1. Система нижньої порожнистої вени. Загальні і зовнішні клубові артерії і вени. Система ворітної вени. Кава-кавальні і порто-кавальні анастомози. Кровообіг плода і новонародженого. Внутрішні клубові артерії і вени.
2. ВЕГЕТАТИВНА НЕРВОВА СИСТЕМА. СИМПАТИЧНА ТА ПАРАСИМПАТИЧНА ЧАСТИНИ.
(ЗАНЯТТЯ 27)
Тема 1. Система нижньої порожнистої вени. Загальні і зовнішні клубові артерії і вени.
нижня порожниста вена
(vena cava inferior)
Нижня порожниста вена (vena cava inferior) починається на рівні IV–V поперекових хребців (vertebrae lumbales [IV–V]) при злитті:
- лівої спільної клубової вени (v. iliaca communis sinistra);
- правої спільної клубової вени (v. iliaca communis dextra), справа і нижче від роздвоєння аорти (bifurcatio aortae).
Вона проходить через сухожилковий центр діафрагми (centrum tendineum diaphragmatis) в заднє нижнє, а потім у верхнє середостіння грудної порожнини (mediastinum superius cavitatis thoracis) і впадає у праве передсердя (atrium dextrum).
У нижній порожнистій вені (vena cava inferior) розрізняють:
- пристінкові притоки нижньої порожнистої вени (vv. parietales venae cavae inferioris);
- нутрощеві притоки нижньої порожнистої вени (vv. viscerales venae cavae inferioris).
До пристінкових притоків нижньої порожнистої вени (vv. parietales venae cavae inferioris) належать:
- поперекові вени (vv. lumbales) – по чотири або п’ять з кожного боку, які збирають кров від задньої стінки порожнини живота (paries posterior cavitatis abdominis), хребтового каналу (canalis vertebralis), спинного мозку та його оболонок (medulla spinalis et meninges), супроводжуючи відповідні поперекові артеріі (aa. lumbales).
Верхні чотири вени переважно впадають у нижню порожнисту вену (vena cava inferior), хоч перша з них може впадати у висхідну поперекову вену (v. lumbalis ascendens).
П’ята є притокою клубово–поперекової вени (v. iliolumbalis) або спільної клубової вени (vena iliaca communis).
Усі вони анастомозують з висхідною поперековою веною (v. lumbalis ascendens).
- нижні діафрагмові вени (vv. phrenicae inferiores) – вени, які супроводжують однойменні артерії (aa. phrenicae inferiores).
Праві вени (vv. phrenicae inferiores dextrae) впадають у нижню порожнисту вену (vena cava inferior), а ліві (vv. phrenicae inferiores sinistrae) – у ліву надниркову вену (v. suprarenalis sinistra), ліву ниркову (v. renalis) або нижню порожнисту вену (vena cava inferior).
До нутрощевих притоків нижньої порожнистої вени (vv. viscerales venae cavae inferioris) належать:
- права яєчкова вена (v. testicularis dextra), у жінок – права яєчникова вена (v. ovarica dextra), що починається від заднього краю яєчка (margo posterior testis) чи від воріт яєчника (hilum ovarii) численними венами, які утворюють лозоподібне сплетення (plexus pampiniformis).
Вона несе кров від правого лозоподібного сплетення (plexus pampiniformis dexter) до нижньої порожнистої вени (vena cava inferior).
У чоловіків лозоподібне сплетення (plexus pampiniformis) і яєчкова вена (v. testicularis) належать до складу сім’яного канатика (funiculus spermaticus);
- ліва яєчкова вена (v. testicularis sinistra), у жінок – ліва яєчникова вена (v. ovarica sinistra), що під прямим кутом впадає у ліву ниркову вену (v. renalis sinistra);
- ниркові вени (vv. renales) – парні, йдуть від ниркових воріт (hilum renale) і, анастомозуючи з поперековими венами (vv. lumbales), впадають у нижню порожнисту вену (v. cava inferior) між першим та другим поперековими хребцями (vertebrae lumbales);
- права надниркова вена (v. suprarenalis dextra), що виходить з воріт надниркової залози (hilum glandulae suprarenalis);
- ліва надниркова вена (v. suprarenalis sinistra), що впадає в ліву ниркову вену (v. renalis sinistra);
- печінкові вени (vv. hepaticae) – три–чотири крупних вени впадають у нижню порожнисту вену (v. cava inferior) в ділянці печінки (regio hepatis) у борозні порожнистої вени (sulcus venae cavae).
ВЕНИ ТАЗУ
Спільна клубова вена
(v. iliaca communis)
Спільна клубова вена утворюється на рівні крижово-клубового суглоба (art. sacroiliaca) при злитті:
- внутрішньої клубової вени (v. iliaca interna);
- зовнішньої клубової вени (v. iliaca externa).
Внутрішня клубова вена
(v. iliaca interna)
Внутрішня клубова вена має:
- пристінкові притоки;
- нутрощеві притоки, відповідно до розгалуження однойменних артерій.
Пристінковими притоками внутрішньої клубової вени є такі:
- верхні сідничні вени (vv. gluteae superiores);
- нижні сідничні вени (vv. gluteae inferiores);
- затульні вени (vv. obturatoriae);
- бічні крижові вени (vv. sacrales laterales);
- клубово–поперекова вена (v. iliolumbalis), що часто впадає у спільну клубову вену (vena iliaca communis);
- середня крижова вена (v. sacralis mediana), що часто впадає у ліву спільну клубову вену (vena iliaca communis sinistra).
