Чоловічі статеві органи (organa genitalia masculina)

ДВНЗ  «Тернопільський державний медичний університет

 ім.І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров̓я України»

 

Навчально-науковий інститут медсестринства

 

 

ЛЕКЦІЯ 8

 

« Загальна анатомія чоловічих та жіночих статевих органів »

 

 

     Внутрішні чоловічі статеві органи (organa genitalia mas­culina interna).

Яєчко має яйцеподібну ф о р м у. Яєчко — парний орган, маса його — 25г.

Топографія: яєчко знаходиться в калитці. Зовнішня будова. Розрізняють 2 поверхні яєчка: ме­діальну і латеральну, 2 краї: передній (margo anterior) і задній (margo posterior), 2 кінці: верхній (extremitas superior) і нижній (extremitas inferior). На задньому краї яєчка розміщений придаток яєчка. До верхнього кінця яєчка підходить сім'яний канатик.

Яєчко лежить в оболонках:

—  шкіра (cutis);

—  м'ясиста оболонка (tunica dartos) — похідна підшкірної
жирової клітковини;

—  зовнішня сім'яна фасція (fascia spermatica externa);

—  підвішуюча фасція (fascia cremasterica);

—  підвішуючий м'яз (musculus cremaster);

—  внутрішня сім'яна фасція (fascia spermatica interna);

—  піхвова оболонка (tunica vaginalis) — відросток очере­вини (серозна оболонка), складається з двох листків: парієтального і вісцерального, в результаті чого яєчко лежить у серозній порожнині.

Внутрішня будова яєчка. Яєчко — паренхіматозний орган.

Яєчко вкрите білковою оболонкою (tunica albuginea), яка на задньому краї яєчка потовщується, утворюючи середостін­ня яєчка (mediastinum testis). Від середостіння йдуть перегородочки яєчка (septula testis), які розділяють яєчко на часточки.

Анатомічна одиниця яєчка — часточка (lobulus testis). Кожна часточка складається з покручених сім'яних канальців (tubuli seminiferi contorti). Саме в цих канальцях відбувається продукція сім'я (сперматозоїдів, або сперма-тозоонів). З покручених канальців сім'я потрапляє у прямі сім'яні канальці (tubuli seminiferi recti), потім у сітку яєчка (rete testis), яка розміщена у середостінні яєчка. Далі сім'я виходить за межі яєчка по виносних проточках (ductuli efferentes), які формують придаток яєчка (epididymis). Розвиток. Яєчко розвивається з середньої (проміжної) частини мезодерми (ніжок), зокрема зі статевої складки (plica genitalis).

Яєчко розвивається в черевній порожнині, а згодом (ще до народження дитини) опускається в калитку. Опускання яєчка  відбувається паралельно росту пло­да. Від нижнього кінця яєчка вниз йде тяж — провідник яєчка (gubernaculum testis). Ще раніше очеревина утворює сліпий відросток — піхвовий відросток (processus vaginalis), який через передню черевну стінку прямує в калитку. Яєчко слідом за піхвовим відростком опускається в калитку. Верхня ділянка піхвового відростка заростає, провідник яєчка атрофується. Якщо заростання верхньої ділянки піхвового відростка порушується, то виникають вроджені кили або водянка яєчка. Аномалії розвитку:

—  монорхізм (відсутнє одне яєчко в калитці);

—  анорхізм (відсутні обидва яєчка);

—  крипторхізм (порушується процес опускання яєчок в калитку).

Крипторхізм може бути односторонній, коли з одного боку яєчко зупинилося (найчастіше в пахвинному каналі) і не потрапило в калитку, або двосторонній.

 Функція:

—  продукція сім'я;

—  гормональна (яєчко продукує чоловічий гормон тесто­стерон, який відповідає за формування вторинних чолові­чих ознак).

Кровопостачання та іннервація. Яєчко кровопостачається яєчковою артерією та артерією сім'явиносної протоки. Венозна кров відтікає в одноіменні вени. Лімфа відтікає у пахвинні лімфатичні вузли. Симпатична іннерва­ція здійснюється яєчковим сплетенням, утвореним аксона­ми вісцеромотонейронів поперекових вузлів симпатичного стовбура. Парасимпатична іннервація відбувається аксона­ми вісцеромотонейронів парасимпатичних вузлів, в яких перериваються гілки блукаючого нерва, чутливі волокна йдуть в складі гілок блукаючого нерва.

