1. Лімфатичні судини і вузли органів і стінок грудної порожнини. Грудна і права лімфатичні протоки.
2. Грудна частина симпатичного стовбура і грудний відділ блукаючого нерва. Міжреберні нерва. Іннервація стінок та органів грудної порожнини.
3.Черевна аорта. Пристінкові і нутряні гілки.
ЗАНЯТТЯ 29.
Тема 1.Лімфатичні судини і вузли органів і стінок грудної порожнини. Грудна і права лімфатичні протоки.
Лімфатична система
(systema lymphoideum)
Синонімом сукупності органів лімфатичної системи є органи імунної системи та кровотворення (organa systematis immunis et haemopoёsis).
До лімфатичної системи (systema lymphoideum) належать:
- імунна система;
- органи кровотворення;
- система лімфатичних судин та вузлів.
Лімфа (lympha) – це безбарвна прозора рідина, що за своїм складом наближається до плазми крові і виводить із організму та тканин продукти обміну речовин, антигени і токсини.
Функція лімфатичної системи (systema lymphoideum):
- проведення лімфи від тканин до венозного русла (транспортна, резорбційна, дренажна);
- лімфопоез (кістковий мозок, загруднинна залоза, лімфатичні вузли, лімфоїдні вузлики, зокрема, у білій пульпі селезінки і червоподібному відростку);
- імунна, яка забезпечує процеси конкретної імунної відповіді на антигени;
- бар’єрна (знешкодження чужорідних частинок, що проникли в організм).
По лімфатичній системі розповсюджуються злоякісні клітини (метастазування – metastasis).
Лімфатична система (systema lymphoideum) має деякі структурні особливості, що притаманні венозній системі:
- судини мають клапани;
- лімфа тече від тканин у венозну систему, а потім до серця.
Ознаки, які відрізняють лімфатичну систему (systema lymphoideum) від венозної:
- на шляху лімфатичних судин розміщені численні лімфатичні вузли;
- лімфатична система являє собою систему трубок (судин), які замкнуті з одного боку (є ”сліпими” капілярами), а з другого – відкриваються у венозне русло.
Лімфатичні судини відсутні в:
- центральній нервовій системі (systema nervosum centrale);
- селезінковій пульпі (pulpa splenica; pulpa lienalis);
- епітелії шкіри (epitelium cutis; epitelium dermatis);
- хрящовій тканині (textus cartilagineus);
- рогівці (cornea);
- кришталику (lens);
- плаценті (placenta);
- гіпофізі (hypophysis);
- внутрішньому вусі (auris interna).
Судинна частина лімфатичної системи складається із:
- лімфокапілярних судин (vasa lymphocapillaria), або лімфатичних капілярів.
- лімфатичних судин (vasa lymphatica);
- лімфатичних стовбурів (trunci lymphatici)
Грудна протока (ductus thoracicus) і права лімфатична протока (ductus lymphaticus dexter): t — v. jugularis interna dextra: 2 - v. Brachiocephalics dextra; J - v. brachiocephalic;! sinistra; 4 - v. jugularis interna sinistra: 5 — v. subclavia sinistra; Ct — ductus thoracicus; 7 — v. hemiazygos accessorial 8 — v. hemiazygos; 9 — vasa lymphatica iliaci; 10 — v. cava inferior; It — cisterna chyli; 12 — v. azygos; 13 — v. cava superior; 14 -v. subclavia dextra; /5 - ductus lymphaticus dexter (ductus thoracicus dexter).
- лімфатичних проток (ductus lymphatici), на шляху яких знаходяться лімфатичні вузли (nodi lymphoidei).
Лімфатичні капіляри: в очеревині діафрагми; 6 - у легеневій плеврі; в — у слизовій оболонці товстої кишки; і — у слизовій оболонці жовчного міхура; 0 — у стінці нижньої порожнистої вени.
Лімфокапілярні судини (vasa lymphocapillaria), або лімфатичні капіляри, мають бічні випини, замкнуті сітки (retia lymphocapillaria). Їх просвіт нерівномірний: мають розширення до 100–200 мкм, які чергуються із звуженням діаметра до 8–10 мкм.
В об’ємних органах (нирки, печінка) вони мають тримірну будову.
У плоских органах (порожнисті органи) вони розташовані у площині стінки цих органів.
Їх стінка складається з одного шару ендотеліальних клітин і базальної мембрани.
Лімфатичні судини (vasa lymphatica) поділяються на:
- внутрішньоорганні судини;
- позаорганні судини, які за розташуванням є:
- глибокими судинами (vasa lymphatica profunda);
- поверхневими судинами (vasa lymphatica superficialia).
