1. Сполучення кісток НИЖНЬОЇ КІНЦІВКИ.

2. ЧЕРЕП. лОБОВА, ТІМЯНА, ПОТИЛИЧНА КІСТКИ.

3. КЛИНОВИДНА І РЕШІТЧАСТА КІСТКИ.

(Заняття  3.)

Тема 1. Сполучення кісток нижньої кінцівки.

з’єднання нижньої кінцівки (juncturae membri inferioris)

Вони поділяються на:

- з’єднання тазового пояса (juncturae cinguli pelvici);

- з’єднання вільної нижньої кінцівки (juncturae membri inferioris liberi).

 

З’єднання тазового пояса (juncturae cinguli pelvici) поділяються на:

- синдесмози тазового пояса (syndesmoses cinguli pelvici);

- суглоби тазового пояса (articulationes cinguli pelvici);

- симфіз тазового пояса (symphysis cinguli pelvis) .

З’єднання тазового пояса (juncturae cinguli pelvici) представлені всіма видами з’єднань кісток (juncturae ossium):

- безперервне з’єднання між клубовою кісткою (os ilium), сідничою кісткою (os ischii) та лобковою кісткою (os pubis) – синостоз (synostosis), а під час росту кісток – синхондроз (synchondrosis);

- кульшові кістки (ossa coxae) з’єднуються між собою спереду напівперервно (півсуглобом) – лобковий симфіз (symphysis pubica);

- ззаду кульшові кістки (ossa coxae) з’єднуються з крижовою кісткою (os sacrum) і формуюють перервне з’єднання – суглоб (articulatio).

До синдесмозів тазового пояса (syndesmoses cinguli pelvici) належить:

- затульна перетинка (membrana obturatoria), яка разом з кістками формує затульний канал (canalis obturatorius).

До симфіза тазового пояса (symphysis cinguli pelvici) належить:

- лобковий симфіз (symphysis pubica).

 

Лобковий симфіз (symphysis pubica)

Лобковий симфіз розміщений між симфізними поверхнями лобкових кісток (facies symphysiales ossium pubicorum) і представлений:

- міжлобковим диском; міжлобковим волокнистим хрящем (discus interpubicus; fibrocartilago interpubica) з невеликою щілиною (порожниною) всередині.

Лобковий симфіз (symphysis pubica) зміцнений:

- верхньою лобковою зв’язкою (lig. pubicum superius);

- нижньою лобковою зв’язкою (lig. pubicum inferius).

Суглоби тазового пояса (articulationes cinguli pelvici)

Вони представлені парним крижово–клубовим суглобом (articulatio sacroiliaca).

Крижово–клубовий суглоб (articulatio sacroiliaca)

Крижово–клубовий суглоб є:

- плоский (articulatio plana) – за формою;

- простий (articulatio simplex) – за будовою (вид суглоба);

- тривісний – за функцією.

Рухи навколо:

- вертикальної осі (axis verticalis);

- лобової осі (axis frontalis);

- стрілової осі (axis sagittalis).

Види рухів:

- ковзання. Суглоб є малорухомим (amphiarthrosis),.

Суглобові поверхні:

- вушкоподібна поверхня клубової кістки (facies auricularis ossis ilii);

- вушкоподібна поверхня крижової кістки (facies auricularis ossis sacri).

Допоміжний апарат:

- передня крижово–клубова зв’язка (lig. sacroiliacum anterius);

- міжкісткова крижово–клубова зв’язка (lig. sacroiliacum interosseum);

- задня крижово–клубова зв’язка (lig. sacroiliacum posterius);

- клубово–поперекова зв’язка (lig. iliolumbale);

- крижово–горбова зв’язка (lig. sacrotuberale), яка має серпоподібний відросток (processus falciformis);

- крижово–остьова зв’язка (lig. sacrospinale).

З’єднання вільної нижньої кінцівки (juncturae membri inferioris liberi)

Вони поділяються на:

- синдесмози вільної нижньої кінцівки (syndesmoses membri inferioris liberi);

- суглоби вільної нижньої кінцівки (articulationes membri inferioris liberi).

До синдесмозів вільної нижньої кінцівки (syndesmoses membri inferioris liberi) належать:

- міжкісткова перетинка гомілки (membrana interossea cruris);

- велико–малогомілковий синдесмоз (syndesmosis tibiofibularis).

Велико–малогомілковий синдесмоз (syndesmosis tibiofibularis)

Він розташований на дистальному кінці гомілкових кісток (extremitas distalis ossium cruralium) і утворений:

- малогомілковою вирізкою великогомілкової кістки (incisura fibularis tibiae);

- суглобовою поверхнею бічної кісточки малогомілкової кістки (facies articularis malleoli lateralis fibulae).

Спереду та ззаду цей синдесмоз укріплений такими зв’язками:

- передньою велико–малогомілковою зв’язкою (lig. tibiofibulare anterius);

- задньою велико–малогомілковою зв’язкою (lig. tibiofibulare posterius).

Міжкісткова перетинка гомілки (membrana interossea cruris) розташована між:

- міжкістковими краями тіл великогомілкової кістки та малогомілкової кістки (margines interossei corporum tibiae et fibulae).

 

Суглоби вільної нижньої кінцівки (articulationes membri inferioris liberi)

До них належать:

- кульшовий суглоб (articulatio coxae);

- колінний суглоб (articulatio genus);

- велико–малогомілковий суглоб (articulatio tibiofibularis);

- суглоби стопи (articulationes pedis).

 

Кульшовий суглоб (articulatio coxae; articulatio coxofemoralis)

Кульшовий суглоб є:

- чашоподібний (articulatio cotylica) – за формою;

- простий (articulatio simplex) – за будовою (вид суглоба);

- тривісний – за функцією.

Рухи навколо:

- вертикальної осі (axis verticalis);

- лобової осі (axis frontalis);

- стрілової осі (axis sagittalis).

Види рухів:

- згинання (flexio) і розгинання (extensio);

- приведення (adductio) і відведення (abductio);

- обертання назовні (rotatio externa) та обертання досередини (rotatio interna);

- складні обертові рухи стегнової кістки – колове обертання (circumductio).

Суглобові поверхні:

- головка стегнової кістки (caput femoris);

- півмісяцева поверхня кульшової западини (facies lunata acetabuli).

Допоміжний апарат:

- коловий пояс (zona orbicularis);

- клубово–стегнова зв’язка (lig. iliofemorale), яка має поперечну частину (pars transversa) та низхідну частину (pars descendens);

- сідничо–стегнова зв’язка (lig. ischiofemorale);

- лобково–стегнова зв’язка (lig. pubofemorale);

- губа кульшової западини (labrum acetabuli);

- поперечна зв’язка кульшової западини (lig. transversum acetabuli);

- зв’язка головки стегнової кістки (lig. capitis femoris).