Сім'яні міхурці (vesiculae seminаles).

Сім'яні міхурці — це сукупність кулястих за формою утворів.

Сім'яний міхурець — орган парний, довжина — 5 см.

Топографія: сім'яні міхурці лежать у порожнині таза, збоку і знизу від сечового міхура.

Зовнішня будова. Сім'яний міхурець має вивідну про­току (ductus excretorius), яка відкривається у сім'явипорскувальну протоку.

Розвиток. Сім'яні міхурці розвиваються зі середньої (проміжної) частини мезодерми (ніжок). Функція: продукція рідкої частини сперми.

 Кровопостачання та  іннервація. Сім'яний мі­хурець кровопостачається артерією сім'явиносної протоки та нижньою міхуровою артерією.

Венозна кров відтікає в одноіменні вени. Лімфа відтікає в клубові лімфатичні вузли. Симпатична іннервація здій­снюється нижнім підчеревним сплетенням, утвореним ак­сонами вісцеромотонейронів крижових вузлів симпатичного стовбура; парасимпатична — аксонами вісцеромотоней­ронів парасимпатичних вузлів, в яких перериваються та­зові нутряні нерви.

Простата (prostata).

Форма простати трикутна, нагадує форму каштана. Довжина її — 3 см. Простата — непарний орган.

Топографія: Простата знаходиться у порожнині таза, під сечовим міхуром. Крізь простату проходить сечівник. Зовнішня будова. Розрізняють наступні частини простати:

—  права частка (lobus dexter);

—  ліва частка (lobus sinister);

—  перешийок (isthmus prostаtae);

—  основа (basis prostаtae);

—  верхівка (apex prostаtae).

Протоки простати (ductuli prostaticі) відкриваються в про­статичну частину сечівника. Внутрішня будова. В простаті розрізняють:

— м'язову речовину (substantia musculаris);

— залозисту речовину (substantia glandularis).
Розвиток. Простата розвивається з середньої (проміжної)
мезодерми (ніжок).

Функція:

— м'язова частина простати виконує функцію стискача
чоловічого сечівника (регулює роздільне виділення сечі і
сперми);

— залозиста частина простати виділяє біологічно активні
речовини,   які   відповідають за активність, рухливість,
життєздатність сперматозоїдів.

Кровопостачання  та  іннервація. Простата крово­постачається нижніми міхуровими артеріями. Венозна кров відтікає в одноіменні вени. Лімфа відтікає в клубові лімфа­тичні вузли. Симпатична іннервація здійснюється проста­тичним сплетенням, утвореним аксонами вісцеромотоней­ронів крижових вузлів симпатичного стовбура; парасим­патична — аксонами вісцеромотонейронів парасимпатич­них вузлів, в яких перериваються тазові нутряні нерви.

Цибулиносечівникова залоза (glаndula bulbouretrаlis).

Цибулиносечівникова залоза має форму кулясту. Ци­булиносечівникова залоза — орган парний, діаметр її — до 1 см.

Топографія: лежить у промежині (дно порожнини таза).

 Зовнішня   будова. Протока залози відкривається у перетинкову частину сечівника.

Розвиток: зі середньої (проміжної) мезодерми (ніжок).

Функція: виробляє тягучу речовину, яка змащує сечів­ник, захищає його слизову від подразнення.

Кровопостачання та іннервація. Цибулиносечів­никова залоза кровопостачається внутрішньою статевою артерією. Венозна кров відтікає в одноіменну вену. Лімфа відтікає в клубові лімфатичні вузли.

Симпатична іннервація здійснюється нижнім підчеревним сплетенням, утвореним аксонами вісцеромотонейронів кри­жових вузлів симпатичного стовбура; парасимпатична — аксонами вісцеромотонейронів парасимпатичних вузлів, в яких перериваються тазові нутряні нерви. Чутливі волокна йдуть в складі гілок статевого нерва.

Придаток яєчка (epididymis).

Придаток яєчка має форму морського коника. Прида­ток яєчка — орган парний.

Топографія: розміщений в калитці, на задньому краї яєчка. Зовнішня будова. Розрізняють наступні частини придатка яєчка:

—  головка (caput epididymidis);

—  тіло (corpus epididymidis);

—  хвіст (cauda epididymidis).

