Заняття 29
АРТЕРІЇ НИЖНЬОЇ КІНЦІВКИ: СТЕГНОВА І ПІДКОЛІННА АРТЕРІЇ.
аРТЕРІЇ ГОМІЛКИ.
аРТЕРІЇ СТОПИ.
Стегнова артерія
(femoralis)
Облітеруючі захворювання судин нижніх кінцівок (захворювання, що супроводжуються звуженням просвіту судини) займають перше місце за клінічним значенням і частотою та складають основну групу органічних артеріопатій, доступних хірургічному лікуванню. Для діагностики і лікування цих станів необхідно знати, насамперед нормальну анатомію судин, їх галуження та топографічні співвідношення.
Облітерація судин гомілки та ступні є ознакою облітеруючого ендартерііту, уражає переважно чоловіків віком 20-40 років і може стати причиною ампутацій кінцівки й інвалідності в молодому віці. Глибокі знання анатомії судин дають можливість майбутнім судинним хірургам більш точно ставити діагноз з даної патології, а також проводити різного роду профілактичні заходи, направлені на попередження розвитку патології судин.
Стегнова артерія (a. femoralis) є безпосереднім продовженням зовнішньої клубової артерії (a.iliaca externa), проходить під пахвинною зв’язкою (lig.inguinale) через судинну затоку (lacuna vasorum) у супроводі однойменної вени латерально, з'являється на передній ділянці стегна збоку від стегнової вени (v.femoralis).
Далі стегнова артерія (a. femoralis) лягає в клубово–гребінну борозну (sulcus iliopectineus), проходить вниз по передній стегновій ділянці (regio femoris anterior) в стегновій борозні (sulcus femoralis) і заходить у привідний канал (canalis adductorius), через який проникає в підколінну ямку (fossa poplitea), де продовжується в підколінну артерію (a. poplitea).
Стегнова артерія проектується на передню поверхню шкіри стегна уздовж прямої лінії, що з'єднує точку на межі між середньою та внутрішньою третинами lig. inguinale з присереднім надвиростком стегнової кістки.
Ближче до поверхні вона розташована під пахвинною зв'язкою, де, притискаючи судину до верхньої гілки лобкової кістки, легко промацується її пульсація.
Від стегнової артерії (a. femoralis) відходять:
- поверхнева надчеревна артерія (a. epigastrica superficialis), яка відходить від стегнової артерії безпосередньо під пахвинною зв'язкою, потім проходить на передню стінку живота (paries anterior abdоminis) у підшкірній клітковині, піднімається догори в напрямку пупка і кровопостачає:
- нижній відділ апоневроза зовнішнього косого м’яза живота;
- шкіру над апоневрозом зовнішнього косого м’яза живота;
- поверхнева огинальна артерія клубової кістки (a. circumflexa ilii superficialis) у більшості випадків починається спільним стовбуром з попередньою артерією, тягнеться паралельно до пахвинної зв'язки назовні і догори, розгалужуючись:
- у м’язах (musculi) та шкірі (cutis) біля верхньої передньої клубової ості (spina iliaca anterior superior);
- поверхнева зовнішня соромітна артерія (a. pudenda externa superficialis);
- глибока зовнішня соромітна артерія (a. pudenda externa profunda);
Поверхнева і глибока зовнішні соромітні артерії: розгалужується на:
- передні губні гілки (rr. labiales anteriores) до великих соромітних губ (labia majora pudendi) у жінок;
- передні калиткові гілки (rr. scrotales anteriores) до калитки (scrotum) у чоловіків;
- пахвинні гілки (rr. inguinales);
- глибока стегнова артерія (a. femoris profunda)
відходить від заднього півкола
стегнової артерії на 3 —
Від глибокої стегнової артерії (a. femoris profunda) відходять:
- присередня огинальна артерія стегна (a. circumflexa femoris medialis);
- бічна огинальна артерія стегна (a. circumflexa femoris lateralis);
- три пронизні артерії (aa. perforantes), що кровопостачають м’язи заднього відділу стегна (musculi compartimenti femoris posterioris);
- низхідна колінна артерія (a. descendens genus) відходить від стегнової артерії (a. femoralis) у привідному каналі (canalis adductorius), виходить на передню поверхню стегна (facies anterior femoris) через привідний розтвір (hiatus adductorius) цього каналу і опускається до колінного суглоба (art. genus), де бере участь в утворенні суглобової колінної сітки (rete articulare genus), постачає кров'ю т. vastus medialis і articulatio genus.
Дистальні гілки глибокої артерії стегна широко сполучаються між собою і з гілками підколінної артерії, що дуже важливо для розвитку обхідного кровообігу в разі перев'язування стегнової артерії нижче відходження глибокої артерії стегна.
Численні м'язові гілки середнього н дрібного калібру відходять від стегнової артерії до прилеглих м'язів.
Підколінна артерія
(arteria poplitea)
Підколінна артерія є безпосереднім продовженням стегнової артерії (a. femoralis) після виходу останньої через нижній (задній) отвір привідного каналу, проходить попереду великогомілкового нерва (n. tibialis) та підколінної вени (v. poplitea).
