1. загальна Будова хребця. Особливості будови шийних та грудних хребців. Особливості будови поперекових, крижових і куприкових хребців. Хребет у цілому.
2. Будова ребер і грудини. Грудна клітка у цілому. Формування і становлення грудної клітки.
3. сполучення кісток тулуба. хребтовий стовп у цілому. грудна клітка у цілому.
(Занаття 2.)
Тема 1
Хребці (vertebrae)
Хребці утворюють хребтовий стовп, хребет (columna vertebralis), який складається із:
- 7 шийних хребців;
- 12 грудних хребців;
- 5 крижових хребців;
- 5 поперекових хребців;
- 3–5 куприкових хребців.
Шийні хребці (vertebrae cervicales), грудні хребці (vertebrae thoracicae) і поперекові хребці (vertebrae lumbales) є справжніми хребцями (vertebrae verae)
Крижові хребці (vertebrae sacrales) та куприкові хребці (vertebrae coccygeae) зростаються відповідно у крижову кістку (os sacrum) і куприкову кістку (os coccygis). Це несправжні хребці (vertebrae spuriae).
Функція хребців:
1. Опорна і амортизаційна.
2. Захисна.
3. Рухова.
4. Метаболічна.
5. Кровотворна.
Кожний хребець складається з:
- тіла хребця (corpus vertebrae);
- дуги хребця (arcus vertebrae).
Вони обмежовують хребцевий отвір (foramen vertebrale);отвори, накладаючись один на один, утворюють хребтовий канал (canalis vertebralis).
На дузі є 7 відростків:
- непарний остистий відросток (processus spinosus);
- парні поперечні відростки (processus transversi) – для з’єднання з ребрами (costae);
- парні верхні суглобові відростки (processus articulares superiores);
- парні нижні суглобові відростки (processus articulares inferiores) – для з’єднання між собою.
Особливості будови шийних та грудних хребців.
Шийні хребці мають такі загальні особливості:
1. На поперечних відростках (processus transversi) є поперечні отвори (foramina transversaria).
2. Остисті відростки (processus spinosi) роздвоєні (крім VII хребця).
3. Поперечні відростки (processus transversi) мають:
- передні горбки (tubercula anteriora);
- задні горбки (tubercula posteriora), які розташовані, відповідно, на ребровому відростку – processus costalis (передньому відростку – processus anterior) і власне поперечному відростку – processus transversus (задньому відростку – processus posterior);
- борозну спинномозкового нерва (sulcus nervi spinalis).
4. Суглобові поверхні (facies articulares) лежать майже у горизонтальній площині.
5. Тіло хребця (corpus vertebrae) вгорі скошене в поперечній площині, а знизу – в стріловій площині.
Особливості атланта [C I], першого шийного хребця (atlas [C I]):
1. Відсутнє тіло хребця (corpus vertebrae).
2. Замість тіла хребця (corpus vertebrae) є дві бічні маси атланта (massae laterales atlantis)
3. Бічні маси атланта (massae laterales atlantis) з’єднані передньою дугою атланта (arcus anterior atlantis) і задньою дугою атланта (arcus posterior atlantis).
4. На передній дузі атланта (arcus anterior atlantis) є передній горбок (tuberculum anterius), а на задній дузі атланта (arcus posterior atlantis) – задній горбок (tuberculum posterius).
5. На бічних масах є відповідні верхні суглобові поверхні (facies articulares superiores) і нижні суглобові поверхні (facies articulares inferiores).
6. На задній поверхні (facies posterior) передньої дуги атланта (arcus anterior atlantis) є ямка зуба (fovea dentis) для з’єднання із зубом осьового хребця (axis).
Осьовий хребець [C II], другий шийний хребець (axis [C II]) має на тілі зуб осьового хребця (dens axis), який складається з верхівки зуба (apex dentis) і основи зуба (basis dentis).
На зубі розташовані передня суглобова поверхня (facies articularis anterior) та задня суглобова поверхня (facies articularis posterior).
На хребці вже є нижній суглобовий відросток (processus articularis inferior) та остистий відросток (processus spinosus).
III–VI шийні хребці [C III – C VI] – типові. Передній горбок (tuberculum anterius) на поперечному відростку VI шийного хребця добре виражений і називається сонним горбком (tuberculum caroticum), тому що до нього можна притиснути загальну сонну артерію (arteria carotis communis) при зупинці кровотечі з її гілок.
VII шийний хребець [C VII] називається виступним хребцем (vertebra prominens), тому що він має довгий нероздвоєний остистий відросток (processus spinosus). Він є орієнтиром для лікарів при відрахуванні хребців (vertebrae).
Особливості грудних хребців [T I – T XII] (vertebrae thoracicae [T I – T XII])
1. Мають на тілі верхні реброві ямки або напів’ямки (foveae costales superiores) та нижні реброві ямки або напів’ямки (foveae costales inferiores) для з’єднання з головками ребер (capita costarum).
2. На поперечних відростках (processus transversi) знаходяться реброві ямки поперечних відростків (foveae costales processuum transversorum) для з’єднання з горбками ребер (tubercula costarum), окрім T XI – T XII.
3. Остисті відростки (processus spinosi) довгі, спрямовані вниз, черепицеподібно накривають один одного.
