Медицина

ЗАНЯТТЯ № 1 (практичне) – 7 год

 

МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА

ДЛЯ СТУДЕНТІВ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ З ПРЕДМЕТУ

“КЛІНІЧНА ТОКСИКОЛОГІЯ”

 

ЗАНЯТТЯ № 10 (практичне) –6год.

 

Теми:

Гострі отруєння отруйними газами.

Гострі отруєння тваринними і рослинними отрутами.

Місце проведення: навчальна кімната, лабораторія лікарні, відділення стаціонару.

 

Мета: оволодіти основними принципами лікування гострих отруєнь. Засвоїти основні методи посилення природних процесів детоксикації, антидотної (фармакологічної) детоксикації та штучної детоксикації організму; засвоїти основні методи антидотної (фармакологічної) детоксикації при гострих отруєннях, ознайомитись з основними реанімаційними заходами при гострих отруєннях; засвоїти основні види нейротоксичних отрут. Вивчити симптоматику токсичного ураження нервової системи, їх діагностику та основні лікувальні заходи при отруєннях нейротоксикантами.

 

Професійна орієнтація студентів. усі лікувальні заходи при гострих отруєннях спрямовуються на припинення контакту отрути з відповідними функціональними системами організму, а також на їх можливий захист від токсичного впливу. Таким чином, особливістю невідкладної терапії при гострих отруєннях є поєднання і одночасне проведення декількох лікувальних заходів: пришвидшеного виведення токсинів з організму, застосування антидотної терапії, а також  симптоматичної терапії, спрямованої на захист тих систем організму, які уражаються найбільше.  Знання основних принципів лікування гострих отруєнь є необхідним для вибору правильної тактики лікувальних заходів у кожному конкретному випадку.

Детальне вивчення процесів токсикокінетики хімічних речовин в організмі, шляхів їх біохімічних перетворень і реалізації токсичної дії дозволило в даний час дозволило в даний час реальніше оцінити можливості антидотної терапії і визначити її значення в різні періоди гострих захворювань хімічної етіології.

Токсичне ураження нервової системи проявляється розвитком психоневрологічних розладів, котрі зустрічаються доволі часто і вирізняються значною різноманітністю. Клінічна картина багатьох видів гострих отруєнь нерідко складається із сукупності психічних, неврологічних і соматовегетативних симптомів внаслідок поєднання прямої токсичної дії на центральний і периферійний відділи нервової системи. І уражень органів і систем організму, які розвиваються в результаті інтоксикації. Знання механізмів нейротоксичної дії, симптоматики, діагностики отруєнь нейротоксикантами, а також основних методів лікувальних заходів має велике значення для токсиколога.

 

Базовий рівень знань та вмінь

1.     Основні антидоти при гострих екзогенних отруєннях (курс фармакології),

2.     Лікування гострих отруєнь лікарськими засобами (курс фармакології, фармакотерапії).

3.     Основні антидоти при гострих екзогенних отруєннях (курс фармакології),

4.     Лікування гострих отруєнь лікарськими засобами (курс фармакології, фармакотерапії).

5.     Структурно-функціональна організація нервової системи ( курси анатомії, нормальної фізіології, фармакології);

6.     Основні симптоми і синдроми ураження нервової системи (основи медичних знань),

7.     Принципи фармакотерапії уражень нервової системи (курс фармакотерапії).

 

І. Практична робота – 900-1200

Ілюстративний матеріал –  таблиці, прозірки.

.

Методика виконання практичної роботи

Робота 1. Ознайомитись з історіями хвороб пацієнтів з гострими отруєннями.

Робота 2. На основі розбору цих історій ознайомитись з основними методами лікування даного отруєння. Визначити місце кожного з них у процесі лікування.

Робота 3. У протокольних зошитах заповнити таблиці:

 

Таблиця 1. Основні медикаментозні засоби для специфічного (антидотного) лікування гострих отруєнь токсичними речовинами

Назва антидота

Види токсичних речовин

Алкоголь етиловий (30 5 р-н всередину, 5 % р-н в/в)

Метиловий спирт, етиленгліколь

Амілнітрит

Синільна кислота (ціаніди)

Атропіну сульфат (0,1 % р-н)

Фосфорорганічні інсектициди, серцеві глікозиди, клофелін

Вітамін В6 (5 % р-н)

Ізоніазид, фтивазид, ПАСК

Дипіроксим (15 % р-н)

Фосфорорганічні інсектициди (карбофос, хлорофос, метафос).

