БАСКЕТБОЛ

Фізіологічні особливості гри у баскетбол. Розминка баскетболіста та методика її проведення. Техніка передачі та ловлі м’яча різними способами. Техніка ведення м’яча в русі і зі зміною напрямку.

Баскетбол – як засіб фізичного виховання характеризується високим динамізмом гри, який сприяє розвитку всіх якісних сторін рухової діяльності, удосконаленню аеробної та анаеробної продуктивності: адже під час гри спортсмени пробігають близько 4000м, виконують в захисті 500 рухів ногою і 150 – рукою, 260 нахилів тулуба, 300 поворотів, 90 стрибків.ЧСС досягає від 150 до220 ударів за 1хв., зовнішня робота серця виростає в 4 рази, а індекс хв. об’єму серця – в 6 разів.

Діяльність займаючи баскетболістів зв’язана з необхідністю миттєво рішати виникаючі ігрові завдання. Це потребує високої рухливості нервових процесів, необхідних не тільки для швидкої зміни структури і темпу рухів, але для удосконалення органів дихання і кровообігу. Тому заняття баскетболом добре розвивають сенсорні системи, особливо зорову і слухову, позитивно впливають на вестибулярний апарат. Одні і ті ж прийоми способи ведення гри, здійснювати в різних ситуаціях і варіантах, забезпечувати постійний ріст творчих здібностей та нових форм руху.

Оздоровчий вплив баскетболу полягає в активному збільшенні рухово-кординаційних якостей, в першу чергу спритності, точності, а також швидкісно-силових якостей, загальній і спеціальній витривалості. Висока інтенсивність м’язевої діяльності викликає підсилення потовиділення, сприяє очищенню організму, виробляється адекватна реакція на швидку зміну ситуації. Значні фізичні та психічні навантаження різного характеру зміцнюють центральну нервову систему, підвищують стійкість уваги, розвивають рухову пам’ять. Таким чином, гра в баскетбол є своєрідною моделю суспільного життя людини, яке краще допомагає підготовитися до самостійної діяльності.

Крім цього, індивідуальні заняття дають можливість відірватись від постійних проблем та переживань, знайти душевний спокій, звільнитися від стресу, повернути звичайну манеру поведінки, звичайний ритм життя.

Любе заняття чи тренування починається з розминки. За допомогою розминки готують м’язи, зв’язки, суглоби, серцево-судинну і респіраторну системи до виконання основних вправ, фізичних навантажень. Але найбільш важливе значення розминки це те, що хороша розминка сприяє попередженню травматизму.

Як правило, розминка баскетболіста складається з двох частин: виконання вправ без м’яча і з м’ячем. Тривалість розминки в середньому складає 15-20хв. Починають її з легкого бігу на протязі 5-7 хв. Під час бігу виконують енергійні кругові рухи кистями. Потім виконують декілька простих вправ, щоб в “роботу” були включені всі м’язеві групи і суглоби. Ривки руками перед грудьми і махи прямими руками в сторону, присідання, пружні нахили вперед і в сторони кругові рухи в гомілково-ступневих суглобах, підскоки на правій, на лівій, на обох ногах – всі ці вправи готують гравців до виконання основної частини заняття (тренування).

В другу частину розминки треба включати декілька вправ в жонглюванні м’ячем для розвитку “відчуття м’яча” і спритності.

2. Примірні загально розвиваючі вправи:

Стоячи, ліва рука вверх, права – внизу.

1-2 – два пружні відведення рук назад,

3-4 – те саме, але зі зміною положення рук.

Стоячи, руки в сторони. Колові оберти руками вперед-назад.

Стоячи, руки зігнуті перед грудьми.

1-2 – пружні відведення рук назад,

3-4 – пружні відведення прямих рук в сторони.

Стоячи, руки за головою, ноги на ширині плечей.

1-2 – два пружні нахили в ліво,

3-4 – те саме вправо.

Стоячи, руки за головою, ноги на ширині плечей.

1-2 – два пружні нихили вперед,

3-4 – те саме назад.

Стоячи, руки на бедрах.

1-3 – 3 присідання,

4 – в.п.

Стоячи, ноги на ширині плечей. Торкнутися долонями пальців ніг.

Випад лівою вперед, руки на коліна.

1-3 – три пружні присідання,

4 – стрибком зміна положення ніг.

9. Присівши на ліву, праву в сторону.

1-3 – три пружні покачування (присідання)

4 – перенос ваги тіла на протилежну ногу.

10. Стоячи, руки вперед в сторони.

1 – правою ногою торкнутися лівої руки.

2 – в.п.

3 – лівою ногою торкнутися правої руки.

4 – в.п.

Спеціальні вправи баскетболіста

1. Сидячи, зробити перекат назад і торкнутися ногами підлоги за головою. Руками впиратися в підлогу. Випрямившись і нахилившись вперед, торкнутися руками пальців ніг.

2. Присівши, поперемінно, як можна скоріше витягнути то одну, то другу ногу.

3. Зігнув ноги. Переміщення приставними кроками в різні сторони.

4. Біг з високим підніманням стегна.

5. Біг з закиданням гомілки назад.

6. Крутіння м’яча на вказівному або середньому пальці руки.

7. Перекидування м’яча з кисті правої руки на кисть лівої і зворотно з поступовим підніманням і опусканням прямих рук і зі зміною ритму, і збільшенням швидкості і відстані, яку повинен пролетіти м’яч.

8. Поперемінно переводити м’яч навколо пояса і навколо голови. По мірі засвоєння міняй напрям і збільшуй швидкість.

9. Ноги трохи ширше плечей і зігнуті в колінах. Переводь м’яч з руки на руку, описуючи вісімку між ногами. Відчувши упевненість, змінюй напрям руху м’яча, намагаючись не дивитись на нього.

10. В ходьбі на місці проноси м’яч під ногою, що робить крок вперед.

11. В вихідному положенні утримуй м’яч між ногами правою рукою спереді, а лівою ззаді, за ногами. Швидко міняй положення рук, на даючи впасти м’ячу на підлогу. При виконанні вправи намагайся не дивитися на м’яч.

12. Підніми м’яч над головою, опусти назад за голову і піднімай його обома руками за спиною біля пояса.

13. Підкидувати м’яч рухом правої кисті (імітація забивання м’яча в кошик). Те саме лівою рукою.

14. Утримуючи м’яч обома руками за спиною на рівні бедер. Підкинути м’яч так, щоб він перелетів над головою вперед і спіймати його двома руками зпереду. Вправа виконується на місці і в русі.

15. Стоячи в паралельній стійці, підкинути м’яч правою рукою з заду так, щоб він перелетів вперед через ліве плече і піймати м’яч з переду правою рукою. Намагатися цю вправу виконати лівою рукою.

3. Техніка ловлі та передачі м’яча різними способами

Передача м’яча – прийом за допомогою якого гравець спрямовує м’яч партнеру для подальших дій.

Вміння правильно і точно передавати м’яч – це основа чітких, цілеспрямованих взаємодій баскетболістів під час гри. Існує багато способів передач. Застосовують їх залежно від ігрової ситуації, відстані, на яку треба передати м’яч, розташування або напрямку руху партнера, характеру і способі протидій суперників.

Передача м’яча може виконуватися однією або двома руками, в опорному і в безопорному положеннях, на різні відстані і у різних напрямках. За допомогою передач гравці поєднують дії один з одним, розв’язують тактичні завдання, готують умови для кидка в кошик. Тому усі гравці мають володіти способами швидкої і точної передачі м’яча згідно з класифікацією (рис. 7.12)

Передача двома руками від грудей. Передачу виконують із положення, коли руки, зігнуті в ліктях, опущені а широко розставленні пальці тримають м’яч перед грудьми. На початку навчання для надання м’ячу інерції робиться невеликий колоподібний рух донизу і на себе з одночасним знинанням ніг в колінах і рівномірним розподіленням маси тіла на обидві ноги. Потім руки випрямляються вперед, закінчують передачу захльостуючим рухом кистей, надаючи м’ячеві зворотні оберти. При цьому ноги повністю розгинаються, а вагу тіла переносять на ногу, що стоїть попереду. Після передачі руки розслаблено опускають вниз.

Техніка виконання передачі двома руками від грудей з кроком і зміною місця в основному така ж сама, що і при передачах на місці. Але до початку руху при виконанні передачі гравець різко випрямляє ногу, що стоїть ззаду, а ногою, що попереду, робить широкий крок вперед. Вага тіла переноситься на ногу, що стоїть попереду, і в цей же момент починається розгинання рук .

Ловля двома руками є основним способом ловлі м’яча, що летить на середній висоті. Гравець випрямляє трохи розслаблені руки назустріч м’ячу, розкриває кисті у вигляді на півсфери, у котрій великі пальці спрямовані один до одного, а інші розставлені вперед-вгору (рис 7.8).

У момент дотику м’яча до пальців гравець щільно охоплює його, згинаючи руки у ліктях і стримуючи швидкість польоту та наближаючи м’яч до тулуба у вихідне положення для подальших дій.

