Анатомія похідних ромбоподібного мозку

План

 

-         Класифікація відділів головного мозку за розвитком.

-         Загальний огляд головного мозку

-         Похідні ромбоподібного мозку: довгастий мозок і задній мозок (міст і мозочок).

-         Ромбоподібна ямка.

-         Проекція ядер черепних нервів на поверхню ромбоподібної ямки.

-         Четвертий шлуночок: стінки сполучення.

 

РОЗВИТОК ТА ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД ГОЛОВНОГО МОЗКУ

Головний мозок розвивається із верхньої частини нервової трубки. Внаслідок нерівномірного росту її частин утворюються потовщення у вигляді мозкових пухирів. Спочатку на четвертому тижні ембріогенезу утворюються послідовно розташовані три мозкові пухирі: передній, середній і ромбоподібний. Ці первісні мозкові пухирі становлять закладку всього головного мозку. Із них походять три основні відділи головного мозку: передній мозок (prosencephalon), середній мозок (mesencephalon) і ромбоподібний мозок(rombencephalon).

Далі, на шостому тижні ембріонального розвитку, передній і ромбоподібний пухирі перетяжками кожний із них ділиться на два. Із переднього утворюються кінцевий і проміжний пухирі, а із ромбоподібного – задній і додатковий. Середній мозковий пухир не ділиться, мало що змінюється і цілком перетворюється у середній мозок. Він стає лише чіткіше відмежованим від сусідніх пухирів, особливо від заднього.

Так виникають п’ять вторинних мозкових пухирів, із яких розвиваються відповідні відділи головного мозку: кінцевий мозок (telencephalon), проміжний мозок (diencephalon), середній мозок (mesencephalon), задній мозок (metencephalon) і довгастий мозок (myelencephalon).

Порожнини мозкових пухирів перетворюються на шлуночки. В головному мозку розрізняють чотири шлуночки, які сполучаються між собою та центральним каналом спинного мозку.

Перший мозковий пухир перебудовується в кінцевий мозок. З нього розвиваються обидві великі півкулі головного мозку(права і ліва), а порожнина перетворюється в бічні шлуночки (перший і другий).

Із другого мозкового пухиря походять складові частини проміжного мозку. Він дає початок зоровим горбам, а також надгорбовій, загорбовій та підгорбовій ділянкам. Порожнина його перетворюється в третій мозковий шлуночок.

Третій мозковий пухир є джерелом розвитку середнього мозку. Він утворює чотиригорбикове тіло і ніжки мозку. Його порожнина перетворюється в сільвіїв водопровід.

Міст і мозочок, які входять до заднього мозку є похідними четвертого мозкового пухиря. Його порожнина перетворюється в четвертий шлуночок.

П’ятий пухир називається додатковим. З нього розвивається довгастий мозок. Його порожнина перетворюється в центральний канал довгастого мозку та нижню частину четвертого шлуночка.

Мозкові пухирі ростуть нерівномірно. Найбільш інтенсивно розвивається передній. Великі півкулі його швидко ростуть, збільшуються в розмірах і закривають зверху та з боків інші відділи мозку. На поверхні півкуль утворюються численні борозни і закрутки. До періоду народження всі відділи головного мозку в основному сформовані.

Проте ріст і розвиток головного мозку продовжується і після народження майже аж до дорослого стану. Перш за все це стосується кори великих півкуль. Кількість нервових клітин в корі з віком не збільшується. Але самі нейрони продовжують свій розвиток: вони ростуть. Кількість відростків збільшується, а їх форма ускладнюється.

Відбувається процес швидкої мієлінізації волокон. Збільшується маса головного мозку та його об’єм. Маса головного мозку новонародженого – 370-400 г. До кінця першого року життя дитини маса головного мозку подвоюється, а в 4-5 років збільшується втричі. Потім маса мозку наростає повільно і досягає максимальної ваги в 20-30 років, а з 60-річного віку починається повільно зменшуватися. Зменшується з віком кількість нервових клітин, а нейрогліальних – збільшується.

За походженням, структурними особливостями і функціональним значенням в головному мозкові виділяють три великих частини: стовбур, підкоркову частину і кору великих півкуль.