Нутрощеві притоки внутрішньої клубової вени формуються із таких венозних сплетень:
- крижового венозного сплетення (plexus venosus sacralis);
- передміхуровозалозового венозного сплетення (plexus venosus prostaticus), в якевходять:
- глибока спинкова вена статевого члена (v. dorsalis profunda penis);
- глибокі вени статевого члена (vv. profundae penis);
- задні калиткові вени (vv. scrotales posteriores);
- міхурового венозного сплетення (plexus venosus vesicalis), в яке входять:
- міхурові вени (vv. vesicales);
- прямокишкового венозного сплетення (plexus venosus rectalis), в яке входять:
- верхні прямокишкові вени (vv. rectales superiores), які впадають в нижню брижову вену (v. mesenterica inferior);
- середні прямокишкові вени (vv. rectales mediae), які впадають у внутрішню клубову вену (v. iliaca interna);
- нижні прямокишкові вени (vv. rectales inferiores), які впадають у внутрішню соромітну вену (v. pudenda interna);
- маткове венозне сплетення (plexus venosus uterinus), в яке входять:
- маткові вени (vv. uterinae);
- піхвове венозне сплетення (plexus venosus vaginalis), в яке входять:
- маткові вени (vv. uterinae).
Зовнішня клубова вена
(v. iliaca externa)
Зовнішня клубова вена є продовженням стегнової вени (v. femoralis) і приймає кров від усіх вен нижньої кінцівки.
Під пахвинною зв’язкою (lig. inguinale) у зовнішню клубову вену (v. iliaca externa) впадають:
- нижня надчеревна вена (v. epigastrica inferior);
- глибока огинальна вена клубової кістки (v. circumflexa ilium profunda).
Система ворітної вени. Кава-кавальні і порто-кавальні анастомози. Кровообіг плода і новонародженого.
СИСТЕМА ВОРІТНОЇ ПЕЧІНКОВОЇ ВЕНИ
Ворітна печінкова вена (vena portae hepatis) розташована у товщі печінково–дванадцятипалокишкової зв’язки (lig. hepatoduodenale) між спільною жовчною протокою (ductus choledochus) та власною печінковою артерією (a. hepatica propria) і формується позаду головки підшлункової залози (caput pancreatis) при злитті:
- верхньої брижової вени (v. mesenterica superior);
- нижньої брижової вени (v. mesenterica inferior);
- селезінкової вени (v. splenica).
Вона збирає венозну кров від непарних органів черевної порожнини (cavitas abdominis), крім печінки (hepar).
До входження у ворота печінки (porta hepatis) у ворітну печінкову вену (v. portae hepatis) входять такі притоки:
- міхурова вен (v. cystica);
- права шлункова вена (v. gastrica dextra);
- ліва шлункова вена (v. gastrica sinistra);
- передворотарна вена (v. prepylorica);
- припупкові вени (vv. paraumbilicales).
Ці притоки у воротах печінки (porta hepatis) впадають у ворітну печінкову вену (vena portae hepatis), іноді безпосередньо у печінку.
Порто–кавальні анастомози
(anastomoses portocavales)
Порто–кавальні анастомози утворені між:
- ворітною печінковою веною (v. portae hepatis);
- верхньою порожнистою веною (v. cava superior);
- нижньою порожнистою веною (v. cava inferior).
Порто–кавальні анастомози є такі:
- у товщі черевної частини стравоходу (pars abdominalis oesophagi) між:
- лівою шлунковою веною (v. gastrica sinistra) – система ворітної печінкової вени (v. portae hepatis);
- стравохідними венами (vv. oesophageales) – система верхньої порожнистої вени (v. cava superior);
- у товщі прямої кишки (rectum) між:
- верхньою прямокишковою веною (v. rectalis superior) – система ворітної печінкової вени (v. portae hepatis);
- середньою прямокишковою веною (rectalis media) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior);
- нижньою прямокишковою веною (v. rectalis inferior) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior);
- навколо пупка (umbilicus) між:
- верхньою надчеревною веною (v. epigastrica superior) – система верхньої порожнистої вени (v. cava superior);
- припупковими венами (vv. paraumbilicales) – система ворітної печінкової вени (v. portae hepatis);
- нижньою надчеревною веною (v. epigastrica inferior) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior);
- у товщі висхідної ободової кишки (colon ascendens) і низхідної ободової кишки (colon descendens) між:
- поперековими венами (vv. lumbales) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior);
- правою ободовокишковою веною (v. colica dextra) та лівою ободовокишковою веною (v. colica sinistra) – система ворітної печінкової вени (v. portae hepatis).
Каво–кавальні анастомози
(anastomoses cavocavales)
Каво–кавальні анастомози утворені між:
- верхньою порожнистою веною (vena cava superior);
- нижньою порожнистою веною (vena cava inferior).
Кавo–кавальні анастомози є такі:
- між верхньою надчеревною веною (v. epigastrica superior) – система верхньої порожнистої вени (v. cava superior), і нижньою надчеревною веною (v. epigastrica inferior) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior);
- між поперековими венами (vv. lumbales) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior), і висхідними правою та лівою поперековими венами (vv. lumbales ascendentes) – система верхньої порожнистої вени (v. cava superior);
- між грудо–надчеревною веною (v. thoracoepigastrica) – система верхньої порожнистої вени (v. cava superior), і поверхневою надчеревною веною (v. epigastrica superficialis) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior);
- між поперековими венами (vv. lumbales) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior), і зовнішнім хребтовим сплетенням (plexus venosus vertebralis externus) – система верхньої порожнистої вени (v. cava superior).
КРОВООБІГ ПЛОДА
(circulatio foetalis)
Кровоносна система плода має ряд наступних особливостей, що відрізняють її від кровоносної системи дорослої людини:
- артеріальна кров (sanguis arteriosus) поступає до плода по непарній пупковій вені від матері, ця вена після народження заростає, утворюючи круглу зв’язку печінки (lig. teres hepatis);
- кров в судинах, які забезпечують тканини киснем, є мішаною. Тільки у пупковій вені кров артеріальна;
- між пупковою і нижньою порожнистою венами функціонує анастомоз – венозна протока (ductus venosus) – протока Аранція, яка після народження заростає, утворюючи венозну зв’язку печінки (lig. venosum hepatis);
- кров із нижньої порожнистої вени поступає з правого передсердя в ліве через овальний отвір (foramen ovale), що розташований в міжпередсердній перегородці (septum interatriale);
- мале коло кровообігу (circulus sanguineus minor) не функціонує;
- між дугою аорти і легеневим стовбуром функціонує артеріальна протока (ductus arteriosus) – протока Ботала, через яку кров, що потрапила з правого шлуночка у легеневий стовбур, проходить у велике коло кровообігу (circulus sanguineus major);
- більш насичену киснем мішану кров одержують голова (caput), шия (collum; cervix), верхні кінцівки (membra superiora) і верхня частина тулуба (pars superior trunci).
