1. Лімбічна кора. Будова білої речовини півкуль. Мозолисте тіло, склепіння. Бічні шлуночки. Базальні ядра півкуль. Внутрішня капсула.
2. Провідні шляхи головного і спинного мозку, їх класифікація. Асоціаційні, комісуральні та проекційні шляхи. Топографія провідних шляхів спинного мозку на поперечному перерізі
3. Оболони головного мозку. Венозні синуси твердої мозкової оболони. простори. Шляхи циркуляції спинномозкової рідини. Кровоносні судини головного мозку. Практичні завдання по препаруванню головного і спинного мозку
Заняття 22
Тема 1. Лімбічна кора. Будова білої речовини півкуль. Мозолисте тіло, склепіння. Бічні шлуночки. Базальні ядра півкуль. Внутрішня капсула
НЮХОВИЙ МОЗОК (rhinencephalon), ЛІМБІЧНА,або обідкова ЧАСТКА (lobus limbicus), чи ЛІМБІЧНА СИСТЕМА
Це центр емоційної чутливості сприйняття зовнішнього середовища, де формуються емоційні реакції, реакції поведінки (статеві та захисні), мотивувань, так звані підсвідомі реакції, і філогенетично найдавніша та морфологічно найглибша структура кінцевого мозку людини.
Разом з усією підкіркою нюховий мозок (rhinencephalon) є джерелом енергії для кори і відповідає за життєво важливі реакції людини, регулює діяльність внутрішніх органів. Зокрема, за відчуття голоду і спраги, сприйняття звуків і запахів, мотивацію поведінки. Тут закладені механізми пам’яті, сну, емоцій.
Ці реакціїї сформувались у зв’язку з первинними функціями нюху, їх морфологічною основою є відділи мозку, які розвиваються з нижніх відділів мозкового пухиря і належать до нюхового мозку.
Вчений Брока ще в 1878 році об’єднав поясну борозну (sulcus cinguli), перешийок поясної звивини (isthmus gyri cinguli), приморськоконикову борозну (gyrus parahippocampalis) в одну частку, яка має вигляд дугоподібної крайової частки.
Латинське слово ”limbus” перекладається як ”край” або ”облямівка”, ”обідок”, і Брока назвав цю частку великою крайовою часткою, або лімбічною часткою, або склепінною звивиною Арнольда.
Морфологічно лімбічна система розташована в центральній частині нюхового мозку в:
- обідковій частці (lobus limbicus);
- морському конику (hippocampus);
- гачку (uncus);
- зубчастій звивині (gyrus dentatus);
- прозорій перегородці (septum pellucidum).
За останніми науковими даними, центр лімбічної системи міститься і в нюховому шляху (тракті), цибулині, нюховому трикутнику та передній пронизаній речовині (периферійний відділ нюхового мозку).
Окрім поняття ”лімбічна частка” в нейроанатомії є поняття ”лімбічна система” (англ. limbic system – обідкова, або лімфатична система), яка об’єднує всі компоненти нюхового мозку та деякі інши структури.
Лімбічна система функціонує у взаємозв’язку з ретикулярною формацією.
У людини нюховий мозок (rhinencephalon) розвинутий слабше, ніж у тварин і поділяється на:
- передню нюхову частку (lobus olfactorius anterior) – периферійну частину);
- задню нюхову частку; грушоподібну частку (lobus olfactorius posterior; lobus piriformis) – центральну частину;
- морського коника (hippocampus), який розглядають як окрему додаткову частину нюхового мозку.
До центральної частини нюхового мозку (задньої нюхової частки – lobus olfactorius posterior) належать:
- обідкова частка (lobus limbicus), яка складається з:
- поясної звивини (gyrus cinguli) з поясною борозною (sulcus cinguli);
- приморськоконикової звивини (gyrus parahippocampalis);
- зубчаста звивина (gyrus dentatus);
- мигдалеподібне тіло (corpus amygdaloideum), яке також належить до базальних ядер;
- прозора перегородка (septum pellucidum);
- гачок (uncus) – кірковий аналізатор нюху:
До периферійної частини нюхового мозку (передньої нюхової частки – lobus olfactorius anterior) належать:
- нюхова цибулина (bulbus olfactorius);
- нюховий шлях (tractus olfactorius);
- ділянка прозорої перегородки, або перегородкове поле (area septalis);
- присередня та бічна нюхові звивини (gyri olfactorii medialis et lateralis), які є пучками нервових волокон, що розходяться від нюхового шляху в різні боки, утворюючи присередню та бічну сторони нюхового трикутника;
- нюховий трикутник (trigonum olfactorium), або нюхове поле (area olfactoria), що має:
- передню пронизану речовину (substantia perforata anterior);
- діагональну стрічку (stria diagonalis);
- нюховий горбок (tuberculum olfactorium).
Морський коник (hippocampus), розглядають як окрему додаткову частину нюхового мозку (rhinencephalon).
Усі структури нюхового мозку (rhinencephalon) входять до складу лімбічної системи і є філогенетично найдавнішою та морфологічно найглибшою структурою кінцевого мозку людини, що забезпечує здійснення давніх інстинктів.
Вважається, що окремі структури нюхового мозку (rhinencephalon) людини, крім забезпечення нюхової чутливості, є морфологічним субстратом, де формуються емоційні реакції, реакції поведінки – статеві та захисні (підсвідомі реакції). Ці реакції відносять до лімбічної системи і відіграють роль у взаємодії між вісцеральними та емоційними проявами.
Як зазначено у Міжнародній анатомічній номенклатури (Сан–Паулу, 1997), обідкова частка (lobus limbicus) складається зі структур, що утворюють сукупність у самому центрі півкулі мозку.
Інши частки півкулі розташовані з внутрішнього боку відповідної кістки черепа (і мають таку ж назву) й цим відрізняються від обідкової частки.
Проте структури, що утворюють обідкову частку, мають функції, характерні тільки для цієї частки, й відокремлюються від прилеглих структур борознами.
Обідкова частка (lobus limbicus)
Згідно із сучасною анатомічною номенклатурою виділяють обідкові частку (lobus limbicus), яка включає структури, що утворюють сукупність у самому центрі півкулі мозку.
Інші частки півкулі мозку прилягають до внутрішньої поверхні відповідної кістки черепа (і мають таку ж назву) й цим відрізняються від обідкової частки (lobus limbicus).
Проте структури, що утворюють обідкову частку (lobus limbicus), мають функції, характерні тільки для цієї частки, й відокремлюються від прилеглих структур борознами.
Коли термін обідкова частка (lobus limbicus) не вживається, ця сукупність розглядається як присередні ділянки лобної, тім’яної і скроневої часток.
До обідкової частки (lobus limbicus) належать:
- поясна борозна (sulcus cinguli);
- поясна звивина (gyrus cinguli) з перешийком поясної звивини (isthmus gyri cinguli);
- смужкова звивина (gyrus fasciolaris);
- приморськоконикова звивина (gyrus parahippocampalis) із гачком (uncus);
- морськоконикова борозна (sulcus hippocampalis);
- зубчаста звивина (gyrus dentatus);
- торочко–зубчаста борозна (sulcus fimbriodentatus);
- морськоконикові торочки (fimbria hippocampi);
- обхідна борозна (sulcus collateralis);
- нюхова борозна (sulcus rhinalis).
У обідковій частці lobus limbicus) виділяють склепінчасту звивину (gyrus fornicis), до якої відносяться такі анатомічні утвори:
- поясна звивина (gyrus cinguli), яка має перешийок поясної звивини (isthmus gyri cinguli);
- смужкова звивина (gyrus fasciolaris);
- приморськоконикову звивину (gyrus parahippocampalis), яка має гачок (uncus).
Кожна півкуля великого мозку (hemispherium cerebri), або півкуля головного мозку (hemispherium encephali) має, окрім кори головного мозку (cortex cerebri), або плаща (pallium), ще й сіру речовину (substantia grisea), яка представлена окремими ядрами.
Ці ядра залягають в товщі білої речовини (substantia alba), ближче до основи кінцевого мозку (basis telencephali) і називаються, за попередньою анатомічною номенклатурою – базальними ядрами (nuclei basales), основними ядрами.
За новою сучасною Міжнародною анатомічною номенклатурою (Сан–Паулу, 1997) виділено два нових підрозділи:
- основну частину кінцевого мозку (pars basalis telencephali).
- основні ядра та структури утворів (nuclei basales et structurae pertinentes).
Основна частина кінцевого мозку (pars basalis telencephali) включає структури, що у попередніх номенклатурах були розміщені в інших розділах. Проте ця основна частина кінцевого мозку включає також і деякі структури, що можуть розглядатися як частини базальних ядер (nuclei basalis), наприклад, вентральний палідум (pallidum ventrale), вентральний стріатум (striatum ventrale).
До основної частини кінцевого мозку (pars basalis telencephali) входять:
- мигдалеподібне тіло (corpus amygdaloideum);
- огорожа (claustrum);
- вентральний палідум (pallidum ventrale);
- вентральний стріатум (striatum ventrale);
- периферійна частина нюхового мозку; передня нюхова частка (lobus olfactorius anterior).
До основних ядер та структур утворів (nuclei basales et structurae perinentes) відносяться:
- хвостате ядро (nucleus caudatus);
- сочевицеподібне ядро (nucleus lentiformis);
- смугасте ядро (corpus striatum);
- внутрішня капсула (capsula interna);
- променистий вінець (corona radiata);
- асоціативні волокна кінцевого мозку (fibrae associationis telencephali);
- спайкові волокна кінцевого мозку (fibrae commissurales telencephali).
До базальних ядер належать:
- смугасте тіло (corpus striatum), яке складається з:
- хвостатого ядра (nucleus caudatus);
- сочевицеподібного ядра (nucleus lentiformis);
- огорожа (claustrum);
- мигдалеподібне тіло (corpus amygdaloideum).
Базальні (основні) ядра (nuclei basales) – це підкіркові рухові центри, вони формують стріопалідарну систему, яка відповідає за:
- автоматичні, звичні рухи (біг, ходьба тощо);
- тонус м’язів;
- деякі автономні (вегетативні) реакції, зокрема теплорегуляцію та вуглеводний обмін.