Диетиксим (10 5 р-н)

Те ж

Гіпербарична оксигенація

Чадний газ

Ліпоєва кислота (20-30 мг/добу)

Грибна отрута блідої поганки

Метиленовий синій (15 р-н)

Метгемоглобіноутворювачі (анілін, нітрити, нітрати)

Налорфін (0,5 % р-н)

Препарати опію (морфін, омнопон, промедол, кодеїн)

Натрію гідрокарбонат (4 % р-н)

Кислоти

Натрію тіосульфат (30 % р-н)

Сполуки важких металів і Арсену

Натрію нітрит (1 % р-н)

Синильна кислота (ціаніди)

Протаміну сульфат (1 % р-н)

Гепарин

Сироватка специфічна антитоксична

Укуси змій, комах

Вугілля активоване (10-30 г всередину)

Неспецифічний сорбент медикаментів, рослинних отрут

Унітіол (5 % р-н)

Солі важких металів і Арсену

Фізостигмін (0,1 % р-н)

Амітриптилін, атропін, димедрол

 

Робота 4. У протокольних зошитах заповнити таблиці:

 

Таблиця 2. Основні антидоти і фармакологічні антагоністи, що застосовуються при гострих отруєннях  хімічними агентами

Антидот, фармаколо-гічний антагоніст

Найменування токсичного агента

Дози та способи використання антидотів і фармакологічних антагоністів

Алоксим

Фосфорорганічні сполуки (тіофос, метафос, хлоро-фос, карбофос, та ін.)

Підшкірно 2-3 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату в поєднанні з алоксимомм’яз по 1 мг/кг) повторно. При важкій інтоксикації - у вену атропіну сульфат по 3 мл повторно до появи ознакатропінізації” + алоксим по 0,075 г у м’яз через кожні 1-3 год

Амілнітрит

Синильна кислота та її солі (ціаніди)

Інгаляція вмісту 2-3 ампул

Антихолі-нестеразні засоби (фізостигміну саліцилат, прозерин та ін.)

Атропін, амітриптилін, тубокурарин

Підшкірно до 1 мл 0,1 % розчину фізостигміну саліцилату або по 1 мл 0,05 % розчину прозерину

Атропіну сульфат

Пілокарпін та інші М-холіноміметики, антихолінестеразні засоби, ФОС (хлорофос, карбофос, тіофос, метафос, дихлофос)

Підшкірно по 2-3 мл 0,1 % розчину повторно. У ІІ стадії отруєння фосфорорганічними інсектицидами - у вену по 3 мл 0,1 % розчинурозчином глюкози) повторно до ліквідації бронхореї і появи сухості слизових оболонок; у ІІІ стадії - у вену краплинно до 30-50 мл 0,1 % розчину на добу до зникнення бронхореї

Ацетилцис-теїн

Парацетамол

Всередину 140 мг/кг (ударна доза), потім по 70 мг/кг кожні 4 год (до 17 доз або до тих пір, поки рівень парацетамолу в плазмі не стане нульовим)

Бемегрид

Барбітурати, наркозні речовини (при легкій інтоксикації)

У вену повільно 2-5 мл 0,5 % розчину 1-3 рази на добу або краплинно протягом 12-15 хв до 50-70 мл 0,5 % розчину; при появі судом кінцівок уведення відміняють

Вікасол

Антикоагулянти непрямої дії (неодикумарин, фенілін та ін.)

У вену повільно 5 мл 1 % розчину (під контролем протромбінового часу)

Вугілля активоване

Всі токсичні речовини, крім ціанідів, сполук заліза, літію, спиртів

Всередину по 3-5 столових ложок і більше у вигляді водної кашки

Вугілля активоване “СКН”

Алкалоїди, глікозиди, токсини, солі важких металів

Всередину по 10 г 3 рази на день в проміжках між прийомами їжі. Дітям до 7 років  5 г, від 7 до 14 років —  по 7,5 г на прийом

Деферокса-мін

Препарати заліза

Для зв’язування заліза, яке не всмокталося в шлунку, — всередину по 5-10 г дефероксаміну, розчиненого у воді, повторно (до 30-40 г); для видалення заліза, яке всмокталося, - в м’язи по 10-20 мл 10 % розчину кожні 3-10 год; 100 мг дефероксаміну зв’язує 8,5 мг заліза

Діетиксим

ФОС (хлорофос, кар-бофос, метафос, дихлофос та ін.)