Нижня частина тулуба і нижні кінцівки (pars inferior trunci et membra inferiora) кровопостачаються змішаною кров’ю із значним вмістом вуглекислоти та продуктів обміну клітин.
Від плода до плаценти кров поступає по парній пупковій артерії (a. umbilicalis).
Після народження, в зв’язку з появою дихання, починає функціонувати мале коло кровообігу (circulus sanguineus minor).
Пупкові судини плода заростають на 6–7-й день.
Протока Ботала заростає на 9–10-й день.
Овальний отвір в міжпередсердній перегородці заростає на 30-ту добу після народження.
Зміни кровообігу після народження
При народженні плоду зв’язок його з тілом матері порушується – пупковий канатик перв’язують і перерізають.
Внаслідок подразнення дихального центра вуглекислотою легені починають функціонувати, легеневі судини розширяються, тиск крові в лівій половині серця підвищується, пупкові артерії і вени запустівають, овальний отвір прикривається заслінкою, сполучення між передсердями припиняється.
Далі овальний отвір (foramen ovale) зовсім заростає, артеріальний протік (ductus arteriosus, Боталів протік) та венозний протік (ductus venosus, Аранціїв протік) перетворюються у фіброзні зв’язки без просвіту – артеріальну зв’язку (ligamentum arteriosum) і у венозну зв’язку (ligamentum venosum).
Пупкова вена (v. umbilicalis) відома у дорослого під назвою кругла зв’язка печінки (ligamentum teres hepatis), пупкові артеріїї (aa. umbilicales) як бічний фіброзний тяж – бічна міхурово-пупкова зв’язка (ligamenta vesicoumbilicalia lateralia).
В результаті всіх цих пертворень встановлюється кровообіг постнатального типу.
Внутрішні клубові артерії і вени.
Спільна клубова артерія
(arteria iliaca communis)
Спільна клубова артерія опускається в малий таз (pelvis minor) і на рівні крижово–клубового суглоба (art. sacroiliaca) розгалужується на:
- зовнішню клубову артерію (arteria iliaca externa);
- внутрішню клубову артерію (arteria iliaca interna).
Внутрішня клубова артерія
(a. iliaca interna)
Внутрішня клубова артерія (a. iliaca interna) біля верхнього краю великого сідничного отвору (margo superior foraminis ischiadici majoris) розділяється на:
- передній стовбур (truncus anterior);
- задній стовбур (truncus posterior).
Передній і задній стовбури (trunci anterior et posterior) кровопостачають:
- стінки і органи малого таза (parietes et organa pelvis minoris).
-
-
Гілки внутрішньої клубової артерії (rami arteriae iliacae internae) поділяються на:
- нутрощеві гілки (rr. viscerales);
- пристінкові гілки (rr. parietales).
До пристінкових гілок внутрішньої клубової артерії (rr. parietales arteriae iliacae internae) належать:
- клубово–поперекова артерія (a. iliolumbalis), яка кровопостачає:
- великий поперековий м’яз (m. psoas major);
- клубовий м’яз (m. iliacus);
- квадратний м’яз попереку (m. quadratus lumborum);
- клубову кістку (os ilium);
- бічні крижові артерії (aa. sacrales laterales) – верхня та нижня (superior et inferior), що кровопостачають:
- кістки та м’язи крижової ділянки (ossa et musculi regionis sacralis);
- оболони спинного мозку (matres spinales).
- верхня сіднична артерія (a. glutea superior), що виходить з таза (pelvis) через надгрушоподібний отвір (foramen suprapiriforme) і кровопостачає:
- сідничні м’язи (mm.glutei);
- кульшовий суглоб (art.coxae);
- нижня сіднична артерія (a. glutea inferior), що виходить з таза через підгрушоподібний отвір (foramen infrapiriforme) і кровопостачає, переважно:
- великий сідничний м’яз (m.gluteus maximus);
- шкіру сідничної ділянки (cutis regionis glutealis);
- затульна артерія (a. obturatoria), що виходить з таза через затульний канал (canalis obturatorius) на стегно (femur), де кровопостачає:
- затульні м’язи (mm. obturatorii interni et externi);
- кульшовий суглоб (art. coxae);
- присередні м’язи стегна (musculi mediales femoris): mm. adductores longus, brevis, magnus et minimus; m. pectineus, m.gracilis;
- шкіру зовнішніх статевих органів (cutis organorum genitalium externorum);
- головку стегнової кістки (caput femoris).
- пупкова артерія (a. umbilicalis), у дорослої людини заростає і функціонує тільки в початковій частині, де від неї відходять:
- верхні міхурові артерії (aa. vesicales superiores) до верхівки сечового міхура (apex vesicae urinariae);
- сечовідні гілки (rr. ureterici) до нижнього відділу сечоводів (ureteres).
До нутрощевих гілок внутрішньої клубової артерії (rr. visceralis arteriae iliacae internae) належать:
- артерія сім’явиносної протоки (a. ductus deferentis), у чоловіків кровопостачає:
- сім’явиносну протоку (ductus deferens);
- нижня міхурова артерія (a. vesicalis inferior), кровопостачає:
- сечовий міхур (vesica urinaria);
- пряму кишку (rectum);
- у чоловіків розгалужується на гілки до пухирчастої залози (rami glandulae vesiculosae) і передміхурової залози (rami prostatici);
- у жінок від неї відходять гілки до піхви (rami vaginales);
- середня прямокишкова артерія (a. rectalis media), кровопостачає:
- ампулу прямої кишки (ampulla recti);
- м’яз–підіймач відхідника (m. levator ani);
- у чоловіків розгалужується на гілки до пухирчастої залози (glandula vesiculosa) і передміхурової залози (prostata);
- у жінок від неї відходять гілки до піхви (vagina).