4. Суглобові поверхні (facies articulares) верхніх суглобових відростків (processus articulares superiores) і нижніх суглобових відростків (processus articulares inferiores) лежать у лобовій площині.
Перший грудний хребець (vertebra thoracica I): на бічній поверхні тіла хребця (corpus vertebrae) має повну верхню реброву ямку (fovea costalis superior) і нижню реброву ямку або напів’ямку (fovea costalis inferior).
Х грудний хребець (vertebra thoracica X): на тілі (corpus vertebrae) має тільки верхню реброву ямку або напів’ямку (fovea costalis superior).
ХІ–ХІI грудні хребці (vertebrae thoracicae ХІ–ХІI): на тілі хребців (corpus vertebrae) є повна реброва ямка (fovea costalis), а на їх поперечних відростках (processus transversus) реброві ямки (foveae costales) відсутні.
Верхні суглобові відростки (processus articulares superiores) XII грудного хребця (vertebrae thoracicae ХІI) розміщені у лобовій площині, а нижні суглобові відростки (processus articulares inferiores) – у стріловій площині.
Особливості будови поперекових, крижових і куприкових хребців.
Особливості поперекових хребців
1. Мають соскоподібний відросток (processus mamillaris) та додатковий відросток (processus accessorius).
2. Масивне тіло (corpus).
3. Заокруглений короткий остистий відросток (processus spinosus).
4. Довгі поперечні відростки (processus transversi), які є рудиментами ребер (costae) і називаються реброподібними відростками; ребровими відростками (processus costiformes; processus costales).
5. Суглобові поверхні (facies articulares) лежать в стріловій площині, при цьому верхні суглобові поверхні (facies articulares superiores) обернені всередину, а нижні суглобові поверхні (facies articulares inferiores) – назовні.
тема 2
Крижова кістка [крижові хребці I – V] – os sacrum [vertebrae sacrales I – V]
Крижова кістка (os sacrum) утворена п’ятьма крижовими хребцями (vertebrae sacrales), які між собою зрослися. Вона має трикутну форму. Вгорі на ній розташована основа крижової кістки (basis ossis sacri), а внизу – верхівка крижової кістки (apex ossis sacri). На кістці є тазова поверхня (facies pelvica), або передня поверхня (facies anterior), та спинна поверхня (facies dorsalis), або задня поверхня (facies posterior).
На тазовій поверхні (facies pelvica) є чотири поперечні лінії (lineae transversae), які утворилися внаслідок зрощення тіл хребців (corpora vertebrarum). Є чотири пари передніх крижових отворів (foramina sacralia anteriora) і чотири пари задніх крижових отворів (foramina sacralia posteriora).
На спинній поверхні (facies dorsalis) внаслідок зрощення відростків (processus) утворилося п’ять гребенів (cristae):
- серединний крижовий гребінь (crista sacralis mediana) – непарний;
- присередній крижовий гребінь (crista sacralis medialis) – парні
- бічний крижовий гребінь (crista sacralis lateralis) – парні.
Всередині кістки проходить крижовий канал (canalis sacralis), який внизу на верхівці закінчується крижовим розтвором (hiatus sacralis). Останній обмежений двома крижовими рогами (cornua sacralia).
На бічних частинах (partes laterales) крижової кістки (os sacrum ) знаходяться вушкоподібні поверхні (facies auriculares) для з’єднання з аналогічними поверхнями клубових кісток (ossa iliae). Позаду вушкоподібної поверхні (facies auricularis) добре помітна горбистість крижової кістки (tuberositas ossis sacri).
Тіло V поперекового хребця (corpus vertebrae lumbalis V) з тілом I крижового хребця (corpus vertebrae sacralis I) утворюють кут (angulus), спрямований уперед – мис (promontorium).
Куприкова кістка; куприк (os coccygis; coccyx)
[Куприкові хребці I – IV; vertebrae coccygeae I – IV]
Куприкова кістка (os coccygis) (вид спереду і ззаду):
1 — cornua coccygea — рудименти верхніх суглобових відростків; 2 — рудименти поперечних відростків
Куприкова кістка утворена 3–5 куприковими хребцями (vertebrae coccygeae), які зрослися, має тіло куприкової кістки (corpus ossis coccygis) і спрямовані угору куприкові роги (cornua coccygea).
Усі хребці утворюють хребтовий стовп (columna vertebralis). Він має:
- первинну кривину (curvatura primaria). Первинні скривлення хребта є наслідком черевного згинання ембріона і зберігаються в грудній і тазовій ділянках. До них належать грудний кіфоз (kyphosis thoracica) і крижовий кіфоз (kyphosis sacralis) – це вигини, які обернені назад:
- вторинну кривину (curvatura secundaria). Вторинні скривлення хребта є дорсально ввігнутими, спричиненими дією м’язів плода, і на початковій стадіїї скоріше функціональні, ніж структурні. До них належать шийний лордоз (lordosis cervicis) і поперековий лордоз (lordosis lumbalis), які обернені вперед.
При неправильній поставі може розвинутись сколіоз (scoliosis) – бічний вигин хребтового стовпа (частіше в грудному відділі).
