1. Скронева кістка. Верхня щелепа. Піднебінна кістка. Носова, слізна, вилична, кістки. Нижня носова раковина, леміш, нижня щелепа. Під'язикова кістка.
2. Череп у цілому. Склепіння і основа черепа. Кісткове піднебіння. Скронева, підскронева, крилопіднебінна ямки.
3. Очна ямка. Носова порожнина. Вікові і статеві особливості будови черепа. Розміри черепа.
(Занаття 2.)
Тема 1. Скронева кістка. Верхня щелепа. Піднебінна кістка. Носова, слізна, вилична, кістки. Нижня носова раковина, леміш, нижня щелепа. Під'язикова кістка.
Скронева кістка (os temporale)
Скронева кістка (os temporalе)— парна. Бере участь в утворенні склепіння та основи черепа й розташована між клиноподібною і потиличною кістками. У ній розрізняють три частини: кам'янисту, барабанну і лускову.
Скронева кістка має три частини:
- лускову частину (pars squamosa);
- кам’янисту частину (pars petrosa);
- барабанну частину (pars tympanica).
Лускова частина скроневої кістки (pars squamosa ossis temporalis) має:
- тім’яний край (margo parietalis), на якому ззаду розташована тім’яна вирізка (incisura parietalis);
- клиноподібний край (margo sphenoidalis);
- скроневу поверхню (facies temporalis);
- мозкову поверхню (facies cerebralis).
На скроневій поверхні лускової частини скроневої кістки (facies temporalis partis squamosae ossis temporalis) розташований виличний відросток (processus zygomaticus), в основі якого міститься нижньощелепна ямка (fossa mandibularis) із суглобовою поверхнею (facies articularis) для з’єднання з головкою нижньої щелепи (caput mandibulae).
Дозаду виличний відросток (processus zygomaticus) продовжується у надсоскоподібний гребінь (crista supramastoidea).
Спереду нижньощелепну ямку (fossa mandibularis) обмежовує суглобовий горбок (tuberculum articulare).
Спереду від зовнішнього слухового отвору (meatus acusticus externus) під нижньощелепною ямкою (fossa mandibularis) розташована барабанно–лускова щілина (fissura tympanosquamosa), в яку виступає вузька кісткова пластинка (lamina ossea) покрівлі барабанної порожнини (tegmen tympani). Внаслідок цього барабанно–лускова щілина (fissura tympanosquamosa) розділяється на дві:
- кам’янисто–лускову щілину (fissura petrosquamosa), яка розміщена ближче до нижньощелепної ямки (fossa mandibularis);
- кам’янисто–барабанну щілину (fissura petrotympanica), яка розташованa ближче до кам’янистої частини (pars petrosa).
Частина нижньощелепної ямки (fossa mandibularis), що розташована попереду вищеназваних щілин (fissurae), називається суглобовою поверхнею (facies articularis), яка вкрита суглобовим хрящем (cartilago articularis), і бере участь в утворенні скронево–нижньощелепного суглоба (articulatio temporomandibularis).
На зовнішній поверхні лускової частини скроневої кістки (facies externa partis squamosae ossis temporalis) вище від виличного відростка (processus zygomaticus) вертикально спрямована борозна середньої скроневої артерії (sulcus arteriae temporalis mediae).
Дещо вище від зовнішнього слухового отвору (meatus acusticus externus) на лусковій частині (pars squamosa) знаходяться:
- надходова ямочка (fovea suprameatica; foveola suprameatalis);
- надходова ость (spina suprameatica; spina suprameatalis).
Мозкова поверхня лускової частини (facies cerebralis partis squamosae) відокремлюється від кам’янистої частини (pars petrosa ) кам’янисто–лусковою щілиною (fissura petrosquamosa) і на ній знаходяться:
- втиснення звивин; пальцеподібні втиснення; мозкові випини (impressiones gyrorum; impressiones digitatae; juga cerebralia);
- артеріальні борозни (sulci arteriosi).
Барабанна частина скроневої кістки (pars tympanica ossis temporalis) оточує зовнішній слуховий отвір (porus acusticus externus), який веде у зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus).
Попереду зовнішнього слухового отвору (porus acusticus externus) розташована велика барабанна ость (spina tympanica major), позаду – мала барабанна ость (spina tympanica minor), а зверху між ними розташована барабанна вирізка (incisura tympanica).
Барабанна частина (pars tympanica) відокремлюється від кам’янистої частини кам’янисто–барабанною щілиною (fissura petrotympanica).
Кам’яниста частина скроневої кістки (pars petrosa ossis temporalis) має вигляд та назву піраміди (pyramis).
Верхівка кам’янистої частини (apex partis petrosae) спрямована вперед, униз і присередньо, а основа кам’янистої частини (basis partis petrosae) – в протилежний бік.
Кам’яниста частина (pars petrosa) має:
- передню поверхню кам’янистої частини (facies anterior partis petrosae);
- задню поверхню кам’янистої частини (facies posterior partis petrosae);
- нижню поверхню кам’янистої частини (facies inferior partis petrosae);
- верхній край кам’янистої частини (margo superior partis petrosae);
- задній край кам’янистої частини (margo posterior partis petrosae).
В основі кам’янистої частини (pars petrosa) між лабіринтом (labyrinthus) та зовнішнім слуховим ходом (meatus acusticus externus) розташованa барабанна порожнина (cavitas tympani), яка заповнена повітрям, вистелена слизовою оболонкою (tunica mucosa) і містить слухові кісточки (ossicula auditus).
На передній поверхні кам’янистої частини (facies anterior partis petrosae) розташовані такі анатомічні утвори:
- трійчасте втиснення (impressio trigeminalis);
- розтвір каналу великого кам’янистого нерва (hiatus canalis nervi petrosi majoris) і борозна великого кам’янистого нерва (sulcus nervi petrosi majoris);
- розтвір каналу малого кам’янистого нерва (hiatus canalis nervi petrosi minoris) і борозна малого кам’янистого нерва (sulcus nervi petrosi minoris);
- дугове підвищення (eminentia arcuata);
- покрівля барабанної порожнини (tegmen tympani).
Задня поверхня кам’янистої частини (facies posterior partis petrosae) відокремлена від передньої поверхні кам’янистої частини (facies anterior partis petrosae) верхнім краєм кам’янистої частини, на якому розміщується борозна верхньої кам’янистої пазухи (sulcus sinus petrosi superioris).
На цій поверхні знаходяться такі анатомічні утвори:
- внутрішній слуховий отвір (porus acusticus internus), який веде у внутрішній слуховий хід (meatus acusticus internus);
- піддугова ямка (fossa subarcuata);
- каналець присінка (canaliculus vestibuli);
- отвір канальця присінка (apertura canaliculi vestibuli).
Нижня поверхня кам’янистої частини (facies inferior partis petrosae) відмежована від задньої поверхні кам’янистої частини (facies posterior partis petrosae) заднім краєм, на якому є борозна нижньої кам’янистої пазухи (sulcus sinus petrosi inferioris). На цій поверхні містяться такі структури:
- шило–соскоподібний отвір (foramen stylomastoideum);
- шилоподібний відросток (processus styloideus), основу якого охоплює піхва шилоподібного відростка (vagina processus styloidei);
- яремна ямка (fossa jugularis);
- яремна вирізка (incisura jugularis);
- внутрішньояремний відросток (processus intrajugularis);
- каналець завитки (canaliculus cochleae);
- зовнішній отвір сонного каналу (apertura externa canalis carotici);
- отвір канальця завитки (apertura canaliculi cochleae);
- кам’яниста ямочка (fossula petrosa);
- соскоподібний каналець (canaliculus mastoideus);
- барабанний каналець (canaliculus tympanicus).
На верхівці кам’янистої частини (apex partis petrosae) розташований внутрішній отвір сонного каналу (apertura interna canalis carotici), а на межі з лусковою частиною (pars squamosa) – м’язово–трубний канал (canalis musculotubarius).
До кам’янистої частини (pars petrosa) належить соскоподібний відросток (processus mastoideus), присередньо він обмежований соскоподібною вирізкою (incisura mastoidea), ззаду від якої розташованa борозна потиличної артерії (sulcus arteriae occipitalis).
На мозковій поверхні соскоподібного відростка (facies cerebralis processus mastoidei) проходить борозна сигмоподібної пазухи (sulcus sinus sigmoidei).