Стріопалідарна система є основною частиною екстрапірамідної системи і складається з двох частин:
- стріатума (striatum), який відноситься до філогенетично нових утворів (neostriatum) стріальної системи, що сповільнюють рухи. Він складається:
- хвостате ядро (nucleus caudatus);
- лушпина (putamen);
- палідума (pallidum), який відноситься до більш старих утворів (paleostriatum), що прискорюють рухи. Він складається:
- бічна бліда куля (globus pallidus lateralis);
- присередня бліда куля (globus pallidus medialis).
Смугасте тіло (corpus striatum) належить до екстрапірамідної системи і має ще назву стріопалідарної системи, складається з:
- стріатума (striatum);
- палідума (pallidum).
Стріатум та палідум поділяються на дві частини:
- дорсальний та вентральний стріатум (striatum dorsale et ventrale);
- дорсальний та вентральний палідум (pallidum dorsale et ventrale).
.Хвостате ядро (nucleus caudatus) є видовженим та дугоподібно вигнутим навколо таламуса (thalamus) ядром, має морфофукціональний зв’язок через провідні шляхи із сусідніми ядрами таламуса та складається з:
- голови (caput) – це передня потовщена частина ядра, що міститься в лобовій частці півкуль великого мозку (lobus frontalis hemispherii cerebri);
- тіла (corpus) – це середня частина ядра, що розташована у тім’яній частці (lobus parietalis hemispherii cerebri);
- хвоста (cauda) – це задня частина ядра, котра загинається вниз та вбік і розташовується у скроневій частці (lobus temporalis hemispherii cerebri).
Сочевицеподібне ядро (nucleus lentiformis) залягає в білій речовині півкуль великого мозку (substantia alba hemispherii cerebri), має на зрізах трикутну форму і подібне до сочевичного зернятка.
Це ядро має тісний морфологічний та функціональний зв’язок за допомогою провідних шляхів із сусідніми ядрами таламуса (nuclei thalami).
Бічна мозкова пластинка (lamina medullaris lateralis) та присередня мозкова пластинка (lamina medullaris medialis) поділяє сочевицеподібне ядро (nucleus lentiformis) на:
- лушпину (putamen);
- бічну бліду кулю (globus pallidus lateralis);
- присередню бліду кулю (globus pallidus medialis).
Бічна мозкова пластинка (lamina medullaris lateralis) відділяє лушпину (putamen) від блідих куль (globi pallidi), а присередня мозкова пластинка відмежовує присередню бліду кулю (globus pallidus medialis) від бічної блідої кулі (globus pallidus lateralis).
Огорожа (claustrum) – це тонка пластинка сірої речовини, яка розташована ззовні від лушпини сочевицеподібного ядра (putamen nuclei lentiformis).
Від лушпини (putamen) огорожа (claustrum) відділена шаром білої речовини – зовнішньою капсулою (capsula externa).
Ззовні від огорожі (claustrum) міститься прошарок білої речовини – крайня капсула (capsula extrema), яка розміщена між огорожею та мозковою корою острівцевої частки півкуль.
Мигдалеподібне тіло (corpus amygdaloideum) розміщене у скроневій частці півкуль великого мозку (lobus temporalis hemispherii cerebri) попереду від нижнього (скроневого) рогу бічного шлуночка (cornu temporale ventriculi lateralis).
Воно є проміжним утвором між корою великого мозку (cortex cerebri) та ядрами півкуль великого мозку (nuclei hemispherii cerebri).
До ядер мигдалеподібного тіла належать:
- бічне основне ядро мигдалика (nucleus amygdalae basalis lateralis);
- присереднє основне ядро мигдалика (nucleus amygdalae basalis medialis);
- центральне ядро мигдалика (nucleus amygdalae centralis);
- кіркове ядро мигдалика (nucleus amygdalae corticalis);
- проміжне ядро мигдалика (nucleus amygdalae interstitialis);
- бічне ядро мигдалика (nucleus amygdalae lateralis);
- присереднє ядро мигдалика (nucleus amygdalae medialis).
Внутрішня капсула (capsula interna)
Це шар білої речовини, який розташований між:
- сочевицеподібним ядром (nucleus lentiformis) збоку;
- хвостатим ядром (nucleus caudatus) і таламусом (thalamus), що розміщені присередньо.
Через цю капсулу проходять проекційні волокна, які з’єднують кору великого мозку (cortex cerebri) з іншими відділами головного мозку та із спинним мозком.
На горизонтальному розрізі півкулі великого мозку (hemispherium cerebri) внутрішня капсула (capsula interna) має вигляд відкритого латерально тупого кута з наступними частинами:
- передньою ніжкою (crus anterius);
- коліном внутрішньої капсули (genu capsulae internae);
- задньою ніжкою (crus posterius).
Передня ніжка внутрішньої капсули (crus anterius capsulae internae) розміщена між головкою хвостатого ядра (nucleus caudatus) та передньою половиною сочевицеподібного ядра (nucleus lentiformis). Її проекційними волокнами є:
- лобово–мостовий шлях (tractus frontopontinus);
- передня променистість таламуса (radiatio thalami anterior).
Коліно внутрішньої капсули (genu capsulae internae) розміщене між передньою та задньою ніжками (crura anterius et posterius), між сочевицеподібним ядром (nucleus lentiformis) та центральною частиною бічного шлуночка (pars centralis ventriculi lateralis).
Воно утворене кірково–ядерними волокнами (fibrae corticonucleares).
Задня ніжка внутрішньої капсули (crus posterius capsulae internae) розташована між таламусом (thalamus) та заднім відділом сочевицеподібного ядра (nucleus lentiformis) і по відношенню до останнього складається з трьох країв або частин:
- таламо–сочевицеподібної частини (pars thalamolentiformis);
- засочевицеподібної частини (pars retrolentiformis);
- підсочевицеподібної частини (pars sublentiformis).
Таламо–сочевицеподібна частина (pars thalamolentiformis) прилягає безпосередньо до коліна внутрішньої капсули (genu capsulae internae) і має:
- кірково–спинномозкові волокна (fibrae corticospinales);
- кірково–червоноядерні волокна (fibrae corticorubrales);
- кірково–сітчасті волокна (fibrae corticoreticulares);
- кірково–таламічні волокна (fibrae corticothalamicae);
- таламо–тім’яні волокна (fibrae thalamoparietales);
- центральна таламічна променистість (radiatio thalami centralis).
Засочевицеподібна частина (pars retrolentiformis) складається із:
- задньої таламічної променистості (radiatio thalamica posterior);
- потилично–мостових волокон (fibrae occipitopontinae);
- потилично–покрівельних волокон (fibrae occipitotectales).
Підсочевицеподібна частина (pars sublentiformis) містить:
- кірково–покрівельні волокна (fibrae corticotectales);
- скронево–мостові волокна (fibrae temporopontinae);
- кірково–таламічні волокна (fibrae corticothalamicae);
- зорову променистість (radiatio optica), яку раніше називали коліно–шпорними волокнами (fibrae geniculocalcarinae);
- слухову променистість (radiatio acustica), яку раніше називали коліно–скроневими волокнами (fibrae geniculotemporales).
Крайня капсула (capsula extrema) розміщена між огорожею (claustrum) та корою острівця (cortex insulae), є прошарком білої речовини, яка належить до променистого вінця (corona radiata), містить асоціативні волокна.
Зовнішня капсула (capsula externa) – це шар білої речовини, який знаходиться між лушпиною (putamen) та огорожею (claustrum), містить асоціативні волокна.
Мозолисте тіло (corpus callosum) – це нервові волокна, що йдуть поперечно з однієї півкулі в іншу, тобто сполучають праву та ліву півкулі великого мозку, формуючи комісуральні провідні шляхи.
Верхню поверхню мозолистого тіла (facies superior corporis callosi) видно в глибині поздовжньої щілини великого мозку (fissura longitudinalis cerebri). Ця структура належить до білої речовини.
На стріловому розрізі в мозолистому тілі (corpus callosum) розрізняють:
- передню частину, яка зігнута вниз та вперед і утворює:
- коліно (genu), яке переходить у дзьоб (rostrum); останній продовжується в кінцеву пластинку (lamina terminalis);
- середню частину, яка є найдовшою частиною мозолистого тіла і представлена стовбуром (truncus);
- задню частину, яка вільно нависає над передніми відділами пластинки покрівлі середнього мозку і називається валиком (splenium).
Верхня поверхня мозолистого тіла (facies superior corporis callosi) вкрита сірою речовиною (substantia grisea), яка називається сірим покриттям (indusium griseum).
Уздовж мозолистого тіла (corpus callosum) простягаються:
- бічна поздовжня смуга (stria longitudinalis lateralis);
- присередня поздовжня смуга (stria longitudinalis medialis);
- променистість мозолистого тіла (radiatio corporis callosi); це радіальні нервові волокна, які розходяться в усі боки від мозолистого тіла (corpus callosum) до кори великого мозку (cortex cerebri).
Частина променистості мозолистого тіла (прямує вбік та вниз) покриває задній та нижній роги бічного шлуночка і називається покривом (tapetum).
Волокна передньої частини мозолистого тіла утворюють малі щипці; лобові щипці (forceps minor; forceps frontalis).
Волокна задньої частини мозолистого тіла утворюють великі щипці; потиличні щипці (forceps major; forceps occipitalis).
Склепіння (fornix) розміщене під мозолистим тілом (corpus callosum) і побудоване з поздовжніх пучків нервових волокон, які з’єднують морського коника (hippocampus) з ядрами таламуса (nuclei thalami) та гіпоталамуса (nuclei hypothalami).
Склепіння (fornix) складається з тіла (corpus), яке спрямоване вперед і вниз.
Спереду тіло (corpus) продовжується у два стовпи склепіння (columnaе fornicis), які закінчуються у сосочкових тілах гіпоталамуса (corpus mamillare). Ці стовпи склепіння відмежовують спереду міжшлуночкові отвори (foramen interventriculare).
Ззаду тіло (corpus) переходить у дві ніжки склепіння (crura fornicis), кожна з яких продовжується у торочку морського коника (fimbria hippocampi).
У місці відходження від тіла (corpus) ніжки (crura) з’єднані між собою трикутною пластинкою – спайкою (comissura).
Бічний край тіла та ніжок склепіння (до них прикріплюється ворсинчасте сплетення правого та лівого бічних шлуночків) називається стрічкою склепіння (taenia fornicis).
Прозора перегородка (septum pellucidum) з’єднує стовпи склепіння з мозолистим тілом і належить до лімбічної системи (відчуття задоволення).
