Медицина

1. Ротова порожнина. ЯЗИК, ПІДНЕБІННЯ, СЛИННІ ЗАЛОЗИ.

1. Ротова порожнина. ЯЗИК, ПІДНЕБІННЯ, СЛИННІ ЗАЛОЗИ.

2. зАГАЛЬНА БУДОВА ЗУБІВ. БУДОВА ПЕРІОДОНТА. зУБНА ФОРМУЛА. ПОНЯТТЯ ПРО ЗУБОЩЕЛЕПНИЙ СЕГМЕНТ.

3. пОСТІЙНІ ЗУБИ. бУДОВА ВЕРХНІХ ТА НИЖНІХ МАЛИХ І ВЕЛИКИХ КУТНІХ ЗУБІВ.

(Заняття 9.)

Тема 1. Ротова порожнина. Язик, піднебіння, слинні залозип.

Травна система (systema digestorium) або травний апарат (apparatus alimentarius) є комплексом органів, які механічно та хімічно обробляють їжу, всмоктують продукти її розщеплення і вилучають її неперетравлені залишки. Довжина її сягає 9 м.

Травна система (systema digestorium) складається із:

- травної трубки (canalis digestorius), яка починається ротовою порожниною (cavitas oris) і закінчується відхідником (anus);

- великих травних залоз (glandulae digestoriae majores), до яких належать:

- печінка (hepar);

- підшлункова залоза (pancreas);

- великі слинні залози (glandulae salivariae majores).

Ротова порожнина (cavitas oris)

Вона обмежована:

- угорі піднебінням (palatum);

- спереду і з боків губами рота (labia oris) та щоками (buccae);

- знизу ротовою діафрагмою (diaphragma oris), яка утворена щелепно–під’язиковим м’язом (musculus mylohyoideus).

Ротова порожнина (cavitas oris) поділяється на:

- присінок рота (vestibulum oris);

- власне ротову порожнину (cavitas oris propria).

Присінок рота (vestibulum oris) обмежований:

- спереду і з боків губами рота (labia oris) та щоками (buccae);

- ззаду зубами (dentes) та яснами (gingivae).

Присінок рота (vestibulum oris) сполучається із:

- власне ротовою порожниною (cavitas oris propria) через простір позаду останніх кутніх зубів (spatium retromorale);

- через щілини між зубами і щілину між верхніми та нижніми зубами;

- через ротову щілину (rima oris) з навколишнім середовищем.

У присінок рота (vestibulum oris) відкривається привушна протока (ductus parotideus).

Губи рота (labia oris) складаються з:

- верхньої губи (labium superius);

- нижньої губи (labium inferius).

Губи рота (labia oris) утворені коловим м’язом рота (musculus orbicularis oris), що вкритий:

- ззовні шкірою (cutis);

- зсередини – слизовою оболонкою (tunica mucosa).

Слизова оболонка (tunica mucosa) за допомогою вуздечки верхньої губи (frenulum labii superioris) та вуздечки нижньої губи (frenulum labii inferioris) переходить на слизову оболонку ясен верхньої і нижньої щелеп (tunica mucosa gingivae maxillae et mandibulae).

Проміжна частина губ (pars intermedia labiorum) вкрита незроговілим епітелієм (epithelium noncornificatum), крізь який просвічуються судини, утворюючи червону облямівку (limbus ruber) або проміжний шар (stratum intermedium).

Верхня губа (labium superius) має:

- верхньогубний жолобок (philtrum);

- горбок (tuberculum).

Присінок рота має:

- вуздечку верхньої губи (frenulum labii superioris);

- вуздечку нижньої губи (frenulum labii inferioris);

- спайку губ (commissura labiorum);

- кут рота (angulus oris);

- сосочок привушної протоки (papilla ductus parotidei).

Щоки (buccae) представлені:

- щічним і жувальним м’язами (musculi buccinator et masseter);

- жировим тілом щоки (corpus adiposum buccae).

Вони вкриті:

- ззовні шкірою (cutis);

- із внутрішньої сторони слизовою оболонкою (tunica mucosa).

Жирове тіло щоки (corpus adiposum buccae) – тіло Біша – розташоване між вищеперерахованими м’язами та шкірою, воно добре розвинуте у грудних дітей (покращує процес смоктання).

Піднебіння (palatum) складається з :

- твердого піднебіння (palatum durum);

- м’якого піднебіння (palatum molle), або піднебінної завіски (velum palatinum).

М’яке піднебіння (palatum molle) є дуплікатурою (складкою) слизової оболонки, між якою розташовані фіброзна пластинка і м’язи.

Власне ротова порожнина (cavitas oris propria) ззаду сполучається з глоткою (pharynx) через зів (fauces).

Зів (fauces) обмежований:

- зверху м’яким піднебінням (palatum molle);

- знизу коренем язика (radix linguae);

- з боків піднебінно–язиковою дужкою (arcus palatoglossus) та піднебінно–глотковою дужкою (arcus palatopharyngeus).

Перешийок зіва (isthmus faucium) – це простір між обома дужками;

М’яке піднебіння; піднебінна завіска (palatum molle; velum palatinum), до якої належать:

- піднебінний язичок (uvula palatina);

- піднебінно–язикова дужка; передня складка зіва (arcus palatoglossus; plica anterior faucium);

- піднебінно–глоткова дужка (arcus palatopharyngeus); задня складка зіва (plica posterior faucium);

Мигдаликова ямка; мигдаликова пазуха (fossa tonsillaris; sinus tonsillaris), у верхній частині якої є надмигдаликова ямка (fossa supratonsillaris);

Піднебінний мигдалик (tonsilla palatina), що розташований у мигдаликовій ямці, має:

- мигдаликову капсулу (capsula tonsillae);

- мигдаликові ямочки (fossulae tonsillae);

- мигдаликові крипти (cryptae tonsillae).

М’яке піднебіння; піднебінна завіска (palatum molle; velum palatinum) має такі частини:

1. Cполучнотканинну пластинку, яка прикріплюється до заднього краю горизонтальних пластинок піднебінних кісток (laminae horizontales ossium palatinorum) і є продовженням твердого піднебіння (palatum durum) – це передній відділ м’якого піднебіння.

2. Звисаючу вниз піднебінну завіску (velum palatinum), яка закінчується піднебінним язичком (uvula palatina).

3. Піднебінно–язикову дужку (arcus palatoglossus), або передню складку зіва (plica anterior faucium), або передню дужку (arcus anterior), що йде до язика (lingua).

4. Піднебінно–глоткову дужку (arcus palatopharyngeus), або задню складку зіва (plica posterior faucium), або задню дужку (arcus posterior), яка йде до глотки (pharynx).

Між передніми та задніми дужками (arcus anteriores et posteriores) утворюються мигдаликові ямки (fossae tonsillares), де розташовані піднебінні мигдалики (tonsillae palatinae).

5. М’язи піднебіння та зіва (musculi palatini et faucium).

У ділянці піднебіння (palatum) ще є:

- піднебінне шво (raphe palati);

- поперечні піднебінні складки (plicae palatinae transversae);

- різцевий сосочок (papilla incisiva).

До м’язів м’якого піднебіння та зіва (musculi palati mollis et faucium) належать:

- м’яз– натягувач піднебінної завіски (musculus tensor veli palatini), який:

- натягує піднебінну завіску (velum palatinum) в поперечному напрямку;

- розширює просвіт слухової труби (tuba auditiva; tuba auditoria);

- м’яз– підіймач піднебінної завіски (musculus levator veli palatini), що:

- піднімає м’яке піднебіння (palatum molle),

- тягне його назад, розширюючи просвіт слухової труби (tuba auditiva; tuba auditoria);

- м’яз язичка (musculus uvulae), що:

- піднімає піднебінний язичок (uvula palatina),

- вкорочує піднебінний язичок (uvula palatina);

- піднебінно–язиковий м’яз (musculus palatoglossus), що:

- опускає піднебінну завіску (velum palatinum) вниз, звужуючи зів (fauces), піднімає корінь язика (radix linguae);

- піднебінно–глотковий м’яз (musculus palatopharyngeus), що:

- звужує зів (fauces),

- піднімає глотку (pharynx).

М’яке піднебіння бере участь в актах дихання та ковтання і відокремлює травний шлях від повітроносного.

Тверде піднебіння (palatum durum) утворене:

- піднебінними відростками верхньої щелепи (processus palatini maxillae);

- горизонтальними пластинками піднебінних кісток (laminae horisontales ossium palatinorum).

Язик (lingua)

Це м’язовий орган, який розташований у власне ротовій порожнині (cavitas oris) і має:

- верхівку язика (apex linguae);

- тіло язика (corpus linguae;

- корінь язика (radix linguae);

- спинку язика (dorsum linguae), або верхню поверхню язика (facies superior linguae);

- нижню поверхню язика (facies inferior linguae);

- край язика (margo linguae);

- серединну борозну язика (sulcus medianus linguae).

Між тілом язика (corpus linguae) та його коренем (radix linguae) на спинці язика (dorsum linguae) проходить межова борозна язика (sulcus terminalis linguae) у вигляді букви V, посередині якої розташований сліпий отвір язика (foramen caecum).

За межовою борозною язика (sulcus terminalis linguae) під слизовою оболонкою розташований язиковий мигдалик (tonsilla lingualis).

Спинка язика (dorsum linguae) має:

- передню частину (pars anterior), або її ще називають передборозенною частиною (pars presulcalis);

- задню частину (pars posterior), або її ще називають заборозенною частиною (pars postsulcalis).

Слизова оболонка нижньої поверхні язика (tunica mucosa faciei inferioris linguae) переходить у слизову дна ротової порожнини (mucosa fundi cavitates oris) у вигляді вуздечки язика (frenulum linguae), з боків від якої є торочкуваті складки (plicae fimbriatae).

На нижній поверхні язика (facies inferior linguae) від основи вуздечки язика (basis frenuli linguae) вбік та назад прямує під’язикова складка (plica sublingualis), передній кінець якої містить під’язикове м’ясце (caruncula sublingualis).

На під’язиковій складці (plica sublingualis) та під’язиковому м’ясці (caruncula sublingualis) відкриваються протоки піднижньощелепної та під’язикової слинних залоз (glandulae salivariae submandibularis et sublingualis).

Слизова оболонка спинки язика (tunica mucosa dorsi linguae) утворює такі види язикових сосочків (papillae linguales):

- ниткоподібні сосочки (papillae filiformes) та конічні сосочки (papillae conicae), які містять тільки рецептори загальної чутливості;

- грибоподібні сосочки (papillae fungiformes), розміщені переважно в передній частині язика, в них закладені смакові рецептори;

- листоподібні сосочки (papillae foliatae), розміщені на краях язика (margines linguae) і мають смакові рецептори;

- жолобуваті сосочки (papillae vallatae), або валикоподібні сосочки, розташовані вздовж межової борозни язика (sulcus terminalis linguae) і мають смакові рецептори.

М’язи язика (musculi linguae) поділяють на:

- скелетні м’язи;

- власні м’язи.

До скелетних м’язів язика належать:

- шило–язиковий м’яз (musculus styloglossus), що:

- тягне язик (lingua) назад і вверх,

- при однобічному скороченні тягне язик вбік;

- під’язиково–язиковий м’яз (musculus hyoglossus), що:

- тягне язик (lingua) назад і донизу та складається з:

- хрящо–язикового м’яза (musculus chondroglossus);

- ріжково–язикового м’яза (musculus ceratoglossus);

- підборідно–язиковий м’яз (musculus genioglossus), що:

- тягне язик (lingua) вперед і донизу;

- піднебінно–язиковий м’яз (musculus palatoglossus), він належить до м’язів м’якого піднебіння та зіва (musculi palati mollis et faucium). Його функція:

- звужує зів (fauces), піднімаючи корінь язика (radix linguae), опускаючи м’яке піднебіння (palatum molle) та наближаючи дужки (arcus) до серединної лінії (linea mediana).

До власних м’язів язика належать:

- верхній поздовжній м’яз (musculus longitudinalis superior), що:

- вкорочує язик (lingua),

- піднімає верхівку язика (apex linguae) вгору,

- при однобічному скороченні відводить верхівку язика вбік та вгору;

- нижній поздовжній м’яз (musculus longitudinalis inferior), що:

- вкорочує язик,

- опускає його верхівку (apex linguae),

- при однобічному скороченні відводить верхівку язика (apex linguae) вбік та вниз;

- поперечний м’яз язика (musculus transversus linguae), що:

- звужує та видовжує язик, згортає його у трубочку;

- вертикальний м’яз язика (musculus verticalis linguae), що:

- сплющує і видовжує язик (lingua).

Язик (lingua):

- бере участь в перемішуванні їжі і пересуванні її із ротової порожнини (cavitas oris) в ротову частину глотки (pars oralis pharyngis);

- є периферійним органом смаку;

- бере участь в акті ковтання і артикуляції мови.

Ротові залози (glandulae oris) поділяються на:

- малі слинні залози (glandulae salivariae minores);

- великі слинні залози (glandulae salivariae majores).

