(ЗАНЯТТЯ 15)
Система нижньої порожнистої вени. Загальні і зовнішні клубові артерії і вени.
нижня порожниста вена
(vena cava inferior)
Нижня порожниста вена (vena cava inferior) починається на рівні IV–V поперекових хребців (vertebrae lumbales [IV–V]) при злитті:
- лівої спільної клубової вени (v. iliaca communis sinistra);
- правої спільної клубової вени (v. iliaca communis dextra), справа і нижче від роздвоєння аорти (bifurcatio aortae).
Вона проходить через сухожилковий центр діафрагми (centrum tendineum diaphragmatis) в заднє нижнє, а потім у верхнє середостіння грудної порожнини (mediastinum superius cavitatis thoracis) і впадає у праве передсердя (atrium dextrum).
У нижній порожнистій вені (vena cava inferior) розрізняють:
- пристінкові притоки нижньої порожнистої вени (vv. parietales venae cavae inferioris);
- нутрощеві притоки нижньої порожнистої вени (vv. viscerales venae cavae inferioris).
До пристінкових притоків нижньої порожнистої вени (vv. parietales venae cavae inferioris) належать:
- поперекові вени (vv. lumbales) – по чотири або п’ять з кожного боку, які збирають кров від задньої стінки порожнини живота (paries posterior cavitatis abdominis), хребтового каналу (canalis vertebralis), спинного мозку та його оболонок (medulla spinalis et meninges), супроводжуючи відповідні поперекові артеріі (aa. lumbales).
Верхні чотири вени переважно впадають у нижню порожнисту вену (vena cava inferior), хоч перша з них може впадати у висхідну поперекову вену (v. lumbalis ascendens).
П’ята є притокою клубово–поперекової вени (v. iliolumbalis) або спільної клубової вени (vena iliaca communis).
Усі вони анастомозують з висхідною поперековою веною (v. lumbalis ascendens).
- нижні діафрагмові вени (vv. phrenicae inferiores) – вени, які супроводжують однойменні артерії (aa. phrenicae inferiores).
Праві вени (vv. phrenicae inferiores dextrae) впадають у нижню порожнисту вену (vena cava inferior), а ліві (vv. phrenicae inferiores sinistrae) – у ліву надниркову вену (v. suprarenalis sinistra), ліву ниркову (v. renalis) або нижню порожнисту вену (vena cava inferior).
До нутрощевих притоків нижньої порожнистої вени (vv. viscerales venae cavae inferioris) належать:
- права яєчкова вена (v. testicularis dextra), у жінок – права яєчникова вена (v. ovarica dextra), що починається від заднього краю яєчка (margo posterior testis) чи від воріт яєчника (hilum ovarii) численними венами, які утворюють лозоподібне сплетення (plexus pampiniformis).
Вона несе кров від правого лозоподібного сплетення (plexus pampiniformis dexter) до нижньої порожнистої вени (vena cava inferior).
У чоловіків лозоподібне сплетення (plexus pampiniformis) і яєчкова вена (v. testicularis) належать до складу сім’яного канатика (funiculus spermaticus);
- ліва яєчкова вена (v. testicularis sinistra), у жінок – ліва яєчникова вена (v. ovarica sinistra), що під прямим кутом впадає у ліву ниркову вену (v. renalis sinistra);
- ниркові вени (vv. renales) – парні, йдуть від ниркових воріт (hilum renale) і, анастомозуючи з поперековими венами (vv. lumbales), впадають у нижню порожнисту вену (v. cava inferior) між першим та другим поперековими хребцями (vertebrae lumbales);
- права надниркова вена (v. suprarenalis dextra), що виходить з воріт надниркової залози (hilum glandulae suprarenalis);
- ліва надниркова вена (v. suprarenalis sinistra), що впадає в ліву ниркову вену (v. renalis sinistra);
- печінкові вени (vv. hepaticae) – три–чотири крупних вени впадають у нижню порожнисту вену (v. cava inferior) в ділянці печінки (regio hepatis) у борозні порожнистої вени (sulcus venae cavae).
ВЕНИ ТАЗА
Спільна клубова вена
(v. iliaca communis)
Спільна клубова вена утворюється на рівні крижово-клубового суглоба (art. sacroiliaca) при злитті:
- внутрішньої клубової вени (v. iliaca interna);
- зовнішньої клубової вени (v. iliaca externa).
Внутрішня клубова вена
(v. iliaca interna)
Внутрішня клубова вена має:
- пристінкові притоки;
- нутрощеві притоки, відповідно до розгалуження однойменних артерій.
Пристінковими притоками внутрішньої клубової вени є такі:
- верхні сідничні вени (vv. gluteae superiores);
- нижні сідничні вени (vv. gluteae inferiores);
- затульні вени (vv. obturatoriae);
- бічні крижові вени (vv. sacrales laterales);
- клубово–поперекова вена (v. iliolumbalis), що часто впадає у спільну клубову вену (vena iliaca communis);
- середня крижова вена (v. sacralis mediana), що часто впадає у ліву спільну клубову вену (vena iliaca communis sinistra).
Нутрощеві притоки внутрішньої клубової вени формуються із таких венозних сплетень:
- крижового венозного сплетення (plexus venosus sacralis);
- передміхуровозалозового венозного сплетення (plexus venosus prostaticus), в якевходять:
- глибока спинкова вена статевого члена (v. dorsalis profunda penis);
- глибокі вени статевого члена (vv. profundae penis);
- задні калиткові вени (vv. scrotales posteriores);
- міхурового венозного сплетення (plexus venosus vesicalis), в яке входять:
- міхурові вени (vv. vesicales);
- прямокишкового венозного сплетення (plexus venosus rectalis), в яке входять:
- верхні прямокишкові вени (vv. rectales superiores), які впадають в нижню брижову вену (v. mesenterica inferior);
- середні прямокишкові вени (vv. rectales mediae), які впадають у внутрішню клубову вену (v. iliaca interna);
- нижні прямокишкові вени (vv. rectales inferiores), які впадають у внутрішню соромітну вену (v. pudenda interna);
- маткове венозне сплетення (plexus venosus uterinus), в яке входять:
- маткові вени (vv. uterinae);
- піхвове венозне сплетення (plexus venosus vaginalis), в яке входять:
- маткові вени (vv. uterinae).
Зовнішня клубова вена
(v. iliaca externa)
Зовнішня клубова вена є продовженням стегнової вени (v. femoralis) і приймає кров від усіх вен нижньої кінцівки.
Під пахвинною зв’язкою (lig. inguinale) у зовнішню клубову вену (v. iliaca externa) впадають:
- нижня надчеревна вена (v. epigastrica inferior);
- глибока огинальна вена клубової кістки (v. circumflexa ilium profunda).
