1.           Друга гілка V пари черепних нервів, ділянка їх розподілу та зв’язані з нею вегетативні вузли голови.

2.                 Третя гілка V пари черепних нервів, ділянка їх розподілу та зв’язані з нею вегетативні вузли голови.

3.                 VII, XI і XII пари черепних нервів

(Заняття  26.)

Тема 1. Друга гілка V пари черепних нервів, ділянка їх розподілу та зв’язані з нею вегетативні вузли голови.

 

Верхньощелепний нерв (п. maxillaris) (Vb; V2) - друга гілка трійчастого нерва.Товщина нерва 2,5 — 4,5 мм, складається з 25 — 70 невеликих пучків, що містять ЗО 000-80 000 мієлінових нервових волокон. Ще в порожнині черепа від верхньощелепного нерва відходить оболонкова (середня) гілка (r. meningeus), яка супроводжує передню гілку середньої оболонкової артерії та іннервує тверду оболону головного мозку в басейні розгалуження артерії.

У крнло-піднебінній ямці від верхньощелепного нерва відходять: виличний нерв, підочноямковий нерв і вузлові гілки до крило-ніднебінного вузла .

 

Закладка нерва відбувається двоетапно, через його двокорінцеву будову. Чутлива частина нерва починає формуватися на початку 4 тижня вагітності з аксонів (направляються до мозку) та дендритів (направляються на периферію) нейронів трійчастого вузла. Сам трійчастий вузол є похідним трійчастої плакоди (утвір нервового гребеня на межі між середнім мозком та переднім). Руховий корінець утворюється з базальної пластинки заднього мозку (спеціальної вісцеремоторної групи ядер). Звідси відходять і волокна пропріоцептивної чутливості.

Також трійчастий нерв належить до так званих нервів глоткових дуг (такими нервами є ще лицевий, язико-глотковий та додатковий), бо вони тісно пов'язані з їх похідними й іннервують їх. Перша глоткова дуга та її похідні (дерма предньої частини голови, жувальні м'язи, м'яз-натягувач барабанної перетинки, м'яз-натягувач піднебіння, переднє черевце двочеревцевого м'яза, підщелепно-під'язиковий м'яз) іннервуються саме трійчастим нервом.

З точки зору філогенезу нерв виник при з'єднанні глибокого очноямкового нерва і його вузла з трійчастим нервом; у тих видів тварин, у яких цей нерв приєднався, він перетворився на очний нерв — одну з гілок трійчастого нерва.

Якщо порівнювати нерви глоткових дуг з вісцеральними нервами риб, що іннервують зяброві комплекси, можна побачити схожість у їх будові. Так, зябровий нерв — це комплекс, який складається з чутливої передзябрової гілки, вузла та змішаної післязябрової гілки. У вузлі лежать чутливі нейрони, що віддають аксони та дендрити до обох гілок; рухові волокна формуються у центральній нервовій системі та проходять транзитом через вузол.[8]

Ядра

Описание: Описание: Описание: http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/e/ed/Gray696.svg/200px-Gray696.svg.png

Топографія ядер трійчастого нерва

Трійчастий нерв пов'язаний з 4 ядрами. Оскільки нерв є змішаним, то і ядра будуть сприймати різну інформацію.

·                     Головне ядро трійчастого нерва (лат. nucleus principalis nervi trigemini) (можна використовувати синонім «верхнє трійчасте ядро») розташоване в боковому відділі моста. Воно є чутливим і складається з нейронів, які своїми дендритами сприймають сигнал від нейронів трійчастого вузла, а аксонами прямують до таламуса. Ядро сприймає тактильну інформацію (дотик, вібрацію) від відділів голови, що іннервуються гілками трійчастого нерва.

·                     Спинномозкове ядро трійчастого нерва (лат. nucleus spinalis nervi trigemini) простягається вздовж стовбура мозку до C-2 сегменту спинного мозку. Як і попереднє, це ядро — чутливе. Воно сприймає больові та температурні подразнення. Аксони та дентрити сприймають та передають сигнали в таких же напрямках, як і в головному. До цього ядра доходять також і тактильні подразнення. Певна частина волокон VII, IX та Х нервів також пов’язана з цим ядром, посилаючи больові і температурні подразнення від свої зон (наприклад, вушної раковини).

·                     Середньомозкове ядро (лат. nucleus mesencephalis nervi trigemini) є чутливим і складається з нейронів, дендрити яких безпосередньо сприймають подразнення з периферії. Це єдині первинні нейрони в складі ЦНС. Сприймає пропріоцептивні подразнення.

Усі чутливі ядра трійчастого нерва формують одне ядро — трійчасте ядро трійчастого нерва (лат. nucleus trigeminalis nervi trigemini). Це ядро — найбільше серед усіх ядер черепних нервів. З ядрами пов'язані ще одні анатомічні утвори — шляхи (тракти). Шляхи — це сукупність нервових відростків, що простягаються на певній довжині та утворють білу речовину ЦНС. Довгі шляхи прямують в ЦНС. Короткі трійчасті тракти пов'язують з протяжністю деяких ядер. Оскільки спинномозкове ядро є дуже довгим, то відростки, що прямують до нього, утворюють низхідний пучок влокон — спинномозковий трійчастий тракт (лат. tractus trigeminalis spinalis). Другим протяжним ядром є середньомозкове; тракт називатиметься середньомозковим трійчастим трактом (лат. tractus trigeminalis mesencephalis).

·                     Четверте ядро — рухове — рухове ядро трійчастого нерва (лат. nucleus motorius nervi trigemini). Воно розташоване в тій же ділянці, що й головне, але присередніше відносно нього. Аксони нейронів прямують у складі рухового корінця.

 

Праворуч позначені зони Зельдера (центрально розташована зона аналізу оральної частини, біля неї — інтерполярної, по боках — каудальної), ліворуч — зони іннервації гілок трійчастого нерва

Дуже важливим з погляду і анатомії, і клініки є спинномозкове ядро, і асоційований з ним спинномозковий тракт. Справа в тому, що до певної ділянки ядра приходять волокна від певної частини передньої ділянки голови. Розрізняють три частини спинномозкового ядра:

·                     оральна частина (ядро) (лат. pars (nucleus) oralis) — ділянка ядра, що розташована найближче до головного ядра. Сприймає інформацію від центральної частини обличчя — рота і носа.

·                     каудальна частина (ядро) (лат. pars (nucleus) caudalis) — ділянка ядра, що розташована найближче до спинного мозку. До цієї частини надходить інформація від найбільш периферійних ділянок іннервації нерва.

·                     між цими двома частинами знаходиться інтерполярна частина (ядро) — (лат. pars (nucleus) interpolaris). Ця частина аналізує сигнали від ділянок, що знаходяться між двома попередніми (очна ділянка, частина щічної, лобної).

На обличчі та чи інша ділянка має вигляд дуги або підкови і називається зоною Зельдера.

На фотографії видно як з моста виходять два корінці, їхній підхід до трійчастого вузла та вихід трьох основних гілок

Нерв виходить двома корінцями з антеролатеральної (передньобокової) частини моста, спереду від середньої ніжки мозочка.[1] Більший корінець — це чутливий корінець (лат. radix sensoria), а тонший — руховий (лат. radix motoria).[1] Покидаючи задню мозкову ямку, нерв входить в середню. Опісля попадає в розширення твердої оболони — трійчасту порожнину (порожнину Меккеля). В порожнині лежить анатомічний утвір, який безпосередньо зв'язаний з чутливим корінцем нерва — трійчастий або півмісяцевий гангліон (інший синонім — Гассерів вузол — за назвою вченого, що вперше описав його). Він є гомологом спинномозкових гангліїв. Клітини, які в ньому містяться — це псевдоуніполярні нейрони, які своїми аксонами і утворюють чутливий корінець, що прямує до ядер ЦНС (головного ядра трійчастого нерва в мості та спинномозкового ядра, яке простягається вздовж стовбура мозку)[12]. Дендрити відходять на перефирію і утворюють три головні гілки трійчастого нерва:

·                     очну (може позначатися як (V1))

·                     верхньощелепну (V2)

·                     нижньощелепну (V3)

 

До складу чутливого корінця входять також дендрити нейронів середньомозкового ядра нерва, які тільки проходять наскрізь через вузол і сприймають пропріоцептивні подразнення.

