1. Топографія ядер черепних нервів у ромбоподібній ямці. Середній мозок. Покрівля середнього мозку. Ніжки і водопровід мозку.
2. Проміжний мозок. Будова таламуса, епі- та мета таламуса.
3. Гіпоталамус. Вегетативні ядра гіпоталамуса. Шишкоподібне тіло і мозковий придаток. Третій шлуночок.
(Заняття 18)
Тема 1 Топографія ядер черепних нервів у ромбоподібній ямці. Середній мозок. Покрівля середнього мозку. Ніжки і водопровід мозку.
РОЗВИТОК ТА ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД ГОЛОВНОГО МОЗКУ
Головний мозок розвивається із верхньої частини нервової трубки. Внаслідок нерівномірного росту її частин утворюються потовщення у вигляді мозкових пухирів. Спочатку на четвертому тижні ембріогенезу утворюються послідовно розташовані три мозкові пухирі: передній, середній і ромбоподібний. Ці первісні мозкові пухирі становлять закладку всього головного мозку. Із них походять три основні відділи головного мозку: передній мозок (prosencephalon), середній мозок (mesencephalon) і ромбоподібний мозок(rombencephalon).
Далі, на шостому тижні ембріонального розвитку, передній і ромбоподібний пухирі перетяжками кожний із них ділиться на два. Із переднього утворюються кінцевий і проміжний пухирі, а із ромбоподібного – задній і додатковий. Середній мозковий пухир не ділиться, мало що змінюється і цілком перетворюється у середній мозок. Він стає лише чіткіше відмежованим від сусідніх пухирів, особливо від заднього.
Так виникають п’ять вторинних мозкових пухирів, із яких розвиваються відповідні відділи головного мозку: кінцевий мозок (telencephalon), проміжний мозок (diencephalon), середній мозок (mesencephalon), задній мозок (metencephalon) і довгастий мозок (myelencephalon).
Порожнини мозкових пухирів перетворюються на шлуночки. В головному мозку розрізняють чотири шлуночки, які сполучаються між собою та центральним каналом спинного мозку.
Перший мозковий пухир перебудовується в кінцевий мозок. З нього розвиваються обидві великі півкулі головного мозку(права і ліва), а порожнина перетворюється в бічні шлуночки (перший і другий).
Із другого мозкового пухиря походять складові частини проміжного мозку. Він дає початок зоровим горбам, а також надгорбовій, загорбовій та підгорбовій ділянкам. Порожнина його перетворюється в третій мозковий шлуночок.
Третій мозковий пухир є джерелом розвитку середнього мозку. Він утворює чотиригорбикове тіло і ніжки мозку. Його порожнина перетворюється в сільвіїв водопровід.
Міст і мозочок, які входять до заднього мозку є похідними четвертого мозкового пухиря. Його порожнина перетворюється в четвертий шлуночок.
Пятий пухир називається додатковим. З нього розвивається довгастий мозок. Його порожнина перетворюється в центральний канал довгастого мозку та нижню частину четвертого шлуночка.
Мозкові пухирі ростуть нерівномірно. Найбільш інтенсивно розвивається передній. Великі півкулі його швидко ростуть, збільшуються в розмірах і закривають зверху та з боків інші відділи мозку. На поверхні півкуль утворюються численні борозни і закрутки. До переіоду народження всі відділи головного мозку в основному сформовані.
Проте ріст і розвиток головного мозку продовжується і після народження майже аж до дорослого стану. Перш за все це стосується кори великих півкуль. Кількість нервових клітин в корі з віком не збільшується. Але самі нейрони продовжують свій розвиток: вони ростуть. Кількість відростків збільшується, а їх форма ускладнюється.
Відбувається процес швидкої мієлінізації волокон.
Збільшується маса головного мозку та його об’єм. Маса головного мозку
новонародженого – 370-
За походженням, структурними особливостями і функціональним значенням в головному мозкові виділяють три великих частини: стовбур, підкоркову частину і кору великих півкуль.
Довгастий мозок, задній і середній – філогенетично найдавніші відділи головного мозку. Вони є продовженням спинного мозку і разом становлять стовбур головного мозку.
Підкоркова частина складається із структур проміжного мозку і базальних гангліїв великих півкуль.
Кора є вищим відділом головного мозку і утворює тонкий поверхневий шар сірої речовини великих півкуль. В еволюційному відношенні вона є найновішим утворенням і відноситься до таких структур головного мозку, які прогресивно розвиваються.
Головний мозок (encephalon) міститься в порожнині
черепа. Його маса у дорослої людини в середньому дорівнює 1280-
Відділи головного мозку неоднакових розмірів і відрізняються також за своїми функціональними особливостями. Найбільшого розвитку в людини досягли великі півкулі, які привалюють над усіма іншими частинами центральної нервової системи. Вони становлять основну масу (біля 80% ) головного мозку.
Головний мозок має зовнішню форму, що відповідає внутрішнім контурам порожнини черепа. Зверху і з боків на опуклих поверхнях головного мозку видно лише великі півкулі, а інші відділи знаходяться під ними. Обидві півкулі розділені поздовжньою серединною щілиною. Зверху і ззаду добре помітна глибока поперечна щілина, що відокремлює потиличні частки півкуль від мозочка.
Нижня поверхня (основа) головного мозку здебільшого плоска з різними утвореннями. Від неї відходять черепно-мозкові нерви. Більшу частину основи мозку займають лобні (спереду) і вискові (збоків) частки півкуль, міст, довгастий мозок і мозочок (ззаду).
Якщо оглядати основу мозку спереду назад, на ній можна побачити різні анатомічні структури. На нижній поверхні лобних часток півкуль видно нюхові цибулини, що переходять назад в нюхові тракти. За ними з обох сторін розташована передня дірчаста речовина, названа так тому,що тут є багато маленьких отворів, якими проходять у мозкову речовину невеликі судини. Між обома вказаними ділянками знаходиться зорове перехрестя у формі літери Х. З обох передніх кінців його виходять зорові нерви, а задні кінці переходять в зорові тракти. Потім розміщений сірий горб з гіпофізом та соскоподібні тіла, що належать до проміжного мозку, а далі – задня дірчаста речовина, ніжки середнього мозку, міст і довгастий мозок.
Всі відділи головного і спинний мозок взаємно пов’язані морфологічно і функціонально в цілісну структуру, в якій найскладніші функції належать вищим відділам і особливо – корі великих півкуль.
Будова головного мозку
Довгастий мозок
Довгастий мозок (medulla oblongata) є безпосереднім продовженням спинного мозку і за зовнішньою формою та будовою, особливо в нижній частині, з ним дуже подібний. Розміщений у порожнині черепа на схилі тіла потиличної кістки. Нижня його межа знаходиться на рівні верхнього краю атланта, там де виходить перша пара спинномозкових нервів. Зверху і спереду розміщений міст, від якого він відмежований глибокою поперечною борозною.
На передній поверхні довгастого мозку проходить передня серединна щілина – продовження такої ж самої щілини спинного мозку. По боках щілини тягнуться два поздовжні тяжі. Це піраміди, які є ніби продовженням догори передніх канатиків спинного мозку. Складаються вони із нервових волокон, частина яких кожної із них переходить на протилежну сторону, утворюючи перехрест пірамід. В спинному мозку вони переходять у бічні пірамідні шляхи. Та частина волокон, які не беруть участі у перехресті пірамід, продовжуються в низхідному напрямку як передні пірамідні шляхи.
По боках від пірамід розміщені овальні підвищення – оливи, які відокремлюються від пірамід борозенкою. Оливи мають зв’язки з мозочком і функціонально пов’язані з підтриманням тіла у вертикальному положенні. Біля олив розташовані нижні ніжки мозочка, що мають вигляд масивних волокнистих тяжів, які розходячись догори в сторони обмежують нижній кут ромбоподібної ямки.