Прозора перегородка (septum pellucidum) має дві пластинки (laminae), які натягнуті між передніми частинами стовпів склепіння та передніми частинами мозолистого тіла.
Між пластинками міститься замкнена щілиноподібна порожнина (cavitas), що заповнена прозорою рідиною.
Пластинка прозорої перегородки (lamina septi pellucidi) є присередньою стінкою лобового рога бічного шлуночка (paries medialis cornus frontalis ventriculi lateralis).
Попереду від стовпів склепіння (columnae fornicis) розташована передня спайка (commissura anterior), волокна якої орієнтовані поперечно.
Передня спайка (commissura anterior) має:
- передню частину (pars anterior);
- задню частину (pars posterior).
Передня спайка (commissura anterior) розміщена позаду кінцевої пластинки (lamina terminalis) і належить до нюхового мозку (rhinencephalon).
Як і мозолисте тіло (corpus callosum), передня спайка (commissura anterior) складається з комісуральних нервових волокон, що з’єднують півкулі великого мозку (hemispheria cerebri).
Кінцева пластинка (lamina terminalis) є продовженням дзьоба мозолистого тіла (rostrum corporis callosi).
У товщі кінцевої пластинки розташований судинний орган кінцевої пластинки (organum vasculosum laminae terminalis), який є зовнішньою зоною цієї пластинки.
Морський коник (hippocampus) належить до лімбічної системи, а саме – до нюхового мозку (rhinencephalon), і структурно–функціонально тісно пов’язаний із склепінням (fornix).
Морський коник (hippocampus) – це підвищення на присередній стінці скроневого рога бічного шлуночка (paries medialis cornus temporalis ventriculi lateralis), яке утворене скупченням сірої речовини в глибині півкуль великого мозку (hemispheria cerebri) і має форму морського коника (hippocampus).
Передній потовщений кінець морського коника – нога морського коника (pes hippocampi) має пальцеподібні випини морського коника (digitationes hippocampi).
Вгорі морський коник (hippocampus) вкритий тонким шаром білої речовини (substantia alba), яка формує заглиблення морського коника (alveus hippocampi) із торочкою морського коника (fimbria hippocampi).
Морський коник (hippocampus) складається з таких частин:
- припідставки (parasubiculum);
- передпідставки (presubiculum);
- підставка (subiculum);
- Аммонівого рога (cornu Ammonis), що має ділянки I–IV Аммонівого рога (regiones I–IV cornus Ammonis);
- зубчастої звивини (gyrus dentatus);
- ноги морського коника (pes hippocampi);
- пальцеподібних відростків (випини) морського коника (digitationes hippocampi);
- торочки морського коника (fimbria hippocampi);
- заглиблення морського коника (alveus hippocampi).
- шарів морського коника (strata hippocampi);
- шарів зубчастої звивини (strata gyri dentati).
Морський коник (hippocampus) відіграє важливу роль у забезпеченні пам’яті і в генезі її порушень.
ЛОКАЛІЗАЦІЯ ФУНКЦІЙ В КОРІ ВЕЛИКОГО МОЗКУ
У корі великого мозку містяться центри, які регулюють виконання тих чи інших функцій.
Дослідження цито– і мієлоархітектоніки кори головного мозку започаткував київський анатом В. О. Бец, а продовжив – І.П. Павлов.
Ці центри, за І.П.Павловим, поділяють на:
- центри першої сигнальної системи (проекційні), які є у людини і тварини;
- центри другої сигнальної системи (асоціативні), які є тільки у людини і зумовлені розвитком усного та писемного мовлення.
До проекційних центрів (центрів першої сигнальної системи) належать:
- кірковий центр зору, який розташований на присередній поверхні потиличної частки (facies medialis lobi occipitalis) з боків острогової борозни (sulcus calcarinus);
- кірковий центр слуху, який розміщений в глибині бічної борозни (sulcus lateralis) на верхній поверхні середньої частини верхньої скроневої звивини (facies superior partis mediae gyri temporalis superioris) в корі поперечних скроневих звивин (gyri temporales transversi) – закрутках Гешля;
- кірковий центр нюху та смаку, який локалізований в гачку (uncus);
- кірковий центр загальної чутливості (больової, температурної, тактильної), що представлений зацентральною звивиною (gyrus postcentralis);
- кірковий центр рухового аналізатора, що представлений передцентральною звивиною (gyrus precentralis) та прицентральною часточкою (lobus paracentralis). У цьому центрі сприймається пропріоцептивна чутливість і звідси регулюється діяльність скелетних м’язів;
- кірковий центр співдружнього повороту голови і очей в протилежний бік, розміщений в задніх відділах середньої лобової звивини (pars posterior gyri frontalis medii);
- кірковий центр рухового аналізатора практичних навичок (цілеспрямованих, координованих рухів, набутих у процесі трудової діяльності), що розміщений у ділянці нижньої тім’яної часточки в надкрайовій звивині (lobulus parietalis inferior gyri supramarginalis).
Цей руховий аналізатор координує рухи, пов’язані з професійними і спортивними діями або складними набутими навиками, тобто здійснює всі цілеспрямовані складні комбіновані рухи – функція праксії (praxis – практика).
У людей з домінуючою правою рукою цей аналізатор розміщений у лівій півкулі великого мозку, а у людей з домінуючою лівою рукою – у правій півкулі великого мозку.
Ураження цього центру призводить до втрати здатності виконання складних координованих рухів – апраксії, незважаючи на відсутність паралічу.
- кірковий центр стереогнозу (тримірно–просторового відчуття), що міститься у верхній тім’яній часточці (lobulus parietalis superior).
Усі вищеописані кіркові центри двосторонні, а в передцентральній та зацентральній звивинах кіркові центри правої половини тіла людини розташовані в лівій півкулі, а лівої – у правій півкулі.
Слід зауважити, що чутливі та рухові функції голови представлені в нижніх частинах цих звивин, а з ніг – у верхніх.
До асоціативних центрів (центрів другої сигнальної системи) належать:
- кірковий центр артикуляції мови – центр Брока, який міститься у задніх відділах нижньої лобової звивини (gyrus frontalis inferior).
Цей центр є найбільш важливим для вимовляння слів.
При його ушкодженні втрачається рухова програма слова, людина не може вимовляти склади та слова – моторна афазія;
- кірковий слуховий аналізатор мови – центр Верніке міститься у задніх відділах верхньої скроневої звивини (gyrus temporalis superior). Цей центр є найбільш важливим для розуміння мови. При його ушкодженні має місце сенсорна афазія (втрата розуміння власної усної мови).
- кірковий центр письма (писемної мови), або руховий аналізатор письмових знаків локалізується в задній частині середньої лобової звивини (gyrus frontalis medius).
Діяльність цього центру тісно пов’язана з аналізаторами рухів руки і узгодженого повороту голови та очей в протилежний бік.
Ушкодження аналізатора письмових знаків призводить до порушення тонких рухів в написанні букв, слів та інших знаків – аграфії (порушення здатності писати), при збереженні інших практичних навичок;
- кірковий центр читання (зоровий аналізатор писемної мови) розміщений в кутовій звивині (gyrus angularis). При його ушкодженні порушується здатність читати та розуміти написане) – алексія.
Усі центри мови непарні і розміщені у правші в лівій півкулі, а у лівші – у правій півкулі.
Бічний шлуночок (ventriculus lateralis)
Порожниною кінцевого мозку є бічні шлуночки (правий та лівий), які складаються з:
- лобових рогів; передніх рогів (cornua frontalia; cornua anteriora);
- потиличних рогів; задніх рогів (cornua occipitalia; cornua posteriora);
- скроневих рогів; нижніх рогів (cornua temporalia; cornu inferiora);
- центральної частини (pars centralis).
Лобові роги; передні роги (cornua frontalia; cornua anteriora) розміщені в лобовій частці (lobus frontalis). Вони обмежовані:
- присередньо пластинкою прозорої перегородки (lamina septi pellucidi);
- збоку і знизу головою хвостатого ядра (caput nuclei caudati);
- зверху мозолистим тілом (corpus callosum).
Центральна частина (pars centralis) розташована в тім’яній частці (lobus parietalis). Вона обмежована:
- знизу – тілом хвостатого ядра (corpus nuclei caudati) і таламусом (thalamus);
- зверху – мозолистим тілом (corpus callosum).
Потиличні роги; задні роги (cornua occipitalia; cornua posteriora) розміщені в потиличних частках (lobi occipitales). Вони обмежовані:
- зверху і збоку волокнами мозолистого тіла, які утворюють покрив (tapetum).
На присередній стінці потиличних рогів (paries medialis cornuum occipitalium) розташована:
- цибулина заднього рогу (bulbus cornus posterioris);
- пташина острога (calcar avis).
На нижній стінці потиличних рогів (paries inferior cornuum occipitalium) розташовується обхідний трикутник (trigonum collaterale).
Скроневі роги; нижні роги (cornua temporalia; cornua inferiora) знаходяться в скроневій частці (lobus temporalis). Вони обмежовані:
- присередньо морським коником (hippocampus);
- знизу білою речовиною, яка утворює обхідне підвищення (eminentia collateralis);
- зверху і збоку білою речовиною – покривом мозолистого тіла (tapetum corporis callosi).
Верхньоприсередню стінку скроневих рогів утворює хвіст хвостатого ядра (cauda nuclei caudati).
У центральній частині та в скроневому розі бічного шлуночка міститься судинне сплетення (plexus choroideus), яке утворюється внаслідок проникнення м’якої мозкової оболони із судинами; це сплетення через міжшлуночковий отвір (foramen interventriculare) з’єднується з III шлуночком.
Судинне сплетення бере участь в утворенні більшої частини спинномозкової рідини.
Тема 2 .Провідні шляхи головного і спинного мозку, їх класифікація. Асоціаційні, комісуральні та проекційні шляхи. Висхідні проекційні шляхи.
Провідні шляхи головного і спинного мозку поділяються на:
- асоціативні;
- комісуральні;
- проекційні.
Асоціативні провідні шляхи (neurofibrae associationes)
Це шляхи, що сполучають функціональні ділянки однієї півкулі. Вони поділяються на:
- довгі асоціативні волокна (fibrae associationis longae);
- короткі асоціативні волокна (fibrae associationis breves).