Малі слинні залози (glandulae salivariae minores) розташовані в слизовій оболонці ротової порожнини (tunica mucosa cavitatis oris).

Великих слинних залоз (glandulae salivariae majores) є три пари:

- привушна залоза (glandula parotidea);

- піднижньощелепна залоза (glandula submandibularis);

- під’язикова залоза (glandula sublingualis).

Привушна залоза (glandula parotidea) розміщена попереду та внизу від вушної раковини (auricula), на бічній поверхні гілки нижньої щелепи (facies lateralis rami mandibulae) та по задньому краю жувального м’яза (margo posterior musculi masseteris):

- за будовою – складна альвеолярна залоза;

- за характером секрету – серозна.

Привушна протока (ductus parotideus), або протока Стенона – відкривається на слизовій щоки в присінку рота (mucosa buccae vestibuli oris) навпроти другого верхнього великого кутнього зуба (dens molaris superior secundus).

Привушна залоза (glandula parotidea) має:

- поверхневу частину (pars superficialis);

- глибоку частину (pars profunda).

Може бути додаткова привушна залоза (glandula parotidea accessoria), яка розташовується на поверхні жувального м’яза (facies musculi masseteris), поряд з привушною протокою (ductus parotideus).

Піднижньощелепна залоза (glandula submandibularis) розташована в піднижньощелепному трикутнику (trigonum submandibulare): за будовою – складна альвеолярно–трубчаста; за характером секрету – змішаного типу.

Піднижньощелепна протока (ductus submandibularis), або протока Вартона – відкривається на під’язиковому м’ясці (caruncula sublingualis).

Під’язикова залоза (glandula sublingualis) розміщена у товщі під’язикової складки (plica sublingualis):

- за будовою –складна альвеолярно–трубчаста;

- за характером секрету – слизового типу.

Її велика під’язикова протока (ductus sublingualis major) відкривається на під’язиковому м’ясці (caruncula sublingualis), поряд з піднижньощелепною протокою (ductus submandibularis). Іноді протоки відкриваються разом.

Малі під’язикові протоки (ductuli sublinguales minores) відкриваються вздовж під’язикової складки (plica sublingualis) аж до під’язикового м’ясця (caruncula sublingualis).

До малих слинних залоз (glandulae salivariae minores) належать:

- губні залози (glandulae labiales);

- щічні залози (glandulae buccales);

- кутні залози (glandulae molares);

- піднебінні залози (glandulae palatinae);

- язикові залози (glandulae linguales).

Тема 2. Загальна будова зубів. Будова періодонта. Зубна формула. Поняття про зубощелепний сегмент.

Зуби поділяються на:

- молочні зуби (dentes decidui) – тимчасові;

- постійні зуби (dentes permanentes).

Кожний зуб (dens) має (мал. 1):

- корінь зуба (radix dentis);

- шийку зуба (cervix dentis);

- коронку зуба (corona dentis).

Всередині зуба розташована зубна порожнина (cavitas dentis); пульпова порожнина (cavitas dentis; cavitas pulparis), яка складається з:

- коронкової порожнини (cavitas coronae);

- каналу кореня зуба (canalis radicis dentis);

- пульпи зуба (pulpa dentis), що складається із судин, нервів та пухкої волокнистої сполучної тканини (textus connectivus fibrosus laxus), які заповнюють зубну порожнину.

Коронкова порожнина (cavitas coronae) переходить в канал кореня зуба (canalis radicis dentis), який закінчується на верхівці кореня зуба (apex radicis dentis) отвором верхівки кореня зуба (foramen apicis radicis dentis).

Через цей отвір в порожнину зуба, що містить пульпу зуба (pulpa dentis), проходять судини і нерви (vasa et nervi).

Інколи біля верхівки кореня є декілька додаткових невеликих каналів, які утворюють дельтоподібні розгалуження.

Пульпа зуба (pulpa dentis) складається з:

- коронкової пульпи (pulpa coronalis);

- кореневої пульпи (pulpa radicularis).

Розрізняють такі поняття:

- клінічна коронка (corona clinica) – це частина зуба над яснами;

- клінічний корінь (radix clinica) – це частина зуба нижче ясенного краю (margo gingivalis), тобто шийка зуба (cervix dentis) з його коренем (radix dentis).

Зуб (dens) побудований із дентину (dentinum), який:

- в ділянці коронки зуба (corona dentis) вкритий емаллю (enamelum);

- в ділянці кореня зуба (radix dentis) – цементом (cementum).

Емаль (enamelum) є найтвердішою тканиною людського організму, що при руйнації не відновлюється.

Хімічний склад зуба подібний до хімічного складу кістки.

Комплекс тканин, який оточує та фіксує зуб (dens) у зубній комірці (alveola dentalis), називається зубним окістям або періодонтом (periodontium).

Кожна коронка зуба (corona dentis) має такі поверхні:

1. Присінкову поверхню (facies vestibularis), яка у передніх зубів називається губною поверхнею (facies labialis), а у задніх зубів – щічною поверхнею (facies buccalis);

2. Язикову поверхню (facies lingualis) – у зубів нижньої щелепи і піднебінну поверхню (facies palatinalis) – у зубів верхньої щелепи. Ці поверхні об’єднуваються в оральну поверхню.

3. Контактну поверхню (facies approximalis), що має дотикове поле (area contingens). Ця поверхня розміщена з обох боків коронки:

- ближча поверхня (facies mesialis);

- дальша поверхня (facies distalis);

4. Змикальну поверхню (facies occlusalis), або жувальну поверхню (facies masticatoria).

Досліджуючи зуб збоку поверхонь, виділяють поняття норми зуба:

- вестибулярна норма;

- оклюзійна (змикальна) норма;

- контактна норма;

- язикова, або піднебінна норма.

На змикальній поверхні коронки кутніх зубів виділяють вістря зуба (cuspis dentis), на якому знаходиться верхівка вістря (apex cuspidis). Крім цього, може бути додаткове вістря (cuspis acсessoria).

Вістря з’єднуються між собою такими гребенями:

- поперечним гребенем (crista transversalis);

- трикутним гребенем (crista triangularis);

- косим гребенем (crista obliqua).

Вістря розрізняють за їх розташуванням на кутніх зубах:

- щічне вістря (cuspis buccalis) – на щічній поверхні; вестибулярній поверхні;

- піднебінне вістря (cuspis palatinalis) – на піднебінній поверхні зубів верхньої щелепи;

- язикове вістря (cuspis lingualis) – на язиковій поверхні зубів нижньої щелепи.

На жувальній поверхні 4–х вістрювих зубів верхньої щелепи знаходяться:

- ближньощічне вістря (cuspis mesiobuccalis); мезіально–щічне вістря; мезіально–присінкове вістря; параконус;

- дальнощічне вістря (cuspis distobuccalis); дистально–щічне вістря; дистально–присінкове вістря; метаконус;

- ближньопіднебінне вістря (cuspis mesiopalatinalis); мезіально–піднебінне вістря; протоконус;

- дальньопіднебінне вістря (cuspis distopalatinalis); дистально–піднебінне вістря; гіпоконус;

На жувальній поверхні 4–х вістрювих зубів нижньої щелепи знаходяться:

- ближньощічне вістря (cuspis mesiobuccalis); мезіально–щічне вістря; мезіально–присінкове вістря; протоконід;

- дальньощічне вістря (cuspis distobuccalis); дистально–щічне вістря; дистально–присінкове вістря; гіпоконід;

- ближньоязикове вістря (cuspis mesiolingualis); медіально–язикове вістря; метаконід;

- дальньоязикове вістря (cuspis distolingualis); дистально–язикове вістря; ентоконід.

На жувальній поверхні 5–вістрявого першого великого кутнього зуба нижньої щелепи з’являється ще одне вістря – дальше вістря (cuspis distalis); дистальне вістря; гіпоконулід, або мезоконід.

Клінічна та анатомічна формули постійних зубів (dentes permanentes)

Зуби (dentes), за анатомічною формою, яка залежить від функції, поділяються на:

- різці (dentes incisivi), які мають:

- один корінь (radix dentis);

- долотоподібну форму коронки.

Функція різців (dentes incisivi) полягає у відрізанні (краюванні) шматків їжі;

- ікла (dentes canini), які мають:

- один корінь (radix dentis);

- конічну форму коронки.

Функція ікол (dentes canini): утримувати та шматкувати їжу;

- малі кутні зуби(dentes premolares), які мають:

- один корінь (radix dentis), переважно верхній перший малий кутній зуб (dens premolaris primus superior) має роздвоєний корінь;

- коронку малих кутніх зубів (corona dentium premolarium), що має зі сторони змикальної поверхні (facies occlusalis) округлу або овальну форми, і на якій є два вістря (горбки).

Функція малих кутніх зубів (dentes premolares): забезпечувати подрібнення їжі;

- великі кутні зуби (dentes molares), які мають:

- кубоподібну форму коронки (corona dentis);

- на змикальній поверхні великих кутніх зубів (facies occlusalis dentium molarium) є по 3–5 вістря (горбки);

- верхні зуби мають три корені;

- нижні зуби мають два корені.

Функція великих кутніх зубів (dentes molares) – розтирання їжи.

Різновидом великих кутніх зубів (dentes molares) є третій великий кутній зуб (dens molaris tertius), або запізнілий зуб (dens serotinus).

Анатомічні особливості будови постійних зубів

Анатомічні особливості будови коронки та кореня зуба дозволяють визначити належність його до верхньої або нижньої щелепи (maxilla seu mandibula) людини, а також до правого або лівого боку зубної дуги (arcus dentalis) за рядом ознак. Такі ознаки називають ознаками латералізації зуба.

Вісь зуба це умовна лінія, що є продовженням осі коронки в бік верхівки (ок) зуба.

Основними ознаками (мал. 3) латералізаціїї зуба є такі:

Ознака положення (відхилення) кореня – ознака латералізації зуба представлена тим, що у вестибулярній нормі корінь відхилений дистально від осі зуба (відхилення поздовжньої осі кореня від середньої лінії коронки для різців та ікол – у бічну сторону, а премолярів і молярів – у дистальну сторону).

Тобто, верхівки коренів зубів (apices radicum dentium) передньої (фронтальної) групи зубів відхилені від середньої лінії латерально, задньої (жувальної) групи зубів – дистально.

Ознака кута коронки – ознака латералізації зуба представлена тим, що у вестибулярній нормі кут між змикальним (occlusalis) та ближчим (mesialis) контурами коронки менший за кут між змикальним (occlusalis) та дальшим (distalis) контурами.

Тобто, кут утворений різальним краєм (margo incisalis) і медіальною поверхнею коронки зуба, більш гострий, ніж кут, утворений різальним краєм і дистальною поверхнею.

Ознака кривини коронки. Ця ознака латералізації зуба представлена тим, що в змикальній нормі (оклюзійній нормі) присінковий (вестибулярний) контур коронки більше опуклий в присередньому напрямі ніж в дистальному (дальшому), через це кут переходу присінкової поверхні у ближчу (mesialis) менший, ніж кут переходу присінкової у дальшу (контактну) поверхню.

Тобто, присінкова поверхня (facies vestibularis) переходить у присередню більш круто, ніж у дистальну.

Ознака контактної поверхні (contactus dentis); апроксимальної поверхні (facies approximalis dentis) – апроксимально–ближча (медіальна) поверхня коронки завжди ширша порівняно з апроксимально–дальшою (дистальною).

Зуби верхньої щелепи (dentes maxillae)

Коронки присередніх різців (coronae dentium incisivorum medialium)

Коронки цих зубів мають долотоподібну форму. Вони найбільші з групи різців.

Губна поверхня (facies labialis) опукла і переважно має форму прямокутника.

В осіб молодого віку ця поверхня коронки хвиляста, хвилі ідуть поздовж, завершуючись на різальному краї (margo incisalis) трьома вістрями (горбками).

З віком зникає (стирається) хвилястість присінкової поверхні коронки (мал. 4а), а різальний край стає рівним.

У вестибулярній нормі коронка ширша біля різального краю (margo incisalis) і вужча (мал. 4г) при шийці зуба (cervix dentis).

Добре виражена ознака кута коронки.

Описание: st43

Мал. 3. Ознаки приналежності зуба:

а, г – ознака кута коронки; б, д – ознака кривини коронки; в, е – ознака відхилення кореня.

Лінія ближчого (медіального) контура коронки має заокруглену форму, дистального – дещо вгнуту.

У верхніх медіальних (присередніх) різців (dentes incisivi mediales superiores ) майже завжди виражена ознака кривини коронки, а ознака кута коронки є чіткою на нестертих зубах.

Ознака кореня не виражена, але вісь усього зуба спрямована дещо дистально.

Піднебінна поверхня (facies palatinalis) – мал. 4б:

- на відрізку двох третин від різального краю (margo incisalis) до шийки зуба (cervix dentis) піднебінна поверхня (facies palatinalis) вгнута;

- біля шийки зуба піднебінна поверхня (facies palatinalis) опукла, бо має горбок зуба (tuberculum dentis), який іноді перетворюється на поздовжній валик, що поділяє язикову поверхню (facies lingualis) на дальшу (дистальну) і ближчу (медіальну) частини (partes distalis et medialis);

- шийка зуба значно вужча від загальної присінкові-оральної опуклості коронки.

