Медицина

Гігієна і фізіологія праці

Гігієна і фізіологія праці. Класифікація факторів трудового процесу і виробничого середовища за важкістю, напруженістю і шкідливістю. Особливості гігієни праці в окремих галузях промислового і сільського виробництва. Наукова організація праці. Атестація робочих місць за умовами праці. Санітарне законодавство у галузі охорони праці.

Гігієнічна класифікація умов праці, важкість та напруженість праці. Визначення шкідливих та небезпечних умов праці.

Гігєнічна класифікація праці

компакт диск кафедральний підручник

Фізіологія праці

Фізіологія праці розробляє фізіологічні основи раціональної організації трудових процесів, режими праці і відпочинку, заходи для оптимізації робочого місця і т. ін.

Ведучим фізіологічним критерієм стану організму є споживання кисню. При виконанні трудового процесу спостерігаються істотні зрушення споживання кисню. Зазвичай по кількості кисню, який людина споживає, судять про основний обмін. На основний обмін впливають стать, вік, склад їжі, кліматичні умови та ін. Потреба організму в кисні тим більше, чим важча праця. Кількість кисню, що необхідна для повного окислювання продуктів розпаду за хвилину, називається "кисневим запитом", а максимальну кількість кисню, яку організм може одержати за хвилину, називають  "кисневою стелею".

Зазвичай киснева стеля при виконанні фізичної роботи в нетренованих людей складає близько 3 л/хв, а в тренованих може досягати 4-5 л/хв.Кисневий борг, що утворився на початку роботи, повністю гаситься після припинення роботи, в період відновлення.

При важкій роботі споживання кисню постійно зростає аж до досягнення кисневої стелі. Якщо кисневий запит при роботі перевищує кисневу стелю, то настає так званий несправжній стійкий стан; при цьому споживання кисню відображає лише кисневу стелю, а не дійсну потребу в кисні. Відновний період при цьому значно подовжується.

Отже, по споживанню кисню і тривалості відновного періоду можна судити про важкість роботи. Відновлення споживання кисню ще не означає відновлення всіх функцій організму. З іншого боку, решта функцій, що залежать від стану серцево-судинної, дихальної та інших систем, ще тривалий час не відновлюються.

Виробнича діяльність завжди пов'язана з переходом на новий рівень функціонального стану організму. При цьому найбільш виражені порушення відображаються на функціях нервової, серцево-судинної і дихальної систем, одночасно змінюються склад крові, водно-сольовий обмін. Ще до початку роботи в організмі відбуваються умовно-рефлекторні функціональні зрушення, що виявляються у підвищенні обміну речовин, прискоренні частоти пульсу і дихання. Умовними подразниками стають виробнича обстановка і час дня.

У процесі виробничого навчання і тренування відбувається динамічний виробничий стереотип, тобто система умовних рефлексів, що визначає рівень фізіологічних процесів в організмі. Динамічний стереотип - найбільш раціональні та економні  рухи або система рухів при виконанні робочих операцій, що дає найбільшу продуктивність праці при найменших функціональних витратах. Динамічний виробничий стереотип поєднує тривалість виконання основних елементів роботи, мікропауз  т. ін. Вироблення динамічного стереотипу лежить в основі набуття професійних навичок, що у значному ступені дозволяють знижувати витрати фізичної і нервово-психічної енергії при виконанні тих чи інших виробничих операцій.

При виконанні роботи в ЦНС посилюються процеси збудження. Одночасно поглиблюються і процеси гальмування, завдяки чому між цими основними процесами зберігається рівновага. При відносно легкій роботі подібний стан може зберігатися протягом  усього робочого дня, при важкій роботі з визначеного моменту в корі головного мозку починають переважати процеси охоронного гальмування.

Фазність зміни функціонального стану ЦНС визначається характером і тривалістю роботи, яку виконують. У фазі збудження спостерігають підвищення умовних рефлексів, скорочення латентного періоду, прискорення диференційованого гальмування і сенсомоторних реакцій, а також посилений розпад глікогену, АТФ, креатинфосфату.