Усередині соскоподібний відросток (processus mastoideus) складається із соскоподібних комірок (cellulae mastoideae), які відкриваються у печеру (antrum), а остання – в барабанну порожнину (cavitas tympani).
Позаду соскоподібного відростка (processus mastoideus) є непостійний соскоподібний отвір (foramen mastoideum).
Соскоподібний відросток (processus mastoideus) відмежовується від барабанної частини (pars tympanica) барабанно–соскоподібною щілиною (fissura tympanomastoidea).
Канали скроневої кістки (canales ossis temporalis)
1. Сонний канал (canalis caroticus):
- починається зовнішнім отвором сонного каналу (apertura externa canalis carotici) на нижній поверхні кам’янистої частини (facies inferior partis petrosae);
- закінчується внутрішнім отвором сонного каналу (apertura interna canalis carotici) на верхівці кам’янистої частини (apex partis petrosae).
2. Сонно–барабанні канальці (canaliculi carotici tympanici) – парні:
- починаються на присередній стінці (paries medialis) сонного каналу біля його зовнішнього отвору (apertura externa canalis carotici);
- закінчуються в барабанній порожнині (cavitas tympanica).
3. Канал лицевого нерва (canalis nervi facialis):
- починається на дні внутрішнього слухового ходу (meatus acusticus internus), іде горизонтально ззаду наперед перпендикулярно до oсі кам’янистої частини (pars petrosa), утворює колінце каналу лицевого нерва (geniculum canalis nervi facialis), повертає вбік і назад, проходячи паралельно до осі кам’янистої частини, а потім повертає донизу;
- закінчується шило–соскоподібним отвором (foramen stylomastoideum).
4. Каналець барабанної струни (canaliculus chordae tympani):
- починається в каналі лицевого нерва (canalis nervi facialis) трохи вище шило–соскоподібного отвору (foramen stylomastoideum), проходить через барабанну порожнину (cavitas tympanica);
- закінчується в кам’янисто–барабанній щілині (fissura petrotympanica).
5. Барабанний каналець (canaliculus tympanicus):
- починається на дні кам’янистої ямочки (fossula petrosa), проходить через барабанну порожнину (cavitas tympanica);
- закінчується розтвором каналу малого кам’янистого нерва (hiatus canalis nervi petrosi minoris).
6. Соскоподібний каналець (canaliculus mastoideus):
- починається на дні яремної ямки (fossa jugularis);
- закінчується в барабанно–соскоподібній щілині (fissura tympanomastoidea).
7. М’язово–трубний канал (canalis musculotubarius) перегородкою м’язово–трубного каналу (septum canalis musculotubarii) поділений на (верхній) півканал м’яза–натягувача барабанної перетинки (semicanalis musculi tensoris tympani) і (нижній) півканал слухової труби (semicanalis tubae auditivae; semicanalis tubae auditoriae). Він:
- починається на межі між лусковою частиною (pars squamosa) та переднім краєм кам’янистої частини (margo anterior partis petrosae);
- закінчується у барабанній порожнині (cavitas tympanica).
Скостеніння. Кам'яниста частина З соскоподібним відростком має хрящове походження; шилоподібний відросток розвивається з хряща другої глоткової дуги; луска і барабанна частина формуються на основі сполучної тканини. Точки скостеніння з'являються на другому місяці ембріогенезу в лусці, на третьому — в барабанній і на п'ятому — в кам'янистій частині. Усі частини кістки зростаються між собою в перші роки життя. Шилоподібний відросток приростає до 15 років.
Верхня щелепа. Піднебінна кістка.
Верхня щелепа (maxilla)
Верхня щелепа (maxilla) парна, є твердою основою вісцерального черепа. Бере участь у формуванні очної ямки, порожнин носа і рота.
Це парна кістка, належить до повітроносних кісток (ossa pneumatica), має тіло верхньої щелепи (corpus maxillae) і чотири відростки.
Лобовий відросток (processus frontalis) досягає носової частини лобової кістки (pars nasalis ossis frontalis), на його присередній поверхні (facies medialis) розташований:
- решітчастий гребінь (crista ethmoidalis), до якого прикріплюється середня носова раковина (concha nasalis media);
- передній сльозовий гребінь (crista lacrimalis anterior);
- сльозова вирізка (incisura lacrimalis).
Виличний відросток (processus zygomaticus) з’єднується із виличною кісткою (os zygomaticum).
Комірковий відросток (processus alveolaris) має коміркову дугу (arcus alveolaris), у якій розміщені зубні комірки (alveoli dentales) для коренів зубів (radices dentium).
Зубні комірки (alveoli dentales) відокремлені одна від одної міжкомірковими перегородками (septa interalveolaria).
Задні (три) зубні комірки мають міжкореневі перегородки (septa interradicularia).
На зовнішній поверхні коміркового відростка (processus alveolaris) помітні коміркові випини (juga alveolaria).
Піднебінний відросток (processus palatinus) – це горизонтальна пластинка, яка бере участь в утворенні більшої частини твердого піднебіння (palatum durum).
Піднебінні відростки (processus palatini) обох верхніх щелеп (maxillae), зростаючись по серединній лінії (linea mediana), утворюють серединне піднебінне шво (sutura palatina mediana) або різцеве шво (sutura incisiva).
Передній кінець цього шва містить різцевий отвір (foramen incisivum), який переходить у різцевий канал (canalis incisivus).
Іноді у цій ділянці є окрема різцева кістка або передверхньощелепна кістка (os incisivum; premaxilla).
На нижній поверхні піднебінних відростків (facies inferior processuum palatinorum) знаходяться піднебінні борозни (sulci palatini), між якими розміщені піднебінні ості (spinae palatinae).
На тілі верхньої щелепи розрізняють чотири поверхні:
- передню поверхню (facies anterior);
- очноямкову поверхню (facies orbitalis);
- підскроневу поверхню (facies infratemporalis);
- носову поверхню (facies nasalis).
Очноямкова поверхня (facies orbitalis) утворює нижню стінку очної ямки (paries inferior orbitae). На цій поверхні (facies orbitalis) розташована підочноямкова борозна (sulcus infraorbitalis), яка продовжується у підочноямковий канал (canalis infraorbitalis) і відкривається на передній поверхні (facies anterior) підочноямковим отвором (foramen infraorbitale).
Передня поверхня (facies anterior) від очноямкової поверхні (facies orbitalis) відмежовується підочноямковим краєм (margo infraorbitalis), під яким розташований підочноямковий отвір (foramen infraorbitale), який частіше розміщений на рівні 5-го зуба. Під цим отвором (foramen infraorbitale) розташована іклова ямка (fossa canina).
На присередньому краї передньої поверхні (margo medialis faciei anterioris) розташована носова вирізка (incisura nasalis), яка переходить у передню носову ость (spina nasalis anterior).
Підскронева поверхня (facies infratemporalis) розташована позаду виличного відростка верхньої щелепи (processus zygomaticus maxillae).
На підскроневій поверхні (facies infratemporalis) розташований горб верхньої щелепи; підвищення верхньої щелепи (tuber maxillae; eminentia maxillae). На ньому (tuber maxillae) знаходяться коміркові отвори (foramina alveolaria), що ведуть у коміркові канали (canales alveolares).
На носовій поверхні (facies nasalis) розташований верхньощелепний розтвір (hiatus maxillaris), що веде у верхньощелепну (гайморову) пазуху (sinus maxillaris), яка вистелена слизовою оболонкою (tunica mucosa) і заповнена повітрям. Остання відкривається у середній носовий хід (meatus nasi medius).
Позаду і нижче верхньощелепного розтвору (hiatus maxillaris) по носовій поверхні (facies nasalis) проходить велика піднебінна борозна (sulcus palatinus major).
Попереду верхньощелепного розтвору (hiatus maxillaris) на носовій поверхні (facies nasalis) розташована сльозова борозна (sulcus lacrimalis), яка разом з нижньою носовою раковиною (concha nasalis inferior) утворює носо–сльозовий канал (canalis nasolacrimalis).
Перед сльозовою борозною (sulcus lacrimalis) розташований раковинний гребінь (crista conchalis), до якого прикріплюється нижня носова раковина (concha nasalis inferior).
