1. СКРОНЕВА КІСТКА. КАНАЛИ СКРОНЕВОЇ КІСТКИ
2. ВЕРХНЯ І НИЖНЯ ЩЕЛЕПА. ВЕРХНЬОЩЕЛЕПНА ПАЗУХА, ЇЇ ФОРМА І БУДОВА.
3. ДРІБНІ КІСТКИ ЛИЦЕВОГО ЧЕРЕПА
(Заняття 5.)
Тема 1. Скронева кістка.
Канали скроневої кістки
Скронева кістка (os temporale)
Скронева кістка (os temporalе)— парна. Бере участь в утворенні склепіння та основи черепа й розташована між клиноподібною і потиличною кістками. У ній розрізняють три частини: кам'янисту, барабанну і лускову.
Скронева кістка має три частини:
- лускову частину (pars squamosa);
- кам’янисту частину (pars petrosa);
- барабанну частину (pars tympanica).
Лускова частина скроневої кістки (pars squamosa ossis temporalis) має:
- тім’яний край (margo parietalis), на якому ззаду розташована тім’яна вирізка (incisura parietalis);
- клиноподібний край (margo sphenoidalis);
- скроневу поверхню (facies temporalis);
- мозкову поверхню (facies cerebralis).
На скроневій поверхні лускової частини скроневої кістки (facies temporalis partis squamosae ossis temporalis) розташований виличний відросток (processus zygomaticus), в основі якого міститься нижньощелепна ямка (fossa mandibularis) із суглобовою поверхнею (facies articularis) для з’єднання з головкою нижньої щелепи (caput mandibulae).
Дозаду виличний відросток (processus zygomaticus) продовжується у надсоскоподібний гребінь (crista supramastoidea).
Спереду нижньощелепну ямку (fossa mandibularis) обмежовує суглобовий горбок (tuberculum articulare).
Спереду від зовнішнього слухового отвору (meatus acusticus externus) під нижньощелепною ямкою (fossa mandibularis) розташована барабанно–лускова щілина (fissura tympanosquamosa), в яку виступає вузька кісткова пластинка (lamina ossea) покрівлі барабанної порожнини (tegmen tympani). Внаслідок цього барабанно–лускова щілина (fissura tympanosquamosa) розділяється на дві:
- кам’янисто–лускову щілину (fissura petrosquamosa), яка розміщена ближче до нижньощелепної ямки (fossa mandibularis);
- кам’янисто–барабанну щілину (fissura petrotympanica), яка розташованa ближче до кам’янистої частини (pars petrosa).
Частина нижньощелепної ямки (fossa mandibularis), що розташована попереду вищеназваних щілин (fissurae), називається суглобовою поверхнею (facies articularis), яка вкрита суглобовим хрящем (cartilago articularis), і бере участь в утворенні скронево–нижньощелепного суглоба (articulatio temporomandibularis).
На зовнішній поверхні лускової частини скроневої кістки (facies externa partis squamosae ossis temporalis) вище від виличного відростка (processus zygomaticus) вертикально спрямована борозна середньої скроневої артерії (sulcus arteriae temporalis mediae).
Дещо вище від зовнішнього слухового отвору (meatus acusticus externus) на лусковій частині (pars squamosa) знаходяться:
- надходова ямочка (fovea suprameatica; foveola suprameatalis);
- надходова ость (spina suprameatica; spina suprameatalis).
Мозкова поверхня лускової частини (facies cerebralis partis squamosae) відокремлюється від кам’янистої частини (pars petrosa ) кам’янисто–лусковою щілиною (fissura petrosquamosa) і на ній знаходяться:
- втиснення звивин; пальцеподібні втиснення; мозкові випини (impressiones gyrorum; impressiones digitatae; juga cerebralia);
- артеріальні борозни (sulci arteriosi).
Барабанна частина скроневої кістки (pars tympanica ossis temporalis) оточує зовнішній слуховий отвір (porus acusticus externus), який веде у зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus).
Попереду зовнішнього слухового отвору (porus acusticus externus) розташована велика барабанна ость (spina tympanica major), позаду – мала барабанна ость (spina tympanica minor), а зверху між ними розташована барабанна вирізка (incisura tympanica).
Барабанна частина (pars tympanica) відокремлюється від кам’янистої частини кам’янисто–барабанною щілиною (fissura petrotympanica).
Кам’яниста частина скроневої кістки (pars petrosa ossis temporalis) має вигляд та назву піраміди (pyramis).
Верхівка кам’янистої частини (apex partis petrosae) спрямована вперед, униз і присередньо, а основа кам’янистої частини (basis partis petrosae) – в протилежний бік.