Основна фаза: у момент торкання м’яча його слід обхопити пальцями (не долонями), зближуючи долоні, а руки зігнути у ліктьових суглобах, підтягуючи до грудей. Згинання рук є амортизуючим рухом, що зменшує силу удару м’яча.

Завершальна фаза: після прийому м’яча тулуб знову трохи нахиляють у перед, м’яч, укриваючи від суперника розведеними ліктями, виносять у положення готовності до наступних дій. Якщо м’яч летить дещо нижче рівня грудей, то гравець трохи присідає, знижуючи тим самим висоту плечей до рівня польоту м’яча.

Вправи для навчання ловлі і передачі м’яча.

1. Ловля і передача м’яча і імітація цих дій без м’яча

2. Імітація передачі на місці.

3. Імітація передачі м’яча з кроком.

4. Передачі і ловля м’яча на відстані 2-3, 4-5 метрів біля стіни і між партнерами.

5. Шикування в кола по 5-10 чоловік у кожному. Стоячи в середині кола, ведучий по черзі ловить м’яч, що передається гравцями з кроком вперед.

6. Шикування у дві зустрічні колонки. У направляючого однієї колони є м’яч, який він передає направляючому другої колони, а сам стає в кінець цієї колони. Той, хто одержав м’яч, передає його наступному гравцеві протилежної колони, перебігає і стає в кінець її і т.д.

7. Ловля і передача м’яча по колу в один і другий бік.

8. Ловля і передача м’яча по колу, пропускаючи одного гравця. При парній кількості гравців проводять два м’ячі.

9. Естафета: гонка двох м’ячів по колу.

10. Передача і ловля м’яча на швидкість (в парах)

11. Передача м’яча обома руками від грудей в стінку в намальоване коло діаметром 60см та ловля відскочившого м’яча.

12. Те саме, тільки після удару в стінку гравець відходить в сторону, а ловлю виконує той, хто стояв у нього за спиною.

Ведення м’яча – важливий і ефективний прийом гри. Застосовується, для організації швидкого переходу у напад, для індивідуального обігрування суперника з метою пройти під щит для кидка у кошик або для передачі партнеру; для налагодження взаємодій з партнерами.

Ведення – це прийом, за допомогою якого нападаючий гравець пересувається з м’ячем по майданчику, створюючи для себе або для партнерів сприятливі умови для кидка м’яча у кошик.

Ведення дає змогу звільнитися від щільної опіки суперника, вийти з м’ячем з-під щита після успішної боротьби за відскок і організувати стрімку контратаку, поставити заслін партнеру або відволікати на якийсь час суперника, який очікує партнера, щоб потім передати м’яч для атаки.

Ведення здійснюється послідовно м’якими поштовхами однією рукою (або почергово правою і лівою) вниз-вперед, при цьому гравець веде м’яч збоку-попереду від своїх ніг. Ноги слід згинати, щоб зберігати рівновагу і мати можливість швидко змінювати напрямок руху. Тулуб трохи подається вперед, плече і рука вільна від м’яча, не повинні підпускати суперника до м’яча (але не відштовхувати його). Використовуються різні форми ведення: високе (швидкісне); низьке з укриванням м’яча; зі зміною темпу і ритму (ефективне під час обігрування захисника). Найпоширенішими способами ведення є: проста зміна напрямку, переведення м’яча перед собою з кроком убік; ведення з поворотом кругом; переведення м’яча за спиною; комплексне застосування різноманітних способів залежить від ігрової ситуації.

Для зміни напрямку переміщення під час ведення м’яча кисть накладають на бокову поверхню м’яча (протилежну новому напрямку руху), одночасно нахиляючи тулуб у бік повороту, а м’яч переводять з однієї руки на іншу. Під час обведення суперника прикривають тулубом, а ведення здійснюється дальньою від суперника рукою.

Вправи для навчання

1. Гравці стоять на місці, тулуб нахилений вперед. Ноги зігнуті в колінних суглобах. Передпліччя паралельні підлозі, пальці розставлені як можна ширше. Рух передпліччям вгору приблизно на 10-15см. Руки і кисть з трохи розслабленими пальцями опустити вниз на 30-40см, утримуючи руку в такому положенні.

2. Ведення м’яча на місці: а) правою рукою; б) лівою рукою.

3. Те саме, але зміна рук відбувається по сигналу.

4. Ведення м’яча на місці (лівою-правою) рукою з різною висотою відскоку

5. Ведення на місці з кроком однойменною (різнойменною) ногою вперед.

6. Те ж саме, з кроком однойменною (різнойменною) ногою назад.

7. Те ж саме, з кроком однойменною (різнойменною) ногою вбік.

8. Ведення на місці правою рукою з кроком лівою ногою вправо або вліво і повернення в початкове положення (при веденні лівою рукою - навпаки)

9. Ведення правою і лівою рукою з довільною зміною висоти відскоку.

10. Ведення м’яча правою і лівою рукою із зміною висоти відскоку по сигналу.

11. Довільне ведення м’яча бігом по прямій до певного орієнтиру.

12. Ведення м’яча: а) навколо ноги, виставивши вперед праву ногу. Правою рукою вести м’яч навколо правої ноги в одну, а потім в іншу сторону. Так само вести м’яч лівою рукою навколо виставленої лівої ноги; б) ведення навколо обох ніг.

13. Стоячи в паралельній стійці, вести м’яч перед собою спочатку на місці, переводячи його поперемінно з руки на руку, а потім у русі.

Техніка кидків м’яча в кошик з-під щита. Вивчення техніки ловлі та передачі м’яча на місці і в русі. Вивчення техніки ведення м’яча в різних напрямках та з переводом з руки на руку.

Техніка кидків м’яча в кошик з-під щита.

Кидок у кошик є одним з найголовніших ігрових прийомів баскетболу, оскільки саме вік є кінцевою метою будь-якого ігрового епізоду.

Кидок повинен бути логічним і відповідним до ігрової ситуації. Знати, коли треба кидати, так само необхідно, як і знати, коли не слід цього робити, тому дуже важливо вдосконалювати вміння гравців правильно оцінювати ситуацію під час гри. Кидок виконується тоді, коли у гравця є реальна можливість досягти успіху. Кидати без упевненості влучити у кошик означає дати можливість супернику оволодіти м’ячем.

Кожний кидок виконується за визначеними принципами, котрі разом з правильною технікою складають уміння влучати в кошик. Основні принципи при кидку: концентрація уваги на вибраній цілі перед, під час і після кидка; рівновага; ритмічний м’який рух; супроводження та контроль м’яча кінчиками пальців; природне обертання м’яча.

Основою, на якій баскетболіст правильно будує свої рухи, є координація. Добре координований гравець завдяки кінестетичному відчуттю “відчуває” рух.

Правильна техніка і постійна практика допоможуть некоординованому гравцю добитися успіху у виконанні кидків.

Важливим аспектом координації рухів є визначення відстані до кошика під час кидка. Взаємодія роботи рук і очей триває десяті частки секунди, оскільки діаметр кошика дорівнює усього 45см, а м’яча – 23см, то не можна припускати великої похибки у розрахунку. Координація рухів окремих частин тіла значною мірою залежить від відстані і здійснюється, головним чином, передпліччям, кистю і пальцями. Незалежно від відстані та способу під час завершення кидка, рука (руки) має бути випрямленою у ліктьовому суглобі, а кисть продовжувати природній рух, супроводжуючи м’яча.

Створення зусиль. Розвиток зусиль під час кидка здійснюється:

· Плавним рухом кисті і пальців уперед;

· Швидким розгинанням руки різким рухом ліктя і м’яча;

· Швидким випрямленням ніг у колінних суглобах з одночасним підніманням на носки. Під час кидка значна частина створеної енергії спрямовується на рух угору, після чого сила, що збереглася, забезпечується рухом рук, кистей і пальців для досягнення м’ячем кошика.

Використання кінчиків пальців для створення кінцевого руху. Сили, що прикладені до м’яча, повинні пройти через кінчики пальців. Це дає можливість пальцями підправити траєкторію у момент випуску м’яча і забезпечує легке природне зворотне обертання (рис.7.22)

При кидку в кошик траєкторію польоту м’яча вибирають залежно від відстані, зросту, висоти вистрибування, активності протидії суперника тощо. Оптимальною траєкторією під час кидка в кошик з середньої відстані (3-6м.) і далеких кидків (відстань більша 6,25 від кошика) буде парабола з найвищою точкою польоту м’яча на 1,4-2,0 вище точки вильоту. При більш високій траєкторії збільшується шлях м’яча та швидкість польоту, що призводить до зниження влучності (рис.7.25).

Кидки можуть виконуватися однією або двома руками, в опорному та безопорному положеннях з далекої середньої та близької відстані від кошика. Класифікацію кидків представлено на схемі (7.26).