Лімфатичні судини (vasa lymphatica) мають лімфатичні заслінки (valvulae lymphaticae) – клапани, стінка яких складається з наступних шарів:
- ендотеліального (внутрішня оболонка);
- м’язового;
- зовнішнього (зовнішня оболонка).
Лімфатичні судини та регіонарні вузли черевної порожнини (за Г. М. Йосифовим) — nodi lymph, colic! dcxtri; 2 — nodi lymph, colic) mcdii; 3 — n«li lymph, colici sinistri; -I — nodi lymph, lumbalcs sinistri (preaortic)); 5 - nodi lymph, sigmoldcl; в - nodi lymph. mcscntcrici inferiores; 7 — nodi lymph, rcctales supcriores; J! — nodi lymph, lumbalcs dcxtri (prccavalcs); 9 — nodi lymph. mcscntcrici.
Лімфатичні вузли (nodi lymphoidei; nodi lymphatici; lymphonodi) розташовуються за ходом лімфатичних судин. Вони є вторинними лімфатичними органами (organa lymphoidea secundaria) – органами лімфопоезу (lymphopoёsis) і утворення антитіл, виконують роль лімфоретикулярного фільтру.
Розрізняють такі лімфатичні вузли:
- ділянкові лімфатичні вузли (nodi lymphoidei regionales), або регіонарні вузли – вузли, до яких лімфатичні судини несуть лімфу з певної ділянки тіла чи органа;
- вузли, що мають назву тих кровоносних судин, біля яких розташовуються (наприклад: черевні, клубові);
- поверхневі вузли;
- глибокі вузли, що залягають під фасцією;
- нутрощеві вузли, що розташовані в порожнинах тіла, біля органів, від яких до них потрапляе лімфа;
- пристінкові вузли, що розташовані біля стінок порожнин тіла.
Зовні кожний лімфатичний вузол вкритий капсулою (capsula), від якої всередину вузла відходять перекладки – трабекули (trabeculae).
На поверхні лімфатичного вузла є втиснення – ворота (hilum), через які у вузол входять артерії та нерви, а виходять вени та виносні лімфатичні судини.
Лімфатичний вузол побудований із строми і паренхіми (stroma et parenchyma).
Строма вузла складається із сітчастої (ретикулярної) тканини, в петлях якої розташовані клітини крові, головним чином з різних субпопуляцій Т– і В–лімфоцитів (lymphocyti).
Паренхіма вузла представлена:
- кірковою речовиною (cortex);
- мозковою речовиною (medulla), що утворюють Т– і В–залежні зони.
Кіркова речовина лімфатичного вузла (cortex nodi lymphoidei). У периферійній частині кіркової речовини розташовані численні лімфоїдні вузлики (noduli lymphoidei), які складаються з В–лімфоцитів.
Тому ці структури називають В–залежними зонами. У світлих центрах вузликів відбувається антигенозалежна диференціація і проліферація різних субпопуляцій Т– і В–лімфоцитів.
Глибокі відділи кіркової речовини, що межують з мозковою речовиною (medulla), називаються паракортикальною зоною.
Це Т–залежна зона, бо там містяться первинно субпопуляції Т–лімфоцитів. У цій зоні, в основному, здійснюється рециркуляція лімфоцитів через посткапілярні венули.
Мозкова речовина лімфатичного вузла (medulla nodi lymphoidei) представлена мозковими тяжами, що мають різноманітну форму.
У мозкових тяжах переважають В–лімфоцити, зокрема, В–ефектори – плазмоцити, що виробляють антитіла.
Тому мозкові тяжі називають В–зоною.
Паренхіма лімфатичного вузла пронизана численними лімфатичними проміжними синусами (sinus intermedii lymphoidei), що складаються з:
- кіркових проміжних лімфатичних синусів (sinus intermedii lymphoidei corticales);
- мозкових проміжних лімфатичних синусів (sinus intermedii lymphoidei medullares).
Через проміжні лімфатичні синуси (sinus intermedii lymphoidei) лімфа протікає від крайового синуса (sinus marginalis), що розташований під капсулою, до ворітного синуса, а звідти – у виносні лімфатичні судини.
Отже, до опуклого боку лімфатичного вузла (nodus lymphoideus) лімфа поступає по приносних судинах (vasa afferentia), проходить через проміжні синуси (sinus intermedii), а з них – у виносні судини (vasa efferentia), які прямують до лімфатичних вузлів або стовбурів і проток.
ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗПОДІЛУ ЛІМФАТИЧНИХ СУДИН І ВУЗЛІВ
1. В лімфатичній системі лімфа тече в більшій частині тіла (в тулубі і кінцівках) проти напряму сили тяжіння і тому, як і у венах, повільніше, ніж в артеріях.
Баланс крові в серці досягається тим, що більш широке в своїй масі, ніж артеріальне, венозне русло доповнюється лімфатичним, яке впадає в нього. Велика ширина лімфатичного русла забезпечується великим числом лімфатичних судин.
2. Лімфатичні (лімфоносні) судини соми діляться на поверхневі і глибокі. Поверхневі судини, що лежать під шкірою, супроводжують підшкірні вени і поверхневі нерви.
Глибокі лімфатичні судини йдуть в судинно-нервових пучках паралельно лежачим в них артеріям, глибоким венам і нервам. Тому вони підкоряються тим же законам, що і супроводжувані ними артерії.
3. Всі лімфатичні судини йдуть по найкоротшій відстані від місця їх виникнення до реґіонарних лімфатичних вузлів.
4. Лімфатичні судини соми йдуть паралельно кісткам. Приклад: міжреберні лімфатичні судини, що йдуть уздовж ребер.
5. В тих областях тіла, які зберігають сегментарну будову, лімфатичні судини і вузли також розташовуються сегментарно, наприклад в міжреберних проміжках.
6. Відповідно розподілу організму на органи тваринного і рослинного життя лімфатичні вузли діляться на соматичні і вісцеральні.
7. Лімфатичні вузли (соматичні) розташовуються в рухомих місцях: на згинальних поверхнях суглобів, рух в яких сприяє просуванню лімфи. Наприклад, на верхній кінцівці - в пахвовій і ліктьовій ямках, на нижній - в підколінній ямці і паховій області, в шийному і поперековому відділах хребетного стовпа.
8. Лімфатичні вузли (вісцеральні) лежать біля воріт органів.
9. Велика частина лімфатичних вузлів розташовується за принципом двосторонньої симетрії. Проте, за даними М.Р. Сапіна, наголошується різниця в кількості і розмірах лімфатичних вузлів, що лежать в правій і лівій половинах тіла: справа їх більше, ніж зліва. Асиметрія лімфатичних вузлів у людини відображає загальні особливості будови людини у зв'язку з переважно правостороннім розвитком органів, особливо кінцівок. За даними досліджень останніх років (Трясучев П.М., 1980-1983), лімфатичні вузли мають регіонарні, видові і екологічні особливості .
КОЛАТЕРАЛЬНИЙ ТІК ЛІМФИ
При закупорці або перерізанні лімфатичних судин, а також при оперативному видаленні лімфатичних вузлів, закупорці їх раковими клітинами або уражені їх хронічними запальними процесами порушується природна прохідність лімфатичного русла, внаслідок чого лімфа не може текти звичайним шляхом. Проте лімфатична система має в своєму розпорядженні функціональні пристосування, завдяки яким порушений тік лімфи відновлюється. В цих випадках сусідні додаткові лімфатичні судини, що не були раніше головними шляхами відтоку лімфи з даного органу або частини тіла, тепер включаються в цей відтік і стають основними або навіть єдиними його шляхами. В результаті лімфа починає текти по бічних, обхідних шляхах. Такий рух лімфи тому називається обхідним, або колатеральним, лімфотоком (мал. 261).
В розвитку обхідного лімфотоку при перетині основних колекторів або видаленні вузлів можна намітити три етапи:
а) ранній період (перші тижні після порушення основного шляху лімфотоку). В цей час основний шлях не функціонує. Лімфа використовує вже існуючі в звичайних умовах колатералі: крім того, виявляються нові обхідні шляхи за рахунок розширення під натиском лімфи вузьких каналів лімфатичних сіток. Таким чином, в цей період лімфа відводиться лише по обхідних шляхах в сусідні лімфатичні вузли;
б) середній період (3-6 тижнів після порушення основного шляху). В цей час починають розвиватися прямі анастомози між кінцями перерваного основного шляху, внаслідок чого одночасно функціонують як основний шлях, так і обхідні;
в) третій період (6 тиждень-6 місяців і пізніше) - повне відновлення перерваного основного шляху по новоутвореному анастомозу, внаслідок чого всі обхідні шляхи перестають заповнюватися.
