1. Наднирникові залози. Будова і топографія сечоводів та сечового міхура.
2. Чоловічі статеві органи. Будова яєчка, його придатка. Сім¢явивідні шляхи. Сімяні міхурці, передміхурова та цибулино-сечівникова залози.
3. Зовнішні чоловічі статеві органи. Сімяний канатик. Оболонки яєчка. Будова чоловічого сечівника. Топографія органів малого тазу у чоловіків.
(Заняття 13.)
Тема 1. Надниркові залози. Будова і топографія сечоводів та сечового міхура.
Надниркова залоза (glandula suprarenalis)
Надниркова залоза (glandula suprarenalis) – парна ендокринна залоза, яка лежить на верхньому кінці правої та лівої нирок (extremitas superior renis dextri et sinistri) на рівні ХІ–ХІІ грудних хребців (vertebrae thoracicae).
Кожна надниркова залоза (glandula suprarenalis) трикутної форми і має:
- передню поверхню (facies anterior);
- задню поверхню (facies posterior);
- ниркову (нижню) поверхню (facies renalis);
- верхній край (margo superior);
- присередній край (margo medialis);
- ворота (hilum).
Надниркова залоза (glandula suprarenalis) складається з:
- кіркової речовини (cortex);
- мозкової речовини (medulla).
У кірковій речовині (cortex) виробляються:
- в клубочковій зоні (zona glomerulosa) мінералокортикоїди;
- в пучковій зоні (zona fasciculate) глюкокортикоїди;
- в сітчастій зоні (zona reticularis) андрогени.
Мозкова речовина надниркових залоз (medulla glandularum suprarenalium) виробляє:
- адреналін;
- норадреналін.
Кіркова та мозкова речовина наднирників має різне походження.
Кіркова речовина диференціюється із мезодерми і розташована між двома первинними нирками під назвою інтерреналової тканини. Із цієї тканини можуть розвиватись додаткові наднирникові залози (glandulae suprarenales accessoriae) або інтерреналові тіла.
Мозкова речовина наднирників розвивається з ембріональних нервових клітин – симпатобластів, які виселяються із закладок симпатичного стовбура і перетворюються у хромафінові клітини (хромафінобласти) мозкової речовини, які також є матеріалом для формування парагангліїв.
Наднирники (вигляд спереду)
Наднирники (вигляд ззаду)
Надниркова залоза (gl. suprarenalis) — парна залоза. Розташована в заочеревинному
просторі безпосередньо на верхньому кінці нирки. Своєю формою нагадує
тригранну піраміду, обернену верхівкою до діафрагми, а основою до нирки. її
розміри в дорослої людини: висота 3 —
Функція. Надниркові залози відіграють дуже важливу роль в організмі. Мозок виділяє гормони (адреналін та ін.), які стимулюють функцію симпатичної частини автономної нервової системи, звужують кровоносні судини, активізують процес розщеплення глікогену в печінці тощо. Гормони, які виділяє кора (кортикостероїди), регулюють водно-електролітний, ліпо-їдний обмін і виливають на функцію статевих залоз. Вироблення кортикостероїдних гормонів тісно взаємозв'язане з функціями гіпофіза і гіпоталамуса.
В ембріогенезі кожна надниркова залоза закладається у вигляді двох зачатків: кора розвивається із мезодерми між первинними нирками (інтерреналміїїй орган); мозок - із симпатичних елементів (ектодермального походження), що мігрують із гангліозної пластинки та інтенсивно забарвлюються солями хромової кислоти (хромафінний орган). У нижніх хребетних і деяких ссавців (кріль) ці частини надниркової залози існують окремо.
Кровопостачання: гілки нижньої діафрагмальної та ниркової артерій і черевної частини аорти; венозна кров відтікає по однойменних венах.
Іннервація: гілки блукаючого та великого нутряного нервів.
СЕЧОВІД (ureter)
Сечовід – парний орган довжиною 25–З0 см, який лежить за очеревиною (ретроперитонеально) в позаочеревинному просторі (spatium extraperitoneale).
