Медицина

Фізіологія праці

Фізіологія та гігієна праці. Профілактика перевтоми. Фізичні фактори виробничого середовища. Профілактика професійних захворювань. Хімічні фактори виробничого середовища. Профілактика професійних отруєнь.

 

Визначальними положеннями “Основ законодавства України про охорону здоров’я”. є: право кожної людини на охорону здоров’я; обов’язки держави, громадських та інших органів, самих громадян у галузі охорони здоров’я; забезпечення бюджетними асигнуваннями на охорону здоров’я не менше 10 % валового національного доходу (ВНД); поступове створення системи медичного страхування; професійні права, пільги та обов’язки медичних працівників.

Існуює також декілька законів профілактичного характеру: “Про охорону навколишнього природного середовища” (1991, 1995), “Про охорону праці” (1992), “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” (1992), “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення” (1994), “Про комплексні заходи боротьби з туберкульозом (1999), “Про Програму профілактики і лікування артеріальної гіпертензії в Україні” (1999) тощо.

У світовому масштабі проблемами охорони здоров’я займається Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), створена у 1948 році поряд з іншими спеціалізованими підрозділами Міжнародної Організації Об’єднаних Націй (ООН).

Гігієна праці – це профілактична дисципліна, що вивчає вплив трудового процесу і навколишнього виробничого середовища на організм працівників з метою розробки санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на створення найбільш сприятливих умов праці, забезпечення здоров’я та високого рівня працездатності людей.

 

http://www.port.odessa.ua/medic/rus/library/002.html

 

Предметом гігієни праці є:

1. Вивчення трудових процесів і фізіологічних змін, що ними зумовлені й виникають в організмі особи, яка працює; вивчення працездатності людини і розробка фізіологічних основ раціонального режиму праці та відпочинку.

2. Вивчення впливу фізичних та хімічних факторів виробничого середовища, а також виробничих процесів, устаткування і матеріалів на організм працівників з метою розробки гігієнічних заходів щодо усунення несприятливих наслідків на стан здоров’я.

3. Вивчення стану здоров’я і захворюваності працівників, які в умовах своєї професійно-виробничої діяльності зустрічаються з різними несприятливими факторами, для профілактики професійних за­хворювань.

На основі вивчення особливостей виробничого середовища і його впливу на організм працівників гігієна праці розробляє гігієнічні вимоги до раціонального використання обладнання, гігієнічні норми і правила в галузі оздоровлення умов праці, будови та утримання промислових підприємств; заходи особистої гігієни; пропозиції щодо раціональної організації умов праці та відпочинку.

Відповідно до завдань, гігієна праці використовує різноманітні методи дослідження:

– фізичні й хімічні методи – для дослідження умов праці на виробництві та оцінки ефективності оздоровчих заходів;

– фізіологічні методи – для дослідження змін в організмі, які виникають під впливом умов і характеру праці;

– клініко-статистичні та санітарно-статистичні методи – для вивчення стану здоров’я та захворюваності працівників.

Застосовують також експериментальні фізичні, хімічні, біохі­мічні, патоморфологічні, токсикологічні, психологічні та інші методи дослідження.

 

Професійні шкідливості та професійні захворювання

Зрозуміти, як впливає трудова діяльність на здоров’я людини, можна лише шляхом детального вивчення особливостей її професії. Професія – це вид діяльності людини, що забезпечує її існування і визначає становище в суспільстві.

Професійна шкідливість – фактори трудового процесу (включаючи і зовнішні фактори праці ), що можуть мати шкідливий вплив на стан здоров’я людини, яка працює.

Професійні шкідливості можна розділити на три групи:

1. Шкідливості, що пов’язані з неправильною організацією праці (надмірне напруження нервової системи; тривале вимушене положення тіла; надмірне напруження рухового апарату та окремих органів чуття; нераціональний режим праці).

2. Шкідливості, що пов’язані з виробничим процесом та умовами навколишнього середовища, яке оточує робітника під час його трудової діяльності (несприятливі мікрокліматичні умови; інтенсивне променеве тепло; підвищений чи знижений тиск повітря; радіоактивне випромінювання; надмірний шум; підвищений вміст у повітрі пилу тощо).

 

http://www.firstjob.ru/?ScienceView&ID=83

http://www.medical-center.ru/disease/902.html

3. Шкідливості, пов’язані з обставинами праці. Вони не є специфічними і зустрічаються на будь-якому виробництві (недостатні вентиляція, освітлення, площа, кубатура приміщення тощо).

У ряді випадків професійні шкідливості відіграють вирішальну роль у виникненні патологічного процесу в організмі. Так, у працівників, які вдихають пил, що містить двоокис кремнію, може розвинутись силікоз; у працівників, які зазнають дії пилу свинцю, може виникнути свинцеве отруєння; у працівників, які під час роботи часто повторюють дрібні рухи, можуть з’явитись координаційні неврози, тощо. Хвороби, в основі яких лежить виключно чи переважно професійний фактор, називають професійними. Але значно частіше вплив професійних факторів проявляється у зниженні опірності організму до захворювань, у зниженні працездатності.

Сутність стомлення та заходи профілактики

Стомлення – це зниження працездатності, що зумовлене вико­нан­ням певної роботи. Об’єктивно процес стомлення проявляється у зниженні продуктивності праці, а суб’єктивно – у відчутті стом­лення.

 

http://www.ecsocman.edu.ru/db/msg/198113.html

На основі вчення І.П. Павлова, О.О. Ухтомського було з’ясовано основну причину стомлення, що полягала в зміні функціонального стану центральної нервової системи, зокрема кори головного мозку. В результаті праці в корі головного мозку виникає процес гальмування, який запобігає надмірному виснаженню клітин кори. Ця теорія пояснює питання про механізм стомлення в результаті розумової праці й статичної праці, яка супроводжується незначними затратами енергії.

 

http://www.sportlib.ru/books/reabil/fiziol/glava9.htm

http://trening.net.ua/

http://www.depressia.com/page_1014.html

http://comp-doctor.ru/stress/stress.php

http://tests.holm.ru/tests/17/

Проте зміни, які виникають, коли людина стомлюється, неможливо розглядати ізольовано як зміни в корі головного мозку і не враховувати зрушень в цілому організмі. Адже стомлення пояснюється зміною функціонального стану цілого організму, причому провідна роль належить змінам в центральній нервовій системі.

Розрізняють стомлення, що швидко розвивається в результаті незвичної або надмірної праці, та стомлення, яке розвивається повільно в результаті хоча і звичної для людини, але тривалої праці.

Необхідно відзначити, що процес стомлення зворотний. Після відпочинку стомлення зникає і працездатність повністю відновлюється. У результаті неправильної організації праці навіть після нічного відпочинку працездатність повністю не відновлюється і поступово наступає перевтомлення.

Основними ознаками процесу перевтомлення є головний біль, втрата сну (безсоння), втрата апетиту, підвищена дратівливість, послаблення пам’яті, зниження опірності організму.

Основним заходом щодо боротьби з перевтомленням є раціональне поєднання періодів праці та відпочинку (перерви). Перерва повинна бути достатньою для повного відновлення фізіологічних функцій. Позитивний вплив мають фізичні вправи під час перерви, автоматизація та механізація виробництва.

 

 

http://www.aquarium.ru/misc/rainbow/12.htm

 

 

Професійні хвороби, що повязані з вимушеним положенням тіла  та напруженням окремих органів

 

Правильнеположеннятілапідчасвиконанняроботи, яке забезпечує рівномірний розподіл навантаження і створює сприятливі умови для дихання та кровообігу, є важливим фактором, що впливає на здоров’я працівника та рівень його працездатності.

До вказаної групи захворювань слід віднести ті, що зумовлені тривалою працею стоячи, сидячи та напруженням в результаті праці певних груп м’язів. До професійних захворювань, що викликані причинами, які вказані вище, можна віднести плоскостопість, викривлення хребта, варикозне розширення вен і тощо.

У зв’язку з механізацією виробничих процесів, що усуває важку фізичну працю, потреба у вимушеному положенні й перенапруженні органів і систем під час виконання роботи виникає дедалі менше. Отже, і захворювання, пов’язані з цим, виникають рідше.