Кам’яниста частина (pars petrosa) має:
- передню поверхню кам’янистої частини (facies anterior partis petrosae);
- задню поверхню кам’янистої частини (facies posterior partis petrosae);
- нижню поверхню кам’янистої частини (facies inferior partis petrosae);
- верхній край кам’янистої частини (margo superior partis petrosae);
- задній край кам’янистої частини (margo posterior partis petrosae).
В основі кам’янистої частини (pars petrosa) між лабіринтом (labyrinthus) та зовнішнім слуховим ходом (meatus acusticus externus) розташованa барабанна порожнина (cavitas tympani), яка заповнена повітрям, вистелена слизовою оболонкою (tunica mucosa) і містить слухові кісточки (ossicula auditus).
Компьютерная томография черепа. Фронтальное сечение
Условные обозначения
1. Caput mandibulae = головка нижней челюсти
2. Ramus mandibulae = ветвь нижней челюсти
3. Pars basilaris = базилярная часть
4. Tuberculum pharyngeum = глоточный бугорок
5. Clivus = скат
6. Fossa mandibularis = нижнечелюстная ямка
7. Squama temporalis = чешуя височной кости
8. Processus styloideus = шиловидный отросток
9. Meatus acusticus internus = внутренний слуховой проход
10. Meatus acusticus externus = наружный слуховой проход
11. Foramen jugulare = яремное отверстие
12. Condylus occipitalis = затылочный мыщелок
13. Canalis hypoglossalis = подъязычный канал
14. Processus mastoideus = сосцевидный отросток
15. Dens axis = зуб осевого позвонка
16. Art. atlanto-occipitalis = атланто-затылочный сустав
17.
18. Foramen stylomastoideum = шилососцевидное отверстие
19. Art. temporomandibularis = височно-нижнечелюстной сустав
На передній поверхні кам’янистої частини (facies anterior partis petrosae) розташовані такі анатомічні утвори:
- трійчасте втиснення (impressio trigeminalis);
- розтвір каналу великого кам’янистого нерва (hiatus canalis nervi petrosi majoris) і борозна великого кам’янистого нерва (sulcus nervi petrosi majoris);
- розтвір каналу малого кам’янистого нерва (hiatus canalis nervi petrosi minoris) і борозна малого кам’янистого нерва (sulcus nervi petrosi minoris);
- дугове підвищення (eminentia arcuata);
- покрівля барабанної порожнини (tegmen tympani).
Задня поверхня кам’янистої частини (facies posterior partis petrosae) відокремлена від передньої поверхні кам’янистої частини (facies anterior partis petrosae) верхнім краєм кам’янистої частини, на якому розміщується борозна верхньої кам’янистої пазухи (sulcus sinus petrosi superioris).
На цій поверхні знаходяться такі анатомічні утвори:
- внутрішній слуховий отвір (porus acusticus internus), який веде у внутрішній слуховий хід (meatus acusticus internus);
- піддугова ямка (fossa subarcuata);
- каналець присінка (canaliculus vestibuli);
- отвір канальця присінка (apertura canaliculi vestibuli).
Нижня поверхня кам’янистої частини (facies inferior partis petrosae) відмежована від задньої поверхні кам’янистої частини (facies posterior partis petrosae) заднім краєм, на якому є борозна нижньої кам’янистої пазухи (sulcus sinus petrosi inferioris). На цій поверхні містяться такі структури:
- шило–соскоподібний отвір (foramen stylomastoideum);
- шилоподібний відросток (processus styloideus), основу якого охоплює піхва шилоподібного відростка (vagina processus styloidei);
- яремна ямка (fossa jugularis);
- яремна вирізка (incisura jugularis);
- внутрішньояремний відросток (processus intrajugularis);
- каналець завитки (canaliculus cochleae);
- зовнішній отвір сонного каналу (apertura externa canalis carotici);
- отвір канальця завитки (apertura canaliculi cochleae);
- кам’яниста ямочка (fossula petrosa);
- соскоподібний каналець (canaliculus mastoideus);
- барабанний каналець (canaliculus tympanicus).
На верхівці кам’янистої частини (apex partis petrosae) розташований внутрішній отвір сонного каналу (apertura interna canalis carotici), а на межі з лусковою частиною (pars squamosa) – м’язово–трубний канал (canalis musculotubarius).
До кам’янистої частини (pars petrosa) належить соскоподібний відросток (processus mastoideus), присередньо він обмежований соскоподібною вирізкою (incisura mastoidea), ззаду від якої розташованa борозна потиличної артерії (sulcus arteriae occipitalis).
На мозковій поверхні соскоподібного відростка (facies cerebralis processus mastoidei) проходить борозна сигмоподібної пазухи (sulcus sinus sigmoidei).