Артерія спускається зверху донизу, розташовуючись у глибині підколінної ямки, де її супроводжує однойменна вена (проходить більш поверхнево) і великогомілковий нерв, який лежить безпосередньо під фасцією. і на рівні нижнього краю підколінного м’яза (margo inferior musculi poplitei) розгалужується на:
- передню великогомілкову артерію (a. tibialis anterior);
- задню великогомілкову артерію (a. tibialis posterior).
Від підколінної артерії відходять такі гілки:
- бічна верхня колінна артерія (a. superior lateralis genus);
- присередня верхня колінна артерія (a. superior medialis genus);
- середня колінна артерія (a. media genus);
- бічна нижня колінна артерія (a. inferior lateralis genus);
- присередня нижня колінна артерія (a. inferior medialis genus);
- литкові артерії (aa. surales).
Усі ці артерії беруть участь у кровопостачанні колінного суглоба (art. genus) та м’язів (musculi) навколо нього.
Вони беруть участь в утворенні:
- суглобової колінної сітки (rete articulare genus);
- наколінкової сітки (rete patellare).
Усі ці гілки разом з низхідною артерією коліна (від стегнової артерії) та гілками передньої великогомілкової артерії утворюють навколо коліна густу суглобову сітку коліна (rete articularе genus), що постачає кров'ю м'які тканини, кістки, м'язи та внутрішньосуглобові утвори колінного суглоба.
Підколінна артерія (a. poplitеa) спускається зверху донизу, розташовуючись у глибині підколінної ямки, де її супроводжує однойменна вена (проходить більш поверхнево) і великогомілковий нерв, який лежить безпосередньо під фасцією. Далі артерія розгалужується на передню та задню великогомілкові артерії.
Артерії гомілки та стопи
Задня великогомілкова артерія
(arteria tibialis posterior)
Задня великогомілкова артерія (a. tibialis posterior) є продовженням підколінної артерії (a. poplitea), проходить у гомілково–підколінному каналі (canalis cruropopliteus) і виходить з–під присереднього краю камбалоподібного м’яза (margo medialis musculi solei) позаду присередньої кісточки (malleolus medialis),
проходить в окремому фіброзному каналі під тримачем м’язів–згиначів (retinaculum musculorum flexorum) на підошву (planta), де розгалужується на:
- присередню підошвову артерію (a. plantaris medialis);
- бічну підошвову артерію (a. plantaris lateralis).
Гілками задньої великогомілкової артерії (a. tibialis posterior) є:
1. Малогомілкова огинальна гілка (ramus circumflexus fibularis; ramus circumflexus peronealis), що відходить від початку задньої великогомілкової артерії (a. tibialis posterior) і, огинаючи головку малогомілкової кістки (caput fibulae), приєднується до суглобової колінної сітки (rete articulare genus).
2. Mалогомілкова артерія (a. fibularis; a. peronea), що проходить у нижньому м’язово–малогомілковому каналі (canalis musculoperoneus inferior), кровопостачає малогомілкові м’язи (musculi fibulares; musculi peronei) і позаду бічної кісточки (malleolus lateralis) розгалужується на:
- бічні кісточкові гілки (rr. malleolares laterales), які беруть участь в утворенні бічної кісточкової сітки (rete malleolare laterale);
- п’яткові гілки (rr. calcanei), приймають участь в утворенні п’яткової сітки (rete calcaneum);
- сполучну гілку (r. communicans), яка сполучає малогомілкову артерію (a. fibularis) із задньою великогомілковою артерією (a. tibialis posterior).
3. Присередні кісточкові гілки (rr. malleolares mediales), що беруть участь в утворенні присередньої кісточкової сітки (rete malleolare mediale).
4. М’язові гілки (rr. musculares) кровопостачають:
- глибокі м’язи та поверхневі м’язи заднього відділу гомілки (musculi profundi et superficiales compartimenti cruris posterioris).
5. Живильна артерія великогомілкової кістки (a. nutricia tibiae; a. nutriens tibiae);
6. Бічна підошвова артерія (a. plantaris lateralis), що є однією з кінцевих гілок задньої великогомілкової артерії (a.tibialis posterior), лежить в бічній підошвовій борозні (sulcus plantaris lateralis), прямує присередньо і, анастомозуючи з глибокою підошвовою артерією (a.plantaris profunda), яка відходить від тильної артерії стопи (a.dorsalis pedis), утворює глибоку підошвову дугу (arcus plantaris profundus).
Бічна підошвова артерія (a. plantaris lateralis) віддає чотири підошвові плеснові артерії (aa. metatarsales plantares), які переходять у загальні підошвові пальцеві артерії (aa. digitales plantares communes).
Кожна з цих артерій (aa. digitales plantares communes) розгалужується на дві власні підошвові пальцеві артерії (aa. digitales plantares propriae), які кровопостачають на підошві (planta) шкіру з обох боків відповідних пальців стопи (cutis digitorum pedis).