На задній поверхні довгастого мозку тягнеться задня серединна борозна, яка є продовженням відповідної борозни спинного мозку. По боках від неї знаходяться тонкі пучки (провідні шляхи), а латеральніше – клиноподібні. Волокна, з яких вони складаються, є прямим продовженням волокон задніх канатиків спинного мозку. Ці пучки вгорі довгастого мозку закінчуються потовщеннями, що називаються тонкими та клиноподібними горбиками (ядрами). Їх утворюють скупчення вставних нейронів, на яких закінчуються волокна пучків. Волокна клітин тонкого і клиноподібного ядер ідуть в двох напрямках. Одна частина в складі задніх ніжок – до мозочка, друга – у висхідному напрямку до зорових горбів головного мозку, а далі до кори задньої центральної закрутки великих півкуль.
Від довгастого мозку відходять чотири останніх пари (IX-XII) черепномозкових нервів: язиковоглотковий, блукаючий, додатковий і під’язиковий. Борозни та корінці цих нервів ділять довгастий мозок на три пари канатиків: передні, бічні і задні. Передні канатики розміщені по обидві сторони передньої серединної щілини. Їх утворюють піраміди. Бічні канатики займають латеральні поверхні головного мозку. Їх вентральну частину складають оливи, дорзальну – нижні ніжки мозочка. Задні канатики знаходяться по обидві сторони від задньої серединної борозни і складаються із тонкого і клиноподібного пучків.
Від бічних канатиків довгастого мозку послідовно (зверху вниз) відходять корінці язиково глоткового (IX пара), блукаючого (X пара) і додаткового нервів (XI пара). Під’язиковий (XII пара) відходить від передньої поверхні довгастого мозку між пірамідами і оливами.
В середині довгастого мозку знаходиться центральний канал, який є продовженням центрального каналу спинного мозку. Верхня частина його значно розширюється і переходить в четвертий мозковий шлуночок.
Довгастий мозок утворений сірою і білою речовинами. Сіра речовина розташована в білій у вигляді окремих скупчень – ядер. Біла речовина знаходиться зовні і між ядрами всередині. В довгастому мозку розрізняють: вестибулярні ядра і ядра олив, ядра тонких і клиноподібних пучків, а також ядра останніх чотирьох пар черепно-мозкових нервів.
В глибині довгастого мозку міститься ретикулярна формація (сітчаста речовина), яка теж належить до сірої речовини і є сукупністю з’єднаних між собою нервових клітин і волокон, які нагадують під мікроскопом сітку. Ретикулярна формація займає центральне положення по всій довжині мозкового стовбура – від довгастого до проміжного мозку. Вона відіграє велику роль у регуляції збудливості і тонусу всіх відділів центральної нервової системи, в тому числі і кори великих півкуль, забезпечуючи певний функціональний рівень її клітин. Здебільшого ретикулярна формація здійснює активізуючий вплив на відділи центральної нервової системи, підвищуючи їх тонус і збудливість.
Біла речовина довгастого мозку утворена пучками нервових волокон і містить ті ж провідні шляхи, що і спинний мозок. Від олив і вестибулярних ядер довгастого мозку беруть початок оливо-спінальні та вестибулоспінальні низхідні провідні шляхи.
Довгастий мозок порівняно невеликий відділ головного мозку, але дуже важливий у функціональному відношенні завдяки наявності ядер блукаючих нервів, які іннервують майже всі внутрішні органи. Тут розташовані життєво важливі центри, що регулюють діяльність серця, акти дихання, функції органів травлення, обмін речовин та багато інших функцій організму. Вони можуть бути причиною смерті внаслідок припинення дихання чи роботи серця.
Задній мозок
Задній мозок (metencephalon) складається із двох частин: вентральної – варолієвого моста і дорзальної – мозочка.
Міст, або вар оліїв міст (pons Varoli) – поперечне біле масивне потовщення овальної форми розташоване між довгастим і середнім мозком. Спереду міст відмежований поперечною борозною від ніжок середнього мозку, а бічні частини його переходять у середні ніжки мозочка. На межі між мостом і середніми ніжками мозочка з обох боків відходять корінці трійчастого нерва (V пара). Крім того від моста відходять також VI-VIII пари черепномозкових нервів: відвідний нерв (VI пара)- між мостом і пірамідками довгастого мозку по боках від середньої лінії. Ще далі вбік між мостом і оливами – поруч на тому і другому боці ще два нерви – лицевий (VII пара) і переддвердно-завитковий (VIII пара).
Вентральна поверхня моста опукла. На ній знаходиться поздовжня борозна, серед якої розміщена основна мозкова артерія. Дорзальна поверхня входить до складу дна четвертого шлуночка мозку і утворює верхню частину ромбоподібної ямки.
Внутрішня будова моста нагадує будову довгастого мозку, тобто містить ділянки сірої і білої речовини. Основну масу моста становить біла речовина, серед якої знаходяться скупчення клітин – ядра. В складі моста розрізняють вентральну частину – основу і дорзальну частину – покришку. На межі між основою і покришкою моста розміщені волокна трапецієподібного тіла, яке є частиною слухових провідних шляхів.
Впоперек основи йдуть, перехрещуючись один з одним, пучки нервових волокон, що утворюють середні ніжки мозочка. Між цими волокнами проходять поздовжні пучки волокон пірамідальних шляхів.
Невеликі скупчення сірої речовини в основі моста називаються ядрами моста. В цих ядрах закінчуються волокна кірково-мостового тракту, що приходять сюди від кори головного мозку, і починаються волокна мосто-мозочкового тракту, які ідуть до мозочка. Таким чином, через ядра моста кора головного мозку з’єднується з мозочком.
В покришці моста проходять як висхідні, так і низхідні провідні шляхи. Тут розташована ретикулярна формація і ядра У, УІ, УП, УІІІ пар черепно-мозкових нервів.
Мозочок / cerebellum / міститься в задній черепній ямці, під потиличними частками великих півкуль, над довгастим мозком.
В мозочку розрізняють дві опуклі півкулі /праву і ліву/ і вузеньку середню частину, що з'єднує їх - черв'ячок.
Черв'ячок філогенетично є більш давнім утворенням, а півкулі мозочка розвинулися значно пізніше, і є порівняно новими його структурами. Поверхні півкуль і черв'ячка мають велику кількість дугоподібних борозен та закруток. Борозни поділяють півкулі на часточки.
Поверхня мозочка складається з тонкого шару /1-2,5 мм/ сірої речовини, що називається корою. В корі розрізняють три шари нервових клітин: зовнішній - молекулярний, середній - гангліозний і внутрішній - зернистий.
Під корою мозочка розміщена біла речовина. В її товщі є окремі скупчення сірої речовини, які утворюють парні ядра : зубчасте, коркоподібне, кулясте і ядро намету. Перші три розміщені в півкулях мозочка, а ядро намету - в середині черв'ячка.
Мозочок має двосторонні зв'язки з іншими відділами центральної нервової системи за допомогою численних нервових волокон, які утворюють три пари ніжок. Розрізняють верхні, середні і нижні ніжки мозочка.
Нижні /задні, вірьовчасті тіла/ ніжки мозочка з'єднують мозочок з довгастим і спинним мозком. Вони йдуть вниз, наближаючись один до одного. Між ними натягнута тоненька пластинка нервової тканини - задній мозковий парус. Нижні ніжки мозочка містять волокна задніх спинно-мозочкових шляхів, частину волокон від тонких та клиноподібних ядер, волокна від олив, деяких ядер черепномозкових нервів (УІІІ пара) та ін.
Середні ніжки мозочка - це мосто-мозочковий тракт, що сполучає мозочок з мостом і є продовженням кірково-мостових шляхів. За допомогою ядер моста і волокон, що йдуть від них, мозочок дістає нервові імпульси від великих півкуль мозку, які регулюють його роботу.
Верхні /передні/ ніжки мозочка з'єднують мозочок з горбиками чотиригорбикового тіла середнього мозку. Вони йдуть догори і вперед теж наближаючись один до одного. Між ними розміщений передній мозковий парус. У складі цих ніжок проходять волокна передніх спинномозочкових шляхів. Крім того, від зубастих ядер мозочка через верхні ніжки ідуть волокна до червоних ядер середнього і зорових горбів проміжного мозку.