У сечоводах (ureteres) розрізняють:
- черевну частину (pars abdominalis);
- тазову частину (pars pelvica);
- внутрішньостінкову частину (pars intramuralis).
Остання розміщена в стінці сечового міхура (vesica urinaria) і відкривається на дні сечового міхура (fundus vesicae urinariae) отвором, який називається вічком сечовода (ostium ureteris).
Стінка сечоводів (paries ureterum) складається із:
- зовнішньої оболонки (tunica adventitia);
- м’язової оболонки (tunica muscularis);
- слизової оболонки (tunica mucosa).
М’язова оболонка (tunica muscularis) має зовнішній коловий та
внутрішній поздовжній шари. У нижній третині сечовода м’язова оболонка має три шари: внутрішній і зовнішній поздовжні, а середній – циркулярний.
Поперечний переріз сечоводу
Сечоводи мають такі звуження:
- при переході ниркової миски (pelvis renalis) у сечовід (ureter);
- при переході черевної частини (pars abdominalis) в тазову (pars pelvica);
- протягом тазової частини (pars pelvica);
- при переході сечоводів (ureteres) у сечовий міхур (vesica urinaria).
СЕЧОВИЙ МІХУР (vesica urinaria)
Сечовий міхур розміщений в порожнині малого таза (cavitas pelvis minoris) позаду лобкового симфіза (symphysis pubica).
Сечовий міхур (vesica urinaria) має верхівку міхура (apex vesicae), тіло міхура (corpus vesicae) і дно міхура (fundus vesicae), яке спрямоване вниз і назад.
Нижній відділ утворює шийку міхура (cervix vesicae), яка переходить у сечівник (urethra).
Дно сечового міхура (fundus vesicae) прилягає:
- у чоловіків:
- унизу до передміхурової залози (prostata), пухирчастих залоз (glandulae vesiculosae) і ампул сім’явиносних протоків (ampullae ductuum deferentium);
- ззаду до ампули прямої кишки (ampulla recti).
- у жінок:
- ззаду прилягає до піхви (vagina) і матки (uterus).
Стінка сечового міхура (paries vesicae urinariae) представлена трьома шарами: внутрішнім, середнім і зовнішним.
Внутрішній шар утворений слизовою оболонкою (tunica mucosa) і добре розвинутим підслизовим прошарком (tela submucosa), внаслідок чого слизова оболонка утворює числені складки.
Між вічками сечоводів (ostia ureterum) і внутрішнім вічком сечівника (ostium urethrae internum) підслизова основа відсутня, тому тут складок немає.
Це місце називається трикутником міхура (trigonum vesicae), де містяться рецептори, подразнення яких викликає позив до сечовипускання.
Трикутник міхура (trigonum vesicae) обмежований угорі міжсечовідною складкою (plica interureterica) слизової оболонки.
У верхівках трикутника є такі три отвори: два вічка сечоводів (ostia ureterum) та внутрішнє вічко сечівника (ostium urethrae internum).
Середня оболонка сечового міхура – м’язова оболонка (tunica muscularis), побудована з гладкої м’язової тканини (textus muscularis glaber), яка розташована такими трьома шарами:
- внутрішнім повздовжнім шаром (stratum internum longitudinale);
- зовнішнім повздовжнім шаром (stratum externum longitudinale);
- середнім коловим шаром (stratum circulare).
Поздовжні шари утворюють в ділянці тіла сечового міхура м’яз–випорожнювач міхура (musculus detrusor vesicae), а коловий шар, що найбільш розвинутий в ділянці внутрішнього вічка сечівника, утворює внутрішній м’яз–замикач сечівника (m. sphincter urethrae internus), який є мимовільним.
Зовнішній шар стінки сечового міхура представлений адвентицією (tunica adventitia), або в тих місцях, що покриті очеревиною (верхівка та верхня стінка) знаходиться серозна оболонка (tunica serosa).