Колінний суглоб (articulatio genus)

Колінний суглоб є:

- двовиростковий (articulatio bicondylaris) – за формою;

- комплексний (articulatio complexa) і складний (articulatio composita) – за будовою (вид суглоба);

- двовісний – за функцією.

Рухи навколо:

- лобової осі (axis frontalis);

- вертикальної осі (axis verticalis).

Види рухів:

- згинання (flexio) і розгинання (extensio);

- при зігнутій гомілці – обертання назовні (rotatio externa) та обертання досередини (rotatio interna).

Суглобові поверхні:

- суглобова поверхня присереднього виростка та бічного виростка стегнової кістки (facies articularis condyli medialis et condyli lateralis femoris);

- верхня суглобова поверхня великогомілкової кістки (facies articularis superior tibiae);

- наколінкова поверхня стегнової кістки (facies patellaris femoris);

- суглобова поверхня наколінка (facies articularis patellae).

Допоміжний апарат:

- бічний меніск (meniscus lateralis), який з’єднується:

- передньою меніско–стегновою зв’язкою (lig. meniscofemorale anterius);

- задньою меніско–стегновою зв’язкою (lig. meniscofemorale posterius);

- присередній меніск (meniscus medialis);

- поперечна зв’язка коліна (lig. transversum genus);

- передня схрещена зв’язка (lig. cruciatum anterius);

- задня схрещена зв’язка (lig. cruciatum posterius);

- обхідна малогомілкова зв’язка (lig. collaterale fibulare);

- обхідна велигомілкова зв’язка (lig. collaterale tibiale);

- коса підколінна зв’язка (lig. popliteum obliquum);

- дугоподібна підколінна зв’язка (lig. popliteum arcuatum);

- присередній тримач наколінка (retinaculum patellae mediale);

- бічний тримач наколінка (retinaculum patellae laterale);

- зв’язка наколінка (lig. patellae);

- крилоподібні складки (plicae alares);

- наднаколінкова сумка (bursa suprapatellaris);

- переднаколінкова сумка (bursa prepatellaris);

- глибока піднаколінкова сумка (bursa infrapatellaris profunda).

Таз в цілому (pelvis totalis)

Кульшові кістки (ossa coxae ) та крижова кістка (os sacrum), з’єднуючись за допомогою крижово–клубових суглобів (articulationes sacroiliacae) і лобкового симфізу (symphysis pubica), утворюють таз (pelvis), який поділяється на два відділи:

- верхній відділ;

- нижній відділ.

Верхній відділ – це великий таз (pelvis major), а нижній відділ – це малий таз (pelvis minor).

Великий таз (pelvis major)

Великий таз відмежований від малого таза (pelvis minor) межовою лінією (linea terminalis), яка проходить через:

- мис (promontorium);

- дугоподібну лінію клубової кістки (linea arcuata ossis ilii);

- гребені лобкових кісток (pectines ossium pubis);

- верхній край симфізу (margo superior symphysis).

Великий таз (pelvis major) обмежований:

- ззаду тілом п’ятого поперекового хребця (corpus vertebrae lumbalis quintae);

- з боків крилами клубових кісток (alae ossium ilii).

Малий таз (pelvis minor)

Малий таз утворений лобковими кістками (ossa pubis) і сідничими кістками (ossa ischii). Він має:

- верхній отвір таза (apertura pelvis superior), який є входом в малий таз;

- нижній отвір таза (apertura pelvis inferior), який є виходом з малого таза.

Затульний отвір (foramen obturatum) в кульшових кістках (ossa coxae) закритий фіброзною пластинкою – затульною мембраною (membrana obturatoria).

На бічній стінці малого таза (pelvis minor) знаходяться:

- великий сідничний отвір (foramen ischiadicum majus);

- малий сідничний отвір (foramen ischiadicum minus), які обмежовані:

- крижово–остистою зв’язкою (ligamentum sacrospinale);

- крижово–горбовою зв’язкою (ligamentum sacrotuberale);

- великою та малою сідничними вирізками (incisurae ischiadicae major et minor).

Великий таз жінки (pelvis major) має такі поперечні розміри:

- відстань між правою та лівою верхніми передніми клубовими остями (spina iliaca anterior superior dextra et sinistra) – міжостьову відстань (distantia interspinosa), що дорівнює 25–27 см;

- відстань між найвіддаленішими точками правого клубового гребеня (crista iliaca dextra) та лівого клубового гребеня (crista iliaca sinistra) – міжгребеневу відстань (distantia intercristalis), що дорівнює 28–29 см.;

- відстань між двома великими вертлюгами стегнових кісток (trochanteres majores ossium femoralium) – міжвертлюгову відстань (distantia intertrochanterica), що дорівнює 30–32 см.

Малий таз жінки (pelvis minor) має у середньостатистичних європейських жінок такі розміри:

1. Вхід в малий таз:

- пряму кон’югату (conjugata recta) або анатомічну кон’югату (conjugata anatomica) – відстань між мисом (promontorium) та верхнім краєм лобкового симфізу (margo superior symphysis pubicae), що дорівнює 11,5 см;

- справжню кон’югату (conjugata vera) або гінекологічну кон’югату (conjugata gynaecologica), відстань між мисом (promontorium) та найбільш випуклою в тазову порожнину (cavitas pelvis) точкою лобкового симфізу (symphysis pubica), що дорівнює 10,5–11 см. Ця кон’югата має найменший розмір порожнини таза, що має важливе значення при пологах. Визначають її віднявши 2 см від величини діагональної кон’югати;

- діагональну кон’югату (conjugata diagonalis) – відстань між нижнім краєм лобкового симфізу (symphysis pubica) та мисом (promontorium), що дорівнює 12,5–13 см. Діагональна кон’югата вимірюється гінекологом пальцевим дослідженням через піхву;

- косий діаметр (diameter obliqua), або косий розмір входу в малий таз, – відстань між крижово–клубовим суглобом (articulatio sacroiliaca) і клубово–лобковим підвищенням (eminentia iliopubica) у протилежного боку, що дорівнює 12–12,5 см;

- поперечний діаметр (diameter transversa), або поперечний розмір входу в малий таз, – відстань між найвіддаленішими точками межової лінії (linea terminalis), що дорівнює 13–13,5 см.;

2. Вихід з малого таза:

- прямий розмір виходу з малого таза – відстань між верхівкою куприка (apex coccygis) і нижнім краєм лобкового симфізу (margo inferior symphysis pubicae), що дорівнює 9–10 см.;

- поперечний розмір виходу з малого таза – відстань між внутрішніми краями сідничих горбів (tubera ischiadica), що дорівнює 11–11,5 см.;

Таз у жінок ширший і нижчий, ніж у чоловіків.

Мис (promontorium) у чоловіків значно виступає вперед, тому верхній отвір жіночого таза більше заокруглений.

У жінок крижова кістка (os sacrum) ширша і коротша.

