба трьох склянок. За допомогою цього методу виявляють, на якому рівні сечових шляхів виділяється кров або лейкоцити.

 

Метод Амбурже - підрахунок формених елементів, що виділяються і з сечею за 1 хвилину, тобто , швидкість їх виведення (за 1 хвилину і з сечею виділяється до 1000 еритроцитів, до 2000 лейкоцитів).

 

Метод Аддіс-Каковського - кількість формених елементів і циліндрів у добовій кількості сечі (до 1 млн еритроцитів, 2 млн лейкоцитів, до 20 тис. гіалінових циліндрів).

 

Метод Нечипоренка - визначення кількості формених елементів в 1 мл сечі (еритроцитів – до 1000-2000, лейкоцитів – до 2000-4000, гіалінових циліндрів – до 200-250).

 

     Відносна щільність сечі залежить від концентрації азотистих шлаків (сечовина, креатинін) і електролітів. Максимальна щільність сечі характеризує концентраційну здатність нирок, пов'язану з функцією канальцевого апарата. Виявлення при разовому дослідженні відносної щільності сечі більше 1.018 дозволяє виключити ХНН. При виявленні гіпостенурії (щільність сечі менше 1.016) необхідно провести повторне дослідження, а також пробу Зимницького. На відносну щільність сечі впливає присутність в сечі глюкози, при масивній глюкозурії відносна щільність сечі дорівнює 1040-1050. При паренхіматозних враженнях нирок концентраційна функція може зменшуватися, а в тяжких випадках (первинно та вторинно зморщена нирка) повністю втрачається.

 

Проба Зимницького. Перевага цієї проби полягає в проведенні функціонального дослідження нирок при звичайному режимі харчування та прийому рідини. Тому при госпіталізації, як правило, її проводять на 3-ю добу перебування дитини в лікарні.

Пробу за Зимницьким використовують для оцінки концентраційної здатності нирок. В нормі відносна щільність сечі може коливатися в межах від 1.005 до 1.025, а на денний діурез припадає 2/3 — 3/4 добової кількості сечі. Ознаки порушення функції нирок, які виявляються за допомогою проби Зимницького – поліурія і ніктурія зі зниженням максимальної щільності сечі до 1.018 і нижче та зменшення амплітуди коливання відносної щільності сечі. При глюкозурії постійно спостерігається висока відносна щільність сечі.

Проведення проби: за кожні 3 год. на протязі доби хворий збирає сечу в окремі банки з позначенням часу (всього 8 порцій). В лабораторії визначають кількість і відносну щільність сечі в кожній порції. Вираховують величину добового, окремо нічного та денного діурезу, порівнюють величину відносної щільності сечі в різних порціях.

 

Забір сечі, калу, харкотиння для лабораторних досліджень. Правила транспортування аналізів

 

Збирання сечі для лабораторних досліджень:

      
1. Для загального клінічного аналізу зберіть у хворого 150— 200 мл сечі, краще з першого сечовипускання після ночі, тому що вона найбільш концентрована.

2. Для дослідження сечі на наявність цукру запропонуйте хворому збирати її протягом доби в спеціально виділений нічний сечоприймач. Тримати наповнений сечоприймач слід у прохолодному місці. Перед відправленням до лабораторії визначте й запишіть добовий діурез, перемішайте добову сечу, щоб рівномірно розподілився осад, що містить кристали солей і формені елементи, і лише після цього відлийте в чистий сухий флакон 200 мл сечі для дослідження.

3. Для дослідження на визначення кількості діастази зберіть 50 мл сечі, але обов'язково щойно випущеної, теплої. Для визначення кількості формених елементів в осаді сечі (лейкоцитів, еритроцитів, циліндрів) застосовують метод Амбурже, Аддіса— Каковського, Нечипоренка.

4. Для дослідження сечі за методом Амбурже до лабораторії відправте порцію сечі, зібрану за 3 год. Запропонуйте хворому вранці звільнити сечовий міхур у туалет, а сечу, виділену протягом наступних 3 год, зберіть у чисту посудину й відправте до лабораторії. За цим методом визначають хвилинну лейкоцитурію, тобто кількість формених елементів, що виділяється з сечею протягом 1 хв. У нормі за 1 хв з сечею виділяється до 2000 лейкоцитів і до 1000 еритроцитів.