Складна морфологічна структура мозочка обумовлена різноманітністю його функцій. Головною функцією мозочка є координація рухів і підтримка рівноваги тіла. Точність, поєднання, швидкість складних рухів тіла, кінцівок багато залежить від нормальної діяльності мозочка. Мозочок також впливає /підтримує/ на тонус м'язів.
В ньому знаходяться вищі центри вегетативної /симпатичної/ нервової системи, які впливають на вегетативні функції організму / діяльність серцево-судинної системи, дихання, травлення, терморегуляція тощо /.
Ніж мозочком, з однієї сторони, і мостом та довгастим мозком з другої, розташований четвертий шлуночок. Внизу він переходить в центральний канал довгастого і спинного мозку, а зверху - у водопровід. Порожнина цього шлуночка має вигляд шатра, основою /дном/ якого є ромбоподібна ямка, а дахом - передній і задній паруси. Дно четвертого шлуночка має форму ромба і тому називається ромбоподібною ямкою. Нижню частину ромбоподібної ямки утворює дорзальна поверхня довгастого мозку, а верхню - дорзальна поверхня моста. Верхній кут шлуночка обмежений з боків верхніми мозочковими ніжками, а нижній - нижніми мозочковими ніжками. Поверхня ромбоподібної ямки має численні заглибини та підвищення, в яких знаходяться ядра черепномозкових нервів / У-XII пари /.
Середній мозок
Середній мозок (mesencephalon) розташований в середній черепній ямці між заднім і проміжним мозком.
До його складу входять чотиригорбикове тіло і ніжки мозку. Між цими частинами проходить вузенький канал, що називається водопроводом / сільвієвим /, який є порожниною середнього мозку. Він сполучає четвертий мозковий шлуночок з третім. Від середнього мозку відходять окоруховий /III пара/ і блоковий /ІУ пара/ черепномозкові нерви.
Чотиригорбикове тіло - нервова пластинка з чотирма горбиками, розміщена на дорзальній поверхні мозкового стовбура. Розрізняють верхні і нижні горбики, що розділені поздовжньою і поперечною борознами. Від горбиків відходять по одному пучку нервових волокон, які з'єднуються з колінчастими тілами проміжного мозку. Верхні горбики сполучаються з латеральними, а нижні - з медіальними колінчастими тілами. До верхніх горбиків чотиригорбикового тіла прилягає залоза внутрішньої секреції - шишкоподібне тіло, або епіфіз, який теж належить до проміжного мозку.
Всередині горбиків чотиригорбикового тіла міститься скупчення сірої речовини – ядра. Ядра верхніх горбиків з'єднані, з шляхами зорових імпульсів і називаються зоровими підкірковими /проміжними/ центрами. Ядра нижніх горбиків мають відношення до слухових шляхів і називаються слуховими підкірковими /проміжними/ центрами. Від чотиригорбикового тіла беруть початок текто - спінальні низхідні провідні шляхи. Рухові імпульси, що виникають в ядрах чотиригорбикового тіла під впливом зорових і слухових подразнень, передаються у нижче розміщені відділи мозку – довгастий, спинний мозок і далі до м'язів, які формують рухи у відповідь на слухові і зорові подразнення.
Ніжки мозку / права і ліва/ - товсті пучки нервових волокон, які сполучають довгастий мозок і міст із великими півкулями головного мозку. Піднімаючись догори, вони розходяться одна від одної, утворюючи міжніжкову ямку із якої виходять нервові волокна окорухових нервів.
Вентральна /передня/ частина ніжок мозку називається основою, а дорзальна /задня/ - покришкою.
Внутрішньою межею між основою і покришкою є чорна субстанція /речовина/, яка добре помітна на поперечних розрізах ніжок мозку.
Вона складається з великої кількості пігментованих клітин, що містять меланін. Чорна субстанція тягнеться вздовж ніжок мозку від моста аж до підгорбової ділянки проміжного мозку. У функціональному відношенні чорна субстанція відноситься до, так званої, екстрапірамідної системи головного мозку.
В основі ніжок розміщені, головним чином, рухові нервові волокна, а в покришці – чутливі. Так, основа ніжок складається з нервових волокон, які передають імпульси від великих півкуль до рухових клітин спинного мозку. Це відомі вже нам волокна пірамідних шляхів, а також рухові шляхи до моста і довгастого мозку, що з'єднують їхні ядра з корою півкуль.
В ділянці покришок ніжок містяться великі скупчення сірої речовини, - так звані червоні ядра (nucleus ruber). Нейрони цих ядер містять пігмент, що включає в себе залізо і обумовлює таке специфічне забарвлення. Вони з’єднанні численними нервовими волокнами як з мозочком, так із підкірковими центрами великих півкуль. Від клітин червоних ядер починаються рубро – спінальні низхідні провідні шляхи.
Їхні волокна прямують до рухових клітин передніх рогів спинного мозку, а далі нервові імпульси передаються до м’язів тіла.
Серед чутливих волокон покришок ніжок мозку головне місце займають волокна тонких і клиноподібних ядер довгастого мозку, які продовжуються до зорових горбів проміжного мозку. Тут же розміщені і чутливі волокна слухових шляхів, які закінчуються частково в нижніх горбиках чотиригорбикового тіла, а частково піднімаються вище до медіальних колінчастих тіл проміжного мозку. Таким чином, у складі покришок ніжок мозку проходять догори до проміжного мозку, а далі у великі півкулі чутливі шляхи організму.
Отже, середній мозок, подібно до розміщених нижче відділів стовбура, виконує важливу провідникову функцію.
У складі його білої речовини проходять : 1) всі висхідні шляхи до кори великих півкуль і низхідні, які несуть імпульси до довгастого і спинного мозку ; 2) від середнього мозку, як вже вказувалось вище, беруть початок текто-спінальні і рубро-спінальні провідні шляхи.
В середньому мозкові розташовані : 1) скупчення сірої речовини у вигляді ядер чотиригорбикового ; 2) ядер окорухового і блокового нервів, які знаходяться на дні водопроводу мозку ; 3) червоні ядра і чорна речовина.
Вони є нервовими центрами цілого ряду рефлекторних актів організму. Так, за участю ядер чотиригорбикового тіла, здійснюються різноманітні рухи тіла, що вмикають головним чином під впливом раптових зорових і слухових подразнень /рухи очей, повороти голови, тулуба тощо/. Функції червоних ядер пов'язані з регулюванням тонусу м'язів. Велику роль відіграють також ядра окорухового і блокового нервів, що забезпечують узгоджену діяльність очних яблук.
Проміжний мозок
Проміжний мозок (diencephalon) розміщений вище від середнього мозку під мозолистим тілом, зверху і з боків прикритий і зростається з півкулями кінцевого мозку.
До складу проміжного мозку входять : зорові горби, надгорбова, загорбова та підгорбова ділянки. Порожниною проміжного мозку є третій шлуночок. Це щілиноподібний простір, розміщений в серединній площині між зоровими горбами. Внизу третій шлуночок переходить у водопровід, а зверху через парні отвори сполучається з бічними шлуночками великих півкуль.
Зорові горби (thalami optici) - найбільші утворення проміжного мозку яйцеподібної форми, що прилягають до великих півкуль. Задні розширені частини їх називають подушками. Медіальні поверхні зорових горбів /правого і лівого/, звернені одна до одної, утворюють бічні стінки шлуночка.
Зорові горби переважно складаються із сірої речовини, що прошарками білої речовини поділена на ядра, які є підкірковими центрами чутливості всього тіла людини. Зорові горби нервовими волокнами з'єднані з різними відділами кори головного мозку. Вся інформація /крім нюхової/, яка йде до кори головного мозку обов'язково проходить через зорові горби. Крім того зорові горби з'єднані з блідою кулею, що розташована зовні від них і є підкірковим руховим центром.