Нижні гілки лобкових кісток (rami inferiores ossium pubis), що сходяться вверху, утворюють лобкову дугу (arcus pubicus), яка має кут в 90о – 100о.

Ця дуга (arcus pubicus) відповідає чоловічому підлобковому куту (angulus subpubicus), який дорівнює 75о.

При вертикальному положенні тіла людини площина верхнього отвору таза нахилена вперед та вниз – нахил таза (inclinatio pelvis), і утворює з горизонтальною площиною гострий кут:

- у жінок 55–60о;

- у чоловіків 50–55°.

Якщо з’єднати середини усіх прямих розмірів малого таза у жінок, то утворюється тазова вісь (axis pelvis), або провідна вісь таза, по якій при нормальних пологах проходить заднє тім’ячко (fonticulus posterior) головки плода.

 

Тема 2. Сполучення кісток гомілки. Гомілковостопний суглоб. Сполучення кісток стопи.

 

 

Велико–малогомілковий суглоб (articulatio tibiofibularis)

Велико–малогомілковий суглоб є:

- плоский (articulatio plana) – за формою;

- простий (articulatio simplex) – за будовою (вид суглоба);

- тривісний – за функцією.

Рухи навколо:

- вертикальної осі (axis verticalis);

- лобової осі (axis frontalis);

- стрілової осі (axis sagittalis).

Види рухів: суглоб малорухомий (amphiarthrosis).

Суглобові поверхні:

- суглобова поверхня головки малогомілкової кістки (facies articularis capitis fibulae);

- суглобова поверхня малогомілкової вирізки великогомілкової кістки (facies articularis incisurae fibularis tibiae).

Допоміжний апарат:

- задня зв’язка головки малогомілкової кістки (lig. capitis fibulae posterius);

- передня зв’язка головки малогомілкової кістки (lig. capitis fibulae anterius);

- міжкісткова перетинка гомілки (membrana interossea cruris).

Суглоби стопи (articulationes pedis)

Вони поділяються на:

- надп’ятково–гомілковий суглоб (articulatio talocruralis);

- піднадп’ятковий суглоб; надп’ятково–п’ятковий суглоб (articulatio subtalaris; articulatio talocalcanea);

- поперечний суглоб заплесна (articulatio tarsi transversa);

- надп’ятково–п’ятково–човноподібний суглоб (articulatio talocalcaneonavicularis);

- п’ятково–кубоподібний суглоб (articulatio calcaneocuboidea);

- клино–човноподібний суглоб (articulatio cuneonavicularis);

- міжклиноподібні суглоби (articulationes intercuneiformes);

- заплесно–плеснові суглоби (articulationes tarsometatarsales);

- міжплеснові суглоби (articulationes intermetatarsales);

- плесно–фалангові суглоби (articulationes metatarsophalangeae);

- міжфалангові суглоби стопи (articulationes interphalangeae pedis).

 

Надп’ятково–гомілковий суглоб (articulatio talocruralis)

Надп’ятково–гомілковий суглоб є:

- блокоподібний (ginglymus) – за формою;

- складний (articulatio composita) – за будовою (вид суглоба);

- одновісний – за функцією.

Рухи навколо лобової осі (axis frontalis).

Види рухів:

- згинання і розгинання (flexio et extensio);

- при підошвовому згинанні (flexio plantaris) – відведення і приведення стопи (abductio et adductio pedis).

Суглобові поверхні:

- нижня суглобова поверхня великогомілкової кістки (facies articularis inferior tibiae);

- суглобова поверхня  присередньої кісточки (facies articularis malleoli medialis);

- суглобова поверхня бічної кісточки (facies articularis malleoli lateralis);

- блок надп’яткової кістки (trochlea tali).

Допоміжний апарат:

- присередня обхідна зв’язка; дельтоподібна зв’язка (lig. collaterale mediale; lig. deltoideum), яка має такі частини:

- великогомілково–човноподібну частину (pars tibionavicularis);

- великогомілково–п’яткову частину (pars tibiocalcanea);

- передню великогомілково–надп’яткову частину (pars tibiotalaris anterior);

- задню великогомілково–надп’яткову частину (pars tibiotalaris posterior);

- бічна обхідна зв’язка (lig. collaterale laterale), яка складається з:

- передньої надп’ятково–малогомілкової зв’язки (lig. talofibulare anterius);

- задньої надп’ятково–малогомілкової зв’язки (lig. talofibulare posterius);

- п’ятково–малогомілкової зв’язки (lig. calcaneofibulare).

Піднадп’ятковий суглоб; надп’ятково-п’ятковий суглоб (articulatio subtalaris; articulatio talocalcanea)

Піднадп’ятковий суглоб є:

- циліндричний (articulatio cylindrica) – за формою;

- простий (articulatio simplex) – за будовою (вид суглоба);

- одновісний – за функцією.

- комбінований з надп’ятково–п’ятково–човноподібним суглобом.

Рухи навколо: стрілової осі (axis sagittalis).

Види рухів:

- відвертання з приведенням і підошвовим згинанням стопи (supinatio cum adductione et flexione plantari pedis);

- привертання з відведенням і тильним згинанням стопи (pronatio cum abductione et flexione dorsali pedis).

Суглобові поверхні:

- задня п’яткова суглобова поверхня надп’яткової кістки (facies articularis calcanea posterior tali);

- задня надп’яткова суглобова поверхня п’яткової кістки (facies articularis talaris posterior calcanei).

Допоміжний апарат:

- міжкісткова надп’ятково–п’яткова зв’язка (lig. talocalcaneum interosseum);

- бічна надп’ятково–п’яткова зв’язка (lig.talocalcaneum laterale);

- присередня надп’ятково–п’яткова зв’язка (lig.talocalcaneum mediale).

Надп’ятково–п’ятково–човноподібний суглоб (articulatio talocalcaneonavicularis)

Надп’ятково–п’ятково–човноподібний суглоб є:

- кулястий (articulatio spheroidea) – за формою;

- складний (articulatio composita) – за будовою (вид суглоба);

- тривісний – за функцією.

- комбінований із піднадп’ятковим суглобом.

Рухи навколо стрілової осі (axis sagittalis).

Види рухів:

- відвертання з приведенням і підошвовим згинанням (supinatio cum adductione et flexione plantari);

- привертання з відведенням і тильним згинанням стопи (pronatio cum abductione et flexione dorsali pedis).

Суглобові поверхні:

- передня п’яткова суглобова поверхня надп’яткової кістки (facies articularis calcanea tali anterior);

- середня п’яткова суглобова поверхня надп’яткової кістки (facies articularis calcanea tali media);

- передня надп’яткова суглобова поверхня п’яткової кістки (facies articularis talaris calcanei anterior);

- середня надп’яткова суглобова поверхня п’яткової кістки (facies articularis talaris calcanei media);

- човноподібна суглобова поверхня надп’яткової кістки (facies articularis navicularis tali);

- задня суглобова поверхня човноподібної кістки (facies articularis ossis navicularis posterior).