Контактна поверхня (facies approximalis; contactus dentis) має форму трикутника (мал. 4в) з вершиною, що обернена до різального краю (margo incisalis).

При розгляді контактної поверхні коронки зуба (facies contacta coronae dentis), тобто у контактній нормі спостерігається:

- лінія шийки зуба (емалево–цементна межа) більше вигнута до різального краю (margo incisalis) на присередній поверхні (facies medialis), ніж на дистальній;

- присередньо–апроксимальна поверхня більш виражена, ніж дистальна;

- присінковий контур більше опуклий тільки біля шийки зуба (cervix dentis), а друга половина його, яка прямує до різального краю (margo incisalis), сплощена.

У змикальній нормі коронки медіального (присереднього) різця (corona dentis incisivi medialis) відзначається значне потовщення і заокруглення емалі в медіальній частині губного контура (facies labialis).

Корені присередніх різців (radices dentium incisiviorum medialium)

Корінь видовжений, конусоподібний.

Губна поверхня (facies labialis) його широка, бокові поверхні (facies laterales) дещо конвергують у напрямку до піднебінної поверхні (facies palatinalis), а тому ширина піднебінної поверхні зменшується.

Зубна порожнина (cavitas dentis) верхнього медіального (присереднього) різця своїми контурами повторює форму коронки (долотоподібна форма) і переходить безпосередньо в канал кореня зуба (canalis radicis dentis).

У ділянці шийки зуба (cervix dentis) канал кореня зуба в більшості випадків розширений у присінково–піднебінному напрямі, а в середній і верхівковій частині набуває округлої форми.

У ділянці верхівки корень дещо зігнутий і відхилений дистально (мал. 5).

Описание: st23_6

Мал. 4. Присередній лівий різець верхньої щелепи:

а – присінкова поверхня; б – піднебінна поверхня; в – контактна (апроксимальна) поверхня; г – різальний край; д – контур зрізу на рівні шийки зуба.

Мал. 5. Клініко–анатомічні особливості будови присередніх різців:

а – фронтальний переріз зуба; б – сагітальний переріз зуба; в – поперечний переріз кореня в ділянці шийки зуба; г – верхівка кореня, д – вид з боку різальної поверхні.

Коронки бічних різців (coronae dentium incisivorum lateralium)

Коронка бічного різця (corona dentis incisivi lateralis) менша, ніж присереднього різця (dentis incisivi medialis), коротша приблизно на 1 мм і вужча. Присередній її кут більш заокруглений.

Присінкова поверхня (facies vestibularis), зазвичай, більш опукла, якщо клінічна коронка (corona clinica) вузька. При відносно широкій коронці форма її та ж, що і у присереднього різця (dens incisivus medialis), тобто сплощена до різального краю (margo incisalis).

Язикова і контактна поверхні (facies lingualis et approximalis). Язикова поверхня коронки (facies lingualis coronae) ввігнута, обмежена присереднім і бічним краями (margines medialis et lateralis).

Апроксимально–ближча поверхня (facies approximalis medialis) виразніша; дистальна – коротша.

На язиковій поверхні бічного різця (facies lingualis dentis incisivi lateralis) є різного ступеня вираженості горбок зубa (tuberculum dentis) і зубні валики, які, збігаючись у напрямі до кореня зуба (radix dentis), надають язиковій поверхні (facies lingualis) трикутної форми.

Якщо горбок зубa (tuberculum dentis) і зубні валики дуже розвинені, язикова поверхня (facies lingualis) перетворюється в ямку, яка тим глибша, чим сильніше розвинений горбoк зуба (tuberculum dentis).

В зубному ряді шийка бічного різця (cervix dentis incisivi lateralis) розміщена далі від різального краю (margo incisalis) в апроксимально–дистальній нормі.

Це залежить від зовнішньої форми клінічної коронки (corona clinica), апроксимально–ближча поверхня (facies approximalis medialis) якої дещо вгнута.

Корені бічних різців (radices dentium incisivorum lateralium)

Корінь бічного різця (radix dentis incisivi lateralis) стиснений у поперечному напрямку. Його бокові поверхні ширші від язикової поверхні (facies lingualis), губної поверхні (facies labialis) та присінкової поверхні (faciei vestibularis).

У бічного різця (dens incisivus lateralis) різко виражені ознаки кута, кривини коронки, кореня й контактної поверхні.

Зубна порожнина; пульпова порожнина бічного різця (cavitas dentis; cavitas pulparis dentis incisivi), поступово звужуючись, переходить у один канал кореня зуба (canalis radicis dentis).

Зубна порожнина (cavitas dentis) копіює форму зуба, але у зменшеному розмірі; в поперечних перерізах на рівні шийки зуба (cervix dentis) має щілиноподібну форму (мал. 6).

Найоб’ємніша частина зубної порожнини (cavitas dentis) міститься у шийці зуба (cervix dentis) і біля пришийкової частини зуба.

Зубна порожнина кореневого каналу бічного різця дещо вигнута і відхилена від середньої лінії дистально.

Надпись:

Mал. 6. Клініко–анатомічні особливості будови бічних різців.

а – фронтальний переріз зуба; б – сагітальний переріз зуба; в – поперечний переріз кореня в ділянці шийки зуба; г – верхівка кореня; д – вид з боку різальної поверхні.

Коронка ікла (corona dentis canini)

Коронка ікла (corona dentis canini) має конусоподібну форму (мал. 7, 8), масивна, передньо–задній розмір її більший від того ж розміру різця (dens incisivus).

Присінкова поверхня (facies vestibularis) опукла і має нерізко виражений поздовжній валик, який краще визначається біля різального краю (margo incisalis).

Валик ділить губну поверхню присінкової поверхні (facies labialis faciei vestubularis) на дві нерівні частини: меншу – ближчу (присередню) і велику – дальшу (дистальну).

Язикова поверхня (facies lingualis) більш вузька, ніж губна поверхня (facies labialis), дещо випукла і так само, як губна поверхня (facies labialis), має поздовжній валик, що прямує від шийки зуба (cervix dentis) до різального вістря.

Валик ділить піднебінну поверхню (facies palatinalis) на дві частини: ближчу (медіальну) і дальшу (дистальну); на кожній стороні від нього часто знаходяться заглиблення. У верхній третині валик переходить в добре розвинутий горбок зуба.

В оклюзійній нормі чітко виражена медіально–дистальна кривина коронки.

Валик і горбок зуба утворюють піднебінну вгнутість, завдяки якій, як і у різців, попереджується травмування ясенного краю (margo gingivalis).

Контур шийки ікла (cervix dentis canini) на горизонтальному перерізі округлий з присінкової сторони, а на рівні середини контактних поверхонь (facies approximales) плавно здавлений в присередньо–дистальному напрямку.

Контактна поверхня (facies approximalis). Апроксимально–ближча поверхня ікла (facies approximalis medialis dentis canini) переважно опукла, дистальна – вгнута, деяку вгнутість має присінкова поверхня (facies vestibularis) у дистальному напрямку.

Різальний край (margo incisalis) змикальної поверхні (facies occlusalis) коронки ікла (corona dentis canini) закінчується основним вістрям (горбком) і має два тупих кути – медіальний (ближчий) і дистальний (дальший).

Медіальний кут розміщений ближче до основного вістря (горбка), ніж дистальний, внаслідок чого з двох ліній, які формують різальний край, дистальна довша від медіальної.

Дистальна частина різального краю часто вгнута. Медіальний кут зазвичай менший від дистального. Він майже прямий і заокруглений, дистальний – тупий і заокруглений.

Корінь ікла (radix dentis canini)

Корінь ікла (radix dentis canini) товстий, стиснутий з боків, у присередньо–дистальному (медіо–дистальному) розмірі менший, ніж у присінково–язиковому.

Присередня і бічна поверхні кореня ікла (radix dentis canini) дуже широкі і майже в усіх випадках мають поздовжні ледь виражені борозни.

Ікло (dens caninus) має добре виражені ознаки диференціювання зубів.

Зубна порожнина; пульпова порожнина верхнього ікла (cavitas dentis; cavitas pulparis dentis canini superioris) розташована у пришийковій частині коронки і шийки зуба (pars precervicalis coronae et cervicis dentis) і продовжується у канал кореня.

Це найдовший канал кореня зуба (canalis radicis dentis), і, як і корінь ікла (radix dentis canini), дещо сплюснутий в присередньо–дистальному напрямі.

У ділянці верхівки кореня ікла (apex radicis dentis canini) стінки стоншені.

Описание: st23_8

Мал. 7. Ліве ікло верхньої щелепи:

а – присінкова поверхня; б – піднебінна поверхня; в – контактна поверхня; г – змикальна поверхня; д – контур зрізу на рівні шийки зуба.

Надпись:

Мал. 8. Клініко–анатомічні особливості будови ікла:

Зуби нижньої щелепи (dentes maxillae)

Коронки присередніх і бічних різців

(coronae dentium incisivorum medialium et lateralium)

Присередні і бічні різці нижньої щелепи (dentes incisivі mediales et laterales maxillae) є найменшими зубами.

До того ж, коли на верхній щелепі (maxilla) присередні різці (dentes incisivi mediales) більші за бічні, то на нижній співвідношення протилежне: присередні різці (dentes incisivi mediales) менші за бічні.

Коронка різців нижньої щелепи (coronae dentium incisivorum mandibulae) вузькі, довгі, за формою схожі на долото.

Контактні поверхні (facies approximales) майже паралельні.

Присінкова поверхня коронок (facies vestibularis coronarum) слабо опукла або плоска.

Біля різального краю (margo incisalis) на ній знаходяться дві вертикальні борозни.

Язикова поверхня коронки (facies lingualis coronae) гладка, вгнута, має трикутну форму, горбик зуба (tuberculum dentis) виражений незначно.

Ознака кута у присередніх різців (dens incisivus medialis) відсутня, в бічних виражена незначно і навіть дистальний кут може бути вищий, ніж медіальний.

Ознака кривини у бічних різців (dentes incisivi laterales) ледь помітна. Отже, розрізнити приналежність присереднього різця (dentes incisivi mediales) до правої або лівої сторони не завжди легко.

Під час огляду коронки присереднього різця (corona dentis incisivi medialis) з апроксимальної норми (в профіль) видно, що емалево–цементна межа шийки зуба (cervix dentis) інтенсивно місяцеподібно вигнута в сторону різального краю (margo incisalis).

Корені присередніх і бічних різців (radices dentium incisivorum medialium et lateralium)

Корінь присереднього нижнього різця (radix dentis incisivi medialis inferioris) невеликий і на бічних поверхнях має по одній вираженій борозні.

Ознак кутів, кривини коронки немає, слабо виражена ознака кореня (мал. 22-25), який, звужуючись, переходить у один вузький щілиноподібний канал кореня зуба (canalis radicis dentis).

На поперечному перерізі на рівні шийки зуба (cervix dentis) канал кореня зуба (canalis radicis dentis) має форму щілини, що витягнута у язиково–щічному напрямі; на сагітальному і фронтальному перетинах канал має форму зуба, але у зменшеному вигляді.

У нижніх бічних різців (dentes incisivi laterales inferiores) змикальні поверхні (facies occlusales), як і у присередніх різців (dentes incisivi mediales), клиноподібної форми з основою біля шийки зуба (cervix dentis), а емалево–цементна лінія шийки зуба вигнута опуклістю в напрямку до різального краю (margo incisalis).

На язиковій поверхні (facies lingualis) мезіальний і дистальний гребені зливаються в пришийковій ділянці, утворюючи в центрі слабо виражений горбок.

Контур шийки зуба (cervix dentis) має форму овала, витягнутого в присінково–язиковому напрямку.

Зубна порожнина; пульпова порожнина (cavitas dentis; cavitas pulparis) нижніх бічних різців (dentes incisivi inferiores) трансформується в один щілиноподібний канал кореня зуба (canalis radicis dentis).

На поперечному перерізі цей канал має форму щілини, що витягнута у язиково–щічному напрямі. У сагітальному і фронтальному перерізах копіює форму зуба у зменшеному вигляді.

Описание: st28_13_1

Мал. 22. Присередній правий різець нижньої щелепи:

а –присінкова поверхня; б – язикова поверхня; в – контактна поверхня; г – різальний край; д – контури перерізу на рівні шийки зуба.

Мал. 23. Клініко–анатомічні особливості будови нижнього присереднього різця:

Описание: st28_13_1

Мал. 24. Бічний правий різець нижньої щелепи:

а – присінкова поверхня; б – язикова поверхня; в – дистальна поверхня; г – різальна поверхня; д – контури перетину на рівні шийки зуба.

Мал. 25. Клініко–анатомічні особливості будови нижнього бічного різця:

Коронка ікла (corona dentis canini)

Ікло (dens caninus) нижньої щелепи (mandibula) має масивну коронку, звужену до різального краю. (мал.26). Коронка цього зуба дещо довша і вужча, ніж у верхнього.