Руховий корінець проходить біля передньої поверхні півмісяцевого вузла; складається з аксонів нейронів, які локалізуються в руховому ядрі трійчастого нерва. Минаючи Гассерів вузол, він приєднується до нижньощелепного нерва і утворює єдину змішану гілку трійчастого нерва (очний та верньощелепні нерви — суто чутливі нерви).

Усі трі гілки виходять з порожнини черепа та прямують до ділянок, які вони іннервують.

Шляхи в ЦНС

«Чутливий гомункулус» показує яким чином розподіляється іннервація в постцентральній звивині: за нижні ділянки тіла відповідає верхня частина звивини; за голову — нижня; найнижче — іннервація статевих органів. Таким чином влаштований і руховий гомункулусю

Вся тактильна, температурна і больова чутливість (тобто поверхнева) від передніх відділів голови в ЦНС передається по шляху трійчастого нерва (лат. tractus nervi trigemini) або, інший синонім, трійчастій петлі (лат. lemnicus trigeminalis). Цей шлях є чотиринейронним:

·                     перший нейрон — нейрон трійчастого вузла. Своїми дендритами сприймає подразнення на периферії; аксон прямує до нейронів ядер, що розміщені у стовбурі мозку;

·                     другий нейрон — нейрон головного ядра (якщо йде мова про тактильне подразнення) або нейрон спинномозкового ядра (якщо це відчуття температури чи болю). Аксони цих ядер прямують до таламусу і по своєму ходу роблять перехід на протилежну сторону стовбура. Останній аспект є дуже важливим в клінічній практиці: при пошкодженні шляху до перехресту втрачається чутлива іннервація на боці ураження; якщо ушкодження локалізоване в ділянці перехресту або в будь-якій ділянці тракту після перехресту — на протилежному до ураження боці.

·                     третій нейрон — нейрон переднього ядра передньобокової групи таламуса; аксон проходить через внутрішню капсулу та променистий вінець і прямує до кори;

·                     четвертий нейрон — нейрон нижньої частини постцентральної звивини.

Глибока (пропріоцептивна) чутлива іннервація

Шлях, по якому прямує цей вид чутливості, є тринейронним:

·                     перший нейрон — це нейрон середньомозкового ядра. Його аксон в складі трійчастої петлі (разом з аксонами інших двох чутливих ядер) прямує до таламуса, при цьому теж переходячи на протилежну сторону, що має таку саму клінічну цінність, що і в попередньому випадку;

·                     другий нейрон — нейрон переднього ядра передньобокової групи таламуса; напрямок такий же, як і у попереднього шляху;

·                     третій — нейрон нижньої частини постцентральної звивини.

Моторна іннервація

Рухова іннервація реалізується через кірково-ядерний шлях (шлях прямого з'єднання кори з ядрами черепних нервів) (лат. tractus corticospinalis):

·                     перший нейрон — це клітина Беца передцентральної звивини;

·                     другий нейрон — мотонейрон рухового ядра, при чому до кожного мотонейрона (і праворуч, і ліворуч) підходять волокна з обидвох півкуль, тобто відбувається неповний перехрест. Це явище теж важливе в клініці: при уражені нервових волокон на одній стороні жувальні рухи зберегаються на двох боках, так як тоді мотонейрон іннервується протилежною півкулею. Аксони мотонейронів прямують до органа-мішені (м'яза) та іннервують його.

 

Верхньощелепний нерв (nervus maxillaris [VB;V2]) виходить із порожнини черепа через круглий отвір (foramen rotundum [VB;V2])) у крило–піднебінну ямку (fossa pterygopalatina), у якій він розгалужується на три гілки:

- підочноямковий нерв (n. infraorbitalis);

- виличний нерв (n. zygomaticus);

- вузлові гілки до крило–піднебінного вузла (rr. ganglionares ad ganglion pterygopalatinum), або крило–піднебінні нерви (nn. pterygopalatinі).

У порожнині черепа від верхньощелепного нерва (nervus maxillaris) відходить оболонна гілка (ramus meningeus) до черепної твердої оболони (dura mater cranialis).

У крило–піднебінній ямці (fossa pterygopalatina) біля верхньощелепового нерва (nervus maxillaris) розташований парасимпатичний крило–піднебінний вузол (ganglion pterygopalatinum).

Підочноямковий нерв (п. infraorbital), завдовжки 20 — 27 мм, є продовженням верхньощелепного нерва.

Підочноямковий нерв (nervus infraorbitalis) через нижню очноямкову щілину (fissura orbitalis inferior) заходить у очноямкову порожнину (cavitas orbitalis), де лягає на її нижню стінку (paries inferior), проходить по її підочноямковій борозні (sulcus infraorbitalis) в підочноямковий канал (canalis infraorbitalis).

Із підочноямкового каналу (canalis infraorbitalis) підочноямковий нерв виходить через підочноямковий отвір (foramen infraorbitale) в іклову ямку (fossa canina), утворюючи своїми розгалуженнями малу гусячу лапку (pes anserinus minor).

 

Її гілки іннервують шкіру від присереднього кута ока до кута рота.

Від підочноямкового нерва (n. infraorbitalis) відходять верхні коміркові нерви (nn. alveolares superiores), які мають:

- задні верхні коміркові гілки (rr. alveolares superiores posteriores);

- середню верхню коміркову гілку (r. alveolaris superior medius);

- передні верхні коміркові гілки (rr. alveolares superiores anteriores).

Ці гілки, іннервуючи слизову оболонку верхньощелепної пазухи (sinus maxillaris), утворюють верхнє зубне сплетення (plexus dentalis superior). Від останнього відходять:

- верхні зубні нерви (nn. dentales superiores);

- верхні ясенні гілки (rr. gingivales superiores) до верхньої щелепи (maxilla).

Виличний нерв (n. zygomaticus) через нижню очноямкову щілину (fissura infraorbitalis) входить в очну ямку (orbita) і лягає на її бічну стінку (paries lateralis).

Цей нерв (n. zygomaticus) заходить в канал виличної кістки (canalis ossis zygomatici), при виході з нього розгалужується на:

- вилично–скроневу гілку (r .zygomaticotemporalis) до шкіри скроневої ділянки (cutis regionis temporalis);

- вилично–лицеву гілку (r. zygomaticofacialis) до шкіри виличної ділянки (regio zygomatica).

У складі цього нерва (n. zygomaticus) проходять завузлові парасимпатичні нервові волокна (neurofibrae postganglionicae parasympathicae) від парасимпатичного крило–піднебінного вузла (ganglion pterygopalatinum), які потім приєднуються до сльозового нерва (n. lacrimalis).

Вузлові гілки до крило–піднебінного вузла; чутливий корінець крило–піднебінного вузла (rr. ganglionares ad ganglion pterygopalatinum; radix sensoria ganglii pterygopalatini) йдуть від верхньощелепного нерва (nervus maxillaris) до крило–піднебінного вузла (ganglion pterygopalatinum) і далі продовжуються у вигляді:

- великого піднебінного нерва (n. palatinus major);

- малих піднебінних нервів (nn. palatini minores), що виходять через великий піднебінний канал (canalis palatinus major) та малі піднебінні отвори (foramina palatina minora), іннервуючи слизову оболонку твердого піднебіння (palatum durum) і м’якого піднебіння (palatum molle).

Від великого піднебінного нерва (n. palatinus major) відходять нижні задні носові гілки (rr. nasales posteriores inferiores), які через клино–піднебінний отвір (foramen sphenopalatinum) проходять в носову порожнину (cavitas nasi), де іннервують слизову оболонку носа (tunica mucosa nasi).

Звідси вони направляються через різцевий канал (canalis incisivus) до слизової оболонки твердого піднебіння (palatum durum) у вигляді носо–піднебінного нерва; Скарпівського нерва (n. nasopalatinus).

У складі цього нерва ідуть завузлові парасимпатичні нервові волокна (neurofibrae postganglionicae parasympathicae) від крило–піднебінного вузла (ganglion pterygopalatinum).