7. Присередня підошвова артерія (a. plantaris medialis), що є однією з кінцевих гілок задньої великогомілкової артерії (a. tibialis posterior), має глибоку гілку (ramus profundus) і поверхневу гілку (ramus superficialis), лягає у присередню підошвову борозну (sulcus plantaris medialis) та кровопостачає присередні м’язи підошви (musculi mediales plantae), анастомозуючи з першою тильною плесновою артерією (a. metatarsalis dorsalis prima).
8. Передня великогомілкова артерія (a. tibialis anterior), що відходить від підколінної артерії (a. poplitea) в підколінній ямці (fossa poplitea), заходить в гомілково–підколінний канал (canalis cruropopliteus) і відразу виходить з нього через верхній відділ міжкісткової перетинки (membrana interossea).
Передня великогомілкова артерія
(a. tibialis anterior)
Передня великогомілкова артерія (a. tibialis anterior) через передній отвір гомілково-підколінного каналу потрапляє в передню ділянку гомілки, де спускається між т. tibialis anterior і т. extensor digitorum по передній поверхні міжкісткової мембрани (facies anterior membranae interosseae) між м’язами переднього відділу гомілки (musculi compartimenti cruris anterioris) і, проходячи під верхнім тримачем м’язів–розгиначів (retinaculum musculorum extensorum superius) та під нижнім тримачем м’язів–розгиначів (retinaculum musculorum extensorum inferius), продовжується на стопу під назвою тильної артерії стопи (a. dorsalis pedis). Артерію супроводжують дві вени і глибокий малогомілковий нерв.
Від передньої великогомілкової артерії (a. tibialis anterior) відходять наступні гілки:
- задня поворотна великогомілкова артерія (a. recurrens tibialis posterior), що бере участь в утворенні суглобової колінної сітки (rete articulare genus);
Ці судини, піднімаючись догори, беруть участь в утворенні суглобової сітки коліна;
- передня поворотна великогомілкова артерія (a. recurrens tibialis anterior), що бере участь в утворенні суглобової колінної сітки (rete articulare genus);
- м’язові гілки (rr. musculares), які кровопостачають м’язи (musculi) переднього відділу гомілки (compartimentum cruris anterius) , кістки та шкіру гомілки;
- передня бічна кісточкова артерія (a. malleolaris anterior lateralis), що бере участь в утворенні бічної кісточкової сітки (rete malleolare laterale);
- передня присередня кісточкова артерія (a. malleolaris anterior medialis), що бере участь в утворенні присередньої кісточкової сітки (rete malleolare mediale).
Тильна артерія стопи
(arteria dorsalis pedis)
Тильна артерія стопи (a. dorsalis pedis) є продовженням передньої великогомілкової артерії (a. tibialis anterior),
проходить у першому міжкістковому проміжку (spatium interosseum primum), де розгалужується на:
- першу тильну плеснову артерію (a. metatarsalis dorsalis prima);
- глибоку підошвову артерію (a. plantaris profunda).
Перша тильна плеснова артерія (a. metatarsalis dorsalis prima) розгалужується на три тильні пальцеві артерії (aa. digitales dorsales), які йдуть з боків тильної поверхні великого пальця стопи (facies dorsalis hallucis) і присереднього боку другого пальця (facies medialis digiti secundi).
Глибока підошвова артерія (a. plantaris profunda) проходить через перший міжплесновий проміжок (spatium intermetatarsale primum) на підошву (planta) і, анастомозуючи з бічною підошвовою артерією (a. plantaris lateralis), утворює глибоку підошвову дугу (arcus plantaris profundus).
Тильна артерія стопи (a. dorsalis pedis) має такі гілки:
- бічну заплеснову артерію (a. tarsalis lateralis);
- присередню заплеснову артерію (a. tarsalis medialis) до бічного краю стопи (margo lateralis pedis) і присереднього краю стопи (margo medialis pedis);
- дугоподібну артерію (a. arcuata), від якої відходять:
- І–ІV тильні плеснові артерії (aa. metatarsales dorsales prima – quarta [І–ІV]).
Кожна з І–ІV тильних плеснових артерій (aa. metatarsales dorsales prima – quarta [І–ІV]) поділяється на дві тильні пальцеві артерії (aa. digitales dorsales), які кровопостачають тильні поверхні сусідніх пальців (facies dorsales digitorum).
Пульсацію тильної артерії стопи (a. dorsalis pedis) можна промацати притискаючи судину до медіальної клиновидної кістки між сухожилками м”язів довгого розгинача великого пальця і довгого розгинача пальців, де артерія проходить під шкірою.
АНАСТОМОЗИ між ГІЛКАМИ АРТЕРІЙ ТАЗА
та НИЖНЬОЇ КІНЦІВКИ
У системі артерій таза та нижньої кінцівки утворюються анастомози (anastomoses) між гілками:
- клубових артерій (aa. iliacae);
- стегнової артерії (a. femoralis);
- підколінної артерії (a. poplitea);
- великогомілкових артерій (aa. tibiales), які забезпечують обхідний (коллатеральний) кровотік артеріальної крові та кровопостачання суглобів.
Анастомози є такі:
1. Aнастомози між гілками (rami) внутрішньої клубової артерії (a. iliaca interna) та стегнової артерії (a. femoralis).
2. Aнастомози між лобковою гілкою (r. pubicus) від затульної артерії (a. obturatoria) і затульною гілкою (r. obturatorius) нижньої надчеревної артерії (a. epigastrica inferior), цей анастомоз одержав назву "корона смерті" (corona mortis).
