Анатомія похідних середнього та  проміжного мозку

План

 

-         Середній мозок, його частини.

-         Ніжки мозку, водопровід мозку.

-         Проміжний мозок

Середній мозок

 

Середній мозок (mesencephalon) розташований в середній черепній ямці між заднім і проміжним мозком.

До його складу входять чотиригорбикове тіло і ніжки мозку. Між цими частинами проходить вузенький канал, що називається водопроводом / сільвієвим /, який є порожниною середнього мозку. Він сполучає четвертий мозковий шлу­ночок з третім. Від середнього мозку відходять окоруховий /III па­ра/ і блоковий /ІУ пара/ черепномозкові нерви.

 

Чотиригорбикове тіло - нервова пластинка з чотирма горбиками, розміщена на дорзальній поверхні мозкового стовбура. Розрізняють верхні і нижні горбики, що розділені поздовжньою і поперечною борознами. Від горбиків відходять по одному пучку нервових воло­кон, які з'єднуються з колінчастими тілами проміжного мозку. Верхні горбики сполучаються з латеральними, а нижні - з медіаль­ними колінчастими тілами. До верхніх горбиків чотиригорбикового тіла прилягає залоза внутрішньої секреції - шишкоподібне тіло, або епіфіз, який теж  належить до проміжного мозку.

Всередині горбиків чотиригорбикового тіла міститься скупчення сірої речовини – ядра. Ядра верхніх горбиків з'єднані, з шляхами зорових імпульсів і називаються зоровими підкірковими /проміжними/ центрами. Ядра нижніх горбиків мають відношення до слухових шляхів і називаються слуховими підкірковими /проміжними/ центрами. Від чотиригорбикового тіла беруть початок текто - спінальні низхідні провідні шляхи. Рухові імпульси, що виникають в ядрах чотиригорбикового тіла під впливом зорових і слухових подразнень, передаються у нижче роз­міщені відділи мозку – довгастий, спинний мозок і далі до м'язів, які формують рухи у відповідь на слухові і зорові подразнення.

Ніжки мозку / права і ліва/ - товсті пучки нервових волокон, які сполучають довгастий мозок і міст із великими півкулями головного мозку. Піднімаючись догори, вони розходяться одна від одної, утворю­ючи міжніжкову ямку із якої виходять нервові волокна окорухових нервів.

Вентральна /передня/ частина ніжок мозку називається основою, а дорзальна /задня/ - покришкою.

Внутрішньою межею між основою і покришкою є чорна субстанція /речовина/, яка добре помітна на поперечних розрізах ніжок мозку.

 Вона складається з великої кількості пігментованих клітин, що містять меланін. Чорна субстанція тягнеться вздовж ніжок мозку від моста аж до підгорбової ділянки проміжного мозку. У функціональному відношенні чорна субстанція відноситься до, так званої, екстрапірамідної системи головного мозку.

В основі ніжок розміщені, головним чином, рухові нервові волокна, а в покришці – чутливі. Так, основа ніжок складається з нервових волокон, які передають імпульси від великих півкуль до рухових клітин спинного мозку. Це відомі вже нам волокна пірамідних шляхів, а також рухові шляхи до моста і довгастого мозку, що з'єднують їхні ядра з корою півкуль.

 В ділянці покришок ніжок містяться великі скупчення сірої речовини, - так звані червоні ядра (nucleus ruber). Нейрони цих ядер містять пігмент, що включає в себе залізо і обумовлює таке специфічне забарвлення. Вони з’єднанні численними нервовими волокнами як з мозочком, так із підкірковими центрами великих півкуль. Від клітин червоних ядер починаються руброспінальні низхідні провідні шляхи.

 Їхні волокна прямують до рухових клітин передніх рогів спинного мозку, а далі нервові імпульси передаються до м’язів тіла.

 Серед чутливих волокон покришок ніжок мозку головне місце займа­ють волокна тонких і клиноподібних ядер довгастого мозку, які про­довжуються до зорових горбів проміжного мозку. Тут же розміщені і чутливі волокна слухових шляхів, які закінчуються частково в нижніх горбиках чотиригорбикового тіла, а частково піднімаються вище до медіальних колінчастих тіл проміжного мозку. Таким чином, у складі покришок ніжок мозку проходять догори до проміжного мозку, а далі у великі півкулі чутливі шляхи організму.

 Отже, середній мозок, подібно до розміщених нижче відділів стовбура, виконує важливу провідникову функцію.