Розвиток. Придаток яєчка розвивається з Вольффової протоки, похідної середньої нирки.

Функція: виведення сім'я в сім'явиносну протоку.

Кровопостачання та іннервація. Придаток яєчка кровопостачається яєчковою артерією та артерією сім'явиносної протоки. Венозна кров відтікає в одноіменні вени. Лімфа відтікає в клубові лімфатичні вузли. Симпатична іннервація здійснюється нижнім підчеревним сплетенням, утвореним аксонами вісцеромотонейронів крижових вузлів симпатичного стовбура; парасимпатична — аксонами вісце­ромотонейронів парасимпатичних вузлів, в яких перерива­ються гілки блукаючого нерва. Чутливі волокна йдуть в складі гілок блукаючого нерва.

Сім'явиносна протока (ductus deferens).

Сім'явиносна протока має форму трубки. Довжина її — 40 см. Сім'явиносна протока — парний орган. Топографія: сим'явиносна протока знаходиться в калитці та в порожнині таза.

Зовнішня    будова. Розрізняють наступні частини сім'явиносної протоки:

—  яєчкову (pars testiculars);

—  канатикову (pars funicularis) — проходить у складі канатика;

—  пахвинна (pars inguinalis) — проходить у складі канатика в пахвинному каналі;

—  тазова (pars pelvina).

Внутрішня будова. Сім'явиносна протока — порож­нистий (трубчастий) орган. Стінка його складається з трьох шарів: слизової, м'язової та адвентиціальної оболонок.

Розвиток. Сім'явиносна протока розвивається з Воль­ффової протоки, похідної серед­ньої нирки.

Функція: виведення сім'я у сім'явипорскувальну протоку. Кровопостачання та іннервація. Сім'явиносна протока кровопостачається артерією сім'явиносної протоки. Венозна кров відтікає в одноіменну вену. Лімфа відтікає в клубові лімфатичні вузли. Симпатична іннервація здій­снюється нижнім підчеревним сплетенням, утвореним ак­сонами вісцеромотонейронів крижових вузлів симпатичного стовбура; парасимпатична — аксонами вісцеромотоней­ронів парасимпатичних вузлів, в яких перериваються та­зові нутряні нерви.

Сім'явипорскувальна протока (ductus ejaculatorius).

Сім'явипорскувальна протока має форму трубки. До­вжина її — 1,5 см.

Топографія: розміщена в порожнині таза. Зовнішня будова. Сім'явипорскувальна протока утво­рена від злиття двох проток: сім'явиносної та протоки сім'яного міхурця. Сім'явипорскувальна протока відкри­вається у сім'яному горбику (colliculus seminalis), який знаходиться в простатичній частині сечівника.

 Розвиток. Сім'явипорскувальна протока розвивається з Вольффової протоки (мезонефричної протоки), похідної середньої нирки.

Функція: виведення сперми у сечівник.

Кропопостачання та і н н є р в а ц і я. Сім'явипорску­вальна протока кровопостачається артерією сім'явиносної протоки та нижньою міхуровою артерією. Венозна кров відтікає в одноіменні вени. Лімфа відтікає в клубові лімфатичні вузли. Симпатична іннервація здій­снюється нижнім підчеревним сплетенням, утвореним ак­сонами вісцеромотонейронів крижових вузлів симпатичного стовбура; парасимпатична — аксонами вісцеромотоней­ронів парасимпатичних вузлів, в яких перериваються та­зові нутряні нерви.

Сім'яний канатик (funiculus spermаticus)

— це ком­плекс наступних утворів:

— сім'явиносна протока;

— судини яєчка;

— судини сім'явиносної протоки;

— нерви яєчка та сім'явиносної протоки;

— оболонки.

Довжина сім'яного канатика — 20 см. Сім'яний канатик знаходиться в калитці та в пахвинному каналі.

Зовнішні чоловічі статеві органи (organa geni­talia

masculina externa).

Калитка (scrotum)

— це шкірний утвір, поділений пере­городкою на дві половини, в кожній з яких лежить яєчко з оболонками і придатком.

Статевий член (penis).

Довжина — 15 см. Розрізняють наступні частини стате­вого члена:

—  корінь (radix penis);

—  тіло (corpus penis);

—  головка (glаns penis).

