ОРГАН СЛУХУ І РІВНОВАГИ. VШ ПАРА ЧЕРЕПНИХ НЕРВІВ
(СЛУХОВИЙ ШЛЯХ – САМОСТІЙНА РОБОТА)
ЗАНЯТТЯ 19
ОРГАН СЛУХУ І РІВНОВАГИ. VШ ПАРА ЧЕРЕПНИХ НЕРВІВ(СЛУХОВИЙ ШЛЯХ – САМОСТІЙНА РОБОТА)
ВУХО (auris) або
ПРИСІНКОВО–ЗАВИТКОВИЙ ОРГАН (organum vestibulocochleare) або
ОРГАН СЛУХУ І РІВНОВАГИ (organum vestibulocochleare)
Вухо (auris) поділяється на:
- зовнішнє вухо (auris externa), до якого належать:
- вушна раковина (auricula);
- зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus);
- середнє вухо (auris media), до нього належать:
- барабанна порожнина (cavitas tympani) із слуховими кісточками (ossicula auditus; ossicula auditoria):
- слухова труба (tuba auditiva; tuba auditoria) – трубa Євстахія;
- внутрішнє вухо (auris interna), яке складають:
- кістковий лабіринт (labyrinthus osseus);
- перетинчастий лабіринт (labyrinthus membranaceus).
Рис. Анатомія вуха: 1 – зовнішній слуховий прохід; 2 – вушна раковина; 3 – слухові кісточки; 4 – внутрішнє вухо; 5 – барабанна порожнина; 6 – завитково-вестибулярний нерв; 7 – внутрішня сонна артерія; 8 – слухова труба.
ЗОВНІШНЄ ВУХО
(auris externa)
Вушна раковина (auricula) в своїй основі має вушний хрящ (cartilago auriculae), вкритий шкірою.
Рис. Вушна раковина: 1 – мочка; 2 – міжкозликова вирізка; 3 – козлик; 4 – ніжка закрутка; 5 – нижня ніжка протизакрутка; 6 – трикутна ямка; 7 – верхня ніжка протизакрутка; 8 – закруток; 9 – човник; 10 – протизакруток; 11 – вхід у зовнішній слуховий прохід; 12 – протикозлик.
У нижньому відділі хрящ відсутній і замість нього утворюється складка шкіри з жировою тканиною – це вушна часточка (lobulus auriculae).
Вільний край вушної раковини (auricula) утворює завиток (helix), на внутрішній поверхні якого міститься:
- ость завитка (spina helicis) ость Дарвіна;
- ніжка завитка (crus helicis);
- хвіст завитка (cauda helicis).
Паралельно до завитка (helix) проходить протизавиток (antihelix).
Попереду зовнішнього слухового ходу (meatus acusticus externus) розміщений козелок (tragus), а навпроти нього в нижній частині – протикозелок (antitragus).
Між ними ззаду розташована порожнина раковини (cavitas conchae; cavum conchae), яка продовжується у зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus).
Зовнішній
слуховий хід (meatus acusticus externus) (довжина
Зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus) має:
- хрящовий зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus cartilagineus);
- кістковий зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus osseus).
Хрящовий зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus cartilagineus) є продовженням вушної раковини (auricula) і складає одну третину довжини зовнішнього слухового ходу (meatus acusticus externus).
Кістковий зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus osseus) займає дві третини зовнішнього слухового ходу (meatus acusticus externus).
Зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus) вигнутий S–подібно і для його випрямлення при огляді барабанної перетинки (membrana tympanica) у дорослого необхідно відтягнути вушну раковину (auricula) назад, угору і назовні.
Барабанна перетинка (membrana tympanica) закріплена в кінці зовнішнього слухового ходу (meatus acusticus externus) і складається з:
- натягнутої частини (pars tensa) – більшої верхньої;
- розслабленої частини (pars flaccida) – меншої нижньої.
У центрі барабанної перетинки (membrana tympanica), що має овальну форму, помітний пупок барабанної перетинки (umbo membranae tympanicae), який утворився внаслідок прикріплення ручки молоточка (manubrium mallei) до її внутрішньої поверхні.
Ззовні барабанна перетинка (membrana tympanica) вкрита шкірою (cutis).
Зсередини, що обернена до барабанної порожнини (cavitas tympani), барабанна перетинка (membrana tympanica) вкрита слизовою оболонкою (tunica mucosa).