Допоміжний апарат: підошвова п’ятково–човноподібна зв’язка (lig.calcaneonaviculare plantare).

П’ятково–кубоподібний суглоб (articulatio calcaneocuboidea)

П’ятково–кубоподібний суглоб є:

- сідлоподібний (articulatio sellaris) – за формою;

- простий (articulatio simplex) – за будовою (вид суглоба);

- двовісний – за функцією.

Рухи навколо:

- стрілової осі (axis sagittalis);

- лобової осі (axis frontalis).

Види рухів: незначні, навколо названих осей та ковзання.

Суглобові поверхні:

- кубоподібна суглобова поверхня п’яткової кістки (facies articularis cuboidea calcanei);

- задня суглобова поверхня кубоподібної кістки (facies articularis ossis cuboidei posterior).

 

Клино–човноподібний суглоб (articulatio cuneonavicularis)

Він є:

- плоский (articulatio plana) – за формою;

- складний (articulatio composita) – за будовою (вид суглоба);

- тривісний – за функцією.

Рухи навколо:

- вертикальної осі (axis verticalis);

- стрілової осі (axis sagittalis);

- лобової осі (axis frontalis).

Види рухів: суглоб малорухомий (amphiarthrosis), переважно ковзання.

Суглобові поверхні:

- суглобова клиноподібна поверхня човноподібної кістки (facies articularis cuneiformis ossis navicularis);

- суглобові човноподібні поверхні (facies articulares naviculares) усіх трьох клиноподібних кісток (ossa cuneiformia).

Поперечний суглоб заплесна (articulatio tarsi transversa; суглоб Шопара)

Поперечний суглоб складається із:

- п’ятково–кубоподібного суглоба (art. calcaneocuboidea);

- надп’ятково–човноподібної частини (pars talonavicularis) надп’ятково–п’ятково–човноподібного суглоба (articulatio talocalcaneonavicularis).

Ключем” поперечного суглоба заплесна (articulatio tarsi transversa) є роздвоєна зв’язка (lig. bifurcatum), яка складається з:

- п’ятково–човноподібної зв’язки (lig. calcaneonaviculare);

- п’ятково–кубоподібної зв’язки (lig. calcaneocuboideum).

Суглоби між заплесновими кістками (articulationes ossium tarsi) укріплюються зв’язками заплесна (ligamenta tarsi) та підошвовими зв’язками заплесна (ligg. tarsi plantaria).

До зв’язок заплесна (ligamenta tarsi) належать:

А. Міжкісткові зв’язки заплесна (ligg. tarsi interossea), які складаються з:

- міжкісткової надп’ятково–п’яткової зв’язки (lig. talocalcaneum interosseum);

- міжкісткової клино–кубоподібної зв’язки (lig. cuneocuboideum);

- міжкісткових міжклиноподібних зв’язок (ligg. intercuneiformia interossea).

Б. Тильні зв’язки заплесна (ligg. tarsi dorsalia), які складаються з:

- надп’ятково–човноподібної зв’язки (lig. talonaviculare);

- тильних міжклиноподібних зв’язок (ligg. іntercuneiformia dorsalia);

- тильної клино–кубоподібної зв’язки (lig. cuneocuboideum dorsale);

- тильної кубо–човноподібної зв’язки (lig. cuboideonaviculare dorsale);

- роздвоєної зв’язки (lig. bifurcatum), до складу якої входять:

- п’ятково–човноподібна зв’язка (lig. calcaneonaviculare);

- п’ятково–кубоподібна зв’язка (lig. calcaneocuboideum).

В. Тильні клино–човноподібні зв’язки (ligg.cuneonavicularia dorsalia). Вони мають:

- тильну п’ятково–кубоподібну зв’язку (lig.calcaneocuboideum dorsale).

До підошвових зв’язок заплесна (ligg. tarsi plantaria) належать:

- довга підошвова зв’язка (lig. plantare longum);

- підошвова п’ятково–кубоподібна зв’язка (lig. calcaneocuboideum plantare);

- підошвові клино–човноподібні зв’язки (ligg. cuneonavicularia plantaria);

- підошвова кубо–човноподібна зв’язка (lig. cuboideonaviculare plantare);

- підошвові міжклиноподібні зв’язки (ligg. intercuneiformia plantaria);

- підошвова клино–кубоподібна зв’язка (lig. cuneocuboideum plantare).

Заплесно–плеснові суглоби (articulationes tarsometatarsales; суглоб Лісфранка)

Заплесно–плеснові суглоби є:

- плоскі (articulationes planae) – за формою;

- складні (articulationes compositae) – за будовою (вид суглоба);

- тривісні – за функцією.

Рухи навколо:

- вертикальної осі (axis verticalis);

- стрілової осі (axis sagittalis);

- лобової осі (axis frontalis).

Види рухів: малорухомий (amphiarthrosis), ковзання на 10–15о.

Суглобові поверхні:

- дистальні суглобові поверхні клиноподібних кісток (facies articulares distales ossium cuneiformium);

- дистальні суглобові поверхні кубоподібної кістки (facies articulares distales ossis cuboidei);

- задні суглобові поверхні основ плеснових кісток (facies articulares posteriores basium ossium metatarsi).

Ключем” до суглоба Лісфранка є присередня заплесно–плеснова зв’язка (lig. tarsometatarsale mediale).

Допоміжний апарат:

- тильні заплесно–плеснові зв’язки (ligg. tarsometatarsalia dorsalia);

- підошвові заплесно–плеснові зв’язки (ligg. tarsometatarsalia plantaria);

- міжкісткові клино–плеснові зв’язки (ligg. cuneometatarsalia interossea).

 

Міжплеснові суглоби (articulationes intermetatarsales)

Міжплеснові суглоби є:

- плоскі (articulationes planae) – за формою;

- прості (articulationes simplices) – за будовою (вид суглоба);

- тривісні – за функцією;

- малорухомі.

Рухи навколо:

- лобової осі (axis frontalis);

- вертикальної осі (axis verticalis);

- стрілової осі (axis sagittalis).

Види рухів: суглоби малорухомі (amphiarthrosis).

Суглобові поверхні: бічні та присередні суглобові поверхні (facies articulares laterales et mediales) між основами плеснових кісток (ossa metatarsi).

Допоміжний апарат:

- міжкісткові плеснові зв’язки (ligg. metatarsalia interossea);

- тильні плеснові зв’язки (ligg. metatarsalia dorsalia);

- підошвові плеснові зв’язки (ligg. metatarsalia plantaria).

 

Плесно–фалангові суглоби (articulationes metatarsophalangeae)

Плесно–фалангові суглоби є:

- кулясті (articulationes spheroideae) – за формою;

- прості (articulationes simplices) – за будовою, але двовісні – за функцією.

Рухи навколо:

- лобової осі (axis frontalis);

- стрілової осі (axis sagittalis).