Статевий член утворений трьома тілами: два печеристих тіла (corpus cavernosum) і одне губчасте тіло (corpus spongiosum). Печеристі тіла складаються з густого сплетен­ня перекладин, між якими розміщені проміжки (печери), вистелені ендотелієм і заповнені кров'ю. Губчасте тіло розміщене під печеристими. Губчасте тіло формує головку статевого члена, крізь губчасте тіло проходить сечівник. Ззовні статевий член вкритий шкірою. Складка шкіри на­вколо головки статевого члена називається передня шкіроч­ка (preputium). Передня шкірочка ("крайня плоть") багата сальними залозами (glаndulae preputiаles), які виробляють секрет — смегма (smegma).

Статевий член кровопостачається глибокими і дорсальними артеріями статевого члена, а також зовнішніми статевими артеріями. Венозна кров відтікає в одноіменні вени. Лімфа відтікає в пахвинні та клубові лімфатичні вузли. Статевий член іннервується статевим нервом (нерв крижового спле­тення).

Розвиток зовнішніх статевих чоловічих органів. На 8-му тижні внутрішньоутробного розвитку навколо сечостатево­го синуса (похідний клоаки) утворюються статевий горбик, статеві складки, обмежені ззовні статевим валиком. Стате­вий горбик видовжується і з нього розвивається статевий член. Статеві складки зростаються, і статева щілина пере­творюється в сечівник. Статевий валик росте і перетво­рюється в калитку, зростаючись по середній лінії своїми двома половинами.

Жіночі статеві органи (organa genitalia feminina).

Внутрішні жіночі статеві органи (organa geni­talia feminina interna).

Яєчник, або яйник (ovarium, s. ophoron (rp.).

Яєчник має овальну форму. Яєчник — орган парний,   довжина його — 2,5 см.

Топографія: яєчник лежить у порожнині таза, на задній поверхні широкої зв'язки матки.

Зовнішня будова. Розрізняють дві поверхні яєчника: медіальну і латеральну, два краї: вільний (mdrgo liber) і брижовий (mdrgo mesovdricus), два кінці: трубний (extremitas tubarius) і матковий (extremitas uterinus).

Яєчник має брижу (mesovarium) і 2 зв'язки: власну та зв'язку-підвішувач яєчника.

Внутрішня будова. Яєчник складається з фолікулів (folliculi ovarii), в кожному з яких знаходиться яйцеклітина. (В новонародженої дівчинки відразу закладено біля 300 тисяч яйцеклітин.) В період статевого дозрівання почи­нається дозрівання яйцеклітин (одна яйцеклітина кожні 26—32 дні). Дозріла яйцеклітина виходить з фолікула (фо­лікул розривається) і захоплюється матковою трубою. Зі стінок фолікула формується жовте тіло (corpus luteum). Якщо в трубі відбувається запліднення яйцеклітини, то жовте тіло яєчника збільшується, перетворюється у справжнє жовте тіло (corpus luteum verum), яке продукує прогестерон — гормон вагітності (блокує дозрівання на­ступної яйцеклітини, сприяє формуванню дитячого місця). Якщо в трубі не відбувається запліднення, то незапліднена яйцеклітина потрапляє в матку і починається менструація, а жовте тіло зменшується, перетворюється в білясте тіло (corpus albicans) і згодом розсмоктується.

Розвиток. Яєчник розвивається зі середньої (проміжної) частини мезодерми (ніжок), зокрема зі статевої складки.

Функція:

— дозрівання яйцеклітин;

— гормональна (яєчник продукує естроген — жіночий гормон, який відповідає за формування вторинних жіночих ознак, дозрівання яйцеклітин).

Кровопостачання  та іннервація. Яєчник кро­вопостачається яєчниковою артерією та яєчниковими гілками маткової артерії. Венозна кров відтікає в одноіменні вени. Лімфа відтікає в клубові лімфатичні вузли. Симпа­тична іннервація здійснюється яєчниковим сплетенням, ут­вореним аксонами вісцеромотонейронів поперекових вузлів симпатичного стовбура. Парасимпатична іннервація відбу­вається аксонами вісцеромотонейронів парасимпатичних вузлів, в яких перериваються гілки блукаючого нерва. Чутливі волокна йдуть в складі гілок блукаючою нерва.

Маткова труба (tuba uterina Fallopii)

Маткова труба має форму трубки. Довжина 11—12 см.

Топографія: знаходиться в порожнині таза.