Порожній сечовий міхур (vesica urinaria) відносно до очеревини (peritoneum) розташований екстраперитонеально, тобто вкритий очеревиною з одного боку – ззаду.
При наповненні верхівка міхура (apex vesicae) піднімається і очеревина (peritoneum) вкриває частину передньої, бічної і особливо задньої поверхонь, тобто сечовий міхур (vesica urinaria) має мезоперитонеальне положення (вкритий очеревиною з трьох боків).
Серединний сагітальний розріз чоловічого тазу
Внутрішня сторона сечового міхура
ЖІНОЧИЙ СЕЧІВНИК (urethra feminina)
Жіночий сечівник є трубкою завдовжки 3–6 см, що проходить позаду лобкового симфіза (symphysis pubica) і своїм зовнішнім вічком сечівника (ostium urethrae externum) відкривається в присінок піхви (vestibulum vaginae).
Спереду і вгорі цей отвір оточений поперечно–посмугованим зовнішнім м’язом–замикачем сечівника (m. sphincter urethrae externus) – вольовим, який належить до м’язів промежини (mm. perinei).
Жіночий cечівник (urethra feminina) має:
- внутрішнє вічко сечівника (ostium urethrae internum);
- внутрішньостінкову частину (pars intramuralis);
- зовнішнє вічко сечівника (ostium urethrae externum).
М’язова оболонка жіночого сечівника (tunica muscularis urethrae femininae) має коловий шар (stratum circulare), в якому виділяють внутрішній м’яз–замикач сечівника (m. sphincter urethrae internus) та повздовжній шар (stratum longitudinale).
Жіноча уретра
Тема 2. Чоловічі статеві органи. Будова яєчка, його придатка. Сім’явивідні шляхи. Сім’яні міхурці, передміхурова та цибулино-сечівникова залози.
Чоловіча статева система поділяється на:
- внутрішні чоловічі статеві органи (organa genitalia masculina interna), до яких належать:
- яєчко (testis) з над’яєчком (epididymis);
- сім’яний канатик (funiculus spermaticus);
- сім’явиносна протока (ductus deferens);
- пухирчаста залоза (glandula vesiculosa);
- передміхурова залоза (prostata);
- цибулинно–сечівникова залоза (glandula bulbourethralis);
- зовнішні чоловічі статеві органи (organa genitalia masculina externa), до яких належать:
- калитка (scrotum);
- статевий член (penis).
Чоловічий сечівник (urethra masculina) слугує не лише для виведення сечі, а й для виведення сперми, тому він належить як до сечової системи (systema urinarium), так і до статевої системи (systema genitale).
Розвиток зовнішніх чоловічих статевих органів
Статевий горбок у чоловічої статі є зачатком статевого члена. Цей горбок швидко росте і подовжується перетворюючись у печеристе тіло статевого члена (corpus cavernosum penis).
На нижній (каудальній) поверхні статевого члена статеві складки стають більш високими і обмежовують сечостатеву (уретральну) щілину, яка перетворюється в уретральний жолобок.
Края жолобка зростаються і утворюють чоловічий сечівник (urethra masculina) та губчасте тіло статевого члена (corpus spongiosum penis).
Місце зрощення уретрального жолобка (закриття жолобка) лишається у вигляді рубця, названого швом статевого члена (raphe penis).
Одночасно з формуванням чоловічого сечівника над дистальним кінцем статевого члена утворюється передня шкірочка статевого члена (preputium penis).
На місці зрощення статевих валиків виникає шов калитки (raphe scroti), який тягнеться від кореня статевого члена (radix penis) до відхідника (anus).
Розвиток внутрішніх чоловічих статевих органів
На 7-му місяці ембріонального розвитку із сполучної тканини формується білкова оболонка яєячка. В цей час в яєчку утворюються сім’яні трубочки (tubuli seminiferi).
Із трубочок (канальців) первинної нирки (mesonephros) формуються виносні трубочки яєчка (ductuli efferentes testis).