Отже, по верхньощелепному нерву (n.maxillaris) передається чутлива інформація від:

- черепної твердої оболони середньої черепної ямки (dura mater cranialis fossae mediae cranii);

- окістя очної ямки (periorbita);

- шкіри щоки (cutis buccae);

- шкіри скроневої і виличної ділянок (cutis regionum temporalis et zygomaticae);

- шкіри верхньої губи (cutis labii superioris);

- шкіри нижньої повіки (cutis palpebrae inferioris);

- шкіри бічної поверхні і крил носа (cutis faciei lateralis et alarum nasi);

- слизової оболонки верхньої губи (tunica mucosa labii superioris);

- слизової оболонки піднебіння (tunica mucosa palati);

- слизової оболонки носової порожнини (tunica mucosa cavitatis nasi);

- слизової оболонки приносових пазух (tunica mucosa sinuum paranasalium), крім лобової пазухи (sinus frontalis);

- мигдаликів (tonsillae);

- зубів та ясен (dentes et gingiva) верхньої щелепи (maxilla).

Верхньощелепний нерв (n. maxillaris) проводить пропріоцептивну чутливість від мімічних м’язів через гілки VII пари черепних нервів.

Цей нерв виходить з порожнини черепа через круглий отвір у крилопіднебінну ямку. До цього отвору в порожнині черепа верхньощелепний нерв віддає оболонну гілку (r. meningeus) Ця гілка починається від рецепторів твердої мозкової оболони середньої черепної ямки і приєднується до верхньощелепового нерва біля круглого отвору клиноподібної кісти.

У крилопіднебінній ямці верхньощелепний нерв розгалужується на такі гілки: 1. Підочноямковий нерв (n. infraorbitalis); 2. Виличний нерв (n. zygomaticus) та 3. Вузлові гілки до крилопіднебінного вузла (rr. ganglionares ad ganglion pterygopalatinum).

1. Підочноямковий нерв (n. infraorbitalis) є продовженням верхньощелепного нерва і входить в орбіту через нижню очноямкову щілину, проходячи через підочноямковий канал та його отвір розгалужується в ділянці іклової ямки на кінцеві гілки, утворюючи «малу гусячу лапку».

Кінцевими гілками підочноямкового нерва є нижні повікові гілки (йдуть до шкіри нижньої повіки), зовнішні та внутрішні носові гілки (йдуть до шкіри зовнішньої поверхні крила носа та присінка носа), верхні губні гілки (йдуть до шкіри та слизової оболонки верхньої губи).

Від підочноямкового нерва відходять:

верхні коміркові гілки (іннервують ясна та зуби верхньої щелепи), які формують верхнє зубне сплетіння, від якого відходять верхні зубні та ясеневі гілки;

передні верхні коміркові гілки (іннервують різці, ікла, малі кутні та перший великий кутній зуб, ясна та слизову оболонку переднього відділу дна порожнини носа);

середня верхня коміркова гілка (іннервує малі кутні зуби та ясна);

задні верхні коміркові гілки (іннервують верхні кутні зуби, щічну поверхню ясен та слизову оболонку верхньощелепної пазухи).

2. Виличний нерв (n. zygomaticus) відходить від верхньощелепного нерва у крилопіднебінній ямці де проходить через очноямкову щілину в орбіту, прямуючи до вилично-очноямкового отвору виличної кістки. У товщі виличної кістки розгалужується на:

вилично-скроневу гілку;

вилично-лицеву гілку.

Ці гілки іннервують шкіру скроневої та виличної ділянок. В очній ямці від виличного нерва відходить сполучна гілка до сльозового нерва та сльозової залози.

3. Вузлові гілки до крилопіднебінного вузла (rr. ganglionares ad ganglion pterygopalatinum), вони з’єднують верхньощелепний нерв з крилопіднебінним вузлом, формуючи чутливий корінець крилопіднебінного вузла (чутливі волокна йдуть від слизової оболонки порожнини носа, піднебіння, глотки, окістя очної ямки і проходять через вузол транзитом). Парасимпатичні волокна є частиною вузлових гілок; вони йдуть від крило піднебінного вузла до сльозової залози.

Парасимпатичний корінець крилопіднебінного вузла формується парасимпатичними волокнами великого кам’янистого нерва (гілка лицевого нерва), який досягає вузла в складі нерва крилоподібного каналу.

Симпатичний корінець крилопіднебінного вузла сформований волокнами глибокого кам’янистого нерва (від внутрішнього сонного сплетення), який досягає вузла в складі нерва крилоподібного каналу.

 

Гілки крилопіднебінного вузла через нижню очноямкову щілину досягають орбіти, через клинопіднебінний отвір – порожнини носа, через великий та малі піднебінні канали – порожнини рота. Це такі нервові гілки:

– очноямкові гілки (rr. orbitales);

– нижні задні носові гілки (rr. nasales posteriores inferiores);

– бічні та присередні верхні задні носові гілки (rr. nasales posteriores superiores laterales et mediales);

– носопіднебінний нерв (n. nasopalatinus);

– великий піднебінний нерв (n. palatinus major);

– малі піднебінні нерви (nn. palatini minores);

– глотковий нерв (n.pharyngeus).

Очноямкові гілки (rr. orbitales) мають рецептори в слизовій оболонці задніх комірок решітчастої кісти і клиноподібної пазухи. Їх волокна через отвори в sutura sphenoethmoidalis проникають у задню частину очної ямки, через нижню очноямкову щілину в крилопіднебінний вузол і далі в крилопіднебінні нерви (пn. pterygopalatini), що входять у верхньощелепний нерв у межах крилопіднебінної ямки. В очноямкові гілки входять парасимпатичні волокна від крилопіднебінного вузла і симпатичні волокна від n. petrosus profundus, що пройшли через крилопіднебінний вузол.

Верхні задні носові гілки (rr. nasales posteriores superiores) містять чутливі рецептори в слизовій оболонці порожнини носа і формуються з 8-15 гілок у виді трьох нервів: 1) носо-піднебінний нерв (n. nasopalatinus), чутливі волокна якого починаються від рецепторів, розташованих у слизовій оболонці твердого піднебіння ротової порожнини. Його гілки через for. incisivum проходять у носову порожнину, знаходячись у підслизовому шарі носової перегородки, супроводжуючи a. nasalis posterior septi; 2) у носовій порожнині до носопіднебінного нерва приєднуються медіальні гілки заднього верхнього носового нерва (rr. nasales posteriores superiores mediates), що іннервують слизову оболонку носової перегородки у верхньому носовому ході;

3) латеральні гілки заднього верхнього носового нерва (rr. nasales posteriores superiores laterales) контактують з рецепторами в слизовій оболонці верхнього і середнього носових ходів, задніх комірок решітчастої кісти, склепіння глотки, слухової труби, хоан і пазухи клиноподібної кісти.

Чутливі волокна цих трьох нервів через for. sphenopalatinum проникають у крилопіднебінну ямку, проходять поруч крилопіднебінного вузла і через nn. pterygopalatini досягають верхньощелепного нерва. У крилопіднебінній ямці від її вузла в задні верхні носові гілки проникають парасимпатичні постгангліонарніе та симпатичні волокна від n. petrosus profundus для іннервації слизових залоз, що знаходяться в зоні чутливої іннервації.

Отже, піднебінні нерви (пn. palatini) формуються з трьох нервів: 1) великий піднебінний нерв (n. palatinus major) починається від рецепторів слизової оболонки твердого і м'якого піднебіння. Аксони чутливих клітин формують 3-4 стовбури, що через for. palatinum majus проникають у canalis palatinus major, a потім у крипіднебінну ямку і далі вступають у верхньощелепний нерв;

2) малі піднебінні нерви (nn. palatini minores) контактують з рецепторами слизової оболонки м'якого піднебіння, піднебінного мигдалика. У їхньому складі є рухові волокна від n. facialis, що проникають у m. levator veli palatini у складі n. petrosus major. Волокна малого піднебінного нерва входять через малі піднебінні отвори в canalis palatinus minor і досягають верхньощелепного нерва;

3) нижні задні бічні носові гілки (rr. nasales posteriores inferiores laterales) містять чутливі волокна, що починаються від рецепторів у слизовій оболонці стінок нижнього і середнього носових ходів, верхньощелепної пазухи. Через дрібні отвори між піднебінною кістою і крилоподібними відростками проникають у canalis palatinus major, досягають крилопіднебінної ямки і за посередництва nn. pterygopalatini доходять до верхньощелепного нерва;

4) крилопіднебінні нерви (пn. pterygopalatini) є чутливими волокнами очноямкових гілок, задніх верхніх носових гілок і піднебінних нервів, що з'єднуються вище крилопіднебінного вузла в крилопіднебінні нерви, що вступають у верхньощелепний нерв.