Отже, від зорових горбів чутливі шляхи продовжуються частково до підкіркових ядер великих півкуль /бліда куля /,частково безпосередньо до кори. Подушки зорових горбів є підкірковими зоровими центрами.
Надгорбова ділянка (epithalamus) відносно мала. До неї належать мозкові /медулярні/ смужки і шишкоподібна залоза /епіфіз/.
Мозкові смужки прилягають до верхньої частини зорових горбів. Задні частини їх розширюються з'єднуючись між собою та з шишкоподібною залозою. Мозкові смужки є підкірковим нюховим центром, а шишкоподібна залоза по своїй будові і функціям належить до залоз внутрішньої секреції.
Загорбова ділянка (metathalamus) складається із парних утворень внутрішніх і зовнішніх колінчастих тіл, що розміщені ззаду від подушок зорових горбів. Внутрішні колінчасті тіла /медіальні/ є поряд з нижніми горбиками чотиригорбикового тіла середнього мозку підкірковими слуховими центрами. Зовнішні /латеральні/ колінчасті тіла разом з верхніми горбиками чотиригорбикового тіла та подушками зорових горбів є підкірковими зоровими центрами.
Підгорбова ділянка (hypothalamus) розміщена безпосередньо під зоровими горбами, утворюючи нижню стінку третього шлуночка. Їх добре видно на основі головного мозку.
До підгорбової ділянки входять сірий горб, лійка, гіпофіз і соскоподібні тіла. Соскоподібні тіла розміщені на основі мозку між його ніжками у вигляді двох округлих утворень. Всередині міститься сіра речовина /ядра/ і за своїми функціями вони є підкорковими нюховими центрами.
Спереду від соскоподібних тіл розміщений сірий горб з порожниною всередині, що є виступом дна третього шлуночка. Верхівка його витягнута у вузеньку трубку і називається лійкою. Кінець лійки з'єднаний з гіпофізом.
Гіпофіз - це провідна ендокринна залоза.
Сірий горб складається з нервових клітин, які утворюють ядра.
Тут розміщені вищі підкіркові вегетативні центри.
Гіпоталамус здійснює регулюючий вплив на розміщені нижче вегетативні центри і залози внутрішньої секреції, а через них на обмін речовин, діяльність всіх внутрішніх органів, а також відіграє важливу роль в теплорегуляції, підтриманні гомеостазу, впливає на емоційні реакції людини тощо.
Маючи численні зв'язки із зоровими горбами, корою великих півкуль, ретикулярною формацією стовбура мозку, гіпофізом та іншими відділами центральної нервової системи, гіпоталамус є однією із найважливіших ланок нервової системи, яка координує вегетативні функції з психічними і соматичними функціями
Проекція ядер черепних нервів на
ромбоподібну ямку
На ромбоподібну ямку (fossa rhomboidea) проектуються ядра V–XII пар черепних нервів, які розташовані в товщі моста та довгастого мозку.
Рухові ядра черепних нервів проектуються на ромбоподібну ямку в присередніх її частинах.
Чутливі ядра проектуються на ромбоподібну ямку в бічних її частинах.
Парасимпатичні (автономні) ядра проектуються на ромбоподібну ямку між руховими та чутливими ядрами, ближче до рухових ядер.
На поверхню ромбоподібної ямки проектуються ядра таких черепних нервів (зверху вниз):
Трійчастий нерв [V] (nervus trigeminus [V]),
мішаний нерв
Він має:
- рухове ядро трійчастого нерва (nucleus motorius nervi trigemini), яке є руховим і розміщене в дорсальній частині моста присередньо від чутливих ядер;
- головне (мостове) ядро трійчастого нерва (nucleus principalis nervi trigemini), яке є чутливим і розміщене в дорсолатеральній частині верхнього відділу моста;
- середньомозкове ядро трійчастого нерва (nucleus mesencephalicus nervi trigemini), що є чутливим і розміщене в покриві середнього мозку поруч з водопроводом середнього мозку;
- спинномозкове ядро трійчастого нерва (nucleus spinalis nervi trigemini), що є чутливим і залягає вздовж довгастого мозку та заходить у верхні (I–V) сегменти спинного мозку.
Усі чутливі ядра трійчастого нерва мають спільну ділянку проекції у блакитному (голубому) місці ромбоподібної ямки (locus caeruleus fossae rhomboideae).
Відвідний нерв [VI] (nervus abducens [VI]),
руховий нерв
Він має єдине рухове ядро:
- ядро відвідного нерва (nucleus nervi abducentis), що проектується на лицевий горбок (colliculus facialis).
Лицевий нерв [VII] (nervus facialis [VII]),
мішаний нерв
Він має єдине рухове ядро:
- ядро лицевого нерва (nucleus nervi facialis), що розміщене латеральніше (глибше) лицевого горбка (colliculus facialis).
У складі лицевого нерва знаходиться проміжний нерв (nervus intermedius), або Врісбергів нерв (nervus Wrisbergii [ХІІІ пара]).
Проміжний нерв (nervus intermedius) має:
- ядро одинокого шляху (nucleus tractus solitarii), що є чутливосмаковим ядром і розміщене збоку від межової борозни, воно видовжене від середини ромбоподібної ямки аж до пірамід довгастого мозку. Це ядро є спільним для VII, IX, X пар черепних нервів;
- верхнє слиновидільне ядро (nucleus salivatotius superior), яке є парасимпатичним (автономним) ядром і розміщене в дорсальній частині моста нижче та присередньо від ядра лицевого нерва.
- сльозове ядро (nucleus lacrimalis), яке є парасимпатичним (автономним) ядром і розташоване дещо нижче верхнього слиновидільного ядра.
Присінково–завитковий нерв [VIII] (nervus vestibulocochlearis [VIII]),
чутливий нерв
Він складається з двох частин:
- завиткового нерва (nervus cochlearis), або завиткової частини;
- присінкового нерва (nervus vestibularis), або присінкової частини.
Завитковий нерв (nervus cochlearis) має:
- переднє завиткове ядро (nucleus cochlearis anterior);
- заднє завиткове ядро (nucleus cochlearis posterior).
Ці ядра є чутливими та проектуються на поверхню бічних закутків ромбоподібної ямки збоку від присінкового поля.
Присінковий нерв (nervus vestibularis) має:
- присереднє присінкове ядро (nucleus vestibularis medialis), або ядро Швальбе;
- бічне присінкове ядро (nucleus vestibularis lateralis), абоядро Дейтерса;
- верхнє присінкове ядро (nucleus vestibularis superior), або ядро Бехтерєва;
- нижнє присінкове ядро (nucleus vestibularis inferior), або ядро Роллера.
Ці ядра є чутливими і проектуються на поверхню присінкового поля ромбоподібної ямки присередньо від завиткових ядер.
Язико–глотковий нерв [IX] (nervus glossopharyngeus [IX]),
мішаний нерв
Він має:
- подвійне ядро (nucleus ambiguus), яке є руховим ядром і проектується на рівні нижньої ямочки ромбоподібної ямки. Це ядро є спільним для IX, X та XI пар черепних нервів.
- ядро одинокого шляху (nucleus tractus solitarii), яке є чутливосмаковим ядром і проектується збоку від межової борозни, воно видовжене від середини ромбоподібної ямки аж до пірамід довгастого мозку. Це ядро є спільним для VII, IX, X пар черепних нервів. Нейрони, що належать язико–глотковому нерву, займають середню третину ядра одинокого шляху;
- нижнє слиновидільне ядро (nucleus salivatorius inferior), що є парасимпатичним (автономним) ядром і проектується на присередньому підвищенні в нижньому трикутнику ромбоподібної ямки.