 У складі його білої речовини проходять : 1) всі висхідні шляхи до кори великих півкуль і низхідні, які несуть імпульси до довгастого і спинного мозку ; 2) від середнього мозку, як вже вказувалось вище, беруть початок текто-спінальні і рубро-спінальні провідні шляхи.

 В середньому мозкові розташовані : 1) скупчення сірої речовини у вигляді ядер чотиригорбикового ; 2) ядер окорухового і блокового нервів, які знаходяться на дні водопроводу мозку ; 3) червоні ядра і чорна речовина.

 Вони є нервовими центрами цілого ряду рефлекторних актів організму. Так, за участю ядер чотиригорбикового тіла, здійснюються різноманітні рухи тіла, що вмикають головним чином під впливом раптових зорових і слухових подразнень /рухи очей, повороти голови, тулуба тощо/. Функції червоних ядер пов'язані з регулюванням тонусу м'язів. Велику роль відіграють також ядра окорухового і блокового нервів, що забезпечують узгоджену діяльність очних яблук.

 

Проміжний мозок

За новою Міжнародною анатомічною номенклатурою, проміжний мозок поділяється на:

- епіталамус (epithalamus);

- таламус, горб (thalamus);

- субталамус (subthalamus);

- метаталамус (metathalamus);

- гіпоталамус (hypothalamus).

Із філогенетичної точки зору (найбільш поширений термін у вітчизняних підручниках) проміжний мозок поділяється на:

1. Таламічний мозок (thalamencephalon), або таламічну ділянку, який є філогенетично молодшим і є центром аферентних шляхів (має іншу назву – дорсальна частина проміжного мозку.

Таламічний мозок поділяється на:

- таламус (thalamus);

- епіталамус (epithalamus);

- метаталамус (metathalamus).

2. Гіпоталамус (hypothalamus), що є філогенетично старішим. Він є вищим вегетативним центром.

 

Проміжний мозок (diencephalon) розміщений вище від середнього мозку під мозолистим тілом, зверху і з боків прикритий і зростаєть­ся з півкулями кінцевого мозку.

 До складу проміжного мозку входять : зорові горби, надгорбова, загорбова та підгорбова ділянки. Порожниною проміжного мозку є третій шлуночок. Це щілиноподібний простір, розміщений в середин­ній площині між зоровими горбами. Внизу третій шлуночок переходить у водопровід, а зверху через парні отвори сполучається з бічними шлуночками великих півкуль.

Зорові горби (thalami optici) - найбільші утворення проміжного мозку яйцеподібної форми, що прилягають до великих півкуль. Задні розширені частини їх називають подушками. Медіальні поверхні зорових горбів /правого і лівого/, звернені одна до одної, утворюють бічні стінки шлуночка.

Зорові горби переважно складаються із сірої речовини, що прошарками білої речовини поділена на ядра, які є підкірковими центрами чут­ливості всього тіла людини. Зорові горби нервовими волокнами з'єдна­ні з різними відділами кори головного мозку. Вся інформація /крім нюхової/, яка йде до кори головного мозку обов'язково проходить через зорові горби. Крім того зорові горби з'єднані з блідою кулею, що розташована зовні від них і є підкірковим руховим центром.

Присередні поверхні правого та лівого таламусів з’єднуються між собою міжталамічним злипанням (adhesio interthalamica).

Сіра речовина таламуса (substantia grisea thalami) формує специфічні ядра таламуса (nuclei thalami), які розмежовані бічною мозковою пластинкою (lamina medullaris lateralis) та присередньою мозковою пластинкою (lamina medullaris medialis) на такі основні групи ядер:

- передню групу (nuclei anteriores);

- присередню групу (nuclei mediales);

- передньобічну групу (nuclei ventrolaterales);

- задню групу (nuclei posteriores);

- групи ядер ретикулярної формації (nuclei reticulares thalami).

У ділянці подушки таламуса розміщені подушкові ядра (nuclei pulvinares).

За сучасною Міжнародною анатомічною номенклатурою ядра таламуса поділяються на:

- передні ядра таламуса (nuclei anteriores thalami);

- дорсальні ядра таламуса (nuclei dorsales thalami);

- внутрішньопластинкові ядра таламуса (nuclei intralaminares thalami);

- присередні ядра таламуса (nuclei mediales thalami);

- серединні ядра таламуса (nuclei mediani thalami);

- задні ядра таламуса (nuclei posteriores thalami);

- сітчасте ядро таламуса (nucleus reticularis thalami);

- вентральні ядра таламуса (nuclei ventrales thalami).

Отже, від зорових горбів чутливі шляхи продовжуються частково до підкіркових ядер великих півкуль /бліда куля /,частково безпосередньо до кори. Подушки зорових горбів є підкірковими зоровими центрами.         