До довгих асоціативних провідних шляхів (neurofibrae associationis longae) належать:
- верхній поздовжній пучок; дугоподібний пучок (fasciculus longitudinalis superior; fasciculus arcuatus), що сполучає лобову, тім’яну та потиличну частки (lobi frontalis, parietalis et occipitalis);
- нижній поздовжній пучок (fasciculus longitudinalis inferior), що сполучає потиличну і скроневу частки (lobi occipitalis et temporalis);
- гачкуватий пучок (fasciculus uncinatus), що сполучає лобову та скроневу частки (lobi frontalis et temporalis);
- пояс (cingulum), що належить до асоціативних пучків лімбічної системи і з’єднує підмозолисте поле (area subcallosa) з корою всіх структур лімбічної частки до гачка (uncus) включно.
До коротких асоціативних провідних шляхів (neurofibrae associationis breves) належать дугоподібні волокна великого мозку (fibrae arcuatae cerebri), які сполучають сусідні звивини в межах однієї півкулі.
Асоціативні провідні шляхи спинного мозку (neurofibrae associationis medullae spinalis) забезпечують можливість інтра– та інтерсегментальних рефлексів. Вони складаються з висхідних та низхідних волокон і з’єднують сусідні ділянки сірої речовини спинного мозку (substantia grisea medullae spinalis).
До них належать:
- передній власний пучок (fasciculus proprior anterior), який належить до власного сегментарного апарату спинного мозку і лежить в передніх канатиках (funiculi anteriores);
- бічний власний пучок (fasciculus proprior lateralis), який належить до власного сегментарного апарату спинного мозку і лежить в бічних канатиках (funiculi laterales);
- задній власний пучок (fasciculus proprior posterior), який належить до власного сегментарного апарату спинного мозку і розташований в задніх канатиках (funiculi posteriores).
Комісуральні провідні шляхи (neurofibrae commissurales)
Вони сполучають симетричні ділянки обох півкуль великого мозку та обох половин спинного мозку для координації їх діяльності.
До них належать:
- мозолисте тіло (corpus callosum);
- передня мозкова спайка (commissura cerebri anterior);
- задня мозкова спайка (commissura cerebri posterior);
- спайка повідців (commissura habenularum);
- спайка склепіння (commissura fornicis);
- міжталамічне злипання (adhesio interthalamica);
- передня біла спайка (commissura alba anterior) спинного мозку;
- задня біла спайка (commissura alba posterior) спинного мозку.
Проекційні провідні шляхи (neurofibrae projectiones)
Це шляхи, які сполучають головний та спинний мозок (encephalon et medulla spinalis) з робочими органами. Вони поділяються на:
- висхідні (чутливі, аферентні);
- низхідні (рухові, еферентні).
Чутливі проекційні шляхи поділяються на:
1. Екстероцептивні провідні шляхи проводять імпульси від рецепторів, які реагують на подразники зовнішнього середовища. Ці шляхи починаються від шкіри (контактні екстерорецептори) та від органів зору (organum visus), нюху (organum olfactorium), смаку (organum gustatorium), слуху (organum auditus) і рівноваги (дистантні екстерорецептори).
До них належать:
- бічний спинномозково–таламічний шлях (tractus spinothalamicus lateralis) – шлях больової і температурної чутливості;
- передній спинномозково–таламічний шлях (tractus spinothalamicus anterior) – шлях дотикової чутливості;
- провідні шляхи від:
- органа зору (зоровий нерв);
- органа нюху (нюховий нерв);
- органа смаку (барабанна струна VII пари та язикові гілки IX пари черепних нервів);
- органа слуху (завитковий нерв)
- органа рівноваги (присінковий нерв).
2. Інтероцептивні провідні шляхи, що проводять нервові імпульси від внутрішніх органів і сприймають зміни в цих органах:
- тіло першого нейрона цих шляхів, що розміщене у чутливому вузлі відповідного черепного нерва (ganglion sensorium nervi cranialis) або чутливому вузлі спинномозкового нерва (ganglion sensorium nervi spinalis);
- аксон першого нейрона, що заходить у центральну нервову систему та передає нервовий імпульс на тіло другого нейрона, яке розміщене у чутливому ядрі черепного нерва (ganglion sensorium nervi cranialis) або ядрі заднього рогу спинного мозкy (nucleus cornus posteriores medullae spinalis);
- аксон другого нейрона закінчується на тілі третього нейрона, розміщеного в ядрі таламуса (nucleus thalami);
- аксон третього нейрона закінчується у корі великого мозку (cortex cerebri).
3. Пропріоцептивні провідні шляхи, що проводять нервові імпульси від пропріорецепторів опорно–рухового апарату до півкуль великого мозку (hemispheria cerebri) та півкуль мозочка (hemispheria cerebelli).
Ці провідні шляхи поділяються на:
- пропріоцептивний шлях мозкового напрямку, свідомий шлях, до якого належить цибулинно–таламічний шлях (tractus bulbothalamicus), що складається з:
- тонкого пучка (fasciculus gracilis), або пучка Голя;
- клиноподібного пучка (fasciculus cuneatus), або пучка Бурдаха;
- пропріоцептивний шлях мозочкового напрямку, несвідомий шлях, до якого належать:
- задній спинномозково–мозочковий шлях (tractus spinocerebellaris posterior), або шлях Флексига
- передній спинномозково–мозочковий шлях (tractus spinocerebellaris posterior), або шлях Говерса.
Чутливі проекційні провідні шляхи
або аферентні (висхідні) провідні шляхи
1. Шлях больової і температурної чутливості – бічний спинномозково–таламічний шлях (tractus spinothalamicus lateralis) має три нейрони.
Тіла перших нейронів (псевдоуніполярні клітини) розміщені у чутливому вузлі спинномозкового нерва (ganglion sensorium nervi spinalis - SG).
Периферійні відростки (дендрити) нейронів починаються екстерорецепторами (E) в шкірі.
Центральні відростки (аксони) у складі задніх корінців заходять у задні роги спинного мозку (cornua posteriora medulla spinalis), де утворюють синапси з тілами других нейронів.
Тіла других нейронів розміщені у власному ядрі (nucleus proprius) заднього рогу спинного мозку (nucleus proprius cornus posterioris medullae spinalis).
Аксони цього нейрона вздовж двох–трьох сегментів роблять перехрестя у передній сірій спайці спинного мозку (comissura grisea anterior medullae spinalis) і йдуть у бічних канатиках (funiculi laterales) протилежної сторони під назвою бічного спинномозково–таламічного шляху (tractus spinothalamicus lateralis).
Аксони других нейронів у складі присередньої петлі доходять до таламуса, де утворюють синапси з тілами третіх нейронів.
Тіла третіх нейронів містяться в бічних ядрах таламуса, а його аксони під назвою таламо–кіркового шляху (tractus thalamocorticalis) через задню ніжку внутрішньої капсули (crus posterior capsulae internae) доходять до зацентральної звивини (gyrus postcentralis), де локалізується кірковий аналізатор шкірної чутливості.
2. Шлях дотикової чутливості – передній спинномозково–таламічний шлях (tractus spinothalamicus anterior).
Шлях дотикової чутливості, як і попередній, складається з трьох нейронів, але тіла других нейронів розміщені у драглистій речовині задніх рогів (substantia gelatinosa cornuum posteriorum - GS).
Аксони цього нейрона після перехрестя в передній сірій спайці (commissura grisea anterior) ідуть в передніх канатиках спинного мозку (funiculi anteriores medullae spinalis) протилежного боку і називаються переднім спинномозково–таламічним шляхом (tractus spinothalamicus anterior).
Частина аксонів другого нейрона цього шляху у складі медіальної петлі йде зі свого боку разом з волокнами тонкого пучка (fasciculus gracilis) – пучка Голля, та клиноподібного пучка (fasciculus cuneatus) – пучка Бурдаха.
3. Шлях пропріоцептивної чутливості кіркового напрямку – цибулинно–таламічний шлях (tractus bulbothalamicus), також має три нейрони.
Тіла перших нейронів (псевдоуніполярні клітини) цього шляху лежать у чутливому вузлі спинномозкового нерва (ganglion sensorium SG nervi spinalis).
Периферійні відростки (дендрити) перших нейронів цибулинно–таламічного шляху (tractus bulbothalamicus) починаються пропріорецепторами P, які містяться в сухожилках м’язів, капсулах суглобів та зв’язках.
Центральні відростки (аксони) перших нейронів цибулинно–таламічного шляху (tractus bulbothalamicus) через задні корінці заходять у спинний мозок і, не заходячи в сіру речовину, утворюють в білій речовині заднього канатика:
- тонкий пучок (fasciculus gracilis) – шлях Голля (нижні 20 сегментів) і
- клиноподібний пучок (fasciculus cuneatus) – шлях Бурдаха (верхні 11 сегментів).
Відростки першого нейрона цибулинно–таламічного шляху (tractus bulbothalamicus) доходять до довгастого мозку, де закінчуються синапсом з другим нейроном.
Тіла других нейронів розташовані в тонкому ядрі, або клиноподібному ядрі, довгастого мозку (nucleus gracilis et cuneatus myelencephali).
Аксони других нейронів утворюють цибулинно–таламічнй шлях (tractus bulbothalamicus), який складає основу присередньої петлі (lemniscus medialis) – колектора чутливості.
У складі присередньої петлі аксони другого нейрона перехрещуються (перехрестя присередньої петлі – decussatio lemnisci medialis) в мості і доходять до таламуса, де закінчуються синапсами з третіми нейронами.
Аксони третіх нейронів, як і в шляхах больової, температурної та дотикової чутливостей, формують таламо–кірковий шлях (tractus thalamocorticalis). Він проходить через задню ніжку внутрішньої капсули до зацентральної звивини (gyrus postcentralis) – кіркового чутливого аналізатора.
4. Пропріоцептивні шляхи мозочкового напрямку – спинномозково–мозочкові шляхи (tractus spinocerebellaris) поділяються на:
А. Задній спинномозково–мозочковий шлях (tractus spinocerebellaris posterior) – шлях Флексіга:
- тіла перших нейронів (псевдоуніполярні клітини) знаходяться у чутливих вузлах спинномозкового нерва (ganglion sensorium nervi spinalis) - SG.
Периферійні відростки (дендрити) починаються пропріорецепторами P.