Система ворітної вени. Кава-кавальні і порто-кавальні анастомози. Кровообіг плода і новонародженого.
СИСТЕМА ВОРІТНОЇ ПЕЧІНКОВОЇ ВЕНИ
Ворітна печінкова вена (vena portae hepatis) розташована у товщі печінково–дванадцятипалокишкової зв’язки (lig. hepatoduodenale) між спільною жовчною протокою (ductus choledochus) та власною печінковою артерією (a. hepatica propria) і формується позаду головки підшлункової залози (caput pancreatis) при злитті:
- верхньої брижової вени (v. mesenterica superior);
- нижньої брижової вени (v. mesenterica inferior);
- селезінкової вени (v. splenica).
Вона збирає венозну кров від непарних органів черевної порожнини (cavitas abdominis), крім печінки (hepar).
До входження у ворота печінки (porta hepatis) у ворітну печінкову вену (v. portae hepatis) входять такі притоки:
- міхурова вен (v. cystica);
- права шлункова вена (v. gastrica dextra);
- ліва шлункова вена (v. gastrica sinistra);
- передворотарна вена (v. prepylorica);
- припупкові вени (vv. paraumbilicales).
Ці притоки у воротах печінки (porta hepatis) впадають у ворітну печінкову вену (vena portae hepatis), іноді безпосередньо у печінку.
Порто–кавальні анастомози
(anastomoses portocavales)
Порто–кавальні анастомози утворені між:
- ворітною печінковою веною (v. portae hepatis);
- верхньою порожнистою веною (v. cava superior);
- нижньою порожнистою веною (v. cava inferior).
Порто–кавальні анастомози є такі:
- у товщі черевної частини стравоходу (pars abdominalis oesophagi) між:
- лівою шлунковою веною (v. gastrica sinistra) – система ворітної печінкової вени (v. portae hepatis);
- стравохідними венами (vv. oesophageales) – система верхньої порожнистої вени (v. cava superior);
- у товщі прямої кишки (rectum) між:
- верхньою прямокишковою веною (v. rectalis superior) – система ворітної печінкової вени (v. portae hepatis);
- середньою прямокишковою веною (rectalis media) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior);
- нижньою прямокишковою веною (v. rectalis inferior) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior);
- навколо пупка (umbilicus) між:
- верхньою надчеревною веною (v. epigastrica superior) – система верхньої порожнистої вени (v. cava superior);
- припупковими венами (vv. paraumbilicales) – система ворітної печінкової вени (v. portae hepatis);
- нижньою надчеревною веною (v. epigastrica inferior) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior);
- у товщі висхідної ободової кишки (colon ascendens) і низхідної ободової кишки (colon descendens) між:
- поперековими венами (vv. lumbales) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior);
- правою ободовокишковою веною (v. colica dextra) та лівою ободовокишковою веною (v. colica sinistra) – система ворітної печінкової вени (v. portae hepatis).
Каво–кавальні анастомози
(anastomoses cavocavales)
Каво–кавальні анастомози утворені між:
- верхньою порожнистою веною (vena cava superior);
- нижньою порожнистою веною (vena cava inferior).
Кавo–кавальні анастомози є такі:
- між верхньою надчеревною веною (v. epigastrica superior) – система верхньої порожнистої вени (v. cava superior), і нижньою надчеревною веною (v. epigastrica inferior) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior);
- між поперековими венами (vv. lumbales) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior), і висхідними правою та лівою поперековими венами (vv. lumbales ascendentes) – система верхньої порожнистої вени (v. cava superior);
- між грудо–надчеревною веною (v. thoracoepigastrica) – система верхньої порожнистої вени (v. cava superior), і поверхневою надчеревною веною (v. epigastrica superficialis) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior);
- між поперековими венами (vv. lumbales) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior), і зовнішнім хребтовим сплетенням (plexus venosus vertebralis externus) – система верхньої порожнистої вени (v. cava superior).
КРОВООБІГ ПЛОДА
(circulatio foetalis)
Кровоносна система плода має ряд наступних особливостей, що відрізняють її від кровоносної системи дорослої людини:
- артеріальна кров (sanguis arteriosus) поступає до плода по непарній пупковій вені від матері, ця вена після народження заростає, утворюючи круглу зв’язку печінки (lig. teres hepatis);
- кров в судинах, які забезпечують тканини киснем, є мішаною. Тільки у пупковій вені кров артеріальна;
- між пупковою і нижньою порожнистою венами функціонує анастомоз – венозна протока (ductus venosus) – протока Аранція, яка після народження заростає, утворюючи венозну зв’язку печінки (lig. venosum hepatis);
- кров із нижньої порожнистої вени поступає з правого передсердя в ліве через овальний отвір (foramen ovale), що розташований в міжпередсердній перегородці (septum interatriale);
- мале коло кровообігу (circulus sanguineus minor) не функціонує;
- між дугою аорти і легеневим стовбуром функціонує артеріальна протока (ductus arteriosus) – протока Ботала, через яку кров, що потрапила з правого шлуночка у легеневий стовбур, проходить у велике коло кровообігу (circulus sanguineus major);
- більш насичену киснем мішану кров одержують голова (caput), шия (collum; cervix), верхні кінцівки (membra superiora) і верхня частина тулуба (pars superior trunci).
Нижня частина тулуба і нижні кінцівки (pars inferior trunci et membra inferiora) кровопостачаються змішаною кров’ю із значним вмістом вуглекислоти та продуктів обміну клітин.
Від плода до плаценти кров поступає по парній пупковій артерії (a. umbilicalis).
Після народження, в зв’язку з появою дихання, починає функціонувати мале коло кровообігу (circulus sanguineus minor).
Пупкові судини плода заростають на 6–7-й день.
Протока Ботала заростає на 9–10-й день.
Овальний отвір в міжпередсердній перегородці заростає на 30-ту добу після народження.
Зміни кровообігу після народження
При народженні плоду зв’язок його з тілом матері порушується – пупковий канатик перв’язують і перерізають.
Внаслідок подразнення дихального центра вуглекислотою легені починають функціонувати, легеневі судини розширяються, тиск крові в лівій половині серця підвищується, пупкові артерії і вени запустівають, овальний отвір прикривається заслінкою, сполучення між передсердями припиняється.
Далі овальний отвір (foramen ovale) зовсім заростає, артеріальний протік (ductus arteriosus, Боталів протік) та венозний протік (ductus venosus, Аранціїв протік) перетворюються у фіброзні зв’язки без просвіту – артеріальну зв’язку (ligamentum arteriosum) і у венозну зв’язку (ligamentum venosum).
