Заняття 8
Аорта, її відділи. Основні артерії голови та шиї, верхніх кінцівок, грудної, черевної, тазової порожнин, нижніх кінцівок. Верхня порожниста вена. Нижня порожниста вена. Система ворітної вени. Поняття про нейрогуморальну регуляцію серцевої діяльності. Анатомія лімфатичної системи.
Велике коло кровообігу (circulus sanguineus major) починається з лівого шлуночка, з якого виходить аорта і закінчується в правому передсерді, куди впадають верхня порожниста вена (vena cava superior) та нижня порожниста вена (vena cava inferior). Це тілесне коло кровообігу забезпечує артеріальною кров’ю всі органи та тканини організму.
Мале коло кровообігу (circulus sanguineus minor) починається з правого шлуночка (ventriculus dexter), де виходить легеневий стовбур (truncus pulmonalis), і закінчується в лівому передсерді (atrium sinistrum), куди вливаються 4 легеневі вени (venae pulmonales). Це є легеневе коло кровообігу, в артеріях якого тече венозна кров, а у венах – артеріальна. Воно виконує функцію газообміну.
Серцеве коло кровообігу (circulus sanguineus cordis) починається від висхідної частини аорти (pars ascendens aortae; aorta ascendens) з вінцевих артерій (arteriae coronariae) і закінчується венами серця, що впадають у праве передсердя (atrium dextrum).
Кровоносні судини (vasa sanguinea) відсутні у:
- волоссі (pili);
- нігтях (ungues);
- епітеліальному шарі шкіри (stratum epitheliale cutis;
- рогівці ока (cornea oculi);
- суглобових хрящах (cartilagines articulares).
СЕРЦЕ (cor)
Серце (cor) є порожнистим м’язовим органом, що розміщений в порожнині грудної клітки (cavitas thoracis) у середньому середостінні (mediastinum medium).
Серце має:
- верхівку серця (apex cordis), яка направлена вперед, униз і вліво;
- основу серця (basis cordis), яка направлена в протилежну сторону.
Серце має такі поверхні:
- груднинно–реброву поверхню; передню поверхню (facies sternocostalis; facies anterior);
- діафрагмову поверхню; нижню поверхню (facies diaphragmatica; facies inferior);
- праву/ліву легеневі поверхні (facies pulmonalis dextra/sinistra).
По діафрагмовій поверхні (facies diaphragmatica) і частково по груднинно–ребровій поверхні (facies sternocostalis) проходить вінцева борозна (sulcus coronarius), яка є проекцією межі між шлуночками (ventriculi) і передсердями (atria) серця (cor).
Від вінцевої борозни (sulcus coronarius) по передній та нижній поверхнях проходять передня міжшлуночкова борозна (sulcus interventricularis anterior) та задня міжшлуночкова борозна (sulcus interventricularis posterior), які є проекцією межі між правим шлуночком (ventriculus dexter) та лівим шлуночком (ventriculus sinister).
На основі серця (basis cordis) випинають вперед і присередньо передсердні вушка (auriculae atriorum):
- праве вушко (auricula dextra) охоплює справа легеневий стовбур (truncus pulmonalis);
- ліве вушко (auricula sinistra) охоплює зліва висхідну частину аорти (pars ascendens aortae; aorta ascendens).
На основі серця (basis cordis) спереду з правого шлуночка (ventriculus dexter) виходить легеневий стовбур (truncus pulmonalis), який роздвоюється на праву і ліву легеневі артерії (arteriae pulmonales dextra et sinistra).
Позаду легеневого стовбура (truncus pulmonalis) проходить аорта (aorta), що виходить з лівого шлуночка (ventriculus sinister).
Позаду від аорти праворуч розташовані кінцеві відділи:
- верхньої порожнистої вени (vena cava superior);
- нижньої порожнистої вени (vena cava inferior);
- з лівої сторони чотири легеневих вени (venae pulmonales).
Порожнина серця (cavitas cordis) поділяється на;
- праве і ліве передсердя (atrium cordis dextrum et sinistrum);
- правий і лівий шлуночок серця (ventriculus cordis dexter et sinister).
Через ліву половину серця протікає артеріальна кров, а через праву половину – венозна кров.
Праве передсердя
(atrium dextrum)
Складовою частиною правого передсердя є його:
- власне передсердя;
- праве вушко (auricula dextra).
Внутрішня стінка правого передсердя (atrium dextrum) гладка, але в ділянці вушка є ”складкоподібні” структури – гребенясті м’язи (mm. pectinati).
У праве передсердя (atrium dextrum) впадають:
- верхня порожниста вена (vena cava superior);
- нижня порожниста вена (vena cava inferior).
Ці вени відкриваються:
- отвором нижньої порожнистої вени (ostium venae cavae inferioris);
- отвором верхньої порожнистої вени (ostium venae cavae superioris).
Між отворами порожнистих вен (ostia venarum cavarum) виступає міжвенний горбок (tuberculum intervenosum).
Верхня порожниста вена має заслінку нижньої порожнистої вени (valvula venae cavae inferioris).
Розширена задня ділянка порожнини передсердя, куди впадають дві порожнисті вени (venae cavae), називається пазухою порожнистих вен (sinus venarum cavarum).
Праве передсердя (atrium dextrum) відокремлене від лівого передсердя (atrium sinistrum) міжпередсердною перегородкою (septum interatriale), на якій є добре помітна овальна ямка (fossa ovalis). Вона обмежована кантом овальної ямки (limbus fossae ovalis).
Праве передсердя (atrium dextrum) сполучається з правим шлуночком (ventriculus dexter) через правий передсердно–шлуночковий отвір (ostium atrioventriculare dextrum).
Між правим передсердно–шлуночковим отвором (ostium atrioventriculare dextrum) і отвором нижньої порожнистої вени (ostium venae cavae inferioris) розташований отвір вінцевої пазухи (ostium sinus coronarii), в яку впадають серцеві вени (venae cardiacae), отвір прикритий заслінкою вінцевої пазухи (valvula sinus coronarii).
Поряд з отвором вінцевої пазухи містяться отвори найменших вен (foramina venarum minimarum).
Правий шлуночок
(ventriculus dexter)
Правий шлуночок складається із:
- власне шлуночка;
- артеріального конуса (conus arteriosus) – верхньої частини шлуночка, яка переходить через отвір легеневого стовбура (ostium trunci pulmonalis) у легеневий стовбур (truncus pulmonalis).
Правий шлуночок (ventriculus dexter) і лівий шлуночок (ventriculus sinister) відокремлені міжшлуночковою перегородкою (septum interventriculare), яка має:
- м’язову частину (pars muscularis), що є більшою за розмірами;
- перетинчасту частину (pars membranacea), що менша.
На внутрішній поверхні правого шлуночка (ventriculus dexter) розташовані м’ясисті перекладки (trabeculae carnеae), які формують такі м’язи конусоподібної форми:
- передній сосочкоподібний м’яз (m. papillaris anterior);
- задній сосочкоподібний м’яз (m. papillaris posterior);
- перегородковий сосочкоподібний м’яз (m. papillaris septalis).
Від верхівки цих м’язів починаються сухожилкові струни (chordae tendineae), які закінчуються в стулках (cuspides) правого передсердно–шлуночкового клапана; тристулкового клапана (valva atrioventricularis dextra; valva tricuspidalis).
Правий передсердно–шлуночковий отвір
(ostium atrioventriculare dextrum)
Він закривається правим передсердно–шлуночковим клапаном; тристулковим клапаном (valva atrioventricularis dextra; valva tricuspidalis), який має такі три стулки:
- передню стулку (cuspis anterior);
- задню стулку (cuspis posterior);
- перегородкову стулку (cuspis septalis).
При скороченні передсердь (atria) стулки клапана притискаються потоком крові до стінок шлуночка і пропускають кров в порожнину останнього.
При скороченні шлуночків (ventriculi) вільні краї стулок (margines liberi cuspidum) піднімаються і змикаються, але в передсердя (atria) не вивертаються, бо з боку шлуночка (ventriculus) їх утримують сухожилкові струни (chordae tendineae).
Із правого шлуночка (ventriculus dexter) починається легеневий стовбур (trucus pulmonalis), отвір якого закритий клапаном легеневого стовбура (valva trunci pulmonalis).
Клапан легеневого стовбура (valva trunci pulmonalis) складається з:
- правої півмісяцевої заслінки (valvula semilunaris dextra);
- лівої півмісяцевої заслінки (valvula semilunaris sinistra);
- передньої півмісяцевої заслінки (valvula semilunaris anterior).
Заслінки клапана легеневого стовбура (valva trunci pulmonalis) називаються відповідно до їхнього розташування в плода.
У дорослих людей їх позиції стають:
- передньоправою;
- задньою;
- передньолівою.
Середня частина вільного краю кожної заслінки потовщена і утворює вузлики півмісяцевих заслінок (noduli valvularum semilunarium), які сприяють щільному змиканню клапана (valva).
Між стінкою легеневого стовбура (paries trunci pulmonalis) і кожною півмісяцевою заслінкою (valvula semilunaris) міститься відповідна пазуха легеневого стовбура (sinus trunci pulmonalis).
Ліве передсердя
(atrium sinistrum)
Ліве передсердя має неправильну кубоподібну форму, а передня його стінка (paries anterior) утворює ліве вушко (auricula sinistra).
Внутрішня поверхня стінки лівого передсердя гладка і лише в ділянці вушка (auricula) знаходяться гребенясті м’язи (mm. pectinati).
У ліве передсердя (atrium sinistrum) відкриваються отвори чотирьох легеневих вен (ostia venarum pulmonalium), які не мають власних клапанів.
За допомогою лівого передсердно–шлуночкового отвору (ostium atrioventriculare sinistrum) ліве передсердя (atrium sinistrum) сполучається з лівим шлуночком (ventriculus sinister).
На міжпередсердній перегородці (septum interatriale) нечітко вимальовується овальна ямка (fossa ovalis), дном якої є заслінка овального отвору (valvula foraminis ovalis).
Лівий шлуночок
(ventriculus sinister)
Лівий шлуночок є найбільшою камерою серця і утворює більшу частину його діафрагмової поверхні (facies diaphragmatica).
На внутрішній поверхні шлуночка містяться м’ясисті перекладки (trabeculae carneae), які формують:
- передній соскоподібний м’яз (m. papillaris anterior);
- задній соскоподібний м’яз (m. papillaris posterior).
Верхівки цих м’язів за допомогою сухожилкових струн (chordae tendineae) прикріплюються до стулок лівого передсердно–шлуночкового клапана (cuspides valvae atrioventricularis sinistrae).
Лівий передсердно–шлуночковий отвір
(ostium atrioventriculare sinistrum)
Цей отвір закривається лівим передсердно–шлуночковим клапаном; мітральним клапаном (valva atrioventricularis sinistra; valva mitralis), який складається з:
- передньої стулки (cuspis anterior);
- задньої стулки (cuspis posterior).
Між попередніми стулками можуть бути – спайкові стулки (cuspides commissurales), до яких прикріплюються сухожилкові струни (chordae tendineae).
Із лівого шлуночка (ventriculus sinister) виходить аорта (aorta).
Отвір аорти
(ostium aortae)
Отвір аорти закривається клапаном аорти (valva aortae), який складається з:
- правої півмісяцевої заслінки; правої вінцевої заслінки (valvula semilunaris dextra; valvula coronaria dextra);
- лівої півмісяцевої заслінки; лівої вінцевої заслінки (valvula semilunaris sinistra; valvula coronaria sinistra);
- задньої півмісяцевої заслінки; задньої вінцевої заслінки (valvula semilunaris posterior; valvula coronaria posterior).
Заслінки клапана аорти називаються відповідно до їхнього розташування в плода.
У дорослих їх позиції стають передньою, задньолівою і задньоправою, відповідно. Вони мають на верхньому краї вузлики півмісяцевих заслінок (noduli valvularum semilunarium).
Між кожною півмісяцевою заслінкою і стінкою аорти (paries aortae) знаходяться відповідні пазухи аорти (sinus aortae).
Будова стінки серця, кровопостачання серця. Перикард. Проекція серця на передню стінку грудної порожнини.
Стінка серця
(paries cordis)
Вона складається із;
- внутрішнього шару – ендокарда (endocardium);
- м’язового шару – міокарда (myocardium);
- зовнішнього шару – епікарда (epicardium).
Ендокард
(endocardium)
Ендокард (endocardium) є внутрішнім шаром, що вкриває зсередини порожнину серця (cavitas cordis), а саме покриває м’ясисті перекладки (trabeculae carneae), соскоподібні м’язи (mm. papillares) та сухожилкові струни (chorde tendineae) і продовжується у внутрішню оболонку судин, що відходять від серця.
Дуплікатура ендокарда утворює:
- клапани аорти (valvae aortae);
- клапани легеневого стовбура (valvae trunci pulmonalis);
- стулки правого передсердно–шлуночкового клапана (cuspides valvae atrioventricularis dextrae);
- стулки лівого передсердно–шлуночкового клапана (cuspides valvae atrioventricularis sinistrae).
Міокард
(myocardium)
Це середній шар, що утворений серцевою м’язовою тканиною (textus muscularis cardiacus), яка складається з кардіоміоцитів (cardiocyti), що з’єднані між собою значною кількістю вставних дисків.