Центральні відростки (аксони) через задні корінці спинного мозку заходять в його сіру речовину, де переключаються на другі нейрони;
- тіла других нейронів лежать в задньому грудному ядрі (nucleus thoracicus posterior) задніх рогів – стовпи Кларка–Штіллінга.
Аксони других нейронів заднього спинномозково–мозочкового шляху (tractus spinocerebellaris posterior) йдуть у складі бічних канатиків спинного мозку (funiculi laterales medullae spinalis) своєї сторони.
Потім через нижню мозочкову ніжку (pedunculus cerebellaris inferior) заходять в кору черв’яка мозочка (cortex vermis cerebelli). Частина інформації передається до нейронів зубчастого ядра (nucleus dentatus), а звідти до червоного ядра (nucleus ruber) протилежного боку.
Б. Передній спинномозково–мозочковий шлях (tractus spinocerebellaris anterior) – шлях Говерса.
Цей шлях відрізняється від попереднього:
- тіла других нейронів розташовані у присередньо–проміжному ядрі спинного мозку (nucleus intermediomedialis medullae spinalis);
- аксони других нейронів уздовж двох–трьох сегментів переходять на протилежний бік і йдуть в бічних канатиках (funiculi laterales), проходять через довгастий мозок (medulla oblongata), міст (pons), середній мозок (mesencephalon) і через верхню мозочкову ніжку (pedunculus cerebellaris superior) доходять до верхнього мозкового паруса (velum medullare superius);
- у верхньому мозковому парусі (velum medullare superius) аксони знову перехрещуються і доходять до кори мозочка (cortex cerebelli) та ядер черв’яка мозочка (nuclei vermis cerebelli).
Частина інформації передається до нейронів зубчастого ядра (nucleus dentatus - DN), а звідти до червоного ядра NR протилежного боку:
По спинномозково–мозочкових шляхах проходить несвідома чутлива інформація про стан опорно–рухового апарату (пропріоцептивна чутливість), яка необхідна для рефлекторної координації рухів та забезпечення рівноваги тіла.
Тема 3. Низхідні проекційні шляхи: пірамідні та екстрапірімідні провідні шляхи. Топографія провідних шляхів спинного мозку на поперечному перерізі.
Рухові проекційні провідні шляхи, або еферентні (низхідні) провідні шляхи
Вони поділяються на:
- пірамідні шляхи, що забезпечують свідомі рухи людини.
До них належать:
- кірковоядерний шлях (tractus corticonuclearis), що проходить від кори великого мозку (cortex cerebri) нижньої третини передцентральної звивини лобової частки (gyrus precentralis lobi frontalis) до рухових ядер черепних нервів (nuclei nervorum cranialium), а потім по відповідних черепних нервах до скелетних м’язів голови та шиї;
- бічний кірково–спинномозковий шлях (tractus corticospinalis lateralis), що проводить імпульси до скелетних м’язів для виконання цілеспрямованих вольових рухів;
- передній кірково–спинномозковий шлях (tractus corticospinalis anterior), що проводить імпульси до скелетних м’язів для виконання цілеспрямованих вольових рухів.
- екстрапірамідні шляхи, які передають імпульси, що підтримують тонус м’язів, забезпечують безумовно–рефлекторну рівновагу тіла та виконання автоматизованих рухів. Ця система доповнює пірамідну систему свідомих, вольових рухів. При цьому кожний довільний рух стає дуже точно підготовленим та здійснюється плавно і скоординовано.
До екстрапірамідних шляхів належать:
- червоноядерно–спинномозковий шлях (tractus rubrospinalis) або шлях Монакова;
- бічний присінково–спинномозковий шлях (tractus vestibulospinalis lateralis);
- присередній присінково–спинномозковий шлях (tractus vestibulospinalis medialis);
- сітчасто–спинномозкові волокна (fibrae reticulospinales);
- оливо–спинномозкові волокна (fibrae olivospinales) та ін.
1. Пірамідні шляхи (tractus corticospinales) поділяються на:
А. Бічний кірково–спинномозковий шлях; (tractus corticospinalis lateralis); бічний пірамідний шлях (tractus pyramidalis lateralis):
- тіла перших нейронів – гігантські пірамідні клітини Беца, що розміщені в корі верхньої і середньої третини передцентральної звивини (cortex gyri precentralis).
Аксони перших нейронів кірково–спинномозкового шляху (tractus corticospinalis) проходять через передню третину задньої ніжки внутрішньої капсули (crus posterius capsulae internae), через основу ніжки мозку (basis pedunculi), міст (pons), довгастий мозок (myelencephalon).
У довгастому мозку волокна цього шляху утворюють піраміду довгастого мозку (pyramis medullae oblongatae), частина волокон переходить на протилежний бік, утворюючи перехрестя пірамід (decussatio pyramidum).
Перехрещені волокна першого нейрона формують бічний кірково–спинномозковий шлях (tractus corticospinalis lateralis), йдуть в бічних канатиках спинного мозку (funiculi laterales medullae spinales) під назвою бічного кірково–спинномозкового шляху; пірамідного шляху (tractus corticospinalis lateralis; tractus pyramidalis) і закінчуються в передніх рогах спинного мозку (cornua anteriora medullae spinalis) відповідного сегмента;
- тіла других нейронів лежать в рухових ядрах передніх рогів (cornua anteriora) спинного мозку (medulla spinalis), а їх аксони в складі передніх корінців (radices anteriores), а потім спинномозкових нервів (nn.spinales) доходять до поперечнопосмугованих м’язів відповідних ділянок тулуба та кінцівок.
Б. Передній кірково–спинномозковий шлях; передній пірамідний шлях (tractus corticospinalis anterior; tractus pyramidalis anterior).
Більша частина волокон першого нейрона переднього кірково–спинномозкового шляху (tractus corticospinalis anterior) в пірамідах довгастого мозку (pyramides medullae oblongatae) не перехрещується, а йде в передніх канатиках спинного мозку (funiculi anteriores medullae spinalis) на своєму боці під назвою переднього кірково–спинномозкового шляху (tractus corticospinalis anterior).
Аксони перших нейронів в передній сірій спайці (commissura grisea anterior) відповідного сегмента спинного мозку (medulla spinalis) переходять на протилежний бік і закінчуються в передніх рогах спинного мозку (cornua anteriora medullae spinalis).
Тіла других нейронів лежать в рухових ядрах передніх рогів (neclei motorii cornuum anteriorum), а їх аксони в складі передніх корінців (radices anteriores), а потім спинномозкових нервів (nn. spinales) шийних та грудних сегментів доходять до поперечнопосмугованих м’язів відповідних ділянок тулуба і кінцівок.
Пірамідні провідні шляхи забезпечують виконання різноманітних рухів за бажанням людини – свідомі рухові шляхи.
В. Кірково-ядерний шлях (tractus corticonuclearis)
Тіла перших нейронів цього шляху – гігантські пірамідні клітини Беца – розміщені в корі нижньої третини передцентральної звивини (gyrus precentralis).
Аксони перших нейронів кірково–ядерного шляху (tractus corticonuclearis) проходять через коліно внутрішньої капсули (genu capsulae internae), основу ніжок середнього мозку (basis pedunculorum mesencephali), основу моста (basis pontis) і довгастого мозку (medulla oblongata). В останніх вони заходять у рухові ядра відповідних черепних нервів (nervi craniales, позначені порядковими номерами на схемі), попередньо перейшовши на протилежний бік, де цей нейрон закінчується.
Цим шляхом здійснюється ”управління” руховими ядрами черепних нервів (nuclei motorii nervorum cranialium).
Тіла других нейронів лежать у рухових ядрах ромбоподібної ямки (nuclei motorii fossae rhomboideae) та середнього мозку (mesencephalon) протилежної сторони, а його аксони у складі черепних нервів (nervi craniales) доходять до поперечнопосмугованих м’язів голови і поверхневих м’язів шиї.
2. Екстрапірамідні шляхи. По них передається команда (імпульс) для забезпечення тонусу м’язів, забезпечення безумовно–рефлекторної рівноваги тіла людини та виконання автоматичних рухів.
Ці шляхи поділяються на:
А. Червоноядерно–спинномозковий шлях; шлях Монакова (tractus rubrospinalis):
- тіла перших нейронів цього низхідного шляху розміщені у червоних ядрах покриву середнього мозку (nuclei rubri tegmenti mesencephali).
Їх аксони після виходу з червоного ядра (nucleus ruber) переходять на протилежний бік, утворюючи покришкове перехрестя (decussatio tegmentalis), йдуть через основу ніжок мозку, міст та довгастий мозок у спинний мозок.
У спинному мозку ці волокна проходять в бічному канатику під назвою червоноядерно–спинномозкового шляху (шляху Монакова);
- тіла других нейронів лежать в рухових ядрах передніх рогів спинного мозку, а їх аксони у складі передніх корінців, а потім спинномозкових нервів досягають м’язів відповідних ділянок тулуба і кінцівок.
Цей двонейронний шлях є низхідною ланкою рефлексів несвідомої координації рухів, які мають ще і висхідну (два нейрони шляхів Флексіга чи Говерса) та проміжну (від черв’яка мозочка до зубоподібного ядра мозочка, а від нього до червоного ядра протилежного боку) ланки.
Б. Покрівельно–спинномозковий шлях (tractus tectospinalis) починається від пластинки покрівлі середнього мозку; чотиригорбкової пластинки (lamina tecti mesencephali; lamina quadrigemina), де залягають тіла перших нейронів.
Аксони перших нейронів роблять перехрест у покрівлі (перехрест Мейнерта) і через передні відділи стовбура мозку та передні канатики спинного мозку досягають ядер у передніх рогах спинного мозку, де розташовані тіла других (рухових) нейронів.
Аксони других нейронів у складі передніх корінців спинномозкових нервів (radices anteriores nervorum spinalium), а потім самих спинномозкових нервів (nn. spinales) досягають відповідних м’язів.
До пластинки покрівлі; чотиригорбкової пластинки (lamina tecti; lamina quadrigemina) поступає інформація від слухових і зорових аналізаторів.
Тому цей несвідомий руховий шлях забезпечує рефлекторний захист організму від небезпеки.
В. Присінково–спинномозковий шлях (tractus vestibulospinalis) – несвідомий шлях, за допомогою якого автоматично (рефлекторно) забезпечується рівновага тіла, координуються функції тіла, зокрема, голови, шиї, очних яблук. Він має відповідний зв’язок із мозочком і ядрами окорухових нервів.