3. Aнастомози навколо кульшового суглоба (art. coxae):
- кульшовозападинна гілка затульної артерії (ramus acetabularis arteriae obturatoriae) анастомозує із гілками нижньої сідничної артерії (rami arteriae gluteae inferioris) від внутрішньої клубової артерії (a. iliaca interna) та з присередньою огинальною артерією стегна (a. circumflexa femoris medialis) з глибокої стегнової артерії (a. profunda femoris);
- анастомозують між собою верхня і нижня сідничні артерії (аa. gluteae superior et inferior), обидві від внутрішньої клубової артерії (a. iliaca interna);
- анастомозують між собою присередня і бічна огинальні артерії стегна (aa. circumflexae femoris medialis et lateralis) від глибокої стегнової артерії (a. profunda femoris).
4. Aнастомози між гілками стегнової артерії (rami arteriae femoralis) та гілками артерій, які відходять від інших судин: поверхнева надчеревна артерія (a. epigastrica superficialis) від стегнової артерії (a. femoralis) з верхньою надчеревною артерією (a. epigastrica superior) від внутрішньої грудної артерії (a. thoracica interna) в передній стінці живота (paries anterior abdominis).
5. Бічна верхня колінна артерія (a. superior lateralis genus), бічна нижня колінна артерія (a. inferior lateralis genus), присередня верхня колінна артерія (a. superior medialis genus) і присередня нижня колінна артерія (a. inferior medialis genus). Усі гілки підколінної артерії (a. poplitea) анастомозують між собою та з низхідною колінною артерією (a. descendens genus) із стегнової артерії (a. femoralis).
6. Біля присередньої кісточки (malleolus medialis) є присередня кісточкова сітка (rete malleolare mediale), яка утворена:
- передньою присередньою кісточковою артерією (a. malleolaris anterior medialis), гілка передньої великогомілкової артерії (a. tibialis anterior);
- присередніми кісточковими гілками (rr. malleolares mediales), від задньої великогомілкової артерії (a. tibialis posterior);
- присередніми заплесновими артеріями (aa. tarsales mediales), від тильної артерії стопи (a. dorsalis pedis).
7. Біля бічної кісточки (malleolus lateralis) є бічна кісточкова сітка (rete malleolare laterale), яка утворена:
- передньою бічною кісточковою артерією (a. malleolaris anterior lateralis), від передньої великогомілкової артерії (a. tibialis anterior);
- бічними кісточковими гілками (rr. malleolares laterales);
- пронизною гілкою (r. Perforans), вони від малогомілкової артерії (a. fibularis; a. peronea).
8. Біля п’яткового горба (tuber calcanei) є п’яткова сітка (rete calcaneum), яка утворена:
- п’ятковими гілками (rr. calcanei), від задньої великогомілкової артерії (a. tibialis posterior);
- п’ятковими гілками (rr. calcanei), від малогомілкової артерії (a. fibularis; a. peronea).
9. На підошвовій поверхні (facies plantaris) в горизонтальній площині проходить глибока підошвова дуга (arcus plantaris profundus), яка утворена:
- кінцевим відділом бічної підошвової артерії (a. plantaris lateralis);
- медіальною підошвовою артерією (a. plantaris medialis). Ці судини відходять від задньої великогомілкової артерії (a. tibialis posterior).
10. На підошвовій поверхні (facies plantaris) в стріловій площині розташована ще одна артеріальна дуга, яка являє собою анастомоз між:
- глибокою підошвовою дугою (arcus plantaris profundus);
- глибокою підошвовою артерією (a. plantaris profunda) від тильної артерії стопи (a. dorsalis pedis).
З часів Римської Імперії і епохи відродження до середини нинішнього століття основною операцією була перев’язка судини, незважаючи на часті тяжкі порушення кровообігу в органі або гангрену кінцівки. Вивчення шляхів колатерального кровотоку, а також удосконалення методів діагностики на судинах кінцівок дозволяє зберегти хворому кінцівку навіть при тяжких ураженнях магістральних судин.
Тема 2. Поверхневі і глибокі вени та лімфатичні вузли і судини нижньої кінцівки.
Вени нижньої кінцівки
(venae membri inferioris)
Вени нижньої кінцівки поділяються на:
- поверхневі вени нижньої кінцівки (venae superficiales membri inferioris);
- глибокі вени нижньої кінцівки (venae profundae membri inferioris).
Глибокі вени є парними і супроводжують однойменні артерії.
Лише підколінна вена (v. poplitea) та стегнова вена (v. femoralis) є непарними.
До поверхневих вен нижньої кінцівки (venae superficiales membri inferioris) належать:
- велика підшкірна вена (v. saphena magna), що має численні клапани, починається попереду присередньої кісточки (malleolus medialis), де приймає притоки від присередньої частини тилу стопи (pars medialis dorsi pedis). Вона є продовженням присередньої крайової вени (v. marginalis medialis), йде разом з підшкірним нервом (n. saphenus) по присередній поверхні гомілки вгору, проходить по присередній поверхні стегна до підшкірного розтвору (hiatus saphenus), де пронизує дірчасту фасцію (fascia cribrosa) і впадає у стегнову вену (v. femoralis).
