1.
VIII, IX пари черепних нервів.
2.
Головна та шийна частини X
пари черепних нервів.
3.
Практичні завдання по препаруванню кровоносних
судин, нервів і шляхів відтоку лімфи від органів голови та шиї.
(Заняття
27.)
Тема 1. VIII, IX пари черепних нервів.
Присінково–завитковий нерв
[VIII]
(nervus
vestibulocochlearis ) [VIII]
VIII пара черепних нервів
Присінково-завитковий нерв (n. vestibulocochlearis) утворений двома
самостійними анатомічно і функціонально різними чутливими нервами. У ньому
розрізняють систему волокон присінкового (n. vestibularis)
і завиткового (n. cochlearis)
нервів.
1. Присінковий нерв проводить імпульси, що здійснюють контроль за
положенням голови і тіла. Разом з іншими органами чуттів бере участь в
орієнтованих реакціях. Рецептори присінкового нерва знаходяться в отолітових
приладах внутрішнього вуха: ампулах трьох півколових каналів, перетинчастому
мішечку (sacculus) і маточки (utriculus) присінка. Рецептори зв'язані з
дендритами присінкового вузла, що лежить у глибині внутрішнього слухового ходу
скроневої кісти, і утворюють ряд таких нервів:
– маточковий нерв (n. utricularis) складає верхню
частину присінкового нерва. Починається від рецепторів еліптичного закутка
присінка внутрішнього вуха;
– передній ампульний нерв (n. ampullaris anterior)
складає разом з еліптичним нервом верхню частину присінкового нерва і має
рецептори в передній перетинчастій ампулі півколового каналу;
– бічний ампульний нерв (n. ampullaris lateralis), так само як і два
попередніх, є складовою частиною верхнього відділу присінкового нерва.
Контактує з рецепторами бічної ампули півколового каналу;
– мішечковий нерв (n. saccularis) проходить у нижній
частині присінкового нерва і його вузла, починається від рецепторів слухової
плями мішечка;
– задній ампульний нерв (n. ampullaris posterior)
має рецептори в задній ампулі півколового каналу і нижньої чутливої плями
присінка.
Аксони нейронів gangl. vestibulare формують верхній корінець VIII пари
нервів, що виходить зі скроневої кісти через внутрішній слуховий отвір за лицевим
нервом. Верхній корінець проходить у задній мозок між мостом і мозочком, не
доходячи до дна IV шлуночка. Аксони присінкового нерва розділяються на висхідні
і низхідні пучки.
Висхідні пучки присінкового нерва переключаються у верхнім ядрі моста і
nucl. fastigii мозочка, а також у корі черв’яка.
У мозочку відбувається безпосередній зв'язок між присінковими нервами і
руховими ядрами. Низхідні пучки переключаються в ядрі низхідного корінця (нижнє
ядро), медіальному і латеральному ядрах.
2. Завитковий нерв проводить звукові подразнення, сприймані рецепторами
кортієва органа завитки. Дендрити, виходячи через канали спіральної пластинки
завитка, досягають клітин спірального вузла (gangl. spirale), розташованого в
каналі стрижня завитки. Аксони біполярних клітин формують нижній корінець
присінково-завиткового нерва, який через внутрішній сонний отвір піраміди
скроневої кісти виходить на основу черепа, проникаючи разом із присінковим
нервом між мостом і мозочком до вентрального і дорсального ядер заднього мозку.
У ядрах відбувається переключення на слуховой провідний шлях.
Ембріогенез.
Розвиток присінково-завиткового нерва починається наприкінці 3-го тижня
ембріонального періоду. Нейробласти закладаються разом з вузлом лицевого нерва.
Ця спільність розвитку пояснюється з філогенетичної точки зору тим, що вони є
нервами, похідними бічної лінії. Одночасно з вузлом закладається перетинчастий
лабіринт у вигляді стовщення поверхневої ектодерми з боків від нервової трубки,
названої слуховою плакодой. На 4-му тижні плакода товщає і перетворюється в
слуховую ямку, що замикається в слуховой пухирець. У період формування
слухового пухирця відбувається поділ загального нервового вузла на три: gangl.
geniculi (VII пари), vestibularis, spiralis (VIII пари). У той же час слуховой пухирець
диференціюється на півкружні канали, що філогенетично представляють більш
древню частину, тому що вже з'являються у риб і равликів. Дендрити нейробластів
gangl. vestibuli вростають у півкружні канали і присінок, а дендрити клітин
gangl. spirale – у завитка. Тільки на III міс ембріонального розвитку
утворюються рецептори в кортієвому органі.
Філогенез. У
водяних тварин VIII нерв самостійно не існує, а входить до складу VII нерва і
бічної лінії. Першим диференціюється присінковий нерв у зв'язку з появою органа
рівноваги. У наземних тварин лицевий, присінковий і слуховий нерви цілком
набули самостійного значення.
Цей нерв складається з двох частин:
- завиткового нерва (nervus cochlearis);
- присінкового нерва (nervus vestibularis).
Завитковий нерв (nervus
cochlearis) є слуховим шляхом, по якому передається інформація про характер
звукових коливань в головний мозок.
Завитковий нерв
(nervus cochlearis)
Слуховий шлях
Тіла
перших псевдоуніполярних нейронів завиткового
нерва (nervus cochlearis) – слухового шляху містяться в завитковомих вузлах;
спіральних вузлах завитки (gangliа cochlearia; gangliа spiralia cochleae), які розташовані на основній пластинці
завиткової протоки (lamina basilaris ductus cochlearis).
Периферійні
відростки перших нейронів закінчуються
в спіральному органі завиткової протоки (organum spirale ductus
cochlearis), утворюючи синапси з волосковими рецепторними клітинами.
Центральні
відростки перших нейронів утворюють завиткову
частину VІІІ пари черепних нервів – завитковий нерв
(nervus cochlearis), і через внутрішній
слуховий отвір
]
(porus acusticus internus) заходять в порожнину черепа (cavitas
cranii), а потім у міст (pons) на межі із середньою мозочковою ніжкою на
її вентральній поверхні, де закінчуються
синапсом з тілом другого нейрона.
Тіла
других нейронів завиткового нерва (nervus cochlearis) розташовані у передньому та задньому завиткових ядрах (nuclei cochleares
anterior et posterior), які проектуються у бічному куті ромбоподібної
ямки (angulus lateralis fossae rhomboideae).
Аксони других нейронів від переднього
завиткового ядра (nucleus cochlearis anterior) йдуть на своєму боці до присереднього колінчастого тіла (corpus
geniculatum mediale), де містяться тіла третіх нейронів. Це тринейронний
слуховий шлях.
Аксони других нейронів від заднього
завиткового ядра (nucleus cochlearis posterior) йдуть по дну IV шлуночка (ventriculus quartus) у вигляді мозкових смуг (striae
medullares) і переходять на протилежний
бік.
Ці волокна беруть участь в утворенні трапецієподібного
тіла (corpus trapezoideum).
Тіла
третіх нейронів чотиринейронного завиткового нерва (nervus
cochlearis) розміщені у верхньому оливному ядрі (nucleus
olivaris superior) – задньому ядрі трапецієподібного тіла.
Аксони третього нейрона утворюють бічну петлю (lemniscus lateralis), яка виходить на поверхню в перешийку
ромбоподібного мозку (isthmus rhombencephali) у вигляді трикутника петлі (trigonum
lemnisci).