Кидок м’яча двома руками від грудей. У вихідному положенні ноги зручно розташовуються на ширині плечей, але кожний гравець повинен визначити розташування ніг у такому положенні, яке придає йому впевненість та рівновагу під час кидка. Вага тіла розподіляється на передній частині ступень( п’ятки ледь торкаються підлоги); обидві ноги зігнуті у колінах, тулуб трохи нахилений і спрямований уперед.

Пальці широко розставлені, вказівні і великі пальці на одній лінії, великі пальці розташовані близько один до одного на задній поверхні м’яча. М’яч зручно утримується кінчиками пальців обох рук на відстані близько 30см. попереду тулуба і трохи нижче рівня підборіддя. Лікті тримають близько до тулуба, голову – прямо, погляд спрямований на точку прицілювання.

Виконання кидка здійснюється одночасним розгинанням рук і ніг (піднімання на носки і випрямлення ніг у колінах та рук у ліктях), з одночасним розгинанням кистей і пальців у напрямку кошика, що надає м’ячу зворотнього обертання. Супроводження виконується продовженням руху великих пальців у середину-вниз. Руки залишаються трохи зігнутими у ліктях, долонями назовні. Погляд фіксує ціль протягом усього руху під час кидка. При кидках у кошик з відскоком від щита точка прицілювання: ближчий верхній кут прямокутника на щиті.

Вправи для навчання.

1. На відстані 1,5-2м від щита (зліва-справа) кидки м’яча в кошик з місця з попаданням м’яча в верхній найближчий кут прямокутника.

2. Кидки м’яча в кошик після ведення і двох кроків з боку від щита.

3. Кидки м’яча в кошик після зустрічної передачі м’яча з боку від щита.

4. Кидки м’яча в кошик з середньої дистанції (з місця)

5. Кидки м’яча в кошик після руху взявши м’яч з рук партнера і зробивши два кроки.

6. Кидки м’яча в кошик ведення з дальньої дистанції.

7. Кидки м’яча в кошик по центру щита після ведення.

8. Кидки м’яча в кошик з середньої дистанції після ведення і двох кроків.

9. Кидки м’яча в кошик збоку від щита після ведення та зупинки стрибком.

10. Кидки м’яча в кошик після ведення зупинкою стрибком, знаходячись паралельно щиту:

а) з близької дистанції;

б) з дальньої дистанції.

Вивчення техніки ловлі та передач м’яча. рис.7.15

Передача м’яча зігнутою рукою зверху. Під час передачі м’яч знаходиться у руці на широко розкритій долоні. Рука зігнута у лікті і піднята угору, до рівня плечей. Друга рука підтримує м’яч. Для замаху рука з м’ячем відводиться назад, тулуб трохи повертається боком уперед.

Різнойменна (ліва) нога щодо руки (права) з м’ячем стоїть попереду.

Повертаючи тулуб гравець випрямляє руку з м’ячем у ліктьовому суглобі і швидко виносять її вперед. Кисть руки згинається і м’яч і передається у потрібному напрямку. Ця передача виконується на різні відстані в опорному і безоопорному положеннях.

Вправи для навчання.

1. Імітація передач м’яча

2. В тройках. Передача м’яча вліво-вправо і переміститись вліво за передачею.

3. Передача м’яча в одному напрямку і рухатися в протилежному.

4. Передачі м’яча обома руками знизу в ціль на стіні.

5. В тройках. Партнери стоять на відстані трьох метрів, між ними захисник. Гравець з м’ячем імітує передачу зверху, а сам під рукою захисника передає м’яч партнеру.

6. В парах. Передачі м’яча вивченим способом рухаючись паралельно на відстані 3м.

7. В тройках. Гравець з м’ячем, якого атакує захисник, після обманного руху виконує передачу своєму партнеру обома руками знизу.

8. Передачі м’яча на відстані 10-15м.

Ловля м’яча однією рукою. Розрізняють ловлю м’яча однією рукою з підтримкою іншою рукою і ловля однією рукою без підтримки.

Гравець витягує руку таким чином, щоб перетнути траєкторію польоту м’яча (кисть і пальці не напружені). Як тільки м’яч доторкнеться до пальців, руку відводять назад-вниз, виконуючи амортизаційний рух. При ловлі з підтримкою в момент опускання м’яча гравець іншою рукою підхоплює його знизу і міцно обхоплює, щоб бути готовим негайно діяти далі. При ловлі без підтримки в одних випадках після ловлі м’яча і згинання руки зразу ж виконується передача або кидок, в інших – гравець повертає кисть і утримує м’яч на долоні. М’яч при цьому зустрічається розкритою кистю зверху і відразу ж переводиться на ведення (рис.7.11)

1. Ловля м’яча однією рукою (правою-лівою) передаючи м’яч один одному на місці.

2. Ловля м’яча однією рукою (правою-лівою) при зустрічному русі. Дистанцію поступово збільшують.

3. Ловля м’яча, що летить з боку з кроком в сторону (ліва-права).

4. Ловля м’яча в стрибку однією рукою з підтримкою іншою

5. Ловля м’яча в стрибку в сторону (ліву-праву) однією рукою з підтримкою іншою

6. Вправи 1…5, але виконуються біля стінки.

7. Ловля м’яча однією рукою з підтримкою іншої при паралельному русі.

8. Ловля м’яча однією рукою з підтримкою іншої який котиться по майданчику. Варіанти: а) на місці;

б) в русі.

9. Ловля м’яча, що летить над головою однією рукою з підтримкою іншою в стрибку.

3. Вивчення техніки ведення м’яча в різних напрямках та з переводом з руки на руку.

Для зміни напрямку переміщення під час ведення м’яча кисть накладається на бокову поверхню м’яча (протилежну новому напрямку руху), одночасно нахиляючи тулуб у бік повороту, а м’яч переводять з однієї руки на іншу. Під час обведення суперники м’яч прикривають тулубом, а ведення здійснюється дальньою від суперника рукою (рис. 7.21)

Вправи для навчання.

1. Виконати вправи із занять № 8, 9, 10, 11, 12

2. Ведення м’яча по колу: в ліву сторону – правою рукою, в праву сторону – лівою

3. Ведення м’яча в русі з переведенням м’яча з однієї руки на іншу.

4. Обведення стійок з різних сторін

5. Обведення стійок : а) правою рукою зліва, а лівою – зправа.

6. Ведення м’яча зі зміною напрямку та висоти відскоку.

7. Ведення м’яча на майданчику 3м², намагаючи обігнати свого партнера, який виконує це саме.

8. Ведення м’яча на майданчику 3м², намагаючи вибити м’яч у свого партнера, який виконує це саме завдання.

Вивчення техніки ведення зі зміною напрямку.

Вправи для навчання і удосконалення техніки ведення м’яча.

1. Ведення м’яча приставним кроком по боковим лініям.

2. Вправа виконується біля центрального і штрафних кіл. Стоячи спиною до кола ведення м’яча в праву сторону лівою рукою, а в ліву сторону – правою.

3. Ведення м’яча між стійками які розставлені по кривій, або ламаною лінією.

4. Ведення м’яча після прийому м’яча в русі.

5. Ведення м’яча після ловлі стрибком на паралельні ноги.

6. Ведення м’яча до бокових ліній в “коридорі” розміром 2-2,5м.

7. Ведення м’яча спиною вперед.

8. Ведення м’яча з поворотами на 180⁰ і 360^0.

9. В парах. Ведення м’яча на майданчику 3м² намагаючись вибити м’яч у партнера.

10. В парах. Ведення м’яча з обвідкою пасивного захисника.

11. В тройках. Ведення м’яча в трьохсекундній зоні. Двоє партнерів намагаються вибити м’яч.

Під час виконання кидка після зупинки правильне вихідне положення гравця значною мірою визначається роботою руху. Для цього використовується так званий стопорний крок. Рухаючись по лівому краю, гравець повертається правим боком до кошика. У момент зупинки він робить стопорний крок правою ногою, розвертаючи ступню у напрямку кошика. Приставляючи ліву ногу паралельно правій, гравець відштовхується уверх.(рис. 7.33)

2. Вивчення техніки кидків м’яча в кошик різними способами.

Кидок однією рукою у стрибку – основний засіб атаки у сучасному баскетболі. Техніка виконання кидка однією рукою у стрибку, по суті так сама, як і кидка з місця. Тому, якщо кидки з місця опановані, то порівняно легко можна розширити арсенал кидків у стрибку. Оскільки рух м’ячу надається рукою, кистю і пальцями, то цей кидок виконується найчастіше з близької і середньої дистанції, хоча деякі гравці вражають в кошик з відстані 8м. і більше. … від рівноваги, відстані до кошика і активності захисту стрибок може бути виконаний вертикально, з відхиленням уперед або назад.

Ноги розташовані на ширині плечей або трохи вужче, стопи паралельні або не значно відхилені одна від одної.