Середня прямокишкова артерія (a. rectalis media) анастомозує:
- з верхньою прямокишковою артерією (a.rectalis superior) від нижньої брижової артерії (a. mesenterica inferior);
- з нижньою прямокишковою артерією (a.rectalis inferior) із внутрішньої соромітної артерії (a. pudenda interna);
- маткова артерія (a. uterina) проходить між листками широкої маткової зв’язки (lig. latum uteri) від шийки матки (cervix uteri) до дна матки (fundus uteri); від неї відходить:
- піхвова артерія (a. vaginalis), яка розгалужується на:
- трубну гілку (r. tubarius);
- яєчникову гілку (r. ovaricus), анастомозуючи з яєчниковою артерією (a. ovarica) від черевної частини аорти (pars abdominalis aortae);
- внутрішня соромітна артерія (a. pudenda interna), що виходить iз тазової порожнини (cavitas pelvis) через підгрушоподібний отвір (foramen infrapiriforme), а потім через малий сідничний отвір (foramen ischiadicum minus) і знову заходить в порожнину малого таза (cavitas pelvis minoris) – сідничо–відхідникову ямку (fossa ischioanalis).
У цій ямці (fossa ischioanalis) від внутрішньої соромітної артерії (a. pudenda interna) відходять:
- нижня прямокишкова артерія (a. rectalis inferior) і розгалужується на:
- промежинну артерію (a. perinealis) до м’язів промежини (musculi perinei);
- гілки до зовнішніх статевих органів (rami organa genitalia externa).
Зовнішня клубова артерія
(arteria iliaca externa)
Зовнішня клубова артерія є продовженням спільної клубової артерії (a. iliaca communis), через судинну затоку (lacuna vasorum) виходить на стегно (femur), де вже називається стегновою артерією (a. femoralis).
Від зовнішньої клубової артерії відходять:
- нижня надчеревна артерія (a. epigastrica inferior), вона заходить у піхву прямого м’яза живота (vagina musculi recti abdominis), кровопостачає м’язи живота (mm.abdominis) і розгалужується на:
- лобкову гілку (r. pubicus), від якої відходить затульна гілка (r. obturatorius) або може бути додаткова затульна артерія (a. obturatoria accessoria);
- артерію підвішувального м’яза яєчка (a. cremasterica) у чоловіків;
- артерію круглої зв’язки матки (a. ligamenti teretis uteri) у жінок.
Нижня надчеревна артерія (a. epigastrica inferior) анастомозує з гілками затульної артерії (rami arteriae obturatoriae) через затульну гілку (r. obturatorius);
- глибока огинальна артерія клубової кістки (a. circumflexa ilium profunda) йде до верхньої передньої клубової ості (spina iliaca anterior superior) від неї відходять гілки (rami) до:
- м’язів живота (mm. abdominis);
- м’язів таза (mm. pelvis).
Глибока огинальна артерія клубової кістки (a. circumflexa ilium profunda) анастомозує з гілками клубово–поперекової артерії (rami arteriae iliolumbalis).
Спільна клубова вена
(v. iliaca communis)
Спільна клубова вена утворюється на рівні крижово-клубового суглоба (art. sacroiliaca) при злитті:
- внутрішньої клубової вени (v. iliaca interna);
- зовнішньої клубової вени (v. iliaca externa).
Внутрішня клубова вена
(v. iliaca interna)
Внутрішня клубова вена має:
- пристінкові притоки;
- нутрощеві притоки, відповідно до розгалуження однойменних артерій.
Пристінковими притоками внутрішньої клубової вени є такі:
- верхні сідничні вени (vv. gluteae superiores);
- нижні сідничні вени (vv. gluteae inferiores);
- затульні вени (vv. obturatoriae);
- бічні крижові вени (vv. sacrales laterales);
- клубово–поперекова вена (v. iliolumbalis), що часто впадає у спільну клубову вену (vena iliaca communis);
- середня крижова вена (v. sacralis mediana), що часто впадає у ліву спільну клубову вену (vena iliaca communis sinistra).
Нутрощеві притоки внутрішньої клубової вени формуються із таких венозних сплетень:
- крижового венозного сплетення (plexus venosus sacralis);
- передміхуровозалозового венозного сплетення (plexus venosus prostaticus), в якевходять:
- глибока спинкова вена статевого члена (v. dorsalis profunda penis);
- глибокі вени статевого члена (vv. profundae penis);
- задні калиткові вени (vv. scrotales posteriores);
- міхурового венозного сплетення (plexus venosus vesicalis), в яке входять:
- міхурові вени (vv. vesicales);
- прямокишкового венозного сплетення (plexus venosus rectalis), в яке входять:
- верхні прямокишкові вени (vv. rectales superiores), які впадають в нижню брижову вену (v. mesenterica inferior);
- середні прямокишкові вени (vv. rectales mediae), які впадають у внутрішню клубову вену (v. iliaca interna);
- нижні прямокишкові вени (vv. rectales inferiores), які впадають у внутрішню соромітну вену (v. pudenda interna);
- маткове венозне сплетення (plexus venosus uterinus), в яке входять:
- маткові вени (vv. uterinae);
- піхвове венозне сплетення (plexus venosus vaginalis), в яке входять:
- маткові вени (vv. uterinae).
Тема 2. Вегетативна нервова система.
Шийні частини блукаючого нерва і симпатичного стовбура. Шийне сплетення.