При тривалому стоячому положенні тіла, під час ходьби з перенесенням важких речей може розвинутись плоскостопість. Плоскостопість як професійна хвороба виникає у складальників, слюса­рів, токарів, прядильниць, вантажників, штампувальників тощо (рис. 9.1).

Робота, що виконується сидячи, також призводить до деяких розладів.(рис. 9.2.) Перш за все, це викривлення хребта в результаті нерівномірного навантаження на різні групи м’язів. Заслуговують на увагу розлади травлення, геморої, а в жінок – порушення менструального циклу, що виникають внаслідок під­вищення внутрішньочеревного тиску та застою крові у венах черевної по­рожнини.

Слід звернути увагу на порушення локомоторно­-го апарату ­(тендовагіні­ти), що виникають внаслі­док тривалих, швидких ­дріб­них рухів окремих м’язових груп під час професій­ної діяльності. Тендовагініти, як професійні захворювання, спостерігаються у ковалів, доярок, піаністів, танцюристів тощо.

Величезне значення мають і професійні (координаторні) неврози, що виникають під час виконання роботи, де постійно повторюються одні й ті ж рухи. Це захворювання спостерігається у робіт­ників, які працюють на верстатах з ножним приводом, швачок, доярок, друкарок, піаніс­тів та ін. Характерна озна­ка неврозів – вибірковий розлад координації рухів. “Писальний спазм” – це також координаційний ­невроз, що виникає внас­лі­док перевтоми від тривалого писання і характеризується болем і мимо­віль­ними згинами пальців під час писання.

Проблема профілактики захворювань, пов’яза­них з вимушеним положен­ням тіла при виконан­ні роботи, перенапру­женням органів і систем, розв’язується механізацією робочих процесів, заміною ручної праці механізованою, раціональною конструкцією верстата, робочого стола, організацією робочого місця, тимчасовим переключенням на інший вид роботи.

Види запобіжного санітарного нагляду

До запобіжного санітарного нагляду відносяться:

1)     Розробка і наукові обґрунтування основ санітарного законодавства:

- участь у розробці Державних стандартів України (ДСУ), на різноманітну продукцію промислового виробництва, у першу чергу на продукцію харчової промисловості, воду, продукцію легкої промисловості;

- участь у розробці Будівельних норм і правил (БНіП);

- розробка Санітарних правил і норм (СанПіН), гранично допустимих концентрацій (ГДК), гранично допустимих рівнів (ГДР), гранично допустимих доз (ГДД), лімітів доз (ЛД), мінімальних допустимих рівнів (МДР), орієнтовно безпечних рівнів впливу (ОБРВ), технічних умов (ТУ), норм радіаційної безпеки України (НРБУ), Системи стандартів безпеки праці, Системи „людина-машина”, охорони природи та інше.

2) Організація і проведення санітарної експертизи проектів різного призначення на всіх етапах проектування – населених місць, житлових, навчальних, громадських, виробничих будівель, а також проектів технологічних ліній, конвеєрів, систем вентиляції, конструктивних рішень захисту від шуму, вібрації, теплового, електромагнітного, лазерного, ультрафіолетового, іонізуючого випромінювання, хімічних, пилових забруднень повітря робочої зони;

- експертиза проектів різноманітних станків, механізмів, машин, транспортних засобів;

- експертна оцінка проектів санітарно-технічного та ергонометричного обладнання інтер’єру приміщень різного призначення (житлових, навчальних, лікарняних, виробничих, оцінка робочих місць, кабін транспортних засобів, інших об’єктів, засобів управління механізмами, тощо.).

Організація і проведення експертизи проектної документації виконується у відповідності з нормами, правилами, інструкціями, державними стандартами, перерахованими вище, та іншими офіційними документами.

При вивченні технології проектуємого промислового виробництва у першу чергу вивчають характер і ступінь впливу виробництва на умови праці і побуту робітників – сировини, продуктів виробництва, побічних продуктів, відходів, газо-, паровикидів, стічних вод, твердих покидьок, забруднення ними повітря, водойм, ґрунту, оцінку методів і засобів знешкодження цих відходів, визначають розміри зон санітарної охорони.

При цьому вивчають вихідні дані: - акт про вибір ділянки для даного будівництва; - будівельний паспорт, відомості про існуючу забудову, наземні споруди, підземні комунікації, достатність їх потужності; - дані про геологічні та гідрологічні характеристики ділянки; - технічні умови приєднання до існуючих комунікацій водо-, енерго-, газопостачання, чи створення (будівництво) нових, більш потужних комунікацій; - дані про стан водоймищ, ґрунту, джерел забруднення атмосферного повітря.

Етапи запобіжного нагляду

1.     Дозвіл на вибір земельної ділянки.

2.     Створення комісії для вибору земельної ділянки. (Голова комісії, представники служб: пожежна інспекція, санепідемстанція, охорона природи, охорона праці, архітектура).

3.     Вибір земельної ділянки.

4.     Отримання технічних умов по вибраній ділянці.

5.     Відведення земельної ділянки.

6.     Технікоекономічне обгрунтування на будівництво.

7.     Дозвіл на проектування.

8.     Проектування та нагляд за проектуванням.

9.     Узгодження проекту із членами комісії.

10. Дозвіл на будівництво.

11. Нагляд за будівництвом. На етапах виконання скритих робіт, санітарно технічних робіт.

12. Перевірка якості виконання робіт у відповідності до проекту на етапі прийняття об’єкту в експлуатацію робочою комісією.

13. Прийом в експлуатацію державною комісією.

14. Дозвіл на експлуатацію.

 

Ситуаційний план забудови ділянки

Проект поверхової забудови будівлі

 

 

Умовні позначки на проекті

Законодавство про охорону праці в Україні регламентується урядовими структурами (Верховною Радою, Кабінетом Міністрів, Міністерством праці, Міністерством охорони здоров’я), профспілковими організаціями, іншими відомствами та громадськими організаціями.

1.   Конституцією України передбачено, що “кожен має право на працю ... , безпечні умови праці. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється” (ст.43); “Кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується скороченим робочим днем для працівників ряду професій і виробництв, які визначаються законом, скороченою тривалістю роботи у нічний час…” (ст.45); “Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування” (ст.49) та інших.

2.   Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” прийнятий Верховною Радою 24.02.1994 р. У якому також сказано, що “Громадяни мають право на: … безпечні для здоров’я умови праці; відшкодування шкоди, завданої її здоров’ю; … обов’язкові медичні огляди.” Законом передбачено усунення від роботи осіб, які ухиляються від обов’язкових медичних оглядів і щеплень.

Законом передбачено єдиний Державний реєстр небезпечних і шкідливих факторів, проведення Державної санітарної експертизи проектів промислового будівництва, технологій виробництва, сировини, напівфабрикатів, готової продукції, запобігання захворювань, травм, отруєнь та інших.

3.   Закон України про охорону праці, прийнятий Кабінетом Міністрів за № 64 від 1993 р. передбачає створення належних санітарно-гігієнічних умов на виробництві, запобігання причин травматизму, профзахворювань і отруєнь, зниження дії шуму, вібрації, інших шкідливостей, очистку і знешкодження відходів тощо.

Законом передбачено проведення широких оздоровчих і профілактичних заходів, обов’язкових медичних оглядів, диспансерного обслуговування, забезпечення лікувально-профілактичною допомогою, протезною допомогою інвалідам праці, санітарною освітою.

Серед законодавства про працю важливе місце займає Кодекс законів про охорону праці (КЗОП, 1992) розроблений профспілковими організаціями, Міністерством охорони здоров’я, іншими відомствами, кодекс включає велику кількість законів про техніку безпеки, виробничу санітарію, охорону праці жінок, підлітків, осіб старших вікових груп; про колективні договори між робітниками і працедавцями; про правила внутрішнього розпорядку на підприємствах, забезпечення індивідуальними засобами захисту, спецодягом і взуттям та інше.