Пупкова вена (v. umbilicalis) відома у дорослого під назвою кругла зв’язка печінки (ligamentum teres hepatis), пупкові артеріїї (aa. umbilicales) як бічний фіброзний тяж – бічна міхурово-пупкова зв’язка (ligamenta vesicoumbilicalia lateralia).
В результаті всіх цих пертворень встановлюється кровообіг постнатального типу.
Внутрішні клубові артерії і вени.
Спільна клубова артерія
(arteria iliaca communis)
Спільна клубова артерія опускається в малий таз (pelvis minor) і на рівні крижово–клубового суглоба (art. sacroiliaca) розгалужується на:
- зовнішню клубову артерію (arteria iliaca externa);
- внутрішню клубову артерію (arteria iliaca interna).
Внутрішня клубова артерія
(a. iliaca interna)
Внутрішня клубова артерія (a. iliaca interna) біля верхнього краю великого сідничного отвору (margo superior foraminis ischiadici majoris) розділяється на:
- передній стовбур (truncus anterior);
- задній стовбур (truncus posterior).
Передній і задній стовбури (trunci anterior et posterior) кровопостачають:
- стінки і органи малого таза (parietes et organa pelvis minoris).
-
-
Гілки внутрішньої клубової артерії (rami arteriae iliacae internae) поділяються на:
- нутрощеві гілки (rr. viscerales);
- пристінкові гілки (rr. parietales).
До пристінкових гілок внутрішньої клубової артерії (rr. parietales arteriae iliacae internae) належать:
- клубово–поперекова артерія (a. iliolumbalis), яка кровопостачає:
- великий поперековий м’яз (m. psoas major);
- клубовий м’яз (m. iliacus);
- квадратний м’яз попереку (m. quadratus lumborum);
- клубову кістку (os ilium);
- бічні крижові артерії (aa. sacrales laterales) – верхня та нижня (superior et inferior), що кровопостачають:
- кістки та м’язи крижової ділянки (ossa et musculi regionis sacralis);
- оболони спинного мозку (matres spinales).
- верхня сіднична артерія (a. glutea superior), що виходить з таза (pelvis) через надгрушоподібний отвір (foramen suprapiriforme) і кровопостачає:
- сідничні м’язи (mm.glutei);
- кульшовий суглоб (art.coxae);
- нижня сіднична артерія (a. glutea inferior), що виходить з таза через підгрушоподібний отвір (foramen infrapiriforme) і кровопостачає, переважно:
- великий сідничний м’яз (m.gluteus maximus);
- шкіру сідничної ділянки (cutis regionis glutealis);
- затульна артерія (a. obturatoria), що виходить з таза через затульний канал (canalis obturatorius) на стегно (femur), де кровопостачає:
- затульні м’язи (mm. obturatorii interni et externi);
- кульшовий суглоб (art. coxae);
- присередні м’язи стегна (musculi mediales femoris): mm. adductores longus, brevis, magnus et minimus; m. pectineus, m.gracilis;
- шкіру зовнішніх статевих органів (cutis organorum genitalium externorum);
- головку стегнової кістки (caput femoris).
- пупкова артерія (a. umbilicalis), у дорослої людини заростає і функціонує тільки в початковій частині, де від неї відходять:
- верхні міхурові артерії (aa. vesicales superiores) до верхівки сечового міхура (apex vesicae urinariae);
- сечовідні гілки (rr. ureterici) до нижнього відділу сечоводів (ureteres).
До нутрощевих гілок внутрішньої клубової артерії (rr. visceralis arteriae iliacae internae) належать:
- артерія сім’явиносної протоки (a. ductus deferentis), у чоловіків кровопостачає:
- сім’явиносну протоку (ductus deferens);
- нижня міхурова артерія (a. vesicalis inferior), кровопостачає:
- сечовий міхур (vesica urinaria);
- пряму кишку (rectum);
- у чоловіків розгалужується на гілки до пухирчастої залози (rami glandulae vesiculosae) і передміхурової залози (rami prostatici);
- у жінок від неї відходять гілки до піхви (rami vaginales);
- середня прямокишкова артерія (a. rectalis media), кровопостачає:
- ампулу прямої кишки (ampulla recti);
- м’яз–підіймач відхідника (m. levator ani);
- у чоловіків розгалужується на гілки до пухирчастої залози (glandula vesiculosa) і передміхурової залози (prostata);
- у жінок від неї відходять гілки до піхви (vagina).
Середня прямокишкова артерія (a. rectalis media) анастомозує:
- з верхньою прямокишковою артерією (a.rectalis superior) від нижньої брижової артерії (a. mesenterica inferior);
- з нижньою прямокишковою артерією (a.rectalis inferior) із внутрішньої соромітної артерії (a. pudenda interna);
- маткова артерія (a. uterina) проходить між листками широкої маткової зв’язки (lig. latum uteri) від шийки матки (cervix uteri) до дна матки (fundus uteri); від неї відходить:
- піхвова артерія (a. vaginalis), яка розгалужується на:
- трубну гілку (r. tubarius);
- яєчникову гілку (r. ovaricus), анастомозуючи з яєчниковою артерією (a. ovarica) від черевної частини аорти (pars abdominalis aortae);
- внутрішня соромітна артерія (a. pudenda interna), що виходить iз тазової порожнини (cavitas pelvis) через підгрушоподібний отвір (foramen infrapiriforme), а потім через малий сідничний отвір (foramen ischiadicum minus) і знову заходить в порожнину малого таза (cavitas pelvis minoris) – сідничо–відхідникову ямку (fossa ischioanalis).
У цій ямці (fossa ischioanalis) від внутрішньої соромітної артерії (a. pudenda interna) відходять:
- нижня прямокишкова артерія (a. rectalis inferior) і розгалужується на:
- промежинну артерію (a. perinealis) до м’язів промежини (musculi perinei);
- гілки до зовнішніх статевих органів (rami organa genitalia externa).
Зовнішня клубова артерія
(arteria iliaca externa)
Зовнішня клубова артерія є продовженням спільної клубової артерії (a. iliaca communis), через судинну затоку (lacuna vasorum) виходить на стегно (femur), де вже називається стегновою артерією (a. femoralis).
Від зовнішньої клубової артерії відходять:
- нижня надчеревна артерія (a. epigastrica inferior), вона заходить у піхву прямого м’яза живота (vagina musculi recti abdominis), кровопостачає м’язи живота (mm.abdominis) і розгалужується на:
- лобкову гілку (r. pubicus), від якої відходить затульна гілка (r. obturatorius) або може бути додаткова затульна артерія (a. obturatoria accessoria);
- артерію підвішувального м’яза яєчка (a. cremasterica) у чоловіків;
- артерію круглої зв’язки матки (a. ligamenti teretis uteri) у жінок.