При появі перших проявів інтоксикації - в м’яз по 3-5 мл 10 % розчину, при середній тяжкості - по 5 мл 10 % розчину 2-3 рази на добу до стійкого підвищення активності холінестерази крові. В тяжких випадках - дозу збільшують. Лікування проводять в поєднанні з атропіном

Димеркапрол

Сполуки миш’яку, ртуті, золота, свинцю (при наявності енцефалопатії)

У м’яз спочатку 5 мг/кг, потім по 2,5 мг/кг 1-2 рази на добу, протягом 10 днів. Доцільно поєднувати з тетацин-кальцієм і пеніциламіном

Дипіроксим

ФОС (хлорофос, кар-бофос, метафос, дихлофос та ін.)

У початковій стадії отруєння - в м’язи 1 мл 15 % розчину, за необхідності повторно; при тяжкій інтоксикації - у вену по 1 мл 15 % розчину через 1-2 год (до 3-4 мл), а в дуже тяжких випадках - до 7-10 мл.  Слід комбінувати з атропіном

Карболонг

Алкалоїди, глікозиди, токсини, солі важких металів

Всередину по 5-10 г 3 рази на день в проміжках між прийомами їжі

Кисень

 

Чадний газ, синильна кислота, хром, фосген і ін.

Інгаляції

Налоксон

Наркотичні анальгетики

У м’яз або у вену по 0,4-0,8 мг (вміст 1-2 ампул) повторно до нормалізації дихання

Налтрексон

Наркотичні анальгетики

Всередину по 0,25 г щоденно

Натрію гідрокарбо-нат

Кислоти, спирт етиловий, трициклічні антидепресанти, хінідин і ін.

У вену краплинно до 1500 мл 4 % розчину на добу

Натрію тіосульфат

Сполуки ртуті, миш’яку, свинцю, йоду; синильна кислота та її солі

При отруєннях солями металів - у вену 5-10 мл 30 % розчину; при отруєннях синильною кислотою й ціанідами - у вену 50-100 мл 30 % розчину (після введення у вену метиленового синього чи натрію нітриту)

Натрію хлорид

Срібла нітрат

Промивання шлунка 2 % розчином

Пеніциламін

Солі міді, ртуті, свинцю, миш’яку, золота

Всередину 1 г на добу перед їдою

Піридоксину гідрохлорид

Ізоніазид та інші похідні гідразиду ізонікотинової кислоти

У вену по 10 мл 5 % розчину 2-4 рази на добу

Протаміну сульфат

Гепарин

У вену струминно або краплинно 1-5 мл 1 % розчину (1 мл його нейтралізує 1000 ОД гепарину)

Спирт етиловий

Спирт метиловий, етиленгліколь

У вену 10 мл 30 % розчину струминно або краплинно 5 % розчин (1 мл/кг на добу); всередину 100-150 мл 30 % розчину

Сукцимер

Ртуть, свинець, миш’як

Всередину по 0,5 г 3 рази на день протягом 7 днів; у  м’яз по 0.3 г 2 рази на день протягом 7 днів

Таблетки вугілля активованого “КМ”

Усі токсичні речовини, крім ціанідів, сполук заліза, спиртів

Всередину по 1-1,5 г 2-4 рази на день через 1-2 год після їди

Тетацин-кальцій

Солі свинцю, нікелю, кобальту, ртуті та ін.; серцеві глікозиди

При гострій інтоксикації у вену краплинно по 10-20 мл 10 % розчину в 250-500 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчину глюкози на добу

Тримефацин

Уран, берилій

У вену або інгаляційно у вигляді 5 % розчину або 2,5 % розчину в розчині кальцію хлориду

Фероцин

Радіоізотопи цезію і рубідію, а також продукти поділу урану

Всередину по 1 г у вигляді водної суспензії (в 1/2 стакана води) 2-3 рази щоденно протягом 10 днів

Унітіол

Сполуки миш’яку, солі ртуті, вісмуту та інших важких металів, серцеві глікозиди, анаприлін, амітриптилін тощо

Підшкірно, внутрішньом’язово або у вену по 5-10 мл 5 % розчину (по 1 мл на 10 кг маси тіла): у 1-й день - через кожні 6-8 год, на 2-й день - через 8-12 год, у наступні дні - по 1-2 ін’єкції на добу протягом 6-7 днів і більше

Цитохром С

Снодійні препарати, оксид вуглецю

У вену краплинно 20-40 мл 0,25 % розчину в 250-500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або глюкози (для біологічної проби — 0,1 мл
0,25 % розчину підшкірно)

 

Робота 5. Ознайомитись з історіями хвороб пацієнтів з гострими отруєннями нейротоксикантами.