Із краніальної частини мезонефрального протока утворюється протока над’яєчка (ductus epididymidis).
Із мезонефрального протока також формується сім’явиносна протока (ductus deferens), дистальній відділ якої утворює ампулу сім’явиносної протоки (ampulla ductus deferentis).
З бокового вип’ячування сім’явиносної протоки розвивається пухирчаста залоза (glandula vesiculosa).
Із кінцевого звуженого відділу мезонефрального протока формується сім’явипорскувальна протока (ductus ejaculatorius), яка відкривається у чоловічий сечівник (urethra masculina).
З парамезонефрального протока (мюлерової протоки) також формується привісок яєчка (appendix testis)/
Із злившихся каудальних кінців парамезонефральних протоків утворюється передміхурова маточка (utriculus prostaticus).
Остання частина парамезонефральних протоків (мюлерових протоків) у ембріонів чоловічої статі редукується.
Яєчко з його придатками (привісок яєчка, передміхурова маточка) не залишаються на тому місці де вони закладались, тобто в черевній порожнині на рівні нижніх поперекових хребців. Вони, в процесі розвитку, зміщуються в каудальному напрямку – проходить процес опускання яєчок (descensus testis).
В процесі опускання яєчка важливу роль грає направляюча зв’язка яєчка (gubernaculum testis).
До 3-го місяця внутрішньоутробного періоду яєчко знаходиться в клубовій ямці (fjssa iliaca).
До 6-го місяця внутрішньоутробного періоду яєчко підходить до глибокого (внутрішнього) пахвинного кільця (anulus inguinalis profundus).
На 7–8-му місяці яєчко проходить через пахвинний канал (canalis inguinalis) разом із сім’явиносною протокою (ductus deferens), судинами і нервами, що входять в склад утвореного в процесі опускання яєчка сім’яного канатика (funiculus spermaticus).
Передміхурова залоза (prostata) розвивається із епітелію розвиваючогося сечівника у вигляді клітинних тяжів (до 50), з яких в подальшому утворюються частки залози.
Цибулинно-сечівникові залози (glandulae bulbourethralis) розвиваються із епітеліальних виростів губчастої частини сечівника.
Варіанти та аномалії розвитку органів чоловічої статевої системи
1. Недорозвинуте або відсутнє одне яєчко у калитці – монорхізм (monorchismus).
2. Недорозвинуті два яєчка або вони відсутні у калитці – анархізм (anarchismus).
3. При затримці опускання яєчка в малому тазі або, найчастіше, у пахвинному каналі виникає крипторхізм (односторонній або двосторонній).
4. Іноді яєчко в процесі опускання затримується, що приводить до незвичного його розташування – ектопія яєчка (ectopia testis). При цьому яєчко може знаходитись в черевній порожнині або під шкірою промежини, або під шкірою в ділянці поверхневого кільця стегнового каналу (захованого розтвору).
5. Піхвовий відросток очеревини може бути незрощеним, тоді він сполучається з очеревинною порожниною, і у кишеню, яка утворилась, можуть випинатись петлі тонкої кишки.
6. Гіпоспадія – чоловічий сечівник залишається відкритим знизу у вигляді щілини – неповне закриття сечівника знизу.
7. Епіспадія – чоловічий сечівник розщеплений зверху.
8. Вроджений фімоз (може бути набутий) – головка статевого члена не може вийти через звужений отвір передньої шкірочки статевого члена (preputium penis), раніше називалась ”крайньою плотью”.
9. Справжній гермафродитизм – наявність в одній особи чоловічих та жіночих статевих залоз.
10. Несправжній гермафродитизм – наявність статевих залоз однієї статі, а зовнішніх статевих органів – протилежної статі.
11. Чоловічий несправжній гермафродитизм – при ньому статева залоза диференціюється як яєчко і залишається черевній порожнині. Одночасно затримується розвиток статевих валиків. Вони не зростаються один з одним, а статевий горбок розвивається незначн. Ці утвори імітують статеву щілину і піхву, а статевий горбок – клітор.