У вестибулярній нормі коронка ікла розділяється поздовжнім валиком на дві фасетки: медіальну і дистальну. Губна поверхня у нижніх ікол менш опукла, ніж у верхніх.

Різальний край ікла утворений двома відрізками, що сходяться під кутом і біля вершини утворюють ріжуче вістря. На язиковій поверхні (facies lingualis) є виражений зубний горбик.

Контактні поверхні (facies aproximales) ікла конвергують дещо до шийки.

Медіальна поверхня стикання більша за дистальну.

Медіальна поверхня майже повністю конвергує до шийки, дистальна – дещо нахилена до неї.

Найбільший діаметр коронки в передньо–задньому напрямі проходить біля основи, а в медіально–дистальному напрямі – поблизу різального краю.

У зубному ряді різальний край ікла виступає над сусідніми зубами. Коронка дещо нахилена допереду, до того ж, і вестибулярна та язикова поверхні випинають у зубному ряді відносно тих же поверхонь інших зубів.

Описание: кликН-4

Мал. 26. Коронка ікла нижньої щелепи, поверхні:

а – змикальна, б – присінкова, в – язикова, г – контактна.

Корінь ікла (radix dentis canini)

Корінь нижнього ікла (radix dentis canini inferioris) коротший від кореня верхнього ікла (radix dentis canini superioris). Форма у них подібна (мал. 27, 28).

Зубна порожнина; пульпова порожнина ікла (cavitas dentis; cavitas pulparis dentis canini) велика у передньо–задньому розмірі, розташована в пришийковій четверті коронки зуба (corona dentis).

Зубна порожнина (cavitas dentis) дещо стиснута з боків, поступово звужуючись, переходить в канал кореня зуба (canalis radicis dentis).

У поперечному перерізі на рівні шийки зуба (cervix dentis) зубна порожнина (cavitas dentis) має овальну форму, нижче – круглу.

Описание: st29_14

Мал. 27. Праве ікло нижньої щелепи:

а – присінкова поверхня; б – язикова поверхня; в – контактна поверхня; г – різальна поверхня; д – контури перерізу на рівні шийки зуба.

Мал. 28. Клініко–анатомічні особливості будови нижнього ікла:

Формули зубів

Анатомічна формула постійних зубів 2123. Це означає, що на кожній половині коміркових дуг (arcus alveolares) верхньої та нижньої щелеп (maxilla et mandibula) розміщені:

- два різці (dentes incisivi);

- одне ікло (dens caninus);

- два малі кутні зуби (dentes premolares);

- три великі кутні зуби (dentes molares).

Анатомічна формула молочних зубів 2102 характеризується відсутністю малих кутніх зубів (dentes premolares). На кожній половині коміркових дуг (arcus alveolares) верхньої і нижньої щелеп (maxilla et mandibula) розміщені:

- два різці (dentes incisivi);

- одне ікло (dens caninus);

- два великі кутні зуби (dentes molares).

Розташування зубів записується у вигляді зубної формули, де:

- вище горизонтальної лінії позначається кількість зубів верхньощелепної коміркової дуги (arcus alveolaris maxillaris);

- нижче горизонтальної лінії – кількість зубів нижньощелепної коміркової дуги (arcus alveolaris mandibularis);

- вертикальна лінія розділяє праву половину верхньої і нижньої щелеп (maxilla et mandibula) від лівої.

У зубній формулі окремі зуби та їх групи записуються цифрами або буквами і цифрами.

Цифрова формула записується:

- для молочних зубів – римськими цифрами;

- для постійних зубів – арабськими цифрами.

Буквова формула позначається першими буквами від латинської назви груп зубів:

- для молочних зубів – маленькими (прописними) латинськими буквами;

- для постійних зубів – великими латинськими буквами.

Цифрова повна зубна формула. Порядок запису зубів в цій формулі такий, ніби ми оглядаємо зуби у людини, яка сидить перед нами.

Зубна формула дорослої людини (постійні зуби) записується так:

8 7 6 5 4 3 2 1

1 2 3 4 5 6 7 8

8 7 6 5 4 3 2 1

1 2 3 4 5 6 7 8

Стоматолог при обстеженні пацієнта прокреслює відсутні зуби і обводить кружком зуб, який потрібно лікувати. Якщо всі зуби збережені, такий зубний ряд називається повним. Кожен зуб відповідно до повної формули може позначатись окремо:

- верхні праві знаком ┘;

- верхні ліві знаком └;

- нижні праві знаком ┌;

- нижні ліві знаком ┐.

Наприклад, правий верхній перший великий кутній зуб позначається 6└ або ліве нижнє ікло позначається 3┐.

Зубна формула дитини (молочні зуби) записується так:

V IV III II I

I II III IV V

V IV III II I

I II III IV V

Окремо молочні зуби записуються, як і постійні, тільки римськими цифрами.

Групова цифрова анатомічна зубна формула показує кількість зубів у кожній групі по половинах щелепи. Вона записується так:

- у дорослої людини

3 2 1 2

2 1 2 3

3 2 1 2

2 1 2 3

- у дитини

2 0 1 2

2 1 0 2

2 0 1 2

2 1 0 2

Групова буквова зубна формула позначається з використанням початкових букв латинських назв зубів (I – incisivus, різець; C – caninus, ікло; P – premolaris, малий кутній зуб; M – molaris – великий кутній зуб). Постійні зуби позначаються великою літерою, а молочні – прописною літерою. Ця формула записується так:

- у дорослої людини (постійні зуби)

M₃ P₂ C₁ I₂

I₂ C₁ P₂ M₃

M₃ P₂ C₁ I₂

I₂ C₁ P₂ M₃

або записується ще так:

M M M P P C I I

I I C P P M M M

M M M P P C I I

I I C P P M M M

- у дитини (молочні зуби)

m₂c₁i₂

i₂ c₁ m₂

m₂c₁i₂

i₂ c₁ m₂

або записується ще так:

m m c i i

i i c m m

m m c i i

i i c m m

Буквово–цифрова зубна формула записується так:

M₃ M₂M₁P₂P₁C I₂ I₁

I₁I₂C P₁P₂M₁M₂M₃

M₃ M₂ M₁ P₂ P₁ C I₂ I₁

I₁I₂C P₁P₂M₁M₂M₃

Користуватись такою буквово–цифровою зубною формулою зручно при записах зубної формули у дітей, у яких поряд з молочними зубами вже прорізались деякі постійні зуби. Наприклад, повна буквово–цифрова формула зубів у 10–тирічної дитини записується так:

m₂ M1 P₁ c I₂ I₁

I₁ I₂ c P₁ M₁ m₂

m₂ M1 P₁ c I₂ I₁

I₁ I₂ c P₁ M₁ m₂

Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) запропоновано двосимвольну систему запису зубів, де кожен зуб позначається двома арабськими цифрами.

Перша цифра визначає квадрант зубної формули.

Для постійних зубів є такі квадранти зубної формули:

Для молочних зубів є такі квадранти зубної формули:

Друга цифра є порядковим номером зуба.

Отже, для постійних зубів ця зубна формула, за ВООЗ, записується так:

18 17 16 15 14 13 12 11

21 22 23 24 25 26 27 28

48 47 46 45 44 43 42 41

31 32 33 34 35 36 37 38

Для молочних зубів ця зубна формула, за ВООЗ, записується так:

55 54 53 52 51

61 62 63 64 65

85 84 83 82 81

71 72 73 74 75

Зубо–щелепні сегменти (segmenta maxillomandibulodentalia)

Зуби знаходяться в оточенні різних анатомічних утворів, що складають зубні органи (organa dentalia).

Зубні органи утворюють на щелепах метамерні зубні ряди, тому ділянку щелепи з належним їй зубом позначають як сегмент.

Виділяють зубо–щелепні сегменти верхньої щелепи (segmenta maxillodentalia) та зубо–щелепні сегменти нижньої щелепи (segmenta mandibulodentalia).

Зубо–щелепний сегмент (segmentum maxillomandibulodentale) включає в себе:

- зуб (dens);

- зубну комірку (alveolus dentis) і частину щелепи, що прилягає до комірки, вкриту слизовою оболонкою;

- зв’язковий апарат, що фіксує зуб до зубної комірки;

- судини і нерви.

Отже, зубо–щелепний сегмент (segmentum maxillomandibulodentale) об’єднує ділянку щелепи і зуб з періодонтом.

Виділяють сегменти 1–го і 2–го різців, ікла, 1–го і 2–го малих кутніх зубів та 2–го і 3–го великих кутніх зубів.

Межею між сегментами є лінія, яка проведена через середину міжзубного проміжку.

Зубо–щелепні сегменти є:

- різцево–щелепні сегменти;

- ікло–щелепні сегменти;

- премолярно–щелепні (малокутньо–щелепові) сегменти;

- молярно–щелепні (великокутньо–щелепові) сегменти.

Оклюзія (occlusio)

Нижня щелепа (mandibula) може переміщатися стосовно нерухомої верхньої щелепи (maxilla) завдяки рухливому зчленуванню — скронево–нижньощелепним суглобам (articulationes temporomandibulares), правому і лівому.

Нижня щелепа (mandibula) приводиться в рух завдяки скороченням жувальних м’язів (musculi masticatorii), що забезпечують її опускання, висування, підняття і зсув у сторони та у вихідне положення.

Скорочення жувальних м’язів (musculi masticatorii) веде до зсуву нижньої щелепи (mandibula) стосовно верхньої щелепи (maxilla) в одному з напрямів: униз, вгору, вперед, назад, вправо, вліво.

Узгоджене скорочення цих груп м’язів забезпечує складне просторове переміщення нижньої щелепи (mandibula) під час артикуляції (мова, міміка) та прийому їжі.

Під терміном “артикуляція” розуміють усілякі просторові переміщення нижньої щелепи (mandibula) стосовно верхньої щелепи (maxilla), які здійснюються при участі жувальних м’язів. У мовній артикуляції беруть участь ще м’язи лиця (musculi faciei) і язик (lingua).

Описание: оклю

Мал. 42. Співвідношення оклюзійних поверхонь жувальних зубів при ортогнатії (вид з язикової сторони).

Термін “оклюзія” визначає просторовий зсув нижньої щелепи (mandibula) при обов’язковому збереженні характерних контактів між зубними рядами верхньої і нижньої щелеп (maxilla et mandibula).

Розрізняють центральну, передню та дві бокові, праву і ліву, оклюзії (мал. 44).

Оклюзійні рухи нижньої щелепи (mandibula) є різновидністю артикуляції з меншою амплітудою переміщення.

Прикус (occlusio)

Взаєморозміщення зубних дуг, верхньої та нижньої, при змиканні зубів називається прикусом (occlusio).

Є фізіологічні та патологічні прикуси.

Фізіологічні прикуси (occlusiones physiologicae):

1) фізіологічна прогнатія (prognathia physiologica) – коли верхні різці (dentes incisivi superiores) дещо виступають перед нижніми (dentes incisivi inferiores) та частково прикривають їх (надмірний розвиток верхньої щелепи – maxilla);

2) фізіологічна прогенія (progenia physiologica) – якщо нижні різці (dentes incisivi inferiores) розташовуються перед верхніми (dentes incisivi superiores) – надмірний розвиток нижньої щелепи (mandibula);

3) фізіологічна ортогенія (orthogenia physiologica) – коли різальні краї передніх зубів верхньощелепної зубної дуги (margines incisales dentium anteriorum arcus dentalis maxillaris) збігаються з різальними краями передніх зубів нижньощелепної зубної дуги (margines incisales dentium anteriorum arcus dentalis mandibularis) – щипцеподібний прикус;

4) фізіологічна ортогнатія (orthognathia physiologica) – незначне перекриття різцями верхньощелепної зубної дуги (arcus dentalis maxillaris) нижніх передніх зубів (dentes anteriores inferiores) на 1/3 – ножицеподібний прикус (мал. 42).

Патологічні прикуси (occlusiones pathologicae):

- закритий прикус – верхні різці (dentes incisivi superiores) виступають вперед і повністю покривають нижні різці (dentes incisivi inferiores);

- відкритий прикус – між передніми зубами верхньощелепної зубної дуги (dentes anteriores arcus dentalis maxillaris) і передніми зубами нижньощелепної зубної дуги (dentes anteriores arcus dentalis mandibularis) є щілина;

- патологічна прогнатія – верхня щелепа (maxilla) зміщена вперед;

- патологічна прогенія – нижня щелепа (mandibula) зміщена вперед;

- трансверзальні, або перехресні прикуси – неправильне співвідношення між бічними зубами (dentes laterales).

Важливу роль у встановленні взаємовідношення зубних дуг верхньої та нижньої щелеп відіграють перші великі кутні зуби: вони розвиваються першими із постійних зубів і стають направляючими у взаємовідношенні решти зубів.