У розслабленій частині барабанної перетинки (pars flaccida membranae tympanicae) волокнистого шару немає і шкіра (cutis) прилягає до слизової оболонки (tunica mucosa).
СЕРЕДНЄ ВУХО (auris media)
Барабанна порожнина (cavitas tympani) розміщена у товщі кам’янистої частини скроневої кістки (pars petrosa ossis temporalis) і має такі стінки (parietes):
1. Покрівельну стінку (paries tegmentalis) – верхню стінку;
2. Яремну стінку (paries jugularis) – нижню стінку;
3. Лабіринтну стінку (paries labyrinthicus) – присередню стінку, на якій є два вікна:
- вікно присінка (fenestra vestibuli) – овальне вікно;
- вікно завитки (fenestra cochleae) – кругле вікно.
Вікно присінка (fenestra vestibuli) закрите основою стремінця (basis stapedis).
Вікно завитки (fenestra cochleae) затягнуте вторинною барабанною перетинкою (membrana tympanica secundaria);
4. Соскоподібну стінку (paries mastoideus) – задню стінку, яка в нижній частині має пірамідне підвищення (eminentia pyramidalis).
У ньому починається стремінцевий м’яз (m. stapedius).
У верхньому відділі соскоподібна стінка (paries mastoideus) продовжується у соскоподібну печеру (antrum mastoideum), в яку відкриваються соскоподібні комірки (cellulae mastoideae) однойменного відростка скроневої кістки (processus mastoideus ossis temporalis).
5. Сонну стінку (paries caroticus) – передню стінку, у верхній частині якої є барабанний отвір слухової труби (ostium tympanicum tubae auditivae), а також проходить м’яз–натягувач барабанної перетинки (m. tensor tympani).
Останній розташований у верхньому півканалі мязово–трубного каналу (semicanalis superior canalis musculotubarii);
6. Перетинчасту стінку (paries membranaceus) – бічну стінку, яка утворена барабанною перетинкою (membrana tympanica).
При переході перетинчастої стінки (paries membranaceus) у покрівельну стінку (paries tegmentalis) утворюється надбарабанний закуток (recessus epitympanicus), де міститься головка молоточка (caput mallei) та тіло коваделка (corpus incudis).
У барабанній порожнині розміщені:
- три слухові кісточки (ossicula auditus; ossicula auiditoria);
- зв’язки слухових кісточок (ligg. ossiculorum auditus; ligg. ossiculorum auditoriorum);
- м’язи слухових кісточок (musculi ossiculorum auditus; musculi ossiculorum auditoriorum;).
За своєю формою кісточки одержали назву:
- молоточок (malleus);
- коваделко (incus);
- стремінце (stapes)
Молоточок (malleus) має:
- головку молоточка (caput mallei);
- шийку молоточка (collum mallei);
- ручку молоточка (manubrium mallei) з бічним відростком (processus lateralis) та переднім відростком (processus anterior)
До ручки молоточка (manubrium mallei) прикріплений м’яз–натягувач барабанної перетинки (m. tensor tympani).
Коваделко (incus) складається з:
- тіла коваделка (corpus incudis);
- короткої ніжки (crus breve);
- довгої ніжки (crus longum)
Тіло коваделка (corpus incudis) з’єднується з головкою молоточка (caput mallei), утворюючи коваделко–молоточковий суглоб (art. incudomallearis).
Довга ніжка коваделка (crus longum incudis) з’єднується із стремінцем (stapes), утворюючи коваделко–стремінцевий суглоб (art. incudostapedialis).
Стремінце (stapes) має:
- головку стремінця (caput stapedis);
- передню ніжку (crus anterius);
- задню ніжку (crus posterius);
- основу стремінця (basis stapedis), яка прикриває вікно присінка (fenestra vestibuli) – овальний отвір присінка (foramen ovale vestibuli), і зчленовується з краєм цього отвору (foramen ovale) барабанно–стремінцевим синдесмозом (syndesmosis tympanostapedialis).
До задньої ніжки стремінця (crus posterius stapedis) прикріплюється стремінцевий м’яз (m. stapedius).
М’язи
барабанної порожнини (mm. cavitatis tympanicae) регулюють рух слухових
кісточок (ossicula auditus) і запобігають
сильним коливанням при звуках різної висоти і частоти. Це складний
кібернетичний пристрій, який регулює амплітуду звукових коливань у певних межах
– послаблює або підсилює звук.