Таким чином, процес колатерального лімфотоку полягає в тому, що для відновлення порушеного току лімфи відбуваються включення існуючих в нормі сусідніх додаткових шляхів (колатералей) і розвиток нових лімфатичних судин, що сполучають відрізки перерваного шляху (анастомозів).
Лімфатичні судини і вузли грудної клітки
(vasa lymphatica et nodi lymphoidei thoracis)
У грудній порожнині (cavitas thoracis) розрізняють:
- пристінкові лімфатичні вузли (nodi lymphoidei parietales);
- нутрощеві лімфатичні вузли (nodi lymphoidei viscerales).
Пристінкові лімфатичні вузли грудної клітки (nodi lymphoidei thoracis parietales). До них належать:
- пригруднинні вузли (nodi parasternales) – парні, збирають лімфу від:
- осердя (pericardium);
- плеври (pleura);
- передньої стінки грудної порожнини (paries anterior cavitatis thoracis);
- діафрагмової поверхні печінки (facies diaphragmatica hepatis), грудної залози (glandula mammaria). Судини від цих вузлів несуть лімфу у правий венозний кут (angulus venosus dexter) і лівий венозний кут (angulus venosus sinister);
- міжреброві вузли (nodi intercostales) – парні, від них лімфа відтікає:
- у грудну протоку (ductus thoracicus);
- а від верхніх вузлів – в глибокі бічні шийні вузли (nodi cervicales laterales; nodi colli laterales) та у внутрішні яремні вузли (nodi jugulares interni);
- верхні діафрагмові вузли (nodi phrenici superiores), від яких лімфа відтікає у:
- пригруднинні вузли (nodi parasternales);
- нижні трахео–бронхові вузли (nodi tracheobronchiales inferiores);
- бронхо–легеневі вузли (nodi bronchopulmonales);
- передосердні вузли (nodi prepericardiaci), від яких лімфа відтікає:
- у пригруднинні вузли (nodi parasternales);
- нижні трахео–бронхові вузли (nodi tracheobronchiales inferiores);
- бронхо–легеневі вузли (nodi bronchopulmonales);
- передхребтові вузли (nodi prevertebrales), які розташовані між хребтовим стовпом (columna vertebralis) та стравоходом (oesophagus);
- пригрудні вузли (nodi paramammarii) містяться збоку від грудної залози (glandula mammaria) і збирають від неї лімфу.
Нутрощеві лімфатичні вузли грудної клітки (nodi lymphoidei thoracis viscerales). До них належать:
- білястравохідні вузли (nodi juxtaoesophageales);
- притрахейні вузли (nodi paratracheales);
- трахео–бронхові вузли (nodi tracheobronchiales), що складаються з:
- верхніх трахео–бронхових вузлів (nodi tracheobronchiales superiores);
- нижніх трахео–бронхових вузлів (nodi tracheobronchiales inferiores);
- бронхо–легеневі вузли (nodi bronchopulmonales).
Перераховані вище вісцеральні вузли грудної клітки (thorax), згідно із старою анатомічною номенклатурою, входять до складу передніх та особливо задніх середостінних лімфатичних вузлів (nodi lymphoidei mediastinales anteriores et posteriores).
Від органів лівої половини грудної порожнини (cavitas thoracis) лімфа відтікає у грудну протоку (ductus thoracicus), від правої половини – у праву лімфатичну протоку (ductus lymphaticus dexter), відповідно, по лівому і правому бронхо–середостінних стовбурах (trunci bronchomediastinales sinister et dexter).
Тема 2. Грудна частина симпатичного стовбура і грудний відділ блукаючого нерва.
Міжреберні нерва. Іннервація стінок та органів грудної порожнини.
Симпатичний стовбур (truncus sympathicus) – це парний утвір, який проходить збоку від хребтового стовпа (columna vertebralis) i складається з 20–25 вузлів симпатичного стовбура (ganglia trunci sympathici) або прихребтових симпатичних вузлів (ganglia sympathica paravertebralia), що з’єднані між собою міжвузловими гілками (rr. interganglionares).
Від грудної частини (pars thoracica) блукаючого нерва відходять:
- поворотний гортанний нерв (n. laryngeus recurrens) – зліва огинає знизу дугу аорти, а справа огинає знизу праву підключичну артерію, повертається на шию через верхній отвір грудної клітки (apertura thoracis superior) і своєю кінцевою гілкою – нижнім гортанним нервом (n. laryngeus inferior) – іннервує слизову оболонку гортані під голосовою щілиною (tunica mucosa laryngis sub rima glottidis).