У фазі гальмування спостерігаються зворотні процеси: зниження умовних рефлексів, подовження латентного періоду, збільшення числа випадків розгальмування диференційовок, сповільнення сенсомоторних реакцій, поява бета-ритмів, а надалі  альфа-ритмів на ЕЕГ, фазні стани, поза межове гальмування.

З процесом гальмування в ЦНС пов'язане таке ключове поняття, як стомлення, попередження розвитку якого складає одну з головних задач фізіології праці. Стомлення - це тимчасове зниження працездатності, що виникає при виконанні роботи і виявляється в погіршенні якісних і кількісних показників працездатності. Суб'єктивне стомлення відчувається як втома. Об'єктивними критеріями  стомлення, що розвивається, є порушення функцій деяких органів і систем організму, а також збої в роботі. Фазність властива і процесу стомлення. Це виявляється в зміні працездатності людини протягом  як робочого дня, так і робочого тижня. В динаміці робочого дня можна виділити наступні періоди зміни працездатності: оптимізація робочого ритму на початку роботи; період стабільної працездатності (період робочого збудження); зниження працездатності в передобідній період; другий період оптимізації робочого ритму  після обідньої перерви; другий період стабільної працездатності; другий період зниження працездатності, що настає за 1-2 год до закінчення роботи; короткочасний період підвищення працездатності наприкінці  робочого дня, обумовлений значною мірою  нервово-емоційною напругою і тому характеризується переважно кількісним, а не якісним підвищенням працездатності на тлі розвиненого стомлення. Періоди оптимізації робочого ритму  стабільної працездатності і її зниження спостерігаються і протягом  робочого тижня.

http://www.ecsocman.edu.ru/db/msg/198113.html

Отже, стомлення - це нормальний фізіологічний процес, захисна реакція організму у вигляді охоронного гальмування у відповідь на вплив умов оточуючого середовища.

Критерієм фізіологічності цього процесу є відновлення функцій організму до початку наступного робочого дня та особливо нового робочого тижня. Відсутність відновлення функцій і гомеостазу організму в зазначений термін свідчить про розлите гальмування в корі головного мозку і розвиток патологічних зрушень. Подібний стан характеризується як перевтома і вимагає не тільки профілактичних мір, але і лікування.

Перевтому варто розглядати як патологічний стан, що настає тоді, коли при важкій чи тривалій роботі організм систематично недостатньо відпочиває і працездатність не відновлюється. При перевтомі в ЦНС виявляються явища перезбудження, відзначаються погане самопочуття, підвищена дратівливість, безсоння. Перевтома може призвести до неврозів, серцево-судинних захворювань, гіпертонічної, виразкової хвороби. При перевтомі знижуються захисні сили організму, що призводить не лише до зниження працездатності, але і до зростання загальної і професійної захворюваності.

 Гальмування не є виснаження енергетичних можливостей клітки. Цей стан дозволяє нервовій клітині не реагувати на  імпульси, що надходять, унаслідок чого припиняється активна діяльність. Зв'язок стомлення з гальмуванням полягає в тому, що охоронне гальмування є одним із важливих компонентів складнішого процесу - стомлення  людини, що працює. Отже, при стомленні змінюється складна мозаїка збудження і гальмування в конкретному відділі кори великих півкуль, оскільки виникає вогнище парабіотичного гальмування в результаті впливу імпульсів від органів, які працюють.

Процес праці і розвиток стомлення супроводжуються й іншими змінами в організмі. Так, в результаті прискорення серцебиття  і збільшення ударного (систолічного) об’єму серця відбувається збільшення хвилинного об’єму серцевого викиду. Систолічний  об’єм серця в спокої становить 60 – 80 мл, при м’язовій роботі він може збільшуватись удвічі і більше. Між інтенсивністю роботи і частотою пульсу, є певна залежність. Так, при легких роботах частота пульсу не перевищує 100-120 на хвилину. При важкій роботі пульс може досягати 140- 160 на хвилину і вище. Після припинення роботи частота пульсу різко знижується. Однак час відновлення пульсу до вихідної величини в значному ступені визначається важкістю роботи, що виконується. Так, при помірній роботі прискорення пульсу може перевищувати вихідний рівень на 26, при роботі середньої важкості - на 44, а при важкій роботі - на 45-50 на хвилину; відновний період при цьому складає відповідно 31; 65 і 70 хв.