Техніка кидка однією рукою у стрибку залежить від відстані, особливостей протидії суперника. Наприклад, техніка кидка правою рукою з середньої відстані складається з таких фаз: Підготовча фаза: гравець, отримавши м’яч у русі, відразу робить підсід стопорним кроком лівою ногою (рис. 7.34,1) потім приставляє праву ногу, згинаючи руки у ліктях, виносить м’яч двома руками над головою, підтримуючи його лівою рукою збоку – зверху.(рис. 7.34,2)

Основна фаза: поштовхом двох ніг гравець вистрибує угору, повернувшись тулубом прямо до кошика (рис 7.34,3). У найвищій точці вистрибування він спрямовує м’яч до кошика енергійним, але плавним рухом кисті і пальців, випрямляючи праву руку вперед – угору. При цьому м’ячу надається зворотне обертання. У момент початку руху правої кисті ліва рука знімається з м’яча (рис. 7.34, 4-6). Відстань від місця вистрибування з поверхні майданчика має бути мінімальною і становить не більше25-30см, що дозволяє уникнути зіткнення з захисником.

Під час виконання кидка з близької або середньої відстані не потрібна велика амплітуда розгинання руки з м’ячем. Основним кидковим рухом стає рух кисті і пальців, завдяки котрим підвищується рівень положення м’яча безпосередньо перед кидком (рис. 7.35,1) і точка випуску м’яча (рис. 7.35, 2-3), що сприяє успішному подоланню протидії суперника.

Головним положенням під час вдосконалення кидків у стрибку, незважаючи на індивідуальні особливості в техніці виконання є:

1. Контроль напрямку польоту вказівним пальцем. Для цього гравець має зосередити увагу на відстані між мізинцем і великим пальцем кисті, на якій лежить м’яч. Точно посередині розташовується вказівний палець (а не середній). Кінчик вказівного пальця є найбільш чутливим, тому під час кидків його слід використовувати у якості головного. Випускаючи м’яч з руки, гравець вказує цим пальцем на кошик. Якщо, наприклад, під час не точного кидка м’яч відскочив вліво від кошика, то це означає, що вказівний палець дуже далеко відхилився у цьому напрямку. Використання вказівного пальця як головного є першою ознакою якісних рухів під час удосконалення техніки кидків.

2. Головне зусилля під час кидка однією рукою у стрибку слід створювати від передпліччя при розгинанні руки у ліктьовому суглобі.

Структура рухів і швидкість є головними характеристиками успішного кидка однією рукою, оскільки рухи і швидкість тісно взаємосполучені з зусиллям під час виконання кидка. Іноді гравці намагаються кинути м’яч у кошик тільки завдяки силі кисті раніше випрямленої руки. Але за допомогою розгинання передпліччя можна докласти потужніших і ефективніших зусиль. Це особливо важливо при виконанні кидків з далекої відстані.

Під час кидка правою рукою гравець, утримуючи тулуб між м’ячем і захисником повертається ліворуч, одночасно виконуючи вперед-угору замах правою ногою, зігнутою у коліні.

3. Під час випрямлення руки в ліктьовому суглобі передпліччя, по можливості, слід утримувати у вертикальній площині. Кидки в стрибку виконуються найчастіше однією рукою. Тому, якщо передпліччя робочої руки знаходиться в одній вертикальній площині з м’ячем, то меншою буде необхідність у допомозі підтримуючої руки під час спрямування м’яча вгору. Активне використання підтримуючої руки є причиною виштовхування м’яча під час кидка та неправильного його обертання.

4. Під час польоту м’яча погляд має бути спрямований на кошик. Іноді гравці помиляються, спостерігаючи за польотом м’яча, замість того, щоб дивитись в ціль. Це призводить до неправильного супроводження м’яча і негативно впливає на результативність. Досвідчений гравець, як правило, утримує в полі зору кошик в цілому.

Вправи для навчання.

1. Із вихідного положення для кидка на відстані 50см. від стіни: ступні паралельно; утримуючи м’яч двома руками на рівні пояса, вистрибування угору поштовхом двох ніг з одночасним виносом м’яча у вихідне положення для кидка – зафіксувати м’яч у найвищій точці на стіні (без кидка притиснути м’яч до стіни);

2. Те саме на відстані 40-50см. від стіни. У найвищій точці робоча рука притискує м’яч до стіни;

3. Те саме, але виконується кидок у точку на стіні;

4. Кидок м’яча у кошик збоку від щита;

5. Кидок м’яча у кошик без відскоку від щита;

6. Ведення м’яча – зупинка у стійці баскетболіста – ноги трохи розставлені з опорного на п’ятках – кидок у кошик;

7. Кидок після ведення із зупинкою на відстані 1,5-2м. від кошика.

8. Кидки після ведення із зупинкою на різній відстані від кошика з відскоком від щита.

9. Кидки після ведення з боку від щита з різної відстані від зупинки.

Вивчення ловлі і передачі м’яча різними способами. Вивчення кидків м’яча в кошик з відскоком від щита на місці і в русі. Індивідуальні дії в нападі.

Передача м’яча двома руками зверху (рис 7.14). Гравець утримує м’яч над головою обома руками. Руки зігнуті у ліктях, великі пальці спрямовані назад, інші – угору. Передача виконується за рахунок згинання рук і енергійного руху кистями. Цей спосіб у поєднанні з відволікаючими діями найчастіше використовується для передач м’яча під щит центровому. Достатньо зробити замах і можна перевірити готовність захисника до протидії. Гравець робить невеликий замах назад, а потім швидким рухом уперед, що супроводжується хльостким рухом кистей, спрямовує м’яч партнеру.

Вправи для навчання.

1. Імітація передачі м’яча без м’яча і з м’ячем.

2. Передачі м’яча з місця партнеру, який стоїть на відстані 3-5м.

3. Передачі м’яча з кроком, партнеру який стоїть на відстані 5-7м.

4. Передачі м’яча в намальоване коло на стіні

5. Передачі м’яча після ловлі, партнеру який стоїть на відстані 3-5м.

6. Передачі м’яча після ловлі м’яча в стрибку, партнеру, який стоїть на відстані 5-7м.

7. Передачі м’яча партнеру після зупинки стрибком, який стоїть на відстані 3-5м.

8. Передачі м’яча після зупинки на два кроки партнеру, який стоїть на відстані 7-8м.

9. Передачі м’яча партнеру, який все бігає під щит.

10. Передачі м’яча партнеру, який виходить з-під щита.

Ловля м’яча двома руками над головою. У момент дотику м’яча до пальців щільно охоплює його, згинаючи руки у ліктях і амортизуючи швидкість польоту та наближаючи до тулуба у вихідне положення для подальших дій.

Вправи для навчання

1. Біля стінки. Ловля м’яча, що відскочив від стінки над головою на місці.

2. Те саме, але ловля виконується з кроком уперед.

3. Те саме, але ловля виконується в стрибку з місця.

4. Те саме, але ловля виконується в стрибку після бігу.

5. Те саме, але ловля виконується після зупинки на два кроки.

6. В парах. Ловля м’яча при виході під щит.

7. В парах. Ловля м’яча при виході з-під щита.

8. В парах. Ловля м’яча стрибком в сторону.(права-ліва)

1а) Підкинувши м’яч вверх, ловля м’яча в стрибку, відштовхуючись однією ногою (лівою, правою)

2б) Підкинувши м’яч у гору, ловля м’яча в стрибку, відштовхуючись двома ногами.

2. Вивчення кидків м’яча в кошик з відскоком від щита на місці і в русі.

Кидок зігнутою рукою зверху після подвійного кроку використовується у таких ситуаціях: 1) коли отримує передачу під час проходу до кошика; 2) під час ведення м’яча обігрує захисника і проходить до кошика.

Наближаючись справа до кошика гравець міцно утримує м’яч обома руками у той момент, коли права нога, під час бігу, ставиться на поверхню майданчика. Утримуючи тулуб між м’ячем і захисником, він робить крок лівою ногою і маховий рух коліна правої ноги вперед-угору (подібно стрибку у висоту з розгону) і одночасно виносить м’яч обома руками якомога вище. Права рука позаду м’яча, кисть спрямована до кошика, м’яч підтримується лівою рукою, погляд спрямований на точку на щиті, що знаходиться вище і справа від кошика. У найвищому положенні після вистрибування гравець відхиляє ліву руку, у той час коли права рука, кисть і пальці посилають м’яч у точку прицілювання рухом, схожим на захват кошика після вистрибування з розгону без м’яча. Під час наближення до кошика збоку доцільно використовувати щит для кидка. Після супроводження м’яча гравець приземлюється на зігнуті у колінах ноги, щоб бути готовим до негайного руху для добивання м’яча або виходу у захист.

1. Після розбігу виконати подвійний крок перескакуючи послідовно правою, а потім лівою ногою через гімнастичні лави, відстань між якими 1,0-1,5м (рис.9.18)

2. Кидки м’яча в кошик з під щита.

3. Кидки м’яча в кошик з відстані 1,5-2м, стоячи збоку до щита.

4. В парах. Партнер утримує м’яч на витягнутій руці. Гравець пробігаючи мимо партнера бере м’яч двома руками, зробивши широкий перший крок правою ногою (кидок з правого боку), кроком лівої ноги відштовхується, зробивши маховий рух зігнутою у коліні правою ногою, завершуючи кидок у кошик у стрибку.