Велика підшкірна вена (v. saphena magna) має численні підшкірні притоки:
- від передньо–присередньої поверхні гомілки (crus);
- від стегна (femur);
- від зовнішніх статевих органів (organa genitalia externa);
- мала підшкірна вена (v. saphena parva) має численні клапани і збирає кров від тильної венозної дуги стопи (arcus venosus dorsalis pedis) і є продовженням бічної крайової вени (v. marginalis lateralis). Вона проходить позаду бічної кісточки (malleolus lateralis), лягає в борозну між бічною головкою та присередньою головкою литкового м’яза (caput laterale et caput mediale musculi gastrocnemii) і в підколінній ямці (fossa poplitea) впадає в підколінну вену (v. poplitea).
До глибоких вен нижньої кінцівки (venae profundae membri inferioris) належать:
- стегнова вена (v. femoralis);
- глибока стегнова вена (v. profunda femoris), притоками якої є:
- при середні огинальни стегнові вени (vv. circumflexae femoris mediales);
- бічні згинальні стегнові вени (vv. circumflexae femoris laterales);
- пронизні вени (vv. perforantes);
- підколінна вена (v. poplitea), яка має наступні притоки:
- литкові вени (vv. surales);
- колінні вени (vv. geniculares);
- передні великогомілкові вени (vv. tibiales anteriores);
- задні великогомілкові вени (vv. tibiales posteriores);
- малогомілкові вени (vv. fibulares).
Лімфатичні судини і вузли нижньої кінцівки
(vasa lymphatica et nodi lymphoidei membri inferioris)
Лімфатичні судини на нижній кінцівці (membrum inferius) поділяються на:
- поверхневі лімфатичні судини (vasa lymphatica superficialia), які проходять під шкірою над поверхневою фасцією і збирають лімфу від шкіри і підшкірної клітковини;
- глибокі лімфатичні судини (vasa lymphatica profunda), які проходять поряд з глибокими кровоносними судинами (vasa sanguinea profunda), і збирають лімфу від м’язів, суглобів і кісток.
Лімфатичні вузли (nodi lymphoidei) на нижній кінцівці (membrum inferius) є такі:
- підколінні вузли (nodi poplitei), переважно є один лімфовузол;
- пахвинні лімфатичні вузли (nodi lymphoidei inguinales), які в свою чергу поділяються на:
- поверхневі пахвинні вузли (nodi inguinales superficiales);
- глибокі пахвинні вузли (nodi inguinales profundi).
Поверхневі пахвинні вузли (nodi inguinales superficiales) розташовуються вздовж пахвинної зв’язки (lig. inguinale) і лежать на поверхневому листку широкої фасції стегна (lamina superficialis fasciae latae).
Їх виносні судини впадають до глибоких пахвинних вузлів (nodi inguinales profundi), а потім лімфа потрапляє до зовнішніх клубових вузлів (nodi iliaci externi), які супроводжують однойменні артерії (aa. iliacae externae).
Глибокі пахвинні вузли (nodi inguinales profundi) розміщені під широкою фасцією стегна (fascia lata femoris) у межах стегнового трикутника (trigonum femorale) у ділянці підшкірного розтвору (hiatus saphenus).
У стегновому кільці (anulus femoralis) на присередній поверхні стегнової вени (facies medialis venae femoralis) розташований верхній з цих вузлів – вузол Пирогова–Розенмюллера.
Виносні судини глибоких пахвинних вузлів (nodi inguinales profundi) прямують до зовнішніх клубових вузлів (nodi iliaci externi).
Підколінні вузли (nodi poplitei) поділяються на:
- поверхневі вузли (nodi superficiales);
- глибокі вузли (nodi profundi).
Поверхневі підколінні вузли (nodi poplitei superficiales) розташовані над підколінною фасцією навколо малої підшкірної вени (v. saphena parva) поблизу місця її впадіння у підколінну вену (v. poplitea). У ці вузли притікає лімфа із поверхневих лімфатичних судин задньої групи і частково із бічної групи гомілки.
Виносні судини цих вузлів (nodi superficiales) прямують до глибоких пахвинних вузлів (nodi inguinales profundi).
Глибокі підколінні вузли (nodi poplitei profundi) розміщені між підколінною артерією (a. poplitea) та капсулою колінного суглоба (capsula articulationis genus).
Приносні судини глибоких підколінних вузлів (nodi poplitei profundi) збирають лімфу із:
- поверхневих лімфатичних судин (vasa lymphatica superficialia) задньої та присередньої поверхні гомілки (facies posterior et media cruris);
- глибоких лімфатичних судин (vasa lymphatica profunda), які можуть перериватись в наступних непостійних лімфатичних вузлах (nodi lymphoidei):
- передньому великогомілковому вузлі (nodus tibialis anterior);
- задньому великогомілковому вузлі (nodus tibialis posterior);
- малогомілковому вузлі (nodus fibularis).
