Проміжний

Проміжний мозок. Третій шлуночок. Кінцевий мозок. Борозни і закрутки. Ядра аналізаторів кори.

Провідні шляхи головного і спинного мозку, їх класифікація. Асоціаційні, комісуральні та проекційні шляхи.

Оболонки головного мозку. Венозні синуси твердої мозкової оболонки. Шляхи циркуляції спинномозкової рідини. Кровоносні судини головного мозку.

Заняття 9.

 

Топографія ядер черепних нервів у ромбоподібній ямці. Середній мозок. Покрівля середнього мозку. Ніжки і водопровід мозку.

Проекція ядер черепних нервів на

ромбоподібну ямку

На ромбоподібну ямку проектуються ядра – пар черепних нервів, які розташовані в товщі моста та довгастого мозку.

Рухові ядра черепних нервів проектуються на ромбоподібну ямку в присередніх її частинах.

Чутливі ядра проектуються на ромбоподібну ямку в бічних її частинах.

Парасимпатичні автономні ядра проектуються на ромбоподібну ямку між руховими та чутливими ядрами, ближче до рухових ядер.

На поверхню ромбоподібної ямки проектуються ядра таких черепних нервів зверху вниз:

Трійчастий нерв,

мішаний нерв

Він має:

- рухове ядро трійчастого нерва, яке є руховим і розміщене в дорсальній частині моста присередньо від чутливих ядер;

- головне мостове ядро трійчастого нерва, яке є чутливим і розміщене в дорсолатеральній частині верхнього відділу моста;

- середньомозкове ядро трійчастого нерва, що є чутливим і розміщене в покриві середнього мозку поруч з водопроводом середнього мозку;

- спинномозкове ядро трійчастого нерва, що є чутливим і залягає вздовж довгастого мозку та заходить у верхні – сегменти спинного мозку.

Усі чутливі ядра трійчастого нерва мають спільну ділянку проекції у блакитному голубому місці ромбоподібної ямки.

Відвідний нерв,

руховий нерв

Він має єдине рухове ядро:

- ядро відвідного нерва , що проектується на лицевий горбок.

Лицевий нерв,

мішаний нерв

Він має єдине рухове ядро:

- ядро лицевого нерва , що розміщене латеральніше глибше лицевого горбка.

У складі лицевого нерва знаходиться проміжний нерв, або Врісбергів нерв ХІІІ пара.

Проміжний нерв має:

- ядро одинокого шляху , що є чутливосмаковим ядром і розміщене збоку від межової борозни, воно видовжене від середини ромбоподібної ямки аж до пірамід довгастого мозку. Це ядро є спільним для , ,пар черепних нервів;

- верхнє слиновидільне ядро , яке є парасимпатичним автономним ядром і розміщене в дорсальній частині моста нижче та присередньо від ядра лицевого нерва.

- сльозове ядро, яке є парасимпатичним автономним ядром і розташоване дещо нижче верхнього слиновидільного ядра.

Присінково–завитковий нерв,

чутливий нерв

Він складається з двох частин:

- завиткового нерва, або завиткової частини;

- присінкового нерва, або присінкової частини.

Завитковий нерв має:

- переднє завиткове ядро ;

- заднє завиткове ядро .

Ці ядра є чутливими та проектуються на поверхню бічних закутків ромбоподібної ямки збоку від присінкового поля.

Присінковий нерв має:

- присереднє присінкове ядро , або ядро Швальбе;

- бічне присінкове ядро , абоядро Дейтерса;

- верхнє присінкове ядро , або ядро Бехтерєва;

- нижнє присінкове ядро , або ядро Роллера.

Ці ядра є чутливими і проектуються на поверхню присінкового поля ромбоподібної ямки присередньо від завиткових ядер.

Язико–глотковий нерв,

мішаний нерв

Він має:

- подвійне ядро, яке є руховим ядром і проектується на рівні нижньої ямочки ромбоподібної ямки. Це ядро є спільним для ,тапар черепних нервів.

- ядро одинокого шляху , яке є чутливосмаковим ядром і проектується збоку від межової борозни, воно видовжене від середини ромбоподібної ямки аж до пірамід довгастого мозку. Це ядро є спільним для , ,пар черепних нервів. Нейрони, що належать язико–глотковому нерву, займають середню третину ядра одинокого шляху;

- нижнє слиновидільне ядро , що є парасимпатичним автономним ядром і проектується на присередньому підвищенні в нижньому трикутнику ромбоподібної ямки.

Блукаючий нерв,

мішаний нерв

Він має:

- подвійне ядро, що є руховим ядром і проектується в ділянці нижньої ямочки ромбоподібної ямки. Це ядро є спільним для , ,пар черепних нервів;

- ядро одинокого шляху , що є чутливосмаковим ядром і проектується збоку від межової борозни, воно видовжене від середини ромбоподібної ямки до пірамід довгастого мозку. Це ядро є спільним для , ,пар черепних нервів;

- заднє ядро блукаючого нерва, що є парасимпатичним ядром, яке проектується в ромбоподібній ямці в трикутнику блукаючого нерва в нижній частині ромбоподібної ямки.

Додатковий нерв,

руховий нерв

Він має:

- спинномозкове ядро додаткового нерва, яке є руховим за функцією і розміщене в передніх рогах шести верхніх шийних сегментів спинного мозку;

- черепне ядро додаткового нерва, або подвійне ядро, яке є руховим і проектується в ділянці нижньої ямочки ромбоподібної ямки.

Під’язиковий нерв ,

руховий

Він має: одне рухове ядро під’язикового нерва , яке проектується на нижній кут ромбоподібної ямки в трикутнику під’язикового нерва. Це ядро прилягає до сітчастої формації і продовжується до рівня –го шийного сегмента спинного мозку.

 

ПОКРИВ ЧЕТВЕРТОГО ШЛУНОЧКА ,

або дах четвертого шлуночка

Він утворений:

- верхнім мозковим парусом ;

- нижнім мозковим парусом ;

- судинним прошарком, або судинною основою І шлуночка, яка доповнює нижній мозковий парус . У товщі судинної основи міститься судинне сплетення, яке продукує спинномозкову рідину.

Покрив четвертого шлуночкамістить три отвори:

- серединний отвір; отвір Маженді;, він непарний і розміщений у нижньому куті нижнього мозкового парус ;

- бічний отвір; отвір Люшка;, він є парним і розміщений у бічних закутках нижнього мозкового паруса .

Четвертий шлуночок сполучається через:

- водопровід середнього мозку; водопровід мозку; з третім шлуночком;

- серединний отвір з підпавутинним простором головного та спинного мозку;

- бічні отвори з підпавутинним простором головного та спинного мозку;

- отвір, який розміщений під засувкоюз центральним каналом спинного мозку. Засувка є невеликою пластинкою білої речовини, що перекидається у поперечному напрямку над верхнім кінцем задньої серединної борозни між лівим та правим тонкими пучками довгастого мозку.

СЕРЕДНІЙ МОЗОК

До нього належить:

- покрівля середнього мозку;

- ніжки мозку;;

- водопровід середнього мозку; водопровід мозку;.

Межі середнього мозку чітко виражені з вентральної поверхні стовбура мозку:

- передньою межею є зоровий перехрест;

- задньою межею є передній край моста .

Покрівля середнього мозку

Поверхнева дорсальна частина покрівлі середнього мозку є нерівною, розміщена над водопроводом середнього мозку і представлена:

- пластинкою покрівлі; чотиригорбковою пластинкою;, яка має чотири підвищення, які відділені одне від одного двома борозками, розділяючи покрівлю на:

- два верхні горбки;

- два нижні горбки.

Ядра правого і лівого верхніх горбків з’єднуються між собою спайкою верхніх горбків , а ядра правого і лівого нижніх горбків – спайкою нижніх горбків .

У людини верхні горбки і , ручки верхніх горбків та бічні колінчасті тіла входять до складу підкіркових центрів зору, а нижні горбки, ручки нижніх горбків та присередні колінчасті тіла входять до складу підкіркових центрів слуху.

Від цих горбків в бічному напрямку відходять потовщення у вигляді валика – ручки горбика, які є:

- ручкою верхнього горбка ;

- ручкою нижнього горбка .

Верхні і нижні горбки відокремлені між собою поперечною борозною, а праві та ліві горбки – поздовжньою борозною.

Ручки від верхніх горбків закінчуються в бічному колінчастому тілі .

Ручки від нижніх горбків закінчуються в присередньому колінчастому тілі .

Колінчасті тіла є складовою проміжного мозку .

Позаду від ручки нижнього горбка , попереду від верхньої мозочкової ніжкиі присередньо від ніжки мозку розміщений трикутник петлі, в товщі якого проходять слухові нервові волокна бічної петлі.

Між правим і лівим верхніми горбками у верхній передній частині поздовжньої борозни є ложе для шишкоподібної залози; епіфіза, а в нижній задній частині цієї борозни починається вуздечка верхнього мозкового паруса.

До підкіркових центрів зору належать:

- верхні горбки;

- ручки верхніх горбків ;

- бічні колінчасті тіла ;

- подушка таламуса.

До підкіркових центрів слуху належать:

- нижні горбки;

- ручки нижніх горбків ;

- присередні колінчасті тіла .

Ніжки мозку

Федеративний комітет з анатомічної термінології визнав термін – ніжка мозку кращим терміном, ніж, так як він є більш зрозумілим.

Це товсті мозкові тяжі, які відходять від мосту і прямують вперед до півкуль великого мозку.