Надгорбова ділянка (epithalamus) відносно мала. До неї належать мозкові /медулярні/ смужки і шишкоподібна залоза /епіфіз/.

 Мозкові смужки прилягають до верхньої частини зорових горбів. Задні частини їх розширюються з'єднуючись між собою та з шишкоподіб­ною залозою. Мозкові смужки є підкірковим нюховим центром, а шишкоподібна залоза по своїй будові і функціям належить до залоз внутрішньої секреції.

 

Загорбова ділянка (metathalamus) складається із парних утворень внутрішніх і зовнішніх колінчастих тіл, що розміщені ззаду від подушок зорових горбів. Внутрішні колінчасті тіла /медіальні/ є поряд з нижніми горбиками чотиригорбикового тіла середнього мозку підкірковими слуховими центрами. Зовнішні /лате­ральні/ колінчасті тіла разом з верхніми горбиками чотиригорбиково­го тіла та подушками зорових горбів є підкірковими зоровими центрами.

Підгорбова ділянка (hypothalamus) розміщена безпосередньо під зоровими горбами, утворюючи нижню стінку третього шлуночка. Їх добре видно на основі головного мозку.

До підгорбової ділянки входять сірий горб, лійка, гіпофіз і соскоподібні тіла. Соскоподібні тіла розміщені на основі мозку між його ніжками у вигляді двох округлих утворень. Всередині міститься сіра речовина /ядра/ і за своїми функціями вони є підкорковими нюховими центрами.

Спереду від соскоподібних тіл розміщений сірий горб з порожни­ною всередині, що є виступом дна третього шлуночка. Верхівка його витягнута у вузеньку трубку і називається лійкою. Кінець лійки з'єднаний з гіпофізом.

 Гіпофіз - це провідна ендокринна залоза.

 Сірий горб складається з нервових клітин, які утворюють ядра.

Тут розміщені вищі підкіркові вегетативні центри.

Гіпоталамус здійснює регулюючий вплив на розміщені нижче вегетативні центри і залози внутрішньої секреції, а через них на обмін речовин, діяльність всіх внутрішніх органів, а також відіграє важливу роль в теплорегуляції, підтриманні гомеостазу, впливає на емоційні реакції людини тощо.

Маючи численні зв'язки із зоровими горбами, корою великих півкуль, ретикулярною формацією стовбура мозку, гіпофізом та іншими відділами центральної нервової системи, гіпоталамус є однією із найважливіших ланок нервової системи, яка координує вегетативні функції з психічними і соматичними функціями

Він об’єднує структури, що розташовані під гіпоталамічною борозною (sulcus hypothalamicus) і згідно зі старою Базельською анатомічною номенклатурою складається із:

- зорової частини гіпоталамуса (pars optica hypothalami) – передньої частини, яка формується за рахунок кінцевого мозку (telencephalon);

- нюхової частини гіпоталамуса (pars olfactoria hypothalami) – задньої частини, яка формується за рахунок проміжного мозку (diencephalon).

До зорової частини гіпоталамуса; передньої частини гіпоталамуса (pars optica hypothalami) належать:

- сірий горб (tuber cinereum);

- нейрогіпофіз (neurohypophysis), який має:

- лійку (infundibulum);

- нервову частину (pars nervosa);

- зорове перехрестя (chiasma opticum);

- зоровий шлях (tractus opticus).

Сірий горб (tuber cinereum) розташований:

- між сосочковими тілами (corpora mamillaria) позаду і зоровим перехрестям (chiasma opticum) попереду;

- з боків він обмежований зоровими шляхами (tractus optici).

Сірий горб (tuber cinereum) утворений тонкою сірою пластинкою, яка продовжується:

- назад у задню пронизану речовину (substantia perforata posterior);

- наперед в кінцеву пластину сірого горба (lamina terminalis tuberis cinerei), яка замикає кінець поздовжньої щілини великого мозку (fissura longitudinalis cerebri);

- збоку переходить в плащ півкуль великого мозку (pallium hemispheriorum cerebri).

Звужуючись донизу, сірий горб (tuber cinereum) переходить в лійку (infundibulum).

Нейрогіпофіз; задня частка (neurohypophisis; lobus posterior) є задньою часткою гіпофіза і складається з:

- лійки (infundibulum);

- нервової частки; нервової частини (lobus nervosus; pars nevrosa).

Лійка (infundibulum) є продовженням сірого горба (tuber cinereum). Її нижній кінець не має просвіту і з’єднується з гіпофізом (hypophysis).