Його рухові волокна іннервують усі м’язи гортані (larynx), за винятком персне–щитоподібного м’яза (m. cricothyroideus).
Від поворотного гортанного нерва (n. laryngeus recurrens) відходять:
- трахейні гілки (rr. tracheales), чутливі та парасимпатичні передвузлові нервові волокна (neurofibrae preganglionicae);
- стравохідні гілки (rr. oesophagei), чутливі та парасимпатичні передвузлові нервові волокна (neurofibrae preganglionicae);
- нижні серцеві гілки (rr. cardiaci inferiores), парасимпатичні, що йдуть до серцевого сплетення (plexus cardiacus);
- грудні серцеві гілки (rr. cardiaci thoracici) – парасимпатичні, йдуть до серцевого сплетення (plexus cardiacus). По цих гілках передається команда на зменшення частоти і сили серцевих скорочень та звуження судин серця;
- трахейні та бронхові гілки (rr. tracheales et bronchiales), що з’єднуються із завузловими волокнами від симпатичного стовбура (truncus sympathicus) і утворюють легеневе сплетення (plexus pulmonalis). Останнє оточує бронхи (bronchi) і разом з ними входить у легені (pulmones);
- стравохідні гілки (rr. oesophagei), що утворюють стравохідне сплетення (plexus oesophageus).
ГРУДНІ НЕРВИ [TI – TI2]
(nervi thoracici [TI – TI2])
Грудні нерви (nervi thoracici [TI – TI2]) починаються від грудних сегментів спинного мозку. Як і інши спинномозкові нерви, кожний грудний нерв розгалужується на:
- оболонну гілку; поворотну гілку (r. meningeus; r. recurrens);
- сполучну гілку (r. communicans);
- передню гілку; міжребровий нерв; вентральну гілку (r. anterior; n. intercostalis; r. ventralis);
- задню гілку; дорсальну гілку (r. posterior; r. dorsalis)
Задні гілки; дорсальні гілки (rami posteriores; rami dorsales) пронизують глибокі м’язи спини і закінчуються шкірними гілками.
Кожна із задніх гілок має такі гілки:
- присередні гілки (rr. mediales), що іннервують:
- глибокі м’язи спини;
- бічні гілки (rr. laterales), що іннервують:
- глибокі м’язи спини;
- задні шкірні гілки (rr. cutanei posteriores), що іннервують шкіру:
- хребтової ділянки (regio vertebralis);
- лопаткової ділянки (regio scapularis);
- підлопаткової ділянки (regio infrascapularis);
- поперекової ділянки спини (regio lumbalis).
Міжреброві нерви; передні гілки; вентральні гілки (nn. intercostales; rami anteriores; rami ventrales). Їх є 12 пар.
Одинадцять пар міжребрових нервів проходять в борозні відповідного ребра (sulcus costae) між зовнішніми і внутрішніми міжребровими м’язами (mm. intercostales externi et interni), іннервуючи їх.
ХІІ нерв називається підребровим нервом (n. subcostalis).
Шість верхніх міжребрових нервів доходять до груднини (sternum) та іннервують шкіру грудей та грудну залозу (glandula mammaria).
Шість нижніх міжребрових нервів заходять у товщу черевних м’язів, входять у піхву прямого м’яза живота (vagina musculi recti abdominis) та іннервують м’язи передньої і бічної стінок живота і шкіри над ними.
Грудні вузли симпатичного стовбура (ganglia thoracica trunci sympathici) складаються з 10–12 вузлів, які розташовані попереду від головок ребер (capita costarum) на бічних поверхнях тіл хребців (facies laterales corporum vertebrarum).
До грудних вузлів симпатичного стовбура (ganglia thoracica trunci symphatici) підходять сполучні білі гілки (rr. communicantes albi), що складаються з передвузлових нервових волокон (neurofibrae preganglionicae).