Блукаючий нерв [X] (nervus vagus [X]),
мішаний нерв
Він має:
- подвійне ядро (nucleus ambiguus), що є руховим ядром і проектується в ділянці нижньої ямочки ромбоподібної ямки. Це ядро є спільним для IX, X, XI пар черепних нервів;
- ядро одинокого шляху (nucleus tractus solitarii), що є чутливосмаковим ядром і проектується збоку від межової борозни, воно видовжене від середини ромбоподібної ямки до пірамід довгастого мозку. Це ядро є спільним для VII, IX, X пар черепних нервів;
- заднє ядро блукаючого нерва (nucleus posterior nervi vagi), що є парасимпатичним ядром, яке проектується в ромбоподібній ямці в трикутнику блукаючого нерва в нижній частині ромбоподібної ямки.
Додатковий нерв [XI] (nervus accessorius [XI]),
руховий нерв
Він має:
- спинномозкове ядро додаткового нерва (nucleus spinalis nervi accessorii), яке є руховим за функцією і розміщене в передніх рогах шести верхніх шийних сегментів спинного мозку;
- черепне ядро додаткового нерва (nucleus cranialis nervi accessorii), або подвійне ядро (nucleus ambiguus), яке є руховим і проектується в ділянці нижньої ямочки ромбоподібної ямки.
Під’язиковий нерв [XII] (nervus hypoglossus[XII]),
руховий
Він має: одне рухове ядро під’язикового нерва (nucleus nervi hypoglossi), яке проектується на нижній кут ромбоподібної ямки в трикутнику під’язикового нерва. Це ядро прилягає до сітчастої формації і продовжується до рівня II–го шийного сегмента спинного мозку.
ПОКРИВ ЧЕТВЕРТОГО ШЛУНОЧКА (tegmen ventriculi quarti),
або дах четвертого шлуночка
Він утворений:
- верхнім мозковим парусом (velum medullare superius);
- нижнім мозковим парусом (velum medullare inferius);
- судинним прошарком (tela choroidea), або судинною основою ІV шлуночка, яка доповнює нижній мозковий парус (velum medullare inferius). У товщі судинної основи міститься судинне сплетення (plexus choroideus), яке продукує спинномозкову рідину.
Покрив четвертого шлуночка (tegmen ventriculi quarti) містить три отвори:
- серединний отвір; отвір Маженді (apertura mediana; apertura Magendi), він непарний і розміщений у нижньому куті нижнього мозкового парусa (angulus inferior veli medullaris inferioris);
- бічний отвір; отвір Люшка (apertura lateralis ventriculi quarti; foramen Luschkae), він є парним і розміщений у бічних закутках нижнього мозкового паруса (recessus lateralis veli medullaris inferioris).
Четвертий шлуночок (ventriculus quartus) сполучається через:
- водопровід середнього мозку; водопровід мозку (aqueductus mesencephali; aqueductus cerebri) з третім шлуночком (ventriculus tertius);
- серединний отвір (apertura mediana) з підпавутинним простором головного та спинного мозку (spatium subarachnoideum encephali et medullae spinalis);
- бічні отвори (aperturae laterales) з підпавутинним простором головного та спинного мозку (spatium subarachnoideum encephali et medullae spinalis);
- отвір, який розміщений під засувкою (obex) з центральним каналом спинного мозку (canalis centralis medullae spinalis). Засувка є невеликою пластинкою білої речовини, що перекидається у поперечному напрямку над верхнім кінцем задньої серединної борозни між лівим та правим тонкими пучками довгастого мозку (fasciculi graciles medullae oblongatae).
СЕРЕДНІЙ МОЗОК (mesencephalon)
До нього належить:
- покрівля середнього мозку (tectum mesencephali);
- ніжки мозку (crura cerebri; pedunculi cerebri);
- водопровід середнього мозку; водопровід мозку (aqueductus mesencephali; aqueductus cerebri).
Межі середнього мозку чітко виражені з вентральної поверхні стовбура мозку:
- передньою межею є зоровий перехрест (chiasma opticum);
- задньою межею є передній край моста (margo anterior pontis).
Покрівля середнього мозку (tectum mesencephali)
Поверхнева (дорсальна) частина покрівлі середнього мозку (tectum mesencephali) є нерівною, розміщена над водопроводом середнього мозку (aqueductus mesencephali) і представлена:
- пластинкою покрівлі; чотиригорбковою пластинкою (lamina tecti; lamina quadrigemina), яка має чотири підвищення, які відділені одне від одного двома борозками, розділяючи покрівлю на:
- два верхні горбки (colliculi superiores);
- два нижні горбки (colliculi inferiores).
Ядра правого і лівого верхніх горбків з’єднуються між собою спайкою верхніх горбків (comissura colliculorum superiorum), а ядра правого і лівого нижніх горбків – спайкою нижніх горбків (comissura colliculorum inferiorum).
У людини верхні горбки (colliculі superiores), ручки верхніх горбків та бічні колінчасті тіла входять до складу підкіркових центрів зору, а нижні горбки, ручки нижніх горбків та присередні колінчасті тіла входять до складу підкіркових центрів слуху.
Від цих горбків в бічному напрямку відходять потовщення у вигляді валика – ручки горбика (brachium colliculi), які є:
- ручкою верхнього горбка (brachium colliculi superioris);
- ручкою нижнього горбка (brachium colliculi inferioris).
Верхні і нижні горбки відокремлені між собою поперечною борозною, а праві та ліві горбки – поздовжньою борозною.
Ручки від верхніх горбків закінчуються в бічному колінчастому тілі (corpus geniculatum laterale).
Ручки від нижніх горбків закінчуються в присередньому колінчастому тілі (corpus geniculatum mediale).
Колінчасті тіла (corpora geniculata) є складовою проміжного мозку (diencephalon).
Позаду від ручки нижнього горбка (brachium colliculi inferioris), попереду від верхньої мозочкової ніжки (pedunculus cerebellaris superior) і присередньо від ніжки мозку розміщений трикутник петлі (trigonum lemnisci), в товщі якого проходять слухові нервові волокна бічної петлі (lemniscus lateralis).
Між правим і лівим верхніми горбками у верхній (передній) частині поздовжньої борозни є ложе для шишкоподібної залози; епіфіза (glandula pinealis), а в нижній (задній) частині цієї борозни починається вуздечка верхнього мозкового паруса (frenulum veli medullaris superioris).
До підкіркових центрів зору належать:
- верхні горбки (colliculi superiores);
- ручки верхніх горбків (brachia colliculorum superiorum);
- бічні колінчасті тіла (corpora geniculata lateralia);
- подушка таламуса (pulvinar thalami).
До підкіркових центрів слуху належать:
- нижні горбки (colliculi inferiores);
- ручки нижніх горбків (brachia colliculorum inferiorum);
- присередні колінчасті тіла (corpora geniculata medialia).
Ніжки мозку (crura cerebri)
Федеративний комітет з анатомічної термінології визнав термін ”crus cerebri” – ніжка мозку кращим терміном, ніж ”pedunculus cerebri”, так як він є більш зрозумілим.
Це товсті мозкові тяжі, які відходять від мосту і прямують вперед до півкуль великого мозку.
Між ніжками мозку розміщена глибока міжніжкова ямка (fossa interpeduncularis), на дні якої розташована задня пронизана речовина (substantia perforata posterior).
Із борозни окорухового нерва (sulcus nervi oculomotorii), яка є на присередній поверхні кожної ніжки, виходить окоруховий нерв.
На горизонтальному поперечному розрізі кожна ніжка розділена чорною речовиною (substantia nigra) на:
- покрив середнього мозку (tegmentum mesencephali) – задня частина;
- основу ніжки (basis pedunculi) – передня частина.
Чорна речовина (substantia nigra), забарвлення якої спричинене пігментом меланіном, що міститься в її нервових клітинах. Вона поділяється на такі частини:
- щільна та бічна частини (pars compacta et lateralis);
- зачервоноядерна частина (pars retrorubralis);
- сітчаста частина (pars reticularis).
Покрив середнього мозку (tegmentum mesencephali) розташований між чорною речовиною (substantia nigra), яка відділяє його від основ ніжок мозку (bases pedunculorum cerebri) та умовною площиною, що проходить через водопровід середнього мозку (aqueductus mesencephali) і відділяє його від покрівлі середнього мозку (tectum mesencephali). У ньому знаходяться скупчення сірої та білої речовин.