Міністерством охорони здоров’я розроблені “Основи законодавства України про охорону здоров’я” № 2801 – ХП від 1992 р.; “Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень” та “Гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони” (Держстандарт 12.1.085 - 88); “Положення про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів” (Постанова Кабміну № 431 від 1992 р.); Санітарні правила для підприємств чорної металургії (№ 2527 - 82) та ряду інших галузей тощо.

Особливе місце серед документів санітарного законодавства займають правові закони, правила, інструкції: “Положення про порядок накладання штрафів на підприємства, установи і організації за порушення нормативних актів про охорону праці” (Постанова № 754 Кабміну від 1993 р.); “Порядок зупинення або призупинення інвестиційної діяльності при порушенні санітарного законодавства” (Наказ МОЗ № 65 від 1995 р.), Наказ МОЗ про відсторонення від роботи осіб при порушенні правил санітарного законодавства (№№ 65,66,67 від 1995р.); про кримінальну відповідальність за грубі порушення санітарного законодавства та інші.

 

 

Небезпечні та шкідливі виробничі фактори

(Витяг з Держстандарту 12.0.003 - 74)

Цим стандартом всі небезпечні та шкідливі виробничі фактори поділено на 4 групи: фізичні,      хімічні, біологічні, психофізіологічні.

До фізичних шкідливостей віднесено:

-       рухомі машини, механізми, незахищені рухомі елементи виробничого обладнання, заготовки, матеріали, вироби, що переміщуються, інші механічні фактори;

-       нагріваючий чи охолоджуючий мікроклімат робочої зони, високі рівні інфрачервоного випромінювання (гарячі цехи металургійної промисловості, котельні та ін.), гаряча вода чи пара;

-       підвищений чи знижений барометричний тиск та його різкі зміни;

-       високі рівні шуму, вібрації, інфра – та ультрамеханічних коливань повітря чи твердих поверхонь;

-       високі рівні електромагнітних коливань радіодіапазону, електричних магнітних полів промислових частот, статичної електрики;

-       високі рівні іонізуючої радіації (рентгенівські, гама, корпускулярне випромінювання);

-       недостатнє або надмірне освітлення робочих місць, низька контрастність, висока яскравість світла, його засліплююча дія, нерівномірність, пульсація світла, стробоскопічний ефект;

-       висока запиленість повітря, горючі, вибухонебезпечні гази (метан в шахтах).

Група хімічних небезпечних і шкідливих виробничих факторів включає:

-       за характером дії на організм: подразнюючі, загальнотоксичні, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, тератогенні;

-       за шляхами проникнення в організм: через дихальні шляхи, через травну систему, через шкіру (хімічні опіки);

-       за тропністю дії: пневмотропні, нейротропні, гепатотропні, гематотропні, нефротропні, дермотропні, політропні;

-       за ступенем токсичності: особливо високотоксичні (ГДК у повітрі < 0,1 мг/м3 ), високотоксичні (ГДК 0,1 – 1,0 мг/м3), середньотоксичні (ГДК 1,0 – 10,0 мг/м3), малотоксичні (ГДК > 10,0 мг/м3).

Група біологічних небезпечних і шкідливих виробничих чинниківвключає біологічні об’єкти, вплив яких на працюючих викликає захворювання, отруєння, травми:

-       зоонозні бактерійні, вірусні, грибкові інфекції (сибірка, ящур, коров’ячий сказ, туляремія), інвазії, алергійні захворювання (від тваринного, рослинного пилу) та інші;

-       рослинні, тваринні отрути (напр. змієлови) та інші;

- виробничі біологічні об’єкти: антибіотики, білково-вітамінні концентрати, стимулятори росту, біологічно активні препарати та ін.

Група психофізіологічних виробничих шкідливостей включає:

-       фізичні перенавантаження: статичні (утримання великих вантажів); динамічні (підняття і переміщення великих вантажів та його інтенсивність); гіподинамія, вимушене положення тіла, перенапруження окремих органів;

-       нервово-психічні перенавантаження: розумове перенапруження, перенапруження уваги, аналізаторів, дуже інтенсивна зміна виробничих процесів, інформації, монотонність праці, психоемоційні перенавантаження (напр. взаємовідносини “начальник - підлеглий”).

За характером і ступенем витрат енергії фізична праця характеризується важкістю та інтенсивністю, а розумова, операторська напруженістю.

Згідно з Держстандартом 12.1.005 – 88 “Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони” фізична праця ділиться на легку (енерговитрати – до 150 ккал/год), середньої важкості (150 – 200 ккал/год), важку (200 – 250 ккал/год), дуже важку (> 250 ккал/год).

За напруженістю розумова, операторська праця поділяється на: ненапружену, малонапружену, напружену, дуже напружену.

Відповідно до перерахованих виробничих шкідливостей Наказом Міністерства охорони здоров’я, Міністерства соціального захисту населення та Міністерства праці за № 23/36/9 від 2.02.1995 р. затверджено “Список професійних захворювань та Інструкцію щодо його застосування”.

До списку внесені професійні захворювання, які викликані виключно дією несприятливих виробничо-професійних факторів, їх найближчі та віддалені наслідки, а також ускладнення непрофесійних захворювань професійними шкідливостями (наприклад артеріальної гіпертонії вібрацією).

Розрізняють гострі та хронічні професійні захворювання та отруєння.

Гостре професійне захворювання (інтоксикація) виникає зненацька, після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу відносно високих концентрацій хімічних речовин, що знаходяться у повітрі робочої зони, або рівнів чи доз інших шкідливих факторів.

Хронічні професійні захворювання виникають внаслідок тривалого впливу невисоких (але перевищуючих ГДК, ГДР, ГДД) концентрацій, рівнів, доз шкідливих виробничо-професійних факторів.

 

Згідно затвердженого “Списку…” професійні захворювання поділені на 7 груп:

1.   захворювання, які виникають під впливом хімічних факторів: гострі, хронічні інтоксикації різної тропності дії (нейро-, гемо-, гепато-, нефро-, політропні, дерматропні, алергічні та інші);

2.   захворювання, викликані впливом промислових аерозолів: пневмоконіози, пилові бронхіти, ринофарінголарингіти, алергії;

3.   захворювання, пов’язані з дією фізичних факторів: іонізуючих випромінювань (гостра, хронічна променева хвороба, місцеві променеві ураження, віддалені наслідки – злоякісні пухлини); неіонізуючих випромінювань (лазерних, ультрафіолетових, інфрачервоних); декомпресійна – кесонна хвороба; гострий, хронічний перегрів, шумова, вібраційна хвороба тощо;

4.   захворювання, пов’язані з перевантаженням та перенапруженням окремих органів і систем: координаторні неврози (у доярок, скрипалів, лінотипистів), радикуліти, тендовагініти, артрози, бурсити, тромбофлебіти; ларингіти у співаків, викладачів, прогресуюча короткозорість та інші;

5.   захворювання, пов’язані з дією біологічних факторів: інфекційні та паразитарні захворювання у тваринників, ветеринарів, інфекціоністів, лаборантів баклабораторій та інших;

6.        алергічні захворювання: кон’юнктивіти, риніти, бронхіальна астма, дерматити, екземи, кропивниця тощо, які виникають при роботі з відповідними подразниками рослинного чи тваринного походження;

7.        новоутворення – злоякісні пухлини при роботі з канцерогенами фізичного (іонізуючі випромінювання, ультрафіолетова радіація), хімічного походження (3, 4-бензпірен, смоли та інші).

З урахуванням перерахованих виробничих шкідливостей та професійних захворювань і отруєнь, які вони можуть викликати, завданням лікарів – спеціалістів з гігієни праці, профпатологів, лікарів різних фахів медико-санітарних частин промислових підприємств, лікувально-профілактичних закладів є:

-       вивчення шкідливих факторів виробничого середовища, технологічних процесів та їх відповідності гігієнічним нормативам;

-       вивчення впливу на організм різних шкідливостей виробничого середовища (технологічного процесу, повітряного середовища робочої зони, сировини, напівфабрикатів, готової продукції, супутніх продуктів, відходів та викидів виробництва);

-       вивчення стану здоров’я працюючих, їх загальної та професійної захворюваності;

-       діагностика, лікування професійних захворювань, отруєнь, диспансерне, санаторно-курортне забезпечення працюючих, участь у роботі лікарсько-соціальних експертних комісій (ЛСЕК), лікарсько-контрольних комісій (ЛКК), лікарсько-трудових експертних комісій (ЛТЕК) тощо, комісій по експертизі професійної патології, визначенні інвалідності тощо.