Слухова
труба (tuba auditiva; tuba auditoria) – труба Євстахія. Має довжину, в
середньому,
Слухова труба (tuba auditiva; tuba auditoria) складається із:
- кісткової частини (pars ossea);
- хрящової частини (pars cartilaginea).
Перехід хрящової частини (pars cartilaginea) в кісткову частину (pars ossea) називається перешийком слухової труби (isthmus tubae auditoriae).
Слухова труба (tuba auditiva) відкривається:
- глотковим отвором слухової труби (ostium pharyngeum tubae auditivae; ostium pharyngeum tubae auditoriae) у носову частину глотки (pars nasalis pharyngis);
- барабанним отвором слухової труби (ostium tympanicum tubae auditivae; ostium tympanicum tubae auditoriae) у барабанну порожнину (cavitas tympani).
Від хрящової частини слухової труби (pars cartilaginea tubae auditivae) починаються:
- м’яз–натягувач піднебінної завіски (m. tensor veli palatini);
- м’яз–підіймач піднебінної завіски (m. levator veli palatini).
При скороченні цих м’язів просвіт слухової труби (lumen tuba auditivae) розширюється і повітря вільно потрапляє у барабанну порожнину (cavitas tympani), врівноважуючи тиск зовнішнього середовища з тиском у барабанній порожнині.
ВНУТРІШНЄ ВУХО (auris interna)
Внутрішнє вухо (auris interna) представлено кістковим і перетинчастим лабіринтами (labyrinthi osseus et membranaceus) та знаходиться у кам’янистій частині скроневої кістки (pars petrosa ossis temporalis).
Кістковий лабіринт (labyrinthus osseus) складається із:
- завитка (cochlea);
- присінка (vestibulum);
- півколових каналів (canales semicirculares).
Присінок (vestibulum) – це порожнина, на бічній стінці якої є:
- вікно присінка (fenestra vestibuli), або овальне вікно (fenestra ovale);
- вікно завитки (fenestra cochleae), або кругле вікно (fenestra rotundum):
У вікні присінка (fenestra vestibuli) міститься основа стремінця (basis stapedis).
А вікно завитки (fenestra cochleae) закрите вторинною барабанною перетинкою (membrana tympanica secundaria).
На задній стінці присінка (paries posterior vestibuli) розташовано 5 отворів (foramina), через які в нього відкриваються півколові канали (canales semicirculares).
На передній стінці присінка (paries anterior vestibuli) є великий отвір (foramen magnum), що веде в канал завитки (canalis cochleae).
На внутрішній стінці присінка (paries internus vestibuli) розміщений присінковий гребінь (crista vestibuli), який відділяє кулястий закуток; мішечковий закуток (recessus sphericus; recessus saccularis) від еліптичного закутка; маточкового закутка (recessus ellipticus; recessus utricularis).
В еліптичний закуток (recessus ellipticus) відкривається внутрішній отвір канальця присінка (apertura interna canaliculi vestibuli).
Позаду від присінка розташовані кісткові півколові канали (canales semicirculares), що мають вигляд дугоподібних трубок, що лежать у трьох взаємно перпендикулярних площинах:
Розрізняють:
- передній півколовий канал (canalis semicircularis anterior) – в стріловій площині (planum sagittalis);
- задній півколовий канал (canalis semicircularis posterior) – в лобовій площині (planum frontalis);
- бічний півколовий канал (canalis semicircularis lateralis) – в горизонтальній площині (planum horizontalis).
Кожний півколовий канал (canalis semicircularis) біля своєї основи (basis) має розширену частину відповідно:
- передню кісткову ампулу (ampulla ossea anterior);
- задню кісткову ампулу (ampulla ossea posterior);
- бічну кісткову ампулу
(ampulla ossea lateralis).
Півколові канали (canales semicirculares) з’єднані з присінком за допомогою кісткових ніжок (crura ossea).
Ніжки півколових каналів (crura canalium semicircularium), що містять ампули, називаються ампульними кістковими ніжками (crura ossea ampullaria).
Сусідні ніжки переднього півколового каналу та заднього півколового каналу (crura canalium semicircularium anterioris et posterioris) зливаються разом і приєднуються до присінка спільною кістковою ніжкою (crus osseum commune).
Задня ніжка бічного півколового каналу (crus posterius canalis semicircularis lateralis) з’єднується з присінком (vestibulum) простою кістковою ніжкою (crus osseum simplex).