Від шийної частини блукаючого нерва відходять:
- глоткова гілка , яка разом з гілками язико–глоткового нерва і завузловими симпатичного стовбура утворює глоткове сплетення . Зокрема, по симпатичних гілках передається команда на пригнічення виділення секрету залозами слизової оболонки глотки. Глоткова гілка, що складається з рухових волокон, іннервує:
- верхній та середній м’язи–звужувачі глотки ;
- м’язи м’якого піднебіння , за винятком м’яза–натягувача піднебінної завіски ;
Симпатичний стовбур – це парний утвір, який проходить збоку від хребтового стовпа складається з 20–25 вузлів симпатичного стовбура або прихребтових симпатичних вузлів , що з’єднані між собою міжвузловими гілками .
Симпатичний стовбур складається з:
- 3–х шийних вузлів симпатичного стовбура ;
- 10–12 грудних вузлів симпатичного стовбура ;
- 4–5 поперекових вузлів симпатичного стовбура ;
- 4–5 крижових вузлів симпатичного стовбура ;
- одного непарного куприкового вузла симпатичного стовбура .
Верхній шийний вузол є найбільшим вузлом симпатичного стовбура , який розміщений попереду поперечних відростків – шийних хребців .
Від верхнього шийного вузла відходять гілки, що містять завузлові нервові волокна :
1. получнігілки , які з’єднують вузол симпатичного стовбура з – шийними спинномозковими нервами .
2. Внутрішній сонний нерв , що направляється до однойменної артерї вздовж її ходу формує внутрішнє сонне сплетення , яке разом із артерією входить в порожнину черепа через сонний канал .
У сонному каналі від внутрішнього сонного сплетення відходять сонно–барабанні нерви до слизової оболонки середнього вуха .
Після виходу внутрішньої сонної артерії із сонного каналу від внутрішнього сонного сплетення відходить симпатичний корінець крило–піднебінного вузла – глибокий кам’янистий нерв , який з’єднується з великим кам’янистим нервом , утворюючи нерв крилоподібного каналу . У складі останнього через крилоподібний канал заходить у крило–піднебінну ямку , направляється повз крило–піднебінний вузол .
Симпатичні волокна у складі крило–піднебінних нервів здійснюють симпатичну іннервацію судин та залоз:
- слизової оболонки носової порожнини і ротової порожнини ;
- сполучної оболонки; кон’юнктиви нижньої повіки ;
- шкіри лиця .
Частину внутрішнього сонного сплетення , яка розташована в печеристій пазусі , нерідко називають печеристим сплетенням .
В очну ямку симпатичні волокна внутрішнього сонного сплетення попадають у вигляді періартеріального сплетення очної артерії , яка є гілкою внутрішньої сонної артерії .
Від очного сплетення відходить симпатичний корінець до парасимпатичного війкового вузла .
Волокна симпатичного корінця проходять транзитом не перериваються через війковий вузол і у складі коротких війкових нервів досягають очного яблука та іннервують судини ока і м’яз–розширювач зіниці .
У порожнині черепа внутрішнє сонне сплетення продовжується у навколосудинне сплетення гілок внутрішньої сонної артерії .
3. Зовнішні сонні нерви , що направляються до зовнішньої сонної артерії і формують симпатичне зовнішнє сонне сплетення , яке розгалужується по гілках зовнішньої сонної артерії .
4. Яремний нерв йде по стінці внутрішньої яремної вени до яремного отвору , де розгалужується на гілки, що йдуть у складі , ,пар черепних нервів .
5. Гортанно–глоткові гілки , що беруть участь в утворенні гортанно–глоткового сплетення , іннервуючи слизову оболонку та кровоносні судини глоткигортані .
6. Верхній шийний серцевий нерв , що йде паралельно до симпатичного стовбура .
Правий верхній шийний серцевий нерв проходить вздовж плечоголовного стовбура і вступає в глибоку частину серцевого сплетення на задній поверхні дуги аорти .
Лівий верхній шийний серцевий нерв прилягає до лівої загальної сонної артерії , спускається у поверхневу частину серцевого сплетення , яке розташоване між дугою аорти і роздвоєнням легеневого стовбура .
Середній шийний вузол непостійний, розміщений попереду від поперечного відросткашийного хребця .
Середній шийний вузол з’єднаний з:
- верхнім шийним вузлом однією міжвузловою гілкою ;
- нижнім шийним вузлом двома міжвузловими гілками , які утворюють підключичну петлю навколо підключичної артерії .
Від середнього шийного вузла відходять такі гілки:
- сполучнігілки до – шийних спинномозкових нервів , іноді до ;
- один або два тонких нерви від середнього шийного вузла. Вони беруть участь в утворенні:
- зовнішнього сонного сплетення ;
- сплетення нижньої щитоподібної тї , іннервуючи щитоподібну і прищитоподібну залози ;
- середній шийний серцевий нерв , що йде паралельно і збоку від верхнього шийного серцевого нерва входить в глибоку частину серцевого сплетення .
При відсутності середнього шийного вузла всі вищеназвані гілки відходять від міжвузлових гілок на рівні поперечного відросткашийного хребця , а завузлові нервові волокна в ці гілки попадають від шийно–грудного вузла .
Нижній шийний вузол часто зливається з першим грудним вузлом утворює шийно–грудний вузол або зірчастий вузол .
н лежить на вн шийки першого ребра , позаду підключичної артерії у місці відходження від неї хребтової тї .
Від нижнього шийного вузла відходять такі гілки:
- сполучнігілки , які йдуть до – шийних спинномозкових нервів ;
- підключична петля , яка охоплює спереду підключичну артерію . Симпатичні волокна цієї петлі утворюють на цій артерії підключичне сплетення , яке розгалужується по гілках підключичної тї , досягаючи органів і тканин шиї , порожнини грудної клітки та верхньої кінцівки ;
- гілки до блукаючого нерва діафрагмового нерва ;
- хребтовий нерв , що утворює навколо хребтової тї хребтове сплетення . Це сплетення продовжується з гілками хребтової тї до головного мозку спинного мозку та ї оболон ;
- нижній шийний серцевий нерв , що йде до глибокої частини серцевого сплетення .
Грудна частина симпатичного стовбура і грудний відділ блукаючого нерва.