Виносні судини глибоких підколінних вузлів (nodi poplitei profundi) закінчуються в глибоких пахвинних вузлах (nodi inguinales profundi).
Поверхневі лімфатичні судини нижньої кінцівки (vasa lymphatica superficialia membri inferioris) формуються з капілярних сіток шкіри та підшкірної клітковини і утворюють:
- присередню групу судин;
- бічну групу судин;
- задню групу судин.
Присередня група поверхневих лімфатичних судин нижньої кінцівки (vasa lymphatica superficialia membri inferioris) починається в шкірі:
- І, ІІ, ІІІ пальців стопи (digiti pedis);
- присереднього краю стопи (margo medialis pedis);
- присередньої поверхні гомілки (facies medialis cruris).
Ці судини йдуть вздовж великої підшкірної вени (v. saphena magna) і впадають у поверхневі пахвинні вузли (nodi inguinales superficiales).
Бічна група поверхневих лімфатичних судин нижньої кінцівки (vasa lymphatica superficialia membri inferioris) формується в ділянці:
- IV та V пальців стопи (digiti pedis);
- бічної частини тилу стопи (pars lateralis dorsi pedis);
- бічної поверхні гомілки (facies lateralis cruris).
Ці судини, дещо нижче колінного суглоба (articulatio genus) приєднуються до присередньої групи поверхневих лімфатичних судин нижньої кінцівки (vasa lymphatica superficialia membri inferioris).
Задня група поверхневих лімфатичних судин нижньої кінцівки (vasa lymphatica superficialia membri inferioris) починається:
- в шкірі п’яткової ділянки (cutis regionis calcaneae);
- в шкірі підошви бічного краю стопи (cutis plantae marginis lateralis pedis).
Задня група поверхневих лімфатичних судин нижньої кінцівки (vasa lymphatica superficialia membri inferioris) прямує за ходом малої підшкірної вени (v. saphena parva) і впадає в підколінні лімфатичні вузли (nodi lymphoidei poplitei).
Глибокі лімфатичні судини нижньої кінцівки (vasa lymphatica profunda membri inferioris) збирають лімфу від:
- м’язів (musculi);
- суглобів (articulationes);
- синовіальних піхв (vaginae synoviales);
- кісток (ossa);
- нервів (nervi).
Глибокі лімфатичні судини нижньої кінцівки (vasa lymphatica profunda membri inferioris) супроводжують артерії і глибокі вени гомілки (arteriae et venae profundae cruris) та вени стегна (venae profundae femoris).
Вони впадають в глибокі пахвинні вузли (nodi inguinales profundi).
Кровоо́біг — процес постійної циркуляції крові в організмі, що забезпечує його життєдіяльність. Кровоносну систему організму іноді об'єднують із лімфатичною системою в кардіоваскулярну систему. Кров приводиться в рух скороченнями серця і циркулює судинами. Вона забезпечує тканини організму киснем, поживними речовинами, гормонами і постачає продукти обміну речовин до органів їх виділення. Збагачення крові киснем відбувається в легенях, а насичення поживними речовинами — в органах травлення. У печінці та нирках відбувається нейтралізація й виведення продуктів метаболізму. Кровообіг регулюється гормонами та нервовою системою. Розрізняють мале (через легені) і велике (через органи і тканини) кола кровообігу. Кровообіг — важливий чинник в життєдіяльності організму людини і тварин. Кров може виконувати свої різноманітні функції тільки знаходячись в постійному русі. Кровоносна система людини і багатьох тварин складається з серця і судин, якими кров рухається до тканин і органів, а потім повертається до серця. Великі судини, якими кров рухається до органів і тканин, називаються артеріями. Артерії розгалужуються на менші артерії — артеріоли, і, нарешті, на капіляри. Судинами, які звуться венами, кров повертається до серця. Кровоносна система людини та інших хребетних належить до закритого типу — кров за нормальних умов не покидає організм. Деякі види безхребетних мають відкриту кровоносну систему. Рух крові забезпечує різниця кров'яного тиску в різних судинах.
Ще античні дослідники припускали, що в живих організмах всі органи функціонально пов'язані і впливають один на одного. Висловлювалися різні припущення. Гіппократ — «батько медицини», і Арістотель — найвизначніший із грецьких мислителів, що жили майже 2500 років тому, цікавилися питаннями кровообігу і вивчали його. Проте їхні уявлення були недосконалі, а в багатьох випадках помилкові. Венозні і артеріальні кровоносні судини вони уявляли як дві самостійні системи, не сполучені між собою. Вважалося, що кров рухається тільки венами, в артеріях, натомість знаходиться повітря. Це обґрунтовували тим, що при розтині трупів людей і тварин у венах кров була, а артерії були порожні, без крові.
Це переконання було спростоване в результаті праць римського дослідника і лікаря Клавдія Галена (130—200). Він експериментально довів, що кров рухається серцем і артеріями, як і венами.
Після Галена аж до XVII століття вважали, що кров з правого передсердя потрапляє в ліве якимсь чином через перегородку.