Між ніжками мозку розміщена глибока міжніжкова ямка, на дні якої розташована задня пронизана речовина .

Із борозни окорухового нерва , яка є на присередній поверхні кожної ніжки, виходить окоруховий нерв.

На горизонтальному поперечному розрізі кожна ніжка розділена чорною речовиною на:

- покрив середнього мозку – задня частина;

- основу ніжки – передня частина.

Чорна речовина, забарвлення якої спричинене пігментом меланіном, що міститься в її нервових клітинах. Вона поділяється на такі частини:

- щільна та бічна частини;

- зачервоноядерна частина;

- сітчаста частина.

Покрив середнього мозку розташований між чорною речовиною, яка відділяє його від основ ніжок мозкута умовною площиною, що проходить через водопровід середнього мозку і відділяє його від покрівлі середнього мозку. У ньому знаходяться скупчення сірої та білої речовин.

У покриві середнього мозку розташовані такі основні ядра середнього мозку:

- червоні ядра, які розміщені дорсально від присередньої частини чорної речовини і простягаються від гіпоталамусадо рівня нижніх горбків пластинки покрівлі;

- рухове ядро окорухового нерва , яке міститься на рівні верхніх горбків;

- додаткове ядро окорухового нерва, або ядро Якубовича, що є парасимпатичним ядром ІІІ пари черепних нервів, яке розміщене вентрально від ядра окорухового нерва;

- рухове ядро блокового нерва , яке міститься на рівні нижніх горбків.

Покрив середнього мозку містить також сітчасту речовину; сітчасту формацію, в якій знаходяться такі сітчасті ядра:

- клиноподібне ядро;

- підклиноподібне ядро;

- ніжко–мостове покривне ядро ;

- приніжкове ядро.

Отже, сітчаста формація ніжок мозку складається з груп нейронів, дифузно розміщених між чорною речовиною та водопроводом середнього мозку, які складають сітчасті ядра.

У білій речовині покриву середнього мозку проходять:

- присередня петля;

- бічна петля;

- трійчаста петля;

- присередній поздовжній пучок ;

- задній дорсальний поздовжній пучок ; ;

- центральний покривний шлях , який є одним з головних низхідних екстрапірамідних шляхів стовбура головного мозку.

Основа ніжки утворена провідними шляхами, які йдуть від кори великого мозку в міст, довгастий мозок і спинний мозок низхідні провідні шляхи.

До них належать:

- кірково–спинномозковий шлях, або пірамідний шлях, до якого входять:

- кірково–спинномозкові волокна;

- кірково–ядерні волокна;

- кірково–мостовий шлях, до якого входять:

- лобово–мостові волокна;

- потилично–мостові волокна;

- тім’яно–мостові волокна;

- скронево–мостові волокна;

- кірково–сітчасті волокна.

Чорна речовина, сітчаста речовина і червоне ядро функціонально належать до екстрапірамідної системи, яка підтримує тонус скелетних м’язів та керує несвідомими автоматичними рухами.

Отже, середній мозок містить:

- підкіркові центри слуху і зору, важливі екстрапірамідні ядра, ядра окорухових нервівтапари черепних нервів;

- всі висхідні та низхідні проекційні шляхи, які зв’язують кору головного мозку з нижче розташованими відділами центральної нервової системи;

- пучки білої речовини, які зв’язують середній мозок з іншими відділами центральної нервової системи.

Водопровід середнього мозку; водопровід мозку; водопровід Сільвія

 ;;

Це вузький канал, який вистелений епендимою, з’єднує ІІІ шлуночок з І шлуночком і оточений центральною сірою речовиною .

Він містить спинномозкову рідину і має отвір водопроводу середнього мозку; отвір водопроводу мозку ; , через який сполучається зшлуночком.

Водопровід середнього мозку є порожниною середнього мозку і через нього проходить межа між ніжками мозку та покривом середнього мозку.

Проміжний мозок. Будова таламуса, епі- та метаталамуса. Гіпоталамус. Вегетативні ядра гіпоталамуса. Шишкоподібне тіло і мозковий придаток. Третій шлуночок.

ПРОМІЖНИЙ МОЗОК

За новою Міжнародною анатомічною номенклатурою, проміжний мозок поділяється на:

- епіталамус ;

- таламус, горб ;

- субталамус ;

- метаталамус ;

- гіпоталамус .

Із філогенетичної точки зору найбільш поширений термін у вітчизняних підручниках проміжний мозок поділяється на:

1. Таламічний мозок , або таламічну ділянку, який є філогенетично молодшим і є центром аферентних шляхів має іншу назву – дорсальна частина проміжного мозку.

Таламічний мозок поділяється на:

- таламус ;

- епіталамус ;

- метаталамус .

2. Гіпоталамус , що є філогенетично старішим. Він є вищим вегетативним центром.

Таламус; горб

Це парний утвір, який складається переважно із сірої речовини.

Спереду на таламусірозміщується передній горбок таламуса .

Ззаду таламусзакінчується розширенням, яке називається подушкою таламуса.

Присередні поверхні правого та лівого таламусів з’єднуються між собою міжталамічним злипанням.

Сіра речовина таламусаформує специфічні ядра таламуса, які розмежовані бічною мозковою пластинкоюта присередньою мозковою пластинкоюна такі основні групи ядер:

- передню групу;

- присередню групу;

- передньобічну групу;

- задню групу;

- групи ядер ретикулярної формації .

У ділянці подушки таламуса розміщені подушкові ядра.

За сучасною Міжнародною анатомічною номенклатурою ядра таламуса поділяються на:

- передні ядра таламуса ;

- дорсальні ядра таламуса ;

- внутрішньопластинкові ядра таламуса ;

- присередні ядра таламуса ;

- серединні ядра таламуса ;

- задні ядра таламуса ;

- сітчасте ядро таламуса ;

- вентральні ядра таламуса .

Функція таламуса: в ньому розташовані всі крім нюхового, смакового і слухового чутливі підкіркові центри, тобто вся інформація окрім нюхової, смакової та слухової, що йде в кору головного мозку, обов’язково проходить через таламус.

Метаталамус

Він розміщений під подушкою таламуса і складається з:

- бічного колінчастого тілаабо підкіркового центру зору, що з’єднується позаду з верхніми горбками пластинки покрівлі середнього мозку за допомогою ручок цих горбків;

- присереднього колінчастого тілаабо підкіркового центру слуху, що з’єднується з нижніми горбками пластинки покрівлі середнього мозку за допомогою ручок цих горбків.

У колінчастих тілах містяться такі ядра:

- дорсальне ядро бічного колінчастого тіла ;

- вентральне ядро бічного колінчастого тіла; передколінчасте ядро ;;

- ядра присереднього колінчастого тіла.

Епіталамус

Він розміщений позаду таламуса . До нього належать:

- шишкоподібна залоза, яка лежить між верхніми горбками пластинки середнього мозку і належить до залоз внутрішньої секреції;

- повідці , що є парним продовженням дозаду мозкової стрічки таламуса і з’єднують правий та лівий таламус з шишкоподібною залозою;

- повідцевий трикутник, що розташований в задній частині повідців у місці зрощення повідців з правою та лівою мозковими стрічками таламуса. Цей трикутник відмежований від подушки таламуса повідцевою борозною;

- спайка повідців, що утворена передніми відділами повідців перед входженням в шишкоподібну залозу. За допомогою повідців епіфіз з’єднується з присередньою поверхнею правого та лівого таламусів;

- задня спайка; епіталамічна спайка;, що розміщена під спайкою повідців і з’єднує між собою найближчі ділянки півкуль великого мозку комісуральні волокна;

- підспайковий орган, який розміщений під задньою спайкою і об’єднує групу епендимних клітин, що містяться у стінці третього шлуночка.

Гіпоталамус

Він об’єднує структури, що розташовані під гіпоталамічною борозною і згідно зі старою Базельською анатомічною номенклатурою складається із:

- зорової частини гіпоталамуса– передньої частини, яка формується за рахунок кінцевого мозку ;

- нюхової частини гіпоталамуса– задньої частини, яка формується за рахунок проміжного мозку .

До зорової частини гіпоталамуса; передньої частини гіпоталамусаналежать:

- сірий горб;

- нейрогіпофіз , який має:

- лійку ;

- нервову частину;

- зорове перехрестя;

- зоровий шлях.

Сірий горб розташований:

- між сосочковими тілами позаду і зоровим перехрестям попереду;

- з боків він обмежований зоровими шляхами.

Сірий горб утворений тонкою сірою пластинкою, яка продовжується:

- назад у задню пронизану речовину ;

- наперед в кінцеву пластину сірого горба, яка замикає кінець поздовжньої щілини великого мозку ;

- збоку переходить в плащ півкуль великого мозку .

Звужуючись донизу, сірий горб переходить в лійку .

Нейрогіпофіз; задня частка ; є задньою часткою гіпофіза і складається з:

- лійки ;

- нервової частки; нервової частини;.

Лійкає продовженням сірого горба. Її нижній кінець не має просвіту і з’єднується з гіпофізом .

По лійціу складі гіпоталамо–гіпофізарного шляху гормони вазопресин і окситоцин надзорового потрапляють у нервову частку нейрогіпофіза , звідки ці гормони потрапляють у кров.

Нервова частка нейрогіпофізапредставлена аксонами нейронів, тіла яких розміщені у супраоптичних та паравентрикулярних ядрах гіпоталамуса.

Зорове перехрестя розміщене позаду кінцевої пластинки півкуль великого мозку і переходить у зорові шляхи.