М’язові волокна передсердь (atria) і шлуночків (ventriculi) починаються від волокнистої тканини, яка входить до складу м’якого скелета серця.
До м’якого скелета серця належать:
- праве та ліве волокнисті кільця (anuli fibrosi dexter et sinister), що знаходяться навколо правого передсердно–шлуночкового отвору (ostium atrioventriculare dextrum) та лівого передсердно–шлуночкового отвору (ostium atrioventriculare sinistrum);
- правий волокнистий трикутник (trigonum fibrosum dextrum) та лівий волокнистий трикутник (trigonum fibrosum sinistrum), що розташовані між клапаном аорти (valva aortae) та правим і лівим волокнистими кільцями (anuli fibrosi dexter et sinister);
- перетинчаста частина міжшлуночкової перегородки (pars membranacea septi interventricularis).
Міокард передсердь (myocardium atriorum) складається з двох шарів:
- поверхневого шару з коловими волокнами, який є загальним для обох передсердь;
- глибокого шару з поздовжніми пучками, який є окремим для кожного з передсердь.
Міокард шлуночків (myocardium ventriculorum) складається з таких шарів:
- зовнішній шар (поверхневий шар), який починається від волокнистих кілець (anuli fibrosi), має поздовжній напрямок волокон і продовжується вниз до верхівки серця (apex cordis), де утворює завиток серця (vortex cordis) і переходить у глибокий шар протилежного боку;
- середній шар (коловий шар), який є окремим для кожного шлуночка;
- глибокий шар (внутрішній шар), як і зовнішній шар, має поздовжній напрямок волокон.
Таким чином зовнішній і внутрішній шари міокарда є спільними для обох шлуночків, а середній є окремим для кожного шлуночка.
Кардіоміоцити передсердь, особливо їх вушка, містять секреторні гранули, що продукують атріальний натрійуретичний фактор (гормон), який виділяється при перенаповненні передсердь та їх вушок кров’ю. Це призводить до зниження тиску у судинній системі.
Зовнішня оболонка серця – нутрощева пластинка; епікард
(lamina visceralis; epicardium)
Вона є нутрощевою пластинкою серозного осердя (pericardium serosum).
Епікард вкриває:
- серце (cor);
- початкові відділи аорти (aorta);
- легеневого стовбура (truncus pulmonalis);
- кінцеві відділи порожнистих вен (venae cavae) та легеневих вен (venae pulmonales).
По цих судинах нутрощева пластинка (lamina visceralis) переходить у пристінкову пластинку серозного осердя (lamina parietalis pericardii serosi).
Стимульний комплекс серця; провідна система серця
(complexus stimulans cordis; systema conducens cordis)
Він складається з атипових м’язових волокон, які мають здатність проводити імпульси від нервів серця до міокарда передсердь та шлуночків.
Центром провідної системи серця є такі два вузли:
1. Пазухо–передсердний вузол (nodus sinuatrialis) – вузол Кіс–Фляка, він розташований в стінці правого передсердя (atrium dextrum) між отвором верхньої порожнистої вени (ostium venae cavae superioris) і правим вушком (auricula dextra).
Від цього вузла відходять гілки до міокарда передсердь, які визначають ритм скорочення серця.
2. Передсердно–шлуночковий вузол (nodus atrioventricularis) – вузол Ашофф-Тавара, він лежить у товщі нижнього відділу міжпередсердної перегородки (septum interatriale).
Донизу передсердно–шлуночковий вузол (nodus atrioventricularis) переходить в передсердно–шлуночковий пучок (fasciculus atrioventricularis) – пучок Гіса, який зв’язує міокард передсердь з міокардом шлуночків.
У м’язовій частині (pars muscularis) міжшлуночкової перегородки (septum interventriculare) пучок Гіса поділяється на праву ніжку (crus dextrum) та ліву ніжку (crus sinistrum).
Кінцевими гілками ніжок є субендокардіальні гілки (rr.subendocardiales) – волокна Пуркіньє, які закінчуються в міокарді шлуночків.
Судини серця
Кровопостачання серця
Виділяють такі типи кровопостачання серця:
- лівовінцевий тип, при якому більша частина серця кровопостачається гілками лівої вінцевої артерії (arteria coronaria sinistra);
- правовінцевий тип, при якому більша частина серця кровопостачається гілками правої вінцевї артерії (arteria coronaria dextra);
- середній тип, при якому вінцеві артерії рівномірно кровопостачають серце;
- проміжний тип, він може бути:
- середньоправим;
- середньолівим.
Кровопостачання серця забезпечується правою вінцевою артерією (a. coronaria dextra) та лівою вінцевою артерією (a. coronaria sinistra), які починаються від цибулини аорти (bulbus aortae) у відповідних пазухах аорти (sinus aortae).
Права вінцева артерія (a. coronaria dextra) проходить вправо під праве вушко (auricula dextra), лягає в праву частину вінцевої борозни (sulcus coronarius) і прямує по задній міжшлуночковій борозні (sulcus interventricularis posterior), де анастомозує з гілкою лівої вінцевої артерії (a. coronaria sinistra).
Гілки правої вінцевої артерії (rami arteriae coronariae dextrae) кровопостачають:
- стінку правого шлуночка (paries ventriculi dextri);
- стінку правого передсердя (paries atrii dextri);
- задню частину міжшлуночкової перегородки (pars posterior septi interventricularis);
- соскоподібні м’язи правого шлуночка (musculi papillares ventriculi dextri);
- вузли стимульного комплексу серця; вузли провідної системи серця (nodi complexus stimulantis cordis; nodi systematis conducentis cordis).
Ліва вінцева артерія (a. coronaria sinistra) проходить вліво і під лівим вушком (auricula sinistra) розгалужується на дві гілки:
- передню міжшлуночкову гілку (r. interventricularis anterior), яка йде по однойменній борозні серця (sulcus interventricularis anterior) до верхівки серця (apex cordis), де анастомозує з кінцевим відділом правої вінцевої артерії (a. coronaria dextra), утворюючи поздовжній артеріальний анастомоз серця.;
- огинальну гілку (ramus cirxumflexus), яка огинає серце (cor) зліва, проходить у вінцевій борозні (sulcus coronarius) і на діафрагмовій поверхні (facies diaphragmatica) анастомозує з правою вінцевою артерією (a. coronaria dextra), утворюючи коловий анастомоз артеріальних судин серця.
Ліва вінцева артерія (a. coronaria sinistra) кровопостачає:
- стінку лівого шлуночка (paries ventriculi sinistri);
- передню стінку правого шлуночка (paries anterior ventriculi dextri);
- стінку лівого передсердя (paries atrii sinistri);
- більшу частину міжшлуночкової перегородки (pars septi interventricularis).
Крововідтік від серця
Він здійснюється переважно у систему вінцевої пазухи (sinus coronarius), у яку впадають наступні вени:
- велика серцева вена (v. cordis magna), яка складається з:
- передньої міжшлуночкової вени (v. interventricularis anterior);
- лівої крайової вени (v. marginalis sinistra);
- мала серцева вена (v. cordis parva), в яку впадають:
- права крайова вена (v. marginalis dextra);
- передня(і) правошлуночкова(і) вена(и) – v.(vv.) ventriculi dextri anterior (es) (або вони ще називаються передніми серцевими венами – vv. cardiacae anteriores; vv. cordis anteriores);
- середня серцева вена; задня міжшлуночкова вена (v. cordis media; v. interventricularis posterior);
- задня(і) лівошлуночкова(і) вена(и) – v. (vv.) ventriculi sinistri posterior(es) або вона ще називалась як задня вена лівого шлуночка – v. posterior ventriculi sinistri;
- коса лівопередсердна вена або коса вена лівого передсердя (v. obliqua atrii sinistri);
Існують найменьші серцеві вени (Тебезія) – vv. cardiacae minimae (Thebesii), які починаються у міокарді та впадають, переважно, у праве передсердя (atrium dextrum).
Іннервація серця
Серце (cor) отримує:
- чутливу іннервацію;
- симпатичну іннервацію;
- парасимпатичну іннервацію.
Іннервують серце симпатичні та парасимпатичні нерви.
Симпатичні завузлові волокна, що йдуть від шийних та верхніх грудних вузлів симпатичного стовбура (ganglia cervicalia et ganglia thoracica superiora trunci sympathici) утворюють:
- верхній шийний серцевий нерв (n. cardiacus cervicalis superior);
- середній шийний серцевий нерв (n. cardiacus cervicalis medius);
- нижній шийний серцевий нерв (n. cardiacus cervicalis inferior);
- грудні серцеві гілки (rr. cardiaci thoracici).
Ці нерви прискорюють ритм серцевих скорочень і збільшують їх амплітуду, розширюють вінцеві судини (vasa coronaria).
Парасимпатичні передвузлові волокна ідуть в складі блукаючого нерва (nervus vagus), утворюючи:
- верхні шийні серцеві гілки (rr. cardiaci cervicales superiores);
- нижні шийні серцеві гілки (rr. cardiaci cervicales inferiores);
- груднi серцевi гілки (rr. cardiaci thoracici).
Вони сповільнюють ритм серцевих скорочень, зменшують їх амплітуду і звужують просвіт вінцевих артерій (lumen arteriarum coronariarum).
Чутливі волокна від рецепторів стінки серця ідуть у складі серцевих нервів (nn. cardiaci) і серцевих гілок (rr. cardiaci) до головного та спинного мозку.
Нерви серця утворюють;
- поверхневе позаорганне серцеве сплетення (plexus cardiacus superficialis);
- глибоке позаорганне серцеве сплетення (plexus cardiacus profundus).
Гілки позаорганних серцевих сплетень переходять в єдине внутрішньоорганне серцеве сплетення (plexus cardiacus intramuralis), яке умовно поділяється на:
- підепікардіальне сплетення (plexus cardiacus subepicardialis);
- внутрішньом’язове сплетення (plexus cardiacus intramuscularis);
- підендокардіальне сплетення (plexus cardiacus subendocardialis).
Особливо розвинуте підепікардіальне сплетення, яке В.П. Воробйов поділив на 6 частин.
Осердя; перикард; навколосерцева сумка
(pericardium)
Серце вкрите осердям і складається із:
- зовнішнього волокнистого осердя (pericardium fibrosum), яке біля основи великих судин серця переходить на їх зовнішню оболонку;
- внутрішнього серозного осердя (pericardium serosum).
Серозне осердя (pericardium serosum) має:
- пристінкову пластинку (lamina parietalis), яка вистеляє зсередини волокнисте осердя (pericardium fibrosum);
- нутрощеву пластинку (lamina visceralis).
Ці пластинки сформовані серозною оболонкою (tunica serosa).
Пристінкова пластинка (lamina parietalis) та нутрощева пластинка; епікард (lamina visceralis; epicardium) вкривають серце (cor) ззовні і переходять одна в одну в ділянці основи серця (basis cordis).
Між пластинками серозного осердя (pericardium serosum) міститься щілиноподібний простір – осердна порожнина (cavitas pericardialis), в якій є невелика кількість серозної рідини.
В осердній порожнині (cavitas pericardialis) виділяють такі осердні пазухи:
- осердна поперечна пазуха (sinus transversus pericardii);
- осердна коса пазуха (sinus obliquus pericardii).
Осердну поперечну пазуху (sinus transversus pericardii) обмежовують:
- спереду початкові відділи аорти і легеневого стовбура;
- ззаду стінка правого передсердя та верхня порожниста вена.
Осердна коса пазуха (sinus obliquus pericardii) розміщена на діафрагмовій поверхні між:
- основою легеневих вен зліва;
- нижньою порожнистою веною справа.
Топографія серця
Серце (cor) розташоване в грудній порожнині (cavitas thoracis; cavitas thoracica) в середньому середостінні (mediastinum medium), яке є відділом нижнього середостіння (mediastini inferioris). Дві третини серця розташовані зліва від серединної лінії і одна третина – справа.
З боків до серця прилягають плевральні мішки легень, а менша передня його поверхня прилягає до груднини (sternum) і ребрових хрящів (cartilagines costales).
Верхня межа серця проходить по лінії, яка з’єднує верхні краї правого і лівого третіх ребрових хрящів.
Права межа серця проходить вертикально вниз від рівня верхнього краю ІІІ правого ребрового хряща (на 1-2 см вправо від краю груднини) до V правого ребрового хряща.
Нижня межа серця проходить по лінії, яка іде від V правого ребрового хряща до верхівки серця.
Верхівка серця проектується в лівому V міжребер’ї на 1–1,5 см присередніше від лівої середньоключичної лінії.
Ліва межа серця проходить вниз від верхнього краю ІІІ лівого ребрового хряща на рівні пригруднинної лінії до верхівки серця.
Лівий передсердно–шлуночковий клапан; мітральний клапан (valva atrioventricularis sinistra; valva mitralis) вислуховується в ділянці верхівки серця.
Клапан аорти (valva aortae) вислуховується в другому міжребер’ї справа від груднини.
Клапан легеневого стовбура (valva trunci pulmonalis) вислуховується в ІІ міжребер’ї зліва від груднини.
Правий передсердно–шлуночковий клапан; тристулковий клапан (valva atrioventricularis dextra; valva tricuspidalis) вислуховується біля основи мечоподібного відростка груднини справа (з’єднання VІ правого ребрового хряща з грудниною) – точка Боткіна.
Зміни кровообігу після народження
При народженні плоду зв’язок його з тілом матері порушується – пупковий канатик перв’язують і перерізають.
Внаслідок подразнення дихального центра вуглекислотою легені починають функціонувати, легеневі судини розширяються, тиск крові в лівій половині серця підвищується, пупкові артерії і вени запустівають, овальний отвір прикривається заслінкою, сполучення між передсердями припиняється.
Далі овальний отвір (foramen ovale) зовсім заростає, артеріальний протік (ductus arteriosus, Боталів протік) та венозний протік (ductus venosus, Аранціїв протік) перетворюються у фіброзні зв’язки без просвіту – артеріальну зв’язку (ligamentum arteriosum) і у венозну зв’язку (ligamentum venosum).
Пупкова вена (v. umbilicalis) відома у дорослого під назвою кругла зв’язка печінки (ligamentum teres hepatis), пупкові артеріїї (aa. umbilicales) як бічний фіброзний тяж – бічна міхурово-пупкова зв’язка (ligamenta vesicoumbilicalia lateralia).
В результаті всіх цих пертворень встановлюється кровообіг постнатального типу.
ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ВНУТРІШНЬООРГАННОГО КРОВООБІГУ
Розподіл внутрішньоорганних судин зв'язаний з будовою, функцією і розвитком органу, в якому розгалужуються судини (М. Г. Привес).
Так, артерії довгих трубчастих кісток поділяються на:
- діафізарні: головна (a. nutritia, вірніше a. diaphyseos princeps) входить в середній частині діафіза і ділиться на r. proximalis і r. distalis; додаткові (аа. diaphyseos accessoriae) проникають в кістку по кінцях діафіза; з них кортикальні розгалужуються тільки в корковій речовині;
- метафізарні; входять в кістку в ділянці метафізів;
- епіфізарні; входять в кістку в ділянці епіфізів;
- апофізарні; входять в кістку в ділянці апофізів (кісткові виступи).
Епіфізарний хрящ спочатку відокремлює судини епіфіза від судин діафіза; в міру синостозування всі судини з'єднуються між собою, утворюючи єдину систему для даної кістки.
В кістках, які розвиваються енхондрально і побудовані переважно з губчастої речовини (хребців, кістки зап’ястя і передплесна, груднина), судини входять з різних боків, ідучи до місць виникнення точок скостеніння.
В органи, побудовані з системи волокон (м’язи, зв’язки, нерви), артерії входять в кількох місцях по довжині органу і містяться по ходу волокон.
В органи часточкової будови (легені, печінка, нирка – рис. 1) судини входять в середину органу (ворота) і розходяться тримірно до периферії відповідно до часток і часточок органу.
В органах, які закладаються у вигляді трубки, судини розміщуються так (рис. 2).
1. Судини утворюють на поверхні трубки сітку, від якої по радіусах відходять артерії в товщу стінки трубки (наприклад, спинний мозок).
2. Судини йдуть по одній стороні трубки паралельно довгій її осі і віддають під прямим кутом поперечні гілки, які охоплюють її кільцеподібно (наприклад кишечник, матка, труби).
3. Судини йдуть по одній стороні трубки паралельно довгій осі її і віддають гілки, які йдуть переважно поздовжньо (наприклад, сечовід).
Грудний відділ аорти: топографія, пристінкові та нутряні гілки. Система верхньої порожнистої вени.
НИЗХІДНА ЧАСТИНА АОРТИ
НИЗХІДНА АОРТА
(pars descendens aortae; aorta descendens)
Низхідна частина аорти (pars descendens aortae) має такі відділи:
- грудну частину аорти; грудну аорту (pars thoracica aortae; aorta thoracica);
- черевну частину аорти; черевну аорту (pars abdominalis aortae; aorta abdominalis);
- роздвоєння аорти (bifurcatio aortae);
- спільну праву і ліву клубові артерії (arteriae iliacae communis dextra et sinistra).
ГІЛКИ ГРУДНОЇ ЧАСТИНИ АОРТИ;
груДНої АОРТи
(rami partis thoracicae aortae; rami aortae)
У грудній частині аорти розрізняють:
- пристінкові гілки грудної частини аорти (rr. parietales partis thoracicae aortae);
- нутрощеві гілки грудної частини аорти (rr. viscerales partis thoracicae aortae).
До пристінкових гілок грудної частини аорти (rr. parietales partis thoracicae aortae) належать:
- верхні діафрагмові артерії (aa. phrenicae superiores) – парні, кровопостачають:
- поперекову частину діафрагми (pars lumbalis diaphragmatis);
- задні міжреброві артерії (aa. intercostales posteriores) – 10 пар, які проходять в ІІІ–XІI міжребрових проміжках і кровопостачають:
- міжреброві м’язи (mm. intercostales);
- ребра (costae);
- шкіру грудей (cutis pectoris);
- м’язи і шкіру передньої стінки черевної порожнини (musculi et cutis parietis anterioris cavitatis abdominis).
XII задня міжреброва артерія (a. intercostalis posterior duodecima [XII]) розташована під заднім краєм XІІ ребра (costa) і називається підребровою артерією (a. subcostalis), яка розгалужується на:
- спинні гілки (rami dorsales), які кровопостачають м’язи і шкіру спини (musculi et cutis dorsi);
- спинномозковi гілки (rami spinales), які кровопостачають спинний мозок і його оболони.
Від кожної задньої міжребрової артерії (a.intercostalis posterior) відходять:
- присередня шкірна гілка (r. cutaneus medialis) та бічна шкірна гілка (r. cutaneus lateralis), які кровопостачають:
- шкіру грудей і живота (cutis pectoris et abdominis);
- бічні гілки груді (rr. mammarii laterales) кровопостачають:
- грудні залози (glandulae mammariae).
До нутрощевих гілок грудної частини аорти (rr. viscerales partis thoracicae aortae) належать:
- бронхові гілки (rr. bronchiales), що кровопостачають:
–трахею (trachea);
- бронхи (bronchi);
- легені (pulmones);
- стравохідні гілки (rr. oesophageales), що кровопостачають: стравохід (oesophagus);
- осердні гілки (rr. pericardiaci), що кровопостачають задній відділ осердя (pericardium);
- середостінні гілки (rr. mediastinales) кровопостачають:
- сполучну тканину заднього середостіння (tela connectiva mediastini posterioris);
- лімфатичні вузли заднього середостіння (nodi lymphoidei mediastini posterioris).
Непарна вена
(vena azygos)
Непарна вена проходить в грудній порожнині (cavitas thoracis) вздовж правої поверхні хребтового стовпа (columna vertebralis) і є продовженням правої висхідної поперекової вени (v. lumbalis ascendens dextra).
У непарну вену (v. azygos) на її шляху до верхньої порожнистої вени (vena cava superior) впадають:
- праві задні міжреброві вени (vv. intercostales posteriores);
- стравохідні вени (vv. oesophageales);
- бронхові вени (vv. bronchiales);
- осердні вени (vv. pericardiacae);
- середостінні вени (vv. mediastinales);
- півнепарна вена (v. hemiazygos).
Півнепарна вена
(vena hemiazygos)
Півнепарна вена є продовженням лівої висхідної поперекової вени (v. lumbalis ascendens sinistra). У грудній порожнині вона проходить вздовж лівої поверхні хребтового стовпа до рівня VII –X грудних хребців, де повертає праворуч (позаду від аорти, стравоходу і грудної протоки) і впадає в непарну вену.
Півнепарна вена збирає кров з:
- лівих задніх міжребрових вен (vv. intercostales posteriores sinistrae) – від 4–5 нижніх задніх міжребрових вен (vv. intercostales posteriores inferiores);
- додаткової півнепарної вени (v. hemiazygos accessoria) – з 6–7 верхніх задніх міжребрових вен (vv. intercostales posteriores superiores);
- вен стравоходу (vv. oesophageales);
- лімфатичних вузлів заднього середостіння (nodi lymphoidei mediastini posterioris).
Система нижньої порожнистої вени. Загальні і зовнішні клубові артерії і вени.
нижня порожниста вена
(vena cava inferior)
Нижня порожниста вена (vena cava inferior) починається на рівні IV–V поперекових хребців (vertebrae lumbales [IV–V]) при злитті:
- лівої спільної клубової вени (v. iliaca communis sinistra);
- правої спільної клубової вени (v. iliaca communis dextra), справа і нижче від роздвоєння аорти (bifurcatio aortae).
Вона проходить через сухожилковий центр діафрагми (centrum tendineum diaphragmatis) в заднє нижнє, а потім у верхнє середостіння грудної порожнини (mediastinum superius cavitatis thoracis) і впадає у праве передсердя (atrium dextrum).
У нижній порожнистій вені (vena cava inferior) розрізняють:
- пристінкові притоки нижньої порожнистої вени (vv. parietales venae cavae inferioris);
- нутрощеві притоки нижньої порожнистої вени (vv. viscerales venae cavae inferioris).
До пристінкових притоків нижньої порожнистої вени (vv. parietales venae cavae inferioris) належать:
- поперекові вени (vv. lumbales) – по чотири або п’ять з кожного боку, які збирають кров від задньої стінки порожнини живота (paries posterior cavitatis abdominis), хребтового каналу (canalis vertebralis), спинного мозку та його оболонок (medulla spinalis et meninges), супроводжуючи відповідні поперекові артеріі (aa. lumbales).
Верхні чотири вени переважно впадають у нижню порожнисту вену (vena cava inferior), хоч перша з них може впадати у висхідну поперекову вену (v. lumbalis ascendens).
П’ята є притокою клубово–поперекової вени (v. iliolumbalis) або спільної клубової вени (vena iliaca communis).
Усі вони анастомозують з висхідною поперековою веною (v. lumbalis ascendens).
- нижні діафрагмові вени (vv. phrenicae inferiores) – вени, які супроводжують однойменні артерії (aa. phrenicae inferiores).
Праві вени (vv. phrenicae inferiores dextrae) впадають у нижню порожнисту вену (vena cava inferior), а ліві (vv. phrenicae inferiores sinistrae) – у ліву надниркову вену (v. suprarenalis sinistra), ліву ниркову (v. renalis) або нижню порожнисту вену (vena cava inferior).
До нутрощевих притоків нижньої порожнистої вени (vv. viscerales venae cavae inferioris) належать:
- права яєчкова вена (v. testicularis dextra), у жінок – права яєчникова вена (v. ovarica dextra), що починається від заднього краю яєчка (margo posterior testis) чи від воріт яєчника (hilum ovarii) численними венами, які утворюють лозоподібне сплетення (plexus pampiniformis).
Вона несе кров від правого лозоподібного сплетення (plexus pampiniformis dexter) до нижньої порожнистої вени (vena cava inferior).
У чоловіків лозоподібне сплетення (plexus pampiniformis) і яєчкова вена (v. testicularis) належать до складу сім’яного канатика (funiculus spermaticus);
- ліва яєчкова вена (v. testicularis sinistra), у жінок – ліва яєчникова вена (v. ovarica sinistra), що під прямим кутом впадає у ліву ниркову вену (v. renalis sinistra);
- ниркові вени (vv. renales) – парні, йдуть від ниркових воріт (hilum renale) і, анастомозуючи з поперековими венами (vv. lumbales), впадають у нижню порожнисту вену (v. cava inferior) між першим та другим поперековими хребцями (vertebrae lumbales);
- права надниркова вена (v. suprarenalis dextra), що виходить з воріт надниркової залози (hilum glandulae suprarenalis);
- ліва надниркова вена (v. suprarenalis sinistra), що впадає в ліву ниркову вену (v. renalis sinistra);
печінкові вени (vv. hepaticae) – три–чотири крупних вени впадають у нижню порожнисту вену (v. cava inferior) в ділянці печінки (regio hepatis) у борозні порожнистої вени (sulcus venae cavae).
ВЕНИ ТАЗА
Спільна клубова вена
(v. iliaca communis)
Спільна клубова вена утворюється на рівні крижово-клубового суглоба (art. sacroiliaca) при злитті:
- внутрішньої клубової вени (v. iliaca interna);
- зовнішньої клубової вени (v. iliaca externa).
Внутрішня клубова вена
(v. iliaca interna)
Внутрішня клубова вена має:
- пристінкові притоки;
- нутрощеві притоки, відповідно до розгалуження однойменних артерій.
Пристінковими притоками внутрішньої клубової вени є такі:
- верхні сідничні вени (vv. gluteae superiores);
- нижні сідничні вени (vv. gluteae inferiores);
- затульні вени (vv. obturatoriae);
- бічні крижові вени (vv. sacrales laterales);
- клубово–поперекова вена (v. iliolumbalis), що часто впадає у спільну клубову вену (vena iliaca communis);
- середня крижова вена (v. sacralis mediana), що часто впадає у ліву спільну клубову вену (vena iliaca communis sinistra).
Нутрощеві притоки внутрішньої клубової вени формуються із таких венозних сплетень:
- крижового венозного сплетення (plexus venosus sacralis);
- передміхуровозалозового венозного сплетення (plexus venosus prostaticus), в якевходять:
- глибока спинкова вена статевого члена (v. dorsalis profunda penis);
- глибокі вени статевого члена (vv. profundae penis);
- задні калиткові вени (vv. scrotales posteriores);
- міхурового венозного сплетення (plexus venosus vesicalis), в яке входять:
- міхурові вени (vv. vesicales);
- прямокишкового венозного сплетення (plexus venosus rectalis), в яке входять:
- верхні прямокишкові вени (vv. rectales superiores), які впадають в нижню брижову вену (v. mesenterica inferior);
- середні прямокишкові вени (vv. rectales mediae), які впадають у внутрішню клубову вену (v. iliaca interna);
- нижні прямокишкові вени (vv. rectales inferiores), які впадають у внутрішню соромітну вену (v. pudenda interna);
- маткове венозне сплетення (plexus venosus uterinus), в яке входять:
- маткові вени (vv. uterinae);
- піхвове венозне сплетення (plexus venosus vaginalis), в яке входять:
- маткові вени (vv. uterinae).
Зовнішня клубова вена
(v. iliaca externa)
Зовнішня клубова вена є продовженням стегнової вени (v. femoralis) і приймає кров від усіх вен нижньої кінцівки.
Під пахвинною зв’язкою (lig. inguinale) у зовнішню клубову вену (v. iliaca externa) впадають:
- нижня надчеревна вена (v. epigastrica inferior);
- глибока огинальна вена клубової кістки (v. circumflexa ilium profunda).
Система ворітної вени. Кава-кавальні і порто-кавальні анастомози. Кровообіг плода і новонародженого.
СИСТЕМА ВОРІТНОЇ ПЕЧІНКОВОЇ ВЕНИ
Ворітна печінкова вена (vena portae hepatis) розташована у товщі печінково–дванадцятипалокишкової зв’язки (lig. hepatoduodenale) між спільною жовчною протокою (ductus choledochus) та власною печінковою артерією (a. hepatica propria) і формується позаду головки підшлункової залози (caput pancreatis) при злитті:
- верхньої брижової вени (v. mesenterica superior);
- нижньої брижової вени (v. mesenterica inferior);
- селезінкової вени (v. splenica).
Вона збирає венозну кров від непарних органів черевної порожнини (cavitas abdominis), крім печінки (hepar).
До входження у ворота печінки (porta hepatis) у ворітну печінкову вену (v. portae hepatis) входять такі притоки:
- міхурова вен (v. cystica);
- права шлункова вена (v. gastrica dextra);
- ліва шлункова вена (v. gastrica sinistra);
- передворотарна вена (v. prepylorica);
- припупкові вени (vv. paraumbilicales).
Ці притоки у воротах печінки (porta hepatis) впадають у ворітну печінкову вену (vena portae hepatis), іноді безпосередньо у печінку.
Порто–кавальні анастомози
(anastomoses portocavales)
Порто–кавальні анастомози утворені між:
- ворітною печінковою веною (v. portae hepatis);
- верхньою порожнистою веною (v. cava superior);
- нижньою порожнистою веною (v. cava inferior).
Порто–кавальні анастомози є такі:
- у товщі черевної частини стравоходу (pars abdominalis oesophagi) між:
- лівою шлунковою веною (v. gastrica sinistra) – система ворітної печінкової вени (v. portae hepatis);
- стравохідними венами (vv. oesophageales) – система верхньої порожнистої вени (v. cava superior);
- у товщі прямої кишки (rectum) між:
- верхньою прямокишковою веною (v. rectalis superior) – система ворітної печінкової вени (v. portae hepatis);
- середньою прямокишковою веною (rectalis media) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior);
- нижньою прямокишковою веною (v. rectalis inferior) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior);
- навколо пупка (umbilicus) між:
- верхньою надчеревною веною (v. epigastrica superior) – система верхньої порожнистої вени (v. cava superior);
- припупковими венами (vv. paraumbilicales) – система ворітної печінкової вени (v. portae hepatis);
- нижньою надчеревною веною (v. epigastrica inferior) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior);
- у товщі висхідної ободової кишки (colon ascendens) і низхідної ободової кишки (colon descendens) між:
- поперековими венами (vv. lumbales) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior);
- правою ободовокишковою веною (v. colica dextra) та лівою ободовокишковою веною (v. colica sinistra) – система ворітної печінкової вени (v. portae hepatis).
Каво–кавальні анастомози
(anastomoses cavocavales)
Каво–кавальні анастомози утворені між:
- верхньою порожнистою веною (vena cava superior);
- нижньою порожнистою веною (vena cava inferior).
Кавo–кавальні анастомози є такі:
- між верхньою надчеревною веною (v. epigastrica superior) – система верхньої порожнистої вени (v. cava superior), і нижньою надчеревною веною (v. epigastrica inferior) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior);
- між поперековими венами (vv. lumbales) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior), і висхідними правою та лівою поперековими венами (vv. lumbales ascendentes) – система верхньої порожнистої вени (v. cava superior);
- між грудо–надчеревною веною (v. thoracoepigastrica) – система верхньої порожнистої вени (v. cava superior), і поверхневою надчеревною веною (v. epigastrica superficialis) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior);
- між поперековими венами (vv. lumbales) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior), і зовнішнім хребтовим сплетенням (plexus venosus vertebralis externus) – система верхньої порожнистої вени (v. cava superior).
Внутрішні клубові артерії і вени.
Спільна клубова артерія
(arteria iliaca communis)
Спільна клубова артерія опускається в малий таз (pelvis minor) і на рівні крижово–клубового суглоба (art. sacroiliaca) розгалужується на:
- зовнішню клубову артерію (arteria iliaca externa);
- внутрішню клубову артерію (arteria iliaca interna).
Внутрішня клубова артерія
(a. iliaca interna)
Внутрішня клубова артерія (a. iliaca interna) біля верхнього краю великого сідничного отвору (margo superior foraminis ischiadici majoris) розділяється на:
- передній стовбур (truncus anterior);
- задній стовбур (truncus posterior).
Передній і задній стовбури (trunci anterior et posterior) кровопостачають:
- стінки і органи малого таза (parietes et organa pelvis minoris).
- Гілки внутрішньої клубової артерії (rami arteriae iliacae internae) поділяються на:
- нутрощеві гілки (rr. viscerales);
- пристінкові гілки (rr. parietales).
До пристінкових гілок внутрішньої клубової артерії (rr. parietales arteriae iliacae internae) належать:
- клубово–поперекова артерія (a. iliolumbalis), яка кровопостачає:
- великий поперековий м’яз (m. psoas major);
- клубовий м’яз (m. iliacus);
- квадратний м’яз попереку (m. quadratus lumborum);
- клубову кістку (os ilium);
- бічні крижові артерії (aa. sacrales laterales) – верхня та нижня (superior et inferior), що кровопостачають:
- кістки та м’язи крижової ділянки (ossa et musculi regionis sacralis);
- оболони спинного мозку (matres spinales).
- верхня сіднична артерія (a. glutea superior), що виходить з таза (pelvis) через надгрушоподібний отвір (foramen suprapiriforme) і кровопостачає:
- сідничні м’язи (mm.glutei);
- кульшовий суглоб (art.coxae);
- нижня сіднична артерія (a. glutea inferior), що виходить з таза через підгрушоподібний отвір (foramen infrapiriforme) і кровопостачає, переважно:
- великий сідничний м’яз (m.gluteus maximus);
- шкіру сідничної ділянки (cutis regionis glutealis);
- затульна артерія (a. obturatoria), що виходить з таза через затульний канал (canalis obturatorius) на стегно (femur), де кровопостачає:
- затульні м’язи (mm. obturatorii interni et externi);
- кульшовий суглоб (art. coxae);
- присередні м’язи стегна (musculi mediales femoris): mm. adductores longus, brevis, magnus et minimus; m. pectineus, m.gracilis;
- шкіру зовнішніх статевих органів (cutis organorum genitalium externorum);
- головку стегнової кістки (caput femoris).
- пупкова артерія (a. umbilicalis), у дорослої людини заростає і функціонує тільки в початковій частині, де від неї відходять:
- верхні міхурові артерії (aa. vesicales superiores) до верхівки сечового міхура (apex vesicae urinariae);
- сечовідні гілки (rr. ureterici) до нижнього відділу сечоводів (ureteres).
До нутрощевих гілок внутрішньої клубової артерії (rr. visceralis arteriae iliacae internae) належать:
- артерія сім’явиносної протоки (a. ductus deferentis), у чоловіків кровопостачає:
- сім’явиносну протоку (ductus deferens);
- нижня міхурова артерія (a. vesicalis inferior), кровопостачає:
- сечовий міхур (vesica urinaria);
- пряму кишку (rectum);
- у чоловіків розгалужується на гілки до пухирчастої залози (rami glandulae vesiculosae) і передміхурової залози (rami prostatici);
- у жінок від неї відходять гілки до піхви (rami vaginales);
- середня прямокишкова артерія (a. rectalis media), кровопостачає:
- ампулу прямої кишки (ampulla recti);
- м’яз–підіймач відхідника (m. levator ani);
- у чоловіків розгалужується на гілки до пухирчастої залози (glandula vesiculosa) і передміхурової залози (prostata);
- у жінок від неї відходять гілки до піхви (vagina).
Середня прямокишкова артерія (a. rectalis media) анастомозує:
- з верхньою прямокишковою артерією (a.rectalis superior) від нижньої брижової артерії (a. mesenterica inferior);
- з нижньою прямокишковою артерією (a.rectalis inferior) із внутрішньої соромітної артерії (a. pudenda interna);
- маткова артерія (a. uterina) проходить між листками широкої маткової зв’язки (lig. latum uteri) від шийки матки (cervix uteri) до дна матки (fundus uteri); від неї відходить:
- піхвова артерія (a. vaginalis), яка розгалужується на:
- трубну гілку (r. tubarius);
- яєчникову гілку (r. ovaricus), анастомозуючи з яєчниковою артерією (a. ovarica) від черевної частини аорти (pars abdominalis aortae);
- внутрішня соромітна артерія (a. pudenda interna), що виходить iз тазової порожнини (cavitas pelvis) через підгрушоподібний отвір (foramen infrapiriforme), а потім через малий сідничний отвір (foramen ischiadicum minus) і знову заходить в порожнину малого таза (cavitas pelvis minoris) – сідничо–відхідникову ямку (fossa ischioanalis).
У цій ямці (fossa ischioanalis) від внутрішньої соромітної артерії (a. pudenda interna) відходять:
- нижня прямокишкова артерія (a. rectalis inferior) і розгалужується на:
- промежинну артерію (a. perinealis) до м’язів промежини (musculi perinei);
- гілки до зовнішніх статевих органів (rami organa genitalia externa).
Зовнішня клубова артерія
(arteria iliaca externa)
Зовнішня клубова артерія є продовженням спільної клубової артерії (a. iliaca communis), через судинну затоку (lacuna vasorum) виходить на стегно (femur), де вже називається стегновою артерією (a. femoralis).
Від зовнішньої клубової артерії відходять:
- нижня надчеревна артерія (a. epigastrica inferior), вона заходить у піхву прямого м’яза живота (vagina musculi recti abdominis), кровопостачає м’язи живота (mm.abdominis) і розгалужується на:
- лобкову гілку (r. pubicus), від якої відходить затульна гілка (r. obturatorius) або може бути додаткова затульна артерія (a. obturatoria accessoria);
- артерію підвішувального м’яза яєчка (a. cremasterica) у чоловіків;
- артерію круглої зв’язки матки (a. ligamenti teretis uteri) у жінок.
Нижня надчеревна артерія (a. epigastrica inferior) анастомозує з гілками затульної артерії (rami arteriae obturatoriae) через затульну гілку (r. obturatorius);
- глибока огинальна артерія клубової кістки (a. circumflexa ilium profunda) йде до верхньої передньої клубової ості (spina iliaca anterior superior) від неї відходять гілки (rami) до:
- м’язів живота (mm. abdominis);
- м’язів таза (mm. pelvis).
Глибока огинальна артерія клубової кістки (a. circumflexa ilium profunda) анастомозує з гілками клубово–поперекової артерії (rami arteriae iliolumbalis).
Спільна клубова вена
(v. iliaca communis)
Спільна клубова вена утворюється на рівні крижово-клубового суглоба (art. sacroiliaca) при злитті:
- внутрішньої клубової вени (v. iliaca interna);
- зовнішньої клубової вени (v. iliaca externa).
Внутрішня клубова вена
(v. iliaca interna)
Внутрішня клубова вена має:
- пристінкові притоки;
- нутрощеві притоки, відповідно до розгалуження однойменних артерій.
Пристінковими притоками внутрішньої клубової вени є такі:
- верхні сідничні вени (vv. gluteae superiores);
- нижні сідничні вени (vv. gluteae inferiores);
- затульні вени (vv. obturatoriae);
- бічні крижові вени (vv. sacrales laterales);
- клубово–поперекова вена (v. iliolumbalis), що часто впадає у спільну клубову вену (vena iliaca communis);
- середня крижова вена (v. sacralis mediana), що часто впадає у ліву спільну клубову вену (vena iliaca communis sinistra).
Нутрощеві притоки внутрішньої клубової вени формуються із таких венозних сплетень:
- крижового венозного сплетення (plexus venosus sacralis);
- передміхуровозалозового венозного сплетення (plexus venosus prostaticus), в якевходять:
- глибока спинкова вена статевого члена (v. dorsalis profunda penis);
- глибокі вени статевого члена (vv. profundae penis);
- задні калиткові вени (vv. scrotales posteriores);
- міхурового венозного сплетення (plexus venosus vesicalis), в яке входять:
- міхурові вени (vv. vesicales);
- прямокишкового венозного сплетення (plexus venosus rectalis), в яке входять:
- верхні прямокишкові вени (vv. rectales superiores), які впадають в нижню брижову вену (v. mesenterica inferior);
- середні прямокишкові вени (vv. rectales mediae), які впадають у внутрішню клубову вену (v. iliaca interna);
- нижні прямокишкові вени (vv. rectales inferiores), які впадають у внутрішню соромітну вену (v. pudenda interna);
- маткове венозне сплетення (plexus venosus uterinus), в яке входять:
- маткові вени (vv. uterinae);
- піхвове венозне сплетення (plexus venosus vaginalis), в яке входять:
- маткові вени (vv. uterinae).
Підключична та пахвова артерії і вени. Пахвові лімфатичні вузли.
Підключична артерія
(arteria subclavia)
Дуга аорти (arcus aorta) випуклістю обернена догори, йде позаду ручки груднини косо ліворуч та ззаду від хряща II ребра до лівої поверхні тіла TIV хребця, де переходить у низхідну частину аорти. Тут часто буває ледь помітне звуження — перешийок аорти (isthmus aorta). Від випуклої поверхні дуги аорти відходять три великих стовбури: плечово-головний стовбур, ліва загальна сонна та ліва підключична артерії. Від увігнутої поверхні дуги аорти відходять дрібні гілки до заг-руднинної залози, бронхів тощо.
Підключична артерія (a. subclavia) починається з правого боку від плечово-головного стовбура, з лівого — від дуги аорти. Піднімається догори вбік (розташовуючись глибше від підключичної вени) до верхнього отвору грудної клітки, дугоподібно огинає купол плеври, у міждрабинчастому просторі перекидається через І ребро і, проникаючи між ним і ключицею, переходить у пахвову артерію. Підключичну артерію поділяють на три відділи: до входу в міждрабин-частші простір; у межах міждрабинчасто-го простору; після виходу з нього.
Отже, підключична артерія є парною і починається:
- від дуги аорти (arcus aortae) відходить ліва підключична артерія (arteria subclavia sinistra);
- від плечо–головного стовбура (truncus brachiocephalicus) починається права підключична артерія (arteria subclavia dextra).
Ліва підключична артерія (arteria subclavia sinistra), починаючись від дуги аорти (arcus aortae), має грудну частину.
Права підключична артерія (arteria subclavia sinistra) починається від плечо–головного стовбура (truncus brachiocephalicus), не має грудної частини.
Ліва і права підключичні артерії (arteriaе subclaviaе sinistra et dextra) виходять з грудної порожнини (cavitas thoracis) через верхній отвір грудної клітки (apertura thoracis superior), утворюючи дещо опуклу догори дугу, яка справа і зліва огинає купол плеври (cupula pleurae) і верхівку легень (apex pulmonum), утворюючи на легенях невелике втиснення у вигляді борозни (sulcus arteriae subclaviae). Досягнувши I ребра, артерії заходять у лівий і правий міждрабинчасті простори (spatia interscalena sinistrum et dextrum).
Потім права і ліва підключичні артерії лягають під ключицями (claviculaе) в однойменні борозни перших ребер (sulcus arteriae subclaviae) і заходять у пахвові ямки (fossae axillares), де, починаючи від рівня зовнішніх країв перших ребер, вже називаються пахвовими артеріями (aа. axillarеs).
Підключична артерія (a. subclavia) умовно поділяється на три відділи:
- до входу в міждрабинчастий простір (spatium interscalenum) – присередній відділ;
- в міждрабинчастому просторі (spatium interscalenum) – середній відділ;
- за межами міждрабинчастого простору (spatium interscalenum) до рівня зовнішнього краю I ребра – бічний відділ.
До входу в міждрабинчастий простір (spatium interscalenum) від підключичної артерії (a. subclavia) відходять такі гілки:
- хребтова артерія (a. vertebralis);
Хребтова артерія* йде догори й назад до кута, утвореного початком переднього драбинчастого м'яза і довгим м'язом шиї, де проникає в for. transversarium СVI хребця. Звідси піднімається догори через поперечні отвори CV —СІ хребців, проникає через задню атланто-потиличну перетинку і великий отвір в задню черепну ямку. Лягає на clivus і, з'єднуючись з однойменною артерією протилежного боку, утворює основну артерію. Хребтова артерія в шийному відділі дає гілки, які через for. intervertebralia проходять до спинного мозку і його оболонок.
*У всіх хребетних, за винятком людини, основним джерелом кровопостачання головного мозку є хребтова артерія, а внутрішня сонна артерія — це додаткове (допоміжне) джерело.
У порожнині черепа відходять передня й задня спинномозкові та задня нижня мозочкові артерії.
Передня спинномозкова артерія (a. spinalis anterior) незабаром зливається з однойменною артерією протилежного боку, проходить у товщі м'якої оболони мозку вниз по серединнііі щілині спинного мозку, віддаючи йому численні гілки.
Задня спинномозкова артерія (a. spinalis posterior) спускається донизу в товщі м'якої оболони мозку по задній поверхні спинного мозку й віддає йому багато гілок.
Задня нижня мозочкова артерія (а. сеrebelli inferior posterior) разом з артеріями мозочка, що відходять від основної артерії, постачає кров'ю мозочок.
- внутрішня грудна артерія (a. thoracica interna);
Внутрішня грудна артерія (a. thoracica interna) відходить від нижнього півкола підключичної артерії напроти стовбура хребтової артерії, спускається по задній поверхні ребрових хрящів до нижнього краю хряща VII ребра, де ділиться на дві гілки: мязово-діафрагмову артерію (a. mus-culophrenica), що йде під плеврою по краю діафрагми, постачаючи кров'ю її, прилеглі міжреброві м'язи, ребра та шкіру, і верхню надчеревну артерію (a. epigastrica superior), яка, пройшовши через діафрагму, проникає в піхву прямого м'яза живота, де анастомозує з однойменною нижньою артерією. Внутрішня грудна артерія віддає бічні гілки до клітковини переднього середостіння, середостінної плеври, загруд-нннної залози, трахеї та бронхів (rr. mediastinals, thymici, tracheales, bronchioles), до передніх відділів шести верхніх міжребер'їв {rr. intercostales anteriores), молочної залози (rr. mammarii mediates), діафрагми, осердя (a. pericardiacophreпіса) і т. д.
щито–шийний стовбур (truncus thyrocervicalis).
Щито-шийний стовбур (truncus thyro-cervicalis) починається на верхньому півколі підключичної артерії у вигляді товстої короткої судини, яка незабаром розпадається на гілки: нижню щитоподібну артерію (a. thyroidea inferior), що йде до нижнього краю щитоподібної залози, віддаючи гілки до гортані (a. laryngea inferior), глотки (rr. pharyngeals), шийних частин стравоходу (rr. csophagcales) і трахеї (rr. tracheales); висхідну шийну артерію (a. cervicalis ascendens), яка постачає кров'ю глибокі м'язи шиї; надлопаткову артерію (a. suprascapularis), що проникає над incisure scapulae в надостьову і підостьову ямки, несе кров до mm. supra- et infaspinatus і плечового суглоба; поперечну артерію шиї (a. transversa colli) з непостійною поверхневою гілкою (r. superficialis).
В міждрабинчастому просторі (spatium interscalenum) від підключичної артерії (a. subclavia) відходить така гілка:
- реброво-шийний стовбур (truncus costocervicalis.
Ця судина прямує назад догори і в межах шийки І ребра розпадається на гілки: глибоку шийну артерію (a. cervicalis profunda), що несе кров до глибоких м'язів потилиці (rr. dorsales) та спинного мозку (rr. spinales), і найвищу міжреброву артерію (а. іпtercostalis supremo), яка живить дорзальні ділянки двох верхніх міжребрових проміжків (аа. intercostales posteriores prima et secunda).
По виході із міждрабинчастого простору (spatium interscalenum) від підключичної артерії (a. subclavia) відходить така гілка:
-поперечна артерія шиї (a. transversa colli), що має значну варіабельність.
Найчастіше ця артерія йде дорзально, проникає крізь плечове сплетення, розгалужується у м'язах і шкірі та у вигляді глибокої гілки, або тильної артерії лопатки (a. dorsalis scapula), що проходить поблизу присереднього краю лопатки, досягає найширшого м'яза спини.
Пахвова артерія
(arteria axillaris)
Пахвова артерія (arteria axillaris) є безпосереднім продовженням підключичної артерії (a. subclavia), топографічно починається від рівня зовнішнього краю I ребра (margo externus costae primae [I]).
Вона проходить у глибині пахвової ямки (fossa axillaris) і оточена стовбурами плечового сплетення (trunci plexus brachialis).
Відповідно до топографії передньої стінки пахвової порожнини (paries anterior cavitatis axillaris), пахвову артерію (arteria axillaris) поділяють на три відділи:
- на рівні грудо–ключичного трикутника (trigonum clavipectorale);
- на рівні грудного трикутника (trigonum pectorale);
- на рівні підгрудного трикутника (trigonum subpectorale).
У грудо–ключичному трикутнику (trigonum clavipectorale) від пахвової артерії (arteria axillaris) відходять:
- верхня грудна артерія (a. thoracica superior), яка розгалужується в міжребрових м’язах (mm. intercostales) І–ІІ міжребрових просторів (spatia intercostalia);
- грудо–надплечова артерія (a. thoracoacromialis), яка кровопостачає:
- надплечовий відросток лопатки (acromion scapulae);
- надплечово–ключичний суглоб (art. acromioclavicularis);
- підключичний м’яз (m. subclavius);
- дельтоподібний м’яз (m. deltoideus);
- великий грудний м’яз (m. pectoralis major);
- малий грудний м’яз. (m .pectoralis minor).
У грудному трикутнику (trigonum pectorale) від пахвової артерії (a. axillaris) відходить:
- бічна грудна артерія (a. thoracica lateralis), яка кровопостачає передній зубчастий м’яз (m. serratus anterior) і віддає гілки до грудної залози (glandula mammaria).
У підгрудному трикутнику (trigonum subpectorale) від пахвової артерії відходять:
- підлопаткова артерія (a. subscapularis), яка розгалужується на:
- грудо–спинну артерію (a. thoracodorsalis), що кровопостачає:
- найширший м’яз спини (m. latissimus dorsi);
- великий круглий м’яз (m. teres major);
- огинальну артерію лопатки (a. circumflexa scapulae), що проходить через тристоронній отвір (foramen trilaterum) і кровопостачає:
- м’язи дорсальної поверхні лопатки (musculi faciei dorsalis scapulae);
- передня огинальна артерія плеча (a. circumflexa humeri anterior), що проходить попереду хірургічної шийки плечової кістки (collum chirurgicum humeri) і кровопостачає:
- плечовий суглоб (art.humeri);
- дельтоподібний м’яз (m.deltoideus);
- задня огинальна артерія плеча (a. circumflexa humeri posterior), що проходить через чотиристоронній отвір (foramen quadrilaterum) і, анастомозуючи з передньою огинальною артерією плеча (a. circumflexa humeri anterior), кровопостачає:
- плечовий суглоб (art .humeri);
- м’язи, що знаходяться навколо плечового суглоба (art. humeri).
Пахвові лімфатичні вузли (nodi lymphoidei axillares) є основними ділянковими лімфатичними вузлами верхньої кінцівки (nodi lymphoidei membri superioris regionales). Вони розташовані у жировій тканині пахвової порожнини (cavitas axillaris) біля її стінок і вздовж судинно–нервового пучка, утворюючи такі групи лімфатичних вузлів:
- верхівкові вузли (nodi apicales);
- плечові вузли; бічні вузли (nodi humerales; nodi laterales);
- підлопаткові вузли; задні вузли (nodi subscapulares; nodi posteriores);
- грудні вузли; передні вузли (nodi pectorales; nodi anteriores);
- центральні вузли (nodi centrales).
Усі ці вузли з’єднані між собою численними лімфатичними судинами і збирають лімфу від приносних лімфатичних судин з верхньої кінцівки (membrum superius), груді (mamma), стінки порожнини грудної клітки (paries cavitatis thoracis) і частини спини (dorsum).
Виносні лімфатичні судини пахвових лімфатичних вузлів утворюють з кожного боку підключичний стовбур (truncus subclavius).
Правий лімфатичний стовбур (truncus subclavius dexter) впадає у праву лімфатичну протоку (ductus lymphaticus dexter) або в одну із вен, що утворюють правий венозний кут (angulus venosus dexter).
Лівий підключичний стовбур (truncus subclavius sinister) впадає у шийну частину грудної протоки (pars cervicalis ductus thoracici) або в одну із вен, що утворює лівий венозний кут (angulus venosus sinister).
Плечова, ліктьова і променева артерії, їх хід, топографія і розподіл гілок на плечі, передпліччі і кисті.
Плечова артерія
(arteria brachialis)
Плечова артерія є безпосереднім продовженням пахвової артерії (a. axillaris) і, починаючись на рівні нижнього краю великого грудного м’яза (m. pectoralis major), проходить в присередній двоголовій борозні (sulcus bicipitalis medialis), а в ліктьовій ямці (fossa cubitalis) розгалужується на свої кінцеві гілки – променеву артерію (a. radialis) та ліктьову артерію (a. ulnaris).
Від плечової артерії (arteria brachialis) відходять:
1) глибока артерія плеча (a. profunda brachii), що починається від верхньої третини плечової артерії (a. brachialis), проходить разом з променевим нервом (n. radialis) через канал променевого нерва (canalis nervi radialis), де розгалужується на гілки:
- до задньої групи м’язів плеча (musculi brachii);
- до дельтоподібного м’яза (m. deltoideus).
Глибока артерія плеча (a. profunda brachii) розгалужується на:
- середню обхідну артерію (a. collateralis media);
- променеву обхідну артерію (a. collateralis radialis).
Ці артерії беруть участь в утворенні суглобової сітки ліктя (rete articulare cubiti);
2) верхня ліктьова обхідна артерія (a. collateralis ulnaris superior) починається від плечової артерії (a. brachialis) нижче глибокої артерії плеча (a. profunda brachii) і йде до задньоприсередньої поверхні ліктьового суглоба (facies posteromedialis articulationis cubiti), де анастомозує із задньою гілкою ліктьової поворотної артерії (ramus posterior arteriae recurrentis ulnaris);
3) нижня ліктьова обхідна артерія (a. collateralis ulnaris inferior) починається від плечової артерії (a. brachialis) в нижній її третині, йде до передньоприсередньої поверхні плечового суглоба (facies anteromedialis articulationis humeri), де анастомозує з передньою гілкою ліктьової поворотної артерії (ramus anterior arteriae recurrentis ulnaris).
Усі названі вище обхідні артерії (arteriae collaterales), анастомозуючи із поворотними артеріями (arteriae recurentes), формують ліктьову суглобову сітку (rete articulare cubiti), від якої кровопостачється:
- ліктьовий суглоб (art. cubiti);
- м’язи навколо ліктьового суглоба (art. cubiti).
Артерії передпліччя та кисті
(arteriae antebrachii et manus)
Передпліччя (antebrachium) і кисть (manus) кровопостачаються кінцевими гілками плечової артерії (a. brachialis) – променевою артерією (a. radialis) та ліктьовою артерією (a.ulnaris).
Променева артерія
(arteria radialis)
Вона лежить у променевій борозні передпліччя (sulcus radialis antebrachii) і, огинаючи шилоподібний відросток променевої кістки (processus styloideus radii), переходить на тильну ділянку кисті (regio dorsalis manus), а потім через перший міжкістковий простір (spatium interosseum primum) заходить на долоню (palma), де її кінцевий відділ, анастомозуючи з глибокою долонною гілкою (r. palmaris profundus) від ліктьової артерії (a. ulnaris), утворює глибоку долонну дугу (arcus palmaris profundus).
Від променевої артерії (arteria radialis) відходять:
- променева поворотна артерія (a. recurrens radialis), яка анастомозує з променевою обхідною артерією (a. collateralis radialis);
- поверхнева долонна гілка (r. palmaris superficialis), яка анастомозує з кінцевим відділом ліктьової артерії (a. ulnaris), утворюючи поверхневу долонну дугу (arcus palmaris superficialis), і м’язові гілки (rr. musculares), які кровопостачають м’язи передпліччя (musculi antebrachii);
- тильна зап’ясткова гілка (r. carpalis dorsalis) та долонна зап’ясткова гілка (r. carpalis palmaris), разом з однойменними гілками ліктьової артерії беруть участь в утворенні тильної зап’ясткової сітки (rete carpale dorsale) та долонної зап’ясткової сітки (rete carpale palmare);
- головна артерія великого пальця (a. princeps pollicis), яка розгалужується на три власні долонні пальцеві артерії (aa. digitales palmares propriae) до першого пальця (digitus primus) і променевої поверхні долонної ділянки другого пальця (facies radialis regionis palmaris digiti secundi).
Від тильної зап’ясткової сітки (rete carpale dorsale) відходять чотири тильні зап’ясткові артерії (aa. metacarpales dorsales), кожна з яких розгалужується на дві тильні пальцеві артерії (aa. digitales dorsales).
Тильні пальцеві артерії (aa. digitales dorsales) кровопостачають тильні поверхні ІІ–V пальців (facies dorsales digitorum secundi – quinti [ІІ–V]).
Ліктьова артерія
(arteria ulnaris)
Вона лягає в ліктьову борозну передпліччя (sulcus cubitalis antebrachii) і через канал зап’ястка (canalis carpi) виходить на долоню (palma), де своєю кінцевою частиною анастомозує з поверхневою долонною гілкою (r. palmaris superficialis) від променевої артерії (a. radialis) і утворює поверхневу долонну дугу (arcus palmaris superficialis).
Від ліктьової артерії відходять:
- ліктьова поворотна артерія (a. recurrens ulnaris), яка розгалужується на передню гілку (r. anterior) та задню гілку (r. posterior). Вони анастомозують із верхньою ліктьовою обхідною артерією (a. collateralis ulnaris superior) та нижньою ліктьовою обхідною артерією (a. collateralis ulnaris inferior) і беруть участь в утворенні ліктьової суглобової сітки (rete articulare cubiti);
- загальна міжкісткова артерія (a. interossea communis), що розгалужується на:
- передню міжкісткову артерію (a. interossea anterior);
- задню міжкісткову артерію (a. interossea posterior). Ці артерії кровопостачають глибоку частину м’язів передпліччя (pars profunda musculorum antebrachii) і беруть участь в утворенні сіток зап’ястка (retia carpalia).
Від задньої міжкісткової артерії (a. interossea posterior) відходить поворотна міжкісткова артерія (a. interossea recurrens), яка анастомозує із середньою обхідною артерією (a. collateralis media) і бере участь у формуванні ліктьової суглобової сітки (rete articulare cubiti);
- долонна зап’ясткова гілка (r. carpalis palmaris) та тильна зап’ясткова гілка (r. carpalis dorsalis), що беруть участь в утворенні відповідних зап’ясткових сіток (rete carpale palmare et rete carpale dorsale);
- глибока долонна гілка (r. palmaris profundus), яка анастомозує з кінцевим відділом променевої артерії (a. radialis), бере участь в утворенні глибокої долонної дуги (arcus palmaris profundus).
Від поверхневої долонної дуги (arcus palmaris superficialis) відходять три або чотири загальні долонні пальцеві артерії (aa. digitales palmares communes), з яких кожна розгалужується на дві власні долонні пальцеві артерії (aa. digitales palmares propriae).
Від глибокої долонної дуги (arcus palmaris profundus) відходять чотири долонні п’ясткові артерії (aa. metacarpales palmares), які дистально впадають у загальні долонні пальцеві артерії (aa. digitales palmares communes);
Гілки долонних п’ясткових артерій (rami arteriorum metacarpalium palmarium) за допомогою пронизних гілок (rr. perforantes) анастомозують з тильними п’ястковими артеріями (aa. metacarpales dorsales).
Поверхневі та глибокі вени, лімфатичні вузли та судини верхньої кінцівки.
Вени верхньої кінцівки
(venae membri superioris)
Вони поділяються на:
- поверхневі вени верхньої кінцівки (venae superficiales membri superioris);
- глибокі вени верхньої кінцівки (venae profundae membri superioris). Вони з’єднані між собою численними анастомозами і мають клапани.
Поверхневі вени верхньої кінцівки (venae superficiales membri superioris) розвинуті сильніше, ніж глибокі вени верхньої кінцівки (venae profundae membri superioris), вони формують:
- основну вену передпліччя (v. basilica antebrachii);
- головну вену передпліччя (v. cephalica antebrachii), які приймають кров від венозного сплетення тильної поверхні пальців;
- серединну вену передпліччя (v. mediana antebrachii).
Головна вена передпліччя
(v. cephalica antebrachii)
Головна вена передпліччя починається від променевого краю тильної венозної сітки кисті (margo radialis retis venosi dorsalis manus).
Із тильної ділянки кисті (regio dorsalis manus) вона переходить на передню поверхню променевого краю передпліччя (facies anterior marginis radialis antebrachii), лягає в бічну двоголову борозну плеча (sulcus bicipitalis lateralis brachii), потім в борозну (sulcus) між дельтоподібним м’язом (m. deltoideus) та великим грудним м’язом (m. pectoralis major) і впадає під ключицею (clavicula) в пахвову вену (v. axillaris).
Основна вена передпліччя
(v. basilica antebrachii)
Основна вена передпліччя збирає кров від ліктьового краю тильної венозної сітки кисті (margo ulnaris retis venosi dorsalis manus), проходить по ліктьовому краю передньої поверхні передпліччя (latus ulnare faciei anterioris antebrachii), іде по присередній двоголовій борозні плеча (sulcus bicipitalis medialis brachii) і впадає в одну із плечових вен (vv. brachiales).
Серединна вена ліктя
(v. mediana cubiti)
Серединна вена ліктя проходить косо в ділянці ліктьової ямки (fossa cubitalis) від головної вени (v. cephalica) до основної вени передпліччя (v. basilica antebrachii).
Глибокі вени верхньої кінцівки
(venae profundae membri superioris)
Глибокі вени верхньої кінцівки є подвійними, супроводжують однойменні артерії і починаються від:
- поверхневої долонної венозної дуги (arcus venosus palmaris superficialis);
- глибокої долонної венозної дуги (arcus venosus palmaris profundus).
Пахвова вена
(vena axillaris)
Пахвова вена є непарною, супроводжує однойменну артерію і переходить у підключичну вену (v.subclavia).
Лімфатичні судини і вузли верхньої кінцівки
(vasa lymphatica et nodi lymphoidei membri superioris)
Верхня кінцівка. Лімфатичні судини верхньої кінцівки можна розподілити па поверхневі та глибокі.
Поверхневі лімфатичні судини починаються в шкірі кисті, прямують разом з бічною і присередньою підшкірними венами верхньої кінцівки, часто перериваються в ліктьових вузлах {nodi cubitales). Далі впадають у nodi lumphoidei axillares.
Глибокі лімфатичні судини прямують разом з променевою, ліктьовою і плечовою артеріями (деякі судини закінчуються в ліктьових вузлах) і закінчуються в пахвових лімфатичних вузлах. У ці самі вузли надходить також лімфа від примолочно-залозистих (рагататтагіі) вузлів. Виносні судини пахвових лімфатичних вузлів, зливаючись між собою, утворюють справа та зліва підключичний стовбур, який, з'єднуючись з яремним стовбуром, справа утворює праву лімфатичну протоку (ductus lymphaticus dexter), а зліва впадає в грудну протоку (ductus thorocicus) (біля впадіння її у венозний кут).
На верхній кінцівці (membrum superius) знаходяться:
- поверхневі лімфатичні судини і вузли (vasa lymphatica superficialia et nodi membri superioris);
- глибокі лімфатичні судини і вузли (vasa lymphatica profundi et nodi membri superioris).
Поверхневі та глибокі лімфатичні судини підходять до:
- ліктьових вузлів (nodi cubitales);
- пахвових лімфатичних вузлів (nodi lymphoidei axillares).
Поверхневі лімфатичні судини верхньої кінцівки (vasa lymphatica superficialia membri superioris) проходять вздовж основної вени (v. basilica) та головної вени (v. cephalica) і складаються з:
- бічної групи;
- присередньої групи;
- середньої групи.
Бічні поверхневі лімфатичнi судини верхньої кінцівки (vasa lymphatica superficialia lateralia membri superioris) несуть лімфу від шкіри:
- І–ІІІ пальців кисті (digiti manus);
- променевого краю передпліччя (margo radialis antebrachii);
- бічної поверхні плеча (facies lateralis brachii).
Бічні поверхневі лімфатичнi судини верхньої кінцівки (vasa lymphatica superficialia lateralia membri superioris) йдуть до пахвових лімфатичних вузлів (nodi lymphoidei axillares).
Присередні поверхневі лімфатичні судини верхньої кінцівки (vasa lymphatica superficialia medialia membri superioris) несуть лімфу від шкіри:
- IV–V пальців кисті ліктьового краю передпліччя (digiti manus marginis ulnaris antebrachii);
- присередньої поверхні плеча (facies medialis brachii).
Присередні поверхневі лімфатичні судини верхньої кінцівки (vasa lymphatica superficialia medialia membri superioris) йдуть до ліктьових вузлів (nodi cubitales) та пахвових лімфатичних вузлів (nodi lymphoidei axillares).
Середні поверхневi лімфатичнi судини верхньої кінцівки (vasa lymphatica superficialia media membri superioris) несуть лімфу від передньої передплічної ділянки (regio antebrachii anterior) до ліктьової ямки (fossa cubitalis), частина з цих судин приєднується до бічних поверхневих лімфатичних судин (vasa lymphatica superficialia lateralia), частина – до присередніх лімфатичних поверхневих судин верхньої кінцівки (vasa lymphatica superficialia medialia membri superioris).
Поверхневі лімфатичні вузли верхньої кінцівки (nodi lymphoidei superficiales membri superioris) супроводжують поверхневі вени верхньої кінцівки (venae superficiales membri superioris).
Вони збирають лімфу від шкіри та підшкірної клітковини. Від них лімфа далі прямує до:
- ліктьових вузлів (nodi cubitales);
- пахвових лімфатичних вузлів (nodi lymphoidei axillares).
Глибокі лімфатичні судини та вузли верхньої кінцівки (vasa lymphatica profunda et nodi membri superioris) супроводжують глибокі великі судини верхньої кінцівки (membri superioris) і несуть лімфу до глибоких вузлів (nodi profundi) та поверхневих вузлів (nodi superficiales), а звідси до ліктьових вузлів (nodi cubitales) та пахвових лімфатичних вузлів (nodi lymphoidei axillares).
Ліктьові вузли (nodi cubitales) розташовані в ліктьовій ямці (fassa cubitalis) і поділяються на:
- поверхневі ліктьові вузли (nodi cubitales superficiales), що розташовані над фасцією;
- глибокі ліктьові вузли (nodi cubitales profundi), що розташовані під фасцією;
Ці вузли приймають частину лімфи від кисті (manus) і передпліччя (antebrachium), а їх виносні лімфатичні судини прямують до пахвових лімфатичних вузлів (nodi lymphoidei axillares).
У пахвові лімфатичні вузли (nodi lymphoidei axillares) впадають судини з:
- верхньої кінцівки (membrum superius);
- стінок грудної порожнини (parietes cavitatis thoracis);
- грудної залози (glandula mammaria).
Виносні судини з пахвових лімфатичних вузлів (nodi lymphoidei axillares) формують підключичний стовбур (truncus subclavius), лівий та правий.
Пахвові лімфатичні вузли (nodi lymphoidei axillares) є основними ділянковими лімфатичними вузлами верхньої кінцівки (nodi lymphoidei membri superioris regionales). Вони розташовані у жировій тканині пахвової порожнини (cavitas axillaris) біля її стінок і вздовж судинно–нервового пучка, утворюючи такі групи лімфатичних вузлів:
- верхівкові вузли (nodi apicales);
- плечові вузли; бічні вузли (nodi humerales; nodi laterales);
- підлопаткові вузли; задні вузли (nodi subscapulares; nodi posteriores);
- грудні вузли; передні вузли (nodi pectorales; nodi anteriores);
- центральні вузли (nodi centrales).
Усі ці вузли з’єднані між собою численними лімфатичними судинами і збирають лімфу від приносних лімфатичних судин з верхньої кінцівки (membrum superius), груді (mamma), стінки порожнини грудної клітки (paries cavitatis thoracis) і частини спини (dorsum).
Виносні лімфатичні судини пахвових лімфатичних вузлів утворюють з кожного боку підключичний стовбур (truncus subclavius).
Правий лімфатичний стовбур (truncus subclavius dexter) впадає у праву лімфатичну протоку (ductus lymphaticus dexter) або в одну із вен, що утворюють правий венозний кут (angulus venosus dexter).
Лівий підключичний стовбур (truncus subclavius sinister) впадає у шийну частину грудної протоки (pars cervicalis ductus thoracici) або в одну із вен, що утворює лівий венозний кут (angulus venosus sinister).
Топографія та розподіл гілок стегнової і підколінної артерій. Артерії гомілки та стопи. Анастомози між гілками артерій нижньої кінцівки.
Стегнова артерія
(femoralis)
Облітеруючі захворювання судин нижніх кінцівок (захворювання, що супроводжуються звуженням просвіту судини) займають перше місце за клінічним значенням і частотою та складають основну групу органічних артеріопатій, доступних хірургічному лікуванню. Для діагностики і лікування цих станів необхідно знати, насамперед нормальну анатомію судин, їх галуження та топографічні співвідношення.
Облітерація судин гомілки та ступні є ознакою облітеруючого ендартерііту, уражає переважно чоловіків віком 20-40 років і може стати причиною ампутацій кінцівки й інвалідності в молодому віці. Глибокі знання анатомії судин дають можливість майбутнім судинним хірургам більш точно ставити діагноз з даної патології, а також проводити різного роду профілактичні заходи, направлені на попередження розвитку патології судин.
Стегнова артерія (a. femoralis) є безпосереднім продовженням зовнішньої клубової артерії (a.iliaca externa), проходить під пахвинною зв’язкою (lig.inguinale) через судинну затоку (lacuna vasorum) у супроводі однойменної вени латерально, з'являється на передній ділянці стегна збоку від стегнової вени (v.femoralis).
Далі стегнова артерія (a. femoralis) лягає в клубово–гребінну борозну (sulcus iliopectineus), проходить вниз по передній стегновій ділянці (regio femoris anterior) в стегновій борозні (sulcus femoralis) і заходить у привідний канал (canalis adductorius), через який проникає в підколінну ямку (fossa poplitea), де продовжується в підколінну артерію (a. poplitea).
Стегнова артерія проектується на передню поверхню шкіри стегна уздовж прямої лінії, що з'єднує точку на межі між середньою та внутрішньою третинами lig. inguinale з присереднім надвиростком стегнової кістки.
Ближче до поверхні вона розташована під пахвинною зв'язкою, де, притискаючи судину до верхньої гілки лобкової кістки, легко промацується її пульсація.
Від стегнової артерії (a. femoralis) відходять:
- поверхнева надчеревна артерія (a. epigastrica superficialis), яка відходить від стегнової артерії безпосередньо під пахвинною зв'язкою, потім проходить на передню стінку живота (paries anterior abdоminis) у підшкірній клітковині, піднімається догори в напрямку пупка і кровопостачає:
- нижній відділ апоневроза зовнішнього косого м’яза живота;
- шкіру над апоневрозом зовнішнього косого м’яза живота;
- поверхнева огинальна артерія клубової кістки (a. circumflexa ilii superficialis) у більшості випадків починається спільним стовбуром з попередньою артерією, тягнеться паралельно до пахвинної зв'язки назовні і догори, розгалужуючись:
- у м’язах (musculi) та шкірі (cutis) біля верхньої передньої клубової ості (spina iliaca anterior superior);
- поверхнева зовнішня соромітна артерія (a. pudenda externa superficialis);
- глибока зовнішня соромітна артерія (a. pudenda externa profunda);
Поверхнева і глибока зовнішні соромітні артерії: розгалужується на:
- передні губні гілки (rr. labiales anteriores) до великих соромітних губ (labia majora pudendi) у жінок;
- передні калиткові гілки (rr. scrotales anteriores) до калитки (scrotum) у чоловіків;
- пахвинні гілки (rr. inguinales);
- глибока стегнова артерія (a. femoris profunda)
відходить від заднього півкола стегнової артерії на 3 — 4 см нижче пахвинної зв'язки, проходить вглиб і вниз у супроводі однойменної вени, утворюючи гілки: прпсередню артерію, що огинає стегно (a. circumflexa femoris medialis), що несе кров до привідних м'язів стегна і кульшового суглоба; бічну артерію, що огинає стегно (a. circumflexa femoris lateralis), яка живить чотириголовий і кравецький м'язи стегна, м'яз — натягач широкої фасції і середній сідничний м'яз, стегнову кістку, капсулу кульшового суглоба та відповідні ділянки шкіри; пронизні артерії (аа. perforates) — три досить великих стовбури, що постачають кров'ю більшу частину м'язів задньої групи стегна і стегнову кістку.
Від глибокої стегнової артерії (a. femoris profunda) відходять:
- присередня огинальна артерія стегна (a. circumflexa femoris medialis);
- бічна огинальна артерія стегна (a. circumflexa femoris lateralis);
- три пронизні артерії (aa. perforantes), що кровопостачають м’язи заднього відділу стегна (musculi compartimenti femoris posterioris);
- низхідна колінна артерія (a. descendens genus) відходить від стегнової артерії (a. femoralis) у привідному каналі (canalis adductorius), виходить на передню поверхню стегна (facies anterior femoris) через привідний розтвір (hiatus adductorius) цього каналу і опускається до колінного суглоба (art. genus), де бере участь в утворенні суглобової колінної сітки (rete articulare genus), постачає кров'ю т. vastus medialis і articulatio genus.
Дистальні гілки глибокої артерії стегна широко сполучаються між собою і з гілками підколінної артерії, що дуже важливо для розвитку обхідного кровообігу в разі перев'язування стегнової артерії нижче відходження глибокої артерії стегна.
Численні м'язові гілки середнього н дрібного калібру відходять від стегнової артерії до прилеглих м'язів.
Підколінна артерія
(arteria poplitea)
Підколінна артерія є безпосереднім продовженням стегнової артерії (a. femoralis) після виходу останньої через нижній (задній) отвір привідного каналу, проходить попереду великогомілкового нерва (n. tibialis) та підколінної вени (v. poplitea).
Артерія спускається зверху донизу, розташовуючись у глибині підколінної ямки, де її супроводжує однойменна вена (проходить більш поверхнево) і великогомілковий нерв, який лежить безпосередньо під фасцією. і на рівні нижнього краю підколінного м’яза (margo inferior musculi poplitei) розгалужується на:
- передню великогомілкову артерію (a. tibialis anterior);
- задню великогомілкову артерію (a. tibialis posterior).
Від підколінної артерії відходять такі гілки:
- бічна верхня колінна артерія (a. superior lateralis genus);
- присередня верхня колінна артерія (a. superior medialis genus);
- середня колінна артерія (a. media genus);
- бічна нижня колінна артерія (a. inferior lateralis genus);
- присередня нижня колінна артерія (a. inferior medialis genus);
- литкові артерії (aa. surales).
Усі ці артерії беруть участь у кровопостачанні колінного суглоба (art. genus) та м’язів (musculi) навколо нього.
Вони беруть участь в утворенні:
- суглобової колінної сітки (rete articulare genus);
- наколінкової сітки (rete patellare).
Усі ці гілки разом з низхідною артерією коліна (від стегнової артерії) та гілками передньої великогомілкової артерії утворюють навколо коліна густу суглобову сітку коліна (rete articularе genus), що постачає кров'ю м'які тканини, кістки, м'язи та внутрішньосуглобові утвори колінного суглоба.
Підколінна артерія (a. poplitеa) спускається зверху донизу, розташовуючись у глибині підколінної ямки, де її супроводжує однойменна вена (проходить більш поверхнево) і великогомілковий нерв, який лежить безпосередньо під фасцією. Далі артерія розгалужується на передню та задню великогомілкові артерії.
Артерії гомілки та стопи
Задня великогомілкова артерія
(arteria tibialis posterior)
Задня великогомілкова артерія (a. tibialis posterior) є продовженням підколінної артерії (a. poplitea), проходить у гомілково–підколінному каналі (canalis cruropopliteus) і виходить з–під присереднього краю камбалоподібного м’яза (margo medialis musculi solei) позаду присередньої кісточки (malleolus medialis),
проходить в окремому фіброзному каналі під тримачем м’язів–згиначів (retinaculum musculorum flexorum) на підошву (planta), де розгалужується на:
- присередню підошвову артерію (a. plantaris medialis);
- бічну підошвову артерію (a. plantaris lateralis).
Гілками задньої великогомілкової артерії (a. tibialis posterior) є:
1. Малогомілкова огинальна гілка (ramus circumflexus fibularis; ramus circumflexus peronealis), що відходить від початку задньої великогомілкової артерії (a. tibialis posterior) і, огинаючи головку малогомілкової кістки (caput fibulae), приєднується до суглобової колінної сітки (rete articulare genus).
2. Mалогомілкова артерія (a. fibularis; a. peronea), що проходить у нижньому м’язово–малогомілковому каналі (canalis musculoperoneus inferior), кровопостачає малогомілкові м’язи (musculi fibulares; musculi peronei) і позаду бічної кісточки (malleolus lateralis) розгалужується на:
- бічні кісточкові гілки (rr. malleolares laterales), які беруть участь в утворенні бічної кісточкової сітки (rete malleolare laterale);
- п’яткові гілки (rr. calcanei), приймають участь в утворенні п’яткової сітки (rete calcaneum);
- сполучну гілку (r. communicans), яка сполучає малогомілкову артерію (a. fibularis) із задньою великогомілковою артерією (a. tibialis posterior).
3. Присередні кісточкові гілки (rr. malleolares mediales), що беруть участь в утворенні присередньої кісточкової сітки (rete malleolare mediale).
4. М’язові гілки (rr. musculares) кровопостачають:
- глибокі м’язи та поверхневі м’язи заднього відділу гомілки (musculi profundi et superficiales compartimenti cruris posterioris).
5. Живильна артерія великогомілкової кістки (a. nutricia tibiae; a. nutriens tibiae);
6. Бічна підошвова артерія (a. plantaris lateralis), що є однією з кінцевих гілок задньої великогомілкової артерії (a.tibialis posterior), лежить в бічній підошвовій борозні (sulcus plantaris lateralis), прямує присередньо і, анастомозуючи з глибокою підошвовою артерією (a.plantaris profunda), яка відходить від тильної артерії стопи (a.dorsalis pedis), утворює глибоку підошвову дугу (arcus plantaris profundus).
Бічна підошвова артерія (a. plantaris lateralis) віддає чотири підошвові плеснові артерії (aa. metatarsales plantares), які переходять у загальні підошвові пальцеві артерії (aa. digitales plantares communes).
Кожна з цих артерій (aa. digitales plantares communes) розгалужується на дві власні підошвові пальцеві артерії (aa. digitales plantares propriae), які кровопостачають на підошві (planta) шкіру з обох боків відповідних пальців стопи (cutis digitorum pedis).
7. Присередня підошвова артерія (a. plantaris medialis), що є однією з кінцевих гілок задньої великогомілкової артерії (a. tibialis posterior), має глибоку гілку (ramus profundus) і поверхневу гілку (ramus superficialis), лягає у присередню підошвову борозну (sulcus plantaris medialis) та кровопостачає присередні м’язи підошви (musculi mediales plantae), анастомозуючи з першою тильною плесновою артерією (a. metatarsalis dorsalis prima).
8. Передня великогомілкова артерія (a. tibialis anterior), що відходить від підколінної артерії (a. poplitea) в підколінній ямці (fossa poplitea), заходить в гомілково–підколінний канал (canalis cruropopliteus) і відразу виходить з нього через верхній відділ міжкісткової перетинки (membrana interossea).
Передня великогомілкова артерія
(a. tibialis anterior)
Передня великогомілкова артерія (a. tibialis anterior) через передній отвір гомілково-підколінного каналу потрапляє в передню ділянку гомілки, де спускається між т. tibialis anterior і т. extensor digitorum по передній поверхні міжкісткової мембрани (facies anterior membranae interosseae) між м’язами переднього відділу гомілки (musculi compartimenti cruris anterioris) і, проходячи під верхнім тримачем м’язів–розгиначів (retinaculum musculorum extensorum superius) та під нижнім тримачем м’язів–розгиначів (retinaculum musculorum extensorum inferius), продовжується на стопу під назвою тильної артерії стопи (a. dorsalis pedis). Артерію супроводжують дві вени і глибокий малогомілковий нерв.
Від передньої великогомілкової артерії (a. tibialis anterior) відходять наступні гілки:
- задня поворотна великогомілкова артерія (a. recurrens tibialis posterior), що бере участь в утворенні суглобової колінної сітки (rete articulare genus);
Ці судини, піднімаючись догори, беруть участь в утворенні суглобової сітки коліна;
- передня поворотна великогомілкова артерія (a. recurrens tibialis anterior), що бере участь в утворенні суглобової колінної сітки (rete articulare genus);
- м’язові гілки (rr. musculares), які кровопостачають м’язи (musculi) переднього відділу гомілки (compartimentum cruris anterius) , кістки та шкіру гомілки;
- передня бічна кісточкова артерія (a. malleolaris anterior lateralis), що бере участь в утворенні бічної кісточкової сітки (rete malleolare laterale);
- передня присередня кісточкова артерія (a. malleolaris anterior medialis), що бере участь в утворенні присередньої кісточкової сітки (rete malleolare mediale).
Тильна артерія стопи
(arteria dorsalis pedis)
Тильна артерія стопи (a. dorsalis pedis) є продовженням передньої великогомілкової артерії (a. tibialis anterior),
проходить у першому міжкістковому проміжку (spatium interosseum primum), де розгалужується на:
- першу тильну плеснову артерію (a. metatarsalis dorsalis prima);
- глибоку підошвову артерію (a. plantaris profunda).
Перша тильна плеснова артерія (a. metatarsalis dorsalis prima) розгалужується на три тильні пальцеві артерії (aa. digitales dorsales), які йдуть з боків тильної поверхні великого пальця стопи (facies dorsalis hallucis) і присереднього боку другого пальця (facies medialis digiti secundi).
Глибока підошвова артерія (a. plantaris profunda) проходить через перший міжплесновий проміжок (spatium intermetatarsale primum) на підошву (planta) і, анастомозуючи з бічною підошвовою артерією (a. plantaris lateralis), утворює глибоку підошвову дугу (arcus plantaris profundus).
Тильна артерія стопи (a. dorsalis pedis) має такі гілки:
- бічну заплеснову артерію (a. tarsalis lateralis);
- присередню заплеснову артерію (a. tarsalis medialis) до бічного краю стопи (margo lateralis pedis) і присереднього краю стопи (margo medialis pedis);
- дугоподібну артерію (a. arcuata), від якої відходять:
- І–ІV тильні плеснові артерії (aa. metatarsales dorsales prima – quarta [І–ІV]).
Кожна з І–ІV тильних плеснових артерій (aa. metatarsales dorsales prima – quarta [І–ІV]) поділяється на дві тильні пальцеві артерії (aa. digitales dorsales), які кровопостачають тильні поверхні сусідніх пальців (facies dorsales digitorum).
Пульсацію тильної артерії стопи (a. dorsalis pedis) можна промацати притискаючи судину до медіальної клиновидної кістки між сухожилками м”язів довгого розгинача великого пальця і довгого розгинача пальців, де артерія проходить під шкірою.
Поверхневі і глибокі вени та лімфатичні вузли і судини нижньої кінцівки.
Вени нижньої кінцівки
(venae membri inferioris)
Вени нижньої кінцівки поділяються на:
- поверхневі вени нижньої кінцівки (venae superficiales membri inferioris);
- глибокі вени нижньої кінцівки (venae profundae membri inferioris).
Глибокі вени є парними і супроводжують однойменні артерії.
Лише підколінна вена (v. poplitea) та стегнова вена (v. femoralis) є непарними.
До поверхневих вен нижньої кінцівки (venae superficiales membri inferioris) належать:
- велика підшкірна вена (v. saphena magna), що має численні клапани, починається попереду присередньої кісточки (malleolus medialis), де приймає притоки від присередньої частини тилу стопи (pars medialis dorsi pedis). Вона є продовженням присередньої крайової вени (v. marginalis medialis), йде разом з підшкірним нервом (n. saphenus) по присередній поверхні гомілки вгору, проходить по присередній поверхні стегна до підшкірного розтвору (hiatus saphenus), де пронизує дірчасту фасцію (fascia cribrosa) і впадає у стегнову вену (v. femoralis).
Велика підшкірна вена (v. saphena magna) має численні підшкірні притоки:
- від передньо–присередньої поверхні гомілки (crus);
- від стегна (femur);
- від зовнішніх статевих органів (organa genitalia externa);
- мала підшкірна вена (v. saphena parva) має численні клапани і збирає кров від тильної венозної дуги стопи (arcus venosus dorsalis pedis) і є продовженням бічної крайової вени (v. marginalis lateralis). Вона проходить позаду бічної кісточки (malleolus lateralis), лягає в борозну між бічною головкою та присередньою головкою литкового м’яза (caput laterale et caput mediale musculi gastrocnemii) і в підколінній ямці (fossa poplitea) впадає в підколінну вену (v. poplitea).
До глибоких вен нижньої кінцівки (venae profundae membri inferioris) належать:
- стегнова вена (v. femoralis);
- глибока стегнова вена (v. profunda femoris), притоками якої є:
- при середні огинальни стегнові вени (vv. circumflexae femoris mediales);
- бічні згинальні стегнові вени (vv. circumflexae femoris laterales);
- пронизні вени (vv. perforantes);
- підколінна вена (v. poplitea), яка має наступні притоки:
- литкові вени (vv. surales);
- колінні вени (vv. geniculares);
- передні великогомілкові вени (vv. tibiales anteriores);
- задні великогомілкові вени (vv. tibiales posteriores);
- малогомілкові вени (vv.fibulares).
Лімфатичні судини і вузли нижньої кінцівки
(vasa lymphatica et nodi lymphoidei membri inferioris)
Лімфатичні судини на нижній кінцівці (membrum inferius) поділяються на:
- поверхневі лімфатичні судини (vasa lymphatica superficialia), які проходять під шкірою над поверхневою фасцією і збирають лімфу від шкіри і підшкірної клітковини;
- глибокі лімфатичні судини (vasa lymphatica profunda), які проходять поряд з глибокими кровоносними судинами (vasa sanguinea profunda), і збирають лімфу від м’язів, суглобів і кісток.
Лімфатичні вузли (nodi lymphoidei) на нижній кінцівці (membrum inferius) є такі:
- підколінні вузли (nodi poplitei), переважно є один лімфовузол;
- пахвинні лімфатичні вузли (nodi lymphoidei inguinales), які в свою чергу поділяються на:
- поверхневі пахвинні вузли (nodi inguinales superficiales);
- глибокі пахвинні вузли (nodi inguinales profundi).
Поверхневі пахвинні вузли (nodi inguinales superficiales) розташовуються вздовж пахвинної зв’язки (lig. inguinale) і лежать на поверхневому листку широкої фасції стегна (lamina superficialis fasciae latae).
Їх виносні судини впадають до глибоких пахвинних вузлів (nodi inguinales profundi), а потім лімфа потрапляє до зовнішніх клубових вузлів (nodi iliaci externi), які супроводжують однойменні артерії (aa. iliacae externae).
Глибокі пахвинні вузли (nodi inguinales profundi) розміщені під широкою фасцією стегна (fascia lata femoris) у межах стегнового трикутника (trigonum femorale) у ділянці підшкірного розтвору (hiatus saphenus).
У стегновому кільці (anulus femoralis) на присередній поверхні стегнової вени (facies medialis venae femoralis) розташований верхній з цих вузлів – вузол Пирогова–Розенмюллера.
Виносні судини глибоких пахвинних вузлів (nodi inguinales profundi) прямують до зовнішніх клубових вузлів (nodi iliaci externi).
Підколінні вузли (nodi poplitei) поділяються на:
- поверхневі вузли (nodi superficiales);
- глибокі вузли (nodi profundi).
Поверхневі підколінні вузли (nodi poplitei superficiales) розташовані над підколінною фасцією навколо малої підшкірної вени (v. saphena parva) поблизу місця її впадіння у підколінну вену (v. poplitea). У ці вузли притікає лімфа із поверхневих лімфатичних судин задньої групи і частково із бічної групи гомілки.
Виносні судини цих вузлів (nodi superficiales) прямують до глибоких пахвинних вузлів (nodi inguinales profundi).
Глибокі підколінні вузли (nodi poplitei profundi) розміщені між підколінною артерією (a. poplitea) та капсулою колінного суглоба (capsula articulationis genus).
Приносні судини глибоких підколінних вузлів (nodi poplitei profundi) збирають лімфу із:
- поверхневих лімфатичних судин (vasa lymphatica superficialia) задньої та присередньої поверхні гомілки (facies posterior et media cruris);
- глибоких лімфатичних судин (vasa lymphatica profunda), які можуть перериватись в наступних непостійних лімфатичних вузлах (nodi lymphoidei):
- передньому великогомілковому вузлі (nodus tibialis anterior);
- задньому великогомілковому вузлі (nodus tibialis posterior);
- малогомілковому вузлі (nodus fibularis).
Виносні судини глибоких підколінних вузлів (nodi poplitei profundi) закінчуються в глибоких пахвинних вузлах (nodi inguinales profundi).
Поверхневі лімфатичні судини нижньої кінцівки (vasa lymphatica superficialia membri inferioris) формуються з капілярних сіток шкіри та підшкірної клітковини і утворюють:
- присередню групу судин;
- бічну групу судин;
- задню групу судин.
Присередня група поверхневих лімфатичних судин нижньої кінцівки (vasa lymphatica superficialia membri inferioris) починається в шкірі:
- І, ІІ, ІІІ пальців стопи (digiti pedis);
- присереднього краю стопи (margo medialis pedis);
- присередньої поверхні гомілки (facies medialis cruris).
Ці судини йдуть вздовж великої підшкірної вени (v. saphena magna) і впадають у поверхневі пахвинні вузли (nodi inguinales superficiales).
Бічна група поверхневих лімфатичних судин нижньої кінцівки (vasa lymphatica superficialia membri inferioris) формується в ділянці:
- IV та V пальців стопи (digiti pedis);
- бічної частини тилу стопи (pars lateralis dorsi pedis);
- бічної поверхні гомілки (facies lateralis cruris).
Ці судини, дещо нижче колінного суглоба (articulatio genus) приєднуються до присередньої групи поверхневих лімфатичних судин нижньої кінцівки (vasa lymphatica superficialia membri inferioris).
Задня група поверхневих лімфатичних судин нижньої кінцівки (vasa lymphatica superficialia membri inferioris) починається:
- в шкірі п’яткової ділянки (cutis regionis calcaneae);
- в шкірі підошви бічного краю стопи (cutis plantae marginis lateralis pedis).
Задня група поверхневих лімфатичних судин нижньої кінцівки (vasa lymphatica superficialia membri inferioris) прямує за ходом малої підшкірної вени (v. saphena parva) і впадає в підколінні лімфатичні вузли (nodi lymphoidei poplitei).Глибокі лімфатичні судини нижньої кінцівки (vasa lymphatica profunda membri inferioris) збирають лімфу від:
- м’язів (musculi);
- суглобів (articulationes);
- синовіальних піхв (vaginae synoviales);
- кісток (ossa);
- нервів (nervi).
Глибокі лімфатичні судини нижньої кінцівки (vasa lymphatica profunda membri inferioris) супроводжують артерії і глибокі вени гомілки (arteriae et venae profundae cruris) та вени стегна (venae profundae femoris). Вони впадають в глибокі пахвинні вузли (nodi inguinales profundi).
Матеріали підготувала доцент О.М. Киричок.