Симпатичний стовбур – це парний утвір, який проходить збоку від хребтового стовпа складається з 20–25 вузлів симпатичного стовбура або прихребтових симпатичних вузлів , що з’єднані між собою міжвузловими гілками .
Від грудної частини блукаючого нерва відходять:
- поворотний гортанний нерв – зліва огинає знизу дугу аорти, а справа огинає знизу праву підключичну артерію, повертається на шию через верхній отвір грудної клітки і своєю кінцевою гілкою – нижнім гортанним нервом – іннервує слизову оболонку гортані під голосовою щілиною .
Його рухові волокна іннервують усі м’язи гортані , за винятком персне–щитоподібного м’яза .
Від поворотного гортанного нерва відходять:
- трахейні гілки , чутливі та парасимпатичні передвузлові нервові волокна ;
- стравохідні гілки , чутливі та парасимпатичні передвузлові нервові волокна ;
- нижні серцеві гілки , парасимпатичні, що йдуть до серцевого сплетення ;
- грудні серцеві гілки – парасимпатичні, йдуть до серцевого сплетення . По цих гілках передається команда на зменшення частоти і сили серцевих скорочень та звуження судин серця;
- трахейні та бронхові гілки , що з’єднуються із завузловими волокнами від симпатичного стовбура і утворюють легеневе сплетення . Останнє оточує бронхи і разом з ними входить у легені ;
- стравохідні гілки , що утворюють стравохідне сплетення .
Поперекова частина симпатичного стовбура і черевний відділ блукаючого нерва. Вегетативні сплетення черевної порожнини.
Поперекові вузли симпатичного стовбура представлені:
- 4–5 вузлами симпатичного стовбура ;
- міжвузловими гілками .
Ці вузли розташовані на передньобічній поверхні тіл поперекових хребців , присередньо від великого поперекового м’яза .
Поперекові вузли правоголівого симпатичних стовбурів з’єднуються між собою сполучними гілками .
До першогодругого іноді третього поперекових вузлів підходять сполучні білі гілки .
Від кожного з поперекових вузлів симпатичного стовбура до поперекових спинномозкових нервів відходять:
- сполучна а гілка ;
- поперекові нутрощеві нерви .
Ці нерви йдуть до черевного сплетення мають як передвузлові нервові волокна , такзавузлові нервові волокна .
Черевне аортальне сплетення сформоване за ходом черевної частини аорти і її нутряних гілок. Найбільшим сплетенням, утвореним від черевного аортального, є черевне сплетення біля основи черевного стовбура, яке охоплює великі правий і лівий черевні вузли .
У формуванні черевного сплетення крім черевного аортального беруть участь гілки великого, малого та поперекових нутряних нервів, заднього блукаючого стовбура, діафрагмальних нервів. Донизу та вперед черепне сплетення безпосередньо переходить у верхнє брижове; розходячись по гілках черевного стовбура, утворює печінкове, шлункове, селезінкове сплетення, віддає гілки до діафрагми, підшлункової залози, дванадцятипалої кишки й нирок.
Верхнє брижове сплетення розташоване за ходом верхньої брижової артерії іі біля місця відходження її від аорти має один або два верхніх брнжовнх вузли. Це сплетення, поширюючись судинними гілками, формує кишкове сплетення , а виходячи за межі кореня брижі, бере участь в утворенні міжбрижового та нижнього брижового сплетень . За рахунок нижнього брижового виникає верхнє прямокишкове сплетення .
Печінкове сплетення є безпосереднім продовженням черевного; розташоване за ходом утворів, які проникли у ворота й виходять з воріт печінки. Від нього йдуть гілки до діафрагми, де біля початку нижньої правої діафрагмальної артерії міститься невеликий вузол рідше два. Печінкове сплетення має зв'язок з підшлунковозалозовим сплетенням і верхнім брижовим .
Шлункове сплетення — розташоване за ходом шлункових судин. Розгалужується у ділянці малої кривини шлунка; має зв'язок з печінковим, підшлунковозалозовим і верхнім брижовим сплетеннями.
Селезінкове сплетення є безпосереднім продовженням черевного, розташоване за ходом селезінкових судин, має зв'язок з шлунковим і підшлунковозалозовим сплетеннями.
До дрібніших сплетень, утворених черевним аортальним, належать такі нутряні сплетення: надниркове -, ниркове , сечовідне , яєчкове яєчникове / , підшлун-ковозалозове згадувалося вище. Донизу черевне аортальне сплетення безпосередньо переходить у верхнє підчеревне.
Парасимпатична частина блукаючого нерва складається із заднього ядра блукаючого нерва численних внутрішньостінкових інтрамуральних вузлів, що є складовими біляорганнихвнутрішньоорганних сплетень.
Ці вузли входять до складу серцевого, стравохідного, легеневого, шлункового, кишкового, передшлункового та інших нутрощевих автономних сплетень вегетативних сплетень –, які іннервують гладку м’язову тканину , серцеву м’язову тканину та залози внутрішніх органів шиї, грудейживота.
Від черевної частини блукаючого нерва відходять передній блукаючиий стовбур та задній блукаючий стовбур .
Ці стовбури, вийшовши, відповідно, на передню і задню стінки шлунка, утворюють разом із завузловими симпатичними волокнами, відповідно, переднє і заднє шлункові сплетення .
Від цих сплетень відходять гілки до:
- шлунка ;
- печінки ;
- селезінки ;
- підшлункової залози ;
- нирок ;
- тонкої кишки ;
- товстої кишки аж до входу в малий таз верхній відділ низхідної ободової кишки.
Отже, гілки переднього блукаючого стовбура іннервують:
- шлунково–кишкову трубку до низхідної ободової кишки , а
- гілки заднього стовбура заходять в черевне сплетення і разом з його волокнами іннервують:
- органи черевної порожнини .
По парасимпатичних нервових волокнах, що переключаються на другі нейрони в інтрамуральних вузлах, передається команда на посилення перистальтики, розслаблення м’язів–стискачів і виділення секрету залозами.