5. Для збирання сечі за методом Аддіса — Каковського запропонуйте хворому о 22 год звільнити сечовий міхур і протягом ночі, якщо це можливо, не мочитися. Всю сечу, виділену о 8-й годині хворим, зберіть у чисту посудину і відправте до лабораторії на дослідження. Якщо хворий протягом ночі виділяє сечу, її потрібно збирати у визначену посудину, додавши в неї 4—5 крапель формальдегіду, щоб запобігти розпаду формених елементів.

При дослідженні сечі методом Аддіса — Каковського підраховують виділену кількість формених елементів у добовій сечі. У здорової людини за добу виділяється: еритроцитів до 1 • 106, лейкоцитів 2 • 10е, циліндрів до 2 • 104.

6. Для дослідження за методом Нечипоренка сечу хворий може зібрати в будь-який час доби в кількості 3—5 мл із «середньої порції». Визначають кількість формених елементів в 1 мл осаду сечі. У здорової людини в 1 мл осаду сечі міститься до 2000 лейкоцитів і 1000 еритроцитів.

       

7. Для бактеріологічного дослідження достатньо 10 мл сечі, зібраної в стерильну пробірку з ватно-марлевим корком. Поясніть хворому, щоб він ретельно виконав туалет зовнішнього статевого органа, обережно відкрив пробірку і заповнив й на 2/3 об'єму «середньою порцією» сечі, а потім одразу ж закрив пробірку ватно-марлевим корком Процедуру потрібно провести швидко й охайно, щоб пробірка залишалася відкритою якомога менше часу і не торкалася зовнішнім отвором нестерильних поверхонь (рук хворого, статевих органів)

1. Підготуйте 8 чистих сухих флаконів ємкістю 250— 400 мл

2 До кожного з них приклейте етикетку із зазначенням назви дослідження (аналіз сечі за Зимницьким), прізвища та ініціалів хворого, відділення, палати, номера порції та часу, протягом якого хворий має заповнити флакон (6—9, 9—12, 12—15, 15—18 і т.д). Сечу хворий збирає протягом доби.

З О 6-й годині хворий звільняє сечовий міхур (цю порцію сечі не збираєте)

4. Протягом кожних трьох годин хворий мочиться у відповідний флакон один або декілька разів

5. Прослідкуйте, щоб хворий заповнив усі флакони о 24, З та 6-й годинах розбудіть його для випорожнення сечового міхура

6. Якщо в разі поліурії не вистачає об'єму одного флакона, видайте додатковий із зазначенням на ньому прізвища хворого та номера порції

7. Вранці наступного дня відправте всі флакони до лабораторії.

8. Ті флакони, що не були заповнені, також відправте до лабораторії.

Визначення результатів проби.

Результат проби за Зимницьким вважають добрим, якщо

1) добовий діурез достатній (приблизно 1,5 л) і становить 65—75% від кількості випитої хворим рідини;

2) денний діурез, тобто сеча, виділена з 6-ї до 18-ї год, має становити 2/3—3/4 від добового, нічний — 1/3—1/4 від добового діурезу;

3) при здорових нирках питома вага різних порцій сечі коливається в значних діапазонах (1,003—1,030)

Що нижча, монотонніша і рівномірніша питома вага сечі, то важче уражена паренхіма нирок.

 

Забір сечі, калу, харкотиння для лабораторних досліджень. Правила транспортування аналізів.

 

Збирання калу для лабораторних досліджень: 

     Копрологічне дослідження проводять для визначення моторної функції кишок і їх пертравлюючих властивостей. Якості та кількості мікробної флори і наявності в кишках патологічних процесів. Класичне копрологічне дослідження має чотири групи методів: макро і мікроскопічний, бактеріологічний та хімічний. Проби калу беруть з його внутрішньої частини і зовнішньої поверхні. Кожну порцію досліджують окремо. Кров у калі, що його взято з внутрішньої частини, вказує на проксимальну локалізацію джерела кровотечі.
    Макроскопічно визначають колір, щільність, формі запах і домішки. Останні можуть бути у вигляді слизу, гною, крові, кишечник паразитів і випадкових сторонніх тіл.

    При мікроскопічному дослідження калу виявляють м’язові волокна, рослинну клітковину, нейтральний жир, жирні кислоти, мила, лейкоцити, еритроцити, кишковий епітелій слиз, яйця гельмінтів та ін.

  

     

 

   Для копрологічного дослідження калу за 4-5 днів до дослідження пацієнта переводять на сувору дієту з відомим хімічним складом їжі. Пацієнт не вживає препаратів вісмуту, таніну, барію, пілокарпіну, атропіну, беладони, карболену, касторової та вазелінової олії, йому не ставлять клізм і ректальних свічок, не застосовують грілку та інші теплові процедури.
     Слиз утворюється у вигляді грудочок або плівок різної величини на поверхні калу. Гній має вигляд жовтуватих грудочок.