Профілактичні медичні заходи повинні включати:

-       участь у розробці інженерно-технічних засобів оздоровлення умов праці (вентиляція, герметизація, автоматизація, механізація, дистанційне управління та інші);

-       наукова розробка гігієнічних нормативів, іншого санітарного законодавства; наукова організація праці – НОП (див. додатки 3.1 - 3.7);

-       запобіжний і поточний санітарний нагляд;

-       санітарно-освітня та профілактична робота серед трудового колективу (навчання санітарним правилам, правилам техніки безпеки, використанню спецодягу, індивідуальних засобів захисту, лікувально-профілактичного харчування, питного режиму).

Методи і засоби вимірювання несприятливих факторів виробничого середовища та умов праці (мікроклімату, шуму, вібрації, природного та штучного освітлення, електромагнітних випромінювань тощо) студенти вивчали у відповідних розділах гігієни, тому на цьому занятті лише згадуються.

Методи і показники впливу факторів навколишнього середовища на організм і здоров’я студенти вивчали у попередніх розділах гігієни та на фізіології, патологічній фізіології, біохімії, клінічних кафедрах, тому також на цьому занятті лише перераховуються.

Індивідуальні засоби захисту тіла, органів дихання, зору, слуху, розглядаються у розділі “Особиста гігієна”.

Витяг з держстандарту 12.1.005.-76 «Повітря робочої зони. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги»

 

3.1 Оптимальні норми температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень

 

Пора року

Категорія робіт

Температура,о С

Відносна вологість, %

Швидкість руху повітря, м/с

Холодний і перехідний період року

Легка – І

Середньої важкості – ІІ а

Середньої важкості –ІІ б

Важка – ІІІ

20-23

18-20

17-19

16-18

60-40

60-40

60-40

60-40

0,2

0,2

0,3

0,3

Теплий період року

Легка – І

Середньої важкості – ІІ а

Середньої важкості – ІІ б

Важка – ІІІ

22-25

21-23

20-22

18-21

60-40

60-40

60-40

60-40

0,2

0,3

0,4

0,5

 

 

3.2. Допустимі норми температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень в холодний і перехідний періоди року

 

Категорія робіт

Температура повітря, о С

Відносна вологість повітря, %

Швидкість руху повітря, м/с

Температура повітря за межами робочих місць, оС

Легка – І

Середньої важкості – ІІ а

Середньої важкості – ІІ б

Важка - ІІІ

19 – 25

17 – 23

15 – 21

13 - 19

75

75

75

75

0,2

0,3

0,4

0,5

15 – 26

13 – 24

13 – 24

12 - 19

 


3.3. Допустимі норми температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень з надлишком явного тепла в теплий період року

 

Категорія робіт

Температура повітря в приміщеннях, о С

Відносна вологість, % в приміщеннях

Швидкість руху повітря, м/с більша при більшій температурі, менша – при меншій

з незначним надлишком явного тепла

з значним надлишком явного тепла

з незначним надлишком явного тепла

з значним надлишком явного тепла

Легка – І

Не більш 3о вище середньої температури надвір

Не більш 5о

вище середньої температури надвір

Не більш, відповідно при темпе-ратурі:

0,2 – 0,5

0,2 – 0,5

Середньої важкості – ІІ а

ного повітря о 13.00 самого жаркого місяця, але не більш 28о

ного повітря о 13.00 самого жаркого місяця, але не більше 28о

28 о – 55%

27 о– 60%

26 о – 65%

25 о– 70%

24 о– 75%

0,2 – 0,5

0,3 – 0,7

Середньої важкості – ІІ б

Не більш 3о вище середньої температури надвірного повітря о 13.00 самого жаркого місяця, але не більш 26о

Не більш 5о вище середньої температури надвірного повітря о 13.00 самого жаркого місяця, але не більш 26о

Не більш, відповідно при температурі:

26 – 65%

25 – 70%

24 – 75%

0,3 – 0,7

0,5 – 1,0

Важка -ІІІ

0,3 – 0,7

0,5 – 1,0

 

3.4. Температура повітря за межами постійних робочих місяць, оС, в приміщеннях

З незначним надлишком

явного тепла

З значним надлишком

явного тепла

Не більш, ніж на 3о вище середньої температури надвірного повітря о 13.00 самого жаркого місяця

Не більш, ніж на 5о вище середньої температури надвірного повітря о 13.00 самого жаркого місяця

 

3.5. Гранично допустимі концентрації аерозолей переважно фіброгенної дії (вибірково)

 

Назва речовини

Величина

ГДК, мг/м3

Клас небезпечності

Алюмінію окис – аерозоль конденсації

2

4

Алюмінію окис – аерозоль дезінтеграції

(глинозем, електрокорунд)

 

6

 

4

Бору карбід

6

4

Доломіт

6

4

Кремнію двоокис кристалічний:

-         вміст в пилу більш 70%

-         вміст в пилу в межах 10 – 70%

-         вміст в пилу в межах 2 – 10%

 

1

1

4

 

3

3

4

Мідно-нікелева руда

4

4

Пил рослинного і тваринного походження

з домішкою оксиду кремнію більш 10%

 

2

 

4

Сажа чорна промислова з домішкою 3,4-бенз(а)пірену не більш 35 мг/кг

 

4

 

4

Азбест природний і штучний, більш 40% в пилу

2

4

Скляне і мінеральне волокно

4

4

Цемент, глина

6

4

Кокс нафтовий, сланцевий, пековий

6

4

Кам’яне вугілля з вмістом окису кремнію менш 25 %

10

4

Електрокорунди зі сталлю, хромом

6

4

 

3.6. Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони (вибірково)

 

Назва речовини

Величина

ГДК, мг/м3

Клас

небезпеки

Агрегатний

стан *)

Азоту оксиди в перерахунку на NO2

5

2

п

Амінопласти (прес-порошки)

6

3

а

Аміак

20

4

п

Ангідрид миш'яку

0,3

2

а

Ангідрид селену

0,1

1

а

Ангідрид хромовий

0,01

1

п

Анілін

0,1

2

п

Барій вуглекислий

0,5

1

а

Бензол

5

2

п

Берилій і його сполуки

0,001

1

а

3,4-бензпірен

0,00015

1

а

Бром

0,5

2

п

Гама-гексахлорциклогексан

0,05

1

а + п

Діетилртуть

0,005

1

п

Етилмеркурхлорид (по ртуті)

0,005

1

а + п

*) а – аерозолі; п – пари та (або) гази; а + п – суміш парів і аерозолів.

Методика оцінки ступеню важкості та напруженості праці

В обов’язки лікарів медико-санітарних частин промислових підприємств входить необхідність оцінки важкості праці, її фізіологічної вартості, ступінь функціональної напруги організму людини, яка працює, тобто оцінити працю людини з кількісної сторони.

Така оцінка потрібна при вирішенні питань режиму праці та відпочинку, праці жінок і підлітків, обґрунтування тривалості робочого дня, тарифікації праці при обґрунтуванні пільг у відношенні до відпусток і додаткових компенсацій, при нормуванні факторів виробничого середовища.

Функціональне напруження організму під час праці схематично можна охарактеризувати з двох боків – енергетичного та інформаційного. Перший переважає при фізичній, другий при розумовій праці.

         Характеристику роботи, що потребує інтенсивної праці головного мозку при отриманні та аналізі інформації, фізіологи називають напруженістю; характеристику навантаження на організм при праці, яка вимагає м’язових зусиль і відповідного енергетичного забезпечення – важкістю.

         Як згадувалось на попередньому занятті, всі роботи за важкістю поділяються на легкі, середньої важкості, важкі та дуже важкі, по напруженості – на ненапружені, невеликої напруженості, напружені, дуже напружені.