Нижня надчеревна артерія (a. epigastrica inferior) анастомозує з гілками затульної артерії (rami arteriae obturatoriae) через затульну гілку (r. obturatorius);
- глибока огинальна артерія клубової кістки (a. circumflexa ilium profunda) йде до верхньої передньої клубової ості (spina iliaca anterior superior) від неї відходять гілки (rami) до:
- м’язів живота (mm. abdominis);
- м’язів таза (mm. pelvis).
Глибока огинальна артерія клубової кістки (a. circumflexa ilium profunda) анастомозує з гілками клубово–поперекової артерії (rami arteriae iliolumbalis).
Спільна клубова вена
(v. iliaca communis)
Спільна клубова вена утворюється на рівні крижово-клубового суглоба (art. sacroiliaca) при злитті:
- внутрішньої клубової вени (v. iliaca interna);
- зовнішньої клубової вени (v. iliaca externa).
Внутрішня клубова вена
(v. iliaca interna)
Внутрішня клубова вена має:
- пристінкові притоки;
- нутрощеві притоки, відповідно до розгалуження однойменних артерій.
Пристінковими притоками внутрішньої клубової вени є такі:
- верхні сідничні вени (vv. gluteae superiores);
- нижні сідничні вени (vv. gluteae inferiores);
- затульні вени (vv. obturatoriae);
- бічні крижові вени (vv. sacrales laterales);
- клубово–поперекова вена (v. iliolumbalis), що часто впадає у спільну клубову вену (vena iliaca communis);
- середня крижова вена (v. sacralis mediana), що часто впадає у ліву спільну клубову вену (vena iliaca communis sinistra).
Нутрощеві притоки внутрішньої клубової вени формуються із таких венозних сплетень:
- крижового венозного сплетення (plexus venosus sacralis);
- передміхуровозалозового венозного сплетення (plexus venosus prostaticus), в якевходять:
- глибока спинкова вена статевого члена (v. dorsalis profunda penis);
- глибокі вени статевого члена (vv. profundae penis);
- задні калиткові вени (vv. scrotales posteriores);
- міхурового венозного сплетення (plexus venosus vesicalis), в яке входять:
- міхурові вени (vv. vesicales);
- прямокишкового венозного сплетення (plexus venosus rectalis), в яке входять:
- верхні прямокишкові вени (vv. rectales superiores), які впадають в нижню брижову вену (v. mesenterica inferior);
- середні прямокишкові вени (vv. rectales mediae), які впадають у внутрішню клубову вену (v. iliaca interna);
- нижні прямокишкові вени (vv. rectales inferiores), які впадають у внутрішню соромітну вену (v. pudenda interna);
- маткове венозне сплетення (plexus venosus uterinus), в яке входять:
- маткові вени (vv. uterinae);
- піхвове венозне сплетення (plexus venosus vaginalis), в яке входять:
- маткові вени (vv. uterinae).
Лімфатичні судини і вузли тазу і черевної порожнини.
Лімфатичні судини і вузли таза
(vasa lymphatica et nodi lymphoidei pelvis)
У ділянці таза (pelvis) виділяють лімфатичні тазові вузли (nodi lymphoidei pelvis), які поділяють на:
- нутрощеві лімфатичні вузли (nodi lymphoidei viscerales);
- пристінкові лімфатичні вузли (nodi lymphoidei parietales).
Нутрощеві лімфатичні вузли (nodi lymphoidei viscerales) розташовуються біля органів таза (pelvis), до них належать:
- приміхурові вузли (nodi paravesicales), а саме:
- передміхурові вузли (nodi prevesicales);
- заміхурові вузли (nodi retrovesicales);
- бічні міхурові вузли (nodi vesicales laterales);
- приматкові вузли (nodi parauterini);
- припіхвові вузли (nodi paravaginales);
- припрямокишкові вузли (nodi pararectales), або відхідниково–прямокишкові вузли (nodi anorеctales).
Виносні судини з цих вузлів прямують:
- в клубові вузли (nodi iliaci), переважно до загальних клубових вузлів (nodi iliaci communes);
- до зааортальних вузлів (nodi retroaortici; nodi postaortici).
Від яєчників (ovaria) лімфа відтікає в поперекові вузли (nodi lumbales).
Пристінкові лімфатичні вузли (nodi lymphoidei parietales) розташовуються за ходом великих кровоносних судин і мають однойменну назву:
- зовнішні клубові вузли (nodi iliaci externi), до яких належать затульні вузли (nodi obturatorii);
- внутрішні клубові вузли (nodi iliaci interni), до яких належать сідничні вузли (nodi gluteales) та крижові вузли (nodi sacrales);
- загальні клубові вузли (nodi iliaci communes).Виносні судини від цих вузлів прямують спочатку в загальні клубові вузли (nodi iliaci communes), потім в зааортальні вузли (nodi retroaortici; nodi postaortici), а від них – в поперекові лімфатичні вузли (nodi lymphoidei lumbales).
Лімфатичні судини і вузли живота
(vasa lymphatica et nodi lymphoidei abdominis)
У черевній порожнині (cavitas abdominis), як і в тазовій порожнині (cavitas pelvis), розрізняють:
- пристінкові лімфатичні вузли (nodi lymphoidei parietales);
- нутрощеві лімфатичні вузли (nodi lymphoidei viscerales).
Нутрощеві лімфатичні вузли живота (nodi lymphoidei viscerales abdominis) налічується декілька сотень. Вони розташовуються вздовж великих судин, що відходять від черевної частини аорти (pars abdominalis aortae).
Вони збирають лімфу від усіх внутрішніх органів черевної порожнини (cavitas abdominis)
Це такі вузли:
- черевні вузли (nodi coeliaci);
- праві/ліві шлункові вузли (nodi gastrici dextri/sinistri):
- праві/ліві шлунково–чепцеві вузли (nodi gastroomentales dextri/sinistri);
- воротарні вузли (nodi pylorici);
- верхні і нижні підшлунковозалозові вузли (nodi pancreatici superiores et inferiores);
- селезінкові вузли (nodi splenici);
- верхні і нижні підшлунково–дванадцятипалокишкові вузли (nodi pancreaticoduodenales superiores et inferiores),
- печінкові вузли (nodi hepatici);
- верхні брижові вузли (nodi mesenterici superiores);
- нижні брижові вузли (nodi mesenterici inferiores).
Судини, що виносять лімфу з цих вузлів, прямують до поперекових вузлів (nodi lumbales).