Ось чому кісткові півколові канали сполучаються з присінком не шістьма, а п’ятьма отворами.
Попереду від присінка (vestibulum) лежить завитка (cochlea), що утворена кісткою, його канал робить два з половиною оберти навколо веретена завитки (modiolus cochleae).
Від веретена завитки (modiolus cochleae) відходить кісткова спіральна пластинка (lamina spiralis ossea), яка не досягає латеральної сторони каналу і тому лише частково поділяє спіральний канал завитки (canalis spiralis cochleae) на сходи присінка (scala vestibuli) і барабанні сходи (scala tympani).
По краю кісткової спіральної пластинки (lamina spiralis ossea) міститься завиткова протока (ductus cochlearis) перетинчастого лабіринту (labyrinthus membranaceus), яка доповнює кісткову спіральну пластинку і розділяє сходи (scalae).
Порожнини цих сходів сполучаються між собою на куполі завитки (cupula cochleae) – верхівці завитки (apex cochleae) отвором завитки (helicotrema).
В основі завитки (basis cochleae) на початку її барабанних сходів (scala tympani) є внутрішній отвір канальця завитки (apertura interna canaliculi cochleae).
Всередині кісткового лабіринту (labyrinthus osseus) залягає перетинчастий лабіринт (labyrinthus membranaceus), який має менші розміри і повторює хід кісткового лабіринту (labyrinthus osseus).
Між внутрішньою поверхнею кісткового лабіринту (labyrinthus osseus) і зовнішньою поверхнею перетинчастого лабіринту (labyrinthus membranaceus) розташований перилімфатичний простір (spatium perilymphaticum), який заповнений рідиною – перилімфою (perilympha).
Перетинчастий лабіринт (labyrinthus membranaceus) складається з:
- присінкового лабіринту (labyrinthus vestibularis);
- півколових проток (ductus semicirculares);
- завиткової протоки (ductus cochlearis).
Перетинчастий лабіринт (labyrinthus membranaceus) заповнений ендолімфою (endolympha).
Присінковий лабіринт (labyrinthus vestibularis) складається з:
- маточки (utriculus);
- мішечка (sacculus).
Маточка (utriculus) лежить в еліптичному закутку кісткового лабіринту (recessus ellipticus labyrinthi ossei) і сполучається з півколовими протоками (ductus semicirculares).
Мішечок (sacculus) лежить в кулястому закутку кісткового лабіринту (recessus sphericus labyrinthi ossei) і сполучається із завитковою протокою (ductus cochlearis) через сполучну протоку (ductus reuniens).
Маточка (utriculus) і мішечок (sacculus) сполучаються між собою за допомогою маточково–мішечкової протоки (ductus utriculosaccularis).
Від маточково–мішечкової протоки відходить ендолімфатична протока (ductus endolymphaticus), яка проходить у канальці присінка (canaliculi vestibuli).
Вийшовши із зовнішнього отвору канальця присінка (apertura externa canaliculi vestibuli) на задню поверхню кам’янистої частини скроневої кістки (facies posterior partis petrosae ossis temporalis), маточково–мішечкова протока закінчується під черепною твердою оболоною (dura mater cranialis) ендолімфатичним мішечком (saccus endolymphaticus).
Півколові протоки (ductus semicirculares) залягають всередині кісткових півколових каналів (canales semicirculares ossei) і повторюють їх хід.
Розрізняють:
- передню півколову протоку (ductus semicircularis anterior), яка має передню перетинчасту ампулу (ampulla membranacea anterior);
- задню півколову протоку (ductus semicircularis posterior), яка має задню перетинчасту ампулу (ampulla membranacea posterior);
- бічну півколову протоку (ductus semicircularis lateralis), яка має:
- бічну перетинчасту ампулу (ampulla membranacea lateralis);
- просту перетинчасту ніжку (crus membranaceum simplex).
Передня та задня півколові протоки (ductus semicirculares anterior et posterior) мають спільну перетинчасту ніжку (crus membranaceum commune).
Перераховані вище структури розміщені у відповідних кісткових структурах. Півколові протоки (ductus semicirculares) відкриваються п’ятьма отворами в маточку (utriculus):
На внутрішній поверхні маточки (utriculus) та мішечка (sacculus) розміщені епітеліальні волоскові рецепторні клітини, що утворюють плями (maculae), а в перетинчастих ампулах (ampulae membranaceae) – ампулярні гребені (cristae ampullares), які належать до периферійної частини присінкового аналізатора.