Зоровий шлях є парним, огинає збоку ніжки мозку і закінчується:

- бічним корінцем в бічному колінчастому тілі ;

- присереднім корінцем у верхніх горбках пластинки покрівлі середнього мозку .

До задньої частини гіпоталамуса; нюхової частини гіпоталамусаналежать:

- сосочкове тіло;

- субталамус , у якому міститься парне субталамічне ядро, Люїсове тіло.

Сосочкове тіло є парним утвором, який розташований симетрично з боків середньої лінії, попереду від задньої пронизаної речовиниі містить два ядра.

За функцією сосочкове тіло належить до підкіркових нюхових центрів, де переключаються нюхові волокна, які направляються до ядер:

- передньої зони таламуса ;

- надталамічної ділянки;

- покрівлі середнього мозку.

Субталамус , або його ще називають підталамічною ділянкою, у вузькому розумінні слова, є невеликою ділянкою мозкової речовини, яка безпосередньо прилягає знизу до зорового горба , відокремлена від нього гіпоталамічною борозною та є безпосереднім продовженням спереду заднього відділу дорсального відділу ніжок мозку – покриву середнього мозку.

Субталамусоточує чорна речовина та червоне ядро середнього мозкуі, де вони і закінчуються. Обидва належать до екстрапірамідної системи.

Через субталамуспроходять різні шляхи до таламуса , зокрема, усі шляхи, що входять до складу присередньої петлі.

Збоку від чорної речовини розміщене парне субталамічне ядро – Люїсове тіло, яке також входить до складу екстрапірамідної системи.

У гіпоталамусірозрізняють такі ділянки скупчення груп нервових клітин:

- дзьобове гіпоталамічне поле ;

- дорсальне поле гіпоталамуса ;

- проміжне поле гіпоталамуса ;

- бічне поле гіпоталамуса ;

- заднє поле гіпоталамуса .

Нервові клітини ядер гіпоталамуса володіють здатністю виробляти секрет нейросекрет, який по відростках цих же нервових клітин транспортується в ділянку гіпофіза.

Такі ядра називають нейросекреторними ядрами гіпоталамуса.

Ядра гіпоталамуса сполучаються з гіпофізомчерез його ворітні судини клітини ядер секретують нейрогормони в ці судини та через нервові волокна гіпоталамо–гіпофізарний шлях.

Ці зв’язки об’єднують гіпоталамус та гіпофіз у гіпоталомо–гіпофізарну систему.

Надзорове ядро, або супраоптичне ядро, та пришлуночкове ядро гіпоталамуса, або паравентрикулярне ядро , містять тіла специфічних нейронів, що продукують гормони вазопресин та окситоцин.

Аксони цих нейронів утворюють гіпоталамо–гіпофізарний шлях, по якому гормони потрапляють до гіпофіза.

Порожниною проміжного мозку є третій шлуночок, який має 6 стінок:

- дві бічні стінки, що утворені присередніми поверхнями таламусів , а також нижче гіпоталамічної борозни присередніми відділами субталамуса ;

- нижня стінка, або дно ІІІ шлуночка, що представлене гіпоталамусом , в якому розрізняють:

- лійковий закуток;;

- надзоровий закуток;

- передня стінка, що утворена:

- кінцевою пластинкою;

- стовпами склепіння;

- передньою спайкою.

З кожної сторони стовп склепіння і прилягаючий до нього ззаду передній відділ таламуса обмежовує міжшлуночковий отвір.

- задня стінка, що утворена:

- спайкою повідців;

- задньою спайкою; надталамічною спайкою;, під якою знаходиться отвір водопроводу середнього мозку; отвір водопроводу мозку ;

- надталамічною спайкою; задньою спайкою;, над якою розміщений надшишкоподібний закуток;

- верхня стінка, або його дах, що утворена епітеліальною пластинкоюшлуночка – залишка тонкої стінки ембріональної нервової трубки, судинним прошарком, ворсинки якого утворюють судинне сплетенняшлуночка.

Між переднім горбком таламусаі стовпом склепіння є міжшлуночковий отвір – отвір Монрое, який сполучає ІІІ шлуночок з бічними шлуночками головного мозку .

Водопровід середнього мозку через отвір водопроводу середнього мозкусполучає ІІІ шлуночок з порожниною І шлуночка .

Судинне сплетенняшлуночка з’єднується із судинним сплетенням бічних шлуночків.

Третій шлуночок має такі закутки:

- надшишкоподібний закуток, що розташований у задньоверхніх відділахшлуночка над задньою спайкою; надталамічною спайкою;.

- шишкоподібний закуток, що заходить у шишкоподібне тіло;

- лійковий закуток, який веде у лійку;

- надзоровий закуток, який знаходиться над зоровим перехрестям.

 

ГІПОФІЗ; МОЗКОВИЙ ПРИДАТОК

Це залоза внутрішньої секреції , яка належить до неврогенної групи залоз, розміщених в гіпофізній ямці турецького сідла.

Гіпофізвідмежований від порожнини черепа діафрагмою сідла і через отвір в цій діафрагмі за допомогою лійкисполучається з гіпоталамусом проміжного мозку.

У гіпофізірозрізняють:

- аденогіпофіз; передню частку ;;

- нейрогіпофіз; задню частку ;.

У аденогіпофізі; передній частці ; є:

- дальша частина;

- проміжна частина;

- горбова частина.

Нейрогіпофіз; задня частка ; складається з:

- нервової частки; нервової частини;;

- лійки .

Аденогіпофізвиробляє:

- соматотропний гормон, що викликає:

- ріст організму;

- адренокортикотропний гормон, що стимулює:

- секрецію стероїдних гормонів наднирковою залозою;

- тиреотропний гормон, що стимулює:

- діяльність щитоподібної залози;

- гонадотропний гормон, що впливає:

- на статеве дозрівання;

- у чоловіків на сперматогенез;

- у жінок на:

- розвиток фолікулів в яєчнику;

- овуляцію;

- ріст молочних залоз;

- продукцію молока;

- ліпотропний гормон, який впливає:

- на обмін жирів в організмі.

Проміжна частина аденогіпофіза утворює:

- меланоцитостимулюючий гормон, який регулює:

- колір шкіри, контролюючи утворення в організмі людини пігменту маланіну.

Нейрогіпофіз є гормонокумулюючою ділянкою, яка накопичує:

- вазопресин;

- окситоцин. Вони виробляються ядрами гіпоталамуса.

Від цих ядер по лійці у складі гіпоталамо–гіпофізарного шляху гормони вазопресин та окситоцин супраоптичного ядра і паравентрикулярного ядра гіпоталамуса через аксони нервових клітин стікають у нервову частину нейрогіпофіза , де вони накопичуються. Далі з нервової частини ці гормони потрапляють у кров.

Вазопресин:

- звужує судини;

- затримує воду в організмі людини, реабсорбуючи її в трубочках нефронів.

Окситоцин:

- стимулює м’язи матки та гладку м’язову тканину ;

- стримує розвиток жовтого тіла;

- посилює продукцію молока молочною залозою.

 

КІНЦЕВИЙ МОЗОК; ВЕЛИКИЙ МОЗОК

Він представлений правою та лівою півкулями великого мозку. До кожної півкулі належать:

- плащ ;

- нюховий мозок ;

- основна частина кінцевого мозку– підкіркові ядра;

- склепіння ;

- мозолисте тіло.

Порожниною кінцевого мозку є бічні шлуночки.

 

Півкулі великого мозку

Півкулі великого мозку вкриті корою великого мозку; плащем;і мають три поверхні:

- верхньобічну поверхню півкулі великого мозку;

- присередню поверхню півкулі великого мозку;

- нижню поверхню півкулі великого мозку.

Найбільш виступаючі ділянки півкуль отримали назву полюсів:

- лобовий полюс;

- потиличний полюс;

- скроневий полюс.

Рельєф кожної поверхні півкуль складається з борозені розміщених між ними валикоподібних підвищень – звивин великого мозку, форма і напрям яких досить мінливі.

Півкулі великого мозку складаються з таких часток:

- лобової частки;

- тім’яної частки;

- потиличної частки;

- скроневої частки;

- острівця; острівцевої частки ;;

- обідкової частки.

Обідкова частка складається зі структур, що утворюють сукупність у самому центрі півкулі великого мозку.

Ця сукупність розглядається як присередні ділянки лобової, тім’яної та скроневої часток і острівця , який розташований в глибині бічної ямки великого мозку .

Кожна частка великого мозку відмежована одна від одної борознами великого мозку – міжчастковими борознами.

На верхньобічній поверхні півкулі великого мозку знаходяться такі міжчасткові борозни:

- центральна борозна, або Роландова борозна, що відділяє лобову частку від тім’яної;

- бічна борозна, або Сільвієва борозна, яка відділяє скроневу частку від лобової та тім’яної;

- тім’яно–потилична борозна, яка проходить між тім’яною часткою та потиличною часткою;

- передпотилична вирізк.

Центри. Стосовно локалізації центрів кори великого мозку довгий час існувало дві теорії. Згідно з першою певна, чітко обмежена ділянка кори, або центр, відповідає лише певній функції на периферії теорія вузького локалізму. Друга теорія — наявність обмежених центрів, різних за своєю функцією, не визнає, а всю кору розглядає порівняно рівнозначною теорія еквіпотенціалізму. І. П. Павлов довів, що кожен кірковий центр не є чітко

обмеженим, а містить ядро й розсіяну частину, причому розсіяні елементи розташовані не лише поблизу ядра, а й вдалині від нього теорія ядра і розсіяних елементів. Нижче подано деякі найважливіші нервові центри ядра, розташовані в корі великого мозку.