     У лабораторію направляють ранковий свіжовиділений (в теплому вигляді) кал у кількості 5-10 г, зібраний шпателем з кількох місць у суху чисту скляну посудину з широким горлом. На слоїчок наклеюють етикетку з зазначенням прізвища та ініціалів хворого, відділення, палати, назви дослідження дати. У хворих, яким призначено постільний режим. Кал збирають у сухе судно, слідкуючи, щоб хворий у це судно не мочився.

      Кал для дослідження на яйця глистів беруть шпателем відразу після випорожнення в кількості 30-50 г теплому вигляді з трьох різних місць. У разі приймання протиглисних препаратів на дослідження направляють усю порцію калу. Темна кров у калі (мелена) спостерігається при кровотечах з верхніх відділів травного каналу, а свіжа кров на поверхні калу свідчить про кровотечу з дистального відділу товстої кишки. Перед дослідженням калу на наявність захованої крові хворому три дні призначають так звану безгемоглобінову дієту з раціону виключають м’ясо, рибу, печінку, ікру, гречану крупу, яєчні страви, всі зелені овочі, помідори, яблука, гранати. З медикаментів виключають препарати заліза, йоду, брому.

 

       

     Для бактеріологічного дослідження кал беруть з прямої кишки стерильною дротяною петлею або ватним тампоном, щільно намотаним на металеву петлю, в стерильну пробірку з консервантом. Хворий лягає на бік, ноги зігнуті в колінах. Лівою рукою розсувають сідниці хворого. а правою обережно, обертальними рухами, вводять у задній прохід на 8-10 см дротяну петлю, намагаючись при цьому зняти зі стінки кишки шматочок калу. В направленні зазначають прізвище та ініціали хворого, а також мету дослідження, щоб у лабораторії могли застосувати відповідні поживні середовища і метод обробки матеріалу.

 

 

Забір калу на наявність прихованої крові. Чорні, дьогтеподібні випорожнення з неприємним запахом (мелена) спостерігається при кровотечах з верхніх відділів травного каналу, а свіжа кров на поверхні калу свідчить про кровотечу з дистального відділу товстої кишки. Нерідко бувають заховані хронічні кишкові кровотечі, які виявляють реакцією на приховану кров.

Підготовка пацієнта: за три дні до аналізу хворому призначають так звану, безгемоглобулінову дієту. З раціону виключають м'ясо, рибу, печінку, ікру, гречану кашу, яєчні страви, всі зелені овочі, помідори, яблука, гранати. З медикаментів виключають препарати заліза, йоду, брому. При кровоточивості ясен протягом всього періоду підготовки до дослідження пацієнт не повинен чистити зуби щіткою.

 

Збирання харкотиння для лабораторних досліджень

     Харкотиння – паталогічні виділення органів дихання, що виділяються під час кашлю. До складу харкотиння входить слиз, серозна рідина, клітини крові і дихальних шляхів, найпростіші. Досліджують харкотиння при підозрі на туберкульоз легень, рак легень.

     Збирають харкотиння для загального клінічного аналізу зранку натще. Попередньо хворий має почистити щіткою зуби, прополоскати рот водою (2% розчином соди, розчином фурациліну або перманганату калію. Для аналізу треба брати 3-5 мл свіжого харкотиння, яке виділяється при ранковому відкашлюванні, а не відхаркуванні. Збирають його у слоїчок з широким горлом і притертою пробкою чи щільною кришкою. Слоїчок треба старанно помити гарячою водою з милом та осушити його, не витираючи.

     Для виявлення мікробактерій туберкульозу харкотиння збирають протягом доби, а при виділенні малої кількості харкотиння – протягом 3 днів. Зберігають його в прохолодному місці. Для визначення добової кількості харкотиння хворому виділяють суху чисту посудину (плювальницю) великого об’єму з щільною кришкою без дезинфікуючого розчину.

 

   Мазок з коньюктиви ока беруть вранці до вливання і закапування крапель. Платинову петлю або зонд стерилізують над полум’ям. Після вистигання проводять інструментом по нижній витягнутій перехідній складці. Матеріал наносять тонким шаром на чисте знежирене скло, мазок фіксують над полум’ям. У разі необхідності посіву петлю з матеріалом опускають у пробірку з поживним середовищем. Після розподілу матеріалу пробірку закорковують.