У покриві середнього мозку (tegmentum mesencephali) розташовані такі основні ядра середнього мозку:
- червоні ядра (nuclei rubri), які розміщені дорсально від присередньої частини чорної речовини і простягаються від гіпоталамуса (hypothalamus) до рівня нижніх горбків пластинки покрівлі (colliculi inferiores laminae tecti);
- рухове ядро окорухового нерва (nucleus nervi oculomotorii), яке міститься на рівні верхніх горбків (colliculi superiores);
- додаткове ядро окорухового нерва (nucleus accessorus nervi oculomotorii), або ядро Якубовича, що є парасимпатичним ядром ІІІ пари черепних нервів, яке розміщене вентрально від ядра окорухового нерва;
- рухове ядро блокового нерва (nucleus nervi trochlearis), яке міститься на рівні нижніх горбків (colliculi inferiores).
Покрив середнього мозку (tegmentum mesencephali) містить також сітчасту речовину; сітчасту формацію (formatio reticularis), в якій знаходяться такі сітчасті ядра (nuclei reticulares):
- клиноподібне ядро (nucleus cuneiformis);
- підклиноподібне ядро (nucleus subcuneiformis);
- ніжко–мостове покривне ядро (nucleus tegmentalis peduncolopontinus);
- приніжкове ядро (nucleus parapeduncularis).
Отже, сітчаста формація ніжок мозку (formatio reticularis crurum cerebri) складається з груп нейронів, дифузно розміщених між чорною речовиною (substantia nigra) та водопроводом середнього мозку (aqueductus mesencephali), які складають сітчасті ядра (nuclei reticulares).
У білій речовині покриву середнього мозку (tegmentum mesencephali) проходять:
- присередня петля (lemniscus medialis);
- бічна петля (lemniscus lateralis);
- трійчаста петля (lemniscus trigeminalis);
- присередній поздовжній пучок (fasciculus longitudinalis medialis);
- задній (дорсальний) поздовжній пучок (fasciculus longitudinalis posterior; fasciculus longitudinalis dorsalis);
- центральний покривний шлях (tractus tegmentalis centralis), який є одним з головних низхідних екстрапірамідних шляхів стовбура головного мозку (truncus encephali).
Основа ніжки (basis pedunculi) утворена провідними шляхами, які йдуть від кори великого мозку в міст, довгастий мозок і спинний мозок (низхідні провідні шляхи).
До них належать:
- кірково–спинномозковий шлях (tractus corticospinalis), або пірамідний шлях (tractus pyramidalis), до якого входять:
- кірково–спинномозкові волокна (fibrae corticospinales);
- кірково–ядерні волокна (fibrae corticonucleares);
- кірково–мостовий шлях (tractus corticipontinus), до якого входять:
- лобово–мостові волокна (fibrae frontopontinae);
- потилично–мостові волокна (fibrae occipitopontinae);
- тім’яно–мостові волокна (fibrae parietopontinae);
- скронево–мостові волокна (fibrae temporopontinae);
- кірково–сітчасті волокна (fibrae corticoreticulares).
Чорна речовина (substantia nigra), сітчаста речовина (formatio reticularis) і червоне ядро (nucleus ruber) функціонально належать до екстрапірамідної системи, яка підтримує тонус скелетних м’язів та керує несвідомими автоматичними рухами.
Отже, середній мозок містить:
- підкіркові центри слуху і зору, важливі екстрапірамідні ядра, ядра окорухових нервів (III та IV пари черепних нервів);
- всі висхідні та низхідні проекційні шляхи, які зв’язують кору головного мозку з нижче розташованими відділами центральної нервової системи;
- пучки білої речовини, які зв’язують середній мозок з іншими відділами центральної нервової системи.
Водопровід середнього мозку; водопровід мозку; водопровід Сільвія
(aqueductus mesencephali; aqueductus cerebri; aqueductus Sylvii)
Це вузький канал, який вистелений епендимою, з’єднує ІІІ шлуночок з ІV шлуночком і оточений центральною сірою речовиною (substantia grisea centralis).
Він містить спинномозкову рідину і має отвір водопроводу середнього мозку; отвір водопроводу мозку (apertura aqueductus mesencephali; apertura aqueductus cerebri), через який сполучається з IV шлуночком.
Водопровід середнього мозку (aqueductus mesencephali) є порожниною середнього мозку і через нього проходить межа між ніжками мозку (pedunculi cerebri) та покривом середнього мозку (tegmentum mesencephali).
Тема 2. Проміжний мозок. Будова таламуса, епі- та метаталамуса. Гіпоталамус. Вегетативні ядра гіпоталамуса. Шишкоподібне тіло і мозковий придаток. Третій шлуночок.
ПРОМІЖНИЙ МОЗОК (diencephalon)
За новою Міжнародною анатомічною номенклатурою, проміжний мозок поділяється на:
- епіталамус (epithalamus);
- таламус, горб (thalamus);
- субталамус (subthalamus);
- метаталамус (metathalamus);
- гіпоталамус (hypothalamus).
Із філогенетичної точки зору (найбільш поширений термін у вітчизняних підручниках) проміжний мозок поділяється на:
1. Таламічний мозок (thalamencephalon), або таламічну ділянку, який є філогенетично молодшим і є центром аферентних шляхів (має іншу назву – дорсальна частина проміжного мозку.
Таламічний мозок поділяється на:
- таламус (thalamus);
- епіталамус (epithalamus);
- метаталамус (metathalamus).
2. Гіпоталамус (hypothalamus), що є філогенетично старішим. Він є вищим вегетативним центром.
Таламус; горб (thalamus)
Це парний утвір, який складається переважно із сірої речовини.
Спереду на таламусі (thalamus) розміщується передній горбок таламуса (tuberculum anterius thalami).
Ззаду таламус (thalamus) закінчується розширенням, яке називається подушкою таламуса (pulvinar thalami).
Присередні поверхні правого та лівого таламусів з’єднуються між собою міжталамічним злипанням (adhesio interthalamica).
Сіра речовина таламуса (substantia grisea thalami) формує специфічні ядра таламуса (nuclei thalami), які розмежовані бічною мозковою пластинкою (lamina medullaris lateralis) та присередньою мозковою пластинкою (lamina medullaris medialis) на такі основні групи ядер:
- передню групу (nuclei anteriores);
- присередню групу (nuclei mediales);
- передньобічну групу (nuclei ventrolaterales);
- задню групу (nuclei posteriores);
- групи ядер ретикулярної формації (nuclei reticulares thalami).
У ділянці подушки таламуса розміщені подушкові ядра (nuclei pulvinares).
За сучасною Міжнародною анатомічною номенклатурою ядра таламуса поділяються на:
- передні ядра таламуса (nuclei anteriores thalami);
- дорсальні ядра таламуса (nuclei dorsales thalami);
- внутрішньопластинкові ядра таламуса (nuclei intralaminares thalami);
- присередні ядра таламуса (nuclei mediales thalami);
- серединні ядра таламуса (nuclei mediani thalami);
- задні ядра таламуса (nuclei posteriores thalami);
- сітчасте ядро таламуса (nucleus reticularis thalami);
- вентральні ядра таламуса (nuclei ventrales thalami).
Функція таламуса: в ньому розташовані всі (крім нюхового, смакового і слухового) чутливі підкіркові центри, тобто вся інформація (окрім нюхової, смакової та слухової), що йде в кору головного мозку, обов’язково проходить через таламус.
Метаталамус (metathalamus)
Він розміщений під подушкою таламуса (pulvinar thalami) і складається з:
- бічного колінчастого тіла (corpus geniculatum laterale) або підкіркового центру зору), що з’єднується позаду з верхніми горбками пластинки покрівлі середнього мозку за допомогою ручок цих горбків;
- присереднього колінчастого тіла (corpus geniculatum mediale) або підкіркового центру слуху), що з’єднується з нижніми горбками пластинки покрівлі середнього мозку за допомогою ручок цих горбків.