Аномалії розвитку зубів

Ці аномалії можуть бути наслідком порушення:

- будови зубів:

- флюороз (fluorosis) – недостатність у тканині зуба фтору і кальцію;

- гіперплазія емалі (hyperplasia enameli) – емалеві краплі на шийці зуба;

- гіпоплазія емалі (hypoplasia enameli) – наявність жовтих або коричневих плям на емалі;

- розташування зубів:

- супраоклюзія (supraocclusio) – зміщення зуба від оклюзійної площини, тобто зуби верхньої щелепи (dentes maxillae) не досягають змикальної поверхні нижньощелепної зубної дуги (facies occlusalis arcus dentalis mandibularis);

- інфраоклюзія (infraocclusio) – зуби нижньої щелепи (dentes mandibulae) не досягають змикальної поверхні верхньощелепної зубної дуги ( facies occlusalis arcus dentalis maxillaris);

- тортоаномалія; торзіверсія (torsiversio) – повернений зуб навколо своєї поздовжньої осі;

- краудінг (crowding [англ.]) – скупчення зубів: стан, при якому зуби притиснені один до одного і приймають такі змінні положення, як перекриття один одного, зміщення в різних напрямках, перекручення тощо;

- кількості зубів:

- гіпердентія (hyperdentia, polyodontia) –збільшення кількості зубів;

- гіподентія (hypodontia) – зменшення кількості зубів; часткова відсутність зубів;

- адентія (adentia; anodontia) – вроджена, набута або спадкова відсутність кількох або всіх зубів;

- розмірів зубів:

–макродентія (macrodentia, macrodontia) – збільшення розмірів зубів;

- мікродентія (macrodentia, microdontia) – зменшення розмірів зубів, ненормально малі зуби;

- здвоєнй зуб (dens connatus; dens geminatus) – зуб з одним коренем і кореневим каналом, але з двома повністю або не повністю розділеними коронками внаслідок інвагінації зародка одного зуба, що спричиняє неповне формування двох зубів;

- форми зубів:

- зуби Гатчинсона (Hutchinson’s teeth [англ.]) – аномальність зубів, що спостерігається при вродженому сифілісі, коли постійні різці мають викруткоподібну форму, яка іноді поєднується з виїмками на ріжучих краях або западинами на губних поверхнях вище ріжучого краю. Частіше це перший верхній різець, який має вирізку на змикальній поверхні;

- шипоподібні зуби (dentes spinosi) – аномалія розвитку, при якій коронки зубів мають форму шипа або клина;

- бочкоподібний зуб – зуб має форму бочки;

- та інші форми зубів.

Поза функцією жування й артикуляції нижня щелепа (mandibula) знаходиться в стані фізіологічного спокою, коли зубний ряд нижньої щелепи (mandibula) відстоїть від зубного ряду верхньої щелепи (maxilla) і між ними утвориться проміжок у 2-3 мм. В цьому положенні нижньої щелепи (mandibula) всі жувальні і м’язи лиця (musculi masticatorii et musculi faciei) розслаблені, їх тонус перебуває у стані фізіологічного спокою.

Положення нижньої щелепи

Положення нижньої щелепи (mandibula) в стані фізіологічного спокою є вихідним для усіх як артикуляційних, так і оклюзійних рухів.

Це положення залежить лише від тонусу м’язів і зберігається при багатьох захворюваннях зубощелепної системи, у тому числі при відсутності усіх зубів (dentes).

Для лікаря це положення служить одним з антропометричних орієнтирів, які дозволяють проводити діагностику захворювань зубощелепної системи, відправним пунктом для усіх відновлювальних заходів і оцінки правильності проведеного лікування.

Положення нижньої щелепи (mandibula) в стані фізіологічного спокою допомагає визначити вертикальний розмір нижнього відділу обличчя (мал. 43, 3) – відстань від точки, розташованої в нижньому краї носової перегородки (margo inferior septi nasi), до точки на нижньому краї м’яких тканин підборіддя (mentum).

Описание: оклю1

Мал. 43. Три відділи лиця (обличчя):

1 – верхній; 2 – середній; 3 – нижній відділи обличчя.

На початку жування обов’язково відбувається ковтання слини, при цьому скорочуються м’язи, що піднімають нижню щелепу (mandibula) і зсув її назад, а зубні ряди стуляються в центральній оклюзії.

Такий зсув щелепи обумовлює зменшення вертикального розміру нижнього відділу обличчя на 2-3 мм (точка на підборідді наближається до точки під носовою перегородкою на ці 2–3 мм).

Цей розмір при даному положенні нижньої щелепи (mandibula) або співвідношенні зубних рядів у центральній оклюзії називають оклюзійною висотою, а при втраті зубів (dentis) – висотою центрального співвідношення щелеп.

Визначення оклюзійної висоти, з’ясування (обчислення) різниці між розміром нижнього відділу обличчя і розміром при положенні нижньої щелепи (mandibula) в стані фізіологічного спокою дозволяє встановити наявні відхилення від норми і, що дуже важливо, визначити правильне положення нижньої щелепи (mandibula) в необхідному центральному співвідношенні її з нерухомою верхньою щелепою (maxilla).

Важливість визначення положення нижньої щелепи (mandibula) в центральній оклюзії або центральному співвідношенні обумовлена тим, що центральна оклюзія є вихідним і кінцевим моментами усіх жувальних рухів.

Центральна оклюзія залежно від виду прикусу має чітко визначені індивідуальні і загальні ознаки співвідношення зубів і зубних рядів, а отже, є основним моментом для усіх відбудовних ортопедичних втручань.

Зубному техніку це дозволяє на підставі знання форми зубів і їхніх співвідношень відновлювати втрачену форму зубів (forma dentium) і зубних рядів.

Потрібно запам’ятати, що якщо лікар правильно визначив центральну оклюзію, а зубний технік правильно відтворив форму зубів (forma dentium), у тому числі й оклюзійної поверхні, якщо витримані при моделюванні оклюзійні співвідношення, то будуть правильні оклюзійні контакти при всіх оклюзійних рухах нижньої щелепи (mandibula).

Крім центральної оклюзії, що визначається при єдиному положенні нижньої щелепи (mandibula), розрізняють безліч передніх, правих і лівих бічних оклюзій.

Безліч оклюзійних співвідношень при будь–яких за величиною передніх і бічних зсувах нижньої щелепи (mandibula) можлива завдяки просторовому зсувові різних точок зубного ряду і зміні топографічного взаємовідношення зубів–антагоністів.

Відхилення навіть на маленьку частку міліметра нижньої щелепи (mandibula) від положення центральної оклюзії визначає один з моментів передньої або бічної оклюзії.

З чисто методичних позицій прийнятий опис оклюзійних контактів при максимальних крайніх передніх або бічних оклюзійних зсувах щелепи (мал. 44).

Передня (сагітальна) оклюзія (мал. 44, б) – зсув нижньої щелепи (mandibula) вперед, вниз, а потім вгору і назад з метою захоплення і відкушування їжі.

У період оклюзійних контактів різці нижньої щелепи ковзають без відхилення вбік – серединні лінії між центральними різцями збігаються. Шлях переміщення різців нижньої щелепи (mandibula) вперед називається сагітальним різцевим шляхом.

Мал.44. Співвідношення зубних рядів у центральній (а), передній (б) і бічні (в) оклюзіях.

Величина його залежить від ступеня перекриття зубів нижньої щелепи (dentes mandibulae) зубами верхнього ряду (мал. 44): чим більше перекриття, тим більше зміщується нижня щелепа (mandibula) вперед і вниз до встановлення контакту між поверхнями різців (interfacies dentium incisivorum) – а також від будови суглобів (articulationes).

Зсув різців нижньої щелепи (dentes incisivi mandibulae) йде по площині піднебінних поверхонь (facies palatinae), що нахилена до оклюзійної площини під кутом 40-50°. Кут сагітального різцевого шляху індивідуальний і залежить від нахилу поздовжніх осей різців верхньої щелепи (axes dentium incisivorum mandibulae).

Цей шлях і кут відсутні в осіб, що мають прямий прикус. Для відкушування в цієї групи осіб нижня щелепа (mandibula) опускається залежно від розміру харчової грудки.

Відповідно до величини кута сагітального різцевого шляху будь–яка точка на всіх зубах нижньої щелепи (dentes mandibulae) зміщується вниз і вперед.

Мал. 45. Схема переміщення нижньої щелепи вперед. Кут різцевого і суглобового сагітального шляхів.

При цьому мезіальні схили вістрів зубів нижньої щелепи (cuspides dentium mandibulae) сковзають по дистальних схилах вістрів зубів верхньої щелепи (cuspides dentium maxillae) і, коли різці (dentes incisivi) починають контактувати площадками, що ріжуть, вістря жувальних зубів контактують або встановлюються одне проти одного: щічні вістря зубів нижньої щелепи (cuspides buccales mandibulae) проти щічних вістрів однойменних зубів верхньої щелепи (cuspides buccales maxillae).

Контакти в ділянці жувальних зубів при зсуві нижньої щелепи (mandibula) вперед (одночасно і вниз) утворюються не завжди і не між усіма зубами.

Це залежить від ступеня різцевого перекриття, виразності сагітальної оклюзійної кривої і виразності вістрів зуба (cuspides dentis): чим більше різцеве перекриття, тим більше повинні бути виражені кривина сагітальної оклюзійної кривої і вістря жувальних зубів.

Цю криву називають компенсаційною, тому що опуклість донизу – сфера оклюзійної поверхні жувальних зубів верхньої щелепи – забезпечує контакт з ввігнутою сферою зубного ряду нижньої щелепи в трьох точках при зсуві щелепи вперед.

Збереження контактів у ділянці жувальних зубів при зміщенні нижньої щелепи вперед і вниз — один з важливих моментів при конструюванні штучних зубних рядів.

Якщо створюються штучні зубні ряди при відсутності жувальних зубів на верхній і нижній щелепах (maxilla et mandibula), наявності передніх зубів і більшому, ніж у нормі (більше третини коронки нижніх різців), різцевому перекритті, то необхідно моделювати або розставляти штучні зуби таким чином, щоб одержати сферу компенсаційної кривої з меншим радіусом, тобто з більшою кривиною.

Відтворюючи цілком штучні зубні ряди верхньої і нижньої щелеп, досить витримати описане топографічне відношення жувальних зубів до горизонтальної площини, а різцеве перекриття не більш 2-3 мм.

Важливо зрозуміти, що відсутність контакту в ділянці жувальних зубів при відкушуванні, коли є оклюзійний контакт на різцях (dentes incisivi), може привести до перевантаження останніх, а при штучних зубних рядах, що заміщують дефект передніх зубів або повний дефект зубного ряду (зубних рядів), – до перекидання протезів.

Крім того, це може стати причиною перевантаження суглобів, тому що в момент передньої оклюзії головки суглобів (caput articulare) також зміщуються вниз і вперед по сагітальному суглобовому шляху, кут якого стосовно горизонтальної площини коливається від 20 до 40° (у середньому 33°).

При цьому суглобовий диск (discus articularis), що змістився до вершини горба верхньої щелепи (apex tuberis maxillae), зазнає підвищений тиск із сторони головки нижньої щелепи (caput mandibulae), а капсула і зв’язки суглоба розтягуються.

Якщо на штучних зубних рядах створений трьохпунктний контакт (за Бонвілем): в ділянці передніх зубів і в ділянці жувальних зубів праворуч і ліворуч – то тиск на суглобовий диск (discus articularis) зменшується, а зв’язки розтягуються менше.

Бічна (трансверсальна) оклюзія (мал. 46, в) – зсув нижньої щелепи по черзі вправо і вліво – відбувається з метою подрібнювання їжі. Відповідно до цього розрізняють праві і ліві бічні оклюзії.

Переміщення нижньої щелепи, (mandibula) що чергуються, починаються з відкривання ротової порожнини (cavitas oris) зі зсувом нижньої щелепи (mandibula) убік, змиканням зубних рядів у цьому зміщеному положенні, потім поступове повернення нижньої щелепи (mandibula) в положення центральної оклюзії, наступне переміщення щелепи в протилежну сторону і знову повернення в положення центральної оклюзії (мал. 46).

У момент змикання зубних рядів відбувається роздавлювання їжі, а при поверненні в центрально–оклюзійне положення і зсуві в іншу сторону – її розтирання (мал. 45).

При крайній бічній оклюзії співвідношення зубних рядів і характер оклюзійних контактів різний на правій і лівій сторонах. У зв’язку з цим, прийнято розрізняти робочу і балансуючу сторони. Робочою стороною вважається та сторона, в яку відбувся зсув нижньої щелепи (mandibula).

На прикладі зсуву нижньої щелепи (mandibula) вправо розглянемо характер, просторового переміщення зубних рядів і зміни характеру оклюзійних співвідношень.

Середня лінія, що проходить між присередніми різцями нижньої щелепи (dentes incisivi) зміститься вправо стосовно середньої лінії верхньої щелепи (maxilla), пройшовши визначений шлях, який називається бічним різцевим шляхом.

Між лінією зсуву різцевої точки вправо і вліво утвориться кут 100-110^о – кут різцевої бокової колії (мал. 47). Одночасно з бічним зсувом нижня щелепа (mandibula) опускається вниз, причому на стороні, куди відбувся рух, на меншу відстань, ніж з протилежної.