Biд грудних вузлів симпатичного стовбура (ganglia thoracica trunci symphatici) відходять такі гілки:
- сполучні cipi гілки (rr. communicantes grisei), які підходять до міжребрових нервів (nn.intercostales);
- грудні серцеві нерви (nn. cardiaci thoracici), які беруть участь у формуванні серцевого сплетення (plexus cardiacus);
- грудні легеневі гілки (rr. pulmonales thoracici), що йдуть до бронхів і легень (bronchi et pulmones), утворюючи легеневе сплетення (plexus pulmonalis);
- стравохідні гілки (rr. oesophageales), які йдуть до стравоходу (oesophagus) та утворюють стравохідне сплетення (plexus oesophagealis);
- грудні аортальні гілки (rr. aortici thoracici), що утворюють грудне аортальне сплетення (plexus aorticus thoracicus);
- великий нутрощевий нерв (n. splanchnicus major), утворений гілками, що відходять від VI–IX грудних вузлів симпатичного стовбура (ganglia thoracica trunci sympathici) i складаються переважно з передвузлових нервових волокон (neurofibrae preganglionicae). Цей нерв через поперекову частину діафрагми (pars lumbalis diaphragmatis) проходить у черевну порожнину (cavitas abdominis) i закінчується у симпатичних вузлах черевного сплетення (ganglia sympathica plexus coeliaci);
- малий нутрощевий нерв (n. splanchnicus minor) починається від X–XI грудних вузлів симпатичного стовбура (ganglia thoracica trunci sympathici) i також має в своєму складі переважно передвузлові нервові волокна (neurofibrae preganglionicae). Він спускається в черевну порожнину (cavitas abdominis) через поперекову частину діафрагми (pars lumbalis diaphragmatis) i входить у симпатичні вузли черевного сплетення (ganglia sympathica plexus coeliaci).
Великий нутрощевий нерв (n. splanchnicus major) та малий нутрощевий нерв (n. splanchnicus minor) містять велику кількість передвузлових нервових волокон (neurofibrae preganglionicae), які утворюють синаптичний зв’язок у черевних вузлах черевного сплетення (ganglia coeliaca plexus coeliaci) з тілами других нейронів, що розташовані у вузлах симпатичного стовбура.
У складі нутрощевих нервів проходить також невелика частина завузлових нервових волокон (neurofibrae postganglionicae), які вже переключились в грудних вузлах симпатичного стовбура (ganglia thoracica trunci sympathici), що йдуть безпосередньо до органів грудної і черевної порожнин (organa cavitatis thoracis et abdominis Блукаючий нерв (X)
Блукаючий нерв (п. vagus) (див. мал. 268, 270, кол. вкл., мал. XV) є нервом IV глоткової дуги. Має три ядра в дорзальній частині довгастого мозку: подвійне ядро (писі, ambiguus), рухове, об'єднане з ядром язпкоглоткового нерва; заднє (писі. dorsalis n. vagi), парасимпатичне, та ядро одинокого шляху (писі. tr. solitarius), чутливе.
Розрізняють черепні, шийні, грудні й
Блукаючий нерв — найдовший серед черепних нервів. Сфера його іннервації простягається від твердої оболони
головного мозку до сигмоподібної ободової кишки. З
речовини мозку корінці нерва виходять позаду оливи довгастого мозку й разом з
язикоглотковим і додатковим нервами проходять через for. jugularе. Нерв утворює два
вузли (гомологи спинномозкових вузлів): верхній (gang/, superius) -у яремному отворі та нижній (gangl. inferius), розташований на 1 —
У порожнині грудної кліт-к и від стовбура блукаючого нерва відходять гілки: грудні серцеві (rr. cardiaci thoracici), що містять аферентні та еферентні (парасимпатичні) волокна; бронхіальні (rr. bronchiales) аферентні та еферентні (парасимпатичні) до бронхів, утворюючи легеневе сплетення (plexus pulmonalis); до осердя, середостінної плеври та грудної протоки; стравохідні у складі стравохідного сплетення (plexus esophageus).
Тема 3.Черевна аорта. Пристінкові і нутряні гілки.
ГІЛКИ ЧЕРЕВНОї ЧАСТИНИ АОРТИ
ЧЕРЕВНа АОРТа
(rami partis abdominalis aortae; rami aortae abdominalis)
Черевна частина аорти
Черевна частина аорти (pars abdomi-nalis aortae), або черевна аорта (aorta abdominalis починається на рівні ТХП хребця і на всьому протязі розташована за очеревиною, де безпосередньо прилягає до передньобічної поверхні хребтового стовпа, ліворуч від серединної площини. Праворуч від аорти проходить нижня порожниста вена. Спереду її перетинає pancreas, pars horisontalis duo-deni і ліва ниркова вена, а також корінь брижі тонкої кишки.
Гілки черевної частини аорти поділяються на:
- пристінкові гілки (rr. parietales) та
- нутрощеві гілки (rr. viscerales), що поділяються на:
- парні гілки;
- непарні гілки.