У складі всіх гілок піднебінних нервів є парасимпатичні волокна, що виходять із крилопіднебінного вузла, і симпатичні волокна – з n. petrosus profundus, що досягають слизових залоз ротової і носової порожнин. Таким чином, nn. palatini є змішаними.

Виличний нерв (n. zygomaticus) формується з двох нервів:

1) виличнолицева гілка (м. zygomaticofacialis) контактує з рецепторами шкіри верхньої частини щоки і латерального кута очної щілини. Його волокна проникають через for. zygomaticofacialis у товщу виличної кісти, де з'єднуються з n. zygomaticotemporalis, що проникає через for. zygomaticoorbitalis в орбіту;

2) виличноскронева гілка (м. zygomaticotemporalis) починається від рецепторів, що знаходяться в шкірі скроневої і лобової ділянок. Нерв проникає через for. zygomaticotemporalis у товщу виличної кісти, поєднуючи зі виличнолицевим нервом у виличний нерв. Виличний нерв проходить в орбіту через for. zygomaticoorbitale, розташовуючись ззовні очного яблука. Виличний нерв залишає очну ямку через нижню очноямкову щілину й у межах крилопіднебінної ямки впадає у верхньощелепний нерв. У складі виличного нерва, а потім виличноскроневої гілки проходять парасимпатичні волокна від крилопіднебінного нерва. В орбіті вони залишають виличноскроневу гілку і направляються в n. lacrimalis, що досягає слізної залози. Цей перехід парасимпатичних волокон з одного нерва в іншій одержав назву сполучної гілки.

Гілки підочноямкового нерва (n. infraorbitalis) розділяються на дві групи: перша має рецептори в м'яких тканинах верхньої щелепи, друга – у зубах і ясен верхньої щелепи.

Гілки першої групи: а) верхні губні гілки (rr. labiales superiores) мають свої рецептори в шкірі і слизовій оболонці верхньої губи. Нервові волокна об’єднуються в 3-5 гілок в ділянці fossa canina. Ці гілки досягають for. infraorbitalis і входять до складу під очноямкового нерва; б) внутрішні носові гілки (rr. nasales interni) починаються від рецепторів, розташованих у слизовій оболонці присінка носа. Гілки виходять через отвори між хрящем носа і носовою кісткою і з'єднуються із зовнішніми носовими гілками; в) зовнішні носові гілки (rr. nasales externi) контактують з рецепторами шкіри крил носа; г) нижні гілки повік (rr. palpebrales inferiores) починаються від рецепторів, що знаходяться в шкірі нижньої повіки. Нерв спускається вниз і вступає в підочноямковий нерв.

Гілки другої групи: а) передні верхні коміркові гілки (rr. alveolares superiores anteriores) починаються від рецепторів, розташованих у пульпі верхніх різців та іклів, ясен, періодонті і слизовій оболонці переднього відділу носової порожнини. Потім їхні волокна входять в комірковий відросток верхньої щелепи, беручи участь в утворенні верхнього зубного сплетення (plexus dentalis superior).

Із зубного сплетення формуються 1-2 гілки передніх верхніх коміркових гілок, що проходять по canalis alveolaris у верхній щелепі.

Через for. alveolaria anteriora вони виходять в очну ямку, де поєднуються з нижньоочним нервом у нижньоочному каналі; б) середня верхня коміркова гілка (n. alveolaris superior medius) має рецептори в пульпі верхніх малих корінних зубів, ясен, пародонта і періодонта, потім волокна беруть участь в утворенні верхнього зубного сплетення (plexus dentalis superior). З цього сплетення по комірковому каналі в товщі тіла верхньої щелепи виходять 1-2 гілки і вступають у кінцеву частину підочноямкового нерва в ділянці крилопіднебінної ямки; в) задні верхні коміркові гілки (rr. alveolares superiores posteriores) контактують з рецепторами слизової оболонки верхньощелепної пазухи, пульпи великих корінних зубів, ясен, периодонта і пародонта. Нервові волокна рецепторів беруть участь у формуванні верхнього зубного сплетення, розташованого у верхівок коренів в комірковому відростку. Зі сплетення утворюються задній верхній комірковий нерв, що через canalis alveolaris досягає задніх коміркових отворів горба верхньої щелепи. Вийшовши в підскроневу ямку, числом до 8 гілок, нерв заходить у крилопіднебінну ямку і з’єднується з підочноямковим нервом.

Отже, із злиття багатьох гілок формується підочноямковий нерв, розташовуючись спочатку в sulcus infraorbitalis, в межах від підочноямкового отвору до крилопіднебінної ямки. У цій ямці він бере участь в утворенні верхньощелепного нерва.

Верхньощелепний нерв утворюється шляхом з'єднання крилопіднебінних, виличного, підочноямкового нервів і оболонній гілки в межах крилопіднебінної ямки. Нерв має діаметр 2,5-4 мм, довжину 12-15 мм і проходить через круглий отвір клиноподібної кісти в порожнину черепа, де вступає в gangl. trigeminale.

 

 

 

Тема 2. Третя гілка V пари черепних нервів, ділянка їх розподілу та зв’язані з нею вегетативні вузли голови.

 

Нижньощелепний нерв (п. mandibularis) (Vc; V3) (див. мал. 265) — третя гілка трійчастого нерва; виходить з порожнини черепа через овальний отвір у підскроневу ямку. Нерв змішаний, завтовшки 3,5 — 7,5 мм; складається з 30—80 пучків, в яких нараховується від 50 000 до 120 000 мієлінових нервових волокон.

Нижньощелепний нерв (nervus mandibularis [VC;V3]) має в своєму складі рухові і чутливі волокна.

Цей нерв виходить із порожнини черепа через овальний отвір (foramen ovale), від нього відходять:

- рухові гілки, що іннервують усі жувальні м’язи;

- нерв м’яза–натягувача піднебінної завіски (n. musculi tensoris veli palatini);

- нерв м’яза–натягувача барабанної перетинки (n. musculi tensoris tympani).

До чутливих гілок нижньощелепного нерва (nervus mandibularis) належать:

- щічний нерв (n. buccalis);

- вушно–скроневий нерв (n. auriculotemporalis);

- язиковий нерв (n. lingualis);

- гілки до черепної твердої оболони (dura mater cranialis) в ділянці середньої черепної ямки (fossa cranii media).

Щічний нерв (п. buccalis) проходить між головками бічного крилоподібного м'яза, по бічній поверхні щічного м'яза, доходячи до кута рота;Щічний нерв (nervus buccalis) пронизує щічний м’яз (m. buccalis) та іннервує:

- слизову оболонку щоки (tunica mucosa buccae) навпроти верхнього другого великого кутнього зуба (dens molaris secunda superior);

- шкіру кута рота (cutis anguli oris).

Вушно-скроневий нерв (п. auriculo-temporalis) має сполучну гілку до вушного вузла. Біля шийки нижньої щелепи нерв повертає догори, пронизує привушну слинну залозу і виходить на скроневу ділянку, супроводжуючи поверхневу скроневу артерію.Вушно–скроневий нерв (nervus auriculotemporalis) починається двома корінцями, які охоплюють середню оболонну артерію (a.meningea media), а потім з’єднуються в один стовбур, який пронизує привушну залозу (glandula parotidea), іннервуючи:

- привушну залозу (glandula parotidea);

- шкіру скроневої ділянки (cutis regionis temporalis).

У складі цього нерва йдуть завузлові парасимпатичні нервові волокна (neurofibrae postganglionicae parasympathicae) від парасимпатичного вушного вузла (ganglion oticum), що забезпечують секреторну іннервацію привушної залози (glandula parotidea).

Язиковий нерв (п. lingualis) починається поблизу овального отвору, проходить між крилоподібними м'язами перед нижнім комірковим нервом. Біля верхнього краю прнсереднього крилоподібного м'яза до язикового нерва приєднується барабанна струна, що є продовженням проміжного нерва. У складі барабанної струїш крім чутливих смакових волокон (до сосочків язика) йдуть передвузлові парасимпатичні волокна до піднижньоще-лепного вузла, під'язикової та піднижньо-щелепної залоз. Далі язиковий нерв проходить між внутрішньою поверхнею нижньої щелепи та присереднім крилоподібним м'язом над піднижньощелепною залозою, по зовнішній поверхні під'язиково-язикового м'яза в складці слизової оболонки до бічної поверхні язика. Між волокнами під'язиково-язикового та підбо-рідно-язнкового м'язів нерв розпадається на кінцеві гілки. За ходом нерва формуються сполучні гілки з нижнім комірковим і під'язиковим нервами, а також з піднижньощелепним вузлом. Язиковий нерв (nervus lingualis) проходить по внутрішній поверхні нижньої щелепи (mandibula) під слизовою оболонкою дна ротової порожнини (tunica mucosa fundi cavitatis oris) і входить у язик, забезпечуючи загальну чутливу іннервацію:

- передніх 2/3 язикa;

- чутливу іннервацію під’язикової залози (glandula sublingualis) і піднижньощелепної залози (glandula submandibularis).