Види рухів:

- згинання (flexio) і розгинання (extensio);

- при розігнутих пальцях – відведення (abductio) і приведення (adductio).

Суглобові поверхні:

- головки плеснових кісток (capita ossium metatarsi);

- основи проксимальних фаланг (bases phalangium proximalium).

Допоміжний апарат:

- обхідні зв’язки (ligg. collateralia);

- підошвові зв’язки (ligg. plantaria);

- глибока поперечна плеснова зв’язка (lig. metatarsale transversum profundum).

 

Міжфалангові суглоби стопи (articulationes interphalangeae pedis)

Міжфалангові суглоби стопи є:

- блокоподібні (ginglymi) – за формою;

- прості (articulationes simplices) – за будовою (вид суглоба);

- одновісні – за функцією.

Рухи навколо:

- лобової осі (axis frontalis).

Види рухів:

- згинання (flexio);

- розгинання (extensio).

Суглобові поверхні:

- суглобові поверхні суміжних фаланг пальців стопи.

Допоміжний апарат:

- обхідні зв’язки (ligg. collateralia);

- підошвові зв’язки (ligg. plantaria).

 

 

Стопа в цілому (pes totalis)

Десять кісток стопи (os naviculare, ossa cuneiformia medialе, intermedium et laterale, os cuboideum, ossa metatarsalia primum – quintum [I–V]), з’єднуючись між собою, утворюють випуклі догори дуги - склепіння (arcus), які орієнтовані поздовжньо та поперечно.

Завдяки склепінній будові, стопа (pes) опирається не всією підошвовою ділянкою (regio plantaris), а має постійні три точки опори:

- ззаду п’ятковий горб (tuber calcanei);

- спереду головки I та V плеснових кісток (capita ossium metatarsi primi et quinti [I et V]).

- латерально бічну поверхню підошви.

Стопа має п’ять поздовжніх склепінь стопи (arcus pedis longitudinales) та одне поперечне склепіння стопи (arcus pedis transversalis).

Усі поздовжні склепіння стопи (arcus pedis longitudinales) починаються від п’яткового горба (tuber calcanei) і закінчуються на головках плеснових кісток (capita ossium metatarsi).

До складу кожного поздовжнього склепіння (arcus pedis longitudinalis) входять одна плеснова кістка (os metatarsi) та частина заплеснових кісток (pars ossium tarsi), що розташовані між даною плесновою кісткою (os metatarsi) та п’ятковим горбом (tuber calcanei).

Поздовжнє склепіння має:

- бічну частину (pars lateralis);

- присередню частину (pars medialis).

Перше поздовжнє склепіння стопи (arcus pedis longitudinalis primus) – присереднє склепіння стопи (arcus pedis medialis) утворене:

- першою плесновою кісткою (os metatarsi primum);

- присередньою клиноподібною кісткою (os cuneiforme mediale);

- присередньою частиною човноподібної кістки (pars medialis ossis navicularis);

- присередньою частиною надп’яткової кістки (pars medialis tali);

- присередньою частиною п’яткової кістки (pars medialis calcanei).

Найдовшим та найвищим є друге поздовжнє склепіння стопи (arcus pedis longitudinalis secundus), а найнижчим і короткимп’яте поздовжнє склепіння стопи (arcus pedis longitudinalis quintus).

У поперечному напрямку всі п’ять склепінь (arcus) мають неоднакову висоту. Внаслідок цього на рівні передньої частини п’яти з найвищих точок поздовжніх склепінь стопи (arcus pedis longitudinalis) формується дугоподібно вигнуте вверх поперечне склепіння стопи (arcus pedis transversus).

 

Це склепіння поділяється на:

- проксимальне поперечне склепіння стопи (arcus pedis transversus proximalis);

- дистальне поперечне склепіння стопи (arcus pedis transversus distalis).

Склепіння стопи (arcus pedis) зумовлені і утримуються:

- формою кісток, які їх утворюють, зв’язками (пасивні “затяжки” склепінь стопи);

- м’язами разом із сухожилками (активні “затяжки” склепіння стопи).

При розслабленні активних та пасивних “затяжок” склепіння стопи опускаються і стопа сплощується, розвивається плоскостопість.

Завдяки склепінній будові стопи, маса тіла рівномірно розподіляється на всю стопу, зменшуються струси тіла при ходьбі, бігу, стрибках, оскільки її склепіння виконують роль амортизаторів.

Склепіння також забезпечують пристосованість стопи до ходьби та бігу по нерівній поверхні.

Тема  2. Череп. Потилична, тім’яна і лобова кістки.

Утворення черепа (cranium) в ряді хор­дових було зумовлене трьома основними чинниками: розвитком головного мозку, відокремленням органів чуття та присто­суванням до активного захоплення їжі.

Розрізняють кістки черепа, що розви­ваються в тісному зв'язку з головним моз­ком (мозковий череп) і органами чуття, та кістки лицевого черепа, які є вмістили­щем початкових відділів травної та ди­хальної систем.

Мал. 12. Динаміка розвитку різних відділів че­репа у зв'язку з формуванням людини сучасно­го типу:

---- Homo sapiens

---- Pithecanthropus (Homo errectus)

В еволюції приматів аж до формуван­ня людини сучасного типу (Homo sapiens) відбулися істотні зміни у співвідношен­нях різних відділів черепа (мал. 12). Це відбилось головним чином у збільшенні мозкового черепа та зменшенні лицевого, що відбулося, з одного боку, внаслідок про­гресивного розвитку півкуль великого мозку, а з другого через ослаблення функції щелепного апарату й розвиток виразної мови.

 

Кістки  черепа

Серед кісток черепа (ossa cranii) потилична, клиноподібна, дві скроневі, дві тім'яні та лобова пов'язані з розвитком головного мозку, а решітчаста, дві нижні носові раковини, дві сльозові, дві носові кістки й леміш — з розвитком нюхової плакоди (капсули)

Ембріогенез черепа

Перші ознаки розвитку основи черепа з'являються в ембріона завдовжки 9—10 мм (початок другого місяця ембріогенезу) у вигляді скупчення клітин головних склеротомів навколо головного кінця нотохорди, що відповідає рівню заднього мозкового міхура. Незабаром ці клітинні скупчення перетворюються в хрящову пластинку основи черепа, яку поділяють на дві частини: задню з ознаками сегментації, що лежить з обох боків головного кінця хорди (парахордалії), і передню, несегментовану, яка розташована перед головним кінцем хорди і названа перекладиною черепа (мал. 34).

Спереду та з боків хрящової пластинки основи черепа розвиваються спочатку не зв'язані з нею нюхова і слухова хрящові плакоди (капсули). Невдовзі ці хрящові компоненти зростаються між собою, за винятком проміжку між парахордаліями і перекладинами, які заростають лише після проникнення в порожнину черепа ділянки ектодерми ротової бухти, що відшнурувалась і стала джерелом розвитку аденогіпофіза. Так виникає примордіальний хрящовий череп, що є давнішою його частиною і започатковує більшість кісток основи черепа.