Зовнішня будова. Розрізняють наступні частини мат­кової труби:

—  лійка (infundibulum);

—  ампула (ampulla);

—  перешийок (isthmus);

—  маткова частина (pars uterina).
Маткова труба має два отвори:

—  черевний (ostium abdominаle tubae uterinae); no краю
цього отвору є трубні торочки (fimbriae tubаriae) — присто­сування для захоплення дозрілої яйцеклітини;

—  матковий (ostium uterinum tubae).

Внутрішня  будова. Маткова труба — порожнистий (трубчастий) орган. Будова стінки:

I)       внутрішня оболонка — слизова — має наступні особли­вості:

—  війковий епітелій;

—  поздовжні складки;

—  виражена підслизова основа;

—  залози виробляють слиз;

II)      середня оболонка — м'язова — складається з двох шарів м'язових волокон;

—  внутрішнього — циркулярного;

—  зовнішнього — поздовжнього;

III)     зовнішня оболонка — серозна. Маткова труба вкрита очеревиною, має брижу (mesosalpinx).

Розвиток. На 4-му тижні внутрішньоутробного розвитку ззовні від мезонефричної протоки (похідної середньої нир­ки) утворюється поздовжній епітеліальний тяж — парамезонефрична протока (Мюллерова протока), з якої розви­вається маткова труба.

Функція:

—  проведення яйцеклітини в матку;

—  місце запліднення.

Кровопостачання та іннервація. Маткова труба кровопостачається трубними гілками маткової та яєчнико­вої артерій. Венозна кров відтікає в одноіменні вени. Лімфа відтікає в клубові лімфатичні вузли. Симпатична іннервація здійснюється трубним, яєчниковим, матково-піхвовим спле­теннями, утвореними аксонами вісцеромотонейронів по­перекових та крижових вузлів симпатичного стовбура. Парасимпатична іннервація відбувається аксонами вісцеро­мотонейронів парасимпатичних вузлів.

Матка (uterus, s. metra (гр.) = hystera (гр.).

Форма матки грушоподібна. Маса матки — 50 r (маса матки вагітної жінки без маси плода — 2 кг). Матка — непарний орган.

Топографія:

—  голотопія: матка лежить у порожнині таза;

—  синтопія: спереду матки знаходиться сечовий міхур, позаду — пряма кишка. Правильне положення матки — anteflexio (кут, відкритий вперед) та anteversio або retroversio (нахил вперед або нахил назад).

Зовнішня будова. Розрізняють дві поверхні матки: міхурову і кишкову , два краї: правий (mаrgo dexter) і лівий (mаrgo sinister), 3 частини: дно (fundus uteri), тіло (corpus uteri) і шийку (cervix uteri). Шийка матки входить у піхву і тому поді­ляється на дві порції: надпіхвову (portio supravaginаlis) і піхвову (portio vaginalis).

Шийка матки відкривається у піхві отвором матки (ostium uteri).

Внутрішня будова. Матка — порожнистий (трубчас­тий) орган. Будова стінки:

I)       внутрішня оболонка — слизова (endometrium) — скла­дається з двох шарів:

—  функціонального, який відділяється при менструації;

—  базального, за рахунок якого відновлюється функціо­нальний шар;

II)               середня оболонка — м'язова (myometrium) — основна
частина стінки матки, складається з трьох шарів: поздовж­нього, кільцевого і поздовжнього;

III)            зовнішня оболонка — серозна (perimetrium). Матка вкрита очеревиною, має брижу (mesometrium), між листка­ми якої є жирова тканина (parametrium)

IV)             Зв'язки матки:

—  кругла зв'язка матки (ligamentum teres uteri) — йде в пахвинний канал;

—  широка зв'язка матки (ligamentum latum uteri) — скла­дається з наступних утворів:

—   брижа яєчника;

—   брижа маткової труби;

—   брижа матки;

—  жирова тканина, яка оточує матку.

Від яєчника до матки йде власна зв'язка яєчника (ligamen­tum ovarii proprium).

Рентгенанатомія. На рентгенограмі (метросальпінгограмі) матка має форму трикутника, верхівка якого спря­мована вниз, а основа — вверх. Труби мають вигляд довгих і вузьких тіней.

Розвиток. Матка розвивається з парамезонефричних (Мюллерових) проток, які нижніми частинами зростаються. Аномалії розвитку:

—  дворога матка (неповне зростання Мюллерових проток);

—  подвійна матка (незростання Мюллерових проток).