СКЕЛЕТ ГРУДНОЇ КЛІТКИ
Скелет грудної клітки (skeleton thoracis) є кістковою основою грудного відділу тулуба, де містяться життєво важливі органи (серце, легені). Грудна клітка утворена ззаду грудними хребцями, з боків - ребрами, спереду - грудниною.
Груднина (sternum)
Груднина (sternum), на відміну від інших кісток грудної клітки, належить до пізніх філогенетичних утворів, що розвинулися внаслідок злиття вентральних кінців ребер. Появу цієї кістки у більшості хребетних пов'язують з розвитком кінцівок. Це підтверджується тим, що у змій, які повторно втратили кінцівки, як відомо, груднини немає.
У людини груднина має форму дещо випуклої наперед подовженої пластинки.
Груднина складається з ручки груднини (manubrium sterni), тіла груднини (corpus sterni) і мечоподібного відростка (processus xiphoideus).
Між тілом груднини (corpus sterni) і ручкою груднини (manubrium sterni) утворюється кут груднини (angulus sterni), який добре пальпується під шкірою (cutis), відкритий дозаду.
На ручці груднини (manubrium sterni) зверху розташована яремна вирізка (incisura jugularis), а по боках – ключичні вирізки (incisurae clavicularеs).
На бічних поверхнях груднини є реброві вирізки (incisurae costales) для з’єднання з хрящами семи пар верхніх ребер (costae).
Груднина - губчаста кістка, вкрита тонкою пластинкою компактної речовини. Завдяки великій кількості кровоносних судин у груднині її використовують для переливання крові. Крім того, з груднини беруть донорський червоний кістковий мозок для пересадження хворим на променеву хворобу та ін.
Точки скостеніння в груднині виникають зверху донизу в такому порядку: у ручці на 4-му, у перших трьох сегментах на 7-9-му місяцях ембріогенезу, в 4-му сегменті - на 1-му й мечоподібному відростку найчастіше на 7-му році життя. Сегменти тіла груднини зростаються до 16 років, мечоподібній! відросток з тілом - після 30 років. Так само пізно виникає синостоз між тілом і ручкою груднини.
Ребра (costaе)
Людина має 12 пар ребер (costae). У далеких зоопредків людини, як і в багатьох сучасних ссавців, ребер значно більше. Кожне ребро - це зігнута вузька і трохи скручена по довжині пластинка. Складається з двох нерівних частин - більшої задньої кісткової частини та меншої передньої (ребрового хряща) і має два кінці - хребтовий, яким з'єднується з хребтом, і груднинний.
Кожне ребро (costa) складається з кісткової частини (реброва кістка – os costale) і хрящової частини (ребровий хрящ – cartilago costalis).
Верхні сім ребер (costae) – справжні ребра (costae verae), тому що вони самостійно з’єднуються з грудниною (sternum).
VIII–ХII ребра (costae) з грудниною не з’єднуються і називаються несправжніми ребрами (costae spuriae).
VIII–Х ребра (costae) сполучаються з хрящовою частиною вищележачого ребра.
XI–XII ребра мають короткий ребровий хрящ (cartilago costalis), який закінчується в м’язах черевної стінки, і ще називаються коливними ребрами (costae fluctuantes).
Кісткова частина ребра (реброва кістка – os costale) має передній кінець– груднинний кінець (extremitas sternalis) і задній кінець – хребтовий кінець (extremitas vertebralis).
На хребтовому кінці (extremitas vertebralis) розрізняють головку ребра (caput costae), на якій міститься суглобова поверхня головки ребра (facies articularis capitis costae). Вона у II – X ребер розділена на верхню і нижню частину гребенем головки ребра (crista capitis costae). I, XI, XII ребра такого гребеня не мають.
За головкою ребра (caput costae) розташована шийка ребра (collum costae), перед якою знаходиться горбок ребра (tuberculum costae).
На горбку ребра (tuberculum costae) є суглобова поверхня горбка ребра (facies articularis tuberculi costae) для з’єднання із ямкою поперечного відростка хребця (fovea costalis processus transversi).
Хребтовий кінець ребра (extremitas vertebralis costae), переходячи в тіло ребра (corpus costae), утворює кут ребра (angulus costae).
Тіло ребра (corpus costae) має внутрішню і зовнішню поверхні (facies interna et externa), верхній і нижній краї (margo superior et margo inferior).
На внутрішній поверхні нижнього краю ребра розташована борозна ребра (sulcus costae), де проходять судини і нерви.
Перше ребро [I] (costa prima [I]) має верхню і нижню поверхні, зовнішній і внутрішній краї. Кут ребра (angulus costae) сходиться з горбком ребра (tuberculum costae).
На верхній поверхні першого ребра (costa prima) міститься горбок переднього драбинчастого м’яза (tuberculum musculi scaleni anterioris), спереду від якого проходить борозна підключичної вени (sulcus venae subclaviae), а позаду – борозна підключичної артерії (sulcus arteriae subclaviae).
На зовнішній поверхні другого ребра [II] (costa secunda [II]) розташована горбистість переднього зубчастого м’яза (tuberositas musculi serrati anterioris).
Іноді, як явище атавізму, трапляється більше ребер. З віком збільшується нахил ребер.