Усередині соскоподібний відросток (processus mastoideus) складається із соскоподібних комірок (cellulae mastoideae), які відкриваються у печеру (antrum), а остання – в барабанну порожнину (cavitas tympani).
Позаду соскоподібного відростка (processus mastoideus) є непостійний соскоподібний отвір (foramen mastoideum).
Соскоподібний відросток (processus mastoideus) відмежовується від барабанної частини (pars tympanica) барабанно–соскоподібною щілиною (fissura tympanomastoidea).
Канали скроневої кістки (canales ossis temporalis)
1. Сонний канал (canalis caroticus):
- починається зовнішнім отвором сонного каналу (apertura externa canalis carotici) на нижній поверхні кам’янистої частини (facies inferior partis petrosae);
- закінчується внутрішнім отвором сонного каналу (apertura interna canalis carotici) на верхівці кам’янистої частини (apex partis petrosae).
2. Сонно–барабанні канальці (canaliculi carotici tympanici) – парні:
- починаються на присередній стінці (paries medialis) сонного каналу біля його зовнішнього отвору (apertura externa canalis carotici);
- закінчуються в барабанній порожнині (cavitas tympanica).
3. Канал лицевого нерва (canalis nervi facialis):
- починається на дні внутрішнього слухового ходу (meatus acusticus internus), іде горизонтально ззаду наперед перпендикулярно до oсі кам’янистої частини (pars petrosa), утворює колінце каналу лицевого нерва (geniculum canalis nervi facialis), повертає вбік і назад, проходячи паралельно до осі кам’янистої частини, а потім повертає донизу;
- закінчується шило–соскоподібним отвором (foramen stylomastoideum).
4. Каналець барабанної струни (canaliculus chordae tympani):
- починається в каналі лицевого нерва (canalis nervi facialis) трохи вище шило–соскоподібного отвору (foramen stylomastoideum), проходить через барабанну порожнину (cavitas tympanica);
- закінчується в кам’янисто–барабанній щілині (fissura petrotympanica).
5. Барабанний каналець (canaliculus tympanicus):
- починається на дні кам’янистої ямочки (fossula petrosa), проходить через барабанну порожнину (cavitas tympanica);
- закінчується розтвором каналу малого кам’янистого нерва (hiatus canalis nervi petrosi minoris).
6. Соскоподібний каналець (canaliculus mastoideus):
- починається на дні яремної ямки (fossa jugularis);
- закінчується в барабанно–соскоподібній щілині (fissura tympanomastoidea).
7. М’язово–трубний канал (canalis musculotubarius) перегородкою м’язово–трубного каналу (septum canalis musculotubarii) поділений на (верхній) півканал м’яза–натягувача барабанної перетинки (semicanalis musculi tensoris tympani) і (нижній) півканал слухової труби (semicanalis tubae auditivae; semicanalis tubae auditoriae). Він:
- починається на межі між лусковою частиною (pars squamosa) та переднім краєм кам’янистої частини (margo anterior partis petrosae);
- закінчується у барабанній порожнині (cavitas tympanica).
Скостеніння. Кам'яниста частина З соскоподібним відростком має хрящове походження; шилоподібний відросток розвивається з хряща другої глоткової дуги; луска і барабанна частина формуються на основі сполучної тканини. Точки скостеніння з'являються на другому місяці ембріогенезу в лусці, на третьому — в барабанній і на п'ятому — в кам'янистій частині. Усі частини кістки зростаються між собою в перші роки життя. Шилоподібний відросток приростає до 15 років.
Тема 2. Верхня і нижня щелепа. Верхньощелепна пазуха, її форма будова
Верхня щелепа (maxilla)
Верхня щелепа (maxilla) парна, є твердою основою вісцерального черепа. Бере участь у формуванні очної ямки, порожнин носа і рота.
Це парна кістка, належить до повітроносних кісток (ossa pneumatica), має тіло верхньої щелепи (corpus maxillae) і чотири відростки.
Лобовий відросток (processus frontalis) досягає носової частини лобової кістки (pars nasalis ossis frontalis), на його присередній поверхні (facies medialis) розташований:
- решітчастий гребінь (crista ethmoidalis), до якого прикріплюється середня носова раковина (concha nasalis media);
- передній сльозовий гребінь (crista lacrimalis anterior);
- сльозова вирізка (incisura lacrimalis).
Виличний відросток (processus zygomaticus) з’єднується із виличною кісткою (os zygomaticum).
Комірковий відросток (processus alveolaris) має коміркову дугу (arcus alveolaris), у якій розміщені зубні комірки (alveoli dentales) для коренів зубів (radices dentium).