5. Те саме, але партнер підкидає м’яч у гору.

6. Те саме, але м’яч уперед-угору підкидає сам гравець.

7. Те саме, але після передачі м’яча, яку робить партнер збоку, з переду.

8. Гравець на відстані 6м. від стіни. Ведення м’яча на місці (2-3 удари) – крок уперед лівою – знову один удар – схопити м’яч обома руками, зробити великий крок правою ногою – крок лівою ногою – вистрибування угору з кидком у ціль на стіні; (рис. 9,19)

9. Вільне ведення по майданчику і час від часу кидок у ціль на стіні.

10. Обведення стійок, що закінчується кидком у кошик після подвійного кроку.

11. Ведення м’яча від середньої лінії – зупинка перед стійкою, ведучи м’яч на місці, - раптовий ривок – прохід подвійним кроком і кидок у кошик. (рис. 9,20) (рис. 9,22)

3. Індивідуальні дії в нападі.

Індивідуальні тактичні дії нападаючого підпорядковані двом основним завданням: створенню оперативного простору для своїх дій і раціональному застосуванню технічних прийомів у відповідності з конкретними ігровими ситуаціями. Вирішуючи ці завдання гравці діють з м’ячем і без м’яча. Основними діями без м’яча є вибір позиції і місця звільнення від опіки захисника. Нападаючий без м’яча повинен вибирати позиції з таким розрахунком, щоб одержати м’яч, звільнити шлях партнеру з м’ячем, відволікати на себе увагу захисника чи допомогти партнеру звільнитися від нього. Вибір місця здійснюється за рахунок переміщень із зміною швидкості, напрямку, поєднання різних способів переміщень із зупинками, поворотами. Дуже важливим є вибір місця для ловлі м’яча після невдалого кидка у кошик. Нападаючий повинен до того, як м’яч будуть ловити, розташуватися перед виходом на зручну позицію для одержання м’яча.

Крім вказаних прийомів, велике значення мають фінти. Діючи з м’ячем, гравець намагається звільнитися від захисника і вибрати момент для кидка в кошик чи відволікає на себе увагу кількох захисників і передає м’яч партнеру, який звільнився, використовуючи при цьому найбільш доцільні для конкретної ситуації прийоми: передачу, ведення, кидок, фінти.

Передача м’яча - найважливіше тактична дія, від своєчасності якої залежить успішне продовження чи завершення атаки. Передаючи м’яч гравець перш за все повинен вирішити, в якому напрямку і якому гравцеві адресувати його, і одночасно з цим вибрати момент і найефективніший спосіб передачі в даній ситуації.

Ведення м’яча. Його доцільно застосовувати, коли партнери закриті суперником, коли необхідно обіграти захисника з наступною передачею чи кидком в кошик, змінити позицію і т.д.

Головне при веденні – уміння безперервно спостерігати за зміною ігрової ситуації і своєчасно реагувати на них. До виконання кидків у кошик необхідно підходити з особливою відповідальністю, бо у випадку промаху м’ячем може заволодіти суперник. Так кидок із середньої і дальньої відстані доцільний лише у тому випадку, коли нападаючий знаходиться у зручній стійці, опікаючий його захисник не може в даний момент перервати його кидок, партнери готові підхопити м’яч у випадку промаху, закрити виходи під щит або проходи до нього. Кидки на близькій відстані слід використовувати, коли вільний шлях до пересування і обіграний опікаючий захисник. В залежності від відстані до захисника, який опікає, необхідно вибирати і найбільш раціональний спосіб кидка в кошик. Наприклад, якщо захисник перекрив верхній напрямок для польоту м’яча, доцільно примінити кидок однією рукою знизу, і, навпаки, якщо захисник знаходиться впритул перед нападаючим, - кидок “гаком” і т.д.

Фінти з м’ячем доцільні лише при щільній опіці. Особливо ефективні фінти при звільненні нападаючого від суперника перед початком ведення, а також перед кидком в кошик із-під щита.

За напрямком і характером переміщень розподіляють два способи виходів на вільне місце для отримання м’яча: вихід назустріч партнеру з м’ячем перед суперником і вихід за спиною суперника. У змагальній практиці ці два способи реалізуються у визначених сполученнях: коловий вихід; S-подібний вихід; V-подібний вихід за спину суперника; L-подібний вихід “петлею” на вільне місце. (рис. 8.3)

Розуміння гри і вміння грати без м’яча є головним елементом індивідуальної тактики гри кожного гравця в рамках групових і командних дій у нападі. Наприклад, партнери створили умови гравцю 1 з м’ячем для атаки кошика, заливши вільним центральний коридор для обігрування суперника 1Х1 (рис. 8,4). Але якщо йому це не вдається і він залишається у своєму коридорі атаки, то партнери створюють умови іншим гравцям для виходу і отримання м’яча або самі звільняються від опіки суперника, використавши один із варіантів виходу на вільне місце.

Вправи для навчання.

1. Гравець в умовах активної протидії намагається отримати м’яч від партнера. Для цього доцільно зробити крок в напрямку до м’яча, змінити напрямок дії, виконуючи біг ніби то по колу і цим створити умови для одержання м’яча (рис16)

2. Завдяки несподіваному для захисника ривку нападаючий намагається вийти на вільне місце для одержання м’яча, захисник протидіє цьому, тоді нападаючий виходить за спину захисника для одержання м’яча в трьох секундній зоні і негайно атакує корзину.

3. Гравці розташовуються на лінії штрафного на відстані 1-1,5м один від одного, нападаючий лицем до напрямку атаки. Партнер з м’ячем на протилежній половині майданчика на 3-4м. від лицьової лінії. За сигналом нападаючий починає дії, спрямовані на одержання м’яча в три секундній зоні, захисник протидіє цьому. Гравці застосовують найбільш доцільні способи пересування, діючи на оптимальній швидкості. Після невдалої атаки гравці міняються ролями.

4. В парах. Передаючи м’яч на вихід партнеру А. Отримавши м’яч А з веденням рухається вздовж майданчика, гравець Б біжить прямо, різко міняє напрям руху, пробігає за спиною Б і отримує від нього передачу і переходить на ведення.

5. Те саме, тільки, отримавши передачу Б зупиняється, виконує поворот вперед (назад). А, змінюючи напрям руху, пробігає мимо Б, отримує від нього передачу із рук в руки і переходить на ведення м’яча.

Вивчення вибивання, виривання та перехфату м’яча. Обманні рухи (фінти) при передачах м’яча, обведення суперника. Кидки м’яча в кошик різними способами на місці і в русі. Індивідуально-тактичні дії в захисті.

1. Втративши володіння м’ячем, гравці переходять у захист, намагаючись відібрати м’яч у суперника і не дати можливості йому вільно виконати кидок у кошик. Для йього кожний гравець застосовує: відволікаючі дії (фінти).

Вибивання м’яча з рук суперника (рис. 7.55) найкраще виконувати однією рукою рухом знизу-угору. Для цього захисник, наблизившись до нападаючого, коротким рухом руки з розкритою кистю вдаряє по м’ячу знизу уверх. Цей прийом ефективний, коли нападаючий, зловивши м’яч у стрибку, приземлюється на майданчик.

Більш складне вибивання (відбір) м’яч у гравця під час ведення. Захисник, рухаючись з однаковою швидкістю з нападаючим, вибирає момент, коли м’яч відскакує від підлоги, і найближчою до суперника рукою вибиває м’яч.

Виривання м’яча з рук суперника здійснюється так: захопивши міцно м’яч двома руками, різким обертальним рухом угору або униз виривають м’яч у суперника. Рук рук підсилюється поворотом тулуба.

Вправи для навчання.

1. Вправа викорується в парах: нападаючий з м’ячем і захисник. Нападаючий робить коротке ведення. Потім бере м’яч у дві руки, неначе він готується зробити кидок чи передачу. Захисник коротким рухом ближньої до м’яча руки намагається вибити його, не порушуючи правила. Вправу виконують 3-4 рази, міняючись по черзі.

2. Вправа виконується біля щита. Нападаючий кидає м’яч в щит і ловить його в стрибку. Захисник в момент приземлення нападаючого намагається як можна ближче переміститися до нього і різким рухом кисті знизу-вверх або зверху-вниз вибити його у нього.

3. Те саме, але захисник намагається вирвати м’яч у нападаючого за рахунок різкого оберту м’яча.

4. Вправа виконується в парах. Нападаючий тримає м’яч в різних положеннях, захисник намагається вибити м’яч зверху-вниз або знизу-вверх.

5. Те саме, але захисник намагається вирвати м’яч різким обертальним рухом.

6. Вправа викорується в парах. Нападаючий веде м’яч по лінії майданчика. Захисник, зближуючись з ним паралельно, намагається вбити м’яч ближнього рукою у напрямку руху.

7. В парах. Обидва гравці тримаються за м’яч. По сигналу намагаються ривком на себе і поворотом кистей до великого пальця однієї із кистей вирвати м’яч.