—  Функція:

—  менструальна;

—  дітородна.

Кровопостачання та іннервація. Матка кровопостачається матковими артеріями. Венозна кров відтікає в одноіменні вени. Лімфа відтікає у клубові лімфатичні вузли. Симпатична іннервація здійснюється матковим спле­тенням, утвореним аксонами вісцеромотонейронів крижо­вих вузлів симпатичного стовбура. Парасимпатична іннер­вація відбувається аксонами вісцеромотонейронів парасим­патичних вузлів, в яких перериваються тазові нутряні нерви. Чутливі волокна йдуть в складі тазових нутряних нервів.

Піхва (vagina, s. colpos (rp.).

Піхва має форму трубки. Довжина піхви — 8 см. Піхва — непарний орган.

Топографія: піхва розміщена в порожнині таза; позаду піхви знаходиться пряма кишка, спереду — сечівник.

Зовнішня  будова. Піхва має передню стінку (paries anterior) і задню (paries posterior). Вхідним отвором піхви є отвір матки, вихідним — отвір піхви (ostium vaginae), який відкривається у присінку піхви. Отвір піхви у дівчат закри­тий складкою слизової оболонки — дівочою плівою, або перетинкою (hymen).

Частина піхви навколо шийки матки називається склепін­ням піхви (fornix vaginae).

Внутрішня будова. Піхва — порожнистий (трубчас­тий) орган. Будова стінки:

I)       внутрішня оболонка — слизова — має наступні особли­вості:

— багатошаровий плоский епітелій;

— поперечні піхвові складки-зморшки (rugae vaginаles),
які формують два стовпи;

— виражена підслизова основа;

— залози відсутні;

II)      середня оболонка — м'язова — складається з двох шарів:

— внутрішній — циркулярний;

— зовнішній — поздовжній;

III)            зовнішня оболонка — адвентиціальна.

Розвиток. Піхва розвивається з парамезонефричних (Мюллерових) проток, які нижніми частинами зростаються.
Кровопостачання та іннервація. Піхва кровопостачається матковими артеріями, внутрішніми статевими, нижніми міхуровими, середніми прямокишковими. Венозна кров відтікає в одноіменні вени. Лімфа відтікає у клубові лімфатичні вузли.  Симпатична іннервація здійснюється піхвовим сплетенням, утвореним аксонами вісцеромотоней­ронів крижових вузлів симпатичного стовбура. Парасимпа­тична іннервація відбувається аксонами вісцеромотоней­ронів парасимпатичних вузлів,  в  яких  перериваються тазові нутряні нерви, чутлива — статевим нервом.

Зовнішні жіночі статеві органи (organa genitalia femiпіпа externa)

— об'єднуються під терміном "жіноча статева ділянка" (pudendum femininum, s. vulva):

—  лобковий   горб  (mons pubis) — це підвищення,
утворене жировою клітковиною, знаходиться спереду від лобкового симфізу;

—  великі   статеві   губи (labia pudenda majora) —
складки шкіри, які містять багату жиром сполучну тканину.
Великі статеві губи обмежують статеву щілину;

—  малі статеві губи — це також поздовжні складки шкіри, дуже

подібні на слизову оболонку, містять сальні малі присінкові залози (glаndulae vestibulаres minores). Малі статеві губи сховані під великими статевими губами, обмежують при­сінок піхви (vestibulum vaginae).

В присінок піхви відкриваються зовнішній отвір сечівника, отвір піхви, протоки присінкових залоз;

—  великі   присінкові   залози (glаndulae vestibu­lаres majores Bartholini) — мають овальну форму, діаметр до 1 см, виробляють тягучу речовину, яка змащує слизову присінка піхви;

—  клітор (clitoris) — аналог печеристих тіл статевого чле­на, має довжину 2,5—3 см, складається з головки, тіла, ніжок;

—  цибулина присінка (bulbus vestibuli) — аналог губчастого тіла.

Зовнішні жіночі статеві органи кровопостачаються зовнішніми статевими артеріями, а також глибокими та тильними артеріями клітора.

Венозна кров відтікає в одноіменні вени. Лімфа відтікає в пахвинні та клубові лімфатичні вузли. Іннервуються стате­вим нервом (нерв крижового сплетення).