Зубні комірки (alveoli dentales) відокремлені одна від одної міжкомірковими перегородками (septa interalveolaria).
Задні (три) зубні комірки мають міжкореневі перегородки (septa interradicularia).
На зовнішній поверхні коміркового відростка (processus alveolaris) помітні коміркові випини (juga alveolaria).
Піднебінний відросток (processus palatinus) – це горизонтальна пластинка, яка бере участь в утворенні більшої частини твердого піднебіння (palatum durum).
Піднебінні відростки (processus palatini) обох верхніх щелеп (maxillae), зростаючись по серединній лінії (linea mediana), утворюють серединне піднебінне шво (sutura palatina mediana) або різцеве шво (sutura incisiva).
Передній кінець цього шва містить різцевий отвір (foramen incisivum), який переходить у різцевий канал (canalis incisivus).
Іноді у цій ділянці є окрема різцева кістка або передверхньощелепна кістка (os incisivum; premaxilla).
На нижній поверхні піднебінних відростків (facies inferior processuum palatinorum) знаходяться піднебінні борозни (sulci palatini), між якими розміщені піднебінні ості (spinae palatinae).
На тілі верхньої щелепи розрізняють чотири поверхні:
- передню поверхню (facies anterior);
- очноямкову поверхню (facies orbitalis);
- підскроневу поверхню (facies infratemporalis);
- носову поверхню (facies nasalis).
Очноямкова поверхня (facies orbitalis) утворює нижню стінку очної ямки (paries inferior orbitae). На цій поверхні (facies orbitalis) розташована підочноямкова борозна (sulcus infraorbitalis), яка продовжується у підочноямковий канал (canalis infraorbitalis) і відкривається на передній поверхні (facies anterior) підочноямковим отвором (foramen infraorbitale).
Передня поверхня (facies anterior) від очноямкової поверхні (facies orbitalis) відмежовується підочноямковим краєм (margo infraorbitalis), під яким розташований підочноямковий отвір (foramen infraorbitale), який частіше розміщений на рівні 5-го зуба. Під цим отвором (foramen infraorbitale) розташована іклова ямка (fossa canina).
На присередньому краї передньої поверхні (margo medialis faciei anterioris) розташована носова вирізка (incisura nasalis), яка переходить у передню носову ость (spina nasalis anterior).
Підскронева поверхня (facies infratemporalis) розташована позаду виличного відростка верхньої щелепи (processus zygomaticus maxillae).
На підскроневій поверхні (facies infratemporalis) розташований горб верхньої щелепи; підвищення верхньої щелепи (tuber maxillae; eminentia maxillae). На ньому (tuber maxillae) знаходяться коміркові отвори (foramina alveolaria), що ведуть у коміркові канали (canales alveolares).
На носовій поверхні (facies nasalis) розташований верхньощелепний розтвір (hiatus maxillaris), що веде у верхньощелепну (гайморову) пазуху (sinus maxillaris), яка вистелена слизовою оболонкою (tunica mucosa) і заповнена повітрям. Остання відкривається у середній носовий хід (meatus nasi medius).
Позаду і нижче верхньощелепного розтвору (hiatus maxillaris) по носовій поверхні (facies nasalis) проходить велика піднебінна борозна (sulcus palatinus major).
Попереду верхньощелепного розтвору (hiatus maxillaris) на носовій поверхні (facies nasalis) розташована сльозова борозна (sulcus lacrimalis), яка разом з нижньою носовою раковиною (concha nasalis inferior) утворює носо–сльозовий канал (canalis nasolacrimalis).
Перед сльозовою борозною (sulcus lacrimalis) розташований раковинний гребінь (crista conchalis), до якого прикріплюється нижня носова раковина (concha nasalis inferior).
Скостеніння. Верхня щелепа розвивається на основі сполучної тканини;точки скостеніння (до шести) з'являються в різних місцях кістки в середині другого місяця внутрішньоутробного життя, і вже через місяць усі вони зливаються в одну кістку. Верхньощелепна пазуха починає розвиватися на п'ятому місяці ембріогенезу.
Піднебінна кістка (os palatinum)
Піднебінна кістка є парною кісткою і бере участь в утворенні стінок:
- носової порожнини (cavitas nasi);
- ротової порожнини (cavitas oris);
- очної ямки (orbita);
- крилопіднебінної ямки (fossa pterygopalatina).
Піднебінна кістка (os palatinum) має:
- горизонтальну пластинку (lamina horizontalis);
- перпендикулярну пластинку (lamina perpendicularis).
Горизонтальна пластинка (lamina horizontalis), з’єднуючись із однойменною пластинкою протилежної піднебінної кістки (os palatinum), бере участь в утворенні кісткового піднебіння (palatum osseum).