Передцентральна звивина і прицентральна часточка лобової частки становлять руховий центр кори і є аналізатором кінестезичних імпульсів, які надходять від посмугованих м'язів, суглобів, су­хожилків. Тут замикаються рухові умовні рефлекси. У верхній ділянці передцентральної звивини розташовані клітинні групи, що належать до м'язів нижніх кінцівок, нижче — верхніх кінцівок, ще нижче — неврони, пов'язані з іннервацією м'язів голови. Оскільки нервові шляхи перехрещуються, праві рухові центри кори пов'язані з мускулатурою лівої сторони тіла і навпаки.

У задній частині середньої лобової звивини міститься центр узгодженого руху голови й очей окоруховий, блоковий, відвідний і додатковий нерви.

У лівій у лівшів у правій нижній тім'яній часточці розташований центр, який координує цілеспрямовані рухи. Він функціонує за типом тимчасових зв'язків, які виникають протягом індивідуального життя, тобто умовних рефлексів. У разі ушкодження цього центру елементи довільних рухів зберігаються, але порушуються цілеспрямовані дії апраксія.

Вважають, що локалізація статичного аналізатора центр збереження рівноваги і положення тіла в просторі — кора верхньої та середньої скроневих звивин. Ушкодження цього центру призводить до атаксії розладу координації рухів.

Центр слуху розташований у корі верхньої скроневої звивини, на боці, оберненому до острівця. Двостороннє ураження центру призводить до повної кіркової глухоти.

У та ділянці її гачка містяться центри нюхового та сма­кового аналізаторів. Кіркові центри слуху, нюху й смаку кожної півкулі мають зв'язок з відповідними рецепторами обох правої та лівої половин голови.

Кіркове ядро аналізатора зору розташоване по обидва боки шпорної борозни.

 

Зоровий центр кожної півкулі зв'язаний із зовнішньою половиною сітківки свого боку і з присередньою її половиною протилежного. У ділянці клинамістяться центри зорової пам'яті й зорової орієнтації.

У зацентральній звивині тім'яна частка локалізується ядро шкірного аналізатора больова, тактильна, температурна чутливість, причому проекція нервових елементів кори на периферію аналогічна проекції їх на передцентраль-ній звивині.

Кірковий кінець рухового аналізатора виразної усної мови* міститься зліва у задній третині нижньої лобової звивини .У разі ушкодження цієї зони людина втрачає здатність вимовляти слова рухова афазія, хоч довільні скорочення відповідних м'язів або їх груп можливі.

Кіркове ядро слухового аналізатора усної мови розташоване в глибині задньої ділянки верхньої скроневої звивини. Якщо уражено цей центр, то виникає сенсорна афазія людина чує слова, але не розуміє їхнього значення.

Ядро рухового аналізатора письмової мови локалізується в задній ділянці се­редньої лобової звивини і в ннжньотім'яній ділянці. При ушкодженні цього центра всі рухи, зв'язані з письмом, зберігаються, але втрачається здатність писати літери та інші письмові знаки аграфія.

Ядро зорового аналізатора письмової мови, пов'язане із загальним центром ана­лізатора зору, міститься в нижньої тім'яної часточки зліва. Керує процесом читання. Порушення його функції не призводить до втрати зору, але людина перестає читати й розуміти написане алексія.

 

НЮХОВИЙ МОЗОК , ЛІМБІЧНА,або обідкова ЧАСТКА, чи ЛІМБІЧНА СИСТЕМА

Це центр емоційної чутливості сприйняття зовнішнього середовища, де формуються емоційні реакції, реакції поведінки статеві та захисні, мотивувань, так звані підсвідомі реакції, і філогенетично найдавніша та морфологічно найглибша структура кінцевого мозку людини.

Разом з усією підкіркою нюховий мозокє джерелом енергії для кори і відповідає за життєво важливі реакції людини, регулює діяльність внутрішніх органів. Зокрема, за відчуття голоду і спраги, сприйняття звуків і запахів, мотивацію поведінки. Тут закладені механізми пам’яті, сну, емоцій.

Ці реакціїї сформувались у зв’язку з первинними функціями нюху, їх морфологічною основою є відділи мозку, які розвиваються з нижніх відділів мозкового пухиря і належать до нюхового мозку.

Вчений Брока ще в 1878 році об’єднав поясну борозну, перешийок поясної звивини , приморськоконикову борозну в одну частку, яка має вигляд дугоподібної крайової частки.

Латинське слово ”” перекладається як ”край” або ”облямівка”, ”обідок”, і Брока назвав цю частку великою крайовою часткою, або лімбічною часткою, або склепінною звивиною Арнольда.

Морфологічно лімбічна система розташована в центральній частині нюхового мозку в:

- обідковій частці;

- морському конику ;

- гачку ;

- зубчастій звивині;

- прозорій перегородці.

За останніми науковими даними, центр лімбічної системи міститься і в нюховому шляху тракті, цибулині, нюховому трикутнику та передній пронизаній речовині периферійний відділ нюхового мозку.

Окрім поняття ”лімбічна частка” в нейроанатомії є поняття ”лімбічна система” англ. – обідкова, або лімфатична система, яка об’єднує всі компоненти нюхового мозку та деякі інши структури.

Лімбічна система функціонує у взаємозв’язку з ретикулярною формацією.

У людини нюховий мозокрозвинутий слабше, ніж у тварин і поділяється на:

- передню нюхову частку– периферійну частину;

- задню нюхову частку; грушоподібну частку ; – центральну частину;

- морського коника , який розглядають як окрему додаткову частину нюхового мозку.

До центральної частини нюхового мозку задньої нюхової частки –належать:

- обідкова частка, яка складається з:

- поясної звивини з поясною борозною;

- приморськоконикової звивини;

- зубчаста звивина;

- мигдалеподібне тіло, яке також належить до базальних ядер;

- прозора перегородка;

- гачок– кірковий аналізатор нюху:

До периферійної частини нюхового мозку передньої нюхової частки –належать:

- нюхова цибулина;

- нюховий шлях;

- ділянка прозорої перегородки, або перегородкове поле;

- присередня та бічна нюхові звивини , які є пучками нервових волокон, що розходяться від нюхового шляху в різні боки, утворюючи присередню та бічну сторони нюхового трикутника;

- нюховий трикутник, або нюхове поле, що має:

- передню пронизану речовину ;

- діагональну стрічку;

- нюховий горбок.

Морський коник , розглядають як окрему додаткову частину нюхового мозку .

Усі структури нюхового мозкувходять до складу лімбічної системи і є філогенетично найдавнішою та морфологічно найглибшою структурою кінцевого мозку людини, що забезпечує здійснення давніх інстинктів.

Вважається, що окремі структури нюхового мозкулюдини, крім забезпечення нюхової чутливості, є морфологічним субстратом, де формуються емоційні реакції, реакції поведінки – статеві та захисні підсвідомі реакції. Ці реакції відносять до лімбічної системи і відіграють роль у взаємодії між вісцеральними та емоційними проявами.

Як зазначено у Міжнародній анатомічній номенклатури Сан–Паулу, 1997, обідкова частка складається зі структур, що утворюють сукупність у самому центрі півкулі мозку.

Інши частки півкулі розташовані з внутрішнього боку відповідної кістки черепа і мають таку ж назву й цим відрізняються від обідкової частки.

Проте структури, що утворюють обідкову частку, мають функції, характерні тільки для цієї частки, й відокремлюються від прилеглих структур борознами.

Обідкова частка

Згідно із сучасною анатомічною номенклатурою виділяють обідкові частку, яка включає структури, що утворюють сукупність у самому центрі півкулі мозку.

Інші частки півкулі мозку прилягають до внутрішньої поверхні відповідної кістки черепа і мають таку ж назву й цим відрізняються від обідкової частки.

Проте структури, що утворюють обідкову частку, мають функції, характерні тільки для цієї частки, й відокремлюються від прилеглих структур борознами.

Коли термін обідкова частка не вживається, ця сукупність розглядається як присередні ділянки лобної, тім’яної і скроневої часток.

До обідкової частки належать:

- поясна борозна;

- поясна звивина з перешийком поясної звивини ;

- смужкова звивина;

- приморськоконикова звивина із гачком ;

- морськоконикова борозна;

- зубчаста звивина;

- торочко–зубчаста борозна;

- морськоконикові торочки;

- обхідна борозна;

- нюхова борозна.

У обідковій частці виділяють склепінчасту звивину, до якої відносяться такі анатомічні утвори:

- поясна звивина, яка має перешийок поясної звивини ;

- смужкова звивина;

- приморськоконикову звивину, яка має гачок .

Кожна півкуля великого мозку, або півкуля головного мозку має, окрім кори головного мозку, або плаща , ще й сіру речовину, яка представлена окремими ядрами.

Ці ядра залягають в товщі білої речовини, ближче до основи кінцевого мозку і називаються, за попередньою анатомічною номенклатурою – базальними ядрами, основними ядрами.

За новою сучасною Міжнародною анатомічною номенклатурою Сан–Паулу, 1997 виділено два нових підрозділи:

- основну частину кінцевого мозку .

- основні ядра та структури утворів .

Основна частина кінцевого мозкувключає структури, що у попередніх номенклатурах були розміщені в інших розділах. Проте ця основна частина кінцевого мозку включає також і деякі структури, що можуть розглядатися як частини базальних ядер, наприклад, вентральний палідум, вентральний стріатум.