Тіла перших нейронів цього шляху розташовані у бічному присінковому ядрі (nucleus vestibularis lateralis) – ядрі Дейтерса, та нижньому присінковому ядрі (nucleus vestibularis inferior) – ядрі Ролллера.
Аксони перших нейронів проходять через вентральну частину довгастого мозку (medulla oblongata), а потім спускаються у бічній частині переднього канатика спинного мозку (funiculus anterior medullae spinalis) і закінчуються у рухових ядрах передніх рогів (cornua anteriora) відповідних сегментів спинного мозку (medulla spinalis).
Тіла других нейронів цього шляху знаходяться у рухових ядрах передніх рогів спинного мозку (cornua anteriora medullae spinalis).
Аксони других нейронів у складі передніх корінців (radices anteriores), а потім спинномозкових нервів (nervi spinales) досягають м’язів відповідних ділянок тулуба і кінцівок.
Ядра із своїми відростками, що утворюють присінково–спинномозковий шлях (tractus vestibulospinalis), зв’язані з мозочком (cerebellum) і заднім поздовжнім пучком (fasciculus longitudinalis dorsalis), які також з’єднані з ядрами окорухових черепних нервів. Цим забезпечується збереження положення очного яблука (bulbus oculi) у визначеному положенні (спрямування зорової осі) при повороті голови (caput) і шиї (cervix).
В утворенні заднього поздовжнього пучка (fasciculus longitudinalis dorsalis), волокна якого досягають передніх рогів спинного мозку (cornua anteriora medullae spinalis) у складі сітчасто–спинномозкового шляху (tractus reticulospinalis), беруть участь клітини ретикулярної формації стовбура головного мозку (cellulae reticulares trunci encephali). Серед них:
- проміжне сітчасте ядро (nucleus reticularis interstitialis) – ядро Кахаля;
- ядро епіталамічної спайки; задньої спайки (commissura epithalamica; commissura posterior) – ядро Даркшевича.
До цих ядер підходять волокна з основних ядер; базальних ядер (nuclei basales) півкуль головного мозку (hemispheria cerebri), і вони належать до екстапірамідної системи.
Г. Сітчасто–спинномозковий шлях (tractus reticulospinalis) починається від клітин (тіла перших нейронів) сітчастої формації головного мозку. Їх аксони (аксони перших нейронів) проходять у складі переднього канатика спинного мозку і закінчуються в тілах других нейронів – ядрах передніх рогів спинного мозку (nuclei cornuum anteriorum medullae spinales).
Д. Оливо–спинномозковий шлях (tractus olivospinalis) починається від олив довгастого мозку (тіла перших нейронів) і доходить до тіл других нейронів, які розміщені у передніх рогах спинного мозку (cornua anteriora medullae spinalis).
Е. Кірково–мосто–мозочковий шлях; шлях кіркової корекції мозочка (tractus corticopontocerebellaris) за допомогою якого здійснюється кіркова (свідома) корекція несвідомої координації рухів.
Цей двонейронний шлях складається з двох відділів:
- перший відділ – кірково–мостовий шлях (tractus corticopontinus), що складається ще з двох частин:
- лобово–мостових волокон (fibrae frontopontinae);
- тім’яно–висково–потилично–мостових волокон (fibrae parietotemporooccipitopontinae).
Тіла перших нейронів кірково–мостового шляху (tractus corticopontinus) розташовані в корі лобової, скроневої, тім’яної та потиличної часток (lobi frontalis, temporalis, parietalis et occipitalis) верхньобічної поверхні півкуль великого мозку (facies superolateralis hemispheriorum cerebri).
Аксони перших нейронів кірково–мостового шляху (tractus corticopotinus) формують дві частини волокон:
- лобово–мостовий шлях (tractus frontopontinus), якй проходить через передню ніжку внутрішньої капсули (crus anterius capsulae interna), півкулі великого мозку (hemispherii cerebri), присередню частину основи ніжки мозку (pars medialis basis cruris cerebri) і закінчується у власних ядрах моста (nuclei pontis proprii) на своєму боці;
- тім’яно–скронево–потилично–мостові волокна,що проходять через задню ніжку внутрішньої капсули (crus posterius capsulae internae), півкулі великого мозку (hemispherium cerebri), бічну частину основи ніжки мозку (pars lateralis basis cruris cerebri) і закінчуються у власних ядрах моста (nuclei pontis proprii) на своєму боці.
- другий відділ – мосто– мозочковий шлях (tractus pontocerebellaris), що починається від власних ядер моста (nuclei pontis proprii), що є тілами других нейронів кірково–мосто–мозочкового шляху (tractus corticopontocerebellaris).
Аксони других нейронів мосто–мозочкового шляху (tractus pontocerebellaris) переходять на протилежний бік моста (pons) і в складі середньої мозочкової ніжки (pedunculus cerebellaris medius) досягають кори черв’яка мозочка (cortex vermis cerebelli).
Звідси інформація передається на зубчасте ядро мозочка (nucleus dentatus cerebelli), а потім на червоне ядро середнього мозку (nucleus ruber mesencephali).
Оболони головного мозку. Венозні синуси твердої мозкової оболони. Субдуральний та субарахноїдальний простори. Шляхи циркуляції спинномозкової рідини. Кровоносні судини головного мозку.
У головному мозку (encephalon) розрізняють такі ж самі оболони, як і у спинному мозку (medulla spinalis):
- тверду оболону (dura mater);
- павутинну оболону (arachnoidea mater);
- м’яку оболону (pia mater).
Черепна тверда оболона; тверда оболона головного мозку
(dura mater cranialis; dura mater encephali)
Вона є міцною, вистиляє зсередини порожнину черепа (cavitas cranii) і слугує окістям для внутрішньої поверхні кісток черепа.
Із кістками склепіння черепа (calvaria) тверда оболона (dura mater cranialis) зв’язана пухко і легко відділяється, а в ділянці кісток основи черепа (basis cranii) вона зрощена щільно.
Виділяють надтвердооболонний простір (spatium epidurale), який розміщений між кістками черепа та черепною твердою оболоною, і підтвердооболонний простір (spatium subdurale), який розміщений між твердою і павутинною оболонами.
Надтвердооболонний простір та підтвердооболонний простір (spatium epidurale et spatium subdurale) за нормальних умов не існують.
Павутинна оболона прикріплюється до твердої оболони, а тверда оболона прикріплюється до черепа, при цьому не виникає порожнин.
Поява цих порожнин – це наслідок травми або патологічного процесу, що штучно відокремлює павутинну оболону від твердої, а тверду – від черепа.
Черепна тверда оболона (dura mater cranialis) оточує нерви, утворюючи для них піхви і зростається з краями отворів, через які ці нерви виходять з порожнини черепа (cavitas cranii).
На внутрішній основі черепа (basis cranii interna), в ділянці довгастого мозку (medulla oblongata) черепна тверда оболона (dura mater cranialis) зростається з краями великого отвору потиличної кістки (foramen magnum ossis occipitalis) та продовжується в спинномозкову тверду оболону (dura mater spinalis).
Черепна тверда оболона (dura mater cranialis) з внутрішньої сторони розгалужується на відростки, які заходять у вигляді пластинок в щілини між окремими частинами головного мозку, відокремлюючи їх.
При цьому утворюються наступні вирости:
- серп великого мозку (falx cerebri), який розташований у поздовжній щілині великого мозку (fissura longitudinalis cerebri) і відокремлює праву та ліву півкулі великого мозку (hemispheria cerebri dextrum et sinistrum):
- серп мозочка (falx cerebelli), який заходить в задню вирізку мозочка (incisura posterior cerebelli) і відокремлює праву та ліву півкулі мозочка (hemispheria cerebelli dextrum et sinistrum);
- намет мозочка (tentorium cerebelli), який заходить у поперечну щілину великого мозку (fissura transversa cerebri);
- діафрагма сідла (diaphragma sellae), яка закриває гіпофізну ямку (fossa hypophysialis), відмежовуючи гіпофіз від проміжного мозку. У цій діафрагмі (diaphragma sellae) є отвір (foramen), через який проходить лійка (infundibulum), до якої прикріплений гіпофіз (hypophysis);
- трійчаста порожнина (cavum trigeminale), що утворена розщепленням черепної твердої оболони (dura mater cranialis) в ділянці трійчастого втиснення (impressio trigeminalis) і розміщується на передній поверхні кам’янистої частини скроневої кістки (facies anterior partis petrosae ossis temporalis) біля верхівки кам’янистої частини (apex partis petrosae).
Відростки твердої оболони (dura mater cranialis), підходячи до борозен на мозковій поверхні кісток черепа, розщеплюються і прикріплюються до країв борозен, утворюючи пазухи черепної твердої оболони (sinus durae matris cranialis), по яких тече венозна кров:
- верхню стрілову пазуху (sinus sagittalis superior):
- нижня стрілова пазуха (sinus sagittalis inferior);
- пряму пазуху (sinus rectus);
- потиличну пазуху (sinus occipitalis);
- поперечну пазуху (sinus transversus);
- печеристу пазуху (sinus cavernosus):
- сигмоподібну пазуху (sinus sigmoideus);
- верхню кам’янисту пазуху (sinus petrosus superior);
- нижню кам’янисту пазууа (sinus petrosus inferior);
- стік пазух (confluens sinuum), що є непарним і розміщений на внутрішньому потиличному виступі (protuberantia occipitalis interna) в місці злиття верхньої стрілової, прямої, потиличної та поперечної пазух.
Венозна кров (sanguis venosus) із стоку пазух (confluens sinuum) поступає в поперечну пазуху (sinus transversus), а потім у сигмоподібну пазуху (sinus sigmoideus), а вже звідти – через яремний отвір (foramen jugulare) у внутрішню яремну вену (v. jugularis interna).
Через випускні вени (venae emissariae) та вени губчатки (venae diploicae) пазухи твердої оболони (sinus durae matris) сполучаються з поверхневими венами голови.
Черепна павутинна оболона; павутинна оболона головного мозку
(arachnoidea mater cranialis; arachnoidea mater encephali)
Вона є тонкою напівпрозорою перетинкою, що позбавлена судин, не проникає в щілини і борозни.
Поблизу пазух черепної твердої оболони (arachnoidea mater cranialis) павутинна оболона (arachnoidea mater) утворює своєрідні вирости – павутинні зернистості (granulationes arachnoidae), або пахіонові грануляції.