У місці з’єднання горизонтальної пластинки (lamina horizontalis) з піднебінним відростком верхньої щелепи (processus palatinus maxillae) утворюється поперечне піднебінне шво (sutura palatina transversa).
На піднебінній поверхні; нижній поверхні (facies palatina; facies inferior) горизонтальної пластинки (lamina horizontalis) позаду поперечного піднебінного шва (sutura palatina transversa) розташований піднебінний гребінь (crista palatina).
Носова поверхня; верхня поверхня горизонтальної пластинки (facies nasalis; facies superior laminae horizontalis) – гладка, уздовж присереднього краю (margo medialis) її, як і на піднебінному відростку верхньої щелепи (processus palatinus maxillae), виражений носовий гребінь (crista nasalis), який переходить в задню носову ость (spina nasalis posterior).
Перпендикулярна пластинка піднебінної кістки (lamina perpendicularis ossis palatini) відходить від горизонтальної пластинки (lamina horizontalis) угору під прямим кутом і входить до складу бічної стінки носової порожнини (paries lateralis cavitatis nasi) як носова поверхня перпендикулярної пластинки (facies nasalis laminae perpendicularis).
На носовій поверхні перпендикулярної пластинки (facies nasalis laminae perpendicularis) розташований:
- угорі – решітчастий гребінь (crista ethmoidalis);
- унизу – раковинний гребінь (crista conchalis), до яких прикріплюються середня носова раковина решітчастої кістки (concha nasalis media ossis ethmoidalis) та нижня носова раковина (concha nasalis inferior).
На верхньощелепній поверхні; бічній поверхні перпендикулярної пластинки (facies maxillaris; facies lateralis laminae perpendicularis) проходить велика піднебінна борозна (sulcus palatinus major), яка разом із однойменними борознами верхньої щелепи (maxilla) та крилоподібного відростка клиноподібної кістки (processus pterygoideus ossis sphenoidalis) утворює великий піднебінний канал (canalis palatinus major), що закінчується великим піднебінним отвором (foramen palatinum majus) на твердому піднебінні (palatum durum).
У піднебінній кістці (os palatinum) розрізняють три відростки:
- пірамідний відросток (processus pyramidalis);
- очноямковий відросток (processus orbitalis);
- клиноподібний відросток (processus sphenoidalis).
Пірамідний відросток піднебінної кістки (processus pyramidalis ossis palatini) відходить в задньому
відділі з’єднання горизонтальної пластинки (lamina horizontalis) з перпендикулярною пластинкою (lamina perpendicularis).
Цей відросток (processus pyramidalis) входить у крилоподібну вирізку (incisura pterygoidea) між бічною пластинкою (lamina lateralis) та присередньою пластинкою клиноподібної кістки (lamina medialis ossis sphenoidalis), доповнюючи крилоподібну ямку (fossa pterygoidea).
Через пірамідний відросток піднебінної кістки (processus pyramidalis ossis palatini) проходять малі піднебінні канали (canales palatini minores), які відкриваються малими піднебінними отворами (foramina palatina minora) на піднебінній поверхні пірамідного відростка (facies palatina processus pyramidalis).
Очноямковий відросток (processus orbitalis) бере участь в утворенні нижньої стінки очної ямки (paries inferior orbitae) та частково закриває комірки решітчастої кістки (cellulae ossis ethmoidalis).
Клиноподібний відросток (processus sphenoidalis) приєднується до нижньої поверхні тіла клиноподібної кістки (facies inferior corporis ossis sphenoidalis).
Очноямковий відросток (processus orbitalis) та клиноподібний відросток (processus sphenoidalis) обмежовують клино–піднебінну вирізку (incisura sphenopalatina), яка при з’єднанні з тілом клиноподібної кістки (corpus ossis sphenoidalis) утворює клино–піднебінний отвір (foramen sphenopalatinum).
Скостеніння. Піднебінна кістка розвивається як первинна з однієї точки скостеніння, що з'являється на четверто-му-п'ятому місяці ембріогенезу.
Нижня щелепа (mandibula)
Це непарна кістка, що має:
- тіло нижньої щелепи (corpus mandibulae);
- дві гілки нижньої щелепи (rami mandibulae).
Тіло нижньої щелепи (corpus mandibulae) складається з:
- основи нижньої щелепи (basis mandibulae);
- коміркової частини (pars alveolaris).
Коміркова частина тіла нижньої щелепи (pars alveolaris corporis mandibulae) має коміркову дугу (arcus alveolaris) із зубними комірками (alveoli dentales), між якими знаходяться міжкоміркові перегородки (septa interalveolaria), а в зубних комірках – міжкореневі перегородки (septa interradicularia).