Довгастий мозок, задній і середній – філогенетично найдавніші відділи головного мозку. Вони є продовженням спинного мозку і разом становлять стовбур головного мозку.

Підкоркова частина складається із структур проміжного мозку і базальних гангліїв великих півкуль.

Кора є вищим відділом головного мозку і утворює тонкий поверхневий шар сірої речовини великих півкуль. В еволюційному відношенні вона є найновішим утворенням і відноситься до таких структур головного мозку, які прогресивно розвиваються.

Головний мозок (encephalon) міститься в порожнині черепа. Його маса у дорослої людини в середньому дорівнює 1280-1380 г. При цьому індивідуальні коливання дуже великі (від 1000 г до 2000 г) і є в певній залежності з розмірами і масою тіла, до речі, як і інші органи людини. Проте абсолютна маса головного мозку не може бути критерієм розумових здібностей, а також підставою для характеристики інтелекту людини. Це підтверджують численні факти із історії людства.Так, наприклад, маса головного мозку видатного російського письменника І. Тургенєва становила 2012 г, а не менш талановитого французького Анатоля Франса – лише 1017 г. Незважаючи на те, що маса иозку А. Франса була в два рази менша маси мозку І. Тургенєва, обоє вони були геніальними письменниками і мислителями.

Відділи головного мозку неоднакових розмірів і відрізняються також за своїми функціональними особливостями. Найбільшого розвитку в людини досягли великі півкулі, які привалюють над усіма іншими частинами центральної нервової системи. Вони становлять основну масу (біля 80% ) головного мозку.

Головний мозок має зовнішню форму, що відповідає внутрішнім контурам порожнини черепа. Зверху і з боків на опуклих поверхнях головного мозку видно лише великі півкулі, а інші відділи знаходяться під ними. Обидві півкулі розділені поздовжньою серединною щілиною. Зверху і ззаду добре помітна глибока поперечна щілина, що відокремлює потиличні частки півкуль від мозочка.

Нижня поверхня (основа) головного мозку здебільшого плоска з різними утвореннями. Від неї відходять черепно-мозкові нерви. Більшу частину основи мозку займають лобні (спереду) і вискові (збоків) частки півкуль, міст, довгастий мозок і мозочок (ззаду).

Якщо оглядати основу мозку спереду назад, на ній можна побачити різні анатомічні структури. На нижній поверхні лобних часток півкуль видно нюхові цибулини, що переходять назад в нюхові тракти. За ними з обох сторін розташована передня дірчаста речовина, названа так тому,що тут є багато маленьких отворів, якими проходять у мозкову речовину невеликі судини. Між обома вказаними ділянками знаходиться зорове перехрестя у формі літери Х. З обох передніх кінців його виходять зорові нерви, а задні кінці переходять в зорові тракти. Потім розміщений сірий горб з гіпофізом та соскоподібні тіла, що належать до проміжного мозку, а далі – задня дірчаста речовина, ніжки середнього мозку, міст і довгастий мозок.

Всі відділи головного і спинний мозок взаємно пов’язані морфологічно і функціонально в цілісну структуру, в якій найскладніші функції належать вищим відділам і особливо – корі великих півкуль.

 

Будова головного мозку

Довгастий мозок

Довгастий мозок (medulla oblongata) є безпосереднім продовженням спинного мозку і за зовнішньою формою та будовою, особливо в нижній частині, з ним дуже подібний. Розміщений у порожнині черепа на схилі тіла потиличної кістки. Нижня його межа знаходиться на рівні верхнього краю атланта, там де виходить перша пара спинномозкових нервів. Зверху і спереду розміщений міст, від якого він відмежований глибокою поперечною борозною.

На передній поверхні довгастого мозку проходить передня серединна щілина – продовження такої ж самої щілини спинного мозку. По боках щілини тягнуться два поздовжні тяжі. Це піраміди, які є ніби продовженням догори передніх канатиків спинного мозку. Складаються вони із нервових волокон, частина яких кожної із них переходить на протилежну сторону, утворюючи перехрест пірамід. В спинному мозку вони переходять у бічні пірамідні шляхи. Та частина волокон, які не беруть участі у перехресті пірамід, продовжуються в низхідному напрямку як передні пірамідні шляхи.