По лійці (infundibulum) у складі гіпоталамо–гіпофізарного шляху гормони вазопресин і окситоцин (надзорового) потрапляють у нервову частку нейрогіпофіза (pars nervosa neurohypophysis), звідки ці гормони потрапляють у кров.

Нервова частка нейрогіпофіза (pars nervosa neurohypophysis) представлена аксонами нейронів, тіла яких розміщені у супраоптичних та паравентрикулярних ядрах гіпоталамуса (nuclei supraoptici et nuclei paraventriculares hypothalami).

Зорове перехрестя (chiasma opticum) розміщене позаду кінцевої пластинки півкуль великого мозку (lamina terminalis hemispheriorum cerebri) і переходить у зорові шляхи (tractus optici).

Зоровий шлях (tractus opticus) є парним, огинає збоку ніжки мозку (pedunculi cerebri) і закінчується:

- бічним корінцем (radix lateralis) в бічному колінчастому тілі (corpus geniculatum laterale);

- присереднім корінцем (radix medialis) у верхніх горбках пластинки покрівлі середнього мозку (colliculi superiores laminae tecti mesencephali).

Сосочкове тіло (corpus mamillare) є парним утвором, який розташований симетрично з боків середньої лінії, попереду від задньої пронизаної речовини (substantia perforata posterior) і містить два ядра.

За функцією сосочкове тіло (corpus mamillare) належить до підкіркових нюхових центрів, де переключаються нюхові волокна, які направляються до ядер:

- передньої зони таламуса (zona anterior thalami);

- надталамічної ділянки (regio epithalami);

- покрівлі середнього мозку (tectum mesencephali).

Субталамус (subthalamus), або його ще називають підталамічною ділянкою (regio subthalamica), у вузькому розумінні слова, є невеликою ділянкою мозкової речовини, яка безпосередньо прилягає знизу до зорового горба (thalamus), відокремлена від нього гіпоталамічною борозною (sulcus hypothalamicus) та є безпосереднім продовженням спереду заднього відділу (дорсального відділу) ніжок мозку – покриву середнього мозку (tegmentum mesencephali).

Субталамус (subthalamus) оточує чорна речовина та червоне ядро середнього мозку (substantia nigra et nucleus ruber mesencephalі), де вони і закінчуються. Обидва належать до екстрапірамідної системи.

Через субталамус (subtalamus) проходять різні шляхи до таламуса (thalamus), зокрема, усі шляхи, що входять до складу присередньої петлі (lemniscus medialis).

Збоку від чорної речовини розміщене парне субталамічне ядро (nucleus subthalamicus) – Люїсове тіло, яке також входить до складу екстрапірамідної системи.

У гіпоталамусі (hypothalamus) розрізняють такі ділянки скупчення груп нервових клітин:

- дзьобове гіпоталамічне поле (area hypothalamica rostralis);

- дорсальне поле гіпоталамуса (area hypothalamica dorsalis);

- проміжне поле гіпоталамуса (area hypothalamica intermedia);

- бічне поле гіпоталамуса (area hypothalamica lateralis);

- заднє поле гіпоталамуса (area hypothalamica posterior).

Нервові клітини ядер гіпоталамуса володіють здатністю виробляти секрет (нейросекрет), який по відростках цих же нервових клітин транспортується в ділянку гіпофіза.

Такі ядра називають нейросекреторними ядрами гіпоталамуса.

Ядра гіпоталамуса (nuclei hypothalami) сполучаються з гіпофізом (hypophysis) через його ворітні судини (клітини ядер секретують нейрогормони в ці судини) та через нервові волокна (гіпоталамо–гіпофізарний шлях).

Ці зв’язки об’єднують гіпоталамус та гіпофіз у гіпоталомо–гіпофізарну систему.

Надзорове ядро, або супраоптичне ядро (nucleus supraopticus), та пришлуночкове ядро гіпоталамуса, або паравентрикулярне ядро (nucleus paraventricularis hypothalami), містять тіла специфічних нейронів, що продукують гормони вазопресин та окситоцин.

Аксони цих нейронів утворюють гіпоталамо–гіпофізарний шлях (tractus hypothalamohypophysialis), по якому гормони потрапляють до гіпофіза.