Яєчко (testis)
Яєчко (testis) є паренхіматозним органом, який розташований в калитці (scrotum) і виробляє сперматозоїди та чоловічі статеві гормони – це є чоловіча статева залоза.
Кожне яєчко (testis) має:
- верхній кінець (extremitas superior);
- нижній кінець (extremitas inferior);
- присередню поверхню (facies medialis);
- бічну поверхню (facies lateralis);
- передній край (margo anterior);
- задній край (margo posterior).
До верхнього кінця і заднього краю яєчка (margo posterior testis) прилягає над’яєчко (epididymis), яке має:
- головку над’яєчка (caput epididymidis);
- тіло над’яєчка (corpus epididymidis);
- хвіст над’яєчка (cauda epididymidis).
Між яєчком (testis) і тілом над’яєчка (corpus epididymidis) є пазуха над’яєчка (sinus epididymidis).
Яєчко (testis) вкрите білковою оболонкою (tunica albuginea), яка на задньому краї (margo posterior) вдається у паренхіму яєчка і утворює середостіння яєчка (mediastinum testis).
Від останнього до білкової оболонки відходять перегородочки яєчка (septula testis).
Ці перегородочки поділяють яєчко на 150–200 часточок яєчка (lobuli testis).
У кожній часточці яєчка (lobulus testis) містяться (1–2) звивисті сім’яні трубочки (tubuli seminiferi contorti), де сперматогенним епітелієм (epithelium spermatogenum) виробляються чоловічі статеві клітини – сперматозоїди (spermatozoida).
Поперечний переріз через ліву частину калитки та ліве яєчко
Звивисті сім’яні трубочки (tubuli seminiferi contorti) переходять у прямі сім’яні трубочки (tubuli seminiferi recti), а останні у сітку яєчка (rete testis), що розміщена у середостінні яєчка (mediastinum testis).
Від сітки яєчка (rete testis) відходять виносні проточки яєчка (ductuli efferentes testis), їх є 15 – 20, вони, пронизуючи білкову оболонку (tunica albuginea), відкриваються в ділянці головки над’яєчка (caput epididymidis) в протоку над’яєчка (ductus epididymidis) і утворюють там часточки над’яєчка (lobuli epididymidis).
Над’яєчко (epididymis) розміщене вздовж заднього краю та над верхнім кінцем яєчка і є резервуаром для накопичення сім’я. В ньому розрізняють головку над’яєчка (caput epididymidis), тіло над’яєчка (corpus epididymidis), хвіст над’яєчка (cauda epididymidis) та придаток над’яєчка (appendix epididymidis). Головка над’яєчка (caput epididymidis) складається з виносних проточків яєчка (ductuli efferentes testis), які впадають у протоку над’яєчка (ductus epididymidis)
Протока над’яєчка (ductus epididymidis) досить покручена і займає, в основному, тіло та хвіст над’яєчка (corpus et cauda epididymidis), у розправленому вигляді ця протока має довжину 5 – 6 метрів.
Протока над’яєчка (ductus epididymidis) опускається до його хвоста (cauda epididymidis), де переходить у сім’явиносну протоку (ductus deferens).
Праве яєчко
Сім’явиносна протока (ductus deferens)
Сім’явиносна протока має:
- калиткову частину (pars scrotalis);
- канатикову частину (pars funicularis);
- пахвинну частину (pars inguinalis);
- тазову частину (pars pelvica).
Сім’явиносна протока (ductus deferens) входить до складу сім’яного канатика (funiculus spermaticus), який проходить в пахвинному каналі (canalis inguinalis) аж до його глибокого пахвинного кільця (annulus inguinalis profundus).