Робота 6. На основі розбору цих історій ознайомитись з основними методами діагностики та лікування даного отруєння. Визначити місце кожного з них у процесі постановки діагнозу та лікування.

Робота 7. У протокольних зошитах заповнити таблиці:

 

Таблиця 3. Деякі промислові агенти і екополютанти, що володіють нейротоксичністю

І. Органічні розчинники:

Бензол, ксилол, метанол, сірководень, метилетилкетон, перхлоретилен,

стирол, толуол, трихлоретилен, 1,1,1-трихлоретан

ІІ. Метали та їх сполуки:

Алюміній, сурма, Арсен, вісмут, золото, свинець, літій, марганець, ртуть, селен, талій, олово, кремній, цинк, триетилолово, тетраетилсвинець

ІІІ. Пестициди:

фосфорорганічні сполуки, карбамати, метилртуть, метилбромід, хлорорганічні сполуки

ІV. Гази:

оксид вуглецю, сірководень, синильна кислота, етиленоксид, метилхлорид

 

Таблиця 4. Приклади токсикантів, що вибірково діють на окремі структурні елементи нервової системи

Тіла нервових клітин і дендрити

Аксони

Синапси

Мієлінова оболонка

Сполуки ртуті

Манган

Алюміній

Глутамат

Ціаніди

Талій

 

Тетродотоксин

Сакситоксин

Вератрин

н-Гексан

Сірководень

Колхіцін

Акриламід

Перитроїди

Триортокрезилфлсфат

Нікотин

ФОС

Карбам ати

Хінукледенілбензилати

Біциклофосфати

Норборнан

Пікротоксинін

Диетиламід лизергінової кислоти

Канабінол

Фенамін

Ботулотоксин

Тетанотоксин

Гексахлорфенол

Триетилолово

Телур

 

 

Таблиця 5. Структури нервової системи, які піддаються впливу деяких токсикантів

Дифузне ураження нейронів ЦНС

ФОС, органічні розчинники (стирол, трихлоретан, толуол), талій, манган

Базальні ганглії

СО, метанол, тетраетил свинець,

триетилолово

Фокальний некроз кори головного мозку і мозочка

СО

Чутливі нервові волокна периферійних нервів

Метавли и(Арсен, ртуть, талій), сірководень, гексан, акриламід, метилбутилкетон,

Етиленоксид, органічні розчинники

Рухові нервові волокна периферійних нервів

Гексахлорофен,

Метали (свинець, телур, талій, Арсен, ртуть), триетилолово, три-О-крезилфосфат

Трійничний і лицевий нерви

трихлоретилен

Вегетативні ганглії і дорзальні корінці спинного мозку

Ртуть, метилртуть, піридоксин

 

Таблиця 6. Класифікація «вибіркових» нейротоксикантів у відповідності до механізму їх дії

Токсиканти, що руйнують певні клітини ЦНС

6-гідроксидофамін: дофамінергічні нейрони

5,6-дигідрокситриптамін: серотонінергічні нейрони

Капсаїцин: нейрони, що синтезують субстанцію Р

3-ацетилпіридин: нейрони олив мозку

Токсиканти, що діють на специфічні рецептори

А. Антагоністи:

Курарин, бунгаротоксин, ерабутоксин: Н-холінооецептори

Атропін, скополамін, хінуклединілбензилат: М-холінорецептори

ДЛК, псилоцибін: серотонінергічні рецептори

Біциклофосфати, норборнан, пікротоксин, бікукулін: ГАМК-рецептори

Стрихнін: гліцинові рецептори

Б. Агоністи:

Нікотин, анабазин: Н-холінорецептори

ФОС, карбам ати: М– і Н-холінорецептори

Каїнова кислота і її аналоги: рептори глутамату

Токсиканти, що діють на пресинаптичні структури

Ботулотоксин, кротоксин: Н-холінергічні синапси

Резерпін: катехоламінергічні синапси

Токсиканти, що діють на натрієві канали

А. Блокатори проникності:

Тетродотоксин, сакситоксин

Б. Активатори проникності:

Акронітин, вератридин, батрахотоксин, токсини скорпіонів

Токсиканти, що діють на калієві канали

А. Блокатори проникності:

Аміно піридин, новокаїн і його аналоги

Б. Активатори проникності:

Тетраетил амоній, пентилентетразол

Токсиканти, що порушують біоенергетику мозку

Ціаніди, сульфіди

Фтороцтова кислота

Динітрофенол

 

Токсиканти, що пригнічують аксональний транспорт

Колхіцин

Цитохалазин

 

Токсиканти, що блокують мітози

Метилазоксиметанол-глікозид (циказин)

 

Таблиця 7. Нейротоксичні ефекти

Центральні нейротоксичні ефекти

Периферійні нейротоксичні ефекти

Гострі

Хронічні

Гострі

Хронічні

Головокружіння;

Ейфорія;

Збудження;

Галюцинації;

Маячення;

Психомоторне збудження;

Порушення ходи;

Порушення координації рухів;

Судоми;

Сопор;

Кома

Порушення настрою;

Депресія;

Дратівливість;

Порушення сну;

Порушення уваги;

Порушення пам’яті;

Зміни особистості;

Паркінсонізм;

Екстрапірамічні і мозочкові знаки

Подразливість покривних тканин;

Оніміння кінцівок;

Парестезії;

Порушення тонусу м’язів (аж до паралічу);

Порушення тонусу гладкої мускулатури;

Порушення функцій ендокринних залоз;

Порушення серцевої діяльності;

Порушення дихання

Периферійні нейропатії, що розвиваються у проксимальному напрямку;

Нейропатії, що супроводжуються поведінковими порушеннями;

Поліневропатія з втягненням дистальних відділів нервів;

Мультифакторні патологічні зміни;

Периферійна денервація

 

§        практичні навички та вміння студентів.

Студент повинен вміти:

-   призначати антидоти при гострих отруєннях найбільш поширеними токсикантами

-   інтерпретувати основні діагностичні критерії гострих отруєнь нейротоксикантами

 

ІІ. Семінарське обговорення практичної роботи – 12.3000-1400

 

Ситуаційні задачі.

Задача 1.

Назвіть необхідні заходи допомоги при отруєнні сполуками ртуті:

а. Промивання шлунку білковою водою

б. Оксигенація

в. Введення унітіолу

г. Обробка шкіри потерпілого спиртом

д. Промивання шлунку розчином етанолу

 

А. а, б.

Б. а, в.

В. б, г.

Г. г, д.

Д. а, б, в, г, д

Відповідь: Б.

Задача 2.

Який засіб використовують для промивання шлунка при отруєнні морфіном?

A. Натрію хлорид

Б. Натрію гідрокарбонат 

В. Калію перманганат

Г. Натрію карбонат  

Д. Калію хлорид

Відповідь: В.

Задача 3.

Внаслідок Чорнобильської аварії відбулось забруднення навколишнього середовища радіонуклідами, накопичення їх в організмі людей. З наведених нижче виберіть препарати, які сприяють виведенню їх з організму

A. Ентеросорбенти

Б. Анальгетики

В. Антикоагулянти

Г. Антидепресанти

Д. Стимулятори лейкопоезу

Відповідь: Д.

Задача 4.

У приймальне відділення поступив у важкому стані чоловік 38 років, який отруївся сулемою. Який антидот треба негайно ввести хворому?

A. Унітіол

Б. Дипіроксим

В. Атропін

Г. Налорфін

Д. Ізонітрозин

Відповідь: А.

Задача 5.

В реанімаційному відділенні знаходиться пацієнт з отруєнням препаратом синільної кислоти. Який лікарський засіб необхідно терміново ввести в вену постраждалого для надання допомоги?

A. 50 мл розчину метиленового синього

Б. 1 мл 0,1 % розчину атропіну

В. 10 мл 0,5 % розчину бемегриду

Г. 5 мл 5 % розчину унітіолу

Д. 2 мл 1 % розчину фуросеміду

Відповідь: А.

Задача 6.

З хімічного виробництва в токсикологічне відділення доставлено хворого з отруєнням ртуттю. Який препарат слід використати в даній ситуації?

A. Налоксон 

Б. Ентеросорбент СКН 

В. Активоване вугілля 

Г. Унітіол

Д. Ізонітрозин

Відповідь: Г.

Задача 7.

Токсичний ефект кокаїну у наркоманів виявляється:

А. Брадикардією, що змінюється тахікардією

Б. Звуженням судин шкірних покривів

В. Депресією і параноєю

Г. Боязню замкнутого простору

Д. Всім перерахованим

Відповідь: Д.

Задача 8.