По боках від пірамід розміщені овальні підвищення – оливи, які відокремлюються від пірамід борозенкою. Оливи мають зв’язки з мозочком і функціонально пов’язані з підтриманням тіла у вертикальному положенні. Біля олив розташовані нижні ніжки мозочка, що мають вигляд масивних волокнистих тяжів, які розходячись догори в сторони обмежують нижній кут ромбоподібної ямки.

На задній поверхні довгастого мозку тягнеться задня серединна борозна, яка є продовженням відповідної борозни спинного мозку. По боках від неї знаходяться тонкі пучки (провідні шляхи), а латеральніше – клиноподібні. Волокна, з яких вони складаються, є прямим продовженням волокон задніх канатиків спинного мозку. Ці пучки вгорі довгастого мозку закінчуються потовщеннями, що називаються тонкими та клиноподібними горбиками (ядрами). Їх утворюють скупчення вставних нейронів, на яких закінчуються волокна пучків. Волокна клітин тонкого і клиноподібного ядер ідуть в двох напрямках. Одна частина в складі задніх ніжок – до мозочка, друга – у висхідному напрямку до зорових горбів головного мозку, а далі до кори задньої центральної закрутки великих півкуль.

Від довгастого мозку відходять чотири останніх пари (IX-XII) черепномозкових нервів: язиковоглотковий, блукаючий, додатковий і під’язиковий. Борозни та корінці цих нервів ділять довгастий мозок на три пари канатиків: передні, бічні і задні. Передні канатики розміщені по обидві сторони передньої серединної щілини. Їх утворюють піраміди. Бічні канатики займають латеральні поверхні головного мозку. Їх вентральну частину складають оливи, дорзальну – нижні ніжки мозочка. Задні канатики знаходяться по обидві сторони від задньої серединної борозни і складаються із тонкого і клиноподібного пучків.

Від бічних канатиків довгастого мозку послідовно (зверху вниз) відходять корінці язиково глоткового (IX пара), блукаючого (X пара) і додаткового нервів (XI пара). Під’язиковий (XII пара) відходить від передньої поверхні довгастого мозку між пірамідами і оливами.

В середині довгастого мозку знаходиться центральний канал, який є продовженням центрального каналу спинного мозку. Верхня частина його значно розширюється і переходить в четвертий мозковий шлуночок.

Довгастий мозок утворений сірою і білою речовинами. Сіра речовина розташована в білій у вигляді окремих скупчень – ядер. Біла речовина знаходиться зовні і між ядрами всередині. В довгастому мозку розрізняють: вестибулярні ядра і ядра олив, ядра тонких і клиноподібних пучків, а також ядра останніх чотирьох пар черепно-мозкових нервів.

В глибині довгастого мозку міститься ретикулярна формація (сітчаста речовина), яка теж належить до сірої речовини і є сукупністю з’єднаних між собою нервових клітин і волокон, які нагадують під мікроскопом сітку. Ретикулярна формація займає центральне положення по всій довжині мозкового стовбура – від довгастого до проміжного мозку. Вона відіграє велику роль у регуляції збудливості і тонусу всіх відділів центральної нервової системи, в тому числі і кори великих півкуль, забезпечуючи певний функціональний рівень її клітин. Здебільшого ретикулярна формація здійснює активізуючий вплив на відділи центральної нервової системи, підвищуючи їх тонус і збудливість.

Біла речовина довгастого мозку утворена пучками нервових волокон і містить ті ж провідні шляхи, що і спинний мозок. Від олив і вестибулярних ядер довгастого мозку беруть початок оливо-спінальні та вестибулоспінальні низхідні провідні шляхи.

Довгастий мозок порівняно невеликий відділ головного мозку, але дуже важливий у функціональному відношенні завдяки наявності ядер блукаючих нервів, які іннервують майже всі внутрішні органи. Тут розташовані життєво важливі центри, що регулюють діяльність серця, акти дихання, функції органів травлення, обмін речовин та багато інших функцій організму. Вони можуть бути причиною смерті внаслідок припинення дихання чи роботи серця.