До основної частини кінцевого мозкувходять:

- мигдалеподібне тіло;

- огорожа ;

- вентральний палідум;

- вентральний стріатум;

- периферійна частина нюхового мозку; передня нюхова частка .

До основних ядер та структур утворіввідносяться:

- хвостате ядро;

- сочевицеподібне ядро;

- смугасте ядро;

- внутрішня капсула;

- променистий вінець;

- асоціативні волокна кінцевого мозку ;

- спайкові волокна кінцевого мозку .

До базальних ядер належать:

- смугасте тіло, яке складається з:

- хвостатого ядра;

- сочевицеподібного ядра;

- огорожа ;

- мигдалеподібне тіло.

Базальні основні ядра – це підкіркові рухові центри, вони формують стріопалідарну систему, яка відповідає за:

- автоматичні, звичні рухи біг, ходьба тощо;

- тонус м’язів;

- деякі автономні вегетативні реакції, зокрема теплорегуляцію та вуглеводний обмін.

Стріопалідарна система є основною частиною екстрапірамідної системи і складається з двох частин:

- стріатума , який відноситься до філогенетично нових утворівстріальної системи, що сповільнюють рухи. Він складається:

- хвостате ядро;

- лушпина ;

- палідума , який відноситься до більш старих утворів , що прискорюють рухи. Він складається:

- бічна бліда куля ;

- присередня бліда куля .

Смугасте тіло належить до екстрапірамідної системи і має ще назву стріопалідарної системи, складається з:

- стріатума ;

- палідума .

Стріатум та палідум поділяються на дві частини:

- дорсальний та вентральний стріатум;

- дорсальний та вентральний палідум.

.Хвостате ядро є видовженим та дугоподібно вигнутим навколо таламусаядром, має морфофукціональний зв’язок через провідні шляхи із сусідніми ядрами таламуса та складається з:

- голови– це передня потовщена частина ядра, що міститься в лобовій частці півкуль великого мозку;

- тіла– це середня частина ядра, що розташована у тім’яній частці;

- хвоста– це задня частина ядра, котра загинається вниз та вбік і розташовується у скроневій частці.

Сочевицеподібне ядро залягає в білій речовині півкуль великого мозку, має на зрізах трикутну форму і подібне до сочевичного зернятка.

Це ядро має тісний морфологічний та функціональний зв’язок за допомогою провідних шляхів із сусідніми ядрами таламуса.

Бічна мозкова пластинката присередня мозкова пластинкаподіляє сочевицеподібне ядро на:

- лушпину ;

- бічну бліду кулю ;

- присередню бліду кулю .

Бічна мозкова пластинкавідділяє лушпинувід блідих куль, а присередня мозкова пластинка відмежовує присередню бліду кулювід бічної блідої кулі .Огорожа– це тонка пластинка сірої речовини, яка розташована ззовні від лушпини сочевицеподібного ядра .

Від лушпиниогорожавідділена шаром білої речовини – зовнішньою капсулою.

Ззовні від огорожіміститься прошарок білої речовини – крайня капсула, яка розміщена між огорожею та мозковою корою острівцевої частки півкуль.

Мигдалеподібне тіло розміщене у скроневій частці півкуль великого мозку попереду від нижнього скроневого рогу бічного шлуночка.

Воно є проміжним утвором між корою великого мозку та ядрами півкуль великого мозку .

До ядер мигдалеподібного тіла належать:

- бічне основне ядро мигдалика;

- присереднє основне ядро мигдалика;

- центральне ядро мигдалика ;

- кіркове ядро мигдалика ;

- проміжне ядро мигдалика ;

- бічне ядро мигдалика ;

- присереднє ядро мигдалика .

Внутрішня капсула

Це шар білої речовини, який розташований між:

- сочевицеподібним ядром збоку;

- хвостатим ядром і таламусом , що розміщені присередньо.

Через цю капсулу проходять проекційні волокна, які з’єднують кору великого мозку з іншими відділами головного мозку та із спинним мозком.

На горизонтальному розрізі півкулі великого мозку внутрішня капсула має вигляд відкритого латерально тупого кута з наступними частинами:

- передньою ніжкою;

- коліном внутрішньої капсули ;

- задньою ніжкою.

Передня ніжка внутрішньої капсули розміщена між головкою хвостатого ядра та передньою половиною сочевицеподібного ядра. Її проекційними волокнами є:

- лобово–мостовий шлях;

- передня променистість таламуса .

Коліно внутрішньої капсули розміщене між передньою та задньою ніжками, між сочевицеподібним ядром та центральною частиною бічного шлуночка.

Воно утворене кірково–ядерними волокнами.

Задня ніжка внутрішньої капсули розташована між таламусомта заднім відділом сочевицеподібного ядра і по відношенню до останнього складається з трьох країв або частин:

- таламо–сочевицеподібної частини;

- засочевицеподібної частини;

- підсочевицеподібної частини.

Таламо–сочевицеподібна частина прилягає безпосередньо до коліна внутрішньої капсулиі має:

- кірково–спинномозкові волокна;

- кірково–червоноядерні волокна;

- кірково–сітчасті волокна;

- кірково–таламічні волокна;

- таламо–тім’яні волокна;

- центральна таламічна променистість .

Засочевицеподібна частина складається із:

- задньої таламічної променистості ;

- потилично–мостових волокон;

- потилично–покрівельних волокон.

Підсочевицеподібна частина містить:

- кірково–покрівельні волокна;

- скронево–мостові волокна;

- кірково–таламічні волокна;

- зорову променистість, яку раніше називали коліно–шпорними волокнами;

- слухову променистість, яку раніше називали коліно–скроневими волокнами.

Крайня капсула розміщена між огорожеюта корою острівця, є прошарком білої речовини, яка належить до променистого вінця, містить асоціативні волокна.

Зовнішня капсула – це шар білої речовини, який знаходиться між лушпиноюта огорожею , містить асоціативні волокна.

Мозолисте тіло – це нервові волокна, що йдуть поперечно з однієї півкулі в іншу, тобто сполучають праву та ліву півкулі великого мозку, формуючи комісуральні провідні шляхи.

Верхню поверхню мозолистого тіла видно в глибині поздовжньої щілини великого мозку . Ця структура належить до білої речовини.

На стріловому розрізі в мозолистому тілі розрізняють:

- передню частину, яка зігнута вниз та вперед і утворює:

- коліно , яке переходить у дзьоб ; останній продовжується в кінцеву пластинку;

- середню частину, яка є найдовшою частиною мозолистого тіла і представлена стовбуром ;

- задню частину, яка вільно нависає над передніми відділами пластинки покрівлі середнього мозку і називається валиком .

Верхня поверхня мозолистого тіла вкрита сірою речовиною, яка називається сірим покриттям.

Уздовж мозолистого тіла простягаються:

- бічна поздовжня смуга ;

- присередня поздовжня смуга ;

- променистість мозолистого тіла ; це радіальні нервові волокна, які розходяться в усі боки від мозолистого тіла до кори великого мозку.

Частина променистості мозолистого тіла прямує вбік та вниз покриває задній та нижній роги бічного шлуночка і називається покривом .

Волокна передньої частини мозолистого тіла утворюють малі щипці; лобові щипці;.

Волокна задньої частини мозолистого тіла утворюють великі щипці; потиличні щипці;.

Склепіннярозміщене під мозолистим тілом і побудоване з поздовжніх пучків нервових волокон, які з’єднують морського кониказ ядрами таламуса та гіпоталамуса.

Склепінняскладається з тіла , яке спрямоване вперед і вниз.

Спереду тілопродовжується у два стовпи склепіння е , які закінчуються у сосочкових тілах гіпоталамуса. Ці стовпи склепіння відмежовують спереду міжшлуночкові отвори.

Ззаду тілопереходить у дві ніжки склепіння, кожна з яких продовжується у торочку морського коника.

У місці відходження від тіланіжкиз’єднані між собою трикутною пластинкою – спайкою .

Бічний край тіла та ніжок склепіння до них прикріплюється ворсинчасте сплетення правого та лівого бічних шлуночків називається стрічкою склепіння.

Прозора перегородка з’єднує стовпи склепіння з мозолистим тілом і належить до лімбічної системи відчуття задоволення.

Прозора перегородка має дві пластинки , які натягнуті між передніми частинами стовпів склепіння та передніми частинами мозолистого тіла.

Між пластинками міститься замкнена щілиноподібна порожнина , що заповнена прозорою рідиною.

Пластинка прозорої перегородкиє присередньою стінкою лобового рога бічного шлуночка.

Попереду від стовпів склепіння розташована передня спайка, волокна якої орієнтовані поперечно.

Передня спайка має:

- передню частину;

- задню частину.

Передня спайка розміщена позаду кінцевої пластинки і належить до нюхового мозку .

Як і мозолисте тіло, передня спайка складається з комісуральних нервових волокон, що з’єднують півкулі великого мозку.

Кінцева пластинка є продовженням дзьоба мозолистого тіла .

У товщі кінцевої пластинки розташований судинний орган кінцевої пластинки, який є зовнішньою зоною цієї пластинки.

Морський коникналежить до лімбічної системи, а саме – до нюхового мозку , і структурно–функціонально тісно пов’язаний із склепінням .

Морський коник– це підвищення на присередній стінці скроневого рога бічного шлуночка, яке утворене скупченням сірої речовини в глибині півкуль великого мозку і має форму морського коника .

Передній потовщений кінець морського коника – нога морського коника має пальцеподібні випини морського коника.

