Орган зору.

Органи нюху та смаку.

Орган слуху і рівноваги.

Заняття 7

ОРГАН НЮХУ. І ПАРА ЧЕРЕПНИХ НЕРВІВ.(НЮХОВИЙ ШЛЯХ

 

ОРГАН НЮХУ

Орган нюхувідноситься до нюхового мозку , який є філогенетично найдавнішою та морфологічно найглибшою структурою кінцевого мозку людини (див. розділ "Нюховий мозок").

Орган нюхускладається з:

- нюхової частини слизової оболонки носа , яка займає поверхню верхньої носової раковинита протилежної ділянки носової перегородкиі містить нюховий епітелій ;

- нюхових залоз , або залоз Боумена, що розміщені у нюховій частині слизової оболонки носа і виробляють секрет переважно серозного характеру, який зволожує поверхню нюхового епітелію .

Орган нюху , подібно до органа смаку , контролює якість рідин та їж, які ми споживаємо, і визначає властивості повітря, що вдихається; міститься в слизовій оболонці носової порожнинив її нюховій частині , в ділянці верхнього носового ходуі має назву нюхової частини слизової оболонки носа :

Описание: Описание: H:\..\gray\henry gray anatomy\www.bartleby.com\107\Images\large\image858.gif

 

Слизова оболонка нюхової частини вкриває верхню носову раковинуі відповідну частину носової перегородки , має жовтуватий колір і вкрита нюховим епітелієм, до складу якого входять нервові клітини – хеморецептори.

Відцентрові відростки останніх, а це аксони чутливих клітин – нюхові нервові волокна , збираючись разом, формують 15–20 нюхових нервіві направляються до нюхової цибулини , утворюючи початкову частину нюхового шляху.

Нюховий нерв 

 пара черепних нервів

Рецептор нюху розміщений у нюховій частині слизової оболонки носау верхньому носовому ході .

Рецепторний шар слизової оболонки носової порожнинипредставлений нюховими нейросенсорними (чутливими) клітинами це видозмінені біполярні нейрони, що розміщені між підтримуючими клітинами .

У слизовій оболонці носової порожниниє нюхові залози Боуменові залози, що зволожують поверхню рецепторного шару.

Периферійні відростки рецепторних нюхових клітин починаються нюховими війками .

Центральні відростки рецепторних нюхових клітин формують 15–20 нюхових ниток , які через отвори дірчастої пластинки решітчастої кісткипроходять у порожнину черепаі закінчуються в нюховій цибулині , де переключаються на другий нейрон нюхового шляху.

Таким чином:

- тіла перших нейронів нюхового шляху розташовані в слизовій оболонці верхнього і заднього відділів носової порожнини ;

- тіла других нейроніву нюховій цибулині.

Аксони других нейронів, які проходять у складі нюхового шляху , закінчуються в нюховому трикутникуі в передній пронизаній речовиніта в підмозолистому полі , де переключаються на тіла третіх нейронів.

Аксони третіх нейронів направляються трьома шляхами:

- медіальним (присереднім) нюховим пучком ;

- латеральним (бічним) нюховим пучком ;

- проміжним нюховим пучкомі закінчуються в гачку , який є кірковим аналізатором нюху.

 

 

ОРГАН ЗОРУ.ІІ ПАРА ЧЕРЕПНИХ НЕРВІВ.(ЗОРОВИЙ ШЛЯХ – САМОСТІЙНА РОБОТА)

ОРГАНИ ЧУТТЯ

Органами чуття називають анатомічні утвори, які сприймають зовнішні подразненя і передають їх енергію (нервовий імпульс) в мозок.

Різні зовнішні впливи сприймаються шкірним покривом (контактні екстерорецептори, інтерорецептори, пропріорецептори) і дистантними органами чуття: органом зору , присінкові-завитковим органом , органом нюху , органом смаку .

Виходячи з особливостей подразнень, що їх сприймають органи чуттів, останні можна класифікувати так:

- подразник механічний, це органи шкірного суття, орган слуху і статичного чуття;

- подразник хімічний, це органи нюху і смаку;

- подразник світловий, це орган зору.

Органи чуттів тільки сприймають зовнішнє подразнення. Їх вищий аналіз проходить в корі великого мозку, куди нервовий імпульс поступає по нервовим волокнам (нервам), які зв’язують органи чуттів з головним мозком.

Не випадково І.П.Павлов назвав органи чуттів в їх широкому розумінні аналізаторами.

Кожний аналізатор включає:

- периферійний прилад (прибор), який сприймає зовнішнє подразнення (світло, звук, запах, смак, дотик) і трансформує його у нервовий імпульс;

- провідні шляхи, по яких нервовий імпульс поступає у відповідний нервовий центр;

- нервовий центр в корі великого мозку (кірковий кінець аналізатора).

Отже, у якості нервів органів чуттів виступають деякі чутливі черепні і спинномозкові нерви, які проводять нервовий імпульс до центральної нервової системи досягаючи кіркових центрів аналізаторів, де відбувається аналіз зовнішніх подразнень.

ОКО та СТРУКТУРИ УТВОРІВ

ОРГАН ЗОРУ

Око (; грец. ) складається з:

- очного яблука ;

- додаткових структур ока ;

- зорового нерва .

До очного яблуканалежать:

- ядро очного яблука

- оболонки очного яблука .