З нюхової плакоди розвиваються такі кістки: решітчаста, сльозові, носові, леміш, нижні носові раковини; з хрящової пластинки основи черепа — клиноподібна (за винятком присередньої пластинки її крилоподібного відростка), потилична (крім верхньої частини луски); із слухової плакоди — кам'яниста частина з соскоподібним відростком скроневої кістки.

Кістки склепіння черепа, що виникають у філогенезі пізніше, в ембріональному розвитку минають стадію хряща і формуються на перетинчастій основі. Скостеніння всіх цих кісток (лобової, тім'яних, лускової і барабанної частин скроневих, верхньої частини потиличної луски) починається на 9—10-му тижні ембріогенезу, тобто значно раніше кісток основи черепа.

Утворення вісцерального черепа в ембріогенезі відбувається на основі глоткових (зябрових) дуг. З першої глоткової дуги розвиваються такі кістки: верхня щелепа, піднебінна і вилична, нижня щелепа, молоточок і коваделко середнього вуха; з другої — під'язикова кістка, шилоподібний відросток скроневої кістки, стремінце середнього вуха.

 

Скелет голови поділяється на кістки:

- мозкового черепа (neurocranium);

- лицевого черепа; вісцерального черепа (viscerocranium).

Кістки мозкового черепа(ossa neurocranii; ossa cranii cerebralis)

Вони утворюють:

- основу черепа (basis cranii);

- склепіння черепа (calvaria).

Основа черепа (basis cranii) поділяється на:

- внутрішню основу черепа (basis cranii interna);

- зовнішню основу черепа (basis cranii externa).

Основа черепа утворена:

- лобовою кісткою (os frontale);

- решітчастою кісткою (os ethmoidale);

- клиноподібною кісткою (os sphenoidale);

- скроневою кісткою (os temporale);

- потиличною кісткою (os occipitale).

На внутрішній основі черепа (basis cranii interna) знаходяться;

- передня черепна ямка (fossa cranii anterior);

- середня черепна ямка (fossa cranii media);

- задня черепна ямка (fossa cranii posterior).

Склепіння черепа (calvaria) утворене:

- потиличною лускою (squama occipitalis);

- лусковою частиною скроневої кістки (pars squamosa ossis temporalis);

- лобовою лускою (squama frontalis);

- тім’яною кісткою (os parietale).

Описание: Описание: Описание: image188

 

 

Потилична кістка (os occipitale)

Потилична кістка (os occipitale) розташована в задньонижньому відділі черепа.

Потилична кістка складається із:

- потиличної луски (squama occipitalis);

- парної бічної частини (pars lateralis);

- основної частини (pars  basilaris).

Потилична луска (squama occipitalis) на зовнішній поверхні (facies externа) має зовнішній потиличний виступ (protuberantia occipitalis externa), від якого донизу відходить зовнішній потиличний гребінь (crista occipitalis externa).

Вправо і вліво від потиличного виступу проходять верхня каркова лінія (linea nuchalis superior), а трохи нижче – нижня каркова лінія (linea nuchalis inferior), може бути найвища каркова лінія (linea nuchalis suprema).

Описание: Описание: Описание: image130

На внутрішній поверхні потиличної луски (facies interna squamae occipitalis) або мозковій поверхні (facies cerebralis) розташоване хрестоподібне підвищення (eminentia cruciformis), в центрі якого є внутрішній потиличний виступ (protuberantia occipitalis interna).

Від внутрішнього потиличного виступу (protuberantia occipitalis interna):

- униз іде внутрішній потиличний гребінь (crista occipitalis interna), а ща нижче борозна потиличної пазухи (sulcus sinus occipitalis);

- угору іде борозна верхньої стрілової пазухи (sulcus sinus sagittalis superioris);

- вправо і вліво іде борозна поперечної пазухи (sulcus sinus transversi).

Борозни хрестоподібного підвищення (eminentia cruciformis) поділяють внутрішню поверхню потиличної луски (facies interna squamae occipitalis) на чотири ямки:

- дві верхні мозкові ямки (fossae cerebrales), до яких прилягають потиличні частки півкуль великого мозку (lobi occipitales hemispheriorum cerebri);

- дві нижні мозочкові ямки (fossae cerebellares), до яких прилягають півкулі мозочка (hemispheria cerebelli).

 

Описание: Описание: Описание: image129

На зовнішній поверхні бічних частин (facies externa partium lateralium ossis occipitalis) знаходяться потиличні виростки (condyli occipitales), ззаду від яких розташовані виросткова ямка (fossa condylaris) на якій знаходиться виростковий канал (canalis condylaris).

В основі потиличних виростків (basis condylorum occipitalium) проходить канал під’язикового нерва (canalis nervi hypoglossi).

На зовнішньому краї бічної частини потиличної кістки (margo externus partis lateralis ossis occipitalis) є яремна вирізка (incisura jugularis), яка обмежена ззаду яремним відростком (processus jugularis).

На внутрішній поверхні бічної частини потиличної кістки (facies interna partis lateralis ossis occipitalis) розташовані:

- борозна сигмоподібної пазухи (sulcus sinus sigmoidei);

- яремні горбки (tubercula jugularia);

- яремні відростки (processus jugulares).

На основній частині потиличної кістки (os occipitale) ззовні розташований глотковий горбок (tuberculum pharyngeum), а внутрішня поверхня (мозкова поверхня) утворює схил (clivus), з боків від якого розташовані борозни нижньої кам’янистої пазухи (sulci sinus petrosi inferioris).

Основна частина і бічні частини потиличної кістки (pars basilaris et partes laterales ossis occipitalis) обмежують великий отвір (foramen magnum).

Скостеніння. Усі частини потилич­ної кістки, за винятком верхнього відділу луски, розвиваються на хрящовій основі. Точки скостеніння з'являються в кожній частині кістки на третьому місяці ембріо­генезу. Бічні частини з лускою зростають­ся до 2 —З років, з основною частиною — до 4 —6 років життя.

 

Тім’яна кістка (os parietale)

Тім'яна кістка (os parietale) -парна, займає верхньобічну частину скле­піння черепа і в людини у зв'язку з ево­люцією головного мозку є найбільшою серед однойменних кісток усіх приматів. Ця кістка має форму чотирикутної пластинки, зігнутої у вигляді пологої чаші, відкрита сторона якої повернена до по­рожнини черепа. У кістці розрізняють зовнішню і внутрішню поверхні, чотири краї (потиличний, стріловий, лобовий, лус­ковий) і чотири кути (лобовий, потилич­ний, клиноподібний і соскоподібний).

Це парна плоска кістка (os planum ), яка має:

- лобовий кут (angulus frontalis);

- потиличний кут (angulus occipitalis);

- соскоподібний кут (angulus mastoideus);

- клиноподібний кут (angulus sphenoidalis);

- потиличний край (margo occipitalis);

- лусковий край (margo squamosus);

- стріловий край (margo sagittalis);

- лобовий край (margo frontalis).