Скостеніння. Верхня щелепа розвивається на основі сполучної тканини;точки скостеніння (до шести) з'являються в різних місцях кістки в середині другого місяця внутрішньоутробного життя, і вже через місяць усі вони зливаються в одну кістку. Верхньощелепна пазуха починає розвиватися на п'ятому місяці ембріогенезу.
Піднебінна кістка (os palatinum)
Піднебінна кістка є парною кісткою і бере участь в утворенні стінок:
- носової порожнини (cavitas nasi);
- ротової порожнини (cavitas oris);
- очної ямки (orbita);
- крилопіднебінної ямки (fossa pterygopalatina).
Піднебінна кістка (os palatinum) має:
- горизонтальну пластинку (lamina horizontalis);
- перпендикулярну пластинку (lamina perpendicularis).
Горизонтальна пластинка (lamina horizontalis), з’єднуючись із однойменною пластинкою протилежної піднебінної кістки (os palatinum), бере участь в утворенні кісткового піднебіння (palatum osseum).
У місці з’єднання горизонтальної пластинки (lamina horizontalis) з піднебінним відростком верхньої щелепи (processus palatinus maxillae) утворюється поперечне піднебінне шво (sutura palatina transversa).
На піднебінній поверхні; нижній поверхні (facies palatina; facies inferior) горизонтальної пластинки (lamina horizontalis) позаду поперечного піднебінного шва (sutura palatina transversa) розташований піднебінний гребінь (crista palatina).
Носова поверхня; верхня поверхня горизонтальної пластинки (facies nasalis; facies superior laminae horizontalis) – гладка, уздовж присереднього краю (margo medialis) її, як і на піднебінному відростку верхньої щелепи (processus palatinus maxillae), виражений носовий гребінь (crista nasalis), який переходить в задню носову ость (spina nasalis posterior).
Перпендикулярна пластинка піднебінної кістки (lamina perpendicularis ossis palatini) відходить від горизонтальної пластинки (lamina horizontalis) угору під прямим кутом і входить до складу бічної стінки носової порожнини (paries lateralis cavitatis nasi) як носова поверхня перпендикулярної пластинки (facies nasalis laminae perpendicularis).
На носовій поверхні перпендикулярної пластинки (facies nasalis laminae perpendicularis) розташований:
- угорі – решітчастий гребінь (crista ethmoidalis);
- унизу – раковинний гребінь (crista conchalis), до яких прикріплюються середня носова раковина решітчастої кістки (concha nasalis media ossis ethmoidalis) та нижня носова раковина (concha nasalis inferior).
На верхньощелепній поверхні; бічній поверхні перпендикулярної пластинки (facies maxillaris; facies lateralis laminae perpendicularis) проходить велика піднебінна борозна (sulcus palatinus major), яка разом із однойменними борознами верхньої щелепи (maxilla) та крилоподібного відростка клиноподібної кістки (processus pterygoideus ossis sphenoidalis) утворює великий піднебінний канал (canalis palatinus major), що закінчується великим піднебінним отвором (foramen palatinum majus) на твердому піднебінні (palatum durum).
У піднебінній кістці (os palatinum) розрізняють три відростки:
- пірамідний відросток (processus pyramidalis);
- очноямковий відросток (processus orbitalis);
- клиноподібний відросток (processus sphenoidalis).
Пірамідний відросток піднебінної кістки (processus pyramidalis ossis palatini) відходить в задньому
відділі з’єднання горизонтальної пластинки (lamina horizontalis) з перпендикулярною пластинкою (lamina perpendicularis).
Цей відросток (processus pyramidalis) входить у крилоподібну вирізку (incisura pterygoidea) між бічною пластинкою (lamina lateralis) та присередньою пластинкою клиноподібної кістки (lamina medialis ossis sphenoidalis), доповнюючи крилоподібну ямку (fossa pterygoidea).
Через пірамідний відросток піднебінної кістки (processus pyramidalis ossis palatini) проходять малі піднебінні канали (canales palatini minores), які відкриваються малими піднебінними отворами (foramina palatina minora) на піднебінній поверхні пірамідного відростка (facies palatina processus pyramidalis).
Очноямковий відросток (processus orbitalis) бере участь в утворенні нижньої стінки очної ямки (paries inferior orbitae) та частково закриває комірки решітчастої кістки (cellulae ossis ethmoidalis).
Клиноподібний відросток (processus sphenoidalis) приєднується до нижньої поверхні тіла клиноподібної кістки (facies inferior corporis ossis sphenoidalis).
Очноямковий відросток (processus orbitalis) та клиноподібний відросток (processus sphenoidalis) обмежовують клино–піднебінну вирізку (incisura sphenopalatina), яка при з’єднанні з тілом клиноподібної кістки (corpus ossis sphenoidalis) утворює клино–піднебінний отвір (foramen sphenopalatinum).
Скостеніння. Піднебінна кістка розвивається як первинна з однієї точки скостеніння, що з'являється на четверто-му-п'ятому місяці ембріогенезу.
Носова, слізна, вилична кістки. Нижня носова раковина, леміш, нижня щелепа. Пад’язикова кістка.
Носова кістка (os nasale)
Це парні кістки, які присередніми краями (margines mediales) з’єднуєються між собою і утворюють кісткову частину спинки носа (pars ossea dorsi nasi).
Верхній край носової кістки (margo superior ossis nasalis) з’єднується з носовою частиною лобової кістки (pars nasalis ossis frontalis).
Бічний край носової кістки (margo lateralis ossis nasalis) з’єднується з переднім краєм лобового відростка верхньої щелепи (margo anterior processus frontalis maxillae).
Нижній (вільний) край носової кістки (margo inferior ossis nasalis) разом із переднім краєм основи лобового відростка верхньої щелепи (margo anterior processus frontalis maxillae) обмежовує носові отвори (foramina nasalia) – грушоподібний отвір (apertura piriformis).
Передня поверхня носової кістки (facies anterior ossis nasalis) гладка.
Задня поверхня (facies posterior), яка обернена в носову порожнину (cavitas nasi), містить решітчаст борозни (sulci ethmoidales).
Скостеніння. Розвивається з однієї точки скостеніння, яка з'являється на третьому місяці ембріогенезу.
Сльозова кістка (os lacrimale)
Це парна кістка, яка утворює передню частину присередньої стінки очної ямки ( pars anterior pariеtis medialis orbitae).
Спереду та знизу сльозова кістка (os lacrimale) межує з лобовим відростком верхньої щелепи (processus frontalis maxillae).
Ззаду межує з очноямковою пластинкою решітчастої кістки (lamina orbitalis ossis ethmoidalis).
Угорі з’єднується з присереднім краєм очноямкової частини лобової кістки (margo medialis partis orbitalis ossis frontalis).
Присередня поверхня сльозової кістки (facies medialis ossis lacrimalis) прикриває збоку передні решітчасті комірки решітчастої кістки (cellulae ethmoidales anteriores ossis ethmoidalis).
На бічній поверхні сльозової кістки (facies lateralis ossis lacrimalis) розташований задній сльозовий гребінь (crista lacrimalis posterior), який закінчується унизу сльозовим гачком (hamulus lacrimalis).
Попереду від заднього сльозового гребеня (crista lacrimalis posterior) розміщена сльозова борозна (sulcus lacrimalis), яка з такою ж борозною верхньої щелепи (sulcus lacrimalis maxillae) утворює ямку сльозового мішка (fossa sacci lacrimalis).
Скостеніння — первинне, з однієї точки, що з'являється на третьому місяці внутрішньоутробного розвитку.
Вилична кістка (os zygomaticum)
Вилична кістка є парною і має:
- лобовий відросток (processus frontalis);
- скроневий відросток (processus temporalis);
- бічну поверхню (facies lateralis);
- скроневу поверхню (facies temporalis);
- очноямкову поверхню (facies orbitalis).
На очноямковій поверхні (facies orbitalis) розташований вилично–очноямковий отвір (foramen zygomaticoorbitale), що веде у канал (canalis), який всередині виличної кістки (os zygomaticum) розгалужується на два канали, які відкриваються:
- на бічній поверхні (facies lateralis) – вилично–лицевим отвором (foramen zygomaticofaciale);
- на скроневій поверхні (facies temporalis) – вилично–скроневим отвором (foramen zygomaticotemporale).