До язикового нерва (nervus lingualis) підходить барабанна струна (chorda tympani) – гілка VІІ пари черепних нервів (nervus facialis), яка у своєму складі містить чутливі, смакові та парасимпатичні секреторні волокна.

Смакові волокна разом із язиковим нервом (n. lingualis) іннервують язикові сосочки (papillae linguales) слизової оболонки передніх 2/3 язика.

Секреторні волокна (парасимпатичні волокна) перериваються у під’язиковому  вузлі (ganglion sublinguale) та піднижньощелепному вузлі (ganglion submandibulare).

Завузлові нервові волокна (neurofibrae postganglionicae) від цих вузлів (ganglion sublinguale et submandibulare) забезпечують парасимпатичну секреторну іннервацію однойменних слинних залоз.

Нижній комірковий нерв (nervus alveolaris inferior) мішаний, найбільший з усіх гілок нижньощелепного нерва (nervus mandibularis).

Рухові гілки цього нерва іннервують:

- щелепно–під’язиковий м’яз (m. mylohyoideus);

- переднє черевце двочеревцевого м’яза (venter anterior musculi digastrici).

Чутливі волокна цього нерва заходять у нижньощелепний канал (canalis mandibularis), де іннервують зуби та ясна нижньої щелепи (dentes et gingiva mandibullae). Із каналу ці волокна виходять у вигляді підборідного нерва (n. mentalis), який закінчується в шкірі нижньої губи та підборідної ділянки (cutis labii inferioris et regionis mentalis).

Отже, рухові волокна нижньощелепного нерва (n. mandibularis) іннервують:

- жувальні м’язи (musculi masticatorii);

- м’яз–натягувач піднебінної завіски (m. tensor veli palatini);

- м’яз–натягувач барабанної перетинки (m. tensor membranae tympani);

- щелепно–під’язиковий м’яз (m. mylohyoideus);

- переднє черевце двочеревцевого м’яза (venter anterior musculi digastrici).

По чутливих гілках нижньощелепного нерва (n. mandibularis) передається чутлива інформація від:

- черепної твердої оболони середньої черепної ямки (dura mater cranialis fossae cranii mediae);

- шкіри нижньої губи (cutis labii inferioris);

- шкіри підборіддя (cutis menti);

- шкіри щоки (cutis buccae);

- шкіри скроневої ділянки (cutis regionis temporalis);

- шкіри передньої частини вушної раковини (cutis partis anterioris auriculae);

- слизової оболонки соскоподібних комірок (tunica mucosa cellularum mastoidearum);

- слизової оболонки клиноподібної пазухи (tunica mucosa sinus sphenoidalis);

- слизової оболонки передніх двох третин язика (tunica mucosa [2/3] linguae);

- слизової оболонки дна ротової порожнини (tunica mucosa fundi cavitatis oris);

- слизової оболонки перешийка зіву (tunica mucosa isthmi faucium);

- слизової оболонки нижньої губи (tunica mucosa labii inferioris);

- нижніх зубів та ясен (dentes inferiores et gingiva);

- ротових залоз (glandulae oris).

Гілки нижньощелепного нерва (n. mandibularis) у більшості змішані, які складаються з чутливих і рухових волокон. До деяких гілок удруге приєднуються парасимпатичні волокна. Рухові волокна починаються від рухового ядра (n. mоtоrіus), виходять з моста, приєднуючись до входячих аксонів чутливого корінця. Рухові волокна розташовуються поруч із трійчастимм вузлом, потім виходять у підскроневу ямку.

Гілки верхньощелепного нерва.

Оболонна гілка (r. meningeus). Її рецептори знаходяться у черепній твердій оболони середньої черепної ямки і слизовій оболонці комірок соскоподібного відростка. Волокна виходять з черепа через for. spinosum у підскроневу ямку і вступають у нерв біля for. ovale.

Вшно-скроневий нерв (n. auriculotemporalis) утворюється з наступних гілок:

поверхневі скроневі гілки (rr. temporales superficiales) мають рецептори в шкірі скроневої ділянці. Волокна спускаються до скронево-нижньощелепного суглоба, проходячи защелепну ямку між зовнішнім слуховым ходом і скронево-нижньощелепним суглобом;

передні вушні нерви (nn. auriculares anteriores) починаються від рецепторів шкіри вушної раковини і скроневої ділянці, входять в вушно-скроневий нерв спереду зовнішнього слухового ходу;

нерв зовнішнього слухового ходу (n. meatus acustici externi) йде від рецепторів барабанної перетинки і шкіри зовнішнього слухового ходу;

гілки привушної слинної залози (rr. parotidei) мають рецептори в капсулі і паренхімі залози. Їх волокна йдуть догори, входячи у вушно-скроневий нерв. У його складі проходять постгангліонарні парасимпатичні волокна від gangl. oticum для секреторної іннервації привушної слинної залози.

суглобові гілки (rr. articulares) виходять з капсули суглоба на задній його поверхні і приєднуються до вушно-скроневого нерва. Цей нерв, проникнувши в підскроневу ямку, охоплює a. meningea media, вступаючи в нижньощелепний нерв.

Глибокі скроневі нерви (nn. temporales profundi) мають рухові і чутливі волокна. Чутливі волокна починаються від рецепторів скроневого м'яза. У їхньому складі є аферентно-пропріоцептивні волокна. Ці нерви приймають передню і задні глибокі гілки. Їхні волокна знаходяться між черепом і скроневим м'язом, потім проходять по зовнішній основі черепа до for. ovale, де вступають у n. mandibularis. До чутливих волокон приєднуються рухові.

Бічний крилоподібний нерв (n. pterygoideus lateralis) містить чутливі і рухові волокна: чутливі мають рецептори в латеральному крилоподібному м'язі, рухові волокна приєднуються до них і забезпечують м'яз руховою іннервацією.

Щічний нерв (n. buccalis) починається від рецепторів щоки, ясен і кута рота. Волокна знаходяться із зовнішньої поверхні m. buccinator, прикриті жировим тілом щоки. Потім він піднімається в напрямку вінцевого відростка нижньої щелепи, проходить між скроневою і латеральним крилопіднебінним м'язами, проникаючи в підскроневу ямку. Вступає разом з чутливими волокнами бічного крилопіднебінного нерва в нижньощелепний нерв.

Жувальний нерв (n. massetericus) змішаний. Рецептори чутливих волокон знаходяться в капсулі скронево-нижньощелепного суглоба і жувальному м'язу. Потім волокна збираються між жувальним м'язом і гілкою нижньої щелепи, проходять через incisura mandibularis вище m. pterygoideus lateralis у підскроневу ямку, де разом з іншими чутливими нервами вступають у нижньощелепний нерв. У нерв входять рухові волокна для іннервації жувальних м'язів.

Бічний крилоподібний нерв (n. pterygoideus lateralis) складається з чутливих і рухових волокон. Чутливі волокна контактують з рецепторами, що знаходяться в mm. tensor tympani, tensor veli palatini, pterygoideus medialis. Волокна збираються біля gangl. oticum у єдиний нерв, що вступає в for. ovale. Рухові волокна іннервують перераховані вище м'язи.

Язиковий нерв (n. lingualis) формується з трьох чутливих нервів:

а) язикові гілки (rr. linguales) мають рецептори загальної чутливості в слизовій оболонці і м'язах язика і спеціалізовані смакові чутливі рецептори язика до linea terminalis. Гілки супроводжують а. і vv. profundae linguae до кореня язика, між m. hyoglossus і m. genioglossus вступають у язиковий нерв. Смакові чутливі волокна залишають n. lingualis у верхнього краю присереднього крилоподібного м'яза, вступаючи в chorda tympani. Волокна chorda tympani досягають nucl. tr. solitarii;

б) під'язиковий нерв (n. sublingualis) контактує з рецепторами в слизовій оболонці дна порожнини рота, ясен і під'язикової слинної залози. Цей нерв з'єднується з n. lingualis біля заднього краю підщелепної залози;

в) гілки перешийка зева (rr. isthmi faucium) починаються від рецепторів слизової оболонки зіва і дна порожнини рота. У складі всіх трьох гілок є парасимпатичні волокна, що приєдналися від chorda tympani для іннервації слизових залоз.