На робочій стороні утворюються горбкові однойменні контакти, коли щічні і піднебінні вістря зубів верхньої щелепи (cuspides buccales et cuspides palatinales maxillae) контактують із щічними і язичними вістрями зубів нижньої щелепи (cuspides buccales et сuspides linguales dentium mandibulae).

На протилежній, балансуючій стороні утвориться контакт різнойменними вістрями: щічні вістря зубів нижньої щелепи (cuspides buccales dentium mandibulae) контактують з піднебінними вістрями жувальних зубів верхньої щелепи (cuspides palatinales dentium masticatoriorum maxillae) або знаходяться в безпосередній близькості від них.

При моделюванні або розміщенні штучних жувальних зубів обов’язково потрібно відтворити не тільки сагітальну криву, але і бічні (трансверсальні), вірно створивши нахил осей, коронок зубів (верхніх – убік щоки, нижніх – язиково), виразність вістрів і їхнє просторове відношення до горизонтальної площини.

Важливі плавний перехід контурів жувальних вістрів і незначний рівень перекриття щічними вістрями зубів верхньої щелепи (cuspides buccales dentium maxillae) щічної поверхні зубів нижньої щелепи (facies buccalis dentium mandibulae) при ортогнатичному прикусі.

Мал. 46. Послідовність переміщення нижньої щелепи при жуванні їжі:

а, г – положення в центральній оклюзії; б – зміщення вниз і вліво; в – ліва бокова оклюзія.

Мал. 47. Кут суглобового (а) і різцевого (б) бокових шляхів при переміщенні нижньої щелепи вправо.

Порушення правил моделювання і конструювання штучних зубних рядів веде до порушення біомеханіки руху нижньої щелепи (mandibula), функціональних взаємин у тканинах пародонту й елементів скронево–нижньощелепних суглобів (articulationes temporomandibulares), що може викликати розвиток різних захворювань.

У відношенні знімних протезів недотримання цих правил веде до поганої їх фіксації і поломки.

Відновлення всіх індивідуальних особливостей будови зубів і топографічних відношень зубних рядів як у статиці (центральна оклюзія), так і в динаміці (передні і бічні оклюзії) є профілактикою багатьох ускладнень, що можуть виникнути в осіб, що користуються зубними протезами.

Тема 3. Постійні зуби. Будова верхніх та нижніх малих і великих кутніх зубів.

Зуби верхньої щелепи (dentes maxillae)

Коронки перших малих кутніх зубів (coronae dentium premolarium primorum)

Коронка першого малого кутнього зуба (corona dentis premolaris primi) схожа на призму (мал. 10, 11), сторони якої опуклі, має більший діаметр в присінково–язиковому напрямку, менший – в мезіально–дистальному (ближньо–дальшому).

Коронка першого малого кутнього зуба (corona dentis premolaris primi) складена ніби з двох половин – присінкової і язикової, які мають округлі поверхні.

Присінкова половина коронки більша від язикової, вона має добре виражене жувальне вістря, яке схоже на вістря ікла і два незначних вістря – медіальне і дистальне.

Добре виражене вістря має і язикова половина коронки.

Присінкова поверхня (facies vestibularis). Вона схожа з присінковою поверхнею ікла (facies vestibularis dentis canini), але коротша за неї. Відношення ширини до висоти як 1,2 : 1,3. Як і в ікла (dens caninus), ця поверхня розділяється нерізко вираженим валиком на дві половини: меншу –медіальну і більшу – дистальну.

При порівнянні коронок ікла (corona dentis canini) і першого малого кутнього зуба (dentis premolaris primi) в присінковій нормі видно, що коронка ікла (dens caninus) більша, довша і ширша.

Язикова поверхня (facies lingualis). На присінковій поверхні (facies vestibularis) найбільша опуклість коронки, розміщується у верхній третині, на язиковій поверхні – на середині висоти коронки.

Змикальна поверхня; жувальна поверхня (facies occlusalis; facies masticatoria). В оклюзійній нормі вона має ниркоподібну форму. Вгнутість розташована з медіального боку.

Змикальна поверхня перших малих кутніх зубів (facies occlusalis dentium premolarium primorum) має два основних вістря.

Вони розділені борозною, яка розміщена на змикальній поверхні (facies occlusalis) і має вигляд букви Н, поперечна лінія якої, проходить посередині змикальної поверхні (facies occlusalis) в медіально–дистальному напрямі, але не досягає медіальної і дистальної поверхонь, відділяючись від них невеликими валиками, котрі з’єднують присінкову і язикову поверхні коронки.

Змикальна поверхня і коронка в цілому дещо звужені в язиковому напрямку, присінкове вістря гостріше і вище язикового.

Контактні (апроксимальні) поверхні першого малого кутнього зуба (facies lateralis dentis premolaris primi) мають трапецієподібну форму.

На цих поверхнях розміщена дугоподібна лінія емалево–цементної межі, яка вигнута в сторону змикальної поверхні.

Біля найбільшого вигину цієї лінії контактні поверхні містять опуклості, які є місцями стикання сусідніх зубів.

Лінія, яка з’єднує найбільш опуклі ділянки присінкової, піднебінної і контактних поверхонь коронки зуба, називається екватором.

Екватор на ближчій (мезіальній) поверхні зміщений більше до шийки зуба (cervix dentis), ніж на дистальній (дальшій) поверхні.

Описание: st24_9

Мал. 10. Лівий перший малий кутній зуб верхньої щелепи:

а – присінкова поверхня; б – язикова поверхня; в – контактна поверхня; г – змикальна поверхня; д – контур перерізу на рівні шийки зуба.

Мал. 11. Коронка першого малого кутнього зуба верхньої щелепи:

а – жувальна поверхня; б – контактна поверхня; в – оральна поверхня).

Корені перших малих кутніх зубів (radices dentium premolarium primorum).

Перший малий кутній зуб (dens premolaris primus) має (мал. 12):

- піднебінний корінь (більш розвинений);

- щічний корінь;

- два канали – по одному в кожному корені цього зуба.

Зубна порожнина; пульпова порожнина (cavitas dentis; cavitas pulparis):

- розташована у пришийковій частині кореня зуба (pars precervicalis radicis dentis);

- стиснута в апроксимально–дистальному напрямі;

- має овальну форму;

- утворена п’ятьма стінками.

Дно зубної порожнини продовжується у два канали кореня зуба.

Роздвоєння каналу кореня зуба (canalis radicis dentis) часто буває в щічно–язиковому напрямі.

Форма порожнини каналу у поперечному розрізі на рівні шийки зуба (cervix dentis), як правило, овальна, а на рівні верхівки кореня (apex radicis dentis) – кругла.

У лобовому і стріловому перерізах зубна порожнина (cavitas dentis) повторює форму зуба у зменшеному вигляді.

Склепіння зубної порожнини повторює форму змикальної поверхні (facies occlusalis) та має два роги відповідно до вістрів змикальної поверхні у фронтальному перерізі.

Мал. 12. Клініко–анатомічні особливості будови першого малого кутнього зуба верхньої щелепи:

а – фронтальний переріз зуба; б – сагітальний переріз зуба; в – поперечний переріз кореня в ділянці шийки зуба; г – верхівок кореня; д – оклюзійна норма зуба.

Описание: Гусак

Мал. 13. Роздвоєння каналу кореня першого малого кутнього зуба верхньої щелепи у верхній його третині.

Коронки других малих кутніх зубів (coronae dentium premolarium secundorum)

Різниця в будові коронок першого і другого малих кутніх зубів (coronaе dentium premolarium primi et secundi) полягає в тому, що у другого малого кутнього зуба (dens premolaris secundus) обидва вістря змикальної поверхні (cuspides [tubercula] faciei occlusalis) за розмірами майже однакові (мал. 14, 15, 16).

Присінкова поверхня коронки зуба (facies vestibularis coronae dentis), на відміну від коронки першого малого кутнього зуба, менша та подібна на присінкову поверхню ікла (facies vestibularis dentis canini) через те, що більш опукла.

Корені других малих кутніх зубів (radices dentium premolarium secundorum)

Другий малий кутній зуб (dens premolaris secundus) має один корінь конусоподібної форми, в медіально–дистальному напрямі він стиснений з боків.

Часом буває часткове роздвоєння кореня біля верхівки кореня зуба (apex radicis dentis).

Зубна порожнина; пульпова порожнина (cavitas dentis; cavitas pulparis) другого малого кутнього зуба (dens premolaris secundus) своїми контурами повторює контури самого зуба і подібна до першого малого кутнього зуба (dens premolaris primus).

Ця порожнина, поступово звужуючись, найчастіше переходить в один канал кореня зуба (canalis radicis dentis).

Деколи зустрічається роздвоєння цього каналу, а в окремих випадках може бути два канали кореня другого малого кутнього зуба (dens premolaris secundus).

Мал. 14. Правий другий малий кутній зуб верхньої щелепи:

а –присінкова поверхня; б – піднебінна поверхня; в – контактна (апроксимальна) поверхня; г – різальний край; д – контур зрізу на рівні шийки зуба.

Описание: st73_38

Мал. 15. Другий малий кутній зуб верхньої щелепи:

а – співвідношення розмірів коронок першого і другого малих кутніх зубів; б – форма і розміри змикальної поверхні першого і другого малих кутніх зубів.

Мал. 16. Клініко–анатомічні особливості будови малого кутнього зуба верхньої щелепи:

а – фронтальний переріз зуба; б – сагітальний переріз зуба; в–поперечний переріз кореня в ділянці шийки зуба; г – верхівка кореня; д – оклюзійна норма зуба.

Коронки перших великих кутніх зубів (coronae dentium molarium primorum)

З усіх великих кутніх зубів (dentes molares) перший моляр верхньої щелепи (dens molaris primus maxillae) має найбільшу коронку, яка схожа на трикутну призму (мал. 17, 18).

Змикальна поверхня; жувальна поверхня (facies occlusalis; facies masticatoria) має форму ромба. Варіантів форм змикальної поверхні (facies occlusalis) досить багато, вони полягають в розмаїтті борозен.

Піднебінно–присінковий розмір змикальної поверхні більший за мезіально–дистальний.

Ближньощічне вістря; присінково–мезіальне вістря (cuspis mesiobuccalis; cuspis vestibulomesialis) – параконус і дальньоязикове вістря; дистальноязикове вістря (cuspis distolingualis; cuspis distalolingualis) – гіпоконус, мають гостру форму.

Розміщення борозн на змикальній поверхні коронки першого великого кутнього зуба (facies occlusalis coronae dentis molaris primi) відповідає косому розміщенню букви Н, поперечна лінія якої проходить по найдовшій діагоналі ромба.

Всі борозни першого великого кутнього зуба мають скіс досередтнт жувальної поверхні, внаслідок чого на жувальній поверхні утворюються 4 вістря; горбки (cuspides; tubercula):

- два щічних вістря (cuspides buccales): параконус – мезіально–щічне, або ближньощічне вістря (cuspis mesiobuccalis), метаконус – дистально–щічне, або дальнощічне вістря (cuspis distobuccalis);

- два піднебінних вістря (cuspides palatinales): протоконус – мезіально–піднебінне, або ближньопіднебінне вістря (cuspis mesiopalatinalis) та гіпоконус – дистально–піднебінне, або дальнопіднебінне вістря (cuspis distopalatinalis).

Ближньопіднебінне вістря; язиковомезіальне вістря (cuspis mesiopalatinalis) – протоконус, найбільше, а дальньопіднебінне вістря; язиково–дистальне вістря (cuspis distopalatinalis; cuspis distolingualis), гіпоконус – найменше, інколи може мати ознаки редукції.

Сукупність трьох вістрів, щічних і ближньоязикового або язиково–мезіального (cuspis buccales et mesiolingualis) називається тригономом.

На ближньопіднебінному вістрі (cuspis mesiopalatalis) – протоконус, є додатковий горбок або додаткове вістря (tuberculum anomalii Carabelli), якe вираженe у більшій, або меншій мірі, однак цей горбок ніколи не досягає жувальної поверхні.

Гребені вістря (cristae cuspidis) прямують до середньої лінії, але перериваються на різному рівні фігурами, що і створюють складний рельєф поверхні. Мезіальна і дистальна сторони (скати) вістря різної довжини.

Внаслідок того, що вершина ближньопіднебінного вістря (cuspis mesiopalatinalis); піднебінноприсереднього вістря зміщена дещо дистально, його присередній скат зливається з медіальним і дистальним скатами щічного горбика.

Борозна, яка проходить між ними, розширюється і, роздвоюючись мезіально, окреслює скіс медіальних виступів і мезіальних вістрів (горбиків).

Ці виступи або з’єднані між собою, або їх розділяє неглибока борозна, яка йде по скату виступів, що і утворює третю сторону міжвістряної (міжгорбкової) присередньої ямки.