Бічна петля (lemniscus
lateralis) доходить до підкіркових
центрів слуху, де розташовані тіла
ІV нейронів.
Тіла
четвертих нейронів завиткового нерва (nervus cochlearis) розташовані в:
- присередньому колінчастому тілі
(corpus geniculatum mediale);
- нижніх горбках покрівлі середнього мозку (colliculi inferiores tecti mesencephali).
Від присереднього колінчастого тіла (corpus geniculatum
mediale) аксони четвертих або третіх нейронів через задню третину задньої ніжки внутрішньої капсули (crus
posterius capsulae internae) доходять
до кори верхньої скроневої звивини (cortex gyri temporalis superioris) – це є
поперечні скроневі звивини (gyri temporales transversi), або звивини Гешля, де локалізується кірковий аналізатор слуху
(кірковий кінець слухового аналізатора).
Аксони четвертих нейронів від нижніх горбків покрівлі
середнього мозку (colliculi inferiores tecti mesencephali) ідуть в передніх канатиках спинного мозку (funiculi
anteriores medullae spinalis) у вигляді
покрівельно–спинномозкового
шляху (tractus tectospinalis).
По ньому проходять імпульси, що викликають мимовільні рухи під час
сприйняття звуків, які виникають раптово (охоронний рефлекс).
Присінковий нерв (nervus vestibularis)
Цей
нерв є початком аферентного шляху, по якому
передається інформація про рівновагу тіла людини від волоскових рецепторних клітин,
що розташовані у півколових каналах (canales semicirculares)
та присінку внутрішнього вуха (vestibulum auris interna), до кори
великого мозку (cortex cerebri).
Відчуття рівноваги
ґрунтується не тільки на інформації, що підходить від рецепторів внутрішнього
вуха (auris interna), але й від фоторецепторів та пропріорецепторів опорно–рухового апарату.
Цю інформацію аналізує
мозочок (cerebellum) і кора великого мозку (cortex cerebri), що дає змогу
утримувати тіло у певному положенні у просторі.
Чутливі елементи органа рівноваги – це волоскові клітини (cellulae pilosae),
які розташовані в присінковому лабіринті внутрішнього вуха (labyrinthus
vestibularis auris internae) і знаходяться:
- у півколових протоках
перетинчастого лабіринту (ductus semicirculares labyrinthi
vestibularis), зокрема в ампульних
гребенях (cristae ampullares). Волоскові клітини (cellulae pilosae)
сприймають обертальні рухи;
- у мішечку
(sacculus) і маточці (utriculus), зокрема у їх чутливих ділянках – плямах (maculae), волоскові клітини яких
сприймають зміни положення голови стосовно землі (при нахилах голови тощо).
Тіла
перших псевдоуніполярних нейронів присінкового
нерва (nervus vestibularis) містяться
в присінковому вузлі (ganglion
vestibulare), який розташований на
дні внутрішнього слухового ходу (meatus acusticus internus).
Периферійні відростки перших нейронів утворюють:
- передній ампульний нерв (n. ampullaris anterior);
- задній ампульний нерв (n. ampullaris posterior);
- бічний ампульний нерв (n. ampullaris lateralis);
- маточково–ампулярний нерв (n. utriculoampullaris);
- маточковий нерв (n. utricularis);
- мішечків нерв (n. saccularis).
Вони утворюють синапси з волосковими
рецепторними клітинами органа рівноваги.
Центральні відростки перших нейронів, що, власне,
утворюють присінковий нерв, який проходять
через внутрішній слуховий отвір (porus acusticus internus)
у порожнину черепа (cavitas cranii), а потім у складі присінковo–завиткового
нерва входять в міст (pons) до
чотирьох присінкових ядер (nuclei vestibulares) – других нейронів присінкового нерву (nervus vestibularis) – присінкового
шляху.
Частина аксонів других
нейронів присінкових ядер (nuclei vestibulares) формує
присінково–спинномозковий шлях (tractus vestibulospinalis) і доходить до
рухових ядер (nuclei motorii) у передніх рогах спинного мозку (cornua anteriora
medullae spinalis).
Частина аксонів других
нейронів присінкових ядер (nuclei vestibulares) перехрещується, прямує в
таламус (thalamus), де розташовані тіла третіх нейронів.
Їх аксони йдуть до кори
великого мозку (cortex cerebri), а саме до зацентральної звивини тім’яної та
скроневої часток (gyrus postcentralis lobulorum parietalis et temporalis) – кіркових центрів статокінетичного
аналізатора. Ці зв’язки забезпечують свідому орієнтацію в просторі.
Частина аксонів других
нейронів присінкових ядер (nuclei vestibulares), а також частина аксонів перших
нейронів присінкового нерва (nervus vestibularis) йде безпосередньо в мозочок
(cerebellum) до клаптика (flocculus), вузлика (nodulus) і ядра вершини;
присереднього ядра мозочка (nucleus fastigii; nucleus medialis cerebelli).
Ці
зв’язки регулюють присінкові рефлекси.
Зв’язки присінкових ядер
(nuclei vestibulares) з ядрами окорухових черепних нервів, що забезпечують рух
очних яблук (bulbi oculorum), також регулюють
процеси зміни положення голови і тіла в просторі.
Язико–глотковий нерв [
IX ] (nervus glossopharyngeus [ IX ])
Язико-глотковий нерв (n. glossopharyngeus) змішаний (руховий, чутливий і
парасимпатичний), за загальною схемою будови нагадує лицевий нерв.
1.
Корінці рухових волокон язико-глоткового
нерва починаються від подвійного ядра, яке розташоване в ретикулярній формації
довгастого мозку. Виходить з мозку в задній бічній борозні довгастого мозку
(позаду VIII пари). З черепа виходить через яремний отвір (for. jugulare) і
проникає між внутрішньою яремною веною і внутрішньою сонною артерією. Іннервує
єдину шило-глотковий м'яз (m. stylopharyngeus).
2.
Чутлива частина IX пари містить
рецептори для сприйняття смакових подразнень та подразнень загальної
чутливості. Як у всякого чутливого нерва, клітини розташовуються у вузлах, яких
у IX пари два: верхній (gangl. superior), розташований у яремному отворі та
нижній (gangl. inferior) – на нижній поверхні кам'янистої частини скроневої
кісти в fossula petrosa. Аксони клітин вузлів складаються в тонкі корінці, які
вступають у довгастий мозок, з'єднуючись у висхідний і низхідний пучки:
висхідний закінчується в nucl.dorsalis, що сходить – у nucl. tr. solitarii.
Висхідний пучок містить аксони загальної чутливості, а низхідний – смакові.
Чутлива частина IX пари формується з наступних нервів:
– язикові гілки (rr. linguales) мають смакові і загальної чутливості
рецептори в слизовій оболонці задньої частини язика. Язикові гілки виходять з
кореня язика з медіальної сторони;
– мигдаликові гілки (rr. tonsillares) складаються з волокон загальної
чутливості і частково містять смакові. Рецептори розташовуються в піднебінних
дужках і піднебінних мигдалинах;
– гілка сонної пазухи (r. sinus carotici) утворена
волокнами загальної чутливості. Вони контактують з рецепторами сонної пазухи і
клубочком барорецепторів у стінці внутрішньої сонної артерії перед її вступом у
сонний канал;
– глоткові гілки (rr. pharyngei) мають рецептори в
слизовій оболонці глотки. Їх волокна, об'єднавшись з чутливими і
парасимпатическими волокнами X пари і симпатичними нервами, утворюють глоткове
сплетення.