8. Те саме, але із гравців намагається вирвати м’яч, повертаючи одночасно тулуб і кисті.

Перехоплювання м’яча використовують для оволодіння м’ячем під час передач суперника. Уважно спостерігаючи за грою, захисник визначає можливий напрямок у момент передачі і швидко з’являється перед суперником, намагаючись оволодіти м’ячем. Тому захиснику необхідно на короткій відстані і на максимальній швидкості випередити суперника на шляху до м’яча. Щоб уникрути зіткнення з нападаючим, захисник трохи відхиляється від нього. Після оволодіння м’ячем йому краще відразу перейти на ведення з метою уникнення порушень правил. (рис. 7.54)

Вправи для навчання.

1. Вправа біля стінки. Гравець кидає м’яч в стінку і ловить його: варіанти:

а) стоячи під кутом 90⁰ до стінки;

б) стоячи спиною до стіни;

в) вискочивши із-за спини партнера, який стоїть на відстані 2-2,5м.

2. Захисник розташовується перед нападаючим у захисній позі, обличчя до нападаючого. В 5м. за сприною у нього стоїть ще один нападаючий з м’ячем. Він передає м’яч партнеру, використовуючи передачу з відскоком від підлоги, пряму чи з невеликим навісом. Після передачі подається команда “Гоп”, захисник миттєво повертається, відшукуючи поглядом м’яч, і намагається оволодіти ним або принаймі відбити його чи змінити напрямок польоту.

Накривання м’яча використовують, коли нападаючий кидає його у кошик. Накривання здійснюють спереду і ззаду. Для цього захисник вистрибує угору і накладає кисть на м’яч у той момент, коли суперник готовий випустити його з рук. Важливо вистрибнути з деяким випередженням і уникнути руху рукою вперед-униз (рис. 7,56)

Відбивання м’яча під час кидка у стрибку – ефективна протидія кидку. Але це завдання важке і вимагає від захисника мобілізації усіх сил, вмінь та уваги, стрибучості. Найкращим моментом для відбивання є політ м’яча у кошик, коли він не контролюється нападаючим

(рис. 7.57)

Вправи для вивчення.

1. Вправа виконується в парах: один нападаючий, другий захисник. Нападаючий у повільному темпі виконує кидок з місця, захисник вистрибує і намагається накрити м’яч. Поступово темп кидка збільшується.

2. Після підбору м’яча гравець з відстані 2-3м. віддає м’яч нападаючому, готовому до кидка. Останній ловить м’яч і максимально швидко виконує кидок по кошику в стрибку. Гравець, який передав м’яч, стає захисником і намагається накрити м’яч. Потім гравці міняються ролями.

3. Нападаючий обходить захисника і кидає м’яч в кишик. Захисник, доганяючи його, стрибає збоку чи ззаду і намагається накрити м’яч. Гра продовжується до певної кількості попадань ча накривань м’яча, а потім гравці міняються місцями.

4. Гра 1х1 з намаганням накрити кидок суперника

2. Відволікаючі дії (фінти) при передачах м’яча, обведенні суперника.

Відволікаючі дії (фінти) – це досить складний ігровий прийом.

В техніці виконання фінтів розрізняють дві частини: початковий рух (удаваний) і заключний (справжній). Удаваний рух треба виконувати так, щоб суперник сприйняв його як справжній і виконав би відповідну захисну дію. Другу частину дій – справжню – нападаючий здійснює в іншому напрямку і значно швидше.

Фінти без м’яча використовують, щоб звільнитися від щільної опіки захисника. Для цього нападаючий виконує неочікувану зміну швидкості переміщення, удаваний рух в один бік з різким прискоренням у протилежному напрямку, неочікувані зупинки після швидкого бігу, повороти тощо.

Фінти з м’ячем більш різноманітні. Їх здійснюють для виконання передач без перешкод, кидків, ведення м’яча.

Фінт на кидок м’яча у кошик (рис. 7.46) полягає в тому що під час першої частини руху нападаючий діями рук, голови, мімікою показує, що буде кидати м’яч у кошик. Коли захисник реагує на ці дії і підніме руки, щоб протидіяти кидку, нападаючий під руками суперника переходить на ведення, або розвертається, у протилежному напрямку.

Фінт на ведення м’яча (удаване ведення). Нападаючий робить випад вперед-убік, показуючи, що збирається обійти захисника. Як тільки той зробить крок у цьому напрямку, нападаючий, різко відштовхнувшись виставленою вперед ногою і зробивши крок в інший бік, переходить на ведення з протилежного боку від захисника (рис. 7.47).

Найбільш складні фінти у русі, що виконуються у сполученні з веденням, зі зміною напрямку, удаваними рухами тулубом, зміною рук і т.д.

Вправи для навчання.

1. Гравець стоїть з м’ячем біля стінки під кутом 90⁰. Виконує відволікаючий рух – передачу м’яча двома руками – різко повертається лицем до стінки і робить справжню передачу в стіну.

2. В тройках. Знаходяться два нападаючі на відстані 3м, між ними захисник. Нападаючий імітує передачу м’яча двома руками зверху. Коли захисник робить крок на зустріч, нападаючий робить справжню передачу під руку захиснику з відскоком від майданчика.

3. В парах. Нападаючий виконує одне ведення і імітує прохід до кошика. Коли захисник відскоче від нього виконує кидок в кошик.

4. Те саме, тільки виконує рух на передачу із веденням проходить до кошика.

5. Те саме, тільки рух на кидок в кошик, захисник робить крок вперед, на зустрічному русі виконується ведення і кидок.

6. В парах. Нападаючий з м’ячем робить фінт на прохід захисника з права, коли захисник робить крок в право, різким рухом проходить його зліва.

3. Кидки м’яча в кошик різними способами.

Вправи для навчання.

1. Кидки в кошик з місця стоячи під кутом 45⁰ до щита (з відскоком від щита)

2. Кидки в кошик з місця стоячи по центру щита на відстані 2-4м. (з відскоком від щита)

3. Кидки в кошик в стрибку стоячи під кутом 45⁰ на відстані 1,5-4м. (з відскоком від щита.)

4. Кидки в кошик з середньої відстані без відскоку від щита

5. Кидки в кошик з середньої відстані знаходячись паралельно до щита

6. Кидки в кошик з відскоком від щита після ведення і подвійного кроку під кутом 45⁰.

7. Кидки в кошик з відскоком від щита після ведення і подвійного кроку.

4. Індивідуальні технічні дії в захисті.

Вправи для навчання

1. Нападаючий веде м’яч на місці з різною висотою відскоку та переведенням його з руки на руку. Захисник намагається оволодіти м’ячем та перейти на ведення, після чого гравці міняються місцями.

2. Нападаючий пересувається з веденням, захисник, відступаючи, обирає момент для оволодіння м’ячем або вибиває його, найкраще знизу, в момент, коли м’яч тільки торкнувся підлоги і летить вгору.

3. Захисник активними діями змушує нападаючого вести м’яч вздовж бічної лініх, в певний момент вибиває його ближньою до суперника рукою

4. Гравці стоять один на проти одного на відстані 1-1,5м біля бічної лінії в куті майданчика. Завдання для нападаючого – ввійти в 3-секундну зону, застосовуючи різні види ведення м’яча.

Захисник активними діями намагається оволодіти м’ячем, не даючи змоги провести його біля лицьової лінії, і скеровуючи нападаючого до лінії штрафного кидка.

5. Нападаючий і захисник – біля бічної лінії. Нападаючий починає ведення у напрямку лінії штрафного кидка, захисник супроводжує його, не виявляючи активності. При вході в 3-секундну зону, нападаючий завершує ведення і переходить на однією рукою в русі. Захисник у стрибку протидіє кидку, намагаючись накрити м’яч.

6. Гра 1х1. Захисник активно протидіє нападаючому, який виконує кидки тільки у стрибку. Після невдалого кидка гравці міняються ролями.

Передача та ловля м’яча в русі різними способами. Вивчення кидків м’яча в кошик різними способами. Індивідуальні дії в нападі і захисті.

1. Передача прямою рукою зверху. - м’яч притискається кистю до передпліччя руки, що передає м’яч. Рука з м’ячем опускається вниз. Друга рука у цьому положенні може підтримувати м’яч.

Потім рука з м’ячем робить дугоподібний рух назад-угору-вперед. Наприкінці руху кисть розгинається і м’яч випускається над головою у необхідному напрямку. (рис. 7.17). Прийом застосовується для передач на велику відстань, коли необхідно це зробити над суперником.

Вправи для навчання.

1. Передачі м’яча на відстані 8-10м.

2. Передачі м’яча на відстані 12-18м.

3. Передачі м’яча через захисника, який стоїть пасивно на відстані 1-1,5м.

4. Після ловлі м’яча та повороту на 180⁰ передача м’яча партнеру який знаходиться за середньою лінією майданчика і рухається в напрямку протилежного кошика.

5. Те саме, але передача робиться через пасивного захисника.

6. Ловля м’яча після відскоку від щита і передача нападаючому, який біжить до протилежного кошика від середньої лінії майданчика.