Порожниною проміжного мозку (cavitas diencephali) є третій шлуночок (ventriculus tertius), який має 6 стінок:

- дві бічні стінки (parietes laterales), що утворені присередніми поверхнями таламусів (facies mediales thalami), а також нижче гіпоталамічної борозни (sulcus hypothalamicus) присередніми відділами субталамуса (subthalamus);

- нижня стінка (paries inferior), або дно ІІІ шлуночка, що представлене гіпоталамусом (hypothalamus), в якому розрізняють:

- лійковий закуток (recessus infundibuli; recessus infundibularis);

- надзоровий закуток (recessus supraopticus);

- передня стінка (paries anterior), що утворена:

- кінцевою пластинкою (lamina terminalis);

- стовпами склепіння (columnae fornicis);

- передньою спайкою (commissura anterior).

З кожної сторони стовп склепіння і прилягаючий до нього ззаду передній відділ таламуса обмежовує міжшлуночковий отвір (foramen interventriculare).

- задня стінка (paries posterior), що утворена:

- спайкою повідців (commissura habenularum);

- задньою спайкою; надталамічною спайкою (commussura posterior; commissura epithalamica), під якою знаходиться отвір водопроводу середнього мозку; отвір водопроводу мозку (apertura aqueductus mesencephali; apertura aqueductus cerebri);

- надталамічною спайкою; задньою спайкою (commissura posterior; comissura epithalamica), над якою розміщений надшишкоподібний закуток (recessus suprapinealis);

- верхня стінка (paries superior), або його дах, що утворена епітеліальною пластинкою III шлуночка (lamina epithelialis ventriculi tertii) – залишка тонкої стінки ембріональної нервової трубки, судинним прошарком (tela choroidea), ворсинки якого утворюють судинне сплетення III шлуночка (plexus choroideus ventriculi tertii).

Між переднім горбком таламуса (tuberculum anterius thalami) і стовпом склепіння (columna fornicis) є міжшлуночковий отвір (foramen interventriculare) – отвір Монрое, який сполучає ІІІ шлуночок з бічними шлуночками головного мозку (ventriculi laterales encephali).

 

Водопровід середнього мозку (aqueductus mesencephali) через отвір водопроводу середнього мозку (apertura aqueductus mesencephali) сполучає ІІІ шлуночок (ventriculus tertius) з порожниною ІV шлуночка (cavitas ventriculi quarti).

Судинне сплетення III шлуночка (plexus choroideus ventriculi tertii) з’єднується із судинним сплетенням бічних шлуночків (plexus choroideus ventriculorum lateralium).

Третій шлуночок має такі закутки:

- надшишкоподібний закуток (recessus suprapinealis), що розташований у задньоверхніх відділах III шлуночка над задньою спайкою; надталамічною спайкою (commissura posterior; commissura epithalamica).

- шишкоподібний закуток (recessus pinealis), що заходить у шишкоподібне тіло;

- лійковий закуток (recessus infundibuli), який веде у лійку;

- надзоровий закуток (recessus supraopticus), який знаходиться над зоровим перехрестям.

 

ШИШКОПОДІБНА ЗАЛОЗА; ШИШКОПОДІБНЕ ТІЛО; епіфіз

(glandula pinealis; corpus pineale; epiphysis cerebri)

Це залоза ендокринної системи, яка належить до неврогенної групи та залягає між верхніми горбками покрівлі середнього мозку (colliculi superiores tecti mesencephali).

Від переднього кінця шишкоподібної залози (extremitas anterior glandulae pinealis) до присередньої поверхні правого та лівого таламусів (facies medialis thalamorum dextri et sinistri) натягнуті повідці (habenulae).

В основі шишкоподібної залози (glandula pinealis) міститься невеликий шишкоподібний закуток (recessus pinealis).

Ззовні шишкоподібна залоза (glandula pinealis) вкрита волокнистою капсулою (capsula fibrosa), від якої всередину органа ідуть сполучнотканинні перекладки, що розділяють паренхіму залози на часточки (lobuli).

Клітинами залози (glandula pinealis) є спеціальні залозисті клітини:

- пінеалоцити (pinealocyti);

- гліоцити; гліальні клітини (gliocyti).

Пінеалоцити виділяють гормон, який гальмує виділення гормонів гіпофіза до моменту статевого дозрівання та бере участь у формуванні біоритмів людини. На біоритми людини шишкоподібна залоза впливає через гормон мелатонін.

Продукція гормону мелатоніну має здатність викликати фізіологічний сон, який змінюється протягом доби та з віком.

Із настанням темряви мелатонін починає посилено продукуватись, а вранці – навпаки, його кількість поступово зменшується (добові ритми – день–ніч). Після 40–45 років кількість мелатоніну поступово зменшується до кінця життя людини.

Мелатонін також регулює функції шлунково–кишкового тракту і серцево–судинної системи, активує імунні клітини, має протистресову і протисудомну дію.