На зовнішній поверхні тім’яної кістки (facies externa ossis parietalis) розташовані:

- тім’яний горб; тім’яне підвищення (tuber parietale; eminentia parietalis);

- верхня скронева лінія (linea temporalis superior);

- нижня скронева лінія (linea temporalis inferior);

- тім’яний отвір (foramen parietale), який розташований біля стрілового краю (margo sagittalis), ближче до потиличного кута (angulus occipitalis).

Описание: Описание: Описание: image132

На внутрішній поверхні тім’яної кістки (facies interna ossis parietalis) є:

- борозна верхньої стрілової пазухи (sulcus sinus sagittalis superioris), уздовж якої розташовані зернисті ямочки (foveolae granulares) і знаходяться артеріальні борозни (sulci arteriosi);

- борозна середньої оболонної артерії (sulcus arteriae meningeae mediae).

На внутрішній поверхні соскоподібного кута (facies interna anguli mastoidei) проходить борозна сигмоподібної пазухи (sulcus sinus sigmoidei).

Описание: Описание: Описание: image133

 

Скостеніння. Тім'яні кістки нале­жать до типових покривних кісток (розвиваються на базі сполучної тканини). Кожна тім'яна кістка має дві точки скос­теніння, що з'являється на другому місяці внутрішньоутробного розвитку й незаба­ром зливаються між собою в ділянці май­бутнього тім'яного горба.

 

Лобова кістка (os frontale)

Лобова кістка - непарна; розташована у передньоверхній частині черепа, складається з лобової лус­ки, очноямкових та носової частин.

Лобова кістка належить до повітроносних кісток (ossa pneumatica) і складається з трьох частин:

- лобової луски (squama frontalis);

- парної очноямкової частини (pars orbitalis);

- носової частини (pars nasalis).

На зовнішній поверхні лобової луски (facies externa squamae frontalis) добре помітні лобові горби; лобові підвищення (tubera frontalia; eminentiae frontales), нижче проходять надбрівні дуги (arcus superciliares) між якими розташоване надперенісся (glabella).

Описание: Описание: Описание: image134

 

На внутрішній поверхні лобової луски (facies interna squamae frontalis) вздовж посередині проходить лобовий гребінь (crista frontalis), який закінчується знизу сліпим отвором (foramen caecum).

Догори лобовий гребінь (crista frontalis) продовжується в борозну верхньої стрілової пазухи (sulcus sinus sagittalis superioris).

Описание: Описание: Описание: image135

На скроневій поверхні лобової луски (facies temporalis squamae frontalis) розташований:

- тім’яний край (margo parietalis);

- скронева лінія (linea temporalis);

- виличний відросток (processus zygomaticus).

Очноямкова частина лобової кістки (pars orbitalis ossis frontalis) своєю очноямковою поверхнею (facies orbitalis) утворює верхню стінку очної ямки (paries superior orbitae).

Із бічного боку очноямкової поверхні розташована ямка сльозової залози (fossa glandulae lacrimalis).

Із присереднього боку очноямкової поверхні розташовані;

- блокова ость (spina trochlearis), яка є хрящовим утворенням;

- блокова ямка (fovea trochlearis).

Очноямкова частина лобової кістки (pars orbitalis ossis frontalis) відокремлюється від лобової луски (squama frontalis) надочноямковим краєм (margo supraorbitalis), присередньо від якого розташована надочноямкова вирізка (incisura supraorbitalis), іноді надочноямковий отвір (foramen supraorbitale), ще медіальніше від цього утвору міститься лобова вирізка (incisura frontalis), іноді лобовий отвір (foramen frontale).

Очноямкові частини лобової кістки (partes orbitales ossis frontalis) відокремлені решітчастою вирізкою (incisura ethmoidalis).

Носова частина лобової кістки (pars nasalis ossis frontalis) оточує решітчасту вирізку (incisura ethmoidalis), в передній частині якої розташований парний отвір лобової пазухи (apertura sinus frontalis), по одному з кожного боку носової ості (spina nasalis).

Спереду носової частини лобової кістки (pars nasalis ossis frontalis) виступає носова ость (spina nasalis), яка бере участь в утворенні кісткової носової перегородки (septum nasi osseum).

Лобова кістка (os frontale) належить до повітроносних кісток (ossa pneumatica), тому що вона має порожнину – лобову пазуху (sinus frontalis), яка заповнена повітрям. Вона проектується на передню поверхню лобової кістки (facies anterior ossis frontalis) в ділянці надперенісся (glabella) і прилягає до верхньої стінки очної ямки (paries superior orbitae).

Лобова пазуха (sinus frontalis) сполучається з носовою порожниною (cavitas nasi) за допомогою отворів лобової пазухи (aperturae sinus frontalis) і відкривається у середній носовий хід (meatus nasi medius).

Права лобова пазуха (sinus frontalis dexter) та ліва лобова пазуха (sinus frontalis sinister) розділяються перегородкою лобових пазух (septum sinuum frontalium).

Скостеніння. Лобова кістка розви­вається із сполучної тканини з двох точок скостеніння, які з'являються на другому місяці ембріогенезу. Лобові пазухи фор­муються наприкінці першого року життя. Дві кісткові половини (права й ліва) ло­бової луски зростаються до двох років.

 

Тема 3. Клиноподібна і решітчаста кістки.

 

Клиноподібна кістка (os sphenoidale)

Клиноподібна кістка непарна, розташована попереду потиличної кістки і займає центральне положення серед кісток основи черепа.

Клиноподібна кістка належить до повітроносних кісток (ossa pneumatica) і має:

- тіло (corpus);

- великі крила (alae majores);

- малі крила (alae minores);

- крилоподібні відростки (processus pterygoidei).

Описание: Описание: Описание: image145

На верхній поверхні тіла клиноподібної кістки (corpus ossis sphenoidalis) розташоване турецьке сідло (sella turcica), яке ззаду обмежоване спинкою сідла (dorsum sellae), що має:

- зверху парний задній нахилений відросток (processus clinoideus posterior);

- спереду горбок сідла (tuberculum sellae).

Дно турецького сідла займає гіпофізна ямка (fossa hypophysialis).

Перед горбком сідла (tuberculum sellae) проходить передперехресна борозна (sulcus prechiasmaticus), яка переходить у зорові канали (canales optici).

Попереду передперехресної борозни (sulcus prechiasmaticus) розташований клиноподібний випин (jugum sphenoidale).

З обох боків від турецького сідла (sella turcica) розташована парна сонна борозна (sulcus caroticus), яка обмежована позаду і збоку клиноподібним язичком (lingula sphenoidalis).