Скостеніння. Точки скостеніння (до трьох) у виличній кістці виникають на другому-третьому місяці ембріогенезу. Зростається з прилеглими кістками у різні строки ембріогенезу.
Нижня носова раковина
(concha nasalis inferior)
Ця кістка є парною тонкою шорсткою пластинкою і має:
- тіло (corpus);
- три відростки (processus) і відмежовує середній носовий хід (meatus nasi medius) від нижнього носового ходу (meatus nasi inferior).
Присередня поверхня нижньої носової раковини (facies medialis conchae nasalis inferioris) – випукла.
Бічна поверхня нижньої носової раковини (facies lateralis conchae nasalis inferioris) ввігнута і своїм верхнім краєм (margo superior) зростається спереду з раковинним гребенем верхньої щелепи (crista conchalis maxillae) та із раковинним гребенем перпендикулярної пластинки піднебінної кістки (crista conchalis laminae perpendicularis ossis palatini) ззаду.
Нижній край нижньої носової раковини (margo inferior conchae nasalis inferioris) вільний і загинається вбік.
Від верхнього краю тіла нижньої носової раковини (margo superior corporis conchae nasalis inferioris) відходять наступні три відростки (processus):
- сльозовий відросток (processus lacrimalis), який розташований спереду від інших відростків (processus) нижньої носової раковини (concha nasalis inferior) і піднімається догори, досягаючи сльозової кістки (os lacrimale);
- верхньощелепний відросток (processus maxillaris), що відходить збоку від верхнього краю нижньої носової раковини (margo superior conchae nasalis inferioris), спрямований униз і частково закриває верхньощелепний розтвір верхньої щелепи (hiatus maxillaris maxillae);
- решітчастий відросток (processus ethmoidalis), який розташований на задньому краї тіла нижньої носової раковини (margo posterior corporis conchae nasalis inferioris) і спрямований угору, де з’єднується з гачкуватим відростком решітчастої кістки (processus uncinatus ossis ethmoidalis).
Леміш (vomer)
Це непарна кістка, яка розташована у носовій порожнині (cavitas nasi) і разом із перпендикулярною пластинкою решітчастої кістки (lamina perpendicularis ossis ethmoidalis) утворює кісткову носову перегородку (septum nasi osseum).
На верхньозадньому краї лемеша (vomer) знаходяться два крила лемеша (alae vomeris).
Між крилами лемеша (alae vomeris) розташовується клиноподібний гребінь (crista sphenoidalis) та клиноподібний дзьоб тіла клиноподібної кістки (rostrum sphenoidale corporis ossis sphenoidalis).
На поверхні лемеша (facies vomeris) розташована борозна лемеша (sulcus vomeris).
Задній край лемеша (margo posterior vomeris) називається хоанним гребенем лемеша (crista choanalis vomeris), він гладкий і розмежовує хоани; задні носові отвори (choanae; aperturae nasales posteriores).
Нижній край лемеша (margo inferior vomeris) зростається з носовим гребенем піднебінного відростка верхньої щелепи (crista nasalis processus palatini maxillae).
Передній край лемеша (margo anterior vomeris) називається клиноподібною частиною лемеша (pars sphenoidalis vomeris) і:
- у верхній частині з’єднується з перпендикулярною пластинкою решітчастої кістки (lamina perpendicularis ossis ethmoidalis);
- а в нижній – з хрящовою частиною носової перегородки (pars cartilaginea septi nasi).
Скостеніння. Леміш розвивається з двох сполучнотканинних пластинок, які в міру скостеніння (початок на третьому місяці ембріогенезу) зливаються між собою.
Нижня щелепа (mandibula)
Це непарна кістка, що має:
- тіло нижньої щелепи (corpus mandibulae);
- дві гілки нижньої щелепи (rami mandibulae).
Тіло нижньої щелепи (corpus mandibulae) складається з:
- основи нижньої щелепи (basis mandibulae);
- коміркової частини (pars alveolaris).
Коміркова частина тіла нижньої щелепи (pars alveolaris corporis mandibulae) має коміркову дугу (arcus alveolaris) із зубними комірками (alveoli dentales), між якими знаходяться міжкоміркові перегородки (septa interalveolaria), а в зубних комірках – міжкореневі перегородки (septa interradicularia).
На зовнішній поверхні коміркової дуги (facies externа arcus alveolaris) є коміркові випини (juga alveolaria).
Позаду від зубних комірок третіх великих кутніх зубів (alveoli dentales dentium molarium tertiorum) біля основи переднього краю гілки нижньої щелепи (margo anterior rami mandibulae) розташований замолярний трикутник (trigonum retromolare), а в ньому – замолярна ямка (fossa retromolaris).
Основа нижньої щелепи (basis mandibulae) спереду на зовнішній поверхні (facies externa) має підборідний виступ (protuberantia mentalis), нижче від якого є парний підборідний горбок (tuberculum mentale).
Дозаду та вище від підборідного горбка (tuberculum mentale), на рівні другого малого кутнього зуба (dens premolaris secundus), розташований підборідний отвір (foramen mentale), а позаду нього починається і йде до гілки нижньої щелепи коса лінія (linea obliqua).
По середині внутрішньої поверхні основи нижньої щелепи (facies interna basis mandibulae) виступає підборідна ость (spina mentalis; spina geni), яка складається з:
- верхньої підборідної ості (spina mentalis superior);
- нижньої підборідної ості (spina mentalis inferior).
По боках від підборідної ості (spina mentalis) на основі нижньої щелепи (basis mandibulae) справа та зліва розташований двочеревцева ямка (fossa digastrica).
На верхньому краї підборідної ості (margo superior spinae mentalis), ближче до зубних комірок (alveoli dentales), з двох боків розташовується під’язикова ямка (fovea sublingualis).
Під під’язиковою ямкою (fovea sublingualis) починається і прямує косо догори щелепно–під’язикова лінія (linea mylohyoidea), яка закінчується на задньому кінці тіла нижньої щелепи (corpus mandibulae).
Під щелепно–під’язиковою лінією (linea mylohyoidea), на рівні кутніх зубів (dens molaris, dens premolaris) розташована піднижньощелепна ямка (fovea submandibularis).
Гілка нижньої щелепи (ramus mandibulae) – парна, відходить від тіла нижньої щелепи (corpus mandibulae) під тупим кутом і називається – кутом нижньої щелепи (angulus mandibulae).
На куті нижньої щелепи (angulus mandibulae) ззовні (на зовнішній поверхні) розташовані жувальна горбистість (tuberositas masseterica), а зсередини (на внутрішній поверхні) – крилоподібна горбистість (tuberositas pterygoidea) для прикріплення жувальних м’язів.
Дещо вище від крилоподібної горбистості (tuberositas pterygoidea) розташований отвір нижньої щелепи (foramen mandibulae), який присередньо обмежований язичком нижньої щелепи (lingula mandibulae).
Отвір нижньої щелепи (foramen mandibulae) веде в канал нижньої щелепи (canalis mandibulae), який іде всередині уздовж тіла нижньої щелепи (corpus mandibulae) та закінчується на його зовнішній поверхні (facies externa) підборідним отвором (foramen mentale).
На внутрішній поверхні гілки нижньої щелепи (facies interna rami mandibulae), дещо позаду від язичка нижньої щелепи (lingula mandibulae) спускається косо униз та вперед щелепно–під’язикова борозна (sulcus mylohyoideus).
Гілка нижньої щелепи (ramus mandibulae) містить:
- передній вінцевий відросток (processus coronoideus);
- задній виростковий відросток (processus condylaris), які спрямовані вверх.
Між вінцевим відростком (processus coronoideus) і виростковим відростком (processus condylaris) розташованa вирізка нижньої щелепи (incisura mandibulae).
Вінцевий відросток (processus coronoideus) має загострену верхівку (apex). Від основи верхівки (basis apicis) на внутрішній поверхні до останнього великого кутнього зуба (dens molaris) іде скроневий гребінь (crista temporalis).
Виростковий відросток (processus condylaris) закінчується головкою нижньої щелепи; виростком нижньої щелепи (caput mandibulae; condylus mandibulae), яка продовжується в шийку нижньої щелепи (collum mandibulae). На передній поверхні (facies anterior) розташованa крилоподібна ямка (fovea pterygoidea).