Вони випинаються у венозні пазухи і на внутрішній поверхні кісток склепіння черепа (facies interna ossium calvariae) утворюють втиснення – зернисті ямочки (foveolae granulares), або грануляційні ямочки.
Павутинні зернистості (granulationes arachnoidae) забезпечують відтік спинномозкової рідини з підпавутинного простору у венозне русло.
Між павутинною та м’якою оболонами міститься підпавутинний простір; підм’якооболонний простір (spatium subarachnoideum; spatium leptomeningeum), що заповнений спинномозковою рідиною (liquor cerebrospinalis).
Підпавутинний простір (spatium subarachnoideum) розташований глибоко в зовнішньому шарі м’якої мозкової оболони і має павутинні перекладки (trabeculae arachnoideae).
Він обмежований зсередини (із внутрішнього боку) зовнішнім шаром судинної мозкової оболони, тому найточнішим є термін порожнина м’якої мозкової оболони (spatium leptomeningeum):
Підпавутинний простір (spatium subarachnoideum) утворює такі розширення, або підпавутиннi цистерни (cisternae subarachnoideae):
- задню мозочково–мозкову цистерну; велика цистерна (cisterna cerebellomedullaris; cisterna magna);
- бічну мозочково–мозкову цистерну (cisterna cerebellomedullaris lateralis);
- цистерну перехрестя (cisterna chiasmatica);
- міжніжкову цистерну (cisterna interpeduncularis);
- цистерну бічної ямки великого мозку (cisterna fossae lateralis cerebri);
- оточну цистерну (cisterna ambiens);
- мосто–мозочкову цистерну (cisterna pontocerebellaris);
- навколомозолисту цистерну (cisterna pericallosa);
- чотиригорбкову цистерну; цистерна великої вени великого мозку (cisterna quadrigeminalis; cisterna venae magnae cerebri);
- цистерну кінцевої пластинки (cisterna laminae terminalis).
Підпавутинні простори головного та спинного мозку (spatia subarachnoidea encephali et medullae spinalis) сполучаються між собою і містять спинномозкову рідину (liquor cerebrospinalis), яка потрапляє в ці простори з четвертого шлуночка (ventriculus quartus) через його отвори.
Через павутинні зернистості (granulationes arachnoideae) спинномозкова рідина потрапляє до венозної системи і лише незначна частина її відтікає із підпавутинного простору по периневральних та периваскулярних просторах нервів і судин, що пронизують цей простір.
Черепна м’яка оболона; м’яка оболона головного мозку
(pia mater cranialis; pia mater encepali)
Вона є внутрішньою оболонкою головного мозку. Вона щільно прилягає до зовнішньої поверхні мозку та заходить у всі ямки, щілини та борозни.
Ця оболона побудована з пухкої сполучної тканини, в товщі якої розташовані кровоносні судини, які прямують до головного мозку та кровопостачають його.
У певних місцях м’яка оболона проникає в порожнини шлуночків головного мозку і утворює судинні сплетення (plexus choroideus), які продукують спинномозкову рідину. Є наступні судинні сплетення:
- судинне сплетення бічного шлуночка (plexus choroideus ventriculi lateralis):
- судинне сплетення третього шлуночка (plexus choroideus ventriculi tertii):
- судинне сплетення четвертого шлуночка (plexus choroideus ventriculi quarti).
Утворення і шляхи циркуляції спинномозкової рідини
Спинномозкова рідина (liquor cerebrospinalis) з бічних шлуночків (ventriculi laterales) через міжшлуночковий отвір (foramen interventriculare) – отвір Монро (foramen Monroi) – потрапляє в третій шлуночок (ventriculus tertius).
Із третього шлуночка (ventriculus tertius) через водопровід середнього мозку (aqueductus mesencephali) вона потрапляє в четвертий шлуночок (ventriculus quartus).
У четвертому шлуночку (ventriculus quartus) спинномозкова рідина (liquor cerebrospinalis) поповнюється і через серединний (отвір Мажанді) та бічні отвори (отвори Люшка) потрапляє у підпавутинний простір головного та спинного мозку (spatium subarachnoideum encephali et medullae spinalis).
Із підпавутинного простору головного мозку (spatium subarachnoideum encephali) спинномозкова рідина (liquor cerebrospinalis) через павутинні зернистості (granulationes arachnoideae) всмоктується у пазухи твердої оболони (sinus durae matris).
Із підпавутинного простору спинного мозку (spatium subarachnoideum medullae spinalis) спинномозкова рідина (liquor cerebrospinalis) відтікає у лімфатичні капіляри по міжоболонних просторах, які супроводжують корінці спинномозкових нервів.
Кожний шлуночок має судинне сплетення (plexus choroideus). Найбільшим є сплетення бічного шлуночка.
Спинномозкова рідина (liquor cerebrospinalis) циркулює:
- в шлуночках кінцевого мозку (telencephalon);
- в центральному каналі спинного мозку (canalis centralis medullae spinalis);
- в підпавутинному просторі (spatium subarachnoideum).
Спинномозкова рідина поновлюється кожних 4–7 годин і від плазми крові різниться низьким вмістом білка та підвищеною концентрацією натрію, калію і хлору.
Спинномозкова рідина (liquor cerebrospinalis) виконує такі функції:
- захисну – амортизація ударів та струсів мозку;
- утворення гідростатичної оболонки навколо мозку, його корінців та судин, завдяки чому зменшується натяг корінців та судин;
- утворення оптимального рідкого середовища, що оточує структури центральної частини нервової системи, завдяки чому підтримується постійний іонний баланс, який забезпечує нормальну діяльність нейронів і глії;
- виведення метаболітів, що утворюються в мозковій тканині;
- інтегративну – перенесення гормонів та інших біологічно активних речовин.
Спинномозкова рідина розташована у замкнутому просторі.
Отже, всмоктування компонентів спинномозкової рідини в кров відбувається в ділянках павутинних зернистостей (granulationes arachnoideae), в незначній мірі – епендимою судинних сплетень.
Через павутинні зернистості спинномозкова рідина переходить шляхом фільтрації з підпавутинного простору у:
- пазухи твердої оболони (sinus durae matris);
- вени губчатки (vv.diploicae):
Тема 2. Практичні завдання по препаруванню головного і спинного мозку. Контроль засвоєння змістових модулів №10 анатомія спинного мозку та №11 анатомія головного мозку
1. Функціональна характеристика нервової системи у світлі фізіологічного вчення І.П.Павлова, П.К.Анохіна (функціональні системи).
2. Провідна роль нервової системи в організмі, її значення для функції органів в об’єднанні частин організму в єдине ціле і у встановленні зв’язків організму з зовнішнім середовищем.
3. Елементи будови нервової системи.
4. Нейрон.
5. Нейроглія.
6. Сіра і біла речовина спинного і головного мозку: ядра, вузли (нервові ганглії).
7. Нервові волокна, пучки і корінці.
8. Елементарні та інтеграційні апарати спинного і головного мозку.
9. Розподіл нервової систем за розвитком, будовою і функцією на центральну і периферійну, а також на соматичну і вегетативну (автономну).
10. Спинний мозок. Форма, топографія, внутрішня будова – сіра, біла речовина, центральний канал.
11. Сегмент спинного мозку.
12. Власний сегментарний аппарат спинного мозку.
13. Корінці, чутливий вузол спинномозкового нерва.
14. Формування спинномозкового нерва.
15. Порівняльна анатомія нервової системи.
16. Онтогенез нервової системи.
17. Вади розвитку нервової системи.
18. Головний мозок, загальна характеристика.
19. Стовбур головного мозку, його внутрішня будова, подібність зі спинним мозком і відмінності.
20. Довгастий мозок, його поверхні, внутрішня будова.
21. Водопровід середнього мозку.
22. Ядра і провідні шляхи довгастого мозку.
23. Задній мозок, загальна характеристика.
24. Міст, його поверхні, внутрішня будова.
25. Ядра і провідні шляхи моста.
26. Мозочок, його форма, поверхні, частини, внутрішня будова.
27. Ядра мозочка.
28. Ніжки мозочка, їх склад.
29. Четвертий шлуночок, загальна характеристика.
30. Ромбоподібна ямка, її рельєф.
31. Проекція ядер черепних нервів на поверхню ромбоподібної ямки.
32. Судинний шар четвертого шлуночка.
33. Середній мозок, його частини.
34. Покрив середнього мозку, його будова.
35. Ядра і провідні шляхи середнього мозку.
36. Водопровід середнього мозку.
37. Ретикулярна формація, загальна характеристика.
38. Основні риси будови ретикулярної формації.
39. Проміжний мозок, загальна характеристика.
40. Таламус, загальна характеристика.
41. Таламус, будова.
42. Епітіламус, загальна характеристика.
43. Епіталамус, будова.
44. Метаталамус, загальна характеристика.
45. Метаталамус, будова.
46. Гіпоталамус, загальна характеристика.
47. Ядра гіпоталамуса.
48. Третій шлуночок; загальна характеристика.
49. Третій шлуночок, будова.
50. Судинний шар третього шлуночка.
51. Кінцевий мозок, загальна характеристика.
52. Півкулі великого мозку.
53. Частки великого мозку.
54. Борозни і звивини.
55. Нюховий мозок.
56. Мозолисте тіло.
57. Склепіння.
58. Передня спайка.
59. Біла речовина кінцевого мозку.
60. Сіра речовина кінцевого мозку.
61. Базальні ядра.
62. Внутрішня капсула.
63. Бічні шлуночки, загальна характеристика.
64. Судинне сплетення бічного шлуночка.
65. Сполучення бічного шлуночка з порожниною третього шлуночка.
66. Кора великого мозку: цито- і мієлоархітектоніка кори.
67. Рефлекторна дуга як основна анатомо-фізіологічна одиниця нервової системи.
68. Проста рефлекторна дуга замкнена в межах нижніх відділів центральної нервової системи (спинного мозку).
69. Складні рефлекторні дуги в межах стовбуру головного мозку, підкіркових утворень і кори великого мозку.
70. Анатомо-функціональна класифікація провідних шляхів центральної нервової системи:
71. Асоціативі шляхи, короткі і довгі.
72. Комісуральні шляхи.
73. Проекційні шляхи - висхідні (аферентні) системи волокон, загальна характеристика.