Описание: Описание: Описание: image146

На передній поверхні тіла клиноподібної кістки (corpus ossis sphenoidalis) розташований клиноподібний гребінь (crista sphenoidalis), який:

- спереду з’єднується з перпендикулярною пластинкою решітчастої кістки (lamina perpendicularis ossis ethmoidalis);

- донизу переходить у клиноподібний дзьоб (rostrum sphenoidale).

У середині тіла клиноподібної кістки (corpus ossis sphenoidalis) розташована клиноподібна пазуха (sinus sphenoidalis), яка розділена перегородкою клиноподібних пазух (septum sinuum sphenoidalium) і яка через отвір клиноподібної пазухи (apertura sinus sphenoidalis) відкривається у верхній носовий хід (meatus nasi superior).

Отвір клиноподібної пазухи (apertura sinus sphenoidalis) оточений клиноподібною раковиною (concha sphenoidalis).

В основі великих крил (alae majores) спереду назад містяться:

- круглий отвір (foramen rotundum);

- овальний отвір (foramen ovale);

- остистий отвір (foramen spinosum), який знаходиться на ості клиноподібної кістки (spina ossis sphenoidalis).

Велике крило (ala major) має такі поверхні:

- мозкову поверхню (facies cerebralis);

- скроневу поверхню (facies temporalis);

- підскроневу поверхню (facies infratemporalis);

- верхньощелепну поверхню (facies maxillaris);

- очноямкову поверхню (facies orbitalis).

Велике крило (ala major) має такі краї:

- виличний край (margo zygomaticus);

- лобовий край (margo frontalis);

- тім’яний край (margo parietalis);

- лусковий край (margo squamosus).

На скроневій поверхні великого крила (facies temporalis alae majoris) добре помітний підскроневий гребінь (crista infratemporalis).

Збоку від основи крилоподібного відростка (processus pterygoideus) на великому крилі (ala major) розташована борозна слухової труби (sulcus tubae auditivae; sulcus tubae auditoriae).

Велике крило (ala major) закінчується внизу остю клиноподібної кістки (spina ossis sphenoidalis).

Малі крила (alae minores) закінчуються ззаду передніми нахиленими відростками (processus clinoidei anteriores), в основі яких знаходяться зорові канали (canales optici).

Між малими крилами (alae minores) і великими крилами (alae majores) утворюється верхня очноямкова щілина (fissura orbitalis superior).

Описание: Описание: Описание: image147

Крилоподібні відростки (processus pterygoidei) складаються з:

- присередньої пластинки (lamina medialis);

- бічної пластинки (lamina lateralis), між якими в нижній частині проходить крилоподібна вирізка (incisura pterygoidea), яка у верхній частині переходить в крилоподібну ямку (fossa pterygoidea).

Присередня пластинка (lamina medialis) знизу переходить в крилоподібний гачок (hamulus pterygoideus), згин якого формує борозну крилоподібного гачка (sulcus hamuli pterygoidei).

В основі крилоподібних відростків (processus pterygoidei) проходить крилоподібний канал (canalis pterygoideus) та розташована човноподібна ямка (fossa scaphoidea).

З внутрішнього боку основи присередньої пластинки крилоподібного відростка (lamina medialis processus pterygoidei) розташований піхвовий відросток (processus vaginalis).

Скостеніння. Клиноподібна кістка розвивається майже цілком на основі хряща. Точки скостеніння виникають на другому місяці ембріогенезу. Малі крила приростають до тіла на шостому-сьомому місяці утробного розвитку, а великі - незабаром після народження. Клиноподібна пазуха з'являється до третього року життя. Формування кістки закінчується до 14-15 років.

 

 

Решітчаста кістка (os ethmoidale)

Решітчаста кістка — непарна. Розташована посередині, попереду тіла клиноподібної кістки. Бере участь в утворенні основи черепа та очної ямки і належить до складу  кісткових  стінок порожнини  носа.

Решітчаста кістка є кісткою мозкового черепа (neurocranium), бере участь у формуванні лицевого черепа (viscerocranium) і належить до повітроносних кісток (ossa pneumatica). Вона складається з:

- перпендикулярної пластинки (lamina perpendicularis);

- дірчастої пластинки (lamina cribrosa), раніше її називали горизонтальною пластинкою (lamina horizontalis);

- решітчастого лабіринта (labyrinthus ethmoidalis).

Описание: Описание: Описание: image149Описание: Описание: Описание: image150

Перпендикулярна пластинка (lamina perpendicularis) дірчастою пластинкою поділяється на дві частини: верхня в порожнині черепа утворює півнячий гребінь (crista galli), а нижня спускається в носову порожнину (cavitas nasi) і бере участь в утворенні носової перегородки (septum nasi). Крила півнячого гребеня (alae cristae galli) обмежовують сліпий отвір (foramen caecum).

Описание: Описание: Описание: image151Описание: Описание: Описание: image152

Дірчаста пластинка (lamina cribrosa) містить 15–20 дірчастих отворів (foramina cribrosa). З боків до неї прикріплюється решітчастий лабіринт решітчастої кістки (labyrinthus ethmoidalis ossis ethmoidalis). Бічна поверхня лабіринтів гладка і називається очноямковими пластинками (laminae orbitales).

Решітчастий лабіринт (labyrinthus ethmoidalis) складається з:

- передніх решітчастих комірок (cellulae ethmoidales anteriores);

- середніх решітчастих комірок (cellulae ethmoidales mediae);

- задніх решітчастих комірок (cellulae ethmoidales posteriores).

До решітчастого лабіринту (labyrinthus ethmoidalis) прикріплюються:

- верхня носова раковина (concha nasalis superior);

- середня носова раковина (concha nasalis media), між якими проходить верхній носовий хід (meatus nasi superior). Інколи буває найвища носова раковина (concha nasalis suprema).

Найбільша комірка решітчастого лабіринту (labyrinthus ethmoidalis) має назву решітчастого пухиря (bulla ethmoidalis).

Від решітчастого лабіринту (labyrinthus ethmoidalis) латерально від середньої носової раковини (concha nasalis media) простягається гачкуватий відросток (processus uncinatus). Між гачкуватим відростком та решітчастим пухирем знаходиться решітчаста лійка (infundibulum ethmoidale), яка переходить у півмісяцеву щілину (hiatus semilunaris).

Завдяки решітчастій лійці (infundibulum ethmoidale) та півмісяцевій щілині (hiatus semilunaris) порожнини решітчастої кістки (os ethmoidale) сполучаються з лобовою пазухою (sinus frontalis) та середнім носовим ходом (meatus nasi medius).

Описание: Описание: Описание: image153

 

Описание: Описание: Описание: image5

Скостеніння. Решітчаста кістка формується з хрящової закладки носової плакоди (капсули). Перші точки скостеніння з'являються на п'ятому місяці ембріогенезу. Усі частини кістки зростаються на шостому році життя.

VIDEO

 

Описание: Описание: Описание: image34

 

 

Заняття підготувала доцент Флекей П. П.