 Під час проведення загального аналізу сечі враховують її колір, прозорість, запах, реакцію, а також відносну щільність. При хімічному дослідженні сечі визначають наявність у ній білка (його появу в сечі називають протеїнурією), цукру (глюкозурія), кетонових тіл (кетонурія), білірубіну й уробіліну, мінеральних речовин (хлоридів, кальцію, натрію і т. ін.).

Показання: дослідження сечі не тільки виявляє зміни з боку нирок, але й дозволяє судити про ураження інших органів та систем (захворювання печінки, порушення обміну і т. д.), тому загальний аналіз сечі є частиною обов’язкових обстежень кожного стаціонарного хворого, амбулаторних пацієнтів із хронічними захворюваннями нирок, серця, печінки, при цукровому діабеті, вагітності.

Протипоказання: немає.

Необхідні засоби: чиста суха прозора посудина об’ємом 200 мл із направленням у клінічну лабораторію (рис. 10.139), нестерильні гумові рукавички.

Алгоритм виконання маніпуляції:

1. Провести психологічну підготовку пацієнта до маніпуляції. Порекомендувати йому напередодні не споживати продукти, які можуть змінити колір сечі, не приймати сечогінні препарати.

2. Для аналізу брати ранкову порцію як найбільш концентровану. Попередити пацієнта, щоб він провів ранковий туалет зовнішніх статевих органів. Жінкам не рекомендується здавати сечу для загального аналізу під час менструації.

3. Попросити пацієнта незначну кількість (декілька мілілітрів) сечі випустити в унітаз, наступну порцію (≥70 мл) – в посудину, останню порцію – в унітаз.

4. Заповнити направлення в клінічну лабораторію, наклеїти його на посудину.

5. Пробу доставити в клінічну лабораторію протягом 1 год після взяття.

Орієнтовний час для виконання маніпуляції: 3–5 хв.

Особливості виконання. Інтервал між збиранням сечі й доставкою матеріалу повинен бути якомога меншим. Тривале зберігання сечі призводить до зміни її фізичних

властивостей, розмноження бактерій і руйнування елементів осаду.

Помилки при виконанні: неправильне проведення ранкового туалету зовнішніх статевих органів.

 Показання: пробу Зимницького проводять для оцінки концентраційної здатності нирок при будь_яких первинних чи вторинних їх захворюваннях. У нормі відносна щільність сечі може коливатися в межах від 1.005 до 1.025, а на денний діурез припадає 2/3–3/4 добової кількості сечі. Ознаками порушення функції нирок, які виявляють за допомогою проби

Зимницького, є поліурія і ніктурія зі зменшенням максимальної щільності сечі до 1.018 і нижче та зменшення амплітуди коливання відносної щільності сечі.

Протипоказання: немає.

Необхідні засоби: 8 чистих сухих прозорих посудин, нестерильні гумові рукавички.

Алгоритм виконання маніпуляції:

1. На кожну з 8 посудин наклеїти етикетку, на якій вказати назву дослідження, номер порції, час, прізвище, ініціали пацієнта, вік пацієнта, відділення, номер палати, діагноз і дату проведення дослідження.

Аналіз сечі

Проба Зимницького

Порція № 1 (2, 3, … 8)

6.00–9.00 (9.00–12.00, … 3.00–6.00)

Прізвище, ініціали пацієнта

Вік пацієнта

Відділення

Номер палати

Діагноз

Дата

2. Провести психологічну підготовку пацієнта до маніпуляції.

3. Не потрібні спеціальні обмеження в харчуванні та фізичній активності. Попросити пацієнта о 6 год ранку випустити сечу в унітаз.

4. Пояснити хворому, що після цього протягом доби до 6 год ранку наступного дня він збирає всю сечу послідовно у 8 посудин – через кожні 3 год мочиться у відповідну посудину. За ці 3 год у кожну з посудин необхідно помочитися як мінімум 1 раз (кількість сечі значення не має). Перша порція сечі – о 9 год ранку в першу посудину. Сечу збирати о 9, 12, 15, 18, 21, 24, 3 і 6 год. Вночі медсестра повинна розбудити пацієнта.

5. Вранці наступного дня всі посудини доставити в клінічну лабораторію.

Орієнтовний час для виконання маніпуляції: 24 год.

Помилки при виконанні: неправильне збирання сечі по годинах.