Вгорі морський кониквкритий тонким шаром білої речовини, яка формує заглиблення морського коника із торочкою морського коника.

Морський коникскладається з таких частин:

- припідставки ;

- передпідставки ;

- підставка ;

- Аммонівого рога, що має ділянки – Аммонівого рога–;

- зубчастої звивини;

- ноги морського коника;

- пальцеподібних відростків випини морського коника;

- торочки морського коника;

- заглиблення морського коника.

- шарів морського коника;

- шарів зубчастої звивини .

Морський кониквідіграє важливу роль у забезпеченні пам’яті і в генезі її порушень.

У центральній частині та в скроневому розі бічного шлуночка міститься судинне сплетення, яке утворюється внаслідок проникнення м’якої мозкової оболони із судинами; це сплетення через міжшлуночковий отвір з’єднується зшлуночком.

Судинне сплетення бере участь в утворенні більшої частини спинномозкової рідини.

 

Провідні шляхи головного і спинного мозку, їх класифікація.

Асоціаційні, комісуральні та проекційні шляхи. Висхідні проекційні шляхи.

Провідні шляхи головного і спинного мозку поділяються на:

- асоціативні;

- комісуральні;

- проекційні.

Асоціативні провідні шляхи

Це шляхи, що сполучають функціональні ділянки однієї півкулі. Вони поділяються на:

- довгі асоціативні волокна ;

- короткі асоціативні волокна .

До довгих асоціативних провідних шляхівналежать:

- верхній поздовжній пучок; дугоподібний пучок ;, що сполучає лобову, тім’яну та потиличну частки, ;

- нижній поздовжній пучок , що сполучає потиличну і скроневу частки;

- гачкуватий пучок, що сполучає лобову та скроневу частки;

- пояс , що належить до асоціативних пучків лімбічної системи і з’єднує підмозолисте поле з корою всіх структур лімбічної частки до гачкавключно.

До коротких асоціативних провідних шляхівналежать дугоподібні волокна великого мозку , які сполучають сусідні звивини в межах однієї півкулі.

Асоціативні провідні шляхи спинного мозку забезпечують можливість інтра– та інтерсегментальних рефлексів. Вони складаються з висхідних та низхідних волокон і з’єднують сусідні ділянки сірої речовини спинного мозку.

До них належать:

- передній власний пучок , який належить до власного сегментарного апарату спинного мозку і лежить в передніх канатиках;

- бічний власний пучок , який належить до власного сегментарного апарату спинного мозку і лежить в бічних канатиках;

- задній власний пучок , який належить до власного сегментарного апарату спинного мозку і розташований в задніх канатиках.

Комісуральні провідні шляхи

Вони сполучають симетричні ділянки обох півкуль великого мозку та обох половин спинного мозку для координації їх діяльності.

До них належать:

- мозолисте тіло;

- передня мозкова спайка ;

- задня мозкова спайка ;

- спайка повідців;

- спайка склепіння;

- міжталамічне злипання;

- передня біла спайкаспинного мозку;

- задня біла спайкаспинного мозку.

Проекційні провідні шляхи

Це шляхи, які сполучають головний та спинний мозок з робочими органами. Вони поділяються на:

- висхідні чутливі, аферентні;

- низхідні рухові, еферентні.

Чутливі проекційні шляхи поділяються на:

1. Екстероцептивні провідні шляхи проводять імпульси від рецепторів, які реагують на подразники зовнішнього середовища. Ці шляхи починаються від шкіри контактні екстерорецептори та від органів зору, нюху, смаку, слуху і рівноваги дистантні екстерорецептори.

До них належать:

- бічний спинномозково–таламічний шлях– шлях больової і температурної чутливості;

- передній спинномозково–таламічний шлях– шлях дотикової чутливості;

- провідні шляхи від:

- органа зору зоровий нерв;

- органа нюху нюховий нерв;

- органа смаку барабанна струнапари та язикові гілкипари черепних нервів;

- органа слуху завитковий нерв

- органа рівноваги присінковий нерв.

2. Інтероцептивні провідні шляхи, що проводять нервові імпульси від внутрішніх органів і сприймають зміни в цих органах:

- тіло першого нейрона цих шляхів, що розміщене у чутливому вузлі відповідного черепного нерва або чутливому вузлі спинномозкового нерва;

- аксон першого нейрона, що заходить у центральну нервову систему та передає нервовий імпульс на тіло другого нейрона, яке розміщене у чутливому ядрі черепного нерва або ядрі заднього рогу спинного мозк ;

- аксон другого нейрона закінчується на тілі третього нейрона, розміщеного в ядрі таламуса;

- аксон третього нейрона закінчується у корі великого мозку.

3. Пропріоцептивні провідні шляхи, що проводять нервові імпульси від пропріорецепторів опорно–рухового апарату до півкуль великого мозку та півкуль мозочка.

Ці провідні шляхи поділяються на:

- пропріоцептивний шлях мозкового напрямку, свідомий шлях, до якого належить цибулинно–таламічний шлях, що складається з:

- тонкого пучка, або пучка Голя;

- клиноподібного пучка, або пучка Бурдаха;

- пропріоцептивний шлях мозочкового напрямку, несвідомий шлях, до якого належать:

- задній спинномозково–мозочковий шлях , або шлях Флексига

- передній спинномозково–мозочковий шлях , або шлях Говерса.

Чутливі проекційні провідні шляхи

або аферентні висхідні провідні шляхи

1. Шлях больової і температурної чутливості – бічний спинномозково–таламічний шляхмає три нейрони.

Тіла перших нейронів псевдоуніполярні клітини розміщені у чутливому вузлі спинномозкового нерва - .

Периферійні відростки дендрити нейронів починаються екстерорецепторамив шкірі.

Центральні відростки аксони у складі задніх корінців заходять у задні роги спинного мозку, де утворюють синапси з тілами других нейронів.

Тіла других нейронів розміщені у власному ядрі заднього рогу спинного мозку.

Аксони цього нейрона вздовж двох–трьох сегментів роблять перехрестя у передній сірій спайціспинного мозкуі йдуть у бічних канатиках протилежної сторони під назвою бічного спинномозково–таламічного шляху .

Аксони других нейронів у складі присередньої петлі доходять до таламуса, де утворюють синапси з тілами третіх нейронів.

Тіла третіх нейронів містяться в бічних ядрах таламуса, а його аксони під назвою таламо–кіркового шляхучерез задню ніжку внутрішньої капсули доходять до зацентральної звивини, де локалізується кірковий аналізатор шкірної чутливості.

2. Шлях дотикової чутливості – передній спинномозково–таламічний шлях .

Шлях дотикової чутливості, як і попередній, складається з трьох нейронів, але тіла других нейронів розміщені у драглистій речовині задніх рогів - .

Аксони цього нейрона після перехрестя в передній сірій спайціідуть в передніх канатиках спинного мозку протилежного боку і називаються переднім спинномозково–таламічним шляхом .

Частина аксонів другого нейрона цього шляху у складі медіальної петлі йде зі свого боку разом з волокнами тонкого пучка – пучка Голля, та клиноподібного пучка – пучка Бурдаха.

3. Шлях пропріоцептивної чутливості кіркового напрямку – цибулинно–таламічний шлях, також має три нейрони.

Тіла перших нейронів псевдоуніполярні клітини цього шляху лежать у чутливому вузлі спинномозкового нерва .

Периферійні відростки дендрити перших нейронів цибулинно–таламічного шляху починаються пропріорецепторами , які містяться в сухожилках м’язів, капсулах суглобів та зв’язках.

Центральні відростки аксони перших нейронів цибулинно–таламічного шляху через задні корінці заходять у спинний мозок і, не заходячи в сіру речовину, утворюють в білій речовині заднього канатика:

- тонкий пучок – шлях Голля нижні 20 сегментів і

- клиноподібний пучок – шлях Бурдаха верхні 11 сегментів.

Відростки першого нейрона цибулинно–таламічного шляху доходять до довгастого мозку, де закінчуються синапсом з другим нейроном.

Тіла других нейронів розташовані в тонкому ядрі, або клиноподібному ядрі, довгастого мозку .

Аксони других нейронів утворюють цибулинно–таламічнй шлях, який складає основу присередньої петлі – колектора чутливості.

У складі присередньої петлі аксони другого нейрона перехрещуються перехрестя присередньої петлі –в мості і доходять до таламуса, де закінчуються синапсами з третіми нейронами.

Аксони третіх нейронів, як і в шляхах больової, температурної та дотикової чутливостей, формують таламо–кірковий шлях. Він проходить через задню ніжку внутрішньої капсули до зацентральної звивини – кіркового чутливого аналізатора.

4. Пропріоцептивні шляхи мозочкового напрямку – спинномозково–мозочкові шляхи поділяються на:

А. Задній спинномозково–мозочковий шлях– шлях Флексіга:

- тіла перших нейронів псевдоуніполярні клітини знаходяться у чутливих вузлах спинномозкового нерва - .

Периферійні відростки дендрити починаються пропріорецепторами .

Центральні відростки аксони через задні корінці спинного мозку заходять в його сіру речовину, де переключаються на другі нейрони;

- тіла других нейронів лежать в задньому грудному ядрізадніх рогів – стовпи Кларка–Штіллінга.

Аксони других нейронів заднього спинномозково–мозочкового шляхуйдуть у складі бічних канатиків спинного мозку своєї сторони.

Потім через нижню мозочкову ніжкузаходять в кору черв’яка мозочка . Частина інформації передається до нейронів зубчастого ядра, а звідти до червоного ядра протилежного боку.