Нижня щелепа (mandibula) – єдина кістка черепа (os cranii), яка з’єднується з черепом за допомогою суглоба (articulatio).
Скостеніння. Нижня щелепа розвивається як первинна кістка із сполучної тканини нижньощелепного відростка І глоткової дуги. Точки скостеніння з'являються по одній з кожного боку в тілі кістки на другому місяці ембріогенезу. На другому році життя обидві половини кістки зростаються.
Нижня щелепа, на відміну від верхньої, протягом життя людини дуже змінюється. У людини, порівняно з стародавніми викопними гомінідами та їхніми найближчими зоопредками, вона не така масивна, що пов'язано з послабленням зубощелеп-ної системи. Внаслідок хвороб і випадіння зубів різко змінюється конфігурація кістки, а також кут нижньої щелепи. У новонародженого цей кут наближається до 150°, у дорослому віці зменшується до 130 — 110°, а в похилому віці знову збільшується .
Вікові та еволюційні зміни нижньої щелепи людини (за М. Г. Привесом): нижня щелепа: 1 - новонародженого; 2 - чоловіка 30 років; І - чоловіка 80 років; 4 - сучасної людини на тлі нижньої щелепи (заштрихована) гейдельбергської людини.
Під’язикова кістка (os hyoideum)
Під’язикова кістка відокремлена від інших кісток черепа. Розміщена в передній шийній ділянці (regio cervicalis anterior) на рівні 4-го шийного хребця (vertebrae cervicalis IV).
До під’язикової кістки (os hyoideum) кріпляться деякі м’язи шиї (musculi colli), язика (musculi linguae), глотки (musculi pharyngis), а також фіксується гортань (larynx).
За функцією – це сесамоподібна кістка, що за своїм розвитком є похідним зябрового апарату, з якого розвиваються кістки черепа (ossa cranii).
Під’язикова кістка (os hyoideum) має:
- тіло під’язикової кістки (corpus ossis hyoidei);
- дві пари відростків (processus).
Тіло під’язикової кістки (corpus ossis hyoidei) має вигляд зігнутої пластинки:
- задня поверхня (facies posterior) ввігнута;
- передня поверхня (facies anterior) – випукла.
Від тіла під’язикової кістки (corpus ossis hyoidei) справа та зліва відходять потовщені на кінцях великі роги (cornua majora), які спрямовані назад, дещо угору, та малі роги (cornua minora), які коротші та спрямовані угору, назад і латерально.
Під’язикова кістка (os hyoideum) за допомогою м’язів (musculi) та зв’язок (ligamenta) підвішена до черепа (cranium) і з’єднується з гортанню (larynx).
Скостеніння. В ембріогенезі під'язикова кістка виникає як хрящова; точки скостеніння в тілі й великих рогах з'являються наприкінці внутрішньоутробного періоду, а в малих - близько 40 — 50 років; закінчується скостеніння у віці 50 — 60 років.
Тема 2. Череп у цілому. Склепіння і основа черепа. Кісткове піднебіння. Скронева, підскронева, крилопіднебінна ямки.
Основа черепа (basis cranii)
Основа черепа поділяється на:
- внутрішню основу черепа (basis cranii interna);
- зовнішню основу черепа (basis cranii externa).
У внутрішній основі черепа (basis cranii interna) виділяють три черепні ямки: передню, середню і задню.
Задній край малих крил і горбок сідла клиноподібної кістки відокремлюють передню черепну ямку від середньої черепної ямки.
Границею між середньою і задньою черепними ямками є верхній край кам’янистої частини скроневих кісток і спинка сідла клиноподібної кістки.
Передня черепна ямка (fossa cranii anterior) утворена очноямковими частинами лобових кісток і містить:
- пальцеподібні втиснення (impressiones digitatae);
- мозкові випини (juga cerebralia);
- дірчасту пластинку решітчастої кістки (lamina cribrosa ossis ethmoidalis);
- півнячий гребінь (crista gali);
- сліпий отвір (foramen caecum);
- лобовий гребінь лобової кістки (crista frontalis ossis frontalis).
Середня черепна ямка (fossa cranii media) утворена тілом і великими крилами клиноподібної кістки, передньою поверхнею кам’янистої частини і лусковою частиною скроневих кісток. Ця ямка містить:
- турецьке сідло (sella turcica);
- гіпофізну ямку (fossa hypophysialis);
- передперехресну борозну (sulcus prechiasmaticus), що веде до правого і лівого зорових каналів (canalis opticus dexter et sinister);
- сонну борозну (sulcus caroticus);
- рваний отвір (foramen lacerum);
- верхню очноямкову щілину (fissura orbitalis superior);
- круглий отвір (foramen rotundum);
- овальний отвір (foramen ovale);
- остистий отвір (foramen spinosum);
- трійчасте втиснення (impressio trigeminalis);
- розтвір каналу великого кам’янистого нерва (hiatus canalis nervi petrosi majoris);
- борозну великого кам’янистого нерва (sulcus nervi petrosi majoris);
- розтвір каналу малого кам’янистого нерва (hiatus canalis nervi petrosi minoris);
- борозну малого кам’янистого нерва (sulcus nervi petrosi minoris);
- покрівлю барабанної порожнини (tegmen tympani);
- дугове підвищення (eminentia arcuata).
Задня черепна ямка (fossa cranii posterior) утворена потиличною кісткою, задньою поверхнею кам’янистих частин, внутрішньою поверхнею соскоподібних відростків правої і лівої скроневих кісток, задньою частиною тіла клиноподібної кістки і соскоподібними кутами тім’яних кісток. Ця ямка містить:
- великий отвір (foramen magnum);
- схил потиличної кістки (clivus ossis occipitalis);
- внутрішній потиличний гребінь (crista occipitalis interna); внутрішній потиличний виступ (protuberantia occipitalis interna);
- хрестоподібне підвищення (eminentia cruciformis);
- внутрішній слуховий отвір (porus acusticus internus), що веде у внутрішній слуховий хід (meatus acusticus internus), у глибині цього ходу бере початок канал лицевого нерва (canalis nervi facialis);
- яремний отвір (foramen jugulare);
- борозну сигмоподібної пазухи (sulcus sinus sigmoidei);
- борозну верхньої кам’янистої пазухи (sulcus sinus petrosi superioris);
- борозу нижньої кам’янистої пазухи (sulcus sinus petrosi inferioris);
- канал під’язикового нерва (canalis nervi hypoglossi);
- клино–кам’янисту щілину (fissura sphenopetrosa);
- кам’янисто–потиличну щілину (fissura petrooccipitalis).
Межею між склепінням черепа (calvaria) і внутрішньою основою черепа (basis cranii interna) в ділянці задньої черепної ямки (fossa cranii posterior) є борозна поперечної пазухи (sulcus sinus transversi), що переходить із кожної сторони в борозну сигмоподібної пазухи (sulcus sinus sigmoidei).
Зовнішня основа черепа (basis cranii externa) в передньому відділі прикрита кістками лицевого черепа (viscerocranium).
Задній відділ зовнішньої основи черепа утворений зовнішніми поверхнями потиличної, скроневих і клиноподібної кісток і містить:
- потиличні виростки (condyli occipitales);
- виросткову ямка (fossa condylaris);
- виростковий канал (canalis condylaris), який є непостійним;
- канал під’язикового нерва (canalis nervi hypoglossi);
- зовнішній потиличний виступ (protuberantia occipitalis externa);
- глотковий горбок (tuberculum pharyngeum);
- тіло клиноподібної кістки (corpus ossis sphenoidalis);
- нижню поверхню кам’янистої частини скроневої кістки (facies inferior partis petrosae ossis temporalis);
- зовнішній отвір сонного каналу (apertura externa canalis carotici);
- зовнішній отвір м’язово–трубного каналу (foramen externum canalis musculotubarii);
- яремну ямку (fossa jugularis);
- яремний отвір (foramen jugulare);
- шилоподібний відросток (processus styloideus);
- соскоподібний відросток (processus mastoideus);
- шило–соскоподібний отвір (foramen stylomastoideum);
- барабанну частину скроневої кістки (pars tympanica ossis temporalis);
- зовнішній слуховий отвір (porus acusticus externus);
- барабанно–соскоподібну щілину (fissura tympanomastoidea);
- соскоподібну вирізку (incisura mastoidea);
- борозну потиличної артерії (sulcus arteriae occipitalis);
- нижньощелепну ямку (fossa mandibularis);
- суглобовий горбок (tuberculum articulare);
- остистий отвір (foramen spinosum);
- овальний отвір (foramen ovale);
- кам’янисто–потиличну щілину (fissura petrooccipitalis);
- клино–кам’янисту щілину (fissura sphenopetrosa);
- рваний отвір (foramen lacerum);
- кісткове піднебіння (palatum osseum);
- великий піднебінний канал (canalis palatinus major);
- великий піднебінний отвір (foramen palatinum majus);
- малі піднебінні отвори (foramina palatina minora);
- різцеву ямку (fossa incisiva);
- різцевий канал (canalis incisivus);
- різцевий отвір (foramen incisivum);
- піднебінний валок (torus palatinus);
- піднебінно–піхвовий канал (canalis palatovaginalis);
- лемешево–піхвовий канал (canalis vomerovaginalis);
- лемешево–дзьобовий канал (canalis vomerorostralis).