3. Парасимпатична
(секреторна) частина волокон язико-глоткового нерва починається від нижнього
слиновидільного ядра (nucl. salivatorius inferior) довгастого мозку. Виходить з
мозку разом з руховими і вхідними чутливими волокнами. На зовнішній основі
черепа, у місці розташування gangl. inferior, парасимпатичні волокна залишають
IX нерв і через canaliculus tympanicus проходять в барабанному каналі скроневої
кісти як барабанний нерв (n. tympanicus), що містить також волокна загальної
чутливості. Ці волокна контактують з рецепторами слизової оболонки барабанної
порожнини. Парасимпатичні і чутливі волокна беруть участь в утворенні
барабанного сплетення. Симпатичні волокна проникають у барабанну порожнину з
нервового сплетення внутрішньої сонної артерії, проходячи через canaliculus
caroticotympanicus. Барабанний нерв виходить з каналу через малий кам'янистий
отвір, що знаходиться на передній стінці кам'янистої частини скроневої кісти, і
лягає в борозну малого кам'янистого нерва (n. petrosus minor); малий
кам'янистий нерв проникає через сполучну тканину рваного отвору на основі
черепа і йде до вушного вузла (gangl. oticum), у якому відбувається
переключення парасимпатичних волокон на II нейрон. Вушний вузол має форму
пластинки, величиною 3-
Ембріогенез.
Розвиток язико-глоткового нерва зв'язано з диференціацією зябрового апарата.
Наприкінці 3-го тижня ембріонального періоду закладаються два вузли, їх
нейробласти проростають у глотку і язик. До чутливих волокон приєднуються
парасимпатичні і незначне число рухових волокон.
Філогенез. IX нерв
є типовим нервом зябрового апарата. У риб і водяних амфібій він виходить з
порожнини черепа самостійно через особливий отвір, в інших– разом із блукаючим
нервом. У амфібій IX і X нерви мають загальний вузол, в інших тваринні вузли
розташовані поруч, однак являють собою анатомічно різні утворення. У риб і
водяних амфібій нерв має три гілки: піднебінну, предзяброву і зазяброву. У
наземних хребтових зазяброва гілка іннервує глотку і язик, виконуючи функцію
головного смакового нерва.
Він є мішаним, складається з
чутливих, рухових і парасимпатичних волокон, має такі ядра в довгастому мозку:
- рухове подвійне ядро (nucleus
ambiguus);
- смакове (чутливе) ядро
одинокого шляху (nucleus
tractus solitarii);
- парасимпатичне нижнє
слиновидільне ядро (nucleus salivatorius inferior).
В яремному отворі
(foramen jugulare)
язико–глотковий нерв (nervus glossopharyngeus)
потовщується і утворює:
- чутливий
верхній вузол (ganglion
superius).
А при виході з яремного
отвору (foramen jugulare) утворює:
- чутливий нижній
вузол (ganglion inferius).
У цих вузлах розміщені тіла
чутливих псевдоуніполярних нейронів.
Вийшовши з яремного отвору
(foramen jugulare), язико–глотковий нерв (nervus glossopharyngeus) заходить в корінь язика (radix linguae),
де розгалужується на кінцеві язикові гілки (rami linguales), що іннервують слизову оболонку задньої
третини язика (pars tertia tunicae mucosae linguae).
По цих чутливих гілках
передається чутлива інформація про смакову і загальну чутливість (біль,
температура, дотик).
Від язико–глоткового нерва (nervus glossopharyngeus) відходять такі гілки:
- чутливі глоткові
гілки (rr. pharyngei), що йдуть до бічної стінки глотки
(paries lateralis pharyngis), де разом з гілками блукаючого нерва і від
симпатичного стовбура (nervus vagus et truncus sympaticus) утворюють глоткове сплетення (plexus pharyngeus).
- мигдаликові гілки (rr. tonsillares), що ідуть до слизової оболонки:
- піднебінних
мигдаликів (tunica mucosa tonsillarum palatinarum);
- піднебінних дужок (arcus
palatini);
- гілка шило–глоткового м’яза (r. musculi stylopharyngei) – рухова гілка, що утворена аксонами
рухових клітин подвійного ядра (nucleus ambiguus). Вона іннервує:
- шило–глотковий м’яз (m. stylopharyngeus);
- гілка сонної пазухи (r. sinus carotici), що іннервує:
- сонний клубочок (glomus
caroticum);
- стінку сонної пазухи
(paries sinus carotici);
- барабанний нерв (n. tympanicus) – мішаний нерв
(має чутливі і парасимпатичні), який через
барабанний каналець скроневої кістки (canaliculus tympanicus ossis temporalis) входить у барабанну порожнину
(cavitas tympani).
У барабанній порожнині
(cavitas tympani) чутливі гілки
барабанного нерва (n. tympanicus) разом із сонно–барабанними нервами (nn. caroticotympanici) – симпатичними
нервами, утворюють барабанне сплетення; сплетення Якобсона (plexus
tympanicus), яке іннервує:
- слизову оболонку
барабанної порожнини (tunica mucosa cavitatis tympani).
Парасимпатичні передвузлові нервові волокна (neurofibrae
parasympathicae preganglionicae), що
ідуть від нижнього слиновидільного ядра (nucleus salivatorius
inferior), виходять з барабанної
порожнини (cavitas tympani) через
розтвір каналу малого кам’янистого нерва (hiatus canalis nervi petrosi
minoris) і мають назву малого
кам’янистого нерва (n.
petrosus minor).
Малий кам’янистий нерв (n.
petrosus minor) проходить по однойменній борозні і входить у парасимпатичний
вушний вузол (ganglion oticum), де розташовані тіла других нейронів.
Від парасимпатичного вушного
вузла (ganglion oticum) завузлові нервові волокна (neurofibrae
postganglionicae) підходять до привушної залози (glandula parotidea), забезпечують секреторну іннервацію
привушної залози – glandula
parotidea.
По парасимпатичних
нервових волокнах передається
команда на виділення серозного секрету цією великою слинною залозою.
Тема 2. Головна та шийна частини X пари черепних нервів.
Блукаючий нерв [ X ] (nervus vagus [ X ])
Блукаючий нерв (n.vagus) змішаний, має у своєму складі п'ять типів волокон:
– загальні соматичні чутливі (аферентні);
– загальні вісцеральні чутливі;
– смакові чутливі;
– рухові (еферентні);
– парасимпатичні.
Крім того, до блукаючого нерва приєднуються симпатичні волокна до шийної
частини, до грудної і черевної частин.
1. Чутлива частина блукаючого нерва зв'язана з верхнім вузлом, розташованим
у яремному отворі і є скупченням загальних чутливих клітин. Нижній вузол
розташований нижче яремного отвору, містить загальні вісцеральні та смакові
чутливі клітини. Дендрити клітин формують гілки блукаючого нерва, а аксони –
головний стовбур блукаючого нерва. Аксони псевдоуніполярних клітин верхнього і
нижнього вузлів проходять через яремний отвір до ядра довгастого мозку (nucl.
tr. solitarii). Дендрити починаються від рецепторів органів. До них
приєднуються рухові і парасимпатичні волокна, утворюючи загальні нервові гілки.
2. Рухова частина блукаючого нерва починається від
подвійного ядра (nucl. ambiguus), іннервуючи поперечно-посмуговані м'язи
м'якого піднебіння, гортані і глотки. Ці рухові нерви також йдуть до органів
разом з чутливими і парасимпатичними волокнами.