Б. Передній спинномозково–мозочковий шлях– шлях Говерса.

Цей шлях відрізняється від попереднього:

- тіла других нейронів розташовані у присередньо–проміжному ядрі спинного мозку;

- аксони других нейронів уздовж двох–трьох сегментів переходять на протилежний бік і йдуть в бічних канатиках, проходять через довгастий мозок, міст , середній мозокі через верхню мозочкову ніжкудоходять до верхнього мозкового паруса ;

- у верхньому мозковому парусіаксони знову перехрещуються і доходять до кори мозочка та ядер черв’яка мозочка .

Частина інформації передається до нейронів зубчастого ядра - , а звідти до червоного ядрапротилежного боку:

По спинномозково–мозочкових шляхах проходить несвідома чутлива інформація про стан опорно–рухового апарату пропріоцептивна чутливість, яка необхідна для рефлекторної координації рухів та забезпечення рівноваги тіла.

 

Низхідні проекційні шляхи: пірамідні та екстрапірімідні провідні шляхи. Топографія провідних шляхів спинного мозку на поперечному перерізі.

Рухові проекційні провідні шляхи, або еферентні низхідні провідні шляхи

Вони поділяються на:

- пірамідні шляхи, що забезпечують свідомі рухи людини.

До них належать:

- кірковоядерний шлях, що проходить від кори великого мозку нижньої третини передцентральної звивини лобової частки до рухових ядер черепних нервів , а потім по відповідних черепних нервах до скелетних м’язів голови та шиї;

- бічний кірково–спинномозковий шлях , що проводить імпульси до скелетних м’язів для виконання цілеспрямованих вольових рухів;

- передній кірково–спинномозковий шлях , що проводить імпульси до скелетних м’язів для виконання цілеспрямованих вольових рухів.

- екстрапірамідні шляхи, які передають імпульси, що підтримують тонус м’язів, забезпечують безумовно–рефлекторну рівновагу тіла та виконання автоматизованих рухів. Ця система доповнює пірамідну систему свідомих, вольових рухів. При цьому кожний довільний рух стає дуже точно підготовленим та здійснюється плавно і скоординовано.

До екстрапірамідних шляхів належать:

- червоноядерно–спинномозковий шлях або шлях Монакова;

- бічний присінково–спинномозковий шлях ;

- присередній присінково–спинномозковий шлях ;

- сітчасто–спинномозкові волокна;

- оливо–спинномозкові волокна та ін.

1. Пірамідні шляхи поділяються на:

А. Бічний кірково–спинномозковий шлях; ; бічний пірамідний шлях :- тіла перших нейронів – гігантські пірамідні клітини Беца, що розміщені в корі верхньої і середньої третини передцентральної звивини .

Аксони перших нейронів кірково–спинномозкового шляху проходять через передню третину задньої ніжки внутрішньої капсули, через основу ніжки мозку, міст , довгастий мозок .

У довгастому мозку волокна цього шляху утворюють піраміду довгастого мозку , частина волокон переходить на протилежний бік, утворюючи перехрестя пірамід.

Перехрещені волокна першого нейрона формують бічний кірково–спинномозковий шлях , йдуть в бічних канатиках спинного мозку під назвою бічного кірково–спинномозкового шляху; пірамідного шляху ; і закінчуються в передніх рогах спинного мозку відповідного сегмента;

- тіла других нейронів лежать в рухових ядрах передніх рогів спинного мозку, а їх аксони в складі передніх корінців, а потім спинномозкових нервів . доходять до поперечнопосмугованих м’язів відповідних ділянок тулуба та кінцівок.

Б. Передній кірково–спинномозковий шлях; передній пірамідний шлях ; .

Більша частина волокон першого нейрона переднього кірково–спинномозкового шляхув пірамідах довгастого мозкуне перехрещується, а йде в передніх канатиках спинного мозку на своєму боці під назвою переднього кірково–спинномозкового шляху .

Аксони перших нейронів в передній сірій спайцівідповідного сегмента спинного мозку переходять на протилежний бік і закінчуються в передніх рогах спинного мозку.

Тіла других нейронів лежать в рухових ядрах передніх рогів, а їх аксонив складі передніх корінців, а потім спинномозкових нервів .шийних та грудних сегментів доходять до поперечнопосмугованих м’язів відповідних ділянок тулуба і кінцівок.

Пірамідні провідні шляхи забезпечують виконання різноманітних рухів за бажанням людини – свідомі рухові шляхи.

В. Кірково-ядерний шлях

Тіла перших нейронів цього шляху – гігантські пірамідні клітини Беца – розміщені в корі нижньої третини передцентральної звивини.

Аксони перших нейронів кірково–ядерного шляху проходять через коліно внутрішньої капсули , основу ніжок середнього мозку , основу моста і довгастого мозку. В останніх вони заходять у рухові ядра відповідних черепних нервів, позначені порядковими номерами на схемі, попередньо перейшовши на протилежний бік, де цей нейрон закінчується.

Цим шляхом здійснюється ”управління” руховими ядрами черепних нервів.

Тіла других нейронів лежать у рухових ядрах ромбоподібної ямки та середнього мозкупротилежної сторони, а його аксони у складі черепних нервів доходять до поперечнопосмугованих м’язів голови і поверхневих м’язів шиї.

2. Екстрапірамідні шляхи. По них передається команда імпульс для забезпечення тонусу м’язів, забезпечення безумовно–рефлекторної рівноваги тіла людини та виконання автоматичних рухів.

Ці шляхи поділяються на:

А. Червоноядерно–спинномозковий шлях; шлях Монакова:

- тіла перших нейронів цього низхідного шляху розміщені у червоних ядрах покриву середнього мозку.

Їх аксони після виходу з червоного ядра переходять на протилежний бік, утворюючи покришкове перехрестя, йдуть через основу ніжок мозку, міст та довгастий мозок у спинний мозок.

У спинному мозку ці волокна проходять в бічному канатику під назвою червоноядерно–спинномозкового шляху шляху Монакова;

- тіла других нейронів лежать в рухових ядрах передніх рогів спинного мозку, а їх аксони у складі передніх корінців, а потім спинномозкових нервів досягають м’язів відповідних ділянок тулуба і кінцівок.

Цей двонейронний шлях є низхідною ланкою рефлексів несвідомої координації рухів, які мають ще і висхідну два нейрони шляхів Флексіга чи Говерса та проміжну від черв’яка мозочка до зубоподібного ядра мозочка, а від нього до червоного ядра протилежного боку ланки.

Б. Покрівельно–спинномозковий шлях починається від пластинки покрівлі середнього мозку; чотиригорбкової пластинки ;, де залягають тіла перших нейронів.

Аксони перших нейронів роблять перехрест у покрівлі перехрест Мейнерта і через передні відділи стовбура мозку та передні канатики спинного мозку досягають ядер у передніх рогах спинного мозку, де розташовані тіла других рухових нейронів.

Аксони других нейронів у складі передніх корінців спинномозкових нервів, а потім самих спинномозкових нервів .досягають відповідних м’язів.

До пластинки покрівлі; чотиригорбкової пластинки; поступає інформація від слухових і зорових аналізаторів.

Тому цей несвідомий руховий шлях забезпечує рефлекторний захист організму від небезпеки.

В. Присінково–спинномозковий шлях – несвідомий шлях, за допомогою якого автоматично рефлекторно забезпечується рівновага тіла, координуються функції тіла, зокрема, голови, шиї, очних яблук. Він має відповідний зв’язок із мозочком і ядрами окорухових нервів.

Тіла перших нейронів цього шляху розташовані у бічному присінковому ядрі– ядрі Дейтерса, та нижньому присінковому ядрі– ядрі Ролллера.

Аксони перших нейронів проходять через вентральну частину довгастого мозку, а потім спускаються у бічній частині переднього канатика спинного мозку і закінчуються у рухових ядрах передніх рогів відповідних сегментів спинного мозку.

Тіла других нейронів цього шляху знаходяться у рухових ядрах передніх рогів спинного мозку.

Аксони других нейронів у складі передніх корінців, а потім спинномозкових нервів досягають м’язів відповідних ділянок тулуба і кінцівок.

Ядра із своїми відростками, що утворюють присінково–спинномозковий шлях, зв’язані з мозочкомі заднім поздовжнім пучком , які також з’єднані з ядрами окорухових черепних нервів. Цим забезпечується збереження положення очного яблука у визначеному положенні спрямування зорової осі при повороті головиі шиї .

В утворенні заднього поздовжнього пучка , волокна якого досягають передніх рогів спинного мозку у складі сітчасто–спинномозкового шляху, беруть участь клітини ретикулярної формації стовбура головного мозку. Серед них:

- проміжне сітчасте ядро– ядро Кахаля;

- ядро епіталамічної спайки; задньої спайки; – ядро Даркшевича.

До цих ядер підходять волокна з основних ядер; базальних ядер півкуль головного мозку, і вони належать до екстапірамідної системи.

Г. Сітчасто–спинномозковий шлях починається від клітин тіла перших нейронів сітчастої формації головного мозку. Їх аксони аксони перших нейронів проходять у складі переднього канатика спинного мозку і закінчуються в тілах других нейронів – ядрах передніх рогів спинного мозку .

Д. Оливо–спинномозковий шлях починається від олив довгастого мозку тіла перших нейронів і доходить до тіл других нейронів, які розміщені у передніх рогах спинного мозку.