Виносні судини останніх формують поперекові стовбури (trunci lumbales), які, зливаючись, утворюють грудну протоку (ductus thoracicus).
Витоками грудної протоки є великі лімфатичні стовбури: поперекові (truncus lumbalis dexter/sinister), які збирають лімфу від нижньої кінцівки, органів черевної порожнини і стінок живота;
кишкові (trunci intestinales), до яких надходить лімфа з тонкої кишки;
Пристінкові лімфатичні вузли живота (nodi lymphoidei parietales abdominis) розміщені навколо аорти (aorta) та нижньої порожнистої вени (v. cava inferior), до них належать:
- ліві поперекові вузли (nodi lumbales sinistri):
- бічні аортальні вузли (nodi aortici laterales);
- передаортальні вузли (nodi preaortici);
- зааортальні вузли (nodi retroaortici);
- проміжні поперекові вузли (nodi lumbales intermedii);
- праві поперекові вузли (nodi lumbales dextri), до яких належать:
- бічні порожнисті вузли (nodi cavales laterales);
- передпорожнисті вузли (nodi precavales);
- запорожнисті вузли (nodi retrocavales);
- нижні діафрагмові вузли (nodi phrenici inferiores);
- нижні надчеревні вузли (nodi epigastrici inferiores).
Лімфатичні судини верхньої половини стінки живота прямують вверх і вбік до пахвових лімфатичних вузлів (nodi lymphoidei axillares).
Лімфатичні судини нижньої половини стінки живота йдуть до пахвинних лімфатичних вузлів (nodi lymphoidei inguinales).
Поперекова частина симпатичного стовбура і черевний відділ блукаючого нерва. Вегетативні сплетення черевної порожнини.
Поперекові вузли симпатичного стовбура (ganglia lumbalia trunci sympatici) представлені:
- 4–5 вузлами симпатичного стовбура (truncus sympathicus);
- міжвузловими гілками (rr. interganglionares).
Ці вузли розташовані на передньобічній поверхні тіл поперекових хребців (facies anterolateralis corporum vertebrarum lumbalium), присередньо від великого поперекового м’яза (m. psoas major).
Поперекові вузли правого i лівого симпатичних стовбурів (ganglia lumbalia truncorum sympathicorum dextri et sinistri) з’єднуються між собою сполучними гілками (rr. communicantes).
До першого i другого (іноді третього) поперекових вузлів (ganglia lumbalia) підходять сполучні білі гілки (rr. communicantes albi).
Від кожного з поперекових вузлів (ganglia lumbalia) симпатичного стовбура (truncus sympathicus) до поперекових спинномозкових нервів (nervi spinales lumbales) відходять:
- сполучна cipа гілка (r. communicans griseus);
- поперекові нутрощеві нерви (nn. splanchnici lumbales).
Ці нерви йдуть до черевного сплетення (plexus coeliacus) i мають як передвузлові нервові волокна (neurofibrae preganglionicae), так i завузлові нервові волокна (neurofibrae postganglionicae).
Черевне аортальне сплетення (plexus aorticus abdominalis) сформоване за ходом черевної частини аорти і її нутряних гілок. Найбільшим сплетенням, утвореним від черевного аортального, є черевне сплетення (plexus ccliacus) біля основи черевного стовбура, яке охоплює великі правий і лівий черевні вузли (gangl. celiacus dexter/sinister).
У формуванні черевного сплетення крім черевного аортального беруть участь гілки великого, малого та поперекових нутряних нервів, заднього блукаючого стовбура, діа-фрагмальних нервів. Донизу та вперед черепне сплетення безпосередньо переходить у верхнє брижове; розходячись по гілках черевного стовбура, утворює печінкове, шлункове, селезінкове сплетення, віддає гілки до діафрагми, підшлункової залози, дванадцятипалої кишки й нирок.
Верхнє брижове сплетення (plexus mesentericus superior) розташоване за ходом верхньої брижової артерії іі біля місця відходження її від аорти має один або два верхніх брнжовнх вузли. Це сплетення, поширюючись судинними гілками, формує кишкове сплетення (plexus entericus), а виходячи за межі кореня брижі, бере участь в утворенні міжбрижового та нижнього брижового сплетень (plexus mesentericus inferior). За рахунок нижнього брижового виникає верхнє прямокишкове сплетення (plexus rectalis superior).
Печінкове сплетення (plexus hepaticus) є безпосереднім продовженням черевного; розташоване за ходом утворів, які проникли у ворота й виходять з воріт печінки. Від нього йдуть гілки до діафрагми, де біля початку нижньої правої діафрагмаль-ної артерії міститься невеликий вузол (рідше два). Печінкове сплетення має зв'язок з підшлунковозалозовим сплетенням (plexus pancreaticus) і верхнім бри-жовим (plexus mesentericus superior).
Шлункове сплетення (plexus gastri-cus) — розташоване за ходом шлункових судин. Розгалужується у ділянці малої кривини шлунка; має зв'язок з печінковим, підшлунковозалозовим і верхнім бри-жовим сплетеннями.
Селезінкове сплетення (plexus lienalis) є безпосереднім продовженням черевного, розташоване за ходом селезінкових судин, має зв'язок з шлунковим і підшлунковозалозовим сплетеннями.
До дрібніших сплетень, утворених черевним аортальним, належать такі нутряні сплетення: надниркове (plexus suprare-nalis), ниркове (plexus renalis), сечовідне (plexus uretcricus), яєчкове (яєчникове) (plexus testicularis/ ovaricus), підшлун-ковозалозове (згадувалося вище). Донизу черевне аортальне сплетення безпосередньо переходить у верхнє підчеревне.
Парасимпатична частина блукаючого нерва (pars parasympathica nervi vagi) складається із заднього ядра блукаючого нерва (nucleus posterior nervi vagi) i численних внутрішньостінкових (інтрамуральних) вузлів, що є складовими біляорганних i внутрішньоорганних сплетень.
Ці вузли входять до складу серцевого, стравохідного, легеневого, шлункового, кишкового, передшлункового та інших нутрощевих автономних сплетень (вегетативних сплетень – plexus autonomici), які іннервують гладку м’язову тканину (textus muscularis glaber), серцеву м’язову тканину (textus muscularis cardiacus) та залози внутрішніх органів шиї, грудей i живота.
Від черевної частини блукаючого нерва (pars abdominalis nervi vagi) відходять передній блукаючиий стовбур (truncus vagalis anterior) та задній блукаючий стовбур (truncus vagalis posterior).