 http://www.sportlib.ru/books/reabil/fiziol/glava9.htm

У процесі роботи відзначаються виражені порушення функції дихання. Підвищена потреба в кисні та видалення з організму вуглекислого газу забезпечується прискоренням і поглибленням дихання. В спокої число дихань за хвилину складає від 8 до 22, а легенева вентиляція - 4-10 л/хв. При роботі ці величини зростають у кілька разів. У нормі в спокої людина споживає кисень у межах від 150 до 300 мл/хв, у процесі роботи споживання кисню збільшується в 10-15 разів. Якщо в спокої легенева вентиляція складає 4-10 л/хв, то при виконанні важкої роботи вона може досягати 10-150 л/хв у результаті почащення дихання і збільшення глибини вдиху. У тренованих людей збільшення легеневої вентиляції забезпечується головним чином поглибленням дихання. Відзначаються зміни в морфологічному складі крові. У периферичній крові кількість еритроцитів, гемоглобіну і лейкоцитів збільшується пропорційно інтенсивності роботи.

Лейкоцитоз при роботі пояснюється головним чином виходом нейтрофілів і лімфоцитів з депо. Число лейкоцитів може досягати 15-20 * 109/л. Через 1-2 год після важкої роботи можливий вторинний лейкоцитоз внаслідок посилення кровотворення і надходження в кров нейтрофілів.

Різні види робіт викликають суттєві хімічні зміни в крові, у першу чергу змінюються вміст глюкози, молочної кислоти, газів, а також лужний резерв. Звичайно в спокої вміст глюкози в крові складає 4,4-4,95 ммоль/л. На початку роботи кількість глюкози в крові збільшується, що пояснюється умовнорефлекторними впливами. При виконанні звичної роботи, особливо в тренованої людини, вміст глюкози в крові трохи зменшується і тримається приблизно на одному рівні. Виражене зниження вмісту глюкози в крові настає при виконанні важкої і тривалої роботи. Рівень глюкози нижче 3,3 ммоль/л свідчить про важку роботу і недостатню тренованість. При виконанні робіт різної важкості змінюється вміст у крові молочної кислоти: якщо в нормі її міститься 1,1-2,8 ммоль/л, то при дуже важкій роботі - 5,6-6,7 ммоль/л. Легка або  робота середньої тяжкості не викликає накопичення молочної кислоти, тому що вона встигає окислитися і ресинтезуватися.

Класифікація факторів трудового процесу і виробничого середовища за важкістю, напруженістю і шкідливістю.

Основи законодавства України в галузі гігієни та охорони праці.

Законодавство про охорону праці в Україні регламентується урядовими структурами (Верховною Радою, Кабінетом Міністрів, Міністерством праці, Міністерством охорони здоров’я), профспілковими організаціями, іншими відомствами та громадськими організаціями.

1.   Конституцією України передбачено, що “кожен має право на працю ... , безпечні умови праці. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється” (ст.43); “Кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується скороченим робочим днем для працівників ряду професій і виробництв, які визначаються законом, скороченою тривалістю роботи у нічний час…” (ст.45); “Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування” (ст.49) та інших.

2.   Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” прийнятий Верховною Радою 24.02.1994 р. У якому також сказано, що “Громадяни мають право на: … безпечні для здоров’я умови праці; відшкодування шкоди, завданої її здоров’ю; … обов’язкові медичні огляди.” Законом передбачено усунення від роботи осіб, які ухиляються від обов’язкових медичних оглядів і щеплень.

Законом передбачено єдиний Державний реєстр небезпечних і шкідливих факторів, проведення Державної санітарної експертизи проектів промислового будівництва, технологій виробництва, сировини, напівфабрикатів, готової продукції, запобігання захворювань, травм, отруєнь та інших.