У колінчастих тілах містяться такі ядра:
- дорсальне ядро бічного колінчастого тіла (nucleus dorsalis corporis geniculati lateralis);
- вентральне ядро бічного колінчастого тіла; передколінчасте ядро (nucleus ventralis corporis geniculati lateralis; nucleus pregeniculatus);
- ядра присереднього колінчастого тіла (nuclei corporis geniculati medialis).
Епіталамус (epithalamus)
Він розміщений позаду таламуса (thalamus). До нього належать:
- шишкоподібна залоза (glandula pinealis), яка лежить між верхніми горбками пластинки середнього мозку і належить до залоз внутрішньої секреції;
- повідці (habenulae), що є парним продовженням дозаду мозкової стрічки таламуса і з’єднують правий та лівий таламус з шишкоподібною залозою;
- повідцевий трикутник (trigonum habenulare), що розташований в задній частині повідців у місці зрощення повідців з правою та лівою мозковими стрічками таламуса. Цей трикутник відмежований від подушки таламуса повідцевою борозною (sulcus habenularis);
- спайка повідців (commissura habenularum), що утворена передніми відділами повідців перед входженням в шишкоподібну залозу. За допомогою повідців епіфіз з’єднується з присередньою поверхнею правого та лівого таламусів;
- задня спайка; епіталамічна спайка (commissura posterior; commissura epithalamica), що розміщена під спайкою повідців і з’єднує між собою найближчі ділянки півкуль великого мозку (комісуральні волокна);
- підспайковий орган (organum subcommissurale), який розміщений під задньою спайкою і об’єднує групу епендимних клітин, що містяться у стінці третього шлуночка.
Тема 3.
Гіпоталамус (hypothalamus)
Він об’єднує структури, що розташовані під гіпоталамічною борозною (sulcus hypothalamicus) і згідно зі старою Базельською анатомічною номенклатурою складається із:
- зорової частини гіпоталамуса (pars optica hypothalami) – передньої частини, яка формується за рахунок кінцевого мозку (telencephalon);
- нюхової частини гіпоталамуса (pars olfactoria hypothalami) – задньої частини, яка формується за рахунок проміжного мозку (diencephalon).
До зорової частини гіпоталамуса; передньої частини гіпоталамуса (pars optica hypothalami) належать:
- сірий горб (tuber cinereum);
- нейрогіпофіз (neurohypophysis), який має:
- лійку (infundibulum);
- нервову частину (pars nervosa);
- зорове перехрестя (chiasma opticum);
- зоровий шлях (tractus opticus).
Сірий горб (tuber cinereum) розташований:
- між сосочковими тілами (corpora mamillaria) позаду і зоровим перехрестям (chiasma opticum) попереду;
- з боків він обмежований зоровими шляхами (tractus optici).
Сірий горб (tuber cinereum) утворений тонкою сірою пластинкою, яка продовжується:
- назад у задню пронизану речовину (substantia perforata posterior);
- наперед в кінцеву пластину сірого горба (lamina terminalis tuberis cinerei), яка замикає кінець поздовжньої щілини великого мозку (fissura longitudinalis cerebri);
- збоку переходить в плащ півкуль великого мозку (pallium hemispheriorum cerebri).
Звужуючись донизу, сірий горб (tuber cinereum) переходить в лійку (infundibulum).
Нейрогіпофіз; задня частка (neurohypophisis; lobus posterior) є задньою часткою гіпофіза і складається з:
- лійки (infundibulum);
- нервової частки; нервової частини (lobus nervosus; pars nevrosa).
Лійка (infundibulum) є продовженням сірого горба (tuber cinereum). Її нижній кінець не має просвіту і з’єднується з гіпофізом (hypophysis).
По лійці (infundibulum) у складі гіпоталамо–гіпофізарного шляху гормони вазопресин і окситоцин (надзорового) потрапляють у нервову частку нейрогіпофіза (pars nervosa neurohypophysis), звідки ці гормони потрапляють у кров.
Нервова частка нейрогіпофіза (pars nervosa neurohypophysis) представлена аксонами нейронів, тіла яких розміщені у супраоптичних та паравентрикулярних ядрах гіпоталамуса (nuclei supraoptici et nuclei paraventriculares hypothalami).
Зорове перехрестя (chiasma opticum) розміщене позаду кінцевої пластинки півкуль великого мозку (lamina terminalis hemispheriorum cerebri) і переходить у зорові шляхи (tractus optici).
Зоровий шлях (tractus opticus) є парним, огинає збоку ніжки мозку (pedunculi cerebri) і закінчується:
- бічним корінцем (radix lateralis) в бічному колінчастому тілі (corpus geniculatum laterale);
- присереднім корінцем (radix medialis) у верхніх горбках пластинки покрівлі середнього мозку (colliculi superiores laminae tecti mesencephali).
До задньої частини гіпоталамуса; нюхової частини гіпоталамуса (pars olfactoria hypothalami) належать:
- сосочкове тіло (corpus mamillare);
- субталамус (subthalamus), у якому міститься парне субталамічне ядро (nucleus subthalamicus), Люїсове тіло.
Сосочкове тіло (corpus mamillare) є парним утвором, який розташований симетрично з боків середньої лінії, попереду від задньої пронизаної речовини (substantia perforata posterior) і містить два ядра.
За функцією сосочкове тіло (corpus mamillare) належить до підкіркових нюхових центрів, де переключаються нюхові волокна, які направляються до ядер:
- передньої зони таламуса (zona anterior thalami);
- надталамічної ділянки (regio epithalami);
- покрівлі середнього мозку (tectum mesencephali).
Субталамус (subthalamus), або його ще називають підталамічною ділянкою (regio subthalamica), у вузькому розумінні слова, є невеликою ділянкою мозкової речовини, яка безпосередньо прилягає знизу до зорового горба (thalamus), відокремлена від нього гіпоталамічною борозною (sulcus hypothalamicus) та є безпосереднім продовженням спереду заднього відділу (дорсального відділу) ніжок мозку – покриву середнього мозку (tegmentum mesencephali).
Субталамус (subthalamus) оточує чорна речовина та червоне ядро середнього мозку (substantia nigra et nucleus ruber mesencephalі), де вони і закінчуються. Обидва належать до екстрапірамідної системи.
Через субталамус (subtalamus) проходять різні шляхи до таламуса (thalamus), зокрема, усі шляхи, що входять до складу присередньої петлі (lemniscus medialis).
Збоку від чорної речовини розміщене парне субталамічне ядро (nucleus subthalamicus) – Люїсове тіло, яке також входить до складу екстрапірамідної системи.
У гіпоталамусі (hypothalamus) розрізняють такі ділянки скупчення груп нервових клітин:
- дзьобове гіпоталамічне поле (area hypothalamica rostralis);
- дорсальне поле гіпоталамуса (area hypothalamica dorsalis);
- проміжне поле гіпоталамуса (area hypothalamica intermedia);
- бічне поле гіпоталамуса (area hypothalamica lateralis);
- заднє поле гіпоталамуса (area hypothalamica posterior).
Нервові клітини ядер гіпоталамуса володіють здатністю виробляти секрет (нейросекрет), який по відростках цих же нервових клітин транспортується в ділянку гіпофіза.
Такі ядра називають нейросекреторними ядрами гіпоталамуса.
Ядра гіпоталамуса (nuclei hypothalami) сполучаються з гіпофізом (hypophysis) через його ворітні судини (клітини ядер секретують нейрогормони в ці судини) та через нервові волокна (гіпоталамо–гіпофізарний шлях).
Ці зв’язки об’єднують гіпоталамус та гіпофіз у гіпоталомо–гіпофізарну систему.
Надзорове ядро, або супраоптичне ядро (nucleus supraopticus), та пришлуночкове ядро гіпоталамуса, або паравентрикулярне ядро (nucleus paraventricularis hypothalami), містять тіла специфічних нейронів, що продукують гормони вазопресин та окситоцин.