         Для оцінки ступеню важкості та напруженості праці використовуються ергонометричні та фізіологічні методи.

Ергонометричними показниками важкості праці є маса піднімаємого вантажу, потужність праці, характер робочої пози, величина статичного навантаження.

Потужність роботи при фізичній праці вираховується за формулою:

 

N = ,

де N – потужність роботи, Вт;

А – робота, Дж;

Т – час виконання роботи, с;

Робота, як фізичне поняття, це переміщення маси у просторі, з урахуванням земного тяжіння, і розраховується за формулою:

 

А = 9,8 ×× Н + +) × 6,

де Р – маса, кг;

g – прискорення, дорівнює 9,8 м/с2 ,

Н – висота підйому вантажу, м;

L – відстань переміщення по горизонталі, м;

6 і 9,8 – коефіцієнти перерахунку в Дж.

Величина статичного навантаження вираховується множенням величини зусилля на час утримання і виражається в кг/с.

Характеристика робочої пози та переміщення у просторі базується на даних спостережень вимірюванням кута нахилу тулуба, довжини шляху переміщення, хронометражу тощо.

Ергонометричні показники напруженості праці:

1.     Кількість об’єктів одночасного спостереження.

2.     Тривалість зосередженого спостереження чи часу активних дій (у % від загального часу робочого дня).

3.     Щільність сигналів (оголошень) за 1 год.

4.     Емоційна напруженість.

5.     Змінність.

6.     Напруженість функцій аналізаторів.

7.     Обсяг оперативної пам’яті.

8.     Інтелектуальна напруженість.

9.     Монотонність та інші.

Основними показниками важкості праці є потужність і величина статичного навантаження, а також інтенсивність (щільність м’язових зусиль за одиницю часу).

При визначенні напруженості праці основними показниками є показники уваги, щільність сигналів інформації, що переробляється, характеристика емоційної напруженості. Інші критерії – додаткові.

Визначати, до якої категорії належить та чи інша робота, потрібно по одному, найбільш інформативному основному показнику, чи двох додаткових.

Як фізіологічні критерії оцінки ступеню важкості та напруженості праці запропоновано приймати рівень фізіологічних функцій під час праці. Шкала оцінки важкості та напруженості праці, розроблена Київським НДІ гігієни праці й профзахворювань, передбачає визначення частоти пульсу, енерговитрат, показника витривалості до статичних зусиль, латентного періоду сенсомоторних реакцій, показника пам’яті, уваги та інших При цьому фізіологічні показники визначають на початку і по закінченні робочого дня.

         За ступенем зміни досліджуваних функцій по закінченні робочого дня (визначена у %) визначають категорію роботи. Такі показники, як частота пульсу, енерговитрати, оцінюються у абсолютних величинах.

Методи визначення стомлення при фізичній праці

 

Динамометрія. Для визначення м’язової сили кисті руки використовують ручний пружинний динамометр. Максимальну силу кисті визначають по шкалі динамометра в кг. Статичну витримку мускулів кисті визначають терміном, протягом якого піддослідний здатний утримувати динамометр, стиснутий до 75 % максимальної сили кисті руки (мал. 1-а).

Мускульну силу та статистичну витривалість мускулів усього тіла визначають становим динамометром, робота з яким також дуже проста: зусилля “піднімання” приладу руками, закріпленого ногами (мал. 1-б).

 

Описание: Описание: 32

Мал. 1. Динамометрии (а – ручний; б – становий)

 

Динамометрію проводять на початку і в кінці робочої зміни. На занятті – до і після навантаження (20 присідань з вантажем 10 кг).

Ергографія визначення м’язової працездатності за допомогою ергографа – приладу настільного типу. Егрограф являє собою закріплений на спеціальному штативі блок зі шпагатом, на одному кінці якого підвішений вантаж певної маси, а другий кінець закінчується петлею для пальця чи кисті руки піддослідного. Шпагат з’єднаний з пером, яке записує на кімографі ергограму – частоту та ступінь згинання пальця чи кисті руки при підніманні вантажу.

Розшифрування ергограм, знятих на початку і в кінці робочої зміни дозволяє визначити: мускульну силу, опір стомленню, стомленість, ступінь відновлення опору стомленню, кількість виконаної роботи і ступінь відновлення кількості виконаної роботи (мал. 2).

 

 

Описание: Описание: 32

 

Мал. 2. Ергограма (1, 2) по М.В.Лейнику

(середня висота другої, третьої, четвертої міограм при виконанні першої (аб) і другої (а1б1) робіт; опірність стомленню при виконанні першої (бв) і другої (б1в1) робіт)

 

 

Ці показники розраховують по висоті міограм в мм та її змінами з часом у процесі дослідження в секундах чи хвилинах.

Визначення сили і статичної витримки м’язів проводять також за допомогою спеціального приладу – динамохронорефлексометра. Сила та тривалість стискування ручного динамометра у цьому приладі реєструється стрілочним мікроамперметром (див. мал. 40.1.1,а у розділі „Гігієна дітей та підлітків”)

Фізичну працездатність та розвиток стомлення визначають також вивченням динаміки діяльності серцево-судинної системи:

-         частоту серцевих скорочень (пульсу) до і після навантаження та його реституцію;

-         артеріальний тиск систолічний і діастолічний, систолічний та хвилинний об’єми крові, оксигемометрію.

Використовують також електрокардіографію (яку студенти вивчають на кафедрі фізіології та на клінічних кафедрах), життєву ємність легень, хвилинний об’єм дихання, частоту дихання, легеневу вентиляцію за методом Дугласа, чи Орса-Фішера, енерговитрати шляхом визначення газообміну.

Електротремометрія визначення частоти і амплітуди невільного тремтіння рук, нижніх кінцівок дозволяє визначати ступінь не лише фізичної стомленості, але і функціонального стану нервової системи. Тремор рук визначають за допомогою спеціального приладу-електротремометра (мал. 3), який являє собою металеву пластинку площиною, приміром 20 х 30 см, з вузькими фігурними щілинами та металевий щуп з ебонітовою ручкою, які підключені до джерела струму та електролічильника. Стараючись не торкатись країв піддослідний проводить щуп вздовж фігурної щілини, а лічильник підраховує кількість торкань щупа до пластинки за певний термін дослідження.

Тремор рук нестомленої людини становить не більше 3-5 коливань (торкань) за сек., а при стомленні 8-12 і більше коливань за сек.

Стомлення при розумовій та операторській праці визначають рядом психофізіологічних тестів (див. додаток 3).

 

 

Описание: Описание: Изображение

 

Мал. 3. Електротремометр

 

Дослідження уваги методом пошуку чисел.

 

Метод надає можливість міркувати про обсяг і темп психічних процесів. Його принцип полягає в тому, що досліджуваний у зростаючому та у зворотному порядку повинен якнайшвидше відшукати числа в таблиці, які розташовані довільно, назвати їх та показати.

         Для проведення дослідження необхідно мати секундомір, указку і таблиці з числами (мал. 4). Таблиці показують на відстані 70 см від очей при рівномірному освітленні. Досліджуємому дається вказівка «Ви побачите таблицю. Ви повинні показати в ній і промовити вголос усі числа по черзі від 1 до 25. Намагайтесь зробити це найскоріше. Почали!». Дослідник ставить таблицю і вмикає секундомір, потім вимикає його, коли буде показано 25. Далі демонструється наступна таблиця, всього три.

Описание: Описание: Изображение%20001

Мал. 4. Таблиця для дослідження уваги методом відшукування чисел

 

Результати дослідження оцінюються так. Пошук чисел на одній таблиці, у середньому до 45 с – хороший результат, 45-55 с – задовільний, більше 1 хв. – незадовільний.

Дослідження уваги методом пошуку чисел з переключенням.

 

Метод націлений на визначення обсягу, перемикання і розподілу уваги. Досліджуваному демонструється чорна і червона таблиці із цифрами від 1 до 24. Він повинен знаходити чорні і червоні числа, навперемінно називати спочатку одне чорне, потім червоне. Чорні числа потрібно відшукувати у зростаючому, червоні - в спадаючому порядку.