3.   Закон України про охорону праці, прийнятий Кабінетом Міністрів за № 64 від 1993 р. передбачає створення належних санітарно-гігієнічних умов на виробництві, запобігання причин травматизму, профзахворювань і отруєнь, зниження дії шуму, вібрації, інших шкідливостей, очистку і знешкодження відходів тощо.

 Законом передбачено проведення широких оздоровчих і профілактичних заходів, обов’язкових медичних оглядів, диспансерного обслуговування, забезпечення лікувально-профілактичною допомогою, протезною допомогою  інвалідам праці, санітарною освітою.

Серед законодавства про працю важливе місце займає Кодекс законів про охорону праці (КЗОП, 1992) розроблений профспілковими організаціями, Міністерством охорони здоров’я, іншими відомствами, кодекс включає велику кількість законів про техніку безпеки, виробничу санітарію, охорону праці жінок, підлітків, осіб старших вікових груп; про колективні договори між робітниками і працедавцями; про правила внутрішнього розпорядку на підприємствах, забезпечення індивідуальними засобами захисту, спецодягом і взуттям та інше.

Міністерством охорони здоров’я розроблені “Основи законодавства України про охорону здоров’я” № 2801 – ХП від 1992 р.; “Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень” та “Гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони” (Держстандарт 12.1.085 - 88); “Положення про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів” (Постанова Кабміну № 431 від 1992 р.); Санітарні правила для підприємств чорної металургії (№ 2527 - 82) та ряду інших галузей тощо.

Особливе місце серед документів санітарного законодавства займають правові закони, правила, інструкції: “Положення про порядок накладання штрафів на підприємства, установи і організації за порушення нормативних актів про охорону праці” (Постанова № 754 Кабміну від 1993 р.); “Порядок зупинення або призупинення інвестиційної діяльності при порушенні санітарного законодавства” (Наказ МОЗ № 65 від 1995 р.), Наказ МОЗ про відсторонення від роботи осіб при порушенні правил санітарного законодавства (№№ 65,66,67 від 1995р.); про кримінальну відповідальність за грубі порушення санітарного законодавства та інші.

Небезпечні та шкідливі виробничі фактори

(Витяг з Держстандарту 12.0.003 - 74)

Цим стандартом всі небезпечні та шкідливі виробничі фактори поділено на 4 групи: фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні.

 

До фізичних шкідливостей віднесено:

-      рухомі машини, механізми, незахищені рухомі елементи виробничого обладнання, заготовки, матеріали, вироби, що переміщуються, інші механічні фактори;

-      нагріваючий чи охолоджуючий мікроклімат робочої зони, високі рівні інфрачервоного випромінювання (гарячі цехи металургійної промисловості, котельні та ін.), гаряча вода чи пара;

-      підвищений чи знижений барометричний тиск та його різкі зміни;

-      високі рівні шуму, вібрації, інфра – та ультрамеханічних коливань повітря чи твердих поверхонь;

-      високі рівні електромагнітних коливань радіодіапазону, електричних магнітних полів промислових частот, статичної електрики;

-      високі рівні іонізуючої радіації (рентгенівські, гама, корпускулярне випромінювання);

-      недостатнє або надмірне освітлення робочих місць, низька контрастність, висока яскравість світла, його засліплююча дія, нерівномірність, пульсація світла, стробоскопічний ефект;

-      висока запиленість повітря, горючі, вибухонебезпечні гази (метан в шахтах).

Група хімічних небезпечних і шкідливих виробничих факторів включає:

-      за характером дії на організм: подразнюючі, загальнотоксичні, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, тератогенні;

-      за шляхами проникнення в організм: через дихальні шляхи, через травну систему, через шкіру (хімічні опіки);

-      за тропністю дії: пневмотропні, нейротропні, гепатотропні, гематотропні, нефротропні, дермотропні, політропні;

-      за ступенем токсичності: особливо високотоксичні (ГДК у повітрі < 0,1 мг/м3 ), високотоксичні (ГДК 0,1 – 1,0 мг/м3), середньотоксичні (ГДК 1,0 – 10,0 мг/м3), малотоксичні (ГДК > 10,0 мг/м3).