У 1628 році англійський фізіолог, анатом і лікар Вільям Гарвей (1578 — 1657) опублікував свою працю «Анатомічне дослідження про рух серця і крові у тварин», в якому вперше в історії медицини експериментально показав, що кров рухається від шлуночків серця артеріями і повертається до передсердя венами. Поза сумнівом, обставиною, яка більше за інших спонукала Вільяма Гарвея до усвідомлення того, що кров циркулює, виявилася наявність у венах клапанів, функціонування яких свідчить про пасивний гідродинамічний процес. Він зрозумів, що це могло б мати сенс тільки в тому разі, якщо кров у венах тече до серця, а не від нього, як припустив Гален і як вважала європейська медицина до часів Гарвея. Гарвей був також першим, хто кількісно оцінив серцевий викид у людини, і переважно завдяки цьому, незважаючи на величезну недооцінку (1020,6 г/хв
, тобто близько 1 л/хв замість 5 л/хв), скептики переконалися, що артеріальна кров не може безперервно створюватися в печінці, а, отже, вона повинна циркулювати. Таким чином, ним була побудована сучасна схема кровообігу людини й інших ссавців, що включає два кола. Невиясненим залишалося питання про те, як кров потрапляє з артерій у вени.
Саме в рік публікації революційної праці Гарвея (1628) народився Марчело Мальпігі, який 50 років опісля відкрив капіляри — ланку кровоносних судин, яка сполучає артерії і вени, — і таким чином завершив опис замкнутої судинної системи.
Найперші кількісні вимірювання механічних явищ в кровообігу були зроблені Стівеном Хейлзом (1677 — 1761), який виміряв артеріальний і венозний кров'яний тиск, об'єм окремих камер серця і швидкість витікання крові з декількох вен і артерій, продемонструвавши таким чином, що велика частина опору перебігу крові припадає на область мікроциркуляції. Він вважав, що внаслідок пружності артерій перебіг крові у венах залишається більш-менш сталим, а не пульсує, як в артеріях.
Пізніше, в XVIII і XIX століттях ряд відомих гідромеханіків зацікавилися питаннями циркуляції крові і внесли істотний внесок у розуміння цього процесу. Серед них були Леонард Ейлер, Даніель Бернуллі (який був насправді професором анатомії) і Жан Луї Марі Пуазейль (також лікар; його приклад особливо показує, як спроба розв'язати часткову прикладну задачу може призвести до розвитку фундаментальної науки). Одним з найвизначніших учених-універсалів був Томас Юнг (1773 — 1829), також лікар, чиї дослідження в оптиці призвели до встановлення хвильової теорії світла і розуміння сприйняття кольору. Інша важлива область досліджень Юнга стосується природи пружності, зокрема властивостей і функції пружних артерій; його теорія розповсюдження хвиль в пружних трубках досі вважається фундаментальним коректним описом пульсового тиску в артеріях. Саме у його лекції з цього питання в Королівському товаристві в Лондоні міститься явна заява, що «питання про те, яким чином і в якому ступені циркуляція крові залежить від м'язових і пружних сил серця і артерій в припущенні, що природа цих сил відома, повинен стати просто питанням найдосконаліших розділів теоретичної гідравліки».
Схема кровообігу Гарвея була розширена при створенні в XX столітті схеми гемодинаміки Аринчиним Н. І. Виявилось, що скелетний м'яз щодо кровообігу не тільки протічна судинна система і споживач крові, «утриманець» серця, але і орган, який, самозабезпечуючись, є могутнім насосом — периферичним «серцем». За тиском крові, що розвивається м'язом, він не тільки не поступається, але навіть перевищує тиск, підтримуваний центральним серцем, і служить ефективним його помічником. У зв'язку з тим, що скелетних м'язів дуже багато, понад 1000, їхня роль у просуванні крові у здорової і хворої людини, поза сумнівом, велика.
Кровообіг відбувається за двома основними шляхами, званими колами: малим і великим колами кровообігу. Малим колом кров циркулює через легені. Рух крові цим колом починається зі скорочення правого передсердя, після чого кров надходить у правий шлуночок серця, скорочення якого штовхає кров в легеневий стовбур. Циркуляція крові в цьому напрямку регулюється передсердно-шлуночковою перегородкою і двома клапанами: тристулковим (між правим передсердям і правим шлуночком), що запобігає поверненню крові в передсердя, і клапаном легеневої артерії, що запобігає поверненню крові з легеневого стовбура в правий шлуночок. Легеневий стовбур розгалужується до мережі легеневих капілярів, де кров насичується киснем шляхом вентиляції легень. Потім кров через легеневі вени повертається з легенів у ліве передсердя. Велике коло кровообігу постачає насичену киснем кров до органів та тканин. Ліве передсердя скорочується одночасно з правим і штовхає кров в лівий шлуночок. З лівого шлуночка кров надходить в аорту. Аорта розгалужується на артерії і артеріоли, що дкою, двостулковим (мітральним
) клапаном і клапаном аорти.
Таким чином, кров рухається великим колом кровообігу від лівого шлуночка до правого передсердя, а потім малим колом кровообігу від правого шлуночка до лівого передсердя.