Досліджуваному надається інструкція: «Ви побачите таблицю на якій безсистемно розташовані 24 чорних і 24 червоних числа. Ви повинні показати та вимовити вголос чорні числа у зростаючому порядку, починаючи з одиниці, а червоні – в спадаючому, починаючи з 24. Колір називати не треба. Намагайтесь працювати як найскоріше». Оператор контролює виконання завдання з секундоміром.

При проведенні оцінки результатів враховуються час виконання завдання, кількість і характер помилок. Виконання завдання за дві хвилини говорить про достатню якість уваги, більше 3 хв. – про недостатність функцій уваги. Помилки – заміна чисел за кольором, якщо їх небагато, не є серйозними. Більш важливим є помилки порядку лічби чисел. Наприклад, декотрі досліджувані на середині таблиці починають називати числа обох рядів у спадаючому чи зростаючому порядку. Подібні помилки, якщо вони не виправляються піддослідним і продовжуються до закінчення дослідження, свідчать про важкість перемикання уваги, тобто про фізичну чи емоційну стомленість.

Дослідження пам'яті методом запам'ятовування геометричних фігур.

 

Метод використовують для оцінки функціонального стану Ц.Н.С. під час роботи, проводячи дослідження протягом усього робочого дня. При цьому треба підкреслити, що з допомогою даного тесту вивчається обсяг короткочасної пам'яті. Цей метод дозволяє визначити ступінь стомленості працівників операторських професій.

Досліджуваному показують набір трикутників з різною штриховкою (мал. 5), звертають його увагу на різницю між ними. Після цього пропонують протягом 8 с запам’ятати 6 трикутників з різними геометричними малюнками і відібрати їх з набору, котрий пропонувався на початку дослідження.

Зменшення кількості фігур, вірно відібраних після запам’ятовування протягом 8 с впродовж робочого дня може свідчити про домінування у ЦНС процесів гальмування внаслідок розвитку перевтоми.

 

 

Описание: Описание: 33

Мал. 5. Набір трикутників

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Критерії класифікації праці за ступенем важкості та напруженості

 

Критерії

Категорії праці

Легка,

не напружена

Середня, малонапружена (ІІ)

Тяжка,

напружена (ІІІ)

Дуже тяжка,

дуже напружена (IV)

Потужність зовнішньої роботи, Вт, з переважною участю плечового пояса, нижніх кінцівок, м'язів тулуба, максимальна маса пересуваємого вантажу, кг.

Важкість праці

До 0,17

До 0,34

До 0,37

До 0,75

До 0,75

До 1,5

Більш 0,75

Більш 1,5

Статичне навантаження. Величина статичного навантаження за зміну, кг/с при утриманні зусилля одною рукою, обома, з участю м’язів тулуба, ніг

 

До 5

 

6 – 15

 

16 – 40

 

Більш 40

 

Робоча поза

Стаціонарне робоче місце, вільна поза

Стаціонарне робоче місце. Змушені нахили 30о (50-100 разів). За зміну чи перебування у нахиленому стані у часі, що складає 10-25% часу робочої зміни. Нестандартне робоче місце, ходіння до 4 км за зміну

Стаціонарне робоче місце. Змушені нахили (кут нахилу до 30о) 100-300 разів за зміну чи перебування у нахиленому стані у часі, що складає 25-50% часу зміни. Перебування у змушеній позі (на колінах, навпочіпки, висіння у підвісці, лежачи та ін. (протягом періоду до 50% робочої зміни). Ходіння 4-7 км.

Стаціонарне робоче місце. Змушені нахили (кут нахилу 30оі більше) 300 разів за зміну. Перебування у нахиленому стані більш половини робочої зміни. Перебування у вимушеній позі (на колінах, навпочіпки, лежачи та ін.) більше половини часу робочої зміни. Нестаціонарне робоче місце, ходіння більш 7 км

 

Кількість об’єктів одночасного спостереження, тривалість зосередженого спостереження, % часу зміни, часу активних дій, %, часу зміни щільності сигналів (оголошень) за 1 г. Емоційна напруга

Напруженість роботи, праця за індивідуальним планом

Праця за встановленим графіком, з можливістю його корекції по ходу діяльності.

Праця в умовах дефіциту часу, підвищена відповідальність

Особистий ризик, небезпека, відповідальність за безпеку інших осіб

Змінність напруженості функцій аналізаторів:

Ранкова

7-8 годин

Дві зміни

(без нічної)

Три зміни

(з роботою уночі)

Нерегулярна змінність з роботою уночі

Зорового

Груба без вад

Мало точна

Точна

Високоточна й особливо точна

 

Слухового

Перешкод немає розбірливість 100%, є завади, на фоні яких мовлення не чути на 2,5 м є перешкоди, рівень інтенсивності мовлення (М) на 10-15 дБ більше рівня шуму (МШ). Розбірливість слів

70-80%

Є завади, на фоні яких мовлення не чути на 2 м, є перешкоди. Розбірливість слів 30-605 (М-Ш)

 

Є завади, на фоні яких мовлення не чути на 1,5 м, є перешкоди. Розбірливість

слів нижче 30%

(Ш>М на 5 дБ)

 

 

Обсяг оперативної пам’яті

Необхідно запам'ятати до 2 елементів на протязі менше 2 годин.

Необхідно запам'ятати до 2 елементів на протязі 2 годин.

необхідно запам'ятати 3-5 елементів на протязі більше 2 годин.

необхідно запам'ятати більше 5 елементів на протязі зміни

Інтелектуальна напруженість

Відсутня необхідність приймати рішення

 

Розв’язання простих задач за інструкцією

Розв’язання складних задач за алгоритмом

Творча діяльність

Монотонність

 

 

 

 

Кількість елементів операції

 

більш 10

10-6

6-3

3-2

Тривалість виконання операції, що повторюється, с

більш 100

100-46

45-20

20-2

Час пасивного нагляду за ходом підприємницького процесу, % до тривалості зміни

80

90

95

98

 

Кількісна оцінка напруженості фізіологічних функцій

 

 

Ступінь напруженості фізіологічних функцій

Середня величина енерговитрат, Дж/с

Середня частота пульсу за 1 хв., за зміну

Зміна функцій по завершенні робочого дня.

Зменшення

Збільшення

М’язова витривалість

Обсяг оперативної пам’яті

Латентний період ПЗМР

Латентний період СЗМР

Час розрізнення концентрації уваги

І

До 174

До 80

До 10

До 5

Немає збільшення

До 5

До 5

ІІ

175-290

81-95

11-30

6-25

1-25

6-30

6-25

ІІІ

291-406

96-110

31-50

26-50

26-50

31-60

26-50

IV

407 і >

111 і >

51 і >

51 і >

51 і >

61 і >

51 і >

 

 

 

Енергетична оцінка важкості праці

У будь-якій трудовій діяльності людини можна виділити два компоненти: фізіологічний та психічний.

Фізіологічний компонент пов’язаний із фізіологічними можливостями кожного індивідуума і визначається роботою його м’язів, системи кровообігу, дихання, серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату. Дія цих систем координується (мимоволі) центральною нервовою системою. У цьому процесі витрачається велика кількість енергії, кисню для активізації обмінних процесів. Галузь фізіології, яка вивчає зміни функціонального стану людини залежно від характеру і типу трудової діяльності і розробляє найоптимальніші режими (умови) праці та відпочинку, називається фізіологією праці.

Психічний компонент визначається психічними процесами і психічними властивостями особистості. Психологи виділяють пізнавальні процеси, за допомогою яких людина пізнає світ (відчуття, сприйняття, увага, пам’ять, уява, мислення і мовлення), та психічні властивості (або стан особистості), які регулюють спілкування людей один із одним, безпосередньо керують вчинками і діями (здібності, темперамент, характер, емоції та почуття, мотивація і воля). Психологічні стани відрізняються різноманітністю і характером. Вони обумовлюють особливості психічної діяльності в конкретний період часу і можуть позитивно або негативно впливати на протікання всіх психічних процесів.

Галузь науки психології, яка вивчає психологічні особливості різноманітних видів трудової діяльності залежно від суспільно-історичних і конкретних виробничих умов, знарядь праці, методів навчання праці і психологічних якостей особистості, називається психологією праці.