Група біологічних небезпечних і шкідливих виробничих чинників включає біологічні об’єкти, вплив яких на працюючих викликає захворювання, отруєння, травми:

-      зоонозні бактерійні, вірусні, грибкові інфекції (сибірка, ящур, коров’ячий сказ, туляремія), інвазії, алергійні захворювання (від тваринного, рослинного пилу) та інші;

-      рослинні, тваринні отрути (напр. змієлови) та інші;

- виробничі біологічні об’єкти: антибіотики, білково-вітамінні концентрати, стимулятори росту, біологічно активні препарати та ін.

Група психофізіологічних виробничих шкідливостей включає:

-      фізичні перенавантаження: статичні (утримання великих вантажів); динамічні (підняття і переміщення великих вантажів та його інтенсивність); гіподинамія, вимушене положення тіла, перенапруження окремих органів;

-      нервово-психічні перенавантаження: розумове перенапруження, перенапруження уваги, аналізаторів, дуже інтенсивна зміна виробничих процесів, інформації, монотонність праці, психоемоційні перенавантаження (напр. взаємовідносини “начальник - підлеглий”).

За характером і ступенем витрат енергії фізична праця характеризується важкістю та інтенсивністю, а розумова, операторська напруженістю.

Згідно з Держстандартом 12.1.005 – 88 “Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони” фізична праця ділиться на легку (енерговитрати – до 150 ккал/год), середньої важкості (150 – 200 ккал/год), важку (200 – 250 ккал/год), дуже важку (> 250 ккал/год).

За напруженістю розумова, операторська праця поділяється на: ненапружену, малонапружену, напружену, дуже напружену.

Відповідно до перерахованих виробничих шкідливостей Наказом Міністерства охорони здоров’я, Міністерства соціального захисту населення та Міністерства праці за № 23/36/9 від 2.02.1995 р. затверджено “Список професійних захворювань та Інструкцію щодо його застосування”.

До списку внесені професійні захворювання, які викликані виключно дією несприятливих виробничо-професійних факторів, їх найближчі та віддалені наслідки, а також ускладнення непрофесійних захворювань професійними шкідливостями (наприклад артеріальної гіпертонії вібрацією).

Розрізняють гострі та хронічні професійні захворювання та отруєння.

Гостре професійне захворювання (інтоксикація) виникає зненацька, після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу відносно високих концентрацій хімічних речовин, що знаходяться у повітрі робочої зони, або рівнів чи доз інших шкідливих факторів.

Хронічні професійні захворювання виникають внаслідок тривалого впливу невисоких (але перевищуючих ГДК, ГДР, ГДД) концентрацій, рівнів, доз шкідливих виробничо-професійних факторів.

компакт диск кафедральний відеофільм

Згідно затвердженого “Списку…” професійні захворювання поділені на 7 груп:

1.   захворювання, які виникають під впливом хімічних факторів: гострі, хронічні інтоксикації різної тропності дії (нейро-, гемо-, гепато-, нефро-, політропні, дерматропні, алергічні та інші);

2.   захворювання, викликані впливом промислових аерозолів: пневмоконіози, пилові бронхіти, ринофарінголарингіти, алергії;

3.    захворювання, пов’язані з дією фізичних факторів: іонізуючих випромінювань (гостра, хронічна променева хвороба, місцеві променеві ураження, віддалені наслідки – злоякісні пухлини); неіонізуючих випромінювань (лазерних, ультрафіолетових, інфрачервоних); декомпресійна – кесонна хвороба; гострий, хронічний перегрів, шумова, вібраційна хвороба тощо;

4.   захворювання, пов’язані з перевантаженням та перенапруженням окремих органів і систем: координаторні неврози (у доярок, скрипалів, лінотипистів), радикуліти, тендовагініти, артрози, бурсити, тромбофлебіти; ларингіти у співаків, викладачів, прогресуюча короткозорість та інші;