Токсичний ефект опіатів у наркоманів виявляються:

А. Апатією, депресією, комою

Б. Поверхневим диханням

В. Ціанозом, дихальною недостатністю

Г. Гипотонією аж до циркуляторного шоку

Д. Всім перерахованим

Відповідь: Д.

Задача 9.

Ознаками отруєння бензодіазепінами є:

А. Сонливість, порушення мови, рівноваги і зору

Б. Судоми

В. Депресія дихального центру

Г. Кома

Д. Все перераховане

Відповідь: Д.

 

·        Обговорення теоретичних питань.

1.     Загальні принципи лікування гострих отруєнь.

2.     Методи активної детоксикації організму при гострих отруєннях.

3.     Методи посилення природної детоксикації:

·        очищення шлунково-кишкового тракту

·        метод форсованого діурезу

·        лікувальна гіпервентиляція

·        регуляція ферментної активності

·        лікувальна гіпер- і гіпотермія

·        гіпербарична оксигенація

4.     Штучна детоксикація:

·        методи розведення крові

·        операція заміщення крові

·        детоксикаційний плазмаферез

·        детоксикаційна лімфорея

·        гемодіаліз

·        перитонеальний діаліз

·         кишковий діаліз

·        детоксикаційна гемосорбція

·         методи ентеросорбції

5.     Особливості антидотної терапії.

6.     Основні види протиотрут.

а) хімічні (токсинотропні) протиотрути

б) біохімічні (токсикоз-кінетичні) протиотрути

в) фармакологічні(симптоматичні) протиотрути

г) антитоксична імунотерапія

7.     Особливості антидотної терапії при підгострих і хронічних отруєнь.

8.     Проблема зворотності порушень функцій органів і систем організму в клінічній токсикології.

9.     Особливості реанімації і інтенсивної терапії гострих отруєнь в дитячому віці.

10. Особливості реанімації гострих отруєнь в похилому і старечому віці.

11. Структурно-функціональна організація нервової системи.

12. Причини вразливості нервової системи.

13. Характеристика нейротоксикантів і нейротоксичних процесів.

14. Прояви нейротоксичних процесів.

14.1. Гострі нейротоксичні процеси

а) судомний синдром. Конвульсанти.

б) седативно-гіпнотичний ефект. Наркотики.

в) Психодислептичний ефект. Психодислептики.

г) порушення нервової регуляції периферійних органів і систем

14.2. Хронічні нейротоксичні процеси. Токсичні нейропатії.

15. Діагностична стратегія в нейротоксикології.

16. Лікувальні заходи при токсичному ураженні нервової системи.

 

 

Джерела інформації

Основні:

1. Лужников Е.А. Клиническая токсикология. – М.: Медицина, 1994. – 256 с.

Веб-сторінка університету > Інтранет > На допомогу студентам > Матеріали для підготовки до практичних занять > Кафедра клінічної фармації > Клінічна фармація >

 Гострі отруєння отруйними газами.

Гострі отруєння тваринними і рослинними отрутами.

 

Веб-сторінка університету > Інтранет > На допомогу студентам > Презентації лекцій > Кафедра клінічної фармації > Клінічна фармація > 

 Гостре отруєння токсичними газами: отруєння  монооксидом вуглецю, сірководнем

 

Додаткові:

1.     Бадюгин И.С. (Ред.). Военная токсикология, радиология и защита от оружия массового поражения. - М.: Воен. изд., 1992. - 334 с.

2.     Барышников И.И., Лойт А.О., Савченков М.Ф. Экологическая токсикология. І часть. ІІ часть. - Изд. Иркутского университета, 1991. - 282 с.

3.     Бережной Р.В. Судебно-медицинская экспертиза отравлений техническими жидкостями. - М.: Медицина, 1977. - 206 с.

4.     Голиков С.Н. (Ред.). Неотложная помощь при острых отравлениях. Справочник по токсикологии. - М.: Медицина, 1977. - 311 с.

5.     Голиков С.Н. (Ред.). Руководство по токсикологии отравляющих веществ. - М.: Медицина, 1972. - 471 с.

6.     Голиков С.Н., Саноцкий И.В., Тиунов Л.А. Общие механизмы токсического действия. - Л.: Медицина, 1986. - 279 с.

 

Автор доц.. Мандзій З.П.

                            

 Затверджено на засіданні кафедри

 

  ___15 січня______________2013  р. , протокол №__6___

 

Переглянуто на засіданні кафедри

 

                                                         _____ ________________20  р. , протокол №_____