На зовнішній поверхні коміркової дуги (facies externа arcus alveolaris) є коміркові випини (juga alveolaria).
Позаду від зубних комірок третіх великих кутніх зубів (alveoli dentales dentium molarium tertiorum) біля основи переднього краю гілки нижньої щелепи (margo anterior rami mandibulae) розташований замолярний трикутник (trigonum retromolare), а в ньому – замолярна ямка (fossa retromolaris).
Основа нижньої щелепи (basis mandibulae) спереду на зовнішній поверхні (facies externa) має підборідний виступ (protuberantia mentalis), нижче від якого є парний підборідний горбок (tuberculum mentale).
Дозаду та вище від підборідного горбка (tuberculum mentale), на рівні другого малого кутнього зуба (dens premolaris secundus), розташований підборідний отвір (foramen mentale), а позаду нього починається і йде до гілки нижньої щелепи коса лінія (linea obliqua).
По середині внутрішньої поверхні основи нижньої щелепи (facies interna basis mandibulae) виступає підборідна ость (spina mentalis; spina geni), яка складається з:
- верхньої підборідної ості (spina mentalis superior);
- нижньої підборідної ості (spina mentalis inferior).
По боках від підборідної ості (spina mentalis) на основі нижньої щелепи (basis mandibulae) справа та зліва розташований двочеревцева ямка (fossa digastrica).
На верхньому краї підборідної ості (margo superior spinae mentalis), ближче до зубних комірок (alveoli dentales), з двох боків розташовується під’язикова ямка (fovea sublingualis).
Під під’язиковою ямкою (fovea sublingualis) починається і прямує косо догори щелепно–під’язикова лінія (linea mylohyoidea), яка закінчується на задньому кінці тіла нижньої щелепи (corpus mandibulae).
Під щелепно–під’язиковою лінією (linea mylohyoidea), на рівні кутніх зубів (dens molaris, dens premolaris) розташована піднижньощелепна ямка (fovea submandibularis).
Гілка нижньої щелепи (ramus mandibulae) – парна, відходить від тіла нижньої щелепи (corpus mandibulae) під тупим кутом і називається – кутом нижньої щелепи (angulus mandibulae).
На куті нижньої щелепи (angulus mandibulae) ззовні (на зовнішній поверхні) розташовані жувальна горбистість (tuberositas masseterica), а зсередини (на внутрішній поверхні) – крилоподібна горбистість (tuberositas pterygoidea) для прикріплення жувальних м’язів.
Дещо вище від крилоподібної горбистості (tuberositas pterygoidea) розташований отвір нижньої щелепи (foramen mandibulae), який присередньо обмежований язичком нижньої щелепи (lingula mandibulae).
Отвір нижньої щелепи (foramen mandibulae) веде в канал нижньої щелепи (canalis mandibulae), який іде всередині уздовж тіла нижньої щелепи (corpus mandibulae) та закінчується на його зовнішній поверхні (facies externa) підборідним отвором (foramen mentale).
На внутрішній поверхні гілки нижньої щелепи (facies interna rami mandibulae), дещо позаду від язичка нижньої щелепи (lingula mandibulae) спускається косо униз та вперед щелепно–під’язикова борозна (sulcus mylohyoideus).
Гілка нижньої щелепи (ramus mandibulae) містить:
- передній вінцевий відросток (processus coronoideus);
- задній виростковий відросток (processus condylaris), які спрямовані вверх.
Між вінцевим відростком (processus coronoideus) і виростковим відростком (processus condylaris) розташованa вирізка нижньої щелепи (incisura mandibulae).
Вінцевий відросток (processus coronoideus) має загострену верхівку (apex). Від основи верхівки (basis apicis) на внутрішній поверхні до останнього великого кутнього зуба (dens molaris) іде скроневий гребінь (crista temporalis).
Виростковий відросток (processus condylaris) закінчується головкою нижньої щелепи; виростком нижньої щелепи (caput mandibulae; condylus mandibulae), яка продовжується в шийку нижньої щелепи (collum mandibulae). На передній поверхні (facies anterior) розташованa крилоподібна ямка (fovea pterygoidea).
Нижня щелепа (mandibula) – єдина кістка черепа (os cranii), яка з’єднується з черепом за допомогою суглоба (articulatio).
Скостеніння. Нижня щелепа розвивається як первинна кістка із сполучної тканини нижньощелепного відростка І глоткової дуги. Точки скостеніння з'являються по одній з кожного боку в тілі кістки на другому місяці ембріогенезу. На другому році життя обидві половини кістки зростаються.