Задній мозок

Задній мозок (metencephalon) складається із двох частин: вентральної – варолієвого моста і дорзальної – мозочка.

Міст, або вароліїв міст (pons Varoli) – поперечне біле масивне потовщення овальної форми розташоване між довгастим і середнім мозком. Спереду міст відмежований поперечною борозною від ніжок середнього мозку, а бічні частини його переходять у середні ніжки мозочка. На межі між мостом і середніми ніжками мозочка з обох боків відходять корінці трійчастого нерва (V пара). Крім того від моста відходять також VI-VIII пари черепномозкових нервів: відвідний нерв (VI пара)- між мостом і пірамідками довгастого мозку по боках від середньої лінії. Ще далі вбік між мостом і оливами – поруч на тому і другому боці ще два нерви – лицевий (VII пара) і переддвердно-завитковий (VIII пара).

Вентральна поверхня моста опукла. На ній знаходиться поздовжня борозна, серед якої розміщена основна мозкова артерія. Дорзальна поверхня входить до складу дна четвертого шлуночка мозку і утворює верхню частину ромбоподібної ямки.

Внутрішня будова моста нагадує будову довгастого мозку, тобто містить ділянки сірої і білої речовини. Основну масу моста становить біла речовина, серед якої знаходяться скупчення клітин – ядра. В складі моста розрізняють вентральну частину – основу і дорзальну частину – покришку. На межі між основою і покришкою моста розміщені волокна трапецієподібного тіла, яке є частиною слухових провідних шляхів.

Впоперек основи йдуть, перехрещуючись один з одним, пучки нервових волокон, що утворюють середні ніжки мозочка. Між цими волокнами проходять поздовжні пучки волокон пірамідальних шляхів.

Невеликі скупчення сірої речовини в основі моста називаються ядрами моста. В цих ядрах закінчуються волокна кірково-мостового тракту, що приходять сюди від кори головного мозку, і починаються волокна мосто-мозочкового тракту, які ідуть до мозочка. Таким чином, через ядра моста кора головного мозку з’єднується з мозочком.

В покришці моста проходять як висхідні, так і низхідні провідні шляхи. Тут розташована ретикулярна формація і ядра У, УІ, УП, УІІІ пар черепно-мозкових нервів.

Мозочок / cerebellum / міститься в задній черепній ямці, під потиличними частками великих півкуль, над довгастим мозком.

В мозочку розрізняють дві опуклі півкулі /праву і ліву/ і вузеньку середню частину, що з'єднує їх - черв'ячок.

 Черв'ячок філогенетично є більш давнім утворенням, а півкулі мозочка розвинулися значно пізніше, і є порівняно новими його структурами. Поверхні півкуль і черв'ячка мають велику кількість дугоподібних борозен та закруток. Борозни поділяють півкулі на часточки.

Поверхня мозочка складається з тонкого шару /1-2,5 мм/ сірої речовини, що називається корою. В корі розрізняють три шари нервових клітин: зовнішній - молекулярний, середній - гангліозний і внутрішній - зернистий.

Під корою мозочка розміщена біла речовина. В її товщі є окремі скупчення сірої речовини, які утворюють парні ядра : зубчасте, коркоподібне, кулясте і ядро намету. Перші три розміщені в півкулях мозочка, а ядро намету - в середині черв'ячка.

Мозочок має двосторонні зв'язки з іншими відділами центральної нервової системи за допомогою численних нервових волокон, які утворюють три пари ніжок. Розрізняють верхні, середні і нижні ніжки мозочка.

Нижні /задні, вірьовчасті тіла/ ніжки мозочка з'єднують мозочок з довгастим і спинним мозком. Вони йдуть вниз, наближаючись один до одного. Між ними натягнута тоненька пластинка нервової тканини - задній мозковий парус. Нижні ніжки мозочка містять волокна задніх спинно-мозочкових шляхів, частину волокон від тонких та клиноподіб­них ядер, волокна від олив, деяких ядер черепно-мозкових нервів (УІІІ пара) та ін.