Із злиття язикових гілок, під'язикового нерва і гілок перешийка зіва формується n. lingualis. Язиковий нерв виходить на бічній поверхні з язика на рівні жолобуватих сосочків. Проходить вище підщелепної залози між внутрішньою поверхнею нижньої щелепи і присереднім крилоподібним м'язом, далі розташовується на зовнішній поверхні під’язиково-язикового м'яза в складці слизової оболонки ротової порожнини. Вище язика нерв спочатку знаходиться в клітковині між присереднім крилоподібним м'язом і гілкою нижньої щелепи, проходячи між крилоподібними м'язами перед нижньощелепного нерва біля for. ovale, потім входить у нижньощелепний нерв.

Нижній комірковий нерв (n. alveolaris inferior) містить чутливі і рухові волокна. Формується з наступних гілок.

Підборідний нерв (n. mentalis) утворюється із з'єднання декількох гілок: а) підборідних гілок (rr. mentales), які починаються від рецепторів шкіри підборіддя; б) губних гілок (rr. labiales inferiores), які відходять від рецепторів шкіри і слизової оболонки нижньої губи; в) ясенні гілки (rr. gingivales), має рецептори в пульпі різців, іклів, яснах. Волокна від рецепторів проникають у нижню щелепу і входять у n. mentalis в ділянці підборідного отвору.

Нижні зубні і ясенні гілки (rr. dentales et gingivales inferiores) представлені рецепторами в пульпі малих і великих корінних зубів, періодонті, пародонті і яснах. Гілки нерва входять у нижній альвеолярний нерв на всьому проходженні нерва по canalis mandibularis.

Щелепно-під'язиковий нерв (n. mylohyofdeus) починається від чутливих рецепторів у m. mylohyoideus і m. digastricus (venter anterior). Волокна йдуть до внутрішньої поверхні нижньої щелепи і прямують до for. mandibulare. Вище цього отвору нерв входить у нижній альвеолярний нерв. У складі щелепно-під'язикового нерва проходять рухові волокна для іннервації м'язів. Нижній комірковий нерв виходить з canalis mandibularis і лягає між lig. sрhеnоmаndіbulаге і гілкою нижньої щелепи, проникаючи між криловподібними м'язами. Входить у нижньощелепний нерв поруч з n. lingualis.

Ембріогенез. Трійчастий нерв має чутливі і рухові волокна. Чутливі волокна проростають з нейробластів напівмісяцевого вузла на початку 4-го тижня ембріонального розвитку в утворенні вісцерального черепа для іннервації похідних I зябрової дуги. Пропріоцептивні аферентні нейрони закладаються поза вузлом трійчастого нерва, у базальній пластинці заднього мозку, утворюючи nucl. mesencephalicus. Рухові волокна виростають із клітин базальної пластинки моста в м'язи зябрового апарата, що представляють закладку жувальної мускулатури.

Філогенез. Як показують дані порівняльної анатомії, трійчастий нерв утворився в результаті з'єднання глибокого очноямкового нерва зі своїм вузлом (gangl. profundum) і власне трійчастим нервом. У виді самостійного нерва він зберігається в Polypterus (багато пір’ясті ганоїди), у Urodela і деяких риб. В інших тварин глибокий очноямковий нерв приєднується до власне трійчастому нерву, перетворюючись в n. ophthalmicus (I гілка). У деяких риб маються дві очноямкові гілки поверхнева і глибока. У Tetrapoda зберігається тільки глибока гілка очноямкового нерва, а поверхнева редукується. Друга гілка (n. maxillaris superior) у всіх тварин іннервує зуби, верхню щелепу і ділянку від ока до ротової щілини. Найкраще розвинута третя гілка n. mandibularis, що містить чутливі і рухові волокна. У хрящових риб третя гілка йде по зовнішній поверхні хрящової нижньої щелепи. У тварин, що мають кістковий кістяк, n. mandibularis попадає в кістковий канал. Тільки в Sauropsidae рухові волокна відокремлюються в самостійний пучок. У ссавців в результаті розподілу залишилися самостійними тільки аксони, що формують portio minor. У плазунів і ссавців чутливі гілки, що іннервують язик і слизову оболонку дна порожнини рота, концентруються в єдиний n. lingualis. У тварин інших видів чутливі нерви ротової порожнини мають розсипну форму і n. lingualis у виді єдиного стовбура не існує.

Нижньощелепний нерв (n. mandibularis) є мішаним і містить чутливі та рухові волокна.

 

Тема 3. VII, XI і XII пари черепних нервів

Лицевий нерв [ VII ] (nervus facialis [ VII ])

 

 

 Мал. 266. Лицевий нерв (п. facialis) і гілки трійчастого нерва:

1 — n. supraorbitalis; 2 — m. orbicularis 3 — n. infraorbitalis; 4 - gl. submandibularis; 5 - platysma; 6 -m. sternocledomastoideus: 7 — rr. plexus cervicales; 8 — gl. parotis: 9 - n. facialis; 10 — plexus parotideus і рухові гілки до м'язів лиця.

 

Цей нерв є мішаним, складається з чутливих, парасимпатичних і рухових волокон. Лицевий нерв (n. facialis) змішаний, має рухові, чутливі і парасимпатичні волокна. Рухова частина лицевого нерва починається від ядра, розташованого в дорсальній частині моста, оточеного ретикулярною формацією, на границі з довгастим мозком ззаду і назовні від верхньої оливи. Внутрішньомозкова частина корінця нерва піднімається догори й обгинає ядро відвідного нерва. Цей вигин представляє внутрішньомозкове коліно лицевого нерва. Лицевий нерв виходить на вентральну поверхню мозку між заднім краєм моста й оливою довгастого мозку і вступає у внутрішній слуховой хід (porus acusticus internus), а потім у канал лицевого нерва піраміди скроневої кісти. Спочатку нерв лежить горизонтально, досягаючи великого кам'янистого отвору (hiatus canalis n. petrosi majoris), біля якого нерв робить поворот назад і латерально під кутом 90°. Цей перший вигин нерва названий колінцем (geniculum n. facialis). Пройшовши 6-8 мм над барабанною порожниною, лицевий нерв утворить другий вигин і змінює горизонтальне положення на вертикальне.

Вертикальна частина нерва проходить за барабанною порожниною і через шилососкоподібний отвір (for. stylomastoideum) виходить у позащелепний простір, у якому лежить привушна слинна залоза. У товщі її лицевий нерв розділяється на 5-10 гілок, що радіально розходяться до мімічних м'язів. Гілки нерва формують дрібні, а іноді і великі петлі привушного нервового сплетення.

Від рухових волокон лицевого нерва відходить ряд гілок.

1. Стремінцевий нерв (n. stapedius) дуже короткий і тонкий, відходить від другого вигину лицевого нерва. Проникає в барабанну порожнину, закінчуючись в стремінцевий м'яз (m. stapedius).

2. Гілка для іннервації м'яза-підіймача піднебінної завіски, яка відходить у лицевому каналі. Рухові волокна разом з парасимпатичними волокнами через canaliculus chordae tympani виходять у кам'янисто-барабанну щілину на основі черепа, де входять у gangl. oticum. Нерв іннервує m. levator veli palatini.

3. Сполучна гілка з язико-глотковим нервом (ramus communicans cum n. glossopharyngeo) відокремлюється від нерва біля шилососкоподібного отвору і по m. stylopharyngeus досягає стінки глотки, з'єднуючись з гілками язико-глоткового нерва.

4. Задній вушний нерв (n. auricularis posterior) відходить від лицевого нерва на зовнішній основі черепа біля шилососкоподібного отвору, направляється назад нагору, огиная попереду сосцеподібний відросток. Іннервує потиличне черевце надчерепного м'яза, задній і верхній вушні м'язи.

5. Двочеревцева гілка (r. digastricus) тонка, відходить нижче попереднього нерва, іннервує заднє черевце m. digastricus і m. stylohyoideus.