По чутливих нервових волокнах передається чутлива інформація від органів черевної порожнини до рівня входу в малий таз.
Судини шлунка і кишки іннервуються тільки симпатичними нервовими волокнами.
До черевної частини нутрощевих сплетень та нутрощевих вузлів належать такі сплетення та вузли:
1. Черевне аортальне сплетення , яке розміщене на передній та бічних стінках черевної частини аорти і утворене гілками завузловими волокнами від верхніх поперекових вузлів симпатичного стовбура .
Волокна черевного аортального сплетення йдуть по артеріальних гілках черевної частини аорти , формуючи з гілками блукаючого нерва і нутрощевих нервів інші сплетення черевної порожнини .
2. Діфрагмові вузли , якірозміщені навколо нижньої діафрагмової артерії і беруть участь в утворенні сплетення.
3. Черевне сплетення , яке ще називають сонячним сплетенням , розміщене навколо черевного стовбура і утворене гілками:
- черевного аортального сплетення ;
- блукаючого нерва ;
- великого нутрощевого нерва ;
- малого нутрощевого нерва ;
- правого діафрагмового нерва .
Парасимпатичні передвузлові волокна блукаючого нерва та чутливі волокна діафрагмового нерва проходять через черевне сплетення не перериваючись.
У вузлах черевного сплетення містяться тіла других нейронів симпатичної частини , на які переключається частина симпатичних передвузлових нервових волокон .
Черевне сплетення містить переважно два черевні вузли , які розташовані з боків від черевного стовбура .
Від черевних вузлів відходять симпатичні завузлові нервові волокна , до яких приєднуються парасимпатичні передвузлові нервові волокна блукаючого нерва, що беруть участь в утворенні судинних і органних сплетень.
До черевного сплетення належать такі сплетення:
- печінкове сплетення , яке продовжується від черевного сплетення до воріт печінки і оточує печінкові артерії . В його утворенні беруть участь нервові волокна черевного сплетення та передвузлові волокна переднього блукаючого стовбура ;
- селезінкове сплетення ;, яке оточує селезінкову артерію . ; . і продовжується від черевного сплетення ;
- шлункове сплетення , що оточує ліву шлункову артерію і продовжується від черевного сплетення . В утворенні цього сплетення беруть участь і гілки переднього блукаючого стовбура ;
- підшлунковозалозове сплетення , що обплітає стовбури підшлункових артерій ;
- надниркове сплетення , що розташовується навколо надниркових артерій і в свому складі має симпатичні вузлові нервові волокна , які доходять до мозкової речовини надниркових залоз ;
- аортально–ниркові вузли – симпатичні, розміщені біля місця відходження від аорти ниркової артерії .
Від цього вузла відходять симпатичні завузлові нервові волокна та приєднуються до них парасимпатичні передвузлові нервові волокна блукаючого нерва, які беруть участь в утворенні судинних і органних сплетень;
- верхнє брижове сплетення , розміщене навколо верхньої брижової артерії та її гілок. Біля місця відходження від аорти верхньої брижової артерії розташований симпатичний верхній брижовий вузол ;
- нижнє брижове сплетення розміщене навколо нижньої брижової артерії та її гілок.
Біля місця відходження від аорти нижньої брижової артерії розташований симпатичний нижній брижовий вузол .
Гілки цього сплетення обплітають верхню прямокишкову артерію аж до прямої кишки ;
- міжбрижове сплетення , що є частиною черевного аортального сплетення і розташоване між початками верхньої брижової артерії та нижньої брижової артерії ..;
- кишкове сплетення , яке міститься у стінці тонкої кишки і утворене нервовими волокнами брижових сплетень . Це сплетення має такі власні сплетення, що розташовані у стінці тонкої кишки :
- підсерозне сплетення , що міститься під серозною оболонкою тонкої кишки ;
- м’язово–кишкове сплетення або сплетення Ауербаха , розміщене між двома шарами м’язової оболонки тонкої кишки і регулює перистальтику кишки.
- підслизове сплетення , або сплетення Мейсснера , що міститься під слизовою оболонкою тонкої кишки , іннервує м’язову пластинку слизової оболонки та кишкові залози слизової оболонки тонкої кишки ;
- верхнє прямокишкове сплетення , що утворене нервовими гілками нижнього брижового сплетення і охоплює верхню частину прямої кишки ;
- ниркове сплетення , яке охоплює ниркову артерію і містить ниркові вузли ;
- сечовідне сплетення , яке оточує сечоводи і утворене нервовими волокнами черевного аортального сплетення та ниркового сплетення і гілками аортально–ниркових вузлів ;
- яєчникове сплетення , яке оточує яєчникові артерії і утворене нервовими волокнами черевного аортального сплетення та ниркового сплетення ;
- яєчкове сплетення , яке оточує яєчкову артерію і утворене нервовими волокнами черевного аортального сплетення та ниркового сплетення ;
- клубове сплетення , що оточує праву та ліву клубові артерії і є продовженням міжбрижового сплетення на клубовій артерії . а;
- стегнові сплетення е, що розташовані навколо початку стегнових артерій і є продовженням клубового сплетення .
Тазова частина симпатичного стовбура. Тазовий відділ парасимпатичної нервової системи. Вегетативні сплетення органів таза.
Поперекові вузли симпатичного стовбура представлені:
- 4–5 вузлами симпатичного стовбура ;
- міжвузловими гілками .
Ці вузли розташовані на передньобічній поверхні тіл поперекових хребців , присередньо від великого поперекового м’яза .
Поперекові вузли правоголівого симпатичних стовбурів з’єднуються між собою сполучними гілками .
До першогодругого іноді третього поперекових вузлів підходять сполучні білі гілки .
Від кожного з поперекових вузлів симпатичного стовбура до поперекових спинномозкових нервів відходять:
- сполучна а гілка ;
- поперекові нутрощеві нерви .
Ці нерви йдуть до черевного сплетення мають як передвузлові нервові волокна , такзавузлові нервові волокна .