Протікання психічних і фізіологічних процесів при трудовій діяльності людини і вимоги, що висуваються до цих процесів у різних видах праці, вивчає психофізіологія праці

Останнім часом значну увагу при вирішенні проблем безпеки життєдіяльності приділяють психофізіологічним небезпекам, які виникають у процесі діяльності людини.

Людська діяльність носить різноманітний характер і за функціями, які виконуються, поділяється на дві групи: фізичну та розумову. Фізична діяльність – це діяльність, пов’язана з конкретними предметними діями та виконанням людиною енергетичних функцій (наприклад, перевезення вантажу, інструментальне виробництво тощо); а розумова діяльність пов’язана з психічними процесами, під час яких людина планує свої дії, оперуючи образами та мовними символами.

 

Фізична діяльність людини

Людина в діяльності виступає як особистість, що має певні мотиви і намічені цілі. В якості мотивів можуть виступати потреби, почуття тощо. Для здійснення діяльності необхідно мати об’єкт діяльності, внутрішні мотиви, а також співвідношення мотивів з цілями, які хоче досягти людина в результаті своєї діяльності. Наприклад, людину до діяльності може спонукати або особисте збагачення (задоволення особистих потреб), або неможливість фізичного існуваннябез праці.

За характером фізичну працю (роботу м’язів) можна поділити на два види – статичну і динамічну. Статична робота пов’язана з дією навантаження на верхні кінцівки, м’язи корпусу і ніг, при утриманні вантажу, при виконанні роботи стоячи або сидячи. При статичній роботі підвищується обмін речовин, збільшується витрата енергетичних ресурсів, але в меншій мірі, ніж при динамічній. Особливістю такого виду праці є її виражена стомлююча дія, що зумовлена довготривалим скороченням і напруженням м’язів, відсутністю умов для кровообігу, внаслідок чого відбувається накопичення кінцевих і проміжних продуктів обміну тощо. Це дуже швидко призводить до розвитку втоми.

Динамічна робота пов’язана з переміщенням у просторі тіла або його частин. У результаті енергія, яка витрачається, перетворюється на механічну і теплову. Динамічні скорочення м’язів мають перервний характер, що сприяє повноцінному кровопостачанню і кисневому обміну, а це, в свою чергу, призводить до меншої втомлюваності.

Працездатність м’язів залежить також і від обсягу навантаження – чим більше, тим швидше втомлюються м’язи. Питанням втомлюваності м’язів і впливу її на працездатність людини, ритму скорочень і навантаження вивчав російський фізіолог І.М. Сеченов. Він встановив, що для виконання фізичної роботи дуже важливим є добір середньої величини ритму і навантаження. Це призведе до підвищення продуктивності і зниження періоду втомлюваності (втома настане пізніше).

У процесі роботи будь-якої частини тіла до неї надходить більше крові, ніж у стані спокою. Чим більшу роботу здійснюють м’язи, тим більше поживних речовин і кисню надходитиме до них за допомогою крові. Чим більше фізичної праці, занять фізичною культурою, спортом, тим швидше ростуть м’язові волокна, людина стає сильнішою. Фізичні вправи добре впливають на весь організм, зміцнюють здоров’я, загартовують людину, роблять її здатною витримувати різні несприятливі впливи навколишнього середовища.

Фізичні навантаження зумовлюють підвищення рівня обмінних процесів, що зростає із зростанням самого навантаження. При інтенсивному навантаженні хвилинний об’єм серця зростає порівняно із станом спокою в 6 разів, кількість засвоєння кисню – у 3 рази. Внаслідок цього збільшується постачання киснем тканин у 18 разів.

Як тільки людина починає конкретну роботу, незалежно від рівня її інтенсивності, з’являється потреба у збільшенні кількості кисню в організмі людини через його дефіцит. Кожній людині притаманна індивідуальна величина максимального споживанню кисню (МСК). Чим вища величина МСК, тим вища працездатність, стійкість до впливу екстремальних факторів. У звичайних чоловіків віком до 25 років МСК становить приблизно 2,8–3,0 л/хв., а у спортсменів – 5,0–6,0 л/хв. Споживання кисню зростає із збільшенням навантаження на організм людини. Через певний проміжок часу збільшення навантаження не призводить до збільшення концентрації кисню в організмі. Такий стан насичення киснем називається кисневою межею. Відповідно, таке навантаження за невеликий проміжок часу повністю виснажує людину (за 5–10 хв.).

Величина фізичної роботи залежить від конкретної професійної діяльності, відповідних особливостей людини, ступеня тренованості, фізичного розвитку тощо.

Таким чином, інтенсивна фізична праця ставить високі вимоги до функцій основних органів і систем людини. Найбільш повно резерви організму розкриваються внаслідок постійних тренувань та фізичних навантажень. Нетренованість призводить до погіршення стану серцево-судинної, дихальної та центральної нервової системи, а постійна фізична активність поліпшує їх функції.

Розумова діяльність

До розумової праці належать управління, творчість, викладання, науки, навчання. Ця праця об’єднує роботи, пов’язані з прийомом та переробкою інформації, які потребують переважного напруження уваги, сенсорного апарату, пам’яті, а також активації процесів мислення, емоційної сфери.

Операторська праця відрізняється великою відповідальністю і високим рівнем нервово-емоціонального напруження.

Управлінська праця визначається надмірним ростом об’єму інформації, зростанням дефіциту часу для її переробки, підвищенням особистої відповідальності за прийняття рішень, періодичним виникненням конфліктних ситуацій.

Творча праця потребує значного об’єму пам’яті, напруження уваги, нервово-емоційного напруження.

Праця викладача – постійний контакт з людьми, підвищена відповідальність, дефіцит часу і інформації для прийняття рішення. Це обумовлює високий ступінь нервово-емоційного напруження.

Праця робітників правоохоронних органів та податкової служби потребує високого нервово-емоційного напруження, росту обсягу інформації, великого об’єму пам’яті, підвищеної уваги, знань психології людини, постійного контакту з людьми, уміння володіти ситуацією, передбачення конфліктної ситуації і підвищеної особистої відповідальності за прийняття рішень.

Праця студента (учня) потребує розвиненої пам’яті, уваги, сприйняття і характеризується наявністю стресових ситуацій.

На відміну від фізичної, розумова діяльність супроводжується меншими витратами енергетичних запасів, але це не говорить про її легкість. Основним працюючим органом під час такого виду праці виступає мозок. При інтенсивній інтелектуальній діяльності потреба мозку в енергії підвищується і складає 15–20 % від загального об’єму в організмі. При цьому вживання кисню 100 г кори головного мозку в 5 разів більше, ніж витрати скелетними м’язами тієї ж ваги при максимальному навантаженні. При читанні в голос витрати енергії підвищуються на 48 %; при виступі з публічною лекцією – на 94 %; у операторів обчислювальних машин – 60–100 %. Під час розумової діяльності значно активізуються аналітичні та синтетичні функції ЦНС, ускладнюється прийом і переробка інформації, виникають функціональні зв’язки, нові комплекси умовних рефлексів, зростає роль функцій уваги, пам’яті, напруження зорового та слухового аналізаторів і навантаження на них. Для розумової діяльності характерні напруження уваги, сприйняття, пам’яті, велика кількість стресів, малорухливий спосіб життя, вимушена одноманітна поза – все це зумовлює застійні явища у м’язах ніг, органах черевної порожнини і малого тазу, погіршується постачання мозку киснем, зростає потреба в глюкозі. Погіршуються також функції зорового аналізатора: стійкість ясного бачення, гострота зору, зорова працездатність, збільшується час зорово-моторної реакції.

Для людей розумової праці притаманний найбільший ступінь напруження уваги – в середньому у 5–10 разів вище, ніж при фізичній праці. Завершення робочого дня зовсім не перериває процесу розумової діяльності. Розвивається особливий стан організму – втома, що з часом може перетворитися на перевтому. Все це призводить до порушення нормального фізіологічного функціонування організму. При виконанні розумової праці мають місце зсуви у вегетативних функціях людини: підвищення кров’яного тиску, зміни ЕКГ, збільшення легеневої вентиляції і вживання кисню, підвищення температури тіла. Після закінчення розумової праці втома залишається довше, ніж при фізичній праці.