Середні ніжки мозочка - це мосто-мозочковий тракт, що сполучає мозочок з мостом і є продовженням кірково-мостових шляхів. За допомогою ядер моста і волокон, що йдуть від них, мозочок дістає нервові імпульси від великих півкуль мозку, які регулюють його роботу.

Верхні /передні/ ніжки мозочка з'єднують мозочок з горбиками чотиригорбикового тіла середнього мозку. Вони йдуть догори і вперед теж наближаючись один до одного. Між ними розміщений передній мозковий парус. У складі цих ніжок проходять волокна передніх спинномозочкових шляхів. Крім того, від зубастих ядер мозочка через верхні ніжки ідуть волокна до червоних ядер середнього і зорових горбів проміжного мозку.

 

Складна морфологічна структура мозочка обумовлена різноманіт­ністю його функцій. Головною функцією мозочка є координація рухів і підтримка рівноваги тіла. Точність, поєднання, швидкість складних рухів тіла, кінцівок багато залежить від нормальної діяльнос­ті мозочка. Мозочок також впливає /підтримує/ на тонус м'язів.

 В ньому знаходяться вищі центри вегетативної /симпатичної/ нервової системи, які впливають на вегетативні функції організму / діяльність серцево-судинної системи, дихання, травлення, терморегуляція тощо /.

Ніж мозочком, з однієї сторони, і мостом та довгастим мозком з другої, розташований четвертий шлуночок. Внизу він переходить в центральний канал довгастого і спинного мозку, а зверху - у водопровід. Порожнина цього шлуночка має вигляд шатра, основою /дном/ якого є ромбоподібна ямка, а дахом - передній і задній паруси. Дно четвертого шлуночка має форму ромба і тому називається ромбо­подібною ямкою. Нижню частину ромбоподібної ямки утворює дорзальна поверхня довгастого мозку, а верхню - дорзальна поверхня моста. Верхній кут шлуночка обмежений з боків верхніми мозочковими ніжка­ми, а нижній - нижніми мозочковими ніжками. Поверхня ромбоподібної ямки має численні заглибини та підвищення, в яких знаходяться ядра черепномозкових нервів / У-XII пари /.

 

РОМБОПОДІБНА ЯМКА (fossa rhomboidea)

Ромбоподібна ямка (fossa rhomboidea) лежить на дорсальній поверхні довгастого мозку та моста (facies dorsalis medullae oblongatae et pontis) і обмежована:

- вгорі верхніми мозочковими ніжками (pedunculi cerebellares superiores);

- знизу нижніми мозочковими ніжками (pedunculi cerebellares inferiores).

Посередині ромбоподібної ямки (fossa rhomboidea) проходить серединна борозна (sulcus medianus), яка поділяє ямку на праву та ліву симетричні половини.

Уздовж серединної борозни (sulcus medianus) з боків розміщується парне присереднє підвищення (eminentia medialis), у верхній частині якого виступає лицевий горбик (colliculus facialis).

У нижній частині ромбоподібної ямки (fossa rhomboidea) утворюється:

- трикутник блукаючого нерва; блукаючий трикутник (trigonum nervi vagi; trigonum vagale), він розташований збоку;

- трикутник під’язикового нерва (trigonum nervi hypoglossi), розташований присередньо.

На межі між мостом (pons) і довгастим мозком (medulla oblongata) у ромбоподібній ямці (fossa rhomboidea) поверхнево проходять мозкові смуги четвертого шлуночка (striae medullares ventriculi quarti), які виходять з бічних закутків ромбоподібної ямки (recessus laterales fossae rhomboideae) і заглиблюються в серединну борозну. Вони є аксонами нейронів заднього (дорсального) завиткового (слухового) ядра.

Частина ромбоподібної ямки (fossa rhomboidea), яка розміщується біля бічних закутків (recessus laterales), називається присінковим полем (area vestibularis).

На  ромбоподібну ямку (fossa rhomboidea) проектуються ядра V–ХІІ пар черепних нервів.

На ромбоподібну ямку (fossa rhomboidea) проектуються ядра V–XII пар черепних нервів, які розташовані в товщі моста та довгастого мозку.

Рухові ядра черепних нервів проектуються на ромбоподібну ямку в присередніх її частинах.