Вертикальний переріз через яєчко
Яєчко (testis) і над'яєчко (epididymis):
І - funiculus spermaticus; 3 - caput epididymites; 3 -extremitas superior testis; 4. 5 - testis: в - extremitas inferior testis; 7 — cauda epididymidis; 8 — sinus epididymides: 9 — corpus
Тут від сім’яного канатика (funiculus spermaticus) сім’явиносна протока (ductus deferens) відокремлюється, загинається під дно сечового міхура (fundus vesicae) і з’єднується з вивідною протокою пухирчастої залози (ductus excretorius glandulae vesiculosae), утворюючи ампулу сім’явиносної протоки (ampulla ductus deferentis).
При з’єднанні цих двох проток утворюється сім’явипорскувальна протока (ductus
ejaculatorius) довжиною до
Сім’яний канатик (funiculus spermaticus)
Це структура, яка складається з:
- артерій та вен яєчка (aa. et vv. testis);
- артерій та вен сім’явиносної проток (aa. et vv.ductus deferentis);
- лозоподібного венозного сплетення (plexus pampiniformis);
- м’яза–підіймача яєчка (musculus cremaster);
- фасції м’яза–підіймача яєчка (fascia cremasterica);
- залишка піхвового відростка (vestigium processus vaginalis);
- нервів і лімфатичних судин (nervi et vasa lymphatica);
- зовнішньої сім’яної фасції (fascia spermatica externa);
- внутрішньої сім’яної фасції (fascia spermatica interna);
- сім’явиносної протоки (ductus deferens).
Передміхурова залоза (prostata)
Це м’язово–секреторний орган, за формою нагадує каштан, має:
- основу передміхурової залози (basis prostatae), яка прилягає до сечового міхурa (vesica urinaria);
- верхівку передміхурової залози (apex prostatae), яка обернута до сечово–статевої діафрагми (diaphragma urogenitale);
- передню поверхню (facies anterior);
- задню поверхню (facies posterior);
- нижньобічну поверхню (facies inferolateralis);
- праву та ліву частки передміхурової залози (lobi prostatae dexter et sinister);
- перешийок передміхурової залози (isthmus prostatae), який охоплює сечівник (urethra).
Передміхурова залоза (prostata) складається з 36 альвеолярно–трубчастих передміхурових залозок, які виробляють передміхуровий сік і відкриваються численними проточками передміхурової залози (ductuli prostatici) в передміхурову частину чоловічого сечівника (pars prostatica urethrae masculinae) на основі сім’яного горбка (colliculus seminalis).
М’язовий апарат під час еякуляції сприяє виштовхуванню секрету із передміхурової залози (prostata) і є додатковим (мимовільним) внутрішнім м’язом–замикачем сечівника (m. sphincter urethrae internus), який не дає сечі змішуватись із спермою.
У дітей передміхурова залоза (prostata) незначної
величини, складається переважно з м’язів і сполучної тканини, залозиста частина
слабо виражена. З настанням статевої зрілості передміхурова залоза енергійно
росте, особливо залозиста тканинa, яка на старість редукується, те саме
відбувається і з м’язами. Вага передміхурової залози з
Нерідко у старших людей спостерігається патологічне збільшення передміхурової залози – гіпертрофія передміхурової залози (hypertrophia prostatae), причому розростається переважно сполучна тканина і при цьому утруднюється сечовипускання. Кастрація (видалення яєчка) призводить до атрофії передміхурової залози.
Пухирчаста залоза (glandula vesiculosa),
або сім’яна залоза (glandula seminalis), чи сім’яний пухирець (vesicula seminalis)
Пухирчаста залоза (glandula vesiculosa) розміщена збоку від ампули сім’явиносної протоки (ductus deferens), прилягає до дна сечового міхура (fundus vesicae).
Позаду міститься ампула прямої кишки (ampulla recti).
Нижній кінець пухирчастої залози (glandula vesiculosa) звужується у вивідну протоку (ductus excretorius) і з’єднується із ампулою сім’явиносної протоки (ductus deferens), утворюючи сім’явипорскувальну протоку (ductus ejaculatorius).
Пухирчаста залоза (glandula vesiculosa) виробляє сім’яну рідину, яка є прозорою, безбарвною або ледь жовтуватою рідиною, яка у сім’явипорскувальній протоці (ductus ejaculatorius) змішується із сім’ям, розріджуючи його і утворюючи разом з ним сперму.