Кісткове піднебіння (palatum osseum) має шви (suturae), що проходять по серединній лінії, між піднебінними відростками (processus palatini) правої та лівої верхніх щелеп (maxilla dextra et sinistra) та горизонтальними пластинками правої і лівої піднебінних кісток – серединне піднебінне шво (sutura palatina mediana), а також між передніми краями горизонтальних пластинок піднебінних кісток (laminae horizontales ossium palatinorum) та задніми краями піднебінних відростків верхніх щелеп – поперечне піднебінне шво (sutura palatina transversa).
Спереду і з боків кісткове піднебіння (palatum osseum) обмежоване комірковими відростками верхньої щелепи (processus alveolares maxillae), які разом утворюють коміркову дугу (arcus alveolaris).
Біля переднього кінця серединного піднебінного шва (extremitas anterior suturae palatinae medianae) знаходиться різцевий канал (canalis incisivus).
У латеральному відділі поперечного піднебінного шва (sutura palatina transversa) в основі кожної горизонтальної пластинки розташовуються ліві і праві:
- великі піднебінні отвори (foramina palatina majora);
- 2–3 малих піднебінних отвори (foramina palatina minora).
Скронева ямка (fossa temporalis)
Скронева ямка утворена:
- лобовою лускою (squama frontalis);
- тім’яною кісткою (os parietale).
Угорі вона (fossa temporalis) обмежована скроневою лінією (linea temporalis), а знизу підскроневим гребенем (crista infratemporalis) і верхнім краєм виличної дуги (margo superior arcus zygomatici).
Донизу скронева ямка (fossa temporalis) переходить в підскроневу ямку (fossa infratemporalis).
Присередньою стінкою скроневої ямки (paries medialis fossae temporalis) є:
- скроневі поверхні лобової луски (facies temporales squamae frontalis) та великого крила клиноподібної кістки (ala major ossis sphenoidalis);
- зовнішні поверхні лускової частини скроневої кістки (facies externae partis squamosae ossis temporalis) та нижньої частини тім’яної кістки (pars inferior ossis parietalis).
Ззовні ця ямка (fossa temporalis) відмежована виличною дугою (arcus zygomaticus), а спереду – виличною кісткою (os zygomaticum) та виличним відростком лобової кістки (processus zygomaticus ossis frontalis).
Скронева ямка (fossa temporalis) заповнена скроневим м’язом, фасцією, судинами і нервами, жировою тканиною.
Підскронева ямка (fossa infratemporalis)
Підскронева ямка угорі відмежована від скроневої ямки (fossa temporalis) підскроневим гребенем великого крила клиноподібної кістки (crista infratemporalis alae majoris ossis sphenoidalis).
Верхньою стінкою (paries superior) цієї ямки (fossa infratemporalis) є:
- скронева кістка (os temporale);
- велике крило клиноподібної кістки (ala major ossis sphenoidalis).
Присередня стінка (paries medialis) утворена бічною пластинкою крилоподібного відростка клиноподібної кістки (lamina lateralis processus pterygoidei ossis sphenoidalis).
Передньою стінкою підскроневої ямки (paries anterior fossae infratemporalis) служить горб верхньої щелепи (tuber maxillae) і частково – вилична кістка (os zygomaticum).
Нижньої стінки підскронева ямка (fossa infratemporalis) не має.
Із бічної сторони підскронева ямка (fossa infratemporalis) не має кісткової стінки, лише частково прикрита гілкою нижньої щелепи (ramus mandibulae).
Спереду підскронева ямка (fossa infratemporalis) сполучається через нижню очноямкову щілину (fissura orbitalis inferior) з очною ямкою (orbita).
Присередньо вона з’єднується через крило–верхньощелепну щілину (fissura pterygomaxillaris) з крило–піднебінною ямкою (fossa pterygopalatina).
Крило–піднебінна ямка (fossa pterygopalatina)
Вона є парна і обмежована:
- спереду – горбом верхньої щелепи (tuber maxillae);
- ззаду – основою крилоподібного відростка клиноподібної кістки (basis processus pterygoidei ossis sphenoidalis);
- присередньо – перпендикулярною пластинкою піднебінної кістки (lamina perpendicularis ossis palatini).
Збоку ця ямка (fossa pterygopalatina) кісткової стінки не має і сполучається з підскроневою ямкою (fossa infratemporalis) через крило–верхньощелепну щілину (fissura pterygomaxillaris).
Крило–піднебінна ямка (fossa pterygopalatina) донизу поступово звужується і переходить у великий піднебінний канал (canalis palatinus major).
Крило–піднебінна ямка (fossa pterygopalatina) має шість отворів, через які сполучається:
- присередньо – з носовою порожниною (cavitas nasi) через клино–піднебінний отвір (foramen sphenopalatinum);
- угорі та ззаду – із середньою черепною ямкою (fossa cranii media) через круглий отвір (foramen rotundum);
- ззаду – із зовнішньою основою черепа (basis cranii externa) в ділянці рваного отвору (foramen lacerum) через крилоподібний канал (canalis pterygoideus);
- унизу – з ротовою порожниною (cavitas oris) через великий піднебінний канал (canalis palatinus major);
- допереду – через нижню очноямкову щілину (fissura orbitalis inferior) з очною ямкою (orbita);
- збоку – з підскроневою ямкою (fossa infratemporalis).
Тема 3. Очна ямка. Носова порожнина. Вікові і статеві особливості будови черепа. Розміри черепа.
Очна ямка; орбіта (orbita)
Очна ямка має:
- верхню стінку (paries superior);
- нижню стінку (paries inferior);
- бічну стінку (paries lateralis);
- присередню стінку (paries medialis);
- очноямковий край (margo orbitalis);
- надочноямковий край (margo supraorbitalis);
- підочноямковий край (margo infraorbitalis);
- бічний край (margo lateralis);
- присередній край (margo medialis).
Верхня стінка (paries superior) утворена:
- лобовою кісткою (os frontale);
- малими крилами клиноподібної кістки (alae minores ossis sphenoidalis).
У передній частині верхньої стінки на межі з бічною стінкою (paries lateralis) розміщена ямка сльозової залози (fossa gladulae lacrimalis), в ділянці присередньої стінки – блокова ямка (fovea trochlearis), або блокова ость (spina trochlearis).
Нижня стінка (paries inferior) утворена:
- верхньою щелепою (maxilla);
- виличною кісткою (os zygomaticum);
- піднебінною кісткою (os palatinum).
На цій стінці (paries inferior) проходить підочноямкова борозна (sulcus infraorbitalis), яка переходить в підочноямковий канал (canalis infraorbitalis). Останній відкривається підочноямковим отвором (foramen infraorbitale) на лицевій поверхні черепа (cranium) в ікловій ямці (fossa canina).
Бічна стінка (paries lateralis) утворена:
- очноямковою поверхнею великого крила клиноподібної кістки (facies orbitalis alae majoris ossis sphenoidalis);
- очноямковою поверхнею виличної кістки (facies orbitalis ossis zygomatici);
- виличним відростком лобової кістки (processus zygomaticus ossis frontalis).
На цій стінці (paries lateralis) розташований вилично–очноямковий отвір (foramen zygomaticoorbitale).