7. Те саме, але передача виконується через пасивного захисника, який знаходиться 1,5м.

8. Те саме, але передача виконується через активного захисника.

2. Кидок однією рукою зверху використовують на близких відстаннях у русі проти захисника, що намагається зблокувати зверху. Для цього гравець, зробивши останній крок, вистрибує вперед-угору і у момент досягнення “мертвої точки” (стан рівноваги у безопорному положенні), випускає м’яч з руки, яка найкоротшим шляхом м’яко рухається долонею знизу-угору. Для забезпечення контролю м’яч доцільно випускати середніми пальцями. Це єдиний кидок, коли порушується правило випуску м’яча, при цьому м’яч випускається з мінімальним обертанням.

Вправи для навчання.

1. Кидок в кошик однією рукою з місця з-під щита з відскоком від щита, знаходячись під кутом 45⁰ до щита.

2. Кидок в кошик після ведення з відскоком від щита

3. Кидок в кошик після обведення стійок з відскоком від щита під кутом 45⁰.

4. Кидок в кошик після обведення стійок і подвійного кроку по центру з відскоком від щита.

5. Кидок після обведення стійок і подвійного кроку по центру без відскоку від щита.

6. Кидок м’яча в кошик після ведення та подвійного кроку з пасивним кроком.

7. Кидок в кошик з подвійного кроку рухаючись паралельно щиту.

8. Те саме, але з палсивно діючим захисником

9. Те саме, але з активно діючим захисником.

3. Індивідуальні дії в нападі і захисті.

В парах. Захисник стоїть на середній ліінї в двох метрах від бокової. Нападаючий починає рух з місця перетину середньої лінії з боковою. Захисник прагне зупинити його забігаючи з переду. Нападаючий зрідка зупиняється, пропускаючи вперед захисника, і тут же, змінивши напрямок, робить ривок у ліву сторону, залишаючи свого захисника за спиною.

Основою успіху в баскетболі є тренування та вдосконалення основних елементів техніки і їх доцільне використання. Індивідуальні прийоми у нападі – це цеглини будівлі командного нападу. Чим краще гравці засвоять індивідуальні тактичні способи ведення гри, тим легше команді організовувати атаки, вибирати засоби нападу, готувати і проводити комбінації.

Вправи для навчання.

1. В парах. Вихід нападаючого під щит, ортимання передачі з правого або лівого флангу з послідуючим кидком в кошик, вибранним способом.

2. В тройках. Розміщення те саме, що і в парах № 1. Тільки гравець нападу після фінту отримує м’яч і кидає його в кошик.

3. Нападаючий з м’ячем стоїть на лінії штрафній площадці спиною до кошика. Позаду нього опікає захисник. Нападаючий виконує фінт на прохід справа. Як тільки захисник відреагує на фінт і кинеться вправо, нападаючий виконує поворот у протилежний бік, веде м’яч правою рукою до щита і кидає його в кошик. Виконавши вправу гравці міняються місцями.

4. В парах. Гравець кидає м’яч в щит, з таким розрахунком щоб відскочим, партнер вбігає в 3-секундну зону, ловить м’яч і кидком направляє його в кошик.

5. Гравець кидає м’яч в кошик з таким розрахунком, щоб він відскочив, йде на бідбір м’яча і повторним кидком направляє його в кошик.

6. В парах. Нападаючий за допомогою ведення зі зміною напрямку та різних відволікаючих дій (фінтів) намагається обіграти захисника і пройти під щит.

7. Гра 1х1. Нападаючому не дозволяється виконувати відволікаючі дії

8. Нападаючий раптово повертається кругом, виконує фінт на кидок в кошик і після реакції захисника, що загубив рівновагу, веде м’яч до кошика і виконує кидок.

9. Гра 1х1 з використанням вправ, які вивчалися на попередніх заняттях.

Вивчення кидків м’яча в кошик різними способами. Індивідуальні та групові техніко-тактичні дії в нападі та захисті.

1. Вивчення кидків м’яча в кошик різними способами.

Кидок двома руками знизу застосовують під час стрімких проходів під щит. Техніка їх виконання не відрізняється від техніки кидка однією рукою знизу, за винятком моменту, коли гравець випускає м’яч, тоді активно “працюють” кисті, обертаючи м’яч на себе. (рис. 7.40)

1. Стоячи на відстані 7м від щита під кутом 45 гравець швидко веде м’яч до кошика і виконує кидок двома руками знизу з відскоком від щита.

2. Те саме, але гравець обводить стояки, які стоять під кутом 45⁰ до щита.

3. Стоячи прямо перед щитом на відстані 7м від щита граець виконує кидок з відскоком від щита.

4. Те саме, але гравець обводить стояки.

5. Те саме, але гравець виконує кидок в кошик без відскоку.

6. Те саме, але після того, як гравець обведе стояки, які стоять по ходу руху.

2. Індивідуальні та групові техніко-тактичні дії в нападі та захисті.

До групових тактичних дій у нападі відносять взаємодії двох трьох гравців, спрямовані на подолання захисних протидій і створення умов для атаки кошика.

Взаємодія двох гравців До основних способів взаємодії двох гравців відноситься спосіб, передай м’яч і вийди; а також заслін, наведення, пересічення.

“Передай м’яч і вийди” – найпростіший приклад взаємодії двох нападаючих. Після передачі м’яча партнеру гравець 1 виконує до кошика, щоб звільнитися від опіки захисника і знову отримати м’яч. (рис. 8.10)

Якщо нападаючому не вдається звільнитися від захисника прямолінійним ривком, він може змінити напрям руху, щоб обманути суперника (рис 8.11). У цьому випадку нападаючий 1 робить 2-3 кроки у напрямку до партнера з м’ячем, а потім проривається до кошика, готуючись отримати передачу.

Захисник, що опікує нападаючого 2, може зробити спробу перешкодити взаємодії нападаючих, перемістившись на лінію можливої передачі і ускладнюючи отримання передачі від гравця 1. У цьому випадку гравець 2 повинен зробити 2-3 кроки у напрямку партнера з м’ячем, а потім зробити ривок до кошика за спиною захисника і отримати м’яч від партнера 1 (рис. 8.12)

В іншому можливому переміщенні нападаючого у напрямку до партнера, що отримав передачу, тактичні взаємодії двох гравців базуються на використанні заслонів. Суть заслону: нападаючий розташовується біля захисника, котрий опікує партнера, вибираючи місце так, щоб заступити захиснику найкоротший шлях, яким він може переслідувати свого підопічного. Нападаючий що ставить заслін, пирмушує захисника пересуватися довгим шляхом, ніж шлях партнера. Маневр дає можливість партнеру на короткий момент звільнитися від опіки і атакувати кошик. При цьому гравець, що ставить, не залишається не рухомим: зустрівши захисника і пропустивши партнера для подальших дій, він виходить під щит для підтримки нападу. Гравець з м’ячем завжди має знати, що партнер, який після заслону підключився до атаки, часто буває більш небезпечним для суперника (рис 8.13).

Заслони мають кілька варіантів: зовнішній, внутрішній, наведення, “екран”. Мета таких заслонів – звільнити партнера з м’ячем або без м’яча для проходу з веденням або виходу у потрібному напрямку. Якщо гравець, котрий ставить заслін, розташовується збоку або позаду захисника, який опікує партнера, то це – зовнішній заслін.

Якщо гравець, що ставить заслін, розташовується між партнером і захисником, котрий його опікає, то він створює внутрішній заслін. (рис. 8.14)

Наведення. Нападаючий може використати наведення суперника на будь-якого зі своїх партнерів, котрий знаходиться у статичному положенні або пересувається.. Переміщуючись, нападаючий наводить захисника, який його опікує, на свого партнера, котрий знаходиться у визначеній позиції. Наведення може здійснюватись гравцями з м’ячем або без м’яча. На (рис. 8.15а) показано наведення, коли нападаючий проходить повз партнера з веденням м’яча, а на рис 8.15б) коли нападаючий без м’яча 2 здійснює наведення, звільняючись від опіки суперника, отримує м’яч для кидка або подальшого розвитку взаємодій.

Завершати атаку кошика можна під час наведення, коли гравець, який отримує м’яч, відкидає його нападаючому, котрий навів на нього суперника (рис.8.16)

Під час наведення часто використовується відволікаючий маневр, наприклад, гравець 1 (рис. 8.16), переміщуючись у штрафну зону, змушує суперника його, супроводжувати, потім нападаючий швидко робить прискорення до партнера з м’ячем і отримавши передачу майже з рук в руки, виконує кидок у кошик. В іншій ситуації продемонстровано наведення двох гравців під час руху назустріч один одному.(рис. 8.17,а)

На рис 8.17,б, продемонстровано тактичний прийом “пересічення”, коли два нападаючих, пробігаючи щільно назустріч один одному, прагнуть, щоб два захисника зіткнулись. Якщо ця тактично задумана здійснюється, то принаймі один з нападаючих отримує вигідне положення для прийому м’яча.