Скостеніння ребер відбувається в такому порядку. На восьмому тижні ембріогенезу з'являється точка скостеніння в тілі; у головці та горбку ребра точки скостеніння виникають у 10-12 років. До 20 - 22 років, як правило, настає синостоз усіх частин ребра.
тема 3
Суглоби хребтового стовпа (articulationеs columnae vertebralis)
Атланто–осьовий суглоб (articulatio atlantoaxialis)
Атланто–осьовий суглоб складається з:
А. Серединного атланто–осьового суглоба (articulatio atlantoaxialis mediana)
Цей суглоб є:
- циліндричний (articulatio cylindrica) – за формою;
- комбінований (articulatio combinata) – за будовою (вид суглоба);
- одновісний – за функцією.
Суглобові поверхні (facies articulares):
- ямка зуба на атланті (fovea dentis atlantis);
- передня суглобова поверхня зуба осьового хребця (facies articularis anterior dentis axis);
- задня суглобова поверхня зуба осьового хребця (facies articularis posterior dentis axis);
- поперечна зв’язка атланта (ligamentum transversum atlantis).
Рухи навколо вертикальної осі (axis verticalis).
Види рухів:
- обертання (rotatio) голови вправо і вліво, тобто обертання назовні (rotatio externa);
- обертання досередини (rotatio interna).
Б. Бічного атланто–осьового суглоба (articulatio atlantoaxialis lateralis), парний
Він є:
- плоским (articulatio plana) – за формою;
- комбінованим (articulatio combinata) – за будовою (вид суглоба);
- багатовісним – за функцією.
Суглобові поверхні:
- нижні суглобові поверхні атланта (facies articulares inferiores atlantis);
- верхні суглобові поверхні осьового хребця (facies articulares superiores axis).
Рухи навколо вертикальної осі (axis verticalis).
Види рухів: обертання (rotatio) голови вправо і вліво.
Допоміжний апарат серединного атланто–осьового суглоба (art. atlantoaxialis mediana) та бічного атланто–осьового суглоба (art. atlantoaxialis lateralis) спільний і має:
- крилоподібні зв’язки (ligg. alaria);
- зв’язку верхівки зуба (lig. apicis dentis);
- хрестоподібну зв’язку атланта (lig. cruciforme atlantis), до складу якої входять:
- поздовжні пучки (fasciculi longitudinales);
- поперечну зв’язку атланта (lig. transversum atlantis);
- покрівельну перетинку (membrana tectoria).
Дуговідросткові суглоби (articulationes zygapophysiales)
або міжхребцеві суглоби (articulationes intervertebrales)
Дуговідросткові суглоби є:
- плоскі (articulationes planae) – за формою;
- комбіновані (articulationes combinatae) – за будовою (вид суглоба);
- багатовісні – за функцією.
Суглобові поверхні:
- нижні суглобові відростки хребця (processus articulares inferiores vertebrae), що розташовані у вище розміщеному хребці;
- верхні суглобові відростки хребця (processus articulares superiores vertebrae), що розташовані у нижче розміщеному хребці.
Рухи навколо:
- вертикальної осі (axis verticalis);
- стрілової осі (axis sagittalis);
- лобової осі (axis frontalis).
Вид руху: ковзання, суглоб є малорухомим (amphiarthrosis).
Допоміжний апарат представлений такими зв’язками:
- довгими (з’єднують між собою більше двох хребців);
- короткими (з’єднують між собою сусідні хребці).
До коротких зв’язок (ligamenta brevia) належать:
- жовта зв’язка (lig. flavum);
- міжостьовi зв’язки (ligg. interspinalia);
- міжпоперечні зв’язки (ligg. intertransversaria);
- поперечні зв’язки (ligg. transversa), вони укріплюють ці суглоби.
До довгих зв’язок (ligg. longa), які розташовані вздовж хребтового стовпа (columna vertebralis), належать:
- передня поздовжня зв’язка (lig. longitudinale anterius);
- задня поздовжня зв’язка (lig. longitudinale posterius);
- надостьова зв’язка (lig. supraspinale), яка у шийному відділі формує каркову зв’язку (lig. nuchae).
Магнітно-резонансні томограми хребта та з’єднань хребців
Попереково–крижовий суглоб (art. lumbosacralis)
Він за будовою, формою та функцією подібний до дуговідросткових суглобів (articulationes zygapophysiales).
Допоміжний апарат – клубово–поперекова зв’язка (lig. iliolumbale).
Між основою крижової кістки (basis ossis sacri) та тілом V поперекового хребця (corpus vertebrae lumbalis quinti [V]), зазвичай, є симфіз (symphysis).
Крижово–куприковий суглоб (articulatio sacrococcygea)
Крижово–куприковий суглоб утворений:
- верхівкою крижової кістки (apex ossis sacri);
- основою куприкової кістки (basis ossis coccygis).
Найчастіше це з’єднання є симфізом (symphysis).
Допоміжний аппарат:
- поверхнева задня крижово–куприкова зв’язка; поверхнева дорсальна крижово–куприкова зв’язка (lig. sacrococcygeum posterius superficiale; lig. sacrococcygeum dorsale superficiale);
- глибока задня крижово–куприкова зв’язка; глибока дорсальна крижово–куприкова зв’язка (lig. sacrococcygeum posterius profundum; lig. sacrococcygeum dorsale profundum);
- передня крижово–куприкова зв’язка; вентральна крижово–куприкова зв’язка (lig. sacrococcygeum anterius; lig. sacrococcygeum ventrale);
- бічна крижово–куприкова зв’язка (lig. sacrococcygeum laterale).