Присередня стінка (paries medialis) утворена:
- лобовим відростком верхньої щелепи (processus frontalis maxillae);
- сльозовою кісткою (os lacrimale);
- очноямковою пластинкою решітчастої кістки (lamina orbitalis ossis ethmoidalis);
- ззаду тілом клиноподібної кістки (corpus ossis sphenoidalis);
- угорі присередньою ділянкою очноямкової частини лобової кістки (regio medialis partis orbitalis ossis frontalis).
На цій стінці (paries medialis) у верхній частині в шві (sutura) між лобовою кісткою (os frontale) і решітчастою кісткою (os ethmoidale) знаходяться:
- передній решітчастий отвір (foramen ethmoidale anterius);
- задній решітчастий отвір (foramen ethmoidale posterius).
У передній частині присередньої стінки (paries medialis) розташована:
- сльозова борозна (sulcus lacrimalis);
- ямка сльозового мішка (fossa sacci lacrimalis), яка переходить у носо–сльозовий канал (canalis nasolacrimalis).
Очна ямка (orbita) відкривається назовні очноямковим входом (aditus orbitalis), який обмежений:
- підочноямковим краєм (margo infraorbitalis);
- надочноямковим краєм (margo supraorbitalis).
Між бічною стінкою (paries lateralis) і верхньою стінкою (paries superior) розташована верхня очноямкова щілина (fissura orbitalis superior).
Між бічною стінкою (paries lateralis) і нижньою стінкою (paries inferior) знаходиться нижня очноямкова щілина (fissura orbitalis inferior).
Сполучення очної ямки (orbita):
- назовні через очноямковий вхід (aditus orbitalis);
- із середньою черепною ямкою (fossa cranii media) внутрішньої основи черепа (basis cranii interna) через зоровий канал (canalis opticus) та верхню очноямкову щілину (fissura orbitalis superior);
- із крило–піднебінною ямкою (fossa pterygopalatina) та підскроневою ямкою (fossa infratemporalis) через нижню очноямкову щілину (fissura orbitalis inferior);
- із нижнім носовим ходом носової порожнини (meatus nasi inferior cavitatis nasi) через носо–сльозовий канал (canalis nasolacrimalis);
- із передньою черепною ямкою (fossa cranii anterior) внутрішньої основи черепа (basis cranii interna) через передній решітчастий отвір (foramen ethmoidale anterius);
- із задніми решітчастими комірками решітчастої кістки (cellulae ethmoidales posteriores ossis ethmoidalis) через задній решітчастий отвір (foramen ethmoidale posterius).
Носова порожнина (cavitas nasalis ossea)
Вона відкривається спереду грушоподібним отвором (apertura piriformis), а ззаду – через хоани (choanae) сполучається з носоглоткою.
Кісткова носова порожнина (cavitas nasalis ossea) розділена кістковою носовою перегородкою (septum nasi osseum) на праву та ліву половини, і кожна половина має:
- верхню стінку (paries superior);
- нижню стінку (paries inferior);
- бічну стінку (paries lateralis);
- присередню стінку (paries medialis).
Бічна стінка (paries lateralis) утворена:
- носовою кісткою (os nasale);
- лобовим відростком верхньої щелепи (processus frontalis maxillae);
- сльозовою кісткою (os lacrimale);
- решітчастим лабіринтом (labyrinthus ethmoidalis);
- перпендикулярною пластинкою піднебінної кістки (lamina perpendicularis ossis palatini);
- присередньою пластинкою крилоподібного відростка клиноподібної кістки (lamina medialis processus pterygoidei ossis sphenoidalis);
- нижньою носовою раковиною (concha nasalis inferior).
Верхня стінка (paries superior) утворена:
- лобовою кісткою (os frontale);
- дірчастою пластинкою решітчастої кістки (lamina cribrosa ossis ethmoidalis).
Присередня стінка утворена:
- кістковою носовою перегородкою (septum nasi osseum), яка складається з:
- перпендикулярної пластинки решітчастої кістки (lamina perpendicularis ossis ethmoidalis);
- лемeша (vomer).
Нижня стінка (paries inferior) утворена кістковим піднебінням (palatum osseum), яке складається з піднебінного відростка верхньої щелепи (processus palatinus maxillae) і горизонтальної пластинки піднебінної кістки (lamina horizontalis ossis palatini).
Кісткове піднебіння (palatum osseum) має шви (suturae), що проходять по серединній лінії, між піднебінними відростками (processus palatini) правої та лівої верхніх щелеп (maxilla dextra et sinistra) та горизонтальними пластинками правої і лівої піднебінних кісток – серединне піднебінне шво (sutura palatina mediana), а також між передніми краями горизонтальних пластинок піднебінних кісток (laminae horizontales ossium palatinorum) та задніми краями піднебінних відростків верхніх щелеп – поперечне піднебінне шво (sutura palatina transversa).
Спереду і з боків кісткове піднебіння (palatum osseum) обмежоване комірковими відростками верхньої щелепи (processus alveolares maxillae), які разом утворюють коміркову дугу (arcus alveolaris).
Біля переднього кінця серединного піднебінного шва (extremitas anterior suturae palatinae medianae) знаходиться різцевий канал (canalis incisivus).
У латеральному відділі поперечного піднебінного шва (sutura palatina transversa) в основі кожної горизонтальної пластинки розташовуються ліві і праві:
- великі піднебінні отвори (foramina palatina majora);
- 2–3 малих піднебінних отвори (foramina palatina minora).
Між верхньою носовою раковиною (concha nasalis superior) і середньою носовою раковиною (concha nasalis media) проходить верхній носовий хід (meatus nasi superior), куди, за посередництва клино–решітчастого закутка (recessus sphenoethmoidalis), відкриваються:
- клиноподібна пазуха (sinus sphenoidalis);
- задні решітчасті комірки решітчастої кістки (cellulae ethmoidales posteriores ossis еthmoidalis).
Між середньою носовою раковиною (concha nasalis media) і нижньою носовою раковиною (concha nasalis inferior) проходить середній носовий хід (meatus nasi medius), куди через решітчасту лійку (infundibulum ethmoidale) та півмісяцеву щілину (hiatus semilunaris) відкриваються:
- лобова пазуха (sinus frontalis);
- верхньощелепна пазуха (sinus maxillaris);
- передні решітчасті комірки (cellulae ethmoidales anteriores);
- середні решітчасті комірки (cellulae ethmoidales mediae).
Між нижньою носовою раковиною (concha nasalis inferior) і кістковим піднебінням (palatum osseum) розташований нижній носовий хід (meatus nasi inferior), куди відкриваються:
- носо–сльозовий канал (canalis nasolacrimalis);
- різцевий канал (canalis incisivus).
Спільний носовий хід (meatus nasi communis) є частиною носової порожнини (cavitas nasi) між носовими раковинами (conchae nasales) і носовою перегородкою (septum nasi).
Носо–глотковий хід (meatus nasopharyngeus) розташований між заднім краєм носових раковин (margo posterior concharum nasalium) та хоанами (choanae).
На бічній стінці (paries lateralis) цього ходу позаду середньої носової раковини (concha nasalis media) розташований клино–піднебінний отвір (foramen sphenopalatinum).
Позаду і дещо вище верхньої носової раковини (concha nasalis superior) розташований клино–решітчастий закуток (recessus sphenoethmoidalis), куди відкривається клиноподібна пазуха (sinus sphenoidalis) через отвір клиноподібної пазухи (apertura sinus sphenoidalis).
Кісткова носова порожнина (cavitas nasalis ossea) сполучається через:
- грушоподібний отвір (apertura piriformis) із зовнішнім середовищем;
- дірчасті отвори дірчастої пластинки решітчастої кістки (foramina cribrosa laminae cribrosae ossis ethmoidalis) – з передньою черепною ямкою (fossa cranii anterior) внутрішньої основи черепа (basis cranii interna);
- різцевий канал (canalis incisivus) – з ротовою порожниною (cavitas oris);
- хоани (choanae); задні носові отвори (aperturae nasales posteriores) – із зовнішньою основою черепа (basis cranii externa), або, за наявності м’яких тканин – з носовою частиною глотки (pars nasalis pharyngis);
- клино–піднебінний отвір (foramen sphenopalatinum) – з крило–піднебінною ямкою (fossa pterygopalatina).