Чутливі ядра проектуються на ромбоподібну ямку в бічних її частинах.

Парасимпатичні (автономні) ядра проектуються на ромбоподібну ямку між руховими та чутливими ядрами, ближче до рухових ядер.

На поверхню ромбоподібної ямки проектуються ядра таких черепних нервів (зверху вниз):

Трійчастий нерв [V] (nervus trigeminus [V]),мішаний нерв

Він має:

- рухове ядро трійчастого нерва (nucleus motorius nervi trigemini), яке є руховим і розміщене в дорсальній частині моста присередньо від чутливих ядер;

- головне (мостове) ядро трійчастого нерва (nucleus principalis nervi trigemini), яке є чутливим і розміщене в дорсолатеральній частині верхнього відділу моста;

- середньомозкове ядро трійчастого нерва (nucleus mesencephalicus nervi trigemini), що є чутливим і розміщене в покриві середнього мозку поруч з водопроводом середнього мозку;

- спинномозкове ядро трійчастого нерва (nucleus spinalis nervi trigemini), що є чутливим і залягає вздовж довгастого мозку та заходить у верхні (I–V) сегменти спинного мозку.

Усі чутливі ядра трійчастого нерва мають спільну ділянку проекції у блакитному (голубому) місці ромбоподібної ямки (locus caeruleus fossae rhomboideae).

 

Відвідний нерв [VI] (nervus abducens [VI]),руховий нерв

Він має єдине рухове ядро:

- ядро відвідного нерва (nucleus nervi abducentis), що проектується на лицевий горбок (colliculus facialis).

 

Лицевий нерв [VII] (nervus facialis [VII]),мішаний нерв

Він має єдине рухове ядро:

- ядро лицевого нерва (nucleus nervi facialis), що розміщене латеральніше (глибше) лицевого горбка (colliculus facialis).

У складі лицевого нерва знаходиться проміжний нерв (nervus intermedius), або Врісбергів нерв (nervus Wrisbergii [ХІІІ пара]).

Проміжний нерв (nervus intermedius) має:

- ядро одинокого шляху (nucleus tractus solitarii), що є чутливосмаковим ядром і розміщене збоку від межової борозни, воно видовжене від середини ромбоподібної ямки аж до пірамід довгастого мозку. Це ядро є спільним для VII, IX, X пар черепних нервів;

- верхнє слиновидільне ядро (nucleus salivatotius superior), яке є парасимпатичним (автономним) ядром і розміщене в дорсальній частині моста нижче та присередньо від ядра лицевого нерва.

- сльозове ядро (nucleus lacrimalis), яке є парасимпатичним (автономним) ядром і розташоване дещо нижче верхнього слиновидільного ядра.

 

Присінково–завитковий нерв [VIII] (nervus vestibulocochlearis [VIII]),чутливий нерв

Він складається з двох частин:

- завиткового нерва (nervus cochlearis), або завиткової частини;

- присінкового нерва (nervus vestibularis), або присінкової частини.

Завитковий нерв (nervus cochlearis) має:

- переднє завиткове ядро (nucleus cochlearis anterior);

- заднє завиткове ядро (nucleus cochlearis posterior).

Ці ядра є чутливими та проектуються на поверхню бічних закутків ромбоподібної ямки збоку від присінкового поля.

Присінковий нерв (nervus vestibularis) має:

- присереднє присінкове ядро (nucleus vestibularis medialis), або ядро Швальбе;

- бічне присінкове ядро (nucleus vestibularis lateralis), абоядро Дейтерса;

- верхнє присінкове ядро (nucleus vestibularis superior), або ядро Бехтерєва;

- нижнє присінкове ядро (nucleus vestibularis inferior), або ядро Роллера.

Ці ядра є чутливими і проектуються на поверхню присінкового поля ромбоподібної ямки присередньо від завиткових ядер.

 

Язико–глотковий нерв [IX] (nervus glossopharyngeus [IX]), мішаний нерв

Він має:

- подвійне ядро (nucleus ambiguus), яке є руховим ядром і проектується на рівні нижньої ямочки ромбоподібної ямки. Це ядро є спільним для IX, X та XI пар черепних нервів.