Описание: st27_12

Мал. 17. Схеми скосів вістрів і фігур поверхні першого і другого великих кутніх зубів (І) і контури зрізів на рівні шийок зубів (ІІ)

У присінковій нормі мезіальне (ближче) вістря вище і більше за дистальне, і тому перший великий кутній зуб (dens molaris distalis) виглядає так, ніби складається з двох малих кутніх зубів (dentes premolares).

Контактна поверхня (facies approximalis). Його ближча (мезіальна) поверхня більш полога, а дистальна – більш округла. Апроксимальна лінія найбільшого периметру зуба з мезіальної (ближчої) сторони розміщена вище, з дистальної – нижче. Бічні поверхні окреслюються вертикальними опуклостями щічної і піднебінної сторін, вістрями і їх скатами на жувальній поверхні. При цьому визначається екватор зуба, який на щічній стороні розташований в пришийковій третині коронки, а з піднебінної на рівні середини або дещо ближче до шийки. Лінія шийки має опуклість, яка розвернута до змикальної поверхні.

У піднебінній нормі коронка різко звужується до шийки зуба (cervix dentis). Ближче (мезіальне) вістря значно більше від дистального, тому борозна, що розділяє їх розташовується значно дистальніше середини клінічної коронки (corona clinica).

Лінія екватора на бічних поверхнях є пунктом стикання з другим малим кутнім зубом (dens premolaris secundus) і другим великим кутнім зубом (dens molaris secundus). Контур шийки зуба (cervix dentis) на горизонтальному перерізі овальний, наближається до кола. Іноді по центру присінкової і піднебінної сторін є невеликі ввігнутості.

Мал. 18. Коронка першого великого кутнього зуба верхньої щелепи, поверхні:

а – контактна; б – присінкова; в – піднебінна; г – змикальна.

Корені перших великих кутніх зубів (radices dentium molarium primorum)

Перший верхній великий кутній зуб (dens molaris superior primus) має три добре розвинені корені: два щічних корені (radices buccales), медіальний (ближчий) і дистальний (дальший) та один піднебінний корінь (radix palatinalis). Найкоротший корінь – щічно–дистальний (мал. 19).

Щічні корені (radices buccales) сплющені спереду назад. Піднебінний корінь (radix palatinalis) має циліндричну форму. Всі чотири ознаки зуба добре виражені.

Основна частина зубної порожнини (cavitas dentis; cavitas pulparis) першого верхнього великого кутнього зуба (dens molaris superior primus) розташована у пришийковій частині коронки зуба (corona dentis) і в шийці зуба (cervix dentis).

У сагітальному і фронтальному перерізах зубна порожнина (cavitas dentis; cavitas pulparis) має форму дещо подібну до форми зуба.

Склепіння зубної порожнини (fornix cavitatis dentis; cavitatis pulparis) копіює форму змикальної поверхні і має чотири роги відповідно до вістрів (горбиків) цієї поверхні.

У напрямі до устя каналів кореня зуба (canales radicis dentis) зубна порожнина звужується і має форму трикутника з верхівками в устях каналів.

Дно зубної порожнини, переходячи через опуклу біфуркацію коренів, продовжується у три канали кореня зуба (canales radicis dentis).

Піднебінний канал (canalis palatinalis), як правило, прямий і на перетині має округлу форму. Дистальнощічний канал – прямий і на поперечному перетині займає центральну частину кореня.

Медіальнощічний корінь (ближньощічний корінь – radix mesiobuccalis) в більшості випадків має два канали. Якщо медіальнощічний канал кореня зуба (canalis radicis dentis mesiobuccalis) один, то він, як правило, розширений у щічно–піднебінному напрямку. Присередньощічний корінь довший, ніж дистальний на 1–2 мм за рахунок вигину кореня.

Мал. 19. Клініко–анатомічні особливості будови коренів першого великого кутнього зуба верхньої щелепи:

а – фронтальний переріз зуба; б – сагітальний переріз зуба; в – поперечний переріз кореня в ділянці шийки зуба; г – верхівки кореня; д – оклюзійна норма зуба.

Коронки других великих кутніх зубів (coronae dentium molarium secundorum)

Форми коронки, як і форми змикальної поверхні (facies occlusalis), досить різноманітні (мал. 20).

Прийнято в схемі розрізняти такі чотири варіанти:

Перший варіант. Форма коронки і змикальної поверхні така ж, як і у першого великого кутнього зуба.

Другий варіант. Коронка видовжена в мезіальнодистальному напрямі, звужена в присінково–язиковому напрямі і схожа на витягнуту призму.

Змикальна поверхня (facies occlusalis) коронки другого великого кутнього зуба (corona dentis molaris secundi) має два щічних вістря (cuspides buccales) і одне піднебінне вістря (cuspis palatinalis).

Піднебінне вістря (cuspis palatinalis) слабо виражене і розтягнуте в мезіально–дистальному напрямі, розміщене по центру піднебінної поверхні коронки (facies palatinalis coronae) і його скат спускається вздовж борозни, яка розділяє медіальний і дистальний щічні вістря (горбики).

Скати вістрів і їх виступи з дистальної і медіальної поверхонь, які окреслюють змикальну поверхню (facies occlusalis), розділені між вістрьовими (горбковими) борознами, що мають форму трьох на півовалів, що сходяться.

Третій варіант. Коронка ще більш витягнута в довжину; змикальна поверхня (facies occlusalis) має три вістря, які розміщені по прямій лінії.

Четвертий варіант. Коронка, як і змикальна поверхня (facies occlusalis), має трикутну форму.

На жувальній поверхні розміщені три вістря в формі трикутника: два вістря присінкових, одне –піднебінне.

Найбільш часто зустрічаються коронки першого і третього варіантів.

Описание: st76_40

Мал. 20. Особливості будови змикальної поверхні коронки першого, другого і

третього великих кутніх зубів.

Корені других великих кутніх зубів (radices dentium molarium secundorum)

Другий великий кутній зуб (dens molaris secundus) має три корені, дещо менші порівняно з розмірами коренів першого великого кутнього зуба (мал. 21).

Іноді спостерігається зрощення всіх коренів у один конусоподібний; на якому в місці зрощення є лише борозенки.

В інших випадках зрощення є в щічних коренях (radices buccales). Всі ознаки зубів добре виражені.

Зубна порожнина (cavitas dentis) розташована у пришийковій частині коронки і ділянці шийки зуба (cervix dentis), переходить через біфуркацію коренів і продовжується у три канали кореня (canales radicis).

У сагітальному перерізі зубна порожнина (cavitas dentis) має форму зуба, але у зменшеному розмірі.

У поперечному перерізі, безпосередньо під змикальною поверхнею зуба, зубна порожнина має форму цієї поверхні, при перетині на рівні шийки зуба – форму трикутника з верхівками у вічках каналів.

Мал. 21. Клініко–анатомічні особливості будови коренів другого великого кутнього зуба верхньої щелепи:

Коронки третіх великих кутніх зубів (coronae dentium molarium tertiorum)

Форма коронки третього моляра (forma coronae dentis molaris tertii) досить різноманітна.

Третій моляр є найменшим з усіх молярів верхньої щелепи, але найчастіше повторює форму більш великих молярів. Схожість його за формою з великими молярами тим більша, чим більше розвинута коронка.

Жувальна поверхня найчастіше має три вістря, однак за нормальну прийнято вважати жувальну поверхню з чотирма вістрями.

Інколи третій моляр має розміри премоляра і навіть менші.

Корені третіх великих кутніх зубів (radices dentium molarium tertiorum)

Кількість коренів варіює від одного до п’яти. Конфігурація пульпарної камери залежить від форми коронкової частини зуба.

Кореневий канал має різні варіанти будови, може бути один з різною кількістю розгалужень або декілька самостійних каналів.

Зуби нижньої щелепи (dentes maxillae)

Коронки перших малих кутніх зубів (coronae dentium premolarium primorum)

Коронка першого премоляра (corona dentis premolaris primi) має округлу форму.

Відносно до кореня зуба (radix dentis) коронка зуба (corona dentis) нахилена в язикову сторону.

Діаметр шийки зуба (diametr cervicis dentis) менший за діаметр біля змикальної (жувальної) поверхні.

Ознаки кривини і неоднакові розміри різальних площин добре виражені.

Змикальна поверхня має майже круглу форму, на відміну від овальної змикальної поверхні (facies occlusalis) малого кутнього зуба верхньої щелепи (dens premolaris maxillae).

Змикальна поверхня першого малого кутнього зуба нижньої щелепи (facies occlusalis dentis premolaris primi mandibulae) має два вістря (cuspides): велике щічне вістря (cuspis buccalis) і менше язикове вістря (cuspis lingualis).

Вістря (cuspides) з’єднані виступаючими складками, що розміщені по краях контактних поверхонь (facies approximales) і відмежовані валиком, що розміщується посередині. Присередньо і дистально від валика є симетрично розміщені заглибини.

З боків ямки обмежені скатами краєвих гребенів. Вістря і їх скати разом з краями гребенів добре окреслюють всю змикальну поверхню (facies occlusalis).

Щічне вістря (cuspis buccalis) нахилене в бік язикового вістря (cuspis lingualis).

Язикове вістря (cuspis lingualis) тупе і часто розташоване поза межами оклюзійного контакту із змикальною поверхнею (facies occlusalis) антагоніста.

Присінкова поверхня (facies vestibularis) за формою нагадує присінкову поверхню ікла (facies vestibularis dentis canini).

Присінкова частина поверхні має вістря (cuspis), яке ділить присінкову поверхню (facies vestibularis) на дві частини (фасетки): медіальну – меншу і дистальну – більшу. Це вістря (cuspis) також має два скати: медіальний і дистальний.

Контактні поверхні (facies approximales) опуклі і дещо сходяться до шийки зуба (cervix dentis), а з обох сторін спостерігається незначне розширене заглиблення.

Язикова поверхня (facies lingualis) вужча, ніж присінкова поверхня (facies vestibularis), і нижча за неї, що проявляється менш розвинутим вістрям (cuspis).

Мал. 29. Коронка першого малого кутнього зуба нижньої щелепи, поверхні: а – змикальна; б – присінкова; в – контактна.

Корені перших малих кутніх зубів (radices dentium premolarium primorum)

Перший малий кутній зуб маєь один прямий корінь, дещо сплющений з боків.

Часто коронка і корінь розташовані під тупим кутом, з нахилом коронки до язика.

Зубна порожнина; пульпова порожнина (cavitas dentis; cavitas pulparis) у сагітальному і фронтальному перерізах дещо копіює форму зуба у зменшеному вигляді і має форму овала, який поступово переходить у добре прохідний канал кореня зуба (canalis radicis dentis), який дещо звужений в присередньо–дистальному напрямі.

Інколи буває роздвоєння каналу кореня зуба (canalis radicis dentis) в щічно–язиковому напрямку.

Форма каналу на поперечному розрізі, як правило, овальна, а на верхівці кореня зуба (apex radicis dentis) наближається до круглої.

Ознаки латералізації зуба у першого нижнього малого кутнього зуба (dens premolaris primus inferior) добре виражені.

Описание: st29_15_1

Мал. 30. Правий перший малий кутній зуб нижньої щелепи:

а – присінкова поверхня; б – язикова поверхня; в – контактна поверхня; г – змикальна поверхня; д – контури зрізу на рівні шийки зуба.

Мал. 31. Клініко–анатомічні особливості будови першого малого кутнього зуба нижньої щелепи:

Коронка другого малого кутнього зуба (corona dentis premolaris secundi)

Коронка другого малого кутнього зуба нижньої щелепи (corona dentis premolaris secundi mandibulae) більша за коронку першого малого кутнього зуба нижньої щелепи (corona dentis premolaris primi mandibulae) і може мати різноманітну форму (мал. 32).

Вісь коронки з віссю кореня утворює менший кут, ніж у першого малого кутнього зуба (corona dentis premolaris primi).

Коронка дещо нахилена в ротову порожнину (cavitas oris).

Присінкова поверхня (facies vestibularis) за формою нагадує присінкову поверхню першого малого кутнього зуба нижньої щелепи (facies vestibularis dentis premolaris primi mandibulae).

Язикова поверхня (facies lingualis) значно більша, ніж в першого малого кутнього зуба (dentis premolaris primi), що зумовлено великим розвитком вістря (cuspis).

Контактні поверхні (facies approximales) дещо опуклі і конвергують до шийки зуба (cervix dentis), в пришийковій третині розміщена невелика заглибина.

Лінія шийки зуба (cervix dentis) по центру має незначний вигин в сторону змикальної поверхні (facies occlusalis).

Контур шийки зуба (cervix dentis) першого, так і другого малого кутнього зуба (dentes premolares primus et secundus) на горизонтальному перерізі овальної форми.

Змикальна поверхня має заокруглену чотирикутну форму.

На ній є два, частіше три вістря (cuspides) – щічне вістря (cuspis buccalis) і два язикових вістря (cuspides linguales).

Висота вістрів (cuspides) майже однакова.

Як і в першому малому кутньому зубі (dens premolaris primus) з мезіального і дистального боків змикальної поверхні (facies occlusalis) наявні емалеві складки, що з’єднують вістря.