Додаткові структури окавключають:

- брову ;

- повіки ;

- зовнішні м’язи очного яблука ;

- сльозовий апарат ;

- сполучну оболонку; кон’юнктиву ;

- очноямкові фасції ;

- сполучнотканинні утвори, до яких належать:

- окістя очної ямки ;

- очноямкова перегородка ;

- піхва очного яблука ;

- надбілковооболонковий простір; епісклеральний простір ;

- жирове тіло очної ямки ;

- м’язові фасції .

Очне яблукооточене:

- жировим тілом очної ямки ;

- зовнішніми м’язами очного яблука ;

- очноямковою фасцією .

Описание: Описание: IMAGE888

 

В очному яблуцірозрізняють:

- передній полюс ;

- задній полюс ;

- зовнішню вісь очного яблука , яка проведена між переднім полюсомта заднім полюсом .

Внутрішня вісь очного яблукапроходить від задньої поверхні рогівкидо сітківки .

Зорова вісьпроводиться від центра переднього полюсадо центральної ямки сітківки .

Лінія, що проходить по поверхні очного яблука, з’єднуючи полюси між собою, називається меридіаною . Навколо очного яблукаїх можна провести безліч.

Лінія, що проходить поперечно по поверхні очного яблуката ділить меридіани посередині, називається екватором . Він проходить перпендикулярно до меридіан.

До оболонок очного яблуканалежать:

- волокниста оболонка очного яблука зовнішня оболонка ;

- судинна оболонка очного яблука середня оболонка ;

- внутрішня оболонка ока очного яблука сітківка .

Волокниста оболонка очного яблукаподіляється на:

- рогівку  – передню прозору частину;

- білкову оболонку ока .

Описание: Описание: IMAGE869

На межі між рогівкою та білковою оболонкою ока проходить венозна пазуха білкової оболонки канал Шлема.

Судинна оболонка очного яблукаскладається з:

- власної судинної оболонки , яка пухко з’єднана із білковою оболонкою ока  і відмежована від неї навколосудинним простором ;

- війкового тіла , яке складається з:

- війкового вінця ;

- та близько 70 війкових відростків . У товщі війкового тілазалягає війковий м’яз , при скороченні якого забезпечується акомодація ока  – здатність чітко бачити предмети на різній відстані:

Описание: Описание: IMAGE878

 - райдужка , яка помітна через рогівку . Райдужка  в центрі має круглий отвірзіницю . Райдужка є біологічною діафрагмою, що регулює величину світлового потоку.

Навколо зіниці  у райдужці розміщені гладкі м’язи, які утворюють:

- м’яз–звужувач зіниці ( .);

- м’яз–розширювач зіниці :

Внутрішня оболонка очного яблукащільно прилягає до судинної оболонки очного яблукавід місця виходу зорового нервадо краю зіниці  і складається з:

- сітківки ;

- кровоносних судин сітківки ;

- зорового нерва .

Відповідно до функції у сітківці  розрізняють:

- більшу задню частину – зорову частину сітківки , яка містить палички і колбочки – фоторецептори;

- меншу передню частину – сліпу частину сітківки , у якій немає ні паличок, ні колбочок, тому не сприймає світлові подразнення.

У зоровій частині сітківкивиділяють:

- пігментний шар , або зовнішній шар ;

- нервовий шар , або внутрішній шар .

Сліпа частина сітківки містить тільки пігментний шар і поділяється на:

- війкову частину сітківки ;

- райдужкову частину сітківки .

Межею між зоровою частиною сітківкита сліпою частиною сітківкиє зубчаста лінія , яка відповідає переходу власної судинної оболонки  у війкове тіло :

Описание: Описание: IMAGE879

У задньому відділі сітківки  на дні очного яблукає диск зорового нерва , що має невелику заглибину диска місце виходу з очного яблука зорового нерву. Ця ділянка не сприймає світлових подразнень.

У центрі сітківки  при офтальмоскопії видно жовту пляму , в якій помітна центральна ямката ямочка , яка є місцем найкращої гостроти зору, де спостерігається найбільше скупчення колбочок.

Кровоносні судини сітківки

Артерії сітківкипочинаються від центральної артерії сітківки; внутрішньоочної частини (. ,), яка є гілкою очної артерії .

Венозна кров від сітківки  відтікає по венулах , які ідуть із однойменними артеріолами  і впадають у центральну вену сітківки, внутрішньочерепну частину (.,).

Від центральної артерії сітківки; внутрішньоочної частини (. ,) відходять:

- нижня скронева артеріола сітківки , яка має:

- носові артеріоли сітківки ;

- плямові артеріоли ;

- верхня скронева артеріола сітківки , яка відходить від судинного кола зорового нерва .

Центральна вена сітківки; внутрішньочерепна частина ( . ,) виходить від заглибини дискаі проходить у порожнину черепавсередині зорового нервата вливається у верхню очну венуабо печеристу пазуху .

Центральна вена сітківки; внутрішньочерепна частина (.;) має такі притоки:

- скроневі венули сітківки ;

- носові венули сітківки ;

- плямові венули .

Ядро очного яблукаскладається із таких світлозаломлюючих середовищ:

- склистого тіла –;

- кришталика – ;

- водянистої волоиа –;

- передньої камери –;

- задньої камери –).

Склисте тіло драглиста прозора маса, в якій немає судин. Воно займає всю задню частину очного яблукапозаду кришталика .

На передній поверхні клистого тілає ямка склистого тіла , у якій лежить кришталик .

Кришталик  – це двоякоопукла лінза, що має:

- передню