Завиткова протока (ductus cochlearis) залягає у спіральному каналі завитки (canalis spiralis cochleae) і починається у присінку кісткового лабіринту (vestibulum labyrinthi ossei) присінковим сліпим кінцем (caecum vestibulare), який з’єднується сполучною протокою (ductus reuniens) з мішечком (sacculus).
Закінчується завиткова протока (ductus cochlearis) на верхівці завитки (apex cochleae) купольним сліпим кінцем (caecum cupulare).
На поперечному перерізі завиткова протока (ductus cochlearis) має трикутну форму і такі стінки:
- зовнішню стінку (paries externus), яка зростається з окістям зовнішньої стінки спірального каналу завитки (periosteum parietis externi canalis spiralis cochleae);
- барабанну стінку; спіральну перетинку (paries tympanicus; membrana spiralis), або нижню стінку (paries inferior), що є продовженням кісткової спіральної пластинки (lamina spiralis ossea);
- присінкову стінку; присінкову перетинку (paries vestibularis; membrana vestibularis), або верхню стінку (paries superior) – перетинку Рейсснера.
Завиткова протока (ductus cochlearis) займає середню частину кісткового спірального каналу завитки (canalis spiralis cochleae ossei) і, доповнюючи кісткову спіральну пластинку (lamina spiralis ossea), відділяє його барабанні сходи (scala tympani) від сходів присінка (scala vestibuli).
Всередині завиткової протоки (ductus cochlearis) на спіральній перетинці (membrana spiralis) – барабанній стінці (paries tympanicus), міститься спіральний орган (organum spirale) – орган Кортія, який належить до периферійної частини слухового аналізатора і містить епітеліальні волоскові рецепторні клітини, що сприймають звукові коливання.
Шляхи передачі звукової хвилі
Звукові хвилі передаються на барабанну перетинку (membrana tympanica) і викликають її коливання.
Коливання барабанної перетинки (membrana tympanica) передається на ланку слухових кісточок (ossicula auditus).
Завдяки коливанням основи стремінця (basis stapedis), яка прикриває вікно присінка (fenestra vestibuli), починає коливатися перилімфа (perilympha).
Коливання перилімфи в барабанних сходах (scala tympani) через отвір завитки (helicotrema) передається на перилімфу в сходах присінка (scala vestibuli).
Внаслідок цього починає коливатися присінкова стінка (paries vestibularis) – рейснерова перетинка, і барабанна стінка (paries tympanicus).
Останні змушують коливатися ендолімфу (endolympha):
Коливання ендолімфи сприймається волосками спірального органа (organum spirale) – кортієвого органа, де механічні коливання перетворюються на нервовий імпульс і звідси починається слуховий шлях.
Присінково–завитковий нерв [VIII] (nervus vestibulocochlearis ) [VIII]
VIII пара черепних нервів
Цей нерв складається з двох частин:
- завиткового нерва (nervus cochlearis);
- присінкового нерва (nervus vestibularis).
Завитковий нерв (nervus cochlearis) є слуховим шляхом, по якому передається інформація про характер звукових коливань в головний мозок.
Завитковий нерв (nervus cochlearis)
Слуховий шлях
Тіла перших псевдоуніполярних нейронів завиткового нерва (nervus cochlearis) – слухового шляху містяться в завитковомих вузлах; спіральних вузлах завитки (gangliа cochlearia; gangliа spiralia cochleae), які розташовані на основній пластинці завиткової протоки (lamina basilaris ductus cochlearis):
Периферійні відростки перших нейронів закінчуються в спіральному органі завиткової протоки (organum spirale ductus cochlearis), утворюючи синапси з волосковими рецепторними клітинами.
Центральні відростки перших нейронів утворюють завиткову частину VІІІ пари черепних нервів – завитковий нерв (nervus cochlearis), і через внутрішній слуховий отвір (porus acusticus internus) заходять в порожнину черепа (cavitas cranii), а потім у міст (pons) на межі із середньою мозочковою ніжкою на її вентральній поверхні, де закінчуються синапсом з тілом другого нейрона.
Тіла других нейронів завиткового нерва (nervus cochlearis) розташовані у передньому та задньому завиткових ядрах (nuclei cochleares anterior et posterior), які проектуються у бічному куті ромбоподібної ямки (angulus lateralis fossae rhomboideae).