До пристінкових гілок черевної частини аорти (rr. parietales partis abdominalis aortae) належать:
- нижня діафрагмова артерія (a. phrenica inferior) – парна, розгалужується на верхні надниркові артерії (aa. suprarenales superiores) і кровопостачає:
- нижню поверхню діафрагми (facies inferior diaphragmatis) та очеревину (peritoneum), що її вкриває;
- поперекові артерії (aa. lumbales) – чотири пари, відходять від задньої поверхні аорти (facies posterior aortae) і кровопостачають:
- задню групу м’язів живота (m. quadratus lumborum – квадратний м’яз попереку);
- поперекові м’язи (mm.psoates major et minor);
- шкіру задньої стінки черевної порожнини (cutis parietis posterioris cavitatis abdominis);
- шкіру спини (cutis dorsi);
- шкіру попереку (cutis lumbalis);
- оболони спинного мозку (matres spinales).
- серединна крижова артерія (a. sacralis mediana) – непарна, відходить від місця роздвоєння аорти (bifurcatio aortae) і заходить в малий таз (pelvis minor), закінчуючись сліпо.
До парних нутрощевих гілок черевної частини аорти (rr.viscerales partis abdominalis aortae) належать:
- середня надниркова артерія (a. suprarenalis media), яка відходить на рівні ІІ поперекового хребця (vertebra lumbalis) і, анастомозуючи з верхніми наднирковими артеріями (aa.suprarenales superiores) та нижніми наднирковими артеріями (aa.suprarenales inferiores), кровопостачає:
- надниркову залозу (glandula suprarenalis);
- ниркова артерія (a. renalis), що відходить від аорти (aorta) на рівні ІІ поперекового хребця (vertebra lumbalis) і заходить у ниркові ворота (hilum renale).
У паренхімі нирки (parenchyma renis) ниркова артерія (a. renalis) розходиться відповідно:
- до ниркових сегментів (segmenta renalia);
- і ниркових часток (lobi renales).
На своєму шляху ниркова артерія (a. renalis) віддає нижню надниркову артерію (a. suprarenalis inferior);
- парні яєчкова артерія (a. testicularis) у чоловіків та яєчникова артерія (a. ovarica) у жінок відходять від аорти (aorta) нижче ниркової артерії (a. renalis) і проходять:
- у чоловіків у складі сім’яного канатика (funiculus spermaticus) до яєчка (testis);
- у жінок йде у товщі підвішувальної зв’язки яєчника (lig. suspensorium ovarii) до яєчника (ovarium).
До непарних нутрощевих гілок черевної частини аорти (rr. viscerales partis abdominis aortae) належать:
- черевний стовбур (truncus coeliacus);
- верхня брижова артерія (arteria mesenterica superior);
- нижня брижова артерія (arteria mesenterica inferior).
Ці артерії відходять від передньої поверхні черевної аорти.
Черевний стовбур
(truncus coeliacus)
Черевний стовбур має довжину 1,5–2 см, починається від черевної частини аорти (pars abdominis aortae) на рівні грудного хребця (vertebra thoracica duodecima [XII]) і розгалужується на три артерії:
- ліву шлункову артерію (a. gastrica sinistra);
- загальну печінкову артерію (a. hepatica communis);
- селезінкову артерію (a. splenica).
Ліва шлункова артерія (a. gastrica sinistra) лягає уздовж малої кривини шлунка (curvatura minor gastris), кровопостачає:
- шлунок (gaster);
- малий чепець (omentum minus);
- черевну частину стравоходу (pars abdominalis oesophagi).
Ліва шлункова артерія (a. gastrica sinistra) анастомозує з правою шлунковою артерією (a. gastrica dextra).
Загальна печінкова артерія (a. hepatica communis) відходить від черевного стовбура (truncus coeliacus), повертає направо і розгалужується на дві артерії:
- власну печінкову артерію (a. hepatica propria);
- шлунково–дванадцятипалокишкову артерію (a. gastroduodenalis).
Власна печінкова артерія (a. hepatica propria) іде в товщі печінково–дванадцятипалокишкової зв’язки (lig. hepatoduodenale) до печінки (hepar) і в ділянці її воріт (porta hepatis) роздвоюється на:
- праву гілку (r. dexter);
- ліву гілку (r. sinister).
Від правої гілки власної печінкової артерії (r. dexter arteriae hepaticae propriae) відходить жовчноміхурова артерія (a. cystica) до:
- жовчного міхура (vesica biliaris).
Від власної печінкової артерії (a. hepatica propria) відходить права шлункова артерія (a. gastrica dextra), яка, анастомозуючи по малій кривині (curvatura minor) з лівою шлунковою артерією (a. gastrica sinistra), кровопостачає:
- шлунок (gaster);
- малий чепець (omentum minus).