6. Скроневі гілки (rr. temporales) виходять із привушного сплетення. Серед них умовно виділяються передні гілки (іннервують верхню частину колового м'яза ока і м'яз-зморщувач брови), середні – лобовий м'яз, задні – передній і частково верхній вушні м'язи.

7. Виличні гілки (rr. zygomatici), числом 2-5, іннервують нижню частину колового м'яза ока і виличний м'яз.

8. Щічні гілки (rr. buccales), числом 2-4, іннервують щічний, коловий м'яз рота, м'яз-підіймач кута рота і м’яз-підіймач верхньої губи.

9. Крайова гілка нижньої щелепи (r. marginalis mandibulae) розташована по краю нижньої щелепи й іннервує м'яз сміху, підборідний м’яз, м’яз-опускач кута рота і м’яз-опускач нижєньої губи.

10. Шийна гілка (r. colli) проходить біля кута нижньої щелепи на шию й іннервує m. platysma.

Чутливий відділ лицевого нерва складається з двох частин: перша– волокна смакового аналізатора, що йдуть від рецепторів смакових сосочків язика, друга– волокна загальної чутливості.

У першій частині чутливі уніполярні клітини знаходяться у вузлі колінця (gangl. geniculi), розташованому в колінці каналу лицевого нерва. Вузол має розміри 1x0,3 мм.

Смакові рецептори розміщені на 2/з передньої частини язика в смакових сосочках. Волокна смакового нерва входять у n. lingualis і залишають його у верхнього краю бічного крилоподібного м'яза, проникаючи в барабанну струну (chorda tympani). Чутливі волокна барабанної струни входять через кам'янисто-барабанну щілину в барабанну порожнину, проходять у її підслизовому шарі між довгою ніжкою коваделка і ручкою молоточка. З барабанної порожнини через кам'янисто-барабанну щілину вони вступають у лицевий канал. Виходячи через porus acusticus internus на основі черепа, волокна проникають у мозок і переключаються в чутливому ядрі (nucl. tr. solitarii).

Друга частина нерва містить волокна загальної чутливості, що контактують з рецепторами, які знаходяться в шкірі внутрішньої поверхні вушної раковини. Їхні чутливі клітини розташовуються в gangl. geniculi.

3. Парасимпатичні (секреторні) волокна лицевого нерва направляються з верхнього слиновидільного ядра (nucl. salivatorius superior), розташованого в дорсальній частині мозкового моста. Корінцеві волокна цього нерва виходять на основу мозку поруч з руховими волокнами лицевого нерва і разом з ними вступають у лицевий канал. Прегангліонарні парасимпатичні волокна розділяються на дві порції та залишають лицевий канал.

Перша порція відокремлюється в ділянці колінця і через вхід у канал великого кам'янистого нерва (hiatus canalis n. petrosi majoris) виходить у порожнину середньої черепної ямки під назвою великого кам'янистого нерва (n. petrosus major). Цей нерв проходить через сполучну тканину рваного отвору черепа і вступає в крилоподібний канал (canalis pterygoideus) клиноподібної кісти. Перед вступом у цей канал до великого кам'янистого нерва приєднується глибокий кам'янистий нерв (n. petrosus profundus), складений постгангліонарними симпатичними волокнами від клітин внутрішнього сонного сплетення (plexus caroticus internus).

Крилоподібний нерв виходить у крилопіднебінну ямку, де парасимпатичні волокна переключаються на II нейрон і утворюють крилопіднебінний вузол (gangl. pterygopalatinum).

До вузла підходять наступні волокна: парасимпатичні – через n. petrosus major, що мають у вузлі контакти з наступним нейроном; симпатичні – через n. petrosus profundus, які проходять вузол і в складі його гілок досягають судин і слизової оболонки носової порожнини і носоглотки; чутливі волокна утворюють такі гілки: rr. orbitales, nasales posteriores superiores, palatini. З крилопіднебінного вузла також починаються парасимпатичні постгангліонарні волокна, що проходять у складі nn. pterygopalatine maxillaris, zygomaticus. В очній ямці вони залишають виличний нерв, утворюючи анастомоз з n. lacrimalis. У його складі вони досягають слізної залози.

Друга порція прегангліонарних парасимпатичних волокон продовжує шлях спочатку по лицевому каналі, а потім проходить у canaliculus chordae tympani, розташовуючись в одному пучку з чутливими (смаковими) волокнами за назвою chorda tympani. Барабанна струна з'єднується з n. lingualis. Парасимпатичні волокна її виходять з язикового нерва до підщелепної і під'язикової слинних залоз. Біля підщелепної залози вони утворюють gangl. submandibularis, у під'язикові – gangl. sublingualis. З вузлів виходять постгангліонарні парасимпатичні волокна для секреторної іннервації підщелепної і під'язикової слинних залоз і слизових залоз язика.

Ембріогенез. Рухове ядро закладається на 4-й тижню ембріонального розвитку поблизу дна IV желудочка в стовпі клітин покришки довгастого мозку і вступає в зв'язок з похідними II зябрової дуги. У процесі розвитку ядро лицевого нерва зміщається у вентролатеральном напрямку і його волокнах стають вигнутими. Аксони вступають у зв'язок з вісцеральними миотомами, де закладається мімічна мускулатура.

Філогенез. У риб і амфібій лицевий нерв відходить від довгастого мозку декількома корінцями, маючи вузол, у котрий впадають бічний і власне лицевий нерви. Бічний нерв іннервує сейсмосенсорні органи, що у наземних тварин зникають, що викликає редукцію цього нерва.

Власне лицевий нерв у водяних і наземних тварин має чутливі і рухові гілки. Чутливі волокна починаються від смакових рецепторів слизової оболонки ротової порожнини і бічної лінії. У наземних тварин чутлива частина бічної лінії зникає, а головна частина проходить через барабанну порожнину, зберігаючи зв'язок зі смаковими рецепторами мови, і називається chorda tympani. Рухові волокна іннервують м'яза підвіска і зябрової кришки в риб, межчелюстную м'яз, м'яз, що опускає нижню щелепу, підшкірну шийну мускулатуру в наземних тварин. Ссавці мають добре розвиту лицьову мускулатуру, иннервируемую також спеціальною гілкою лицевого нерва, що у людини в зв'язку з розвитком мімічної мускулатури одержав переважний розвиток.

 

Під його назвою об’єднуються два нерви:

- власне лицевий нерв (nervus facialis), який має:

- власне рухове ядро лицевого нерва (nucleus nervi facialis), що розміщене латеральніше лицевого горбка в ділянці ромбоподібної ямки (colliculus facialis fossae rhomboideae);

- проміжний нерв (nervus intermedius), який має:

- чутливе ядро одинокого шляху (nucleus tractus solitarii) в довгастому мозку (medulla oblongata);

- парасимпатичне верхнє слиновидільне ядро (nucleus salivatorius superior) у мості (pons).

Власне лицевий нерв (nervus facialis) проходить у каналі лицевого нерва (canalis nervi facialis), виходить з черепа через шило–соскоподібний отвір (foramen stylomastoideum) та іннервує:

- задній вушний м’яз (m. auricularis posterior);

- шило–під’язиковий м’яз (m. stylohyoideus);

- заднє черевце двочеревцевого м’яза (venter posterior musculi digastrici).

Потім лицевий нерв (nervus facialis) входить у товщу привушної слинної залози (glandula parotidea), але її не іннервує, а утворює там внутрішньопривушне сплетення (plexus intraparotideus).

Від внутрішньопривушного сплетення (plexus intraparotideus) відходять гілки, що утворюють велику гусячу лапку (pes anserinus major), яка іннервує м’язи лиця (musculi faciei). До її складу належать такі гілки:

 

- скроневі гілки (rr. temporales);

- виличні гілки (rr. zygomatici);

- щічні гілки (rr. buccales);

- крайова нижньощелепна гілка (r. marginalis mandibulae);

- шийна гілка (r. colli; r.cervicalis) до підшкірного м’яза шиї (platysma).

У каналі (canalis nervi facialis) від лицевого нерва (nervus facialis) відходять гілки до стремінцевого м’яза (m. stapedius) – стремінцевий нерв (n. stapedius).