Борозна, яка відділяє щічне вістря (cuspis buccalis) від язикового вістря (cuspis lingualis), зазвичай, різко виражена. Інколи від неї відходить борозна, що розділяє язикове вістря (cuspis lingualis) на:

- мезіальний (присередній) відділ;

- дистальний відділ, що перетворює зуб в тривістрявий.

Описание: st82_44

Мал. 32. Коронка другого малого кутнього зуба нижньої щелепи:

а – присінкова поверхня; б – язикова поверхня; в – контактна поверхня; г – змикальна поверхня.

Описание: st82_45

Мал. 33. Різниця у висоті вістря ікла (а), малого кутнього зуба (б), великого кутнього зуба (в).

Корені других малих кутніх зубів (radices dentium premolarium secundorum)

Другий малий кутній зуб має один прямий корінь, дещо стиснутий з боків (мал. 34, 35).

Його корінь конусоподібної форми, дещо довший за корінь першого нижнього малого кутнього зуба (radix dentis premolaris inferioris primi).

Ознака кута виражена незначно.

Краще виражена ознака кореня.

Зубна порожнина; пульпова порожнина (cavitas dentis; cavitas pulparis) розташована у пришийковій частині коронки зуба (corona dentis) та в місці початку кореня зуба (radix dentis); поступово звужуючись, трасформується в добре прохідний канал кореня зуба (canalis radicis dentis).

В апікальній частині кореня зуба (pars apicalis radicis dentis), як правило, є згин в дистальну сторону і часто спостерігається роздвоєння каналу кореня зуба (canalis radicis dentis).

В деяких випадках спостерігаються розгалуження від центрального каналу.

Зубна порожнина (cavitas dentis) у фронтальному і сагітальному перерізах копіює форму зуба у зменшеному вигляді.

Склепіння зубної порожнини (cavitas dentis) під змикальною поверхнею (facies occlusalis) повторює форму змикальної поверхні, а при перерiзі на рівні шийки зуба має округло–овальну форму.

Описание: st29_15_2

Мал. 34. Правий другий малий кутній зуб нижньої щелепи:

Мал. 35. Клініко–анатомічні особливості будови другого малого кутнього зуба нижньої щелепи:

а – фронтальний переріз зуба; б – сагітальний переріз зуба; в – поперечний переріз кореня в ділянці шийки зуба; г – верхівка кореня; д – оклюзійна норма зуба.

Коронки перших великих кутніх зубів (coronae dentium molarium primorum)

Форма коронки першого великого кутнього зуба (corona dentis molaris primi) наближається до куба (мал. 36).

Змикальна поверхня (facies occlusalis) має прямокутну форму, її мезіально–дистальний розмір більший за присінково–язиковий.

Змикальна поверхня (facies occlusalis) має п’ять вістрів (сuspides): три щічних вістря (cuspides buccales) і два язикових вістря (cuspides linguales).

Найбільше вістря – це ближньощічне вістря (сuspis mesiobuccalis) – протоконід, меншe – дальньощічне вістря (cuspides distobuccalis) – гіпоконід. Вістря (сuspides) відділені одне від одного Н–подібною борозною.

Поздовжня борозна не доходить до країв поверхні, а поперечна борозна ділить не тільки присінковий і язиковий краї, але і переходить у вигляді жолобка на відповідні до них поверхні зуба.

Підвищення на змикальній поверхні (facies occlusalis) переходять у вістря (сuspis), які мають присередній і дистальний скоси (різальні площадки).

Вершина медіального щічного вістря (сuspis buccalis medialis; протоконід) є гострою, середнього (гіпоконід) – заокругленою, а дистального (мезоконід), яке є найменшим за розмірами, – теж заокругленою.

Ознака різальних площадок добре виражена на медіальному і середньому вістрі: присередній скат коротший, ніж дистальний.

Борозна між щічними вістрями (cuspides buccales) часто переходить на язикову поверхню (facies lingualis).

Присінкова поверхня (facies vestibularis) опукла і біля краю змикальної поверхні (facies occlusalis) нахилена в язикову сторону.

Присередня борозна більше виражена і переходить на змикальну поверхню (facies occlusalis).

Часто в місці переходу є невелика трикутна площадка. Одна борозна розділяє язикові вістря (cuspides liguales).

Язикова поверхня (facies lingualis) опукла, вона є меншою, ніж присінкова. Язикова поверхня (facies lingualis) розділяється борозною на дві частини: дещо більшу мезіальну та меншу дистальну.

Ця поверхня двоопукла, при цьому борозна іде по вертикальній опуклості.

Різальні краї вістрів (margines incisales cuspidum) сходяться до вершини під тупим заокругленим кутом.

Краєві гребені, переходячи на бічні поверхні, створюють найбільшу опуклість (екватор) по всій її третині.

Внаслідок невеликого звуження коронки (corona) до язикової поверхні (facies lingualis) контактні пункти з сусідніми зубами розміщуються на середині контактних поверхонь в ділянці присереднього і дистального вістрів.

Присередня контактна поверхня (facies approximalis medialis) більша за дистальну і опукліша.

Обидві контактні поверхні сильно конвергують до шийки зуба (cervix dentis).

Контур шийки зуба (cervix dentis) на горизональному зрізі має майже округлу форму, дещо стиснуту в щічно–язиковому напрямі.

Коронка зуба (corona dentis) нахилена у бік ротової порожнини (cavitas oris).

Мал. 36. Коронка першого великого кутнього зуба нижньої щелепи:

а–змикальна; б–щічна; в–контактна поверхні.

Корені перших великих кутніх зубів (radices dentium molarium primorum)

Перший великий кутній зуб (dens molaris primus) має два корені: ближчий корінь; мезіальний (присередній) корінь (radix mesialis; radix medialis) і дальший корінь; дистальний корінь (radix distalis) (мал. 37, 38). Ці корені стиснуті, і щічно–язиковий розмір є більшим за медіально–дистальний.

На поверхнях коренів є поздовжні борозни, але на задній поверхні дистального кореня їх немає. Корені дещо відхилені дистально. Всі ознаки приналежності зуба добре виражені.

Описание: st31_а

Мал. 37. Правий перший великий кутній зуб нижньої щелепи:

а – присінкова поверхня; б – язикова поверхня; в – контактна поверхня; г – змикальна поверхня; д – схема скосів вістрів; е – контур перерізу на рівні шийки зуба.

Зубна порожнина; пульпова порожнина (cavitas dentis; cavitas pulparis) починається від пришийкової частини коронки. У ділянці шийки вона переходить через біфуркацію коренів і продовжується у канали коренів зуба (canales radicum dentis), з яких один добре доступний і розташований у дальшому корені (radix distalis), і два (мезіальнощічний; ближньощічний – radix mesiobuccalis і мезіально–язиковий; ближньоязиковий – radix mesiolingualis) – у ближчому корені (radix mesialis).

Як правило, мезіальнощічний канал (canalis mesiobuccalis) більш вигнутий, ніж мезіально–язиковий (canalis mesiolingualis).

На поперечному перерізі канали зміщені дистальніше (ближче до дистального кореня).

Дистальний канал (canalis distalis) дещо розширений в щічно–язиковому напрямку.

При наявності в присередньому корені (radix medialis) одного каналу він, як правило, щілиноподібної форми, звужений в медіодистальному напрямі і, повторюючи форму кореня, вигинається в середній і нижній третинах його довжини.

Зубна порожнина (cavitas dentis) у фронтальному перерізі копіює форму зуба у зменшеному розмірі; у поперечному розрізі, безпосередньо під склепінням зубної порожнини (cavitas dentis) має форму куба, що трохи звужується у напрямі до шийки зуба (cervix dentis).

Мал. 38. Клініко–анатомічні особливості будови першого великого кутнього зуба нижньої щелепи:

а – фронтальний переріз зуба; б – сагітальний переріз зуба; в – поперечний переріз кореня в ділянці шийки зуба; г – верхівка кореня; д – оклюзійна норма зуба.

Коронка другого великого кутнього зуба (corona dentis molaris secundi)

Коронка другого великого кутнього зуба нижньої щелепи (corona dentis molaris secundi mandibulae) переважно має ту ж форму, що і першого великого кутнього зуба нижньої щелепи (corona dentis molaris primi mandibulae). Відмінність полягає в наявності чотирьох жувальних вістрів замість п’яти в першого великого кутнього зуба.

Коронка другого великого кутнього зуба нижньої щелепи (corona dentis molaris secundi mandibulae) менша за коронку першого моляра.

Щічна поверхня (facies buccalis) майже квадратної форми, оскільки розміщені на жувальній (різальній) поверхні мезіальне і дистальне вістря невисокі, а їх різальні поверхні сходяться під дуже тупим кутом або являють собою практично пряму лінію.

Вістря (cuspides) утворюються за рахунок скосу присінкової поверхні (facies vestibularis) у верхній третині коронки, які є добре помітними при огляді коронки зуба (corona dentis) в контактній нормі.

Вістря (cuspides) розділені вертикальною серединною борозною, яка на присінковій поверхні (facies vestibularis) доходить майже досередтнт коронки. Борозна переходить і на оклюзійну поверхню.

Змикальна поверхня (facies occlusalis) представлена двома щічними вістрями (cuspides buccales) і двома язиковими вістрями (cuspides linguales). Між ними в щічно–язиковому і мезіодистальному напрямі проходять міжгорбкові борозни (фісури), які перехрещуються майже в центрі поверхні (мал.40).

Серединні скати вістрів направлені до центру коронки і їх закінчення входять в центральну ямку коронки.

Язикові вістря (cuspides linguales) загострені та вищі від щічних вістрів (cuspides buccales). Їх різальні краї (margines incisales) мають ознаки сторони: мезіальна площадка коротша, ніж дистальна.

Коронка другого великого кутнього зуба нижньої щелепи (corona dentis molaris secundi mandibulae) має більший розмір в мезіодистальному напрямі, майже прямокутної форми з щічної і язикової норми (facies buccalis et lingualis); контури шийки зуба (cervix dentis) на горизонтальному перерізі мають овальну форму.

Описание: st85_47

Мал. 40. Змикальні поверхні: а – першого великого кутнього зуба; б – другого великого кутнього зуба нижньої щелепи.

Корінь другого великого кутнього зуба (radix dentis molaris secundi)

Цей зуб має два корені – дальший корінь (radix distalis), або дистальний, і ближчий корінь (radix mesialis), або мезіальний (присередній). Рідко спостерігається злиття коренів (мал. 41).

Ознака кореня добре виражена.

Зубна порожнина; пульпова порожнина другого нижнього великого кутнього зуба (cavitas dentis; cavitas pulparis dentis molaris inferioris secundi) розташована в пришийковій частині коронки і ділянці шийки зуба (cervix dentis).

У поперечному перерізі, безпосередньо під склепінням зубної порожнини, як і на рівні шийки зуба, порожнина має форму куба з трьома устями каналів на дні.

У фронтальному перерізі ця порожнина дещо копіює форму зуба у зменшеному вигляді.

У ближчому корені; мезіальному корені (radix mesialis), як правило, є два канали, але іноді буває один.

У цьому випадку він має щілиноподібну форму і звужений у мезіодистальному напрямі.

Дистальний канал, в більшості випадків, прямий і має відгалуження.

Мал. 41. Клініко–анатомічні особливості будови другого великого кутнього зуба нижньої щелепи:

а – фронтальний переріз зуба, б – сагітальний переріз зуба, в – поперечний переріз кореня в ділянці шийки зуба, г – верхівка кореня, д – оклюзійна норма зуба.

Коронка третього великого кутнього зуба (corona dentium molarium tertiorum)

Третій нижній кутній зуб (dens molaris tertius inferior) належить до групи редукуючих зубів і ще називається зубом мудрості (dens serotinus).

Змикальна поверхня в більшості випадків має чотири вістря (cuspides), рідше дистальні замикаючі скати по центру утворюють п’яте вістря, розміщене в центрі дистальної поверхні.

Корінь третього великого кутнього зуба (radix dentis molaris tertii)

Його корені конічної форми, часом їх буває два. Часто зрощені. Іноді буває декілька недорозвинених коренів.

Зубна порожнина; пульпова порожнина третього нижнього великого кутнього зуба (cavitas dentis; cavitas pulparis dentis molaris inferioris tertii) варіює за формою залежно від форми коронки.

Каналів частіше три.

Коронкова частина порожнини має трапецієподібну форму.

Склепіння зубної порожнини (fornix cavitatis dentis) розташоване на рівні шийки зуба (cervix dentis) і має чотири роги, які виступають у вістря (cuspides): мезіальні вістря дещо більші, ніж дистальні.

Зубна порожнина (cavitas dentis) трансформується у канали кореня зуба (canales radicis dentis), два з яких розташовані у мезіальному корені і один, більш широкий – у дистальному. Канали можуть розгалужуватись.

Вічка каналів розташовані у вигляді трикутника, верхівка якого обернена до дистального каналу.

Матеріали підготувала доцент Флекей П.П.

Пошук:

Oddsei - What are the odds of anything.