5.    захворювання, пов’язані з дією біологічних факторів: інфекційні та паразитарні захворювання у тваринників, ветеринарів, інфекціоністів, лаборантів баклабораторій та інших;

6.       алергічні захворювання: кон’юнктивіти, риніти, бронхіальна астма, дерматити, екземи, кропивниця тощо, які виникають при роботі з відповідними подразниками рослинного чи тваринного походження;

7.       новоутворення – злоякісні пухлини при роботі з канцерогенами фізичного (іонізуючі випромінювання, ультрафіолетова радіація), хімічного походження (3, 4-бензпірен, смоли та інші).

З урахуванням перерахованих виробничих шкідливостей та професійних захворювань і отруєнь, які вони можуть викликати, завданням лікарів – спеціалістів з гігієни праці, профпатологів, лікарів різних фахів медико-санітарних частин промислових підприємств, лікувально-профілактичних закладів є:

-      вивчення шкідливих факторів виробничого середовища, технологічних процесів та їх відповідності гігієнічним нормативам;

-      вивчення впливу на організм різних шкідливостей виробничого середовища (технологічного процесу, повітряного середовища робочої зони, сировини, напівфабрикатів, готової продукції, супутніх продуктів, відходів та викидів виробництва);

-      вивчення стану здоров’я працюючих, їх загальної та професійної захворюваності;

-      діагностика, лікування професійних захворювань, отруєнь, диспансерне, санаторно-курортне забезпечення працюючих, участь у роботі лікарсько-соціальних експертних комісій (ЛСЕК), лікарсько-контрольних комісій (ЛКК), лікарсько-трудових експертних комісій (ЛТЕК) тощо, комісій по експертизі професійної патології, визначенні інвалідності тощо.

Профілактичні медичні заходи повинні включати:

-      участь у розробці інженерно-технічних засобів оздоровлення умов праці (вентиляція, герметизація, автоматизація, механізація, дистанційне управління та інші);

-      наукова розробка гігієнічних нормативів, іншого санітарного законодавства; наукова організація праці – НОП;

-      запобіжний і поточний санітарний нагляд;

-      санітарно-освітня та профілактична робота серед трудового колективу (навчання санітарним правилам, правилам техніки безпеки, використанню спецодягу, індивідуальних засобів захисту, лікувально-профілактичного харчування, питного режиму).

  ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ

  гігієнічне нормування

З метою оптимізації умов праці персоналу та виготовлення лікарських засобів заданої якості здійснюється гігієнічне нормування кожного виробничого фактора (див. ч. 6).

Крім цього розроблені гігієнічні вимоги до технологічного процесу, технологічного обладнання, приміщень, одягу та особистої гігієни персоналу при виготовленні лікарських засобів у нестерильних та стерильних умовах (див. ч. 7, розд. 3).

  Організаційні заходи

До організаційних заходів відносяться своєчасні профілактичні огляди та ремонт апаратури, обладнання й  систем, що є джерелом пило- та газовиділень, шуму й вібрації тощо. Велике значення має також скорочення до мінімуму чисельності робітників, які працюють у шкідливих умовах,  і тривалість їх перебування біля технологічного устаткування.

  Планувальні заходи

Правильне об’ємно-планувальне планування та компонування виробничих приміщень необхідне  для забезпечення ефективної роботи  вентиляційних систем, які призначені для видалення надлишкового тепла, пило- та газовиділень токсичних речовин.

  Технологічні заходи

Технологічні заходи щодо боротьби із шумом на виробництві стосуються удосконалення технологічного обладнання, використання шумопоглинальних будівельних матеріалів (пінопласт, повсть, деревинно-волокнисті плити тощо).

Боротьба із забрудненням повітря виробничих приміщень повинна йти в першу чергу по шляху удосконалення технологічних процесів при одержанні лікарських речовин і устаткування. Необхідне проведення таких заходів, як заміна шкідливих речовин у рецептурі на менш шкідливі, заміна відкритого процесу закритим, переведення процесу з підвищеним тиском на знижений, механізація процесу, теплова ізоляція агрегатів, обробка внутрішніх поверхонь огороджень, що перешкоджають сорбції отруйних речовин тощо.