Мал. 267. Лицевий нерв (n. facialis) (ядра і шляхи) (чутливі гілки позначено суцільною лінією, рухові      переривчастою,   парасимпатичні   крапковим пунктиром): 1 - nucl. Salivatorius superior (парасимпатичнe); 2 — nucl. n. facialis (рухливе); 3 — nucl. tr. solitarii (чутливе); 4 - n. facialis; 5 - porus acusticus interims: 6 - gangl. geniculi; 7 — gangl. pterygopalatinum; 8 - чутливі гілки слизової оболонки порожнини носа і переднього відділу носової частини глотки; 9 - n. lingualis (гілка трійчастого черва); 10 - чутливі гілки барабанної струни до язика; 11 - gangl. submandibutare; 12 - chorda tympani; 13 - рухові гілки лицевого нерва до м'язів лиця; 14 - r. colli; 15 — n. auricularis posterior: 16 - for. stylomastoideum.

 

Проміжний нерв (nervus intermedius) йде у складі лицевого нерва (nervus facialis). У каналі, в ділянці колінця лицевого нерва (geniculum nervi facialis), від нього відходять такі дві гілки:

1. Великий кам’янистий нерв; парасимпатичний корінець крило–піднебінного вузла (n. petrosus major; radix parasympathica ganglii pterygopalatini), що утворений передвузловими парасимпатичними волокнами, які йдуть від верхнього слиновидільного ядра (nucleus salivatorius superior).

Цей нерв (n. petrosus major) виходить з каналу лицевого нерва (canalis nervi facialis) через однойменний розтвір (hiatus canalis nervi petrosi majoris) і однойменну борозну (sulcus nervi petrosi majoris), що проходять по передній поверхні кам’янистої частини скроневої кістки (facies anterior partis petrosae).

Через рваний отвір (foramen lacerum) великий кам’янистий нерв (передвузлові парасимпатичні волокна) заходить у крилоподібний канал (canalis pterygoideus) в основі крилоподібних відростків клиноподібної кістки (processus pterygoidei ossis sphenoidalis).

У цьому каналі (canalis pterygoideus) разом із симпатичним завузловим глибоким кам’янистим нервом (n. petrosus profundus) великий кам’янистий нерв (n. petrosus major) утворює нерв крилоподібного каналу (n. canalis pterygoidei) – Відієв нерв, який підходить до крило–піднебінного парасимпатичного вузла (ganglion parasympathicum pterygopalatinum).

Симпатичні волокна огинають крило–піднебінний парасимпатичний вузол і доходять до об’єкта іннервації по артеріях, обплітаючи їх (команда на припинення виділення секрету залозами).

Від крило–піднебінного парасимпатичного вузла вегетативні волокна іннервують залози – передається команда на виділення секрету малими залозами:

- м’якого піднебіння (palatum molle);

- слизової оболонки носової порожнини (tunica mucosa cavitatis nasi);

- слизової оболонки ротової порожнини (tunica mucosa cavitatis oris).

Від цього вузла (ganglion parasympathicum pterygopalatinum) завузлові волокна ідуть спочатку в складі виличного нерва (n. zygomaticus), а потім у складі сльозового нерва (n. lacrimalis) і забезпечують секреторну парасимпатичну іннервацію сльозової залози (glandula lacrimalis).

2. барабанна струна (chorda tympani) утворена передвузловими парасимпатичними нервовими волокнами (neurofibrae parasympathicae preganglionicae) від верхнього слиновидільного ядра (nucleus salivatorius superior) і смаковими чутливими волокнами – периферійними відростками псевдоуніполярних нейронів колінцевого вузла (ganglion geniculi).

Колінцевий вузол (ganglion geniculi) є чутливим і розміщений в ділянці коліна лицевого нерва (genu nervi facialis).

Центральні відростки псевдоуніполярних нейронів колінцевого вузла закінчуються в ядрі одинокого шляху (nucleus tractus solitarii).

Барабанна струна (chorda tympani) відгалужується від лицевого нерва (nervus facialis) перед його виходом із шило–соскоподібного отвору (foramen stylomastoideum) через каналець барабанної струни (canaliculus chordae tympani) і входить у барабанну порожнину (cavitas tympani). З останньої цей нерв виходить через кам’янисто–барабанну щілину (fissura petrotympanica) і приєднується до язикового нерва – n.lingualis.

Парасимпатичні передвузлові нервові волокна барабанної струни (neurofibrae parasympaticae preganglionicae) йдуть до таких парасимпатичних вузлів:

- під’язикового вузла (ganglion sublinguale);

- піднижньощелепного вузла (ganglion submandibulare).

Парасимпатичні завузлові нервові волокна барабанної струни (neurofibrae postganglionicae) прямують до під’язикової залози (glandula sublingualis) і піднижньощелепної залози (glandula submandibularis).

По цих волокнах передається команда на виділення серозного секрету цими великими слинними залозами (glandulae salivariae majores).

 

Додатковий нерв [ XI ] (nervus accessorius [XI])

 

Це руховий нерв, який має:

- ядро додаткового нерва (nucleus nervi accessorii) – це спинномозкове ядро (nucleus spinalis), що розміщене у передньому стовпі (columna anterior) верхніх шести сегментів спинного мозку;

- подвійне ядро (nucleus ambiguus) – це черепне ядро, що розміщене у довгастому мозку.

Волокна, які відходять від цих ядер, формують:

- черепний корінець; блукаючу частину (radix cranialis; pars vagalis);

- спинномозковий корінець; спинномозкову частину (radix spinalis; pars spinalis).

 

Корінці від ядра додаткового нерва (nucleus nervi accessorii) піднімаються угору, проходять через великий отвір потиличної кістки (foramen magnum ossis occipitalis) в порожнину черепа (cavitas cranii) і з’єднуються з черепними корінцями (radices craniales), що відходять із задньобічної борозни довгастого мозку (sulcus posterolateralis myelencephali).

Стовбур додаткового нерва (truncus nervi accessorii), що утворився при з’єднанні цих двох корінців, виходить з черепа через яремний отвір (foramen jugulare) і розгалужується на:

- внутрішню гілку (ramus internus);

- зовнішню гілку (ramus externus).

Внутрішня гілка cтовбура додаткового нерва (ramus internus trunci nervi accessorii) приєднується до блукаючого нерва (nervus vagus), а зовнішня гілка (ramus externus) іннервує груднинно–ключично–соскоподібний м’яз і частково трапецієподібний м’яз (m. sternocleidomastoideus et m. Trapeziu

 

Під’язиковий нерв [ XII ] (nervus hypoglossus [XII ])

 

Під'язиковий нерв (п. hypoglossus) - руховий; розвивається у зв'язку з потиличними міотомами. Це руховий нерв, який має у довгастому мозку власне рухове ядро:

- ядро під’язикового нерва (nucleus nervi hypoglossi), що проектується в трикутнику під’язикового нерва ромбоподібної ямки (trigonum nervi hypoglossi fossae rhomboideae).

Із мозку під’язиковий нерв (nervus hypoglossus) виходить численними корінцями з передньобічної борозни (sulcus anterolateralis), яка розміщена між пірамідою та оливою довгастого мозку (pyramis et oliva myelencephali).

Із черепа (cranium) під’язиковий нерв (nervus hypoglossus) виходить через канал під’язикового нерва (canalis nervi hypoglossi).

Далі нерв (nervus hypoglossus) заходить у піднижньощелепний трикутник (trigonum submandibulare) і, утворивши дугу, входить у товщу язика (lingua), де розгалужується на язикові гілки (rr. linguales), що іннервують усі власні м’язи язика (musculi linguae ).

У складі під’язикового нерва (nervus hypoglossus) проходять також рухові волокна першого і частково другого шийного спинномозкових нервів (nervi spinales).

Від під’язикового нерва (nervus hypoglossus) відходить верхній корінець (radix superior), або низхідна гілка (ramus descendens).

Верхній корінець (radix superior) з’єднується із нижнім корінцем (radix inferior), або висхідною гілкою (ramus ascendens), від шийного сплетення (plexus cervicalis), в результаті чого утворюється шийна петля (ansa cervicalis).

Від шийної петлі (ansa cervicalis) відходять гілки, що іннервують наступні м’язи шиї:

- груднинно–під’язиковий м’яз (m. sternohyoideus);

- груднинно– щитоподібний м’яз (m. sternothyreoideus);

- лопатково–під’язиковий м’яз (m. omohyoideus);

- щито–під’язиковий м’яз (m. thyrohyoideus).

Матеріали підготував асистент Говда Р.В.