У жінок щілина крижово–куприкового симфізу (fissura sacrococcygea symphysis) більша, ніж у чоловіків, що дозволяє куприку (coccyx) значно відхилятись назад під час пологів, збільшуючи розмір нижнього отвору таза (apertura pelvis inferior).
З’єднання хребтового стовпа (juncturae columnae vertebralis)
з черепом (cranium)
Атланто–потиличний суглоб (articulatio atlantooccipitalis), парний
Він є:
- двовиростковий (articulatio bicondylaris) – за формою;
- комбінований (articulatio combinata) – за будовою (вид суглоба);
- двовісний – за функцією.
Суглобові поверхні:
- потиличні виростки (condylі occipitales);
- верхні суглобові поверхні атланта (facies articulares superiores atlantis).
Рухи навколо:
- лобової осі (axis frontalis);
- стрілової осі (axis sagittalis).
Види рухів:
- нахили голови вперед і назад, тобто згинання (flexio) і розгинання (extensio);
- нахили голови вправо і вліво, тобто відведення (abductio) і приведення (adductio).
Допоміжний апарат:
- передня атланто–потилична перетинка (membrana atlantooccipitalis anterior);
- задня атланто–потилична перетинка (membrana atlantooccipitalis posterior);
- бічна атланто–потилична зв’язка (lig. atlantooccipitale laterale).
З’єднання грудної клітки (juncturae thoracis)
З’єднання грудної клітки (juncturae thoracis) поділяються на:
- синдесмози грудної клітки (syndesmoses thoracis);
- синхондрози грудної клітки (synchondroses thoracis);
- суглоби грудної клітки (articulationes thoracis).
Грудна клітка (thorax) має:
- з’єднання ребер (juncturae costarum) із хребтовим стовпом (columna vertebralis);
- з’єднання ребер (juncturae costarum) із грудниною (sternum);
- з’єднання ребер (juncturae costarum) між собою.
До синдесмозів грудної клітки (syndesmoses thoracis) належать:
- зовнішня міжреброва перетинка (membrana intercostalis externa);
- внутрішня міжреброва перетинка (membrana intercostalis interna).
До синхондрозів грудної клітки (synchondroses thoracis) належать:
- реброво–груднинний синхондроз (synchondrosis costosternalis);
- синхондроз першого ребра (synchondrosis costae primae);
- груднинні синхондрози (synchondroses sternales).
До груднинних синхондрозів (synchondroses sternales) належать:
- груднинний мечоподібний симфіз (symphysis xiphosternalis);
- ручко–груднинний симфіз (symphysis manubriosternalis) або ручко–груднинний синхондроз (synchondrosis manubriosternalis).
Суглоби грудної клітки (articulationеs thoracis)
Реброво–хребцеві суглоби (articulationеs costovertebrales)
За будовою вони складаються з двох суглобів:
- суглоба головки ребра (articulatio capitis costae);
- реброво–поперечного суглоба (articulatio costotransversaria). Вони є комбінованими суглобами (articulationes combinatae).
Суглобові поверхні:
- головка ребра і реброві ямки на хребцях (caput costae et foveae costales vertebrarum);
- горбок ребра і реброва ямка поперечного відростка хребця (tuberculum costae et fovea costalis processus transversi vertebrae).
Рухи навколо осі, що проходить через ці два суглоби.
Види рухів:
- обертання ребер (rotatio costarum), внаслідок чого відбувається:
- піднімання ребра;
- опускання ребра.
А. Суглоб головки ребра (articulatio capitis costae)
Суглоб головки ребра є:
- кулястий (articulatio spheroidea) – за формою;
- комбінований (articulatio combinata) – за будовою (вид суглоба);
- тривісний – за функцією.
Суглобові поверхні:
- головка ребра (caput costae);
- верхні реброві ямки тіл хребців (foveae costales superiores corporum vertebrarum);
- нижні реброві ямки тіл хребців (foveae costales inferiores corporum vertebrarum).
Рухи навколо майже стрілової осі (axis sagittalis).
Види рухів:
- обертання ребер (rotatio costarum), внаслідок чого відбувається:
- піднімання ребер;
- опускання ребер.
Допоміжний апарат:
- промениста зв’язка головки ребра (lig. capitis costae radiatum);
- внутрішньосуглобова зв’язка головки ребра (lig. capitis costae intraarticulare). Вона існує лише у з’єднаннях II – X ребер з хребтом.
Б. Реброво–поперечний суглоб (articulatio costotransversaria)
Він існує між I – X ребрами та відповідним грудним хребцем і є:
- циліндричним (articulatio cylindrica) – за формою;
- комбінованим (articulatio combinata) – за будовою (вид суглоба);
- одновісним – за функцією.
Суглобові поверхні:
- горбок ребра (tuberculum costae);
- реброва ямка поперечного відростка хребця (fovea costalis processus transversi vertebrae).
Рухи навколо майже стрілової осі (axis sagittalis), проведеної через головку ребра.