3. Парасимпатична частина
блукаючого нерва починається від вегетативного дорсального ядра (nucl.
dorsalis), закінчуючись в численних дрібних вузлах, що знаходяться в товщі його
стовбура і гілок, у стінках внутрішніх органів, де формуються
внутрішньостінкові нервові сплетення. Другий нейрон (постгангліонарний)
закінчується в слизовій оболонці, залозах, гладких м'язах стінок судин,
бронхів, серця і внутрішніх органів черевної порожнини. Парасимпатичні волокна
розширюють кровоносні судини, звужують бронхи, підсилюють перистальтику органів
травлення, сповільнюють ритм і підсилюють силу серцевих скорочень.
Рухові, чутливі і парасимпатичні волокна
розташовуються в одному стовбурі. На основі головного мозку блукаючий нерв має
10-20 тонких корінців, що знаходяться між пірамідою й оливою в задній бічній
борозні довгастого мозку, які об’єднуються біля яремного отвору (for. jugulare)
в один стовбур. Нижче яремного отвору блукаючий нерв розташований між
язико-глотковим нервом попереду, додатковим нервом і внутрішньою яремною веною
позаду і під'язиковим нервом присередньо. На шиї блукаючий нерв лежить між
внутрішньою яремною веною і внутрішньою сонною артерією, а в нижньому відділі
шиї – між яремною веною і загальною сонною артерією. Судини і нерви шиї вкриті
загальним фасціальним листком. З ділянці шиї через верхній отвір грудної клітки
блукаючий нерв проникає в заднє средостение. Правий нерв проходить попереду
правої підключичної артерії, а ліворуч – перед дугою аорти. Відтак обидва нерви
йдуть позаду бронхів і розділяються на численні гілки в адвентиції стравоходу,
в ділянці якого вони формують разом із симпатичними волокнами нервове
стравохідне сплетення. Біля стравохідного отвору діафрагми волокна утворюють
блукаючі стовбури: передній (лівий) знаходиться перед стравоходом, задній
(правий) – за ним (truncus vagalis anterior et posterior); по своєму складу
вони відповідають правому і лівому блукаючим нервам. Обоє блукаючих стовбурів
разом зі стравоходом проникають у черевну порожнину, у якій лівий стовбур
розгалужується в малому чепці (сальнику), на малій кривині і передній стінці
шлунка, правий – на задній стінці шлунка й у черевному нервовому сплетенні
(plexus celiacus). Гілки блукаючого нерва розділяються на шийні, грудні і
черевні.
Гілки шийного відділу блукаючого нерва
Оболонна гілка (r. meningeus) чутлива, коротка. Її рецептори розташовані у
черепній твердій оболони задньої черепої ямки. Волокна направляються до
яремного отвору і вступають у верхній вузол блукаючого нерва. Вушна гілка (r.
auricularis) загальна соматична, чутлива. Вона контактує з рецепторами задньої
стінки зовнішнього слухового ходу, шкіри вушної раковини. Нерв проходить повз
canaliculus mastoideus, потім по передній або бічній поверхні цибулини яремної
вени і входить у верхній вузол блукаючого нерва.
Біля цибулини яремної вени у вушну гілку входять чутливі гілки вушного і
язико-глоткового нервів, утворюючи сполучну гілка. Є також сполучна гілка
вушного нерва з лицевим, утворена таким чином, що в ділянці соскоподібного
відростка і заднього вушного м'яза є чутливі рецептори вушної гілки блукаючого
нерва. Їхні волокна входять до складу заднього вушного нерва, а потім у стовбур
лицевого нерва. Залишаючи лицевий нерв, вони входять до складу вушних гілок,
досягаючи клітин верхнього вузла блукаючого нерва.
Глоткові гілки (rr. pharyngei) мають чутливі і рухові волокна. Чутливі
волокна починаються від рецепторів, що знаходяться в м'язовій і слизовій
оболонках глотки, м'якого піднебіння, кореня язика, щитоподібної та
паращитоподібної залоз. У надгортаннику знаходяться смакові чутливі рецептори.
Волокна, почавшись від рецепторів глотки, беруть участь в утворенні
глоткового сплетення. На бічній поверхні глотки виходять тонкі глоткові гілки,
що проходять між внутрішньою і зовнішньою сонними артеріями і вступають у
стовбур блукаючого нерва біля нижнього вузла.
До чутливих волокон приєднуються рухові для іннервації м'язів глотки, а
також симпатичні волокна від верхнього шийного симпатичного вузла.
Верхній гортанний нерв (т. рhаrуngеus superior) змішаний, чутливі волокна
починаються від рецепторів слизової оболонки гортані вище голосової щілини.
Волокна йдуть вверх у підслизовомк шарі і через отвір у membrana thyrohyoidea
виходять на її поверхню, утворюючи внутрішню гілку верхнього гортанного нерва.
Ця гілка розташовується за великими судинами шиї на бічній стінці глотки і
досягає верхнього гортанного нерва, що впадає біля нижнього вузла в блукаючий
нерв. Його рухові волокна приєднуються до чутливого і на рівні великого ріжка
під'язикової кісти, залишають чутливі волокна й утворюють зовнішню гілку, що
іннервує m. crycothyroideus і нижній стискач глотки. У зовнішню гілка входять
симпатичні волокна від верхнього шийного симпатичного вузла.
Верхні серцеві гілки (rr. сагdіасі superiores) змішані, містять чутливі і
парасимпатичні волокна.
Рецептори чутливих волокон знаходяться в стінці серця. Потім чутливі
волокна виходять із серця і беруть участь в утворенні поверхневого і глибокого
серцевих сплетень.
Сплетення формуються на аорті і за нею. З поверхневого і глибокого серцевих
сплетень починається гілка верхнього серцевого нерва, що супроводжує блукаючий
нерв і з'єднується з ним на ділянці між впадінням верхнього і поворотного
гортанного нервів. Парасимпатичні волокна приєднуються до чутливих, беруть
участь в утворенні поверхневого і глибокого серцевого сплетення, а потім
закінчуються в інтраорганних сплетеннях серця.
Нижні серцеві гілки (гг. сагdiaci inferiores) також містять чутливі і
парасимпатичні волокна. Почавшись від рецепторів стінки серця, вони проходять
через поверхневе і глибоке серцеві сплетення і впадають у поворотний гортанний
і блукаючий нерви на рівні підключичної артерії. Парасимпатичні волокна
виходять із блукаючого і поворотного гортанного нервів, беручи участь в
утворенні поверхневого і глибокого сплетень серця, а потім – у інтраорганних
сплетеннях серця.
Гілки грудного відділу блукаючого нерва
Поворотний гортанний нерв (n. laryngeus recurrens) складається з чутливих,
рухових і парасимпатичних волокон. Формується з наступних гілок:
1) нижній гортанний нерв (n. laryngeus inferior) має чутливі рецептори в
слизовій оболонці гортані нижче голосових зв'язок. У ньому проходять рухові
гілки до м'язів гортані, за винятком персне-щитоподібного м'яза (m.
cricothyroideus). Парасимпатичні волокна іннервують слизові залози слизової
оболонки;
2)
гілки до трахеї (rr. tracheales)
контактують з чутливими рецепторами трахеї, гортані і стравоходу. У їхньому
складі проходять і симпатичні волокна, що формують сплетення на поверхні трахеї
та іннервує трахею, гортань і стравохід;
3)
стравохідні гілки (rr. esophagei) мають
рецептори в стінці стравоходу; разом з парасимпатичними і симпатичними
волокнами в утворенні стравохідного сплетення беруть участь і чутливі волокна;
4)
щитоподібні гілки (rr. thyroidei)
починаються від чутливих рецепторів щитоподібної і паращитоподібної залоз. У
їхньому складі до залоз приходять парасимпатичні волокна;
5)
грудні серцеві гілки (rr. cardiaci
thoracici) контактують з рецепторами серця й аорти. Волокна проходять через
шийно-грудне сплетення, а потім входять у лівий поворотний і правий блукаючий
нерви. У складі зазначених гілок до серця проходять парасимпатичні волокна, які
утворюють сплетення за аортою.