Хоани (choanae); задні носові отвори (aperturae nasales posteriores) обмежовані:
- знизу – горизонтальними пластинками піднебінних кісток (laminae horizontales ossium palatinorum);
- присередньо – лемешем (vomer);
- збоку – присередніми пластинками крилоподібних відростків клиноподібної кістки (laminae mediales processuum pterygoideorum ossis sphenoidalis);
- угорі – тілом (corpus) та піхвовими відростками клиноподібної кістки (processus vaginales ossis sphenoidalis) і крилами лемеша (alae vomeris).
Особливості черепа новонародженого
Череп новонародженого (cranium neonati) має такі особливості:
- мозковий череп (neurocranium) за об’ємом у 8 разів більший за лицевий череп (viscerocranium), а у дорослої людини – у 2 рази більший за лицевий череп (viscerocranium);
- у новонародженого очні ямки (orbitae) широкі;
- основа черепа (basis cranii) у порівнянні із склепінням черепа (calvaria) значно менша;
- кістки черепа (ossa cranii) з’єднані між собою за допомогою широких хрящових і волокнистих (фіброзних) прошарків, тобто склепіння черепа (calvaria) не має швів;
- тім’яний горб (tuber parietale) та лобовий горб (tuber frontale) добре виражені;
- лобова кістка (os frontale) складається із двох частин, надбрівні дуги (arcus superciliares) відсутні, лобових пазух (sinus frontales) ще немає, з усіх пазух ледве намічені гайморові порожнини;
- великі крила клиноподібної кістки (alae majore ossis sphenoidalis) ще не зрослися з її тілом (corpus)
- нижня щелепа (maxilla) має дві частини – дві половини;
- частини скроневої кістки (os temporale) відокремлені одна від одної добре вираженими щілинами, які заповнені хрящовими або волокнистими (фіброзними) прошарками;
- соскоподібний відросток скроневої кістки (processus mastoideus ossis temporalis) невиражений, як і потиличні виростки (condyli occipitales);
- на кістках черепа (ossa cranii) не виражені горби та лінії – місця прикріплення м’язів;
- відсутні коміркові (альвеолярні) відростки (processus alveolares);
- верхні щелепи (maxillae) недорозвинені.
Найхарактерніша ознака черепа новонародженого – це наявність тім’ячoк черепа (fonticuli cranii).
Між незрощеними половинами луски лобової кістки (os frontale) і тім’яними кістками (ossa parietalia) розташоване переднє тім’ячко (fonticulus anterior), яке закрите сполучною тканиною. Воно заростає в кінці 1–го року життя або на початку 2–го року життя.
Між тім’яними кістками (ossa parietalia) і лускою потиличної кістки (os occipitale) розташоване заднє тім’ячко (fonticulus posterior), яке заростає на 2–3-му місяці життя.
Між тім’яною кісткою (os parietale), потиличною кісткою (os occipitale) і скроневою кісткою (os temporale) розташоване парне соскоподібне тім’ячко (fonticulus mastoideus) або задньобічне тім’ячко (fonticulus posterolateralis), яке заростає наприкінці внутрішньоутробного розвитку або упродовж перших 2–3–х місяців життя.
Між лобовою кісткою (os frontale), тім’яною кісткою (os parietale), клиноподібною кісткою (os sphenoidale) і скроневою кісткою (os temporale) розміщене парне клиноподібне тім’ячко (fonticulus sphenoidalis) або передньобічне тім’ячко (fonticulus anterolateralis), яке теж заростає переважно перед народженням дитини або упродовж перших 2–3–х місяців життя.
Аномалії кісток черепа
Аномалії кісток черепа численні й різноманітні, найчастіше зустрічаються такі вади розвитку.
1. Потилична кістка (os occipitale):
- верхняя частина луски відокремлюється від решти кістки у вигляді окремої кістки трикутної форми, що відповідає міжтім’яній кістці (os interparietale) тварин;
- глибока щілина по краю луски з одного або обох боків – сліди неповного зрощення;
- зовнішній потиличний виступ (protuberantia occipitalis externa) може досягати дуже великих розмірів;
- площинка вище верхньої каркової лінії (linea nuchalis superior) підноситься як поперечний валок (torus occipitalis), він відповідає зовнішньому потиличному гребіню (crista occipitalis externa) мавп;
- від нижньої поверхні яремного відростка (processus jugularis) відходить присоскоподібний (колосоподібний) відросток (processus paramastoideus), він може досягати великої довжини і навіть зчленовуватися з поперечно-ребровим відростком (processus costotransversarius) атланта (atlas);
- на передньому краї великого отвору (foramen magnum) потиличної кістки (os occipitale) спостерігається горбок із суглобовою поверхнею - третій виросток (condylus tertius), який зчленовується з передньою дугою атланта (arcus anterior atlantis).
- перший шийний хребець (atlas [I]) може в більшій або меншій мірі асимілюватись з потиличною кісткою (os occipitale).
2. Клиноподібна кістка (os sphenoidale):
- тіло кістки (corpus ossis sphenoidale) в ділянці гіпофізній ямки турецького сідла (fossa hypophysialis sella turcica) пронизане наскрізним каналом (canalis craniopharyngeus), який містить протоку мозкового придатку (hypophysis cerebri), яка не заросла (затримка розвитку);
- може бути відсутнім остистий отвір (foramen spinosum).
3. Лобова кістка (os frontale):
- обидві половини лобової кістки не зростаються і утворюється по серединній лінії лобовий шов (sutura frontalis);
- величина лобних пазух варіює, надзвичайно рідко їх немає зовсім.
4. Решітчаста кістка (os ethmoidale):
- розвиток комірок дуже варіює;
- часто зустрічається найвища носова раковина (concha nasalis suprema).
5. Тім’яна кістка (os parietale):
- поділ кістки стріловим швом на верхню і нижню половини – подвійна тім’яна кістка або двочасткова тім’яна кістка (os parietale bipartitum).
6. Скронева кістка (os temporale):
- яремна ямка (fossa jugularis) поділяється відростком (processus intrajugularis) на дві ямки, якщо цей відросток великий, то утворюється поділений яремний отвір (foramen jugulare bipartitum);
- шилоподібний відросток (processus styloideus) може бути відсутнім або він майже досягає під’язикової кістки (os hyoideum).
7. Верхня щелепа (maxilla):
- різцевий шов (sutura incisiva) може бути добре вираженим, його може бути видно на лицевій поверхні (facies facialis);
- на нижній поверхні піднебінних відростків (processus palatinus) по серединній лінії (переходячи і на піднебінни кістки) розвивається іноді валок (torus palatinus);
- різцеві канали (canales incisivi) варіюють, як і верхньощелепна пазуха (sinus maxillaris).
8. Вилична кістка (os zygomaticum):
- кістка може ділитись горизонтальним швом наполовину, утворивши подвійну виличну кістку (os zygomaticum bipartitum);
- в рідких випадках вилична кістка розвинута рудиментарно, так що вилична дуга (arcus zygomaticus) переривається.
9. Носова кістка (os nasale):
- величина і форма носових кісток дуже варіюють;
- носова кістка не досягає лобової кістки;
- може зовсім не бути носової кістки, тоді вона замінюється добре розвинутим лобовим відростком верхніх щелеп;
- носові кістки можуть мати великі розміри, які часто асиметричні;
- зрідка носові кістки зливаються в одну кістку, як у мавп.
10. Сльозова кістка (os lacrimale):
- численні варіації величини;
- відсутність сльозової кістки, її замінює лобовий відросток (processus frontalis) верхньої щелепи (maxilla) або очноямкова пластинка (lamina orbitalis) решітчастої кістки (os ethmoidale).
11. Нижня носова раковина (concha nasalis inferior):
- варіює верхньощелепний відросток (processus maxillaris);
- варіює решітчастий відросток (processus ethmoidalis).
12. Леміш (vomer):
- викривлення леміша в той або інший бік.
13. Нижня щелепа (mandibula):
- обидві половини часто асиметричні;
- величина кута і форма суглобового відростка дуже варіюють;
- зустрічаються подвійні отвір нижньої щелепи (foramen mandibulae) та підборідний отвір (foramen mentale).
14. Під’язикова кістка (os hyoideum):
- малі роги (cornu manus) можуть виростати в довгі гострі відростки;
- великі роги іноді (cornu majus) суглобом з’єднуються з тілом під’язикової кістки.
Матеріали підготував асистент Говда Р.В.