Ці стовбури, вийшовши, відповідно, на передню і задню стінки шлунка, утворюють разом із завузловими симпатичними волокнами, відповідно, переднє і заднє шлункові сплетення (plexus gastrici anterior et posterior).
Від цих сплетень відходять гілки до:
- шлунка (gaster);
- печінки (hepar);
- селезінки (splen);
- підшлункової залози (pancreas);
- нирок (renes);
- тонкої кишки (intestinum tenue);
- товстої кишки (intestinum crassum) аж до входу в малий таз (верхній відділ низхідної ободової кишки).
Отже, гілки переднього блукаючого стовбура (rami trunci vagalis anterioris) іннервують:
- шлунково–кишкову трубку до низхідної ободової кишки (colon descendens), а
- гілки заднього стовбура (rami trunci vagalis posterioris) заходять в черевне сплетення (plexus coeliacus) і разом з його волокнами іннервують:
- органи черевної порожнини (organa cavitatis abdominis).
По парасимпатичних нервових волокнах, що переключаються на другі нейрони в інтрамуральних вузлах, передається команда на посилення перистальтики, розслаблення м’язів–стискачів і виділення секрету залозами.
По чутливих нервових волокнах передається чутлива інформація від органів черевної порожнини до рівня входу в малий таз.
Судини шлунка і кишки іннервуються тільки симпатичними нервовими волокнами.
До черевної частини нутрощевих сплетень та нутрощевих вузлів (pars abdominalis plexuum visceralium et gangliorum visceralium) належать такі сплетення та вузли:
1. Черевне аортальне сплетення (plexus aorticus abdominalis), яке розміщене на передній та бічних стінках черевної частини аорти і утворене гілками (завузловими волокнами) від верхніх поперекових вузлів симпатичного стовбура (ganglia lumbalia superiora trunci sympathici).
Волокна черевного аортального сплетення (fibrae plexus aortici abdominalis) йдуть по артеріальних гілках черевної частини аорти (pars abdominis aortae), формуючи з гілками блукаючого нерва (nervus vagus) і нутрощевих нервів (nn. splanchnici) інші сплетення черевної порожнини (cavitas abdominis).
2. Діфрагмові вузли (ganglia phrenica), які розміщені навколо нижньої діафрагмової артерії (a. phrenica inferior) і беруть участь в утворенні сплетення.
3. Черевне сплетення (plexus coeliacus), яке ще називають сонячним сплетенням (plexus solaris), розміщене навколо черевного стовбура (truncus coeliacus) і утворене гілками:
- черевного аортального сплетення (plexus aorticus abdominalis);
- блукаючого нерва (n. vagus);
- великого нутрощевого нерва (n. splanchnicus major);
- малого нутрощевого нерва (n. splanchnicus minor);
- правого діафрагмового нерва (n. phrenicus dexter).
Парасимпатичні передвузлові волокна блукаючого нерва (n.vagus) та чутливі волокна діафрагмового нерва (nervus phrenicus) проходять через черевне сплетення (plexus coeliacus) не перериваючись.
У вузлах черевного сплетення (plexus coeliacus) містяться тіла других нейронів симпатичної частини (pars sympathica), на які переключається частина симпатичних передвузлових нервових волокон (neurofibrae preganglionicae).
Черевне сплетення (plexus coeliacus) містить переважно два черевні вузли (ganglia coeliaca), які розташовані з боків від черевного стовбура (truncus coeliacus).
Від черевних вузлів (ganglia coeliaca) відходять симпатичні завузлові нервові волокна (neurofibrae postganglionicae sympathicae), до яких приєднуються парасимпатичні передвузлові нервові волокна (neurofibrae preganglionicae parasympathicae) блукаючого нерва, що беруть участь в утворенні судинних і органних сплетень.
До черевного сплетення (plexus coeliacus) належать такі сплетення:
- печінкове сплетення (plexus hepaticus), яке продовжується від черевного сплетення (plexus coeliacus) до воріт печінки (porta hepatis) і оточує печінкові артерії (aa. hepaticae). В його утворенні беруть участь нервові волокна черевного сплетення (neurofibrae plexus coeliaci) та передвузлові волокна переднього блукаючого стовбура (truncus vagalis anterior);
- селезінкове сплетення (plexus splenicus; plexus lienalis), яке оточує селезінкову артерію (a. splenica; a. lienalis) і продовжується від черевного сплетення (plexus coeliacus);
- шлункове сплетення (plexus gastricus), що оточує ліву шлункову артерію (a. gastrica sinistra) і продовжується від черевного сплетення (plexus coeliacus). В утворенні цього сплетення беруть участь і гілки переднього блукаючого стовбура (rami trunci vagalis anterioris);
- підшлунковозалозове сплетення (plexus pancreaticus), що обплітає стовбури підшлункових артерій (truncus arteriarum pancreaticarum);
- надниркове сплетення (plexus suprarenalis), що розташовується навколо надниркових артерій (aa. suprarenales) і в свому складі має симпатичні вузлові нервові волокна (neurofibrae postganglionicae sympathicae), які доходять до мозкової речовини надниркових залоз (medulla glandularum suprarenalium);
- аортально–ниркові вузли (ganglia aorticorenalia) – симпатичні, розміщені біля місця відходження від аорти (aorta) ниркової артерії (a. renalis).
Від цього вузла відходять симпатичні завузлові нервові волокна (neurofibrae postganglionicae sympathicae) та приєднуються до них парасимпатичні передвузлові нервові волокна (neurofibrae preganglionicae parasympathicae) блукаючого нерва, які беруть участь в утворенні судинних і органних сплетень;
- верхнє брижове сплетення (plexus mesentericus superior), розміщене навколо верхньої брижової артерії (a. mesenterica superior) та її гілок. Біля місця відходження від аорти (aorta) верхньої брижової артерії (a. mesenterica superior) розташований симпатичний верхній брижовий вузол (ganglion mesentericum superius);
- нижнє брижове сплетення (plexus mesentericus inferior) розміщене навколо нижньої брижової артерії (a. mesenterica inferior) та її гілок.
Біля місця відходження від аорти (aorta) нижньої брижової артерії (a. mesenterica inferior) розташований симпатичний нижній брижовий вузол (ganglion mesentericum inferius).