Таким чином, нижній гортанний нерв, трахейні, стравохідні, щитоподібні і
грудні серцеві гілки з'єднуються в поворотний гортанний нерв, який
розташовується ліворуч за щитоподібною залозою. Проходячи між трахеєю і
стравоходом, він спускається в грудну порожнину по передній поверхні аорти,
потім обгинає її і, вийшовши на задню сторону аорти, вступає в лівий блукаючий
нерв. Правий гортанний нерв розташовується на бічній поверхні трахеї,
спускається до правої підключичної артерії і, обігнувши її, вступає в правий
блукаючий нерв. Гілки до трахеї мають чутливі рецептори в її стінці. Волокна
беруть участь в утворенні трахейного сплетення, потім на бічній поверхні трахеї
входять у блукаючі нерви. До них приєднуються парасимпатичні волокна, що
головним чином і утворюють трахейне сплетення, що іннервує слизову оболонку.
Бронхові гілки (rr. bronchiales) починаються від рецепторів бронхів і
вісцеральної плеври. Волокна по бронхах досягають заднього средостіння і
вступають у блукаючі нерви. У складі чутливих бронхових гілок до бронхів
проходять від блукаючого нерва парасимпатичні волокна, до них також
приєднуються симпатичні волокна, які утворюють бронхове сплетення, що
поширюється до вісцеральної плеври, де формується переднє і заднє легеневі
сплетення.
Стравохідні гілки (rr. esophagei) складаються з чутливих, парасимпатичних і
симпатичних волокон, які беруть участь в утворенні екстраорганних і
інтраорганних сплетень.
Перикардіальні гілки (rr. pericardiaci) мають рецептори в задній частині
перикарда. Їхні чутливі волокна входять у задньому средостінні безпосередньо в
блукаючий нерв.
Гілки блукаючих стовбурів у черевній порожнині
1.
Передні шлункові гілки (rr. gastrici
anteriores) складаються з чутливих, парасимпатичних і симпатичних волокон.
Чутливі волокна мають рецептори в стінці шлунка й в ділянці малої кривини
входять у передній блукаючий стовбур. Парасимпатичні і симпатичні волокна
виходять з переднього блукаючого стовбура і на малій кривині шлунка утворюють
екстраорганні сплетення, гілки яких проникають у товщу стінки шлунка, формуючи
підсерозне, міжм’язові та підслизові сплетення.
2.
Задні шлункові гілки (rr. gastrici
posteriores) складаються з чутливих, парасимпатичних і симпатичних волокон.
Рецептори чутливих волокон знаходяться у всіх шарах шлунка і входять у задній
блукаючий стовбур. Парасимпатичні і симпатичні волокна утворюють інтраорганні
пошарові сплетення.
3.
Чревні гілки (rr. celiaci) відходять від
заднього блукаючого стовбура. По складу переважно парасимпатичні. Беруть участь
в утворенні черевного сплетення (plexus celiacus).
Від черевного сплетення по кровоносних судинах розходяться парасимпатичні
гілки до внутрішніх органів: шлунку, печінці, селезінці, ниркам, підшлунковій
залозі, тонкій та товстій кишки (до сигмоподібної кишки).
Ембріогенез. У першу
чергу на початку 4-го тижня внутрішньоутробного розвитку закладається чуливе
ядро в базальній пластинці, а на периферії – верхній і нижній вузли. На 7-му
тижні вузли уже настільки розвинуті, що відростки їх нейробластів проростають у
серце і кишкову трубку. На 5-му тижню до чутливих волокон приєднуються рухові і
парасимпатичні. Парасимпатичні волокна в стінці органів утворюють дрібні вузли,
де і переключаються на короткі постгангліонарні волокна.
Філогенез. У
нижчих риб блукаючий нерв представляє комплекс багатьох нервових стовбурів, що
розгалужуються у певних зябрових дугах. У костистих риб ці окремі нерви
поєднуються в один стовбур блукаючого нерва і його ядра переміщаються зі
спинного мозку в довгастий. Блукаючий нерв забезпечує іннервацією всі зяброві
дуги, окрім першої, котра іннервуєтся n.glossopharyngeus. У селяхій блукаючий
нерв виходить з довгастого мозку декількома корінцями. У вищих риб і амфібій
корінці поєднуються в дорсальний і вентральний. Дорсальна гілка представлена
чутливими волокнами і називається у водяних тварин бічною гілкою (r.lateralis).
Бічна гілка тягнеться уздовж усього тіла, знаходячись у горизонтальній
перегородці між вентральними і дорсальними м’язами тіла. У наземних тварин,
починаючи від амніот, бічний нерв редукується і залишається тільки n.
auricularis, що є й у людини. Вентральна гілка блукаючого нерва називається
зяброво-кишковим стовбуром (truncus brachiointestinalis), містить чутливі,
рухові і парасимпатичні волокна. Вентральна гілка йде каудально над зябровими
дугами, де є вузлики. Їхні рецептори знаходяться в зябрових дугах, від яких
n.pretrematicus йде по передньому краї зябрової дуги, n. posttrematicus– по
задньому. У ці зяброві гілки входять глоткові гілки, що мають рецептори в стінці
глотки. У вищих риб і водяних амфібій зябровий апарат вкоротчується чи зникає.
У цьому випадку, природно, зяброві гілки поєднуються в загальний стовбур, а
вузли зливаються у верхній і нижній вузли, що збереглися в людини. Вентральна
гілка іннервує у тварин стравохід, шлунок, початок середньої кишки, плавальний
міхур і серце. В амніот і більш високо розвитих тварин при відсутності бічної
лінії виникає атрофія бічної гілки блукаючого нерва. Залишається тільки n.
auricularis, багато вузлів поєднуються в два. У рептилій – rr. pharyngei мають
метамерну будову, відповідно до дуги аорти. Перша гілка у тварин, які стоять
вище по розвитку, перетворюються у верхній гортанний нерв (n.laryngeus
superior), остання – у нижній гортанний нерв (n.laryngeus inferior), а нервові
гілки, що знаходяться між ними, перетворюються в гілки для іннервації глотки і
серця. У ссавців мається особливий хід n. laryngeus inferior, що пояснюється
зсувом серця в каудальному напрямку і відповідно дуги аорти і великих судин. У
результаті нерв із грудної порожнини повертається на шию для іннервації гортані
й інших органів. Тільки з позицій порівняльної анатомії є зрозумілим факт такої
обширної зони іннервації блукаючим нервом багатьох органів грудної і черевної
порожнин. Це пояснюється тим, що в нижчих тварин (водяних) органи лежали біля
голови, а потім у міру розвитку поступово зміщалися в каудальному напрямку і
захоплювали за собою гілки блукаючого нерва.