Крижові вузли симпатичного стовбура утворені трьома вузлами, які лежать на тазовій поверхні крижової кістки , присередньо від передніх крижових отворів .
Внизу правийлівий симпатичні стовбури наближаютьсязакінчуються в непарному вузлі – куприковому симпатичному вузлі.
Праві та ліві крижові вузли з’єднуються між собою поперечними гілками . Від них відходять:
- сполучнігілки до крижових спинномозкових нервів ;
- крижові нутрощеві нерви , які йдуть до:
- верхнього підчеревного сплетення ;
- нижнього підчеревного сплетення .
Верхнє підчеревне сплетення розташоване на передній поверхні хребтового стовпа — , у проміжку між загальними клубовими артеріями. На рівні другого крижового хребця сплетення ділиться на дві гілки п. / і переходить у парне праве та ліве нижнє підчеревне сплетення , . на задньо-бічних стінках малого таза. За рахунок нижнього підчеревного сплетення формуються такі нутряні сплетення: присередні прямокишкові , нижні прямокишкові , передміхурової залози , сім'явиносне -, матково-піхвове і печеристі нерви клітора статевого члена пп. / .
До тазової частини центрального відділу парасимпатичної частини належать крижові парасимпатичні ядра , які залягають в сірій речовині – крижових сегментів спинного мозку – між передніми рогами та задніми рогами , – бічно–присередні ядра .
До тазової частини периферійного відділу парасимпатичної частини належать тазові вузли , де розташовані тіла других нейронів. До них підходить парасимпатичний корінець; тазові нутрощеві нерви ; . – передвузлові парасимпатичні волокна, а відходять від вузлів завузлові волокна аксони других нейронів.
Аксони клітин крижових парасимпатичних ядер виходять з спинного мозку в складі передніх корінців , а потім в складі передніх гілок крижових спинномозкових нервів та після виходу їх через передні крижові отвори утворюють парасимпатичний корінець; тазові нутрощеві нерви ; ., що входять до складу соромітного нерва .
Парасимпатичний корінець; тазові нутрощеві нерви ; . підходять до нижнього брижового сплетення - нижнього підчеревного сплетення,в складі його гілок досягають зовнішнвнутрішніх статевих органів, органів сечової системивідділів товстої кишки, що розташовані в порожнині малого таза.
У товщі стінок органів або біля них розташовуються органні сплетення, які мають парасимпатичні тазові вузли , на нейронах яких закінчуються передвузлові нервові волокна тазових нутрощевих нервів .
Відростки нейронів тазових вузлів – парасимпатичні завузлові нервові волокна , йдуть в органи та іннервують їх гладкі м’язи та залози.
Тазові нутряні нерви посилюють перистальтику кишок, розслаблюють внутрішній м'яз — стискач відхідника і т. ін.
Центри, які об'єднують і регулюють функції симпатичної і парасимпатичної частин автономної нервової системи, розташовані в мозочку, ядрах гіпоталамуса та в смугастому тілі.
Вищі центри, що координують діяльність усієї нервової системи, містяться в корі великого мозку.
До тазової частини нутрощевих сплетень та нутрощевих вузлів належать:
1. Верхнє підчеревне сплетення; передкрижовий нерв ; . непарне і розташоване під роздвоєнням аорти на передній поверхні тілапоперекового хребця та миса .
Верхнє підчеревне сплетення утворене:
- гілками черевного аортального сплетення ;
- поперековими нутрощевими нервами від нижніх поперекових вузлів симпатичного стовбура ;
- крижовими нутрощевими нервами від першого крижового вузла симпатичного стовбура .
Від верхнього підчеревного сплетення відходять правий та лівий підчеревні нерви , які переходять до нижнього підчеревного сплетення ;
2. Нижнє підчеревне сплетення; тазове сплетення ; – парне і розміщене спереду і з обох боків від прямої кишки на поверхні м’яза–підіймача відхідника .
Нижнє підчеревне сплетення утворене симпатичними нервовими волокнами підчеревних нервів верхнього підчеревного сплетення і парасимпатичними волокнами тазових нутрощевих нервів – парасимпатичний корінць .
Нижнє підчеревне сплетення має такі сплетення:
- середнє прямокишкове сплетення , яке розміщене на стінці середньої частини прямої кишки і утворене гілками верхнього прямокишкового сплетення ;
- нижнє прямокишкове сплетення розташоване на стінці нижньої частини прямої кишки та відхідникового каналу і утворене гілками:
- нижнього підчеревного сплетення ;
- верхнього прямокишкового сплетення ;
- середнього прямокишкового сплетення ;
- нижніх прямокишкових нервів .
Від нижнього прямокишкового сплетення відходять верхні відхідникові нерви .
3. Матково–піхвове сплетення , розташоване з боків матки та піхви і утворене гілками нижнього підчеревного сплетення та міхурового сплетення .
Від матково–піхвового сплетення відходять піхвові нерви та гілки до:
- матки ;
- маткових труб ;
- яєчників .
4. Передміхуровозалозове сплетення , розташоване на бічних, задній та нижній поверхнях передміхурової залози і утворене гілками:
- нижнього підчеревного сплетення ;
- міхурового сплетення .
5. Сплетення сім’явиносної протоки – парне, оточує сім’явиносну протоку і утворене гілками нижнього підчеревного сплетння та міхурового сплетення . Віддає гілки до пухирчастої залози .
6. Міхурове сплетення , розміщене на бічних стінках сечового міхура і утворене парасимпатичними гілками тазових нутрощевих нервів .
7. Печеристі нерви клітора , що утворені гілками нижнього підчеревного сплетення і досягають клітора , пройшовши через сечо–статеву діафрагму ;
8. Печеристі нерви статевого члена починаються від передміхуровозалозового сплетення і йдуть до статевого члена . На спинці статевого члена вони з’єднуються з дорсальним нервом статевого члена та ідуть до печеристих тіл статевого члена .
матеріали підготував доцент Флекей П.П.