 Показання. Крім звичайної мікроскопії осаду при проведенні загального аналізу сечі, застосовують методи кількісного визначення формених елементів (еритроцитів, лейкоцитів, циліндрів) в осаді сечі. Порівняно із загальним аналізом сечі ці методи дозволяють краще розпізнавати латентні форми запальних захворювань клубочків (гломерулонефрит і пієлонефрит), а також дають можливість досить об’єктивно контролюватиефективність проведеного лікування. До методів кількісного визначення формених елементів в осаді сечі відносять способи дослідження сечі за Каковським–Аддісом, Нечипоренком та Амбюрже.

Протипоказання: немає.

Необхідні засоби: чиста суха прозора посудина достатнього об’єму з направленням у клінічну лабораторію, формальдегід, нестерильні гумові рукавички.

 Алгоритм виконання маніпуляції:

1. Провести психологічну підготовку пацієнта до маніпуляції. Порекомендувати йому напередодні не споживати продукти, які можуть змінити колір сечі, не приймати сечогінні препарати.

2. Попередити пацієнта, щоб він провів туалет зовнішніх статевих органів перед збиранням сечі. Жінкам не рекомендується здавати сечу для загального аналізу під час менструації.

Метод Каковського–Аддіса:

1. Попросити пацієнта о 22 год спорожнити сечовий міхур і протягом ночі не випускати сечу. Якщо протягом ночі він виділяє сечу, її потрібно збирати у визначену посудину, додавши в неї 4–5 крапель формальдегіду, щоб запобігти розпаду формених елементів.

2. Порекомендувати пацієнту о 8 год ранку випустити сечу в підготовлену посудину.

3. Заповнити направлення в клінічну лабораторію, наклеїти його на посудину.

4. Доставити сечу в клінічну лабораторію.

Метод Нечипоренка:

1. Попередити пацієнта, щоб зібрав середню порцію сечі в посудину, а першу й останню порції (по 15–20 мл) випустив в унітаз.

2. Заповнити направлення в клінічну лабораторію, наклеїти його на посудину.

3. Доставити сечу ще теплою в клінічну лабораторію. При дослідженні сечі за методом Нечипоренка беруть середню порцію сечі, надалі роблять перерахунок формених елементів

на 1 мл сечі. Нормальний їх вміст при використанні даного методу складає: еритроцитів – до 1000, лейкоцитів – до 4000, циліндрів – до 220.

Метод Амбюрже:

1. Запропонувати пацієнту вранці випустити сечу в унітаз.

2. Виділену протягом наступних 3 год сечу зібрати в чисту посудину.

3. Заповнити направлення в клінічну лабораторію, наклеїти його на посудину.

4. Доставити сечу в клінічну лабораторію.

За методом Амбюрже сечу збирають 3 год, а перерахунок формених елементів роблять на кількість сечі, що виділяється за 1 хв.

Орієнтовний час для виконання маніпуляції: 3–5 хв.

Помилки при виконанні: неправильне проведення ранкового туалету зовнішніх статевих органів.

Показання: збирання калу для дослідження на яйця гельмінтів є частиною обов’язкових обстежень кожного стаціонарного хворого.

Протипоказання: немає.

Необхідні засоби: чиста суха прозора посудина з направленням у клінічну лабораторію,  нестерильні гумові рукавички, шпатель, скляна паличка, гліцеринабо ізотонічний розчин натрію хлориду, предметне скельце, дезінфекційний розчин.

Алгоритм виконання маніпуляції:

1. Провести психологічну підготовку пацієн та до маніпуляції.

2. Надягнути нестерильні гумові рукавички.

3. Взяти шпателем з трьох різних місць 30–50 г ранкового свіжовиділеного (теплого) калу, перенести в чисту суху посудину і закрити її кришкою.

4. При підозрі на ентеробіоз скляною паличкою зробити зіскрібок зі складок анального отвору і помістити його в краплю гліцерину або ізотонічного розчину натрію хлориду на предметному скельці.

 

 Контрольні питання:

1.     Яка роль лабораторної діагностики у лікуванні хворих?

2.     Які проводять дослідження сечі у лабораторії?

3.     Як зібрати сечу для загального клінічного аналізу?

4.     Як може змінюватися колір сечі?

5.     Як зібрати сечу для виявлення цукру?

6.     Як підготувати пацієнта та зібрати сечу за Земницьким?

7.     За допомогою яких аналізів можна дослідити сечу на визначення формених елементів?

8.     Як підготувати пацієнта до копрологічного дослідження калу?

9.     Як зібрати кал на приховану кров?

10.  Як зібрати харкотиння для клінічного аналізу?    

 

Методичну вказівку склала    асистент кафедри клінічної імунології, алергології та загального догляду за хворими  Максимова В.В.