Люди, що займаються розумовим видом діяльності, навіть у стані перевтоми здатні довгий час виконувати свої обов’язки без особливого зниження рівня працездатності і продуктивності.

В основному, люди розумової діяльності не в змозі вимкнути механізм переробки інформації на ніч; вони працюють не лише 8–12 годин на добу, а майже постійно, з короткими переключеннями. Це і є підтвердженням так званої інформативної теорії, згідно з якою людина під час сну перероблює інформацію, отриману в період активної бадьорості.

Фізична і розумова види діяльності вимагають різного напруження певних функціональних систем організму. Тому навантаження необхідно класифікувати відповідно важкості і напруженості. Важкість праці – це напруження функціональних систем, які зумовлені фізичним навантаженням. Напруженість, у свою чергу, характеризує рівень напруження центральної нервової системи.

Енергетичні витрати людини в процесі життєдіяльності

Відомо, що життєдіяльність людини постійно супроводжується витратами енергетичних запасів, які і визначають важкість праці. Енергетичні втрати поновлюються харчуванням. Це необхідно для забезпечення постійного обміну енергії, тобто безперечною умовою життя. Життя людини постійно супроводжується безперервною витратою енергії. Навіть коли людина знаходиться у стані спокою, енерговитрати теж є – на роботу серця, інших органів та систем. Кількість такої енергії, що витрачається, дістала назву енергії основного обміну. Витрати енергії на основний обмін можуть коливатися залежно від статі, віку, стану центральної нервової системи, інтенсивності функцій ендокринної та ферментної систем та багатьох інших факторів.

Фізичні зусилля, що витрачаються людиною в її трудовій діяльності, оцінюються у формі енергетичних затрат (вимірюються в кДж/хв., кДж/год. або кКал/хв. чи кКал/год.). Їх величина залежить від інтенсивності навантаження. Так, наприклад, при фізичній праці добові енерговитрати перевищують 115 кКал/год. Витрата енергії в багатьох випадках залежить від рівня механізації виробництва. Якщо воно повністю автоматизоване, то енергетичні витрати робітників наближаються до енергозатрат осіб, що займаються розумовою працею.

Розглянемо таблицю енерговитрат людини на різних етапах діяльності (з розрахунку на масу тіла в 70 кг) (див. табл. 13).

Таблиця 13

Вид діяльності

Енерговитрати, кКал/год.

а) в домашніх умовах:

- Сон і відпочинок у ліжку

- Відпочинок сидячи

- Особиста гігієна

- Читання, домашнє навчання

- Прибирання

65-77

85-106

102-144

90-112

До 270

б) розумова діяльність:

- Спокійне читання

- Навчання, самопідготовка

- Слухання лекцій сидячи

- Писання

- Друкування

- Робота з комп’ютером

- Читання лекцій у великій аудиторії

- Бесіда стоячи

- Бесіда сидячи

До 110

До 111

102-112

90-112

90-144

115

140-270

112

106

в) фізична діяльність:

- Робітники прокатного цеху

- Робітники ливарного цеху

- Бетонщики

- Маляри

- Тесляри

- Цегельники

275-325

280-375

360-390

270

207-246

220-400

Отже, величина добових енерговитрат залежить від характеру роботи та фізичного навантаження:

– при розумовому виді діяльності – не більше 2,5 тис. кКал на добу;

– при середній фізичній праці – 3200 кКал на добу;

– при тяжкій фізичній праці та активному способі життя вони досягають 4 тис. кКал на добу та більше.

Добові енерговитрати залежать також і від віку людини. Так, наприклад, у похилому віці (коли людина на пенсії і веде малорухомий спосіб життя) добова витрата енергії може сягати 2300 кКал на добу; для людей молодих та середнього віку добові енергозатрати досягають 6 тис. кКал на добу.

У наш час дуже велика кількість людей займається розумовим видом діяльності та веде малорухомий спосіб життя. Розглянемо приблизний хронометраж енерговитрат цих людей.

Нічний сон (7 год.)

7·65 = 455 кКал

Ранковий туалет (40 хв.)

0,7·102 = 71 кКал

Сніданок (20 хв.)

0,3·99 = 30 кКал

Дорога на роботу (30 хв.)

0,5·112 = 56 кКал

Службова праця (7 год.)

7·106 = 742 кКал

Повернення додому (30 хв.)

0,5·112 = 56 кКал

Обід (30 хв.)

0,5·100 = 50 кКал

Відпочинок (1 год.)

1·85 = 85 кКал

Домашнє навчання (3 год.)

3·90 = 270 кКал

Вечеря (30 хв.)

0,5·99 = 50 кКал

Відпочинок, читання (1 год.)

85 кКал

Інші види домашньої праці або прогулянка (1 год.)

157 кКал

Разом (24 год.)

2107 кКал

Залежно від виду праці необхідно враховувати і харчовий раціон. У даному випадку він не повинен перевищувати 2212 кКал (не більше ніж на 5 % добових енерговитрат).

На будь-яку діяльність людини значно впливають успіх або невдача. В одних випадках успіх, “піднімаючи” людину у власних очах, мобілізує сили на досягнення нових цілей у роботі, а в інших – може викликати самоспокій. Невдача ж у справі, до якої людина відноситься позитивно, викликає пригнічений стан. Залежно від якостей особистості неприємні почуття можуть викликати або відмову від подальшої діяльності в певній області, або послідовний аналіз причин невдачі та нові зусилля виконати ту чи іншу справу.

Успіх у роботі залежить від багатьох обставин. Однією з них виступає творчість. Пошук нового в праці характерний лише для творчої особистості. Творчість піднімає діяльність на вищий щабель, є рушійною силою виробництва та науки. У творчості відбувається злиття фізичних та розумових сил, що повністю розкриває особистість, дозволяє їй самовиражатися.

 

 

 

Виробничий пил

 

 

Виробничий пил (аерозоль) — це сукупність найдрібніших твердих частинок, що утворюються в процесі виробництва, знаходяться в завислому стані в повітрі робочої зони і мають несприятливу дію на організм тих, що працюють.

 

Залежно від принципу оцінки існує декілька класифікацій виробничого пилу.

 

 

 

 

 

 

Особливості дії пилу на організм людини

 

 

Описание: Описание: D:\PHOTO\курорт карпати\IMG_5035.JPG

 

 

 

Вище означені властивості пилових частинок визначає їх глибину проникності в органи дихання, час та спосіб їх видалення, ступінь їх агресивності, механізм діїї на дихальні шляхи та легені.

 

Захворювання, які спричиняє пил

 

 

 

Література

Общая гигиена. Пропедевтика гигиены. Учебник. / Е.И.Гончарук, Ю.И.Кундиев, В.Г.Бардов и др. – К.: Вища школа, 2000. – С. 242-307, 333-344, 397-416, 428-458, 488-511, 593-624.

1.           Даценко І.І., Габович Р.Д.. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. Навчальний посібник. – К.: Здоров’я, 1999. – С.3-34, 437-566.

2.           Загальна гігієна. Посібник до практичних занять. / І.І.Даценко, О.Б.Денисюк, С.Л.Долошицький. / За ред. І.І.Даценко. – Львів, 1992. – С. 170-220.

5. Гігієна праці: Підручник /А.М.Шевченко, О.П.Яворовський, Г.О.Гончарук та ін.: За ред.проф. А.М.Шевченка. – К., Інфотекс, 2000.- С. 26-91.

 

Додаткова.

1.     Пивоваров Ю.П., Гоева О.Э., Величко А.А. Руководство к лабораторним занятиям по гигиене. – М.: Медицина, 1983. – С.140-185.

2.     Руководство к практическим занятиям по гигиене труда / Под ред. А.М.Шевченко.-К., 1986.- С. 5-53.

3.     Габович Р.Д., Познанский С.С., Шахбазян Г.Х. Гигиена. – К., 1984. – С. 189 – 242.