Аксони цих нейронів утворюють гіпоталамо–гіпофізарний шлях (tractus hypothalamohypophysialis), по якому гормони потрапляють до гіпофіза.
Порожниною проміжного мозку (cavitas diencephali) є третій шлуночок (ventriculus tertius), який має 6 стінок:
- дві бічні стінки (parietes laterales), що утворені присередніми поверхнями таламусів (facies mediales thalami), а також нижче гіпоталамічної борозни (sulcus hypothalamicus) присередніми відділами субталамуса (subthalamus);
- нижня стінка (paries inferior), або дно ІІІ шлуночка, що представлене гіпоталамусом (hypothalamus), в якому розрізняють:
- лійковий закуток (recessus infundibuli; recessus infundibularis);
- надзоровий закуток (recessus supraopticus);
- передня стінка (paries anterior), що утворена:
- кінцевою пластинкою (lamina terminalis);
- стовпами склепіння (columnae fornicis);
- передньою спайкою (commissura anterior).
З кожної сторони стовп склепіння і прилягаючий до нього ззаду передній відділ таламуса обмежовує міжшлуночковий отвір (foramen interventriculare).
- задня стінка (paries posterior), що утворена:
- спайкою повідців (commissura habenularum);
- задньою спайкою; надталамічною спайкою (commussura posterior; commissura epithalamica), під якою знаходиться отвір водопроводу середнього мозку; отвір водопроводу мозку (apertura aqueductus mesencephali; apertura aqueductus cerebri);
- надталамічною спайкою; задньою спайкою (commissura posterior; comissura epithalamica), над якою розміщений надшишкоподібний закуток (recessus suprapinealis);
- верхня стінка (paries superior), або його дах, що утворена епітеліальною пластинкою III шлуночка (lamina epithelialis ventriculi tertii) – залишка тонкої стінки ембріональної нервової трубки, судинним прошарком (tela choroidea), ворсинки якого утворюють судинне сплетення III шлуночка (plexus choroideus ventriculi tertii).
Між переднім горбком таламуса (tuberculum anterius thalami) і стовпом склепіння (columna fornicis) є міжшлуночковий отвір (foramen interventriculare) – отвір Монрое, який сполучає ІІІ шлуночок з бічними шлуночками головного мозку (ventriculi laterales encephali).
Водопровід середнього мозку (aqueductus mesencephali) через отвір водопроводу середнього мозку (apertura aqueductus mesencephali) сполучає ІІІ шлуночок (ventriculus tertius) з порожниною ІV шлуночка (cavitas ventriculi quarti).
Судинне сплетення III шлуночка (plexus choroideus ventriculi tertii) з’єднується із судинним сплетенням бічних шлуночків (plexus choroideus ventriculorum lateralium).
Третій шлуночок має такі закутки:
- надшишкоподібний закуток (recessus suprapinealis), що розташований у задньоверхніх відділах III шлуночка над задньою спайкою; надталамічною спайкою (commissura posterior; commissura epithalamica).
- шишкоподібний закуток (recessus pinealis), що заходить у шишкоподібне тіло;
- лійковий закуток (recessus infundibuli), який веде у лійку;
- надзоровий закуток (recessus supraopticus), який знаходиться над зоровим перехрестям.
ШИШКОПОДІБНА ЗАЛОЗА; ШИШКОПОДІБНЕ ТІЛО; епіфіз
(glandula pinealis; corpus pineale; epiphysis cerebri)
Це залоза ендокринної системи, яка належить до неврогенної групи та залягає між верхніми горбками покрівлі середнього мозку (colliculi superiores tecti mesencephali).
Від переднього кінця шишкоподібної залози (extremitas anterior glandulae pinealis) до присередньої поверхні правого та лівого таламусів (facies medialis thalamorum dextri et sinistri) натягнуті повідці (habenulae).
В основі шишкоподібної залози (glandula pinealis) міститься невеликий шишкоподібний закуток (recessus pinealis).
Ззовні шишкоподібна залоза (glandula pinealis) вкрита волокнистою капсулою (capsula fibrosa), від якої всередину органа ідуть сполучнотканинні перекладки, що розділяють паренхіму залози на часточки (lobuli).
Клітинами залози (glandula pinealis) є спеціальні залозисті клітини:
- пінеалоцити (pinealocyti);
- гліоцити; гліальні клітини (gliocyti).
Пінеалоцити виділяють гормон, який гальмує виділення гормонів гіпофіза до моменту статевого дозрівання та бере участь у формуванні біоритмів людини. На біоритми людини шишкоподібна залоза впливає через гормон мелатонін.
Продукція гормону мелатоніну має здатність викликати фізіологічний сон, який змінюється протягом доби та з віком.
Із настанням темряви мелатонін починає посилено продукуватись, а вранці – навпаки, його кількість поступово зменшується (добові ритми – день–ніч). Після 40–45 років кількість мелатоніну поступово зменшується до кінця життя людини.
Мелатонін також регулює функції шлунково–кишкового тракту і серцево–судинної системи, активує імунні клітини, має протистресову і протисудомну дію.
ГІПОФІЗ; МОЗКОВИЙ ПРИДАТОК
(hypophysis; glandula pituitaria)
Це залоза внутрішньої секреції (hypophysis), яка належить до неврогенної групи залоз, розміщених в гіпофізній ямці турецького сідла (fossa hypophysialis sellae turcicae).
Гіпофіз (hypophysis) відмежований від порожнини черепа (cavitas cranii) діафрагмою сідла (diaphragma sellae) і через отвір в цій діафрагмі за допомогою лійки (infundibulum) сполучається з гіпоталамусом проміжного мозку (hypothalamus diencephali).
У гіпофізі (hypophysis) розрізняють:
- аденогіпофіз; передню частку (adenohypophysis; lobus anterior);
- нейрогіпофіз; задню частку (neurohypophysis; lobus posterior).
У аденогіпофізі; передній частці (adenohypophysis; lobus anterior) є:
- дальша частина (pars distalis);
- проміжна частина (pars intermedia);
- горбова частина (pars tuberalis).
Нейрогіпофіз; задня частка (neurohypophysis; lobus posterior) складається з:
- нервової частки; нервової частини (lobus nervosus; pars nervosa);
- лійки (infundibulum).
Аденогіпофіз (adenohypophysis) виробляє:
- соматотропний гормон, що викликає:
- ріст організму;
- адренокортикотропний гормон, що стимулює:
- секрецію стероїдних гормонів наднирковою залозою;
- тиреотропний гормон, що стимулює:
- діяльність щитоподібної залози;
- гонадотропний гормон, що впливає:
- на статеве дозрівання;
- у чоловіків на сперматогенез;
- у жінок на:
- розвиток фолікулів в яєчнику;
- овуляцію;
- ріст молочних залоз;
- продукцію молока;
- ліпотропний гормон, який впливає:
- на обмін жирів в організмі.
Проміжна частина аденогіпофіза утворює:
- меланоцитостимулюючий гормон, який регулює:
- колір шкіри, контролюючи утворення в організмі людини пігменту маланіну.
Нейрогіпофіз є гормонокумулюючою ділянкою, яка накопичує:
- вазопресин;
- окситоцин. Вони виробляються ядрами гіпоталамуса.
Від цих ядер по лійці у складі гіпоталамо–гіпофізарного шляху (tractus hypothalamohypophisialis) гормони вазопресин та окситоцин супраоптичного ядра (nucleus supraopticus) і паравентрикулярного ядра гіпоталамуса (nucleus paraventricularis) через аксони нервових клітин стікають у нервову частину нейрогіпофіза (pars nervosa neurohypophysis), де вони накопичуються. Далі з нервової частини ці гормони потрапляють у кров.
Вазопресин:
- звужує судини;
- затримує воду в організмі людини, реабсорбуючи її в трубочках нефронів.
Окситоцин:
- стимулює м’язи матки та гладку м’язову тканину (textus muscularis glaber);
- стримує розвиток жовтого тіла;
- посилює продукцію молока молочною залозою.
Матеріал підготував ас. Говда Р.В.