Гілки цього сплетення обплітають верхню прямокишкову артерію (arteria rectalis superior) аж до прямої кишки (rectum);
- міжбрижове сплетення (plexus intermesentericus), що є частиною черевного аортального сплетення (pars plexus aortici abdominalis) і розташоване між початками верхньої брижової артерії та нижньої брижової артерії (a. mesenterica superior et a. mesenterica inferior);
- кишкове сплетення (plexus entericus), яке міститься у стінці тонкої кишки (paries intestini tenuis) і утворене нервовими волокнами брижових сплетень (plexus mesenterici). Це сплетення має такі власні сплетення, що розташовані у стінці тонкої кишки (intestinum tenue):
- підсерозне сплетення (plexus subserosus), що міститься під серозною оболонкою тонкої кишки (tunica serosa intestini tenuis);
- м’язово–кишкове сплетення (plexus myentericus) або сплетення Ауербаха (plexus Auerbachi), розміщене між двома шарами м’язової оболонки тонкої кишки (tunica muscularis intestini tenuis) і регулює перистальтику кишки.
- підслизове сплетення (plexus submucosus), або сплетення Мейсснера (plexus Meissneri), що міститься під слизовою оболонкою тонкої кишки (tunica mucosa intestini tenuis), іннервує м’язову пластинку слизової оболонки (lamina muscularis tunicae mucosae) та кишкові залози слизової оболонки тонкої кишки (glandulae intestinales tunicae mucosae intestini tenuis);
- верхнє прямокишкове сплетення (plexus rectalis superior), що утворене нервовими гілками нижнього брижового сплетення (plexus mesentericus superior) і охоплює верхню частину прямої кишки (rectum);
- ниркове сплетення (plexus renalis), яке охоплює ниркову артерію (a. renalis) і містить ниркові вузли (ganglia renalia);
- сечовідне сплетення (plexus uretericus), яке оточує сечоводи (ureteres) і утворене нервовими волокнами черевного аортального сплетення та ниркового сплетення (plexus abdominalis et plexus renalis) і гілками аортально–ниркових вузлів (ganglia aorticorenalia);
- яєчникове сплетення (plexus ovaricus), яке оточує яєчникові артерії (aa. ovaricae) і утворене нервовими волокнами черевного аортального сплетення (plexus aorticus abdominis) та ниркового сплетення (plexus renalis);
- яєчкове сплетення (plexus testicularis), яке оточує яєчкову артерію (a. testicularis) і утворене нервовими волокнами черевного аортального сплетення та ниркового сплетення (plexus aorticus abdominis et plexus renalis);
- клубове сплетення (plexus iliacus), що оточує праву та ліву клубові артерії (aa. iliaca interna dextra et sinistra) і є продовженням міжбрижового сплетення (plexus intermesentericus) на клубовій артерії (aa. iliacаe);
- стегнові сплетення (plexus femoralеs), що розташовані навколо початку стегнових артерій (aa. femorales) і є продовженням клубового сплетення (plexus iliacus).
Тазова частина симпатичного стовбура. Тазовий відділ парасимпатичної нервової системи. Вегетативні сплетення органів таза. Практичні завдання з анатомії судин і нервів тулуба.
Поперекові вузли симпатичного стовбура (ganglia lumbalia trunci sympatici) представлені:
- 4–5 вузлами симпатичного стовбура (truncus sympathicus);
- міжвузловими гілками (rr. interganglionares).
Ці вузли розташовані на передньобічній поверхні тіл поперекових хребців (facies anterolateralis corporum vertebrarum lumbalium), присередньо від великого поперекового м’яза (m. psoas major).
Поперекові вузли правого i лівого симпатичних стовбурів (ganglia lumbalia truncorum sympathicorum dextri et sinistri) з’єднуються між собою сполучними гілками (rr. communicantes).
До першого i другого (іноді третього) поперекових вузлів (ganglia lumbalia) підходять сполучні білі гілки (rr. communicantes albi).
Від кожного з поперекових вузлів (ganglia lumbalia) симпатичного стовбура (truncus sympathicus) до поперекових спинномозкових нервів (nervi spinales lumbales) відходять:
- сполучна cipа гілка (r. communicans griseus);
- поперекові нутрощеві нерви (nn. splanchnici lumbales).
Ці нерви йдуть до черевного сплетення (plexus coeliacus) i мають як передвузлові нервові волокна (neurofibrae preganglionicae), так i завузлові нервові волокна (neurofibrae postganglionicae).
Крижові вузли симпатичного стовбура (ganglia sacralia trunci sympathici) утворені трьома вузлами, які лежать на тазовій поверхні крижової кістки (facies pelvica ossis sacri), присередньо від передніх крижових отворів (foramina sacralia anteriora).
Внизу правий i лівий симпатичні стовбури (trunci sympathici dexter et sinister) наближаються i закінчуються в непарному вузлі (ganglion impar) – куприковому симпатичному вузлі.
Праві та ліві крижові вузли (ganglia sacralia dextra et sinistra) з’єднуються між собою поперечними гілками (rr. transversi). Від них відходять:
- сполучні cipi гілки (rr. communicantes grisei) до крижових спинномозкових нервів (nn.spinales);
- крижові нутрощеві нерви (nn.splanchnici sacrales), які йдуть до:
- верхнього підчеревного сплетення (plexus hypogastricus superior);
- нижнього підчеревного сплетення (plexus hypogastricus inferior).
Верхнє підчеревне сплетення (plexus hypogastricus superior) розташоване на передній поверхні хребтового стовпа (LIV — V, SI) у проміжку між загальними клубовими артеріями. На рівні другого крижового хребця сплетення ділиться на дві гілки (п. hypogastricus dexter / sinister) і переходить у парне праве та ліве нижнє підчеревне сплетення (plexus hypogastricus inferior, s. plexus pelvicus) на задньо-бічних стінках малого таза. За рахунок нижнього підчеревного сплетення формуються такі нутряні сплетення: присередні прямокишкові (plexus rectales medii), нижні прямокишкові (plexus rectales inferior), передміхурової залози (plexus prostaticus), сім'явиносне (plexus defe-rentiales), матково-піхвове (plexus uterovaginal) і печеристі нерви клітора (статевого члена) (пп. cavernosi clitoridis / penis).
До тазової частини центрального відділу парасимпатичної частини (pars pelvica divisionis centralis partis parasympathicae) належать крижові парасимпатичні ядра (nuclei parasympathici sacrales), які залягають в сірій речовині II–IV крижових сегментів спинного мозку (substantia grisea segmentorum sacralium secundi – quarti medullae spinalis) між передніми рогами та задніми рогами (cornua anteriora et cornua posteriora), – бічно–присередні ядра (nuclei intermediolaterales).
До тазової частини периферійного відділу парасимпатичної частини (pars pelvica divisionis periphericae partis parasympathicae) належать тазові вузли (ganglia pelvica), де розташовані тіла других нейронів. До них підходить парасимпатичний корінець; тазові нутрощеві нерви (radix parasympathica; nn. splanchnici pelvici) – передвузлові парасимпатичні волокна, а відходять від вузлів завузлові волокна (аксони других нейронів).