Вид рухів: обертання ребер (rotatio costarum), внаслідок чого відбувається:
- піднімання ребер;
- опускання ребер.
Допоміжний апарат:
- реброво–поперечна зв’язка (lig. costotransversarium), яка складається з:
- верхньої реброво–поперечної зв’язки (lig. costotransversarium superius);
- бічної реброво–поперечної зв’язки (lig. costotransversarium laterale);
- попереково–реброва зв’язка (lig.lumbocostale).
Груднинно–реброві суглоби (articulationes sternocostales)
Груднинно–реброві суглоби утворені ребровими хрящами (cartilagines costales) II–VII ребер (costae II–VII) та відповідною вирізкою груднини.
Цей суглоб є:
- плоский (articulatio plana) – за формою;
- простий (articulatio simplex) – за будовою (вид суглоба);
- тривісний – за функцією.
Суглобові поверхні:
- реброва вирізка груднини (incisura costalіs sterni);
- груднинний кінець ребра (extremitas sternalis costae).
Рухи навколо:
- вертикальної осі (axis verticalis);
- стрілової осі (axis sagittalis);
- лобової осі (axis frontalis).
Види рухів, цей суглоб є малорухомим суглобом (amphiarthrosis) в якому відбуваються:
- піднімання ребер;
- опускання ребер.
Допоміжний апарат:
- внутрішньосуглобова груднинно–реброва зв’язка (lig. sternocostale intraarticulare), вона зміцнює суглоб, який зчленовує II ребро (costa II) з грудниною (sternum);
- променисті груднинно–реброві зв’язки (ligg. sternocostalia radiata);
- перетинка груднини (membrana sterni);
- реброво–мечоподібні зв’язки (ligg. costoxiphoidea) зв’язують хрящ VII ребра з мечоподібним відростком.
Міжхрящові суглоби (articulationes interchondrales)
Вони знаходяться між ребровими хрящами VII – X ребер (cartilagines costales VII – X costarum). Передні кінці цих ребер, не досягаючи груднини, з’єднуються кожний з хрящем розміщеного вище ребра з допомогою сполучної тканини (textus connectivus fibrosus).
Реброво–хрящові суглоби (articulationes costochondrales)
Реброво–хрящові суглоби з’єднують:
- кісткову частину ребра (pars ossea costae) з ребровими хрящами (cartilagines costales), у них відсутня суглобова порожнина (cavitas articularis).
З’єднання грудного пояса (juncturae cinguli pectoralis)
Синдесмози та суглоби грудного пояса
З’єднання грудного пояса (juncturae cinguli pectoralis) поділяються на:
- синдесмози грудного пояса; синдесмози пояса верхньої кінцівки (syndesmoses cinguli pectoralis; syndesmoses cinguli membri superioris);
- суглоби грудного пояса; суглоби пояса верхньої кінцівки (articulationes cinguli pectoralis; articulationes cinguli membri superioris).
Окрім цих з’єднань, на рівні з’єднань грудного пояса (juncturae cinguli pectoralis) є зв’язки (ligamenta), які сполучають різні анатомічні утвори лопатки (scapula) і не мають відношення до суглобів (articulationes).
Такі зв’язки (ligamenta) називаються несправжніми зв’язками лопатки (ligamenta spuria scapulae), або власними зв’язками лопатки (ligamenta propria scapulae).
Власні зв’язки лопатки (ligamenta propria scapulae):
1. Дзьобо–надплечова зв’язка (lig. coracoacromiale), вона натягнута над плечовим суглобом (articulatio humeri) між верхівкою надплечового відростка (acromion) і дзьобоподібним відростком лопатки (processus coracoideus scapulae).
Ця зв’язка (ligamentum) захищає плечовий суглоб (articulatio humeri) угорі та обмежує рухи плечової кістки (humerus) вверх при відведенні плеча (brachium).
Якщо піднімати (відводити) плечову кістку вище 700, то вона впирається у дзьобо–надплечову зв’язку (lig. coracoacromiale) і при подальшому русі вгору починає рухатись лопатка (scapula) та ключиця (clavicula) у груднинно–ключичному суглобі (articulatio sternoclavicularis).
Дзьобо–надплечову зв’язку (lig. coracoacromiale) разом з відростками, до яких вона кріпиться, називають склепінням плечового суглоба (fornix articulationis humeri).
2 Верхня поперечна зв’язка лопатки (lig. transversum scapulae superius) розташовується над вирізкою лопатки (incisura scapulae), перетворюючи цю вирізку в отвір.
3. Нижня поперечна зв’язка лопатки (lig. transversum scapulae inferius) розміщена на задній поверхні лопатки (facies posterior scapulae) і натягнута між основою надплечового відростка (basis acromii) та заднім краєм суглобової западини лопатки (margo posterior cavitatis glenoidalis scapulae).
Через отвори під вищезгадуваними зв’язками проходять судини і нерви.
Власні зв’язки, за новою анатомічною номенклатурою (Сан–Паулу, 1997), належать до синдесмозів грудного пояса (syndesmoses cinguli pectoralis).
До суглобів грудного пояса; суглобів пояса верхньої кінцівки (articulationes cinguli pectoralis; articulationes cinguli membri superioris) належать:
- груднинно–ключичний суглоб (articulatio sternoclavicularis);
- надплечово–ключичний суглоб (articulatio acromioclavicularis).