Аксони других нейронів від переднього завиткового ядра (nucleus cochlearis anterior) йдуть на своєму боці до присереднього колінчастого тіла (corpus geniculatum mediale), де містяться тіла третіх нейронів. Це тринейронний слуховий шлях.
Аксони других нейронів від заднього завиткового ядра (nucleus cochlearis posterior) йдуть по дну IV шлуночка (ventriculus quartus) у вигляді мозкових смуг (striae medullares) і переходять на протилежний бік.
Ці волокна беруть участь в утворенні трапецієподібного тіла (corpus trapezoideum).
Тіла третіх нейронів чотиринейронного завиткового нерва (nervus cochlearis) розміщені у верхньому оливному ядрі (nucleus olivaris superior) – задньому ядрі трапецієподібного тіла.
Аксони третього нейрона утворюють бічну петлю (lemniscus lateralis), яка виходить на поверхню в перешийку ромбоподібного мозку (isthmus rhombencephali) у вигляді трикутника петлі (trigonum lemnisci).
Бічна петля (lemniscus lateralis) доходить до підкіркових центрів слуху, де розташовані тіла ІV нейронів.
Тіла четвертих нейронів завиткового нерва (nervus cochlearis) розташовані в:
- присередньому колінчастому тілі (corpus geniculatum mediale);
- нижніх горбках покрівлі середнього мозку (colliculi inferiores tecti mesencephali).
Від присереднього колінчастого тіла (corpus geniculatum mediale) аксони четвертих або третіх нейронів через задню третину задньої ніжки внутрішньої капсули (crus posterius capsulae internae) доходять до кори верхньої скроневої звивини (cortex gyri temporalis superioris) – це є поперечні скроневі звивини (gyri temporales transversi), або звивини Гешля, де локалізується кірковий аналізатор слуху (кірковий кінець слухового аналізатора).
Аксони четвертих нейронів від нижніх горбків покрівлі середнього мозку (colliculi inferiores tecti mesencephali) ідуть в передніх канатиках спинного мозку (funiculi anteriores medullae spinalis) у вигляді покрівельно–спинномозкового шляху (tractus tectospinalis).
По ньому проходять імпульси, що викликають мимовільні рухи під час сприйняття звуків, які виникають раптово (охоронний рефлекс).
Присінковий нерв (nervus vestibularis)
Цей нерв є початком аферентного шляху, по якому передається інформація про рівновагу тіла людини від волоскових рецепторних клітин, що розташовані у півколових каналах (canales semicirculares) та присінку внутрішнього вуха (vestibulum auris interna), до кори великого мозку (cortex cerebri).
Відчуття рівноваги ґрунтується не тільки на інформації, що підходить від рецепторів внутрішнього вуха (auris interna), але й від фоторецепторів та пропріорецепторів опорно–рухового апарату.
Цю інформацію аналізує мозочок (cerebellum) і кора великого мозку (cortex cerebri), що дає змогу утримувати тіло у певному положенні у просторі.
Чутливі елементи органа рівноваги – це волоскові клітини (cellulae pilosae), які розташовані в присінковому лабіринті внутрішнього вуха (labyrinthus vestibularis auris internae) і знаходяться:
- у півколових протоках перетинчастого лабіринту (ductus semicirculares labyrinthi vestibularis), зокрема в ампульних гребенях (cristae ampullares). Волоскові клітини (cellulae pilosae) сприймають обертальні рухи;
- у мішечку (sacculus) і маточці (utriculus), зокрема у їх чутливих ділянках – плямах (maculae), волоскові клітини яких сприймають зміни положення голови стосовно землі (при нахилах голови тощо).
Тіла перших псевдоуніполярних нейронів присінкового нерва (nervus vestibularis) містяться в присінковому вузлі (ganglion vestibulare), який розташований на дні внутрішнього слухового ходу (meatus acusticus internus).
Периферійні відростки перших нейронів утворюють:
- передній ампульний нерв (n. ampullaris anterior);
- задній ампульний нерв (n. ampullaris posterior);
- бічний ампульний нерв (n. ampullaris lateralis);
- маточково–ампулярний нерв (n. utriculoampullaris);
- маточковий нерв (n. utricularis);
- мішечків нерв (n. saccularis).
Вони утворюють синапси з волосковими рецепторними клітинами органа рівноваги.