Блукаючий нерв є нервом IV глоткової дуги. Має три ядра в дорзальній
частині довгастого мозку: подвійне ядро (писі, ambiguus), рухове, об'єднане з ядром
язпкоглоткового нерва; заднє (писі. dorsalis n. vagi), парасимпатичне, та
ядро одинокого
шляху (писі. tr. solitarius), чутливе.
Блукаючий
нерв — найдовший серед черепних нервів. Сфера його іннервації простягається від
твердої оболони голов ного мозку до сигмоподібної ободової кишки.
Цей нерв мішаний,
складається з чутливих, рухових і парасимпатичних волокон, має такі ядра в
довгастому мозку (medulla oblongata):
- рухове подвійне
ядро (nucleus ambiguus);
- чутливе ядро
одинокого шляху (nucleus
tractus solitarii);
- парасимпатичне заднє
ядро блукаючого нерва (nucleus
posterior nervi vagi), яке проектується
в трикутнику блукаючого нерва ромбоподібної ямки (trigonum nervi
vagi fossae rhomboideae).
Блукаючий нерв (nervus
vagus) виходить:
- на основі мозку позаду дев’ятої пари із задньобічної борозни
довгастого мозку (sulcus posterolateralis myelencephali);
- із черепа (cranium) – через яремний отвір (foramen
jugulare).
В яремному отворі (foramen jugulare)
та зразу після виходу з нього нерв утворює
два потовщення – чутливі вузли:
- верхній вузол (ganglion superius);
- нижній вузол (ganglion inferius).
У цих вузлах лежать тіла
чутливих псевдоуніполярних нейронів блукаючого нерва (nervus vagus).
Вийшовши з яремного
отвору (foramen jugulare), блукаючий нерв (nervus vagus) прямує донизу, де іде у складі судинно–нервового пучка
шиї між:
- внутрішньою яремною веною
(vena jugularis interna);
- загальною сонною артерією
(arteria carotis communis);
- внутрішньою сонною
артерією (arteria carotis interna).
Через верхній отвір
грудної клітки (apertura thoracis superior) блукаючий нерв (nervus vagus) проходить
у порожнину грудної клітки (cavitas thoracis).
Тут правий і лівий блукаючі
нерви (nervi vagi dexter et sinister) йдуть
спочатку позаду кореня легень (radix pulmonis), а потім правий блукаючий нерв (nervus vagus dexter) переходить на задню, а лівий – на передню поверхню стравоходу (facies
anterior oesophagi).
У ділянці стравоходу
(oesophagus) гілки обох блукаючих нервів утворюють:
- стравохідне сплетення (plexus oesophageus).
Із останнього формуються:
- передній блукаючий стовбур (truncus vagalis anterior);
- задній блукаючий стовбур (truncus
vagalis posterior).
Вони разом із стравоходом
(oesophagus) проходять через
стравохідний розтвір діафрагми (hiatus oesophageus diaphragmatis) в черевну
порожнину (cavitas abdominis), де на передній і задній стінках шлунка
(parietes anterior et posterior gastris) розгалужуються на:
- передні шлункові гілки
(rr. gastrici anteriores), це гілки лівого блукаючого нерва (nervus vagus
sinister), а саме переднього блукаючого стовбура (truncus vagalis anterior);
- задні шлункові гілки (rr. gastrici posteriores), це гілки
правого блукаючого нерва (nervus vagus dexter), а саме заднього блукаючого
стовбура (truncus vagalis posterior).
Топографічно блукаючий нерв
(nervus vagus) має:
- черепну частину (pars cranialis);
- шийну частину (pars cervicalis);
- грудну частину (pars thoracica);
- черевну частину (pars abdominalis).
Від черепної частини блукаючого нерва
(pars cranialis nervi vagi) відходять
такі чутливі гілки:
- оболонна гілка (r. meningeus), яка відходить від верхнього вузла
(ganglion superius) і йде до черепної
твердої оболони задньої черепної ямки (dura mater cranialis fossae cranii
posterioris);
- вушна гілка (r. auricularis), яка починається від верхнього вузла
(ganglion superius), проходить через
соскоподібний каналець скроневої кістки (canaliculus mastoideus ossis
temporalis) та іннервує шкіру:
- зовнішньої поверхні вушної
раковини (auricula);
- задньої стінки зовнішнього
слухового ходу (paries posterior meatus acustici externi).
Від шийної частини блукаючого нерва
(pars cervicalis nervi vagi) відходять:
- глоткова гілка (r.
pharyngeus), яка разом з гілками
язико–глоткового нерва (rami nervi glossopharyngei) і завузловими симпатичного
стовбура (truncus sympathicus) утворює
глоткове
сплетення (plexus pharyngeus). Зокрема, по симпатичних гілках
передається команда на пригнічення виділення секрету залозами слизової оболонки
глотки. Глоткова гілка, що складається з рухових волокон, іннервує:
- верхній та середній м’язи–звужувачі
глотки (mm. constrictores pharyngis superior et medius);
- м’язи м’якого
піднебіння (mm. palati mollis), за винятком м’яза–натягувача піднебінної
завіски (m. tensor veli palatini);
- верхній гортанний нерв
(n. laryngeus superior), що відходить
від блукаючого нерва (nervus vagus) нижче
нижнього вузла (ganglion inferius) – зовнішня
гілка (r. externus), що має рухові нервові волокна; та від самого нижнього
вузла – внутрішня гілка (ramus
internus), що несе чутливі нервові волокна.
Рухові волокна верхнього гортанного нерва (n. laryngeus
superior) іннервують:
- персне–щитоподібний м’яз
(m. cricothyroideus);
- нижній м’яз–звужувач
глотки (m. constrictor pharyngis inferior).
Чутливі волокна верхнього гортанного нерва (n. laryngeus
superior) іннервують:
- слизову оболонку гортані
над голосовою складкою (tunica mucosa laryngis supra plicam vocalem);
- слизову оболонку кореня
язика та надгортанника (tunica mucosa radicis linguae et epiglottidis);
- верхні шийні серцеві гілки
(rr. cardiaci cervicales superiores), що є парасимпатичними, вони опускаються уздовж загальної сонної
артерії (a. carotis communis) та разом з чутливими нервовими волокнами і
завузловими нервовими волокнами симпатичного стовбура (truncus
sympathicus) входять до складу серцевого сплетення (plexus cardiacus).
По парасимпатичних
нервових волокнах верхніх шийних серцевих гілок передається команда
на зменшення частоти і сили серцевих скорочень та звуження судин серця; по чутливих
нервових волокнах йде інформація про тиск крові в серцевих камерах і дузі
аорти.
У складі гілок грудної та черевної частин блукаючого
нерва проходять тільки парасимпатичні передвузлові та чутливі нервові волокна.
Від грудної частини (pars thoracica)
блукаючого нерва відходять:
- поворотний гортанний нерв
(n. laryngeus recurrens) – зліва огинає знизу дугу аорти, а справа огинає знизу
праву підключичну артерію, повертається
на шию через верхній отвір
грудної клітки (apertura thoracis superior) і своєю кінцевою гілкою
– нижнім
гортанним нервом (n. laryngeus inferior) – іннервує слизову оболонку гортані під голосовою щілиною (tunica
mucosa laryngis sub rima glottidis).
Його рухові волокна іннервують усі м’язи гортані
(larynx), за винятком персне–щитоподібного м’яза (m. cricothyroideus).