Груднинно–ключичний суглоб (art. sternoclavicularis)
Груднинно–ключичний суглоб є:
- кулястий (articulatio spheroidea) – за формою;
- комплексний (articulatio complexa) – за будовою (вид суглоба);
- тривісний – за функцією.
Суглобові поверхні:
- ключична вирізка груднини (incisura clavicularis sterni);
- груднинний кінець ключиці (extremitas sternalis claviculae).
Рухи навколо:
- вертикальної осі (axis verticalis);
- лобової осі (axis frontalis);
- стрілової осі (axis sagittalis).
Види рухів:
- піднімання й опускання ключиці (levatio et descensus claviculae);
- рухи вперед і назад;
- обертання ключиці (rotatio claviculae);
- колове обертання (circumductio).
Допоміжний апарат:
- суглобовий диск (discus articularis);
- передня груднинно–ключична зв’язка (lig. sternoclaviculare anterius);
- задня груднинно–ключична зв’язка (lig. sternoclaviculare posterius);
- реброво–ключична зв’язка (lig. costoclaviculare);
- міжключична зв’язка (lig. interclaviculare).
Надплечово–ключичний суглоб (art. acromioclavicularis)
Надплечово–ключичний суглоб є:
- плоский (articulatio plana) – за формою;
- простий (articulatio simplex) – за будовою (вид суглоба), або комплексний у 30 % випадків;
- тривісний – за функцією.
Суглобові поверхні:
- ключична суглобова поверхня надплечового відростка лопатки (facies articularis clavicularis acromii scapulae);
- надплечовий кінець ключиці (extremitas acromialis claviculae).
Рухи навколо:
- вертикальної осі (axis verticalis);
- лобової осі (axis frontalis);
- стрілової осі (axis sagittalis).
Види рухів, він є малорухомий (amphiarthrosis), відбуваються:
- рухи лопатки дозаду та в присереднью сторону до хребта.
Допоміжний апарат:
- суглобовий диск (discus articularis) в 30 % випадків;
- надплечово–ключична зв’язка (lig. acromioclaviculare);
- дзьобо–ключична зв’язка (lig. coracoclaviculare), яка складається з трапецієподібної зв’язки (lig. trapezoideum) і конічної зв’язки (lig. conoideum).
хребтовий стовп, хребет в цілому(columna vertebralis)
Він складається з усіх справжніх хребців (vertebrae verae), крижової кістки (os sacrum) та куприка (os coccygis) і міжхребцевих симфізів (symphyses intervertebrales) із зв’язковим апаратом.
Функціональне значення хребтового стовпа (columna vertebralis):
- підтримує голову (caput);
- є гнучкою віссю стовбура або тулуба (truncus);
- бере участь в утворенні стінок грудної, черевної і тазової порожнин (cavitates thoracis, abdominis et pelvis).
У хребтовому каналі (canalis vertebralis) міститься спинний мозок (medulla spinalis), його оболони (meninges spinales) і судини (vasa).
Спереду хребет (columna vertebralis) є найширшим біля крижової кістки (os sacrum), догори поступово звужується до рівня V грудного хребця (vertebra thoracica V); звідси поперечник хребта починає наростати до ділянки нижніх шийних хребців (vertebrae cervicales inferiores), потім знову звужується.
Розширення хребта у верхній грудній ділянці (regio pectoralis) пояснюється тим, що тут фіксується верхня кінцівка (membrum superius).
Ззаду на хребтовому стовпі (columna vertebralis) відмічаються дві борозни (sulci dorsales); посередині вони відокремлені одна від одної гребенем з остистих відростків (processus spinosi), з боків обмежовані підвищеннями, утвореними поперечними відростками (processus transversi).
Збоку хребта (columna vertebralis) видно 23 пари міжхребцевих отворів (foramina intervertebralia), які служать для виходу спинномозкових нервів (nervi spinales) з хребтового каналу (canalis vertebralis); з них нижні – найширші, верхні – найвужчі.
Хребтовий стовп (columna vertebralis) має такі кривини:
- первинну кривину (curvatura primaria);
- вторинну кривину (curvatura secundaria).
Первинна кривина (curvatura primaria) знаходиться в ембріоні та в плоді, що обумовлено черевним згинанням в утробі матері. Ця кривина зберігається і в дорослого у вигляді грудного і крижового кіфозів (kyphosis thoracica et sacralis).
Вторинна кривина (curvatura secundaria) формується після народження дитини. Коли дитина починає тримати голову, а це у 2–3 місяці, формується шийний вигин хребтового стовпа вперед – шийний лордоз (lordosis cervicalis; lordosis colli).
Вигин грудного відділу хребтового стовпа назад – грудний кіфоз (kyphosis thoracica), що зміцнюється після народження, при сидінні дитини.
Коли дитина починає стояти та ходити, а це у 1–1,5 роки, утворюється поперековий лордоз (lordosis lumbalis).
Вищеперераховані вигини є природними (нормальними) і фізіологічними.
До фізіологічних вигинів деякі автори відносять і незначний вигин хребта убік – сколіоз (scoliosis), що з’являється внаслідок фізіологічного розвитку м’язів правої або лівої половин тіла людини.