Шляхи виведення сім’я
Від місця утворення сперматозоїдів у звивистих (покручених) сім’яних трубочках (tubuli seminiferi contorti) до злиття з вивідною протокою пухирчастої залози (ductus excretorius) сім’я проходить через:
- прямі сім’яні трубочки (tubuli seminiferi recti);
- сітку яєчка (rete testis);
- виносні проточки яєчка (ductuli efferentes testis);
- протоку над’яєчка (ductus epididymidis);
- сім’явиносну протоку (ductus deferens), яка відкривається у сечівник (urethra).
У передміхурової частині сечівника (pars prostatica urethrae) сперма збагачується секретом передміхурової залози (secretum prostatae).
Цибулинно–сечівникова залоза (glandula bulbourethralis), або залоза Купера
Це парна альвеолярно–трубчаста залоза, яка розміщена у товщі м’язів сечово–статевої діафрагми і має протоку цибулинно–сечівникової залози (ductus glandulae bulbourethralis), що проходить через цибулину статевого члена (bulbus penis)і відкривається в губчасту частину чоловічого сечівника (pars spongiosa urethrae masculinae).
Залоза (glandula bulbourethralis) виробляє тягучий слизовий секрет, який захищає слизову оболонку сечівника (tunica mucosa) від подразнюючої дії сечі.
Частина 3. Зовнішні чоловічі статеві органи. Сім’яний канатик. Оболонки яєчка. Будова чоловічого сечівника. Топографія органів малого тазу у чоловіків.
Калитка (scrotum)
Калитка є зовнішнім чоловічим статевим органом, що має вигляд звисаючого донизу шкірно–фасціального мішка, в якому розміщені яєчка (testes) і над’яєчка (epididymides).
Калитка поділяється на праву та ліву половини перегородкою калитки (septum scroti).
Калитка (scrotum) – це ”фізіологічний” термостат, в якому температура нижча, ніж температура тіла, що є необхідною умовою нормального сперматогенезу яєчок.
До складу калитки (scrotum) входить 7 оболонок, які вкривають яєчко (testis) і є похідними відповідних шарів передньої стінки черевної порожнини (paries anterioris cavitatis abdominis), а саме:
1. Шкіра калитки (cutis scroti), що має шво калитки (raphe scroti), численні складки, пігментована, вкрита волоссям (pili) і містить специфічні сальні та потові залози (glandulae sebaceae et sudoriferae).
2. Під шкірою (cutis) залягає м’ясиста оболонка (tunica dartos), яка є похідною підшкірної жирової клітковини (panniculus adiposus) і зростається із шкірою (cutis).
3. Зовнішня сім’яна фасція (fascia spermatica externa), яка є похідною поверхневої фасції передньої стінки черевної порожнини (fascia superficialis parietis anterioris cavitatis abdominis).
4. Фасція м’яза–підіймача яєчка (fascia cremasterica), яка є похідною міжніжкової фасції (fascia intercruralis) в ділянці поверхневого пахвинного кільця (anulus inguinalis superficialis).
5. М’яз–підіймач яєчка (musculus cremaster), який є похідним внутрішнього косого і поперечного м’язів живота (musculі obliqui interni et transversi abdominis).
6. Внутрішня сім’яна фасція (fascia spermatica interna), яка є похідною поперечної фасції черевної стінки (fascia transversalis parietis abdominis).
7. Піхвова оболонка яєчка (tunica vaginalis testis) – серозна оболонка (tunica serosa), що є похідною очеревини (peritoneum) і складається з нутряної пластинки (lamina visceralis) та пристінкової пластинки (lamina parietalis). Остання зростається з білковою оболонкою яєчка (tunica albuginea testis) і переходить на над’яєчко (epididymis).
Між обома пластинками міститься щілиноподібний простір – піхвова порожнина (cavitas vaginalis), яка заповнена невеликою кількістю серозної рідини.