Від поворотного гортанного
нерва (n. laryngeus recurrens) відходять:
- трахейні гілки (rr.
tracheales), чутливі та парасимпатичні передвузлові нервові волокна
(neurofibrae preganglionicae);
- стравохідні гілки (rr.
oesophagei), чутливі та парасимпатичні передвузлові нервові волокна
(neurofibrae preganglionicae);
- нижні серцеві гілки (rr.
cardiaci inferiores), парасимпатичні, що йдуть до серцевого сплетення
(plexus cardiacus);
- грудні серцеві гілки
(rr. cardiaci thoracici) – парасимпатичні, йдуть до серцевого сплетення
(plexus cardiacus). По цих гілках передається команда на зменшення частоти і
сили серцевих скорочень та звуження судин серця;
- трахейні та бронхові
гілки (rr. tracheales et bronchiales), що з’єднуються із завузловими волокнами від симпатичного стовбура
(truncus sympathicus) і утворюють легеневе
сплетення (plexus pulmonalis). Останнє оточує бронхи (bronchi) і разом з ними входить у легені (pulmones);
- стравохідні гілки
(rr. oesophagei), що утворюють стравохідне
сплетення (plexus oesophageus).
Від черевної частини блукаючого нерва
(pars abdominalis nervi vagi) відходять
передній
блукаючиий стовбур (truncus vagalis anterior) та задній
блукаючий стовбур (truncus vagalis posterior).
Ці стовбури, вийшовши,
відповідно, на передню і задню стінки шлунка, утворюють разом із завузловими симпатичними волокнами, відповідно, переднє і заднє шлункові сплетення (plexus gastrici anterior et posterior).
Від цих сплетень відходять гілки до:
- шлунка (gaster);
- печінки (hepar);
- селезінки (splen);
- підшлункової залози (pancreas);
- нирок (renes);
- тонкої кишки (intestinum
tenue);
- товстої кишки (intestinum crassum) аж до входу в малий таз (верхній
відділ низхідної ободової кишки).
Отже, гілки переднього блукаючого стовбура (rami trunci vagalis
anterioris) іннервують:
- шлунково–кишкову трубку до низхідної ободової кишки (colon
descendens), а
- гілки заднього стовбура (rami trunci vagalis posterioris) заходять в черевне сплетення (plexus coeliacus) і разом з його волокнами іннервують:
- органи черевної порожнини (organa cavitatis abdominis).
По парасимпатичних нервових
волокнах, що переключаються на другі нейрони в інтрамуральних вузлах,
передається команда на посилення перистальтики, розслаблення м’язів–стискачів і
виділення секрету залозами.
По чутливих нервових
волокнах передається чутлива інформація від органів черевної порожнини до рівня
входу в малий таз.
Судини шлунка і кишки
іннервуються тільки симпатичними нервовими волокнами.
Тема 3. Практичні завдання по
препаруванні кровоносних судин, нервів і шляхів відтоку лімфи від органів
голови та шиї.
Перелік питань до
змістових модулів №13 та
14.
Черепні нерви, судини голови та шиї
1.
Назвати дванадцять
пар черепних нервів.
2.
Класифікація
черепних нервів за складом волокон.
3.
Класифікація
черепних нервів за походженням.
4.
Анатомічні відміни
черепних і спинномозкових нервів.
5.
Загальний план
будови рухових черепних нервів. Намалювати схему.
6.
Загальний план
будови чутливих ( справжніх)черепних нервів. Намалювати схему.
7.
Загальний план
будови змішаних черепних нервів. Намалювати схему.
8.
Загальний план
будови чутливих черепних нервів, похідних головного мозку.
9.
Анатомічні відміни
будови чутливих черепних нервів, похідних головного мозку, від справжніх
чутливих черепних нервів.
10.
I пара черепних нервів: розвиток, загальна
характеристика, утворення, топографія.
11.
II пара черепних
нервів: розвиток, загальна характеристика, утворення, топографія.
12.
III пара черепних
нервів: розвиток, загальна характеристика, ядра, вихід із мозку, вихід із черепу,
гілки, ділянки іннервації.
13.
Загальна будова
вегетативного вузла голови: корінці, їх утворення; гілки, їх склад і об’єкти
іннервації.
14.
Війковий вузол:
топографія, корінці, гілки, ділянки іннервації.
15.
IV пара черепних
нервів: розвиток, загальна характеристика, ядро, вихід із мозку, вихід із
черепу, ділянки іннервації.
16.
V пара черепних
нервів: розвиток, загальна характеристика; внутрішньочерепна частина V пари.
17.
V пара черепних
нервів: чутливий вузол V пари, його топографія, хід центральних і периферійних
волокон.
18.
V пара черепних
нервів: 1-ша гілка V пари – утворення, вихід з черепа, гілки, ділянки
іннервації.
19.
V пара черепних
нервів: 2-га гілка V пари – утворення, вихід з черепа, гілки, ділянки
іннервації.
20.
Крило-піднебінний
вузол: топографія, корінці, гілки, ділянки іннервації.
21.
V пара черепних
нервів: 3-тя гілка V пари – утворення, вихід з черепа, гілки, ділянки
іннервації.
22.
Піднижньощелепний
вузол: топографія, корінці, гілки, ділянки іннервації.
23.
Під’язиковий вузол:
топографія, корінці, гілки, ділянки іннервації.
24.
Вушний вузол:
топографія, корінці, гілки, ділянки іннервації.
25.
VI пара черепних
нервів: розвиток, загальна характеристика, ядро, вихід із мозку, вихід із
черепа, ділянки іннервації.
26.
VII пара черепних
нервів і проміжний нерв: розвиток, загальна характеристика, ядра, топографія,
гілки, ділянки іннервації.
27.
Вегетативні вузли
голови, зв’язані із проміжним нервом: їх корінці, гілки, ділянки іннервації.
28.
VIII пара черепних
нервів: розвиток, частини, їх загальна характеристика, ядра, утворення,
топографія.
29.
IX пара черепних
нервів: розвиток, загальна характеристика, ядра, вихід із мозку, вихід із
черепу, гілки, ділянки іннервації.
30.
X пара черепних
нервів: розвиток, загальна характеристика, ядра, вихід із мозку, вихід із
черепа, частини, їх топографія.
31.
X пара черепних
нервів: гілки головної і шийної частин – їх топографія, склад волокон, ділянки
іннервації.
32.
X пара черепних
нервів: гілки грудної і черевної частин – їх топографія, склад волокон, ділянки
іннервації.
33.
XI пара черепних
нервів: розвиток, загальна характеристика, ядра, вихід із мозку, вихід із
черепа, ділянки іннервації.
34.
XII пара черепних
нервів: розвиток, загальна характеристика, ядро, вихід із мозку, вихід із
черепа, топографія, ділянки іннервації.
35.
Аорта: частини, їх
топографія. Дуга аорти, її гілки: описати і продемонструвати на препараті.
36.
Варіанти та
аномалії розвитку гілок дуги аорти. Роботи М.А.Тихомирова.
37.
Загальна сонна
артерія: початок ( лівої і правої), їх топографія, гілки; описати і
продемонструвати на препараті.
38.
Зовнішня сонна
артерія: топографія, класифікація гілок.
39.
Зовнішня сонна
артерія: передня група гілок, їх топографія, ділянки кровопостачання; описати і
продемонструвати на препараті.
40.
Зовнішня сонна
артерія: язикова артерія, її топографія, гілки, ділянки кровопостачання;
описати і продемонструвати на препараті.