Права половина серця і ліва працюють синхронно. Для зручності викладу тут буде розглянута робота лівої половини серця. Серцевий цикл включає в себе загальну діастолу (розслаблення), систолу (скорочення) передсердь, систолу шлуночків. Під час загальної діастоли тиск в порожнинах серця близько до нуля, в аорті повільно знижується з систолічного до діастолічного, в нормі у людини рівними відповідно 120 і 80 мм рт. ст. Оскільки тиск в аорті вище, ніж в шлуночку, аортальний клапан закритий. Тиск у великих венах (центральний венозний тиск, ЦВТ) становить 2-3 мм рт.ст., тобто трохи вище, ніж в порожнинах серця, так що кров надходить у передсердя і, транзитом, в шлуночки. Передсердно-шлуночкові клапани в цей час відкриті. Під час систоли передсердь циркулярні м'язи передсердь перетискають вхід з вен в передсердя, що перешкоджає зворотному потоку крові, тиск у передсердях підвищується до 8-10 мм рт.ст., і кров переміщається в шлуночки. Під час наступної систоли шлуночків тиск в них стає вище тиску в передсердях (які починають розслаблятися), що призводить до закриття передсердно-шлуночкових клапанів. Зовнішнім проявом цієї події є I тон серця. Потім тиск у шлуночку перевищує аортальне, в результаті чого відкривається клапан аорти і починається вигнання крові з шлуночка в артеріальну систему. Розслаблене передсердя в цей час заповнюється кров'ю. Фізіологічне значення передсердь головним чином полягає в ролі проміжного резервуара для крові, що надходить з венозної системи під час систоли шлуночків. На початку загальної діастоли, тиск у шлуночку падає нижче аортального (закриття аортального клапана, II тон), потім нижче тиску в передсердях і венах (відкриття передсердно-шлуночкових клапанів), шлуночки знову починають заповнюватися кров'ю. Об'єм крові, що викидається шлуночком серця за кожну систолу становить 60-80 мл. Ця величина зветься ударний об'єм. Тривалість серцевого циклу — 0,8-1 с, що дає частоту серцевих скорочень (ЧСС) 60-70 за хвилину. Звідси хвилинний об'єм кровотоку, як неважко підрахувати, 3-4 л в хвилину (хвилинний об'єм серця, МОС).
Артерії, які майже не містять гладких м'язів, але мають потужну еластичну оболонку, виконують головним чином «буферну» роль, згладжуючи перепади тиску між систоли і діастоли. Стінки артерій пружно розтяжним, що дозволяє їм прийняти додатковий об'єм крові, «вкидаємо» серцем під час систоли, і лише помірно, на 50-60 мм рт.ст. підняти тиск. Під час діастоли, коли серце нічого не перекачує, саме пружне розтягнення артеріальних стінок підтримує тиск, не даючи йому впасти до нуля, і тим самим забезпечує безперервність кровотоку. Саме розтягування стінки судини сприймається як удар пульсу. Артеріоли мають розвинену гладкою мускулатурою, завдяки якій здатні активно змінювати свій просвіт і, таким чином, регулювати опір кровотоку. Саме на артеріоли доводиться найбільше падіння тиску, і саме вони визначають співвідношення об'єму кровотоку та артеріального тиску. Відповідно, артеріоли називають резистивними судинами.
Капіляри характеризуються тим, що їх судинна стінка представлена одним шаром клітин, так що вони високо проникні для всіх розчинених у плазмі крові низькомолекулярних речовин. Тут відбувається обмін речовин між тканинною рідиною і плазмою крові. при проходженні крові через капіляри плазма крові 40 разів повністю оновлюється з інтерстиціальної (тканинної) рідиною; обсяг тільки дифузії через загальну обмінну поверх-ність капілярів організму становить близько 60 л / хв або приблизно 85 000 л / добу; тиск на початку артеріальної частини капіляра 37,5 мм рт. ст.
Від органів кров повертається через посткапіляри в венули і вени в праве передсердя по верхній і нижній порожнистих вен, а також коронарним венах (венах, що повертає кров від серцевого м'яза). Венозне повернення здійснюється за кількома механізмам. По-перше, базовий механізмам завдяки перепаду тисків у кінці венозної частини. По-друге, для вен скелетних м'язів важливо, що при скороченні м'яза тиск «ззовні» перевищує тиск у вені, так що кров «вичавлюється» з вен скоротилася м'язи. Присутність же венозних клапанів визначає напрям руху крові при цьому — від артеріального кінця до венозного. Цей механізм особливо важливий для вен нижніх кінцівок, оскільки тут кров венами піднімається, долаючи гравітацію. По-третє, має значення присмоктуюча роль грудної клітини. Під час вдиху тиск у грудній клітці падає нижче атмосферного (яке ми приймаємо за нуль), що забезпечує додатковий механізм повернення крові. Величина просвіту вен, а відповідно і їх обсяг, значно перевищують такі артерій. Крім того, гладкі м'язи вен забезпечують зміну їх обсягу в досить широких межах, пристосовуючи їх ємність до мінливого обсягу циркулюючої крові. тому фізіологічна роль вен визначається як «ємнісні судини».
Матеріал підготовила доцент Флекей П.П.