Центральні відростки перших нейронів, що, власне, утворюють присінковий нерв, який проходять через внутрішній слуховий отвір (porus acusticus internus) у порожнину черепа (cavitas cranii), а потім у складі присінковo–завиткового нерва входять в міст (pons) до чотирьох присінкових ядер (nuclei vestibulares) – других нейронів присінкового нерву (nervus vestibularis) – присінкового шляху.
Частина аксонів других нейронів присінкових ядер (nuclei vestibulares) формує присінково–спинномозковий шлях (tractus vestibulospinalis) і доходить до рухових ядер (nuclei motorii) у передніх рогах спинного мозку (cornua anteriora medullae spinalis).
Частина аксонів других нейронів присінкових ядер (nuclei vestibulares) перехрещується, прямує в таламус (thalamus), де розташовані тіла третіх нейронів.
Їх аксони йдуть до кори великого мозку (cortex cerebri), а саме до зацентральної звивини тім’яної та скроневої часток (gyrus postcentralis lobulorum parietalis et temporalis) – кіркових центрів статокінетичного аналізатора. Ці зв’язки забезпечують свідому орієнтацію в просторі.
Частина аксонів других нейронів присінкових ядер (nuclei vestibulares), а також частина аксонів перших нейронів присінкового нерва (nervus vestibularis) йде безпосередньо в мозочок (cerebellum) до клаптика (flocculus), вузлика (nodulus) і ядра вершини; присереднього ядра мозочка (nucleus fastigii; nucleus medialis cerebelli).
Ці зв’язки регулюють присінкові рефлекси.
Зв’язки присінкових ядер (nuclei vestibulares) з ядрами окорухових черепних нервів, що забезпечують рух очних яблук (bulbi oculorum), також регулюють процеси зміни положення голови і тіла в просторі.
VIII ПАРА – присінково-завитковий нерв
Присінково-завитковий нерв (n. vestibulocochlearis) утворений двома самостійними анатомічно і функціонально різними чутливими нервами. У ньому розрізняють систему волокон присінкового (n. vestibularis) і завиткового (n. cochlearis) нервів.
1. Присінковий нерв проводить імпульси, що здійснюють контроль за положенням голови і тіла. Разом з іншими органами чуття бере участь в орієнтованих реакціях. Рецептори присінкового нерва знаходяться в структурах внутрішнього вуха. Рецептори зв'язані з дендритами присінкового вузла, що лежить у глибині внутрішнього слухового ходу скроневої кісти, і утворюють ряд таких нервів:
– маточковий нерв (n. utricularis) складає верхню частину присінкового нерва. Починається від рецепторів еліптичного закутка присінка внутрішнього вуха;
– передній ампульний нерв (n. ampullaris anterior) складає разом з еліптичним нервом верхню частину присінкового нерва і має рецептори в передній перетинчастій ампулі півколового каналу;
– бічний ампульний нерв (n. ampullaris lateralis), так само як і два попередніх, є складовою частиною верхнього відділу присінкового нерва. Контактує з рецепторами бічної ампули півколового каналу;
– мішечковий нерв (n. saccularis) проходить у нижній частині присінкового нерва і його вузла, починається від рецепторів слухової плями мішечка;
– задній ампульний нерв (n. ampullaris posterior) має рецептори в задній ампулі півколового каналу і нижньої чутливої плями присінка.
Аксони нейронів gangl. vestibulare формують верхній корінець VIII пари нервів, що виходить зі скроневої кісти через внутрішній слуховий отвір за лицевим нервом. Верхній корінець проходить у задній мозок між мостом і мозочком, не доходячи до дна IV шлуночка. Аксони присінкового нерва розділяються на висхідні і низхідні пучки.
Висхідні пучки присінкового нерва переключаються у верхнім ядрі моста і nucl. fastigii мозочка, а також у корі черв’яка.
2. Завитковий нерв проводить звукові подразнення, які сприймаються рецепторами кортієвого органа завитки. Дендрити, виходячи через канали спіральної пластинки завитка, досягають клітин спірального вузла (gangl. spirale), розташованого в каналі стержня завитки. Аксони біполярних клітин формують нижній корінець присінково-завиткового нерва, який через внутрішній слуховий отвір піраміди скроневої кісти проникає разом із присінковим нервом між мостом і мозочком до ядер мозку.
Матеріали підготувала доцент Флекей П.П.