- ядро одинокого шляху (nucleus tractus solitarii), яке є чутливосмаковим ядром і проектується збоку від межової борозни, воно видовжене від середини ромбоподібної ямки аж до пірамід довгастого мозку. Це ядро є спільним для VII, IX, X пар черепних нервів. Нейрони, що належать язико–глотковому нерву, займають середню третину ядра одинокого шляху;

- нижнє слиновидільне ядро (nucleus salivatorius inferior), що є парасимпатичним (автономним) ядром і проектується на присередньому підвищенні в нижньому трикутнику ромбоподібної ямки.

 

Блукаючий нерв [X] (nervus vagus [X]), мішаний нерв

Він має:

- подвійне ядро (nucleus ambiguus), що є руховим ядром і проектується в ділянці нижньої ямочки ромбоподібної ямки. Це ядро є спільним для IX, X, XI пар черепних нервів;

- ядро одинокого шляху (nucleus tractus solitarii), що є чутливосмаковим ядром і проектується збоку від межової борозни, воно видовжене від середини ромбоподібної ямки до пірамід довгастого мозку. Це ядро є спільним для VII, IX, X пар черепних нервів;

- заднє ядро блукаючого нерва (nucleus posterior nervi vagi), що є парасимпатичним ядром, яке проектується в ромбоподібній ямці в трикутнику блукаючого нерва в нижній частині ромбоподібної ямки.

 

Додатковий нерв [XI] (nervus accessorius [XI]), руховий нерв

Він має:

- спинномозкове ядро додаткового нерва (nucleus spinalis nervi accessorii), яке є руховим за функцією і розміщене в передніх рогах шести верхніх шийних сегментів спинного мозку;

- черепне ядро додаткового нерва (nucleus cranialis nervi accessorii), або подвійне ядро (nucleus ambiguus), яке є руховим і проектується в ділянці нижньої ямочки ромбоподібної ямки.

 

Під’язиковий нерв [XII] (nervus hypoglossus[XII]), руховий

Він має: одне рухове ядро під’язикового нерва (nucleus nervi hypoglossi), яке проектується на нижній кут ромбоподібної ямки в трикутнику під’язикового нерва. Це ядро прилягає до сітчастої формації і продовжується до рівня II–го шийного сегмента спинного мозку.

ПОКРИВ ЧЕТВЕРТОГО ШЛУНОЧКА (tegmen ventriculi quarti), або дах четвертого шлуночка

Він утворений:

- верхнім мозковим парусом (velum medullare superius);

- нижнім мозковим парусом (velum medullare inferius);

- судинним прошарком (tela choroidea), або судинною основою ІV шлуночка, яка доповнює нижній мозковий парус (velum medullare inferius). У товщі судинної основи міститься судинне сплетення (plexus choroideus), яке продукує спинномозкову рідину.

Покрив четвертого шлуночка (tegmen ventriculi quarti) містить три отвори:

- серединний отвір; отвір Маженді (apertura mediana; apertura Magendi), він непарний і розміщений у нижньому куті нижнього мозкового парусa (angulus inferior veli medullaris inferioris);

- бічний отвір; отвір Люшка (apertura lateralis ventriculi quarti; foramen Luschkae), він є парним і розміщений у бічних закутках нижнього мозкового паруса (recessus lateralis veli medullaris inferioris).

Четвертий шлуночок (ventriculus quartus) сполучається через:

- водопровід середнього мозку; водопровід мозку (aqueductus mesencephali; aqueductus cerebri) з третім шлуночком (ventriculus tertius);

- серединний отвір (apertura mediana) з підпавутинним простором головного та спинного мозку (spatium subarachnoideum encephali et medullae spinalis);

- бічні отвори (aperturae laterales) з підпавутинним простором головного та спинного мозку (spatium subarachnoideum encephali et medullae spinalis);

- отвір, який розміщений під засувкою (obex) з центральним каналом спинного мозку (canalis centralis medullae spinalis). Засувка є невеликою пластинкою білої речовини, що перекидається у поперечному напрямку над верхнім кінцем задньої серединної борозни між лівим та правим тонкими пучками довгастого мозку (fasciculi graciles medullae oblongatae).