Аксони клітин крижових парасимпатичних ядер (nuclei parasympathici sacrales) виходять з спинного мозку (medulla spinalis) в складі передніх корінців (radices anteriores), а потім в складі передніх гілок крижових спинномозкових нервів (rami anteriores nervorum spinalium) та після виходу їх через передні крижові отвори (foramina sacralia anteriora) утворюють парасимпатичний корінець; тазові нутрощеві нерви (radix parasympathica; nn. splanchnici pelvici), що входять до складу соромітного нерва (n. pudendus).
Парасимпатичний корінець; тазові нутрощеві нерви (radix parasympathica; nn. splanchnici pelvici) підходять до нижнього брижового сплетення (plexus mesentericus inferior) - нижнього підчеревного сплетення, i в складі його гілок досягають зовнішнix i внутрішніх статевих органів, органів сечової системи i відділів товстої кишки, що розташовані в порожнині малого таза.
У товщі стінок органів або біля них розташовуються органні сплетення, які мають парасимпатичні тазові вузли (ganglia pelvica), на нейронах яких закінчуються передвузлові нервові волокна тазових нутрощевих нервів (neurufibrae preganglionicae nervorum splanchnicorum pelvicorum).
Відростки нейронів тазових вузлів (ganglia pelvica) – парасимпатичні завузлові нервові волокна (neurofibrae postganglionicae), йдуть в органи та іннервують їх гладкі м’язи та залози.
Тазові нутряні нерви посилюють перистальтику кишок, розслаблюють внутрішній м'яз — стискач відхідника і т. ін.
Центри, які об'єднують і регулюють функції симпатичної і парасимпатичної частин автономної нервової системи, розташовані в мозочку, ядрах гіпоталамуса та в смугастому тілі (див. мал. 272).
Вищі центри, що координують діяльність усієї нервової системи, містяться в корі великого мозку.
До тазової частини нутрощевих сплетень та нутрощевих вузлів (pars pelvica plexuum visceralium et gangliorum visceralium) належать:
1. Верхнє підчеревне сплетення; передкрижовий нерв (plexus hypogastricus superior; n. presacralis) непарне і розташоване під роздвоєнням аорти (bifurcatio aortae) на передній поверхні тіла V поперекового хребця та миса (facies anterior corporis vertebrae lumbalis quintae [V] et promontorii).
Верхнє підчеревне сплетення (plexus hypogastricus superior) утворене:
- гілками черевного аортального сплетення (rami plexus aortici abdominalis);
- поперековими нутрощевими нервами (nn. splanchnici lumbales) від нижніх поперекових вузлів симпатичного стовбура (ganglia lumbalia inferiora trunci sympathici);
- крижовими нутрощевими нервами (nn. splanchnici sacrales) від першого крижового вузла симпатичного стовбура (ganglion sacrale primum trunci sympathici).
Від верхнього підчеревного сплетення (plexus hypogastricus superior) відходять правий та лівий підчеревні нерви (nn. hypogastrici dexter et sinister), які переходять до нижнього підчеревного сплетення (plexus hypogastricus inferior);
2. Нижнє підчеревне сплетення; тазове сплетення (plexus hypogastricus inferior; plexus pelvicus) – парне і розміщене спереду і з обох боків від прямої кишки (rectum) на поверхні м’яза–підіймача відхідника (m. levator ani).
Нижнє підчеревне сплетення (plexus hypogastricus inferior) утворене симпатичними нервовими волокнами підчеревних нервів верхнього підчеревного сплетення (nn. hypogastrici plexus hypogastrici superioris) і парасимпатичними волокнами тазових нутрощевих нервів (nn. viscerales pelvici) – парасимпатичний корінць (radix parasympathica).
Нижнє підчеревне сплетення (plexus hypogastricus inferior) має такі сплетення:
- середнє прямокишкове сплетення (plexus rectalis medius), яке розміщене на стінці середньої частини прямої кишки (rectum) і утворене гілками верхнього прямокишкового сплетення (plexus rectalis superior);
- нижнє прямокишкове сплетення (plexus rectalis inferior) розташоване на стінці нижньої частини прямої кишки (rectum) та відхідникового каналу (canalis analis) і утворене гілками:
- нижнього підчеревного сплетення (plexus hypogastricus inferior);
- верхнього прямокишкового сплетення (plexus rectalis superior);
- середнього прямокишкового сплетення (plexus rectalis medius);
- нижніх прямокишкових нервів (nervi rectales inferiores).
Від нижнього прямокишкового сплетення (plexus rectalis inferior) відходять верхні відхідникові нерви (nn. anales superiores).
3. Матково–піхвове сплетення (plexus uterovaginalis), розташоване з боків матки та піхви (uterus et vagina) і утворене гілками нижнього підчеревного сплетення (rami plexus hypogastrici inferioris) та міхурового сплетення (plexus vesicalis).
Від матково–піхвового сплетення (plexus uterovaginalis) відходять піхвові нерви та гілки (nervi et rami vaginales) до:
- матки (uterus);
- маткових труб (tubae uterinae);
- яєчників (ovaria).
4. Передміхуровозалозове сплетення (plexus prostaticus), розташоване на бічних, задній та нижній поверхнях передміхурової залози (prostata) і утворене гілками:
- нижнього підчеревного сплетення (plexus hypogastricus inferior);
- міхурового сплетення (plexus vesicalis).
5. Сплетення сім’явиносної протоки (plexus ductus deferentialis) – парне, оточує сім’явиносну протоку (ductus deferens) і утворене гілками нижнього підчеревного сплетeння (plexus hypogastricus inferior) та міхурового сплетення (plexus vesicalis). Віддає гілки до пухирчастої залози (glandula vesiculosa).
6. Міхурове сплетення (plexus vesicalis), розміщене на бічних стінках сечового міхура (vesica urinaria) і утворене парасимпатичними гілками тазових нутрощевих нервів (rami parasympathici nervorum splanchnicorum pelvicorum).
7. Печеристі нерви клітора (nn. cavernosi clitoridis), що утворені гілками нижнього підчеревного сплетення (plexus hypogastricus inferior) і досягають клітора (clitoris), пройшовши через сечо–статеву діафрагму (diaphragma urogenitale);
8. Печеристі нерви статевого члена (nn. cavernosi penis) починаються від передміхуровозалозового сплетення (plexus prostaticus) і йдуть до статевого члена (penis). На спинці статевого члена (dorsum penis) вони з’єднуються з дорсальним нервом статевого члена (n. dorsalis penis) та ідуть до печеристих тіл статевого члена (corpora cavernosa penis).
Матеріали підготував доцент Боймиструк І.І.