Нижня щелепа, на відміну від верхньої, протягом життя людини дуже змінюється. У людини, порівняно з стародавніми викопними гомінідами та їхніми найближчими зоопредками, вона не така масивна, що пов'язано з послабленням зубощелеп-ної системи. Внаслідок хвороб і випадіння зубів різко змінюється конфігурація кістки, а також кут нижньої щелепи. У новонародженого цей кут наближається до 150°, у дорослому віці зменшується до 130 — 110°, а в похилому віці знову збільшується .
Вікові та еволюційні зміни нижньої щелепи людини (за М. Г. Привесом): нижня щелепа: 1 - новонародженого; 2 - чоловіка 30 років; І - чоловіка 80 років; 4 - сучасної людини на тлі нижньої щелепи (заштрихована) гейдельбергської людини.
Під’язикова кістка (os hyoideum)
Під’язикова кістка відокремлена від інших кісток черепа. Розміщена в передній шийній ділянці (regio cervicalis anterior) на рівні 4-го шийного хребця (vertebrae cervicalis IV).
До під’язикової кістки (os hyoideum) кріпляться деякі м’язи шиї (musculi colli), язика (musculi linguae), глотки (musculi pharyngis), а також фіксується гортань (larynx).
За функцією – це сесамоподібна кістка, що за своїм розвитком є похідним зябрового апарату, з якого розвиваються кістки черепа (ossa cranii).
Під’язикова кістка (os hyoideum) має:
- тіло під’язикової кістки (corpus ossis hyoidei);
- дві пари відростків (processus).
Тіло під’язикової кістки (corpus ossis hyoidei) має вигляд зігнутої пластинки:
- задня поверхня (facies posterior) ввігнута;
- передня поверхня (facies anterior) – випукла.
Від тіла під’язикової кістки (corpus ossis hyoidei) справа та зліва відходять потовщені на кінцях великі роги (cornua majora), які спрямовані назад, дещо угору, та малі роги (cornua minora), які коротші та спрямовані угору, назад і латерально.
Під’язикова кістка (os hyoideum) за допомогою м’язів (musculi) та зв’язок (ligamenta) підвішена до черепа (cranium) і з’єднується з гортанню (larynx).
Скостеніння. В ембріогенезі під'язикова кістка виникає як хрящова; точки скостеніння в тілі й великих рогах з'являються наприкінці внутрішньоутробного періоду, а в малих - близько 40 — 50 років; закінчується скостеніння у віці 50 — 60 років.
Тема 3. Дрібні кістки лицевого черепа.
Носова кістка (os nasale)
Це парні кістки, які присередніми краями (margines mediales) з’єднуєються між собою і утворюють кісткову частину спинки носа (pars ossea dorsi nasi).
Верхній край носової кістки (margo superior ossis nasalis) з’єднується з носовою частиною лобової кістки (pars nasalis ossis frontalis).
Бічний край носової кістки (margo lateralis ossis nasalis) з’єднується з переднім краєм лобового відростка верхньої щелепи (margo anterior processus frontalis maxillae).
Нижній (вільний) край носової кістки (margo inferior ossis nasalis) разом із переднім краєм основи лобового відростка верхньої щелепи (margo anterior processus frontalis maxillae) обмежовує носові отвори (foramina nasalia) – грушоподібний отвір (apertura piriformis).
Передня поверхня носової кістки (facies anterior ossis nasalis) гладка.
Задня поверхня (facies posterior), яка обернена в носову порожнину (cavitas nasi), містить решітчаст борозни (sulci ethmoidales).
Скостеніння. Розвивається з однієї точки скостеніння, яка з'являється на третьому місяці ембріогенезу.
Сльозова кістка (os lacrimale)
Це парна кістка, яка утворює передню частину присередньої стінки очної ямки ( pars anterior pariеtis medialis orbitae).
Спереду та знизу сльозова кістка (os lacrimale) межує з лобовим відростком верхньої щелепи (processus frontalis maxillae).
Ззаду межує з очноямковою пластинкою решітчастої кістки (lamina orbitalis ossis ethmoidalis).
Угорі з’єднується з присереднім краєм очноямкової частини лобової кістки (margo medialis partis orbitalis ossis frontalis).
Присередня поверхня сльозової кістки (facies medialis ossis lacrimalis) прикриває збоку передні решітчасті комірки решітчастої кістки (cellulae ethmoidales anteriores ossis ethmoidalis).
На бічній поверхні сльозової кістки (facies lateralis ossis lacrimalis) розташований задній сльозовий гребінь (crista lacrimalis posterior), який закінчується унизу сльозовим гачком (hamulus lacrimalis).