У пересіченні може брати участь гравець, який веде м’яч назустріч партнеру.

Вправи для навчання.

1. Група рухається по колу кроком або бігом, потім за сигналом зупиняється, прймаючи правильне положення для заслону.

2. В тройках. Гравці переміщаються вждовж майданчика один за одним – дистанція 2м. По сигналу перший зупиняється і повертаєтьмя лицем до партнерів, які знаходяться позаду. Другий гравець повертається до третього і виконує функції захисника. Третій так намагається мимо першого, щоб другий гравець “наштовхнувся” на нього. Третій в подальшому біжить першим, перший - другим, а другий – третім.

3. В тройках. Для нападаючих один захисник. Нападаючий передає м’яч партнеру і ставить зовнішній заслін його захиснику. Партнер, використовуючи заслін проходить під щит і виконує кидок в кошик.

4. Те саме, але нападаючий веде м’яч до свого партнера, якого опікує захисник, і виконує зовнішній заслін. Партнер, використовуючи ведення або без нього, кидає м’яч в кошик.

5. Те саме, але нападаючий після заслону виконує поворот, залишаючи захисника у себе за спиною і пересувається до кошика противника.

6. В тройках. Нападаючий веде м’яч до свого партнера, намагаючи навести на нього свого захисника. Після наведення він виконує: а) прохід під щит і виконує кидок в кошик; б) кидок в кошик.

7. Гра 1х1, з використанням: заслонів, наведення, пересічення, взаємодії “передай м’яч і вийди”.

Вивчення передач м’яча в русі різними способами.Протидія гравцеві з м’ячем опіка. Кидки м’яча в кошик різними способами.

Передача м’яча однією рукою від плеча (рис. 7.19) Вихідне положення таке саме, як при передачі двома руками від грудей. Під час замаху правої руки з м’ячем ліва підтримує його. Потім права рука з м’ячем випрямляється, обганяє ліву руку і різким рухом м’яч передається у потрібному напрямку. Завершальний рух кисті у момент вильоту дозволяє приховати від суперника напрямок передачі.

Вправи для навчання.

1. Імітація передачі м’яча однією рукою від плеча.

2. Біля стінки. Передачі м’яча в ціль на стіні діаметром 60см. (відстань 2-3м)

3. В парах. Передачі м’яча один одному зі зміною відстані між гравцями 5-6м.

4. В парах. Передачі м’яча при зустрічному русі.

5. Передачі м’яча при пересуванні по колу.

6. Передачі м’яча при поступаю чому русі на хід партнеру.

7. “Скриті” передачі партнеру, який стоїть або рухається збоку.

8. В парах. Передачі м’яча при паралельному русі до щита.

2. Протидія гравцеві з м’ячем (“опіка”)

Індивідуальні дії в захисті ведуться безперервно незалежно від того, володіє підопічний м’ячем чи ні. Найважливіше в обох випадках – вибір місця. Захисник змінює розташування по відношенню до нападаючого за допомогою різноманітних переміщень і зміни стійки. При цьому враховують систему захисту, місце та умови протидії, можливості захисника і його підопічного, можливість допомоги партнерів. Діючи проти гравця без м’яча, захисник повинен безперервно контролювати переміщення підопічного і протидіяти заняттю небезпечної позиції, перешкоджати вільному переміщенню м’яча, намагатися перехопити його. Для цього захисник розташовується збоку-ззаду (між нападаючим і кошиком) або збоку-спереду (між м’ячем і підопічним) на шляху можливої передачі. В полі зору захисника повинні завжди знаходитись підопічні і м’яч.

При опіці гравця з м’ячем захисник направляє свої зусилля на протидію “гострим” передачам, пересуванню до кошика з веденням і виконанням прицільних кидків. При цьому опікаючий в основному розташовується між нападаючим і кошиком, який захищають.

Вправи для навчання.

1. Нападаючий з м’ячем, використовуючи ведення, намагається обійти захисника, пересуваючись вздовж майданчика. Відступаючи, захисник зміщується на сторону ведучої руки нападаючого, намагаючи останнього перевести м’яч на іншу руку і т.д. Захисник повинен заставити нападаючого як можна частіше змінювати напрям руху на відстані від лицьової до лицьової лінії

2. Захисник намагається не випустити нападаючого в середину майданчика, намагаючись відтіснити його до бокової лінії і зупинити там. Захисник утримуючи дальню від бокової лінії руку внизу, протидіє переводу м’яча назовні.

3. В грі може виникнути ситуація, коли нападаючий з веденням обходить захисника. В таких моментах захисник повинен відновити захисну позицію. При виконанні цієї вправи захисник дозволяє нападаючому обійти себе, потім повертається, робить ривок, намагаючись обігнати дриблера на один-два кроки, і зворотнім поворотом відновлює захисну позицію.

4. Попередня ситуація може виникнути в декількох метрах від кошика, коли відновити захисну позицію практично не можливо. Нападаючий з м’ячем розташовується в п’яти-шести метрах від кошика. Захисник стоїть ззаду. Він легко торкається нападаючого, дозволяючи йому почати рух до кошика, після чого виконує ривок і намагається помішати кидку або здійснити психологічний тиск на нападаючого.

5. Нападаючий з м’ячем розташовується близько від кошика. Дії нападаючого обмежені забороною виконувати ведення м’яча. Захисник намагається блокувати кидки нападаючого, не порушуючи правила. Він повинен пам’ятати, що краще зовсім не відривати ноги від майданчика, чим реагувати стрибком на фінт.

6. Нападаючий розташовується за 6-метровою лінією, захисник з м’ячем – під кошиком. Захисник передає м’яч нападаючому з відскоком від майданчика. Нападаючий, отримавши м’яч, починає атаку з веденням. Захисник вслід за передачею виходить назустріч нападаючому і намагається відтиснити його до бокової лінії.

7. В парох. Гра 1х1 з варіантами: а) без виконання фінтів; б) без кидків з далекої дистанції.

3. Кидок однією рукою зверху з місця.

Оскільки техніка цього кидка, деякою мірою, однакова для усіх кидків однією рукою зверху, включаючи і кидок у стрибку, він має бути основним для кожного гравця.

У початковому положенні тіло гравця розслаблене, коліна трохи зігнуті, правий лікоть трохи виведено уперед (для кидка правою рукою), права ступня спрямована до кошика, а ліва – під кутом 40-45⁰ до нього (рис. 7.28, 7.29)

М’яч утримується обома руками таким чином, щоб праве око (кидок правою рукою), верхня точка м’яча, лікоть і кошик знаходилися в одній вертикальній площині.

Робоча рука, котрою виконується кидок, знаходиться на нижній і задній поверхні м’яча, пальці зручно розташовані на поверхні м’яча, долоня спрямована до кошика, м’яч утримується кінчиками пальців і лежить на передній частині долоні, ліва рука розташована на передній і нижній поверхності м’яча тильною поверхнею до кошика. Ця рука забезпечує рівновагу і контроль. У момент випуску м’яча вона відхиляється і зусилля створюється робочою рукою. У момент коли гравець піднімається на носки і розгинає ноги, він одночасно розгинає робочу руку до повного випрямлення, а кисть плавно згинається у низ у променевозап’ястковому суглобі: такий рух надає м’ячу м’яке зворотне обертання у момент випуску, тобто м’яч не “кидають”, а він викочується з кінчиків великого, вказівного і середнього пальців випрямленої руки, при цьому провідним є вказівний палець, що спрямований на ціль.

На рис 7,29 а представлено цикл руху під час виконання кидка. Точки 1-4 показують безперервний рух під час замаху. Між точками 4 і 5 м’яч разом з кистю відводиться назад. Зусилля створюється випрямленням ніг і продовжується робочою рукою. На рис. 7,29б рука повністю випрямлена.

Оскільки головні принципи виконання однією рукою з місця є характерними для усіх дистанційних кидків, його використовують і під час виконання штрафних кидків.

Вправи для навчання.

1. Кидок м’яча в кошик з місця з під щита.

2. Кидок м’яча в кошик під кутом до щита з відскоком від щита.

3. Кидки м’яча в кошик без відскоку від щита з середньої дистанції

4. Кидки м’яча в кошик з відскоком від щита з середньої дистанції

5. Кидки м’яча в кошик з місця з середньої дистанції, знаходячись паралельно до щита.

6. Кидки м’яча в кошик з дальньої дистанції

7. Кидки м’яча в кошик з дальньої дистанції з відскоком від щита.

Джерела інформації

Баскетбол: учеб. Для ИФК/ Под ред. Ю.М.Портнова – М.: Физкультура і спорт 1988-288с.

Леонов А.Д., Малый А.А. Баскетбол – К.: Рад.шк., 1989 – 102с.

Вари П. 1000 упражнений игры в баскетбол Пер. СФР.Л.Ю. Поплавского. – К.: БК “Денди-Баскет”, 1997 – 210с.

Поплавский Л.Ю Баскетбол. Підручник для ВНЗ. – К.: Видавн. “Олімпійська література”, 2004 – 446с.