Патологічними вигинами є вигини хребтового стовпа вперед, назад або вбік.
Довжина хребта чоловіка становить приблизно
Хребет жінки має завдовжки в середньому
У старечому віці спостерігається вкорочення
хребта на
Загалом довжина хребтового стовпа становить близько 2/5 всієї довжини тіла.
Рухи хребтового стовпа:
- навколо лобової осі (axis frontalis) – згинання і розгинання (flexio et extensio);
- навколо стрілової осі (axis sagittalis) – згинання вбік (відведення [abduction] хребта від серединної площини [planum medianum]);
- навколо вертикальної осі (axis verticalis) – повороти (rotationes);
- пружинний рух, при якому змінюють свою величину кривини хребта (наприклад при стрибках).
Більшою рухомістю відзначаються верхній поперековий і шийний відділі. I і II шийні хребці дають можливість голові робити найрізноманітніші і досить великі екскурсії.
Міжхребцеві диски (disci intervertebrales) зменшують поштовхи і струси, утворюють з’єднання міцні, але разом з тим досить еластичні, які допускають рухи в усі боки.
Грудна клітка в цілому (thorax totalis)
Грудну клітку (thorax) утворюють:
- 12 грудних хребців (vertebrae thoracicae);
- 12 пар ребер (costae);
- груднина (sternum).
Ребра відокремлені одне від одного міжребровими просторами (spatia intercostalia).
Грудна клітка (thorax) має:
- верхній отвір грудної клітки (apertura thoracis superior);
- нижній отвір грудної клітки (apertura thoracis inferior).
Терміни “вхід у грудну клітку” і “вихід з грудної клітки” використовуються клініцистами по–різному. Так, “синдром грудного вихідного отвору” відповідає грудному вхідному отвору у новій термінології.
Верхній отвір грудної клітки (apertura thoracis superior) обмежований:
- яремною вирізкою груднини (incisura jugularis sterni);
- першими ребрами (costae primae);
- тілом І грудного хребця (corpus vertebrae thoracicae primae).
Нижній отвір грудної клітки (apertura thoracis inferior) обмежований:
- тілом XII грудного хребця (corpus vertebrae thoracicae duodecimae);
- нижніми ребрами (costae inferiores);
- мечоподібним відростком груднини (processus xiphoideus sterni).
Передньобічний край нижнього отвору грудної клітки (margo anteriolateralis aperturae thoracis inferioris) обмежений з’єднаними між собою VII–X ребрами. Це з’єднання називається ребровою дугою (arcus costalis).
Права реброва дуга (arcus costalis dexter) і ліва реброва дуга (arcus costalis sinister) утворюють з боків підгруднинний кут (angulus infrasternalis).
З обох боків вздовж тіл грудних хребців (corpora vertebrarum thoracicarum) у порожнині грудної клітки вертикально розташовані легеневі борозни (sulci pulmonales).
Форма грудної клітки
Грудна клітка у людини помітно сплющена спереду назад, що зумовлено дорзальним переміщенням лопаток у зв'язку з вертикальним положенням тіла і зміною функцій верхніх кінцівок. Форму грудної клітки людини можна порівняти з дещо сплющеним сагітально зрізаним конусом, основа якого спрямована донизу, а звужена частина — догори .
Розміри й форма грудної клітки у людини досить різноманітні, що визначається віковими і статевими особливостями, індивідуальною мінливістю, умовами розвитку її росту індивіда. Велике значення мають також хронічні захворювання, контакт з професійними шкідливостями тощо.
Для визначення параметрів грудної клітки у людини використовують співвідношення таких розмірів (за М. Г. Привесом): 1) передньозаднього — від точки прикріплення VII ребра до груднини і до остистого відростка хребця, розташованого по горизонталі на тому самому рівні;
2) поперечного - з'єднує сьомі (праве і ліве) ребра в точках, які найбільше виступають; 3) висоти — вимірюється по вертикалі, від краю яремної вирізки груднини до горизонтальної лінії, що проходить через нижні точки десятих ребер.
Індекс ширини визначаю 11, за формулою
де а — поперечний, б — передньо-задній розміри грудної клітки.
Коливання індексу в межах 110—180 вважають нормальними. Якщо індекс менший за 130, грудна клітка вузька, понад 140 — широка.
Розрізняють три основні форми грудної клітки:
1) конічну, або інспіраторну (ніби фіксовану на висоті вдиху), у людей з добре розвинутою мускулатурою, міцних, здорових;
2) плоску, або експіраторну (ніби в стані видиху), коли передня грудна стінка подовжена, сплющена і стоїть майже вертикально, підгруднинний кут гострий, передньо-задній розмір зменшений; характерна для людей з слабко розвиненою мускулатурою верхніх кінцівок і грудної клітки, при збільшенні або зменшенні грудного кіфозу;
3) циліндричну, що займає середнє положення між двома, описаними вище.
Грудний пояс (cingulum pectorale), або пояс верхньої кінцівки (cingulum membri superioris), у людини, як і в інших ссавців, неповний і не охоплює цілком тулуба, як у нижчих хребетних. Ця ланка у людини складається з двох кісток: лопатки і ключиці.
Проміжна проекція