Попереду від заднього сльозового гребеня (crista lacrimalis posterior) розміщена сльозова борозна (sulcus lacrimalis), яка з такою ж борозною верхньої щелепи (sulcus lacrimalis maxillae) утворює ямку сльозового мішка (fossa sacci lacrimalis).
Скостеніння — первинне, з однієї точки, що з'являється на третьому місяці внутрішньоутробного розвитку.
Вилична кістка (os zygomaticum)
Вилична кістка є парною і має:
- лобовий відросток (processus frontalis);
- скроневий відросток (processus temporalis);
- бічну поверхню (facies lateralis);
- скроневу поверхню (facies temporalis);
- очноямкову поверхню (facies orbitalis).
На очноямковій поверхні (facies orbitalis) розташований вилично–очноямковий отвір (foramen zygomaticoorbitale), що веде у канал (canalis), який всередині виличної кістки (os zygomaticum) розгалужується на два канали, які відкриваються:
- на бічній поверхні (facies lateralis) – вилично–лицевим отвором (foramen zygomaticofaciale);
- на скроневій поверхні (facies temporalis) – вилично–скроневим отвором (foramen zygomaticotemporale).
Скостеніння. Точки скостеніння (до трьох) у виличній кістці виникають на другому-третьому місяці ембріогенезу. Зростається з прилеглими кістками у різні строки ембріогенезу.
Нижня носова раковина
(concha nasalis inferior)
Ця кістка є парною тонкою шорсткою пластинкою і має:
- тіло (corpus);
- три відростки (processus) і відмежовує середній носовий хід (meatus nasi medius) від нижнього носового ходу (meatus nasi inferior).
Присередня поверхня нижньої носової раковини (facies medialis conchae nasalis inferioris) – випукла.
Бічна поверхня нижньої носової раковини (facies lateralis conchae nasalis inferioris) ввігнута і своїм верхнім краєм (margo superior) зростається спереду з раковинним гребенем верхньої щелепи (crista conchalis maxillae) та із раковинним гребенем перпендикулярної пластинки піднебінної кістки (crista conchalis laminae perpendicularis ossis palatini) ззаду.
Нижній край нижньої носової раковини (margo inferior conchae nasalis inferioris) вільний і загинається вбік.
Від верхнього краю тіла нижньої носової раковини (margo superior corporis conchae nasalis inferioris) відходять наступні три відростки (processus):
- сльозовий відросток (processus lacrimalis), який розташований спереду від інших відростків (processus) нижньої носової раковини (concha nasalis inferior) і піднімається догори, досягаючи сльозової кістки (os lacrimale);
- верхньощелепний відросток (processus maxillaris), що відходить збоку від верхнього краю нижньої носової раковини (margo superior conchae nasalis inferioris), спрямований униз і частково закриває верхньощелепний розтвір верхньої щелепи (hiatus maxillaris maxillae);
- решітчастий відросток (processus ethmoidalis), який розташований на задньому краї тіла нижньої носової раковини (margo posterior corporis conchae nasalis inferioris) і спрямований угору, де з’єднується з гачкуватим відростком решітчастої кістки (processus uncinatus ossis ethmoidalis).
Леміш (vomer)
Це непарна кістка, яка розташована у носовій порожнині (cavitas nasi) і разом із перпендикулярною пластинкою решітчастої кістки (lamina perpendicularis ossis ethmoidalis) утворює кісткову носову перегородку (septum nasi osseum).
На верхньозадньому краї лемеша (vomer) знаходяться два крила лемеша (alae vomeris).
Між крилами лемеша (alae vomeris) розташовується клиноподібний гребінь (crista sphenoidalis) та клиноподібний дзьоб тіла клиноподібної кістки (rostrum sphenoidale corporis ossis sphenoidalis).
На поверхні лемеша (facies vomeris) розташована борозна лемеша (sulcus vomeris).
Задній край лемеша (margo posterior vomeris) називається хоанним гребенем лемеша (crista choanalis vomeris), він гладкий і розмежовує хоани; задні носові отвори (choanae; aperturae nasales posteriores).
Нижній край лемеша (margo inferior vomeris) зростається з носовим гребенем піднебінного відростка верхньої щелепи (crista nasalis processus palatini maxillae).
Передній край лемеша (margo anterior vomeris) називається клиноподібною частиною лемеша (pars sphenoidalis vomeris) і:
- у верхній частині з’єднується з перпендикулярною пластинкою решітчастої кістки (lamina perpendicularis ossis ethmoidalis);
- а в нижній – з хрящовою частиною носової перегородки (pars cartilaginea septi nasi).
Скостеніння. Леміш розвивається з двох сполучнотканинних пластинок, які в міру скостеніння (початок на третьому місяці ембріогенезу) зливаються між собою.
Матеріали підготувала доцент Флекей П. П.