74. Екстрарецептивні висхідні проекційні шляхи.
75. Пропріорецептивні висхідні проекційні шляхи.
76. Інтрорецептивні шляхи висхідні проекційні шляхи.
77. Проекційні шляхи - низхідні (еферентні) системи волокон.
78. Пірамідні проекційні шляхи.
79. Екстрапірамідні проекційні шляхи).
80. Низхідні корково-мостові шляхи.
81. Оболони спинного.
82. Оболони головного мозку (тверда, павутинна,м’яка).
83. Підпавутинний простір.
84. Утворення і відтік спиномозкової рідини.
85. Шляхи циркуляції спиномозкової рідини.
Перелік питань до змістовного модуля 10 та змістовного модуля 11
1. Розвиток центральної системи в ембріогенезі. Основні етапи формування нервової системи в філогенезі.
2. Поняття про нейрон. Сіра та біла речовина центральної нервової системи. Нервові волокна, пучки, корінці, вузли, нерви. Будова простої і складної рефлекторної дуги.
3. Спинний мозок: топографія, зовнішня будова. Сегменти спинного мозку. Розвиток спинного мозку в ембріогенезі Аномалії розвитку спинного мозку.
4. Спинний мозок: розвиток, топографія, внутрішня будова. Морфо-функціональна характеристика сірої речовини.
5. Спинний мозок: розвиток, топографія, внутрішня будова. Морфо-функціональна характеристика білої речовини.
6. Оболони спинного мозку, простори між ними, їх вміст.
7. Розвиток головного мозку (мозкові пухирі і їх похідні). Аномалії розвитку головного мозку
8. Стовбур головного мозку. Характеристика ядер черепних нервів
9. Довгастий мозок: розвиток, зовнішня будова і внутрішня будова.
10. Міст: розвиток, зовнішня будова і внутрішня будова .
11. Ромбоподібна ямка: її межі, рельєф. Проекція ядер черепних нервів. IV шлуночок:
топографія, стінки, сполучення.
12. Мозочок: розвиток, зовнішня будова і внутрішня будова.
13. Середній мозок: розвиток, зовнішня будова і внутрішня будова.
14. Проміжний мозок: частини, будова, функціональне значення. III шлуночок, стінки, сполучення.
15. Базальні ядра півкуль великого мозку: топографія, будова, функції.
16. Бічні шлуночки: частини, їх стінки, сполучення.
17. Біла речовина півкуль великого мозку: асоціативні, комісуральні, проекційні волокна. Внутрішня капсула: частини, топографія провідних шляхів.
18. Нюховий мозок: центральний і периферійний відділи.
19. Екстрапірамідна рухова система: ядра, шляхи, функції.
20. Рельєф верхньобічної поверхні півкуль великого мозку. Локалізація кіркових кінців аналізаторів в корі тім'яної частки. Будова кори. Роботи В.О.Беца.
21. Рельєф верхньобічної поверхні півкуль великого мозку. Локалізація кіркових кінців аналізаторів в корі лобової і скроневої часток.
22. Рельєф присередньої та нижньої поверхонь півкуль великого мозку.
23. Провідні шляхи. Класифікація. Екстероцептивні провідні шляхи: провідний шлях температурної і больової чутливості; провідний шлях тактильної чутливості.
24. Провідні шляхи. Класифікація. Пропріоцептивні шляхи кіркового напряму та мозочкового напряму.
25. Низхідні провідні шляхи. Класифікація. Кірково-спинномозковий та кірково-ядерний шляхи (пірамідні).
26. Оболони головного мозку, простори між ними, їх вміст. Утворення і відтік спинномозкової рідини. Аномалії розвитку оболон головного мозку.
Перелік практичних завдань до змістовного модуля 10. Головний мозок та змістовного модуля 11.Спинний мозок
- Шийне стовщення
- Попереково-крижове стовщення
- Мозковий конус
- Кінцева нитка
- Передня серединна щілина
- Задня серединна борозна
- Передньобічна борозна
- Задньобічна борозна
- Канатики спинного мозку
- Передній канатик
- Бічний канатик
- Задній канатик
- Центральний канал
- Сіра речовина
- Передній ріг
- Задній ріг
- Біла речовина
Головний мозок
Стовбур головного мозку
- Довгастий мозок
- Міст
- Середній мозок
Довгастий мозок
- Передня серединна щілина
- Піраміда довгастого мозку
- Перехрестя пірамід
- Передньобічна борозна
- Олива
- Задньобічна борозна
- Клиноподібний пучок
- Клиноподібний горбок
- Тонкий пучок
- Тонкий горбок
- Задня серединна борозна
- Нижня мозочкова ніжка
Міст
- Основна борозна
- Середня мозочкова ніжка
- Верхня мозочкова ніжка
- Верхній мозковий парус
- Покрив мосту (на поперечному розрізі)
- Основна частина мосту
Четвертий шлуночок
- Ромбоподібна ямка
- Серединна борозна
- Присереднє підвищення ромбоподібної ямки
- Мозкові смуги четвертого шлуночка
- Трикутник під’язикового нерва
- Трикутник блукаючого нерва
- Бічний закуток
- Присереднє підвищення ромбоподібної ямки
- Лицевий горбок
- Присінкове поле
- Покрив четвертого шлуночка
- Верхній мозковий парус
- Нижній мозковий парус
Середній мозок
- Покрівля середнього мозку
- Пластинка покрівлі
- Верхній горбок
- Нижній горбок
- Ручка верхнього горбка
- Ручка нижнього горбка
- Водопровід мозку
- Міжніжкова ямка
- Задня пронизана речовина
- Ніжка мозку
- Покрив середнього мозку
- Червоне ядро
- Чорна речовина
- Основа ніжки мозку
Мозочок
- Півкуля мозочка
- Черв’як мозочка
- Щілини мозочка
- Листки мозочка
- Клаптик
- Дерево життя
- Кора мозочка
- Зубчасте ядро
- Нижня мозочкові ніжка
- Середня мозочкові ніжка
- Верхня мозочкові ніжка
Проміжний мозок
- Таламус
- Передній горбок таламуса
- Подушка таламуса
- Мозкова смуга таламуса
- Епіталамус
- Повідець
- Повідцевий трикутник
- Шишкоподібна залоза
- Метаталамус
- Бічне колінчасте тіло
- Присереднє колінчасте тіло
- Гіпоталамус
- Зорове перехрестя
- Зоровий щлях
- Сірий горб
- Лійка
- Сосочкове тіло
- Третій шлуночок
- Стінки
- Міжшлуночковий отвір
- Отвір водопроводу мозку
Півкуля великого мозку
- Поздовжня щілина великого мозку
- Бічна ямка великого мозку
- Лобова частка
- Тім’яна частка
- Скронева частка
- Потилична частка
- Острівець
Верхньобічна поверхня великого мозку
- Центральна борозна
- Бічна борозна
- Лобова частка
- Лобовий полюс
- Передцентральна борозна
- Передцентральна звивина
- Верхня лобова борозна
- Нижня лобова борозна
- Верхня лобова звивина
- Середня лобова звивина
- Нижня лобова звивина
- Висхідна гілка
- Передня гілка
- Покришкова частина
- Трикутна частина
- Очноямкова частина
- Тім’яна частка
- Зацентральна борозна
- Зацентральна звивина
- Верхня тім'яна часточка
- Внутрішньотім'яна борозна
- Нижня тім'яна часточка
- Кутова звивина
- Надкрайова звивина
- Скронева частка
- Верхня скронева борозна
- Нижня скронева борозна
- Верхня скронева звивина
- Середня скронева звивина
- Нижня скронева звивина
- Поперечні скроневі звивини
- Потилична частка
- Потиличний полюс
- Острівець
- Звивини острівця
Присередня і нижня поверхні півкулі великого мозку
- Борозна мозолистого тіла
- Борозна пояса
- Поясна звивина
- Перешийок поясної звивини
- Морськоконикова борозна
- Приморськоконикова звивина
- Гачок
- Зубчаста звивина нюхова борозна
- Прицентральна борозна
- Прицентральна часточка
- Передклин
- Тім'яно-потилична борозна
- Клин
- Острогова борозна
- Язикова звивина
- Обхідна борозна
- Присередня потилично-скронева звивина
- Потилично-скронева борозна
- Бічна потилично-скронева звивина
- Пряма звивина
- Нюхова борозна
- Очноямкові борозни
- Очноямкові звивини
- Мозолисте тіло
- Дзьоб
- Коліно
- Стовбур
- Валик
- Прозора перегородка
- Склепіння
- Стовп
- Тіло
- Ніжка
- Нюхова цибулина
- Нюховий шлях
- Нюховий трикутник
- Передня пронизана речовина
Основні ядра
- Смугасте тіло
- Хвостате ядро
- Голова
- Тіло
- Хвіст
- Сочевицеподібне ядро
- Лушпина
- Бічна бліда куля
- Присередня бліда куля
- Огорожа
Бічні шлуночки
- Центральна частина бічного шлуночка
- Стінки центральної частини
- Передній( Лобовий) ріг бічного шлуночка
- Стінки переднього рогу
- Задній (Потиличний) ріг бічного шлуночка
- Стінки заднього рогу
- Пташина острога бічного шлуночка
- Обхідне підвищення бічного шлуночка
- Нижній (скроневий ) ріг бічного шлуночка
- Стінки нижнього рогу
- Морський коник
- Міжшлуночковий отвір
- Зовнішня капсула кінцевого мозку
- Внутрішня капсула кінцевого мозку
- Передня ніжка внутрішньої капсули
- Коліно внутрішньої капсули
- Задня ніжка внутрішньої капсули
- Спинномозкова тверда оболона
- Тверда оболона головного мозку
- Серп великого мозку
- Серп мозочка
- Намет мозочка
- Діафрагма сідла
- Пазухи твердої оболони
- Верхня стрілова пазуха
- Нижня стрілова пазуха
- Пряма пазуха
- Потилична пазуха
- Поперечна пазуха
- Стік пазух
- Сигмоподібна пазуха
- Печериста пазуха
-Клино-кам’яна пазуха
- Верхня кам’яниста пазуха
- Нижня кам’яниста пазуха
Павутинна оболона головного мозку
Спинномозкова павутинна оболона
М’яка оболона головного мозку
Спинномозкова м’яка оболона
Матеріали підготував доц.. Боймиструк І.І.