У боротьбі з професійними шкідливостями важливе значення  має автоматизація виробництва. При цьому значну роль відіграє автоматизація із застосуванням технологічного устаткування з програмним управлінням, що дозволяє створювати системи взаємозалежних виробничих агрегатів, що самостійно виконують і коректують задані процеси у відповідній технологічній послідовності.

Організація технологічного процесу за безупинною схемою дає можливість виключити ряд процесів і операцій (вивантаження, транспортування, завантаження напівфабрикату й ін.), що є джерелом забруднення повітря робочої зони. Крім того, створюються сприятливі умови для ліквідації трудомістких і небезпечних ручних операцій.

  Санітарно-технічні заходи

Поряд з удосконалюванням технологічного процесу й устаткування велике значення у боротьбі з професійними шкідливостями має виробнича вентиляція. Для видалення шкідливих речовин безпосередньо від місця їхнього утворення доцільним є влаштування місцевої вентиляції відповідно до особливостей працюючого устаткування й характеру виконуваних операцій. Так, нутч-фільтри доцільно обладнати зонтом з опущеними шторками, пробовідбірні крани повинні знаходитися в укриттях типу витяжної шафи. Над люками реакторів та іншого устаткування, що періодично відкриваються, влаштовується витяжна система у виді зонта з м’яким рухливим рукавом.

Індивідуальні засоби захисту

У ряді випадків, коли неможливо знизити шум до допустимих величин, рекомендується використання індивідуальних засобів захисту (антифони).

При відборі проб, відкриванні люків апаратів, вивантаженні компонентів та інших операцій може відбуватися значне виділення шкідливих речовин, тому при виконанні таких операцій слід використовувати індивідуальні засоби захисту (респіратори, марлеві пов’язки тощо).

  Лікувально-профілактичні  заходи

Лікувально-профілактичні заходи щодо охорони здоров’я робітників включають проведення попередніх і періодичних медичних оглядів. Важливими є також дотримання встановленого режиму праці й відпочинку, організація раціонального харчування, заняття спортом.

Вимоги до приміщень

Приміщення та обладнання слід проектувати, розташовувати, конструювати, оснащати, пристосовувати, а також утримувати й обслуговувати таким чином, щоб вони відповідали своєму призначенню і були придатні для передбачуваних робіт. Їх розмір, конструкція й розташування повинні зводити до мінімуму риск помилок при виробництві та забезпечувати можливість проведення ефективного прибирання й експлуатації з метою виключення перехресної контамінації, нагромадження пилу або бруду, а також усіх інших факторів, які можуть негативно впливати на якість продукції.

Приміщення необхідно проектувати й оснащати таким чином, щоб забезпечити максимальний захист від проникнення в них комах або тварин.

Повинні бути прийняті заходи щодо недопущення входу в приміщення сторонніх осіб. Виробничі й складські приміщення, а також випробувальні лабораторії не повинні бути прохідними кімнатами для персоналу, який у них не працює.

Джерела інформації:

 Загальна гігієна. Підручник /Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін.; /За редакцією Є.Г.Гончарука/. - К. : Вища школа, 1995. - С. 552с. (с.254-276)

Гигиена. /за ред. Г.Х. Шахбазян. Киев.: Вища школа, 1984.-с.31-52.

Наказ МОЗ України №382 від 31.12.97р.

ПДК вредных веществ в воздухе рабочей зоны № 4617-88.  СН допустимых уровней шума на рабочих местах 3223-85.  СН вибрация на рабочих местах 3044-84.

Загальна гігієна. Посібник до практичних занять. /за ред. І.І. Даценко, Львів: Світ, 2001.

Гигиена. /за ред. Г.Х. Шахбазян. Киев.: Вища школа, 1984.-с.31-52.

Гигиена под ред акад.. РАМН Г.И.Румянцева Москва ГЭОТАР-МЕД 2001стр 483-489