Е. Кірково–мосто–мозочковий шлях; шлях кіркової корекції мозочка за допомогою якого здійснюється кіркова свідома корекція несвідомої координації рухів.

Цей двонейронний шлях складається з двох відділів:

- перший відділ – кірково–мостовий шлях, що складається ще з двох частин:

- лобово–мостових волокон;

- тім’яно–висково–потилично–мостових волокон.

Тіла перших нейронів кірково–мостового шляху розташовані в корі лобової, скроневої, тім’яної та потиличної часток, ,верхньобічної поверхні півкуль великого мозку.

Аксони перших нейронів кірково–мостового шляху формують дві частини волокон:

- лобово–мостовий шлях, якй проходить через передню ніжку внутрішньої капсули, півкулі великого мозку, присередню частину основи ніжки мозкуі закінчується у власних ядрах мостана своєму боці;

- тім’яно–скронево–потилично–мостові волокна,що проходять через задню ніжку внутрішньої капсули, півкулі великого мозку, бічну частину основи ніжки мозкуі закінчуються у власних ядрах мостана своєму боці.

- другий відділ – мосто– мозочковий шлях, що починається від власних ядер моста , що є тілами других нейронів кірково–мосто–мозочкового шляху.

Аксони других нейронів мосто–мозочкового шляху переходять на протилежний бік мостаі в складі середньої мозочкової ніжкидосягають кори черв’яка мозочка .

Звідси інформація передається на зубчасте ядро мозочка , а потім на червоне ядро середнього мозку .

 

Оболонки головного мозку. Синуси твердої мозкової оболонки.

У головному мозкурозрізняють такі ж самі оболони, як і у спинному мозку:

- тверду оболону;

- павутинну оболону;

- м’яку оболону.

Черепна тверда оболона; тверда оболона головного мозку

 Вона є міцною, вистиляє зсередини порожнину черепа і слугує окістям для внутрішньої поверхні кісток черепа.

Із кістками склепіння черепатверда оболоназв’язана пухко і легко відділяється, а в ділянці кісток основи черепа вона зрощена щільно.

Виділяють надтвердооболонний простір, який розміщений між кістками черепа та черепною твердою оболоною, і підтвердооболонний простір, який розміщений між твердою і павутинною оболонами.

Надтвердооболонний простір та підтвердооболонний простірза нормальних умов не існують.

Павутинна оболона прикріплюється до твердої оболони, а тверда оболона прикріплюється до черепа, при цьому не виникає порожнин.

Поява цих порожнин – це наслідок травми або патологічного процесу, що штучно відокремлює павутинну оболону від твердої, а тверду – від черепа.

Черепна тверда оболонаоточує нерви, утворюючи для них піхви і зростається з краями отворів, через які ці нерви виходять з порожнини черепа.

На внутрішній основі черепа , в ділянці довгастого мозку черепна тверда оболоназростається з краями великого отвору потиличної кістки та продовжується в спинномозкову тверду оболону .

Черепна тверда оболоназ внутрішньої сторони розгалужується на відростки, які заходять у вигляді пластинок в щілини між окремими частинами головного мозку, відокремлюючи їх.

При цьому утворюються наступні вирости:

- серп великого мозку, який розташований у поздовжній щілині великого мозкуі відокремлює праву та ліву півкулі великого мозку :

- серп мозочка, який заходить в задню вирізку мозочкаі відокремлює праву та ліву півкулі мозочка ;

- намет мозочка, який заходить у поперечну щілину великого мозку ;

- діафрагма сідла, яка закриває гіпофізну ямку, відмежовуючи гіпофіз від проміжного мозку. У цій діафрагмі є отвір , через який проходить лійка , до якої прикріплений гіпофіз ;

- трійчаста порожнина, що утворена розщепленням черепної твердої оболонив ділянці трійчастого втиснення і розміщується на передній поверхні кам’янистої частини скроневої кістки біля верхівки кам’янистої частини .

Відростки твердої оболони , підходячи до борозен на мозковій поверхні кісток черепа, розщеплюються і прикріплюються до країв борозен, утворюючи пазухи черепної твердої оболони, по яких тече венозна кров:

- верхню стрілову пазуху :

- нижня стрілова пазуха ;

- пряму пазуху;

- потиличну пазуху;

- поперечну пазуху;

- печеристу пазуху:

- сигмоподібну пазуху;

- верхню кам’янисту пазуху ;

- нижню кам’янисту пазууа ;

- стік пазух, що є непарним і розміщений на внутрішньому потиличному виступів місці злиття верхньої стрілової, прямої, потиличної та поперечної пазух.

Венозна кров із стоку пазух поступає в поперечну пазуху, а потім у сигмоподібну пазуху, а вже звідти – через яремний отвір у внутрішню яремну вену ..

Через випускні вени та вени губчатки пазухи твердої оболонисполучаються з поверхневими венами голови.

Черепна павутинна оболона; павутинна оболона головного мозку

Вона є тонкою напівпрозорою перетинкою, що позбавлена судин, не проникає в щілини і борозни.

Поблизу пазух черепної твердої оболонипавутинна оболона утворює своєрідні вирости – павутинні зернистості, або пахіонові грануляції.

Вони випинаються у венозні пазухи і на внутрішній поверхні кісток склепіння черепа утворюють втиснення – зернисті ямочки, або грануляційні ямочки.

Павутинні зернистості забезпечують відтік спинномозкової рідини з підпавутинного простору у венозне русло.

Між павутинною та м’якою оболонами міститься підпавутинний простір; підм’якооболонний простір;, що заповнений спинномозковою рідиною.

Підпавутинний простір розташований глибоко в зовнішньому шарі м’якої мозкової оболони і має павутинні перекладки.

Він обмежований зсередини із внутрішнього боку зовнішнім шаром судинної мозкової оболони, тому найточнішим є термін порожнина м’якої мозкової оболони:

Підпавутинний простір утворює такі розширення, або підпавутинн цистерни:

- задню мозочково–мозкову цистерну; велика цистерна;;

- бічну мозочково–мозкову цистерну ;

- цистерну перехрестя;

- міжніжкову цистерну;

- цистерну бічної ямки великого мозку;

- оточну цистерну;

- мосто–мозочкову цистерну;

- навколомозолисту цистерну;

- чотиригорбкову цистерну; цистерна великої вени великого мозку;;

- цистерну кінцевої пластинки .

Підпавутинні простори головного та спинного мозку сполучаються між собою і містять спинномозкову рідину, яка потрапляє в ці простори з четвертого шлуночка через його отвори.

Через павутинні зернистості спинномозкова рідина потрапляє до венозної системи і лише незначна частина її відтікає із підпавутинного простору по периневральних та периваскулярних просторах нервів і судин, що пронизують цей простір.

Черепна м’яка оболона; м’яка оболона головного мозку

Вона є внутрішньою оболонкою головного мозку. Вона щільно прилягає до зовнішньої поверхні мозку та заходить у всі ямки, щілини та борозни.

Ця оболона побудована з пухкої сполучної тканини, в товщі якої розташовані кровоносні судини, які прямують до головного мозку та кровопостачають його.

У певних місцях м’яка оболона проникає в порожнини шлуночків головного мозку і утворює судинні сплетення, які продукують спинномозкову рідину. Є наступні судинні сплетення:

- судинне сплетення бічного шлуночка:

- судинне сплетення третього шлуночка:

- судинне сплетення четвертого шлуночка.

Утворення і шляхи циркуляції спинномозкової рідини

Спинномозкова рідина з бічних шлуночків через міжшлуночковий отвір – отвір Монро – потрапляє в третій шлуночок.

Із третього шлуночка через водопровід середнього мозку вона потрапляє в четвертий шлуночок.

У четвертому шлуночку спинномозкова рідина поповнюється і через серединний отвір Мажанді та бічні отвори отвори Люшка потрапляє у підпавутинний простір головного та спинного мозку.

Із підпавутинного простору головного мозкуспинномозкова рідина через павутинні зернистості всмоктується у пазухи твердої оболони .

Із підпавутинного простору спинного мозку спинномозкова рідина відтікає у лімфатичні капіляри по міжоболонних просторах, які супроводжують корінці спинномозкових нервів.

Кожний шлуночок має судинне сплетення. Найбільшим є сплетення бічного шлуночка.

Спинномозкова рідина циркулює:

- в шлуночках кінцевого мозку ;

- в центральному каналі спинного мозку;

- в підпавутинному просторі.

Спинномозкова рідина поновлюється кожних 4–7 годин і від плазми крові різниться низьким вмістом білка та підвищеною концентрацією натрію, калію і хлору.

Спинномозкова рідина виконує такі функції:

- захисну – амортизація ударів та струсів мозку;

- утворення гідростатичної оболонки навколо мозку, його корінців та судин, завдяки чому зменшується натяг корінців та судин;

- утворення оптимального рідкого середовища, що оточує структури центральної частини нервової системи, завдяки чому підтримується постійний іонний баланс, який забезпечує нормальну діяльність нейронів і глії;

- виведення метаболітів, що утворюються в мозковій тканині;

- інтегративну – перенесення гормонів та інших біологічно активних речовин.

Спинномозкова рідина розташована у замкнутому просторі.

Отже, всмоктування компонентів спинномозкової рідини в кров відбувається в ділянках павутинних зернистостей, в незначній мірі – епендимою судинних сплетень.

Через павутинні зернистості спинномозкова рідина переходить шляхом фільтрації з підпавутинного простору у:

- пазухи твердої оболони ;

- вени губчатки .:

Матеріали підготував асист.Гаврищук Ю.М.