Статевий член, прутень (penis)
Статевий член слугує для виведення сечі із сечового міхура і введення сперми у статеві шляхи жінки, має:
- корінь статевого члена (radix penis);
- тіло статевого члена (corpus penis);
- головку статевого члена (glans penis).
Шкіра (cutis), яка вкриває статевий член, в основі головки утворює вільну складку – передню шкірочку статевого члена (preputium penis).
Остання за допомогою вуздечки передньої шкірочки (frenulum preputii) з’єднується із шкірою головки.
Статевий член (penis) сформований двома печеристими тілами статевого члена (corpora cavernosa penis) і одним губчастим тілом статевого члена (corpus spongiosum penis).
Печеристі тіла (corpora cavernosa) своїми задніми кінцями зростаються з окістям присереднього краю нижніх гілок лобкових кісток (rami inferiores pubis) під лобковим симфізом (symphisis pubica).
На нижній поверхні між печеристими тілами утворюється жолоб, де залягає губчасте тіло статевого члена (corpus spongiosum penis).
Усі тіла статевого члена (corpora penis) вкриті:
- білковою оболонкою печеристих тіл (tunica albuginea corporum cavernosorum);
- білковою оболонкою губчастого тіла (tunica albuginea corporis spongiosi).
Всередині губчастого тіла (corpus spongiosum penis) проходить чоловічий сечівник (urethra masculina).
Чоловічий сечівник (urethra masculina)
Чоловічий сечівник є трубкою завдовжки 16–22 см, S–подібної форми, в якій розрізняють:
- внутрішньостінкову частину; передпередміхурову частину (pars intramuralis; pars preprostatica) – вона проходить через стінку сечового міхура.
- передміхурову частину (pars prostatica);
- проміжну частину (pars intermedia), або перетинчасту частину (pars membranacea);
- губчасту частину (pars spongiosa).
На своєму шляху сечівник (urethra masculina) робить:
- верхній (фіксований) згин;
- нижній (вільний) згин.
Передміхурова частина сечівника (pars prostatica) проходить через передміхурову залозу (prostata).
У цій частині на задній стінці сечівника (paries posterior urethrae masculinae) випинає сім’яний горбок (colliculus seminalis), на верхівці якого розташований передміхуровий мішечок (utriculus prostaticus) або за попередньою номенклатурою – передміхурова маточка (utriculus prostaticus).
Біля останнього (utriculus prostaticus) відкриваються сім’явипорскувальна протока (ductus ejaculatorius), а на основі сім’яного горбка (colliculus seminalis) – проточки передміхурової залози (ductuli prostatici).
Проміжна частина сечівника (pars intermedia) коротша, вона проходить через сечово–статеву діафрагму.
Описані вище дві частини належать до заднього (фіксованого) відділу сечівника.
Губчаста частина сечівника (pars spongiosa), або передня уретра, проходить в губчастому тілі статевого члена (corpus spongiosum penis) і відкривається на сечівниковій поверхні верхівки головки статевого члена (facies urethralis apicis glandis penis) зовнішним вічком сечівника (ostium urethrae externum).
Чоловічий сечівник (urethra masculina) має такі звуження:
1. Зовнішнє вічко сечівника (ostium urethrae externum) на головці статевого члена (glans penis);
2. Вся проміжна частина сечівника (pars membranacea; pars intermedia);
3. Внутрішнє вічко сечівника (ostium urethrae internum), яке відкривається в сечовий міхур (vesica urinaria).
Крім того, сечівник (urethra masculina) має такі розширення:
1. Уся передміхурова частина (pars prostatica);
2. Розширення губчастого тіла статевого члена (corpus spongiosum penis) у його основі – це цибулина статевого члена (bulbus penis);
3. Розширення сечівника (urethra masculina) в ділянці головки статевого члена (glans penis) – це човноподібна ямка сечівника (fossa navicularis urethrae).
VIDEO 2
Матеріали підготував асистент Говда Р.В.