41.
Зовнішня сонна
артерія: лицева артерія, її топографія, гілки, ділянки кровопостачання; описати
і продемонструвати на препараті.
42.
Зовнішня сонна
артерія: задня група гілок, їх топографія, ділянки кровопостачання; описати і
продемонструвати на препараті.
43.
Зовнішня сонна
артерія: середня група гілок, їх топографія, ділянки кровопостачання; описати і
продемонструвати на препараті.
44.
Зовнішня сонна
артерія: поверхнева скронева артерія, її топографія, гілки, ділянки
кровопостачання; описати і продемонструвати на препараті.
45.
Зовнішня сонна
артерія: верхньощелепна артерія, її топографія, частини, гілки, ділянки
кровопостачання; описати і продемонструвати на препараті.
46.
Внутрішня сонна
артерія: частини, їх топографія; описати і продемонструвати на препараті.
47.
Внутрішня сонна
артерія: шийна, кам’яниста, печериста частини, їх топографія, гілки, ділянки
кровопостачання.
48.
Внутрішня сонна
артерія: мозкова частина, її топографія, гілки, ділянки кровопостачання;
описати і продемонструвати на препараті.
49.
Внутрішня сонна
артерія: очна артерія, її топографія, гілки, ділянки кровопостачання.
50.
Підключична
артерія: початок ( правої і лівої артерії), топографічні відділи підключичної
артерії, гілки в кожному відділі; продемонструвати на препараті.
51.
Підключична
артерія: хребтова артерія, частини, їх топографія, гілки кожної частини,
ділянки кровопостачання; описати і продемонструвати на препараті.
52.
Основна артерія:
утворення, топографія, гілки; описати і продемонструвати на препаратах.
53.
Артеріальне коло
мозку: топографія, утворення, функціональне значення; описати і
продемонструвати на препараті.
54.
Підключична
артерія: внутрішня грудна артерія, топографія, гілки, ділянки кровопостачання;
описати і продемонструвати на препараті.
55.
Підключична
артерія, :щито-шийний стовбур, його гілки, ділянки кровопостачання; описати і
продемонструвати на препараті.
56.
Підключична
артерія:, реброво-шийний стовбур, його гілки, ділянки кровопостачання; описати
і продемонструвати на препараті.
57.
Внутрішня яремна
вена: утворення, топографія.; класифікація протоків.
58.
Внутрішньочерепні
притоки внутрішньої яремної вени: назвати, описати і продемонструвати на
препаратах.
59.
Позачерепні притоки
внутрішньої яремної вени: назвати, описати ділянки збору венозної крові.
60.
Крилоподібне
сплетення: топографія, утворення.
61.
Анастомози між
внутрішньочерепними та позачерепними притоками внутрішньої яремної вени.
62.
Венозний кут:
утворення, топографія; описати і продемонструвати на препаратах.
63.
Зовнішня яремна
вена: утворення. топографія, притоки.
64.
Передня яремна
вена: утворення. топографія, притоки. Яремна венозна дуга: топографія,
утворення.
65.
Плечо-головна вена:
утворення. топографія, притоки.
66.
Верхня порожниста
вена: утворення, топографія, притоки.
67.
Грудна протока:
корені, топографія, притоки, місце впадіння у венозну систему.
68.
Права лімфатична
протока: корені, топографія, місце впадіння у венозну систему.
69.
Яремні стовбури:
утворення, топографія, ділянки збору лімфи, впадіння до лімфатичних проток.
70.
Лімфатичні вузли
голови: класифікація, топографія, ділянки збору лімфи, шляхи відтоку лімфи.
71.
Лімфатичні вузли
шиї: класифікація, топографія, ділянки збору лімфи, шляхи відтоку лімфи.
72.
Кровопостачання
великого мозку.
73.
Кровопостачання
мозочка.
74.
Кровопостачання
стовбура мозку.
75.
Кровопостачання та
іннервація твердої оболони головного мозку.
76.
Кровопостачання та
іннервація слизової оболонки носової порожнини..
77.
Кровопостачання та
іннервація очного яблука.
78.
Кровопостачання та
іннервація сльозової залози.
79.
Кровопостачання та
іннервація зовнішніх м’язів очного яблука.
80.
Кровопостачання та
іннервація зовнішнього вуха.
81.
Кровопостачання та
іннервація середнього вуха.
82.
Кровопостачання та
іннервація барабанної порожнини.
83.
Кровопостачання та
іннервація внутрішнього вуха.
84.
Кровопостачання та
іннервація привушної залози.
85.
Кровопостачання та
іннервація ніднижньощелепної залози.
86.
Кровопостачання та
іннервація під’язикової залози.
87.
Кровопостачання та
іннервація слизової оболонки ротової порожнини.
88.
Кровопостачання та
іннервація м’якого піднебіння.
89.
Кровопостачання та
іннервація язика.
90.
Кровопостачання та
іннервація верхніх зубів.
91.
Кровопостачання та
іннервація нижніх зубів.
92.
Кровопостачання та
іннервація глотки.
93.
Кровопостачання та
іннервація піднебінних мигдаликів.
94.
Кровопостачання та
іннервація гортані.
95.
Кровопостачання та
іннервація щитоподібної залози.
96.
Кровопостачання та
іннервація жувальних м’язів.
97.
Кровопостачання та
іннервація м’язів лиця (мімічних) м’язів.
98.
Кровопостачання та
іннервація надпід’язикових м‘язів та підпід’язикових м‘язів шиї.
99.
Кровопостачання та
іннервація глибоких м’язів шиї.
100.
Кровопостачання та
іннервація шкіри лиця.
101.
Кровопостачання та
іннервація скронево-нижньощелепного суглоба.
102.
Стінки вміст і
сполучення підскроневої ямки: назвати, описати і продемонструвати на
препаратах.
103.
Стінки вміст і
сполучення крило-піднебінної ямки: назвати , описати і продемонструвати на
препаратах.
Перелік практичних
завдань
Судини і нерви голови та шиї
Аорта
- Цибулина аорти
- Висхідна аорта
- Дуга аорти
-Гілки дуги аорти
- Низхідна аорта
- Грудна аорти
- Черевна аорти
Плечо-головний
стовбур
- Права загальна сонна артерія
- Права підключична артерія
Загальна сонна артерія ( права, ліва)
Зовнішня сонна артерія
- Верхня щитоподібна артерія
- Язикова артерія
- Лицева артерія
- Потилична артерія
- Задня вушна артерія
- Висхідна глоткова артерія
- Поверхнева скронева артерія
- Верхньощелепна артерія
- Нижня коміркова артерія
- Середня оболона артерія
Внутрішня сонна артерія
- Шийна частина
- Кам’яниста частина
- Печериста частина
- Мозкова частина
- Очна артерія
- Передня мозкова артерія
- Задня сполучна артерія
Підключична артерія (права, ліва)
- Хребтова артерія
- Основна артерія
- Задня мозкова артерія
- Внутрішня грудна артерія
- Щито-шийний стовбур
- Нижня щитоподібна артерія
- Реброво-шийний стовбур
- Поперечна артерія шиї
Артеріальне коло мозку
Внутрішня яремна вена
- Лицева вена
- Занижньощелепна вена
Зовнішня яремна вена
- Передня яремна вена
Верхня порожниста вена
Плечо-головна вена ( права, ліва)
Грудна протока
Матеріали підготував асистент Говда Р.В.