Шлунково–дванадцятипалокишкова артерія (a. gastroduodenalis) проходить позаду воротарної частини шлунка (pars pylorica gastris) і розгалужується на:
- праву шлунково–чепцеву артерію (a. gastroomentalis dextra);
- задню верхню підшлунково–дванадцятипалокишкову артерію (a. pancreaticoduodenalis superior posterior);
- передню верхню підшлунково–дванадцятипалокишкову артерію (a. pancreaticoduodenalis superior anterior).
Права шлунково–чепцева артерія (a. gastroomentalis dextra) іде по великій кривині шлунка (curvatura major gastris) і, анастомозуючи з лівою шлунково–чепцевою артерією (a. gastroomentalis sinistra), кровопостачає:
- шлунок (gaster);
- великий чепець (omentum majus).
Від задньої верхньої підшлунково–дванадцятипалокишкової артерії (a. pancreatoduodenalis superior posterior) та передньої верхньої підшлунково–дванадцятипалокишкової артерії (a. pancreaticoduodenalis superior anterior) відходять гілки до підшлункової залози (pancreas) і дванадцятипалої кишки (duodenum).
Селезінкова артерія (a.splenica; a.lienalis) – найдовша артерія черевного стовбура (truncus coeliacus), проходить вздовж верхнього краю підшлункової залози (margo superior pancreatis) до селезінки (splen), розгалужується на:
- короткі шлункові артерії (aa. gastricae breves) до дна шлунка (fundus gastricus);
- гілки підшлункової залози (rr. pancreatici) до підшлункової залози (pancreas).
Біля селезінкових воріт (hilum splenicum) від селезінкової артерії (a. splenica) відходить ліва шлунково–чепцева артерія (a. gastroomentalis sinistra), яка йде вздовж великої кривини шлунка (curvatura major gastris) і, анастомозуючи з правою шлунково–чепцевою артерією (a. gastroomentalis dextra), кровопостачає:
- шлунок (gaster);
- великий чепець (omentum majus).
Верхня брижова артерія
(arteria mesenterica superior
Верхня брижова артерія відходить від черевної частини аорти (pars abdominalis aortae), дещо нижче від черевного стовбура, на рівні І поперекового хребця (vertebra lumbalis [І]) і йде донизу між головкою підшлункової залози (caput pancreatis) і горизонтальною частиною дванадцятипалої кишки (pars horisontalis duodeni).
Від верхньої брижової артерії (arteria mesenterica superior) відходять:
- нижня підшлунково–дванадцятипалокишкова артерія (a. pancreaticoduodenalis inferior), що кровопостачає:
- підшлункову залозу (pancreas);
- дванадцятипалу кишку (duodenum);
- порожньокишкові артерії (aa. jejunales) і клубовокишкові артерії (aa. ileales) – в кількості 12–18, які кровопостачають:
- брижову частину тонкої кишки (pars mesenterica intestini tenis);
- клубово–ободовокишкова артерія (a. ileocolica), що кровопостачає:
- клубово–сліпокишковий кут і від неї відходить артерію червоподібного відростка (a. appendicularis);
- права ободовокишкова артерія (a. colica dextra), що кровопостачає:
- висхідну ободову кишку (colon ascendens );
- середня ободовокишкова артерія (a. colica media), що кровопостачає:
- поперечну ободову кишку (colon transversum).
Нижня брижова артерія
(arteria mesenterica inferior)
Вона починається від черевної частини аорти (pars abdominalis aortae) на рівні ІІІ поперекового хребця (vertebra lumbalis) і розгалужується на такі артерії:
- ліву ободовокишкову артерію (a. colica sinistra), що кровопостачає :
- низхідну ободову кишку (colon descendens);
- сигмоподібні артерії (aa. sigmoideae), що кровопостачають:
- сигмоподібну ободову кишку (colon sigmoideum);
- верхню прямокишкову артерію (a. rectalis superior), що кровопостачає:
- верхній відділ прямої кишки (rectum).
Анастомоз між середньою ободовокишковою артерією (a.colica media) і лівою ободовокишковою артерією (a. colica sinistra) називається дугою Ріолана (arcus Riolani).
На рівні ІV поперекового хребця (vertebra lumbalis [ІV]) є роздвоєння аорти (bifurcatio aortae). Це місце, де черевна частина аорти (pars abdominalis aortae) розгалужується на дві спільні клубові артерії (arteriae iliacae communes) – праву та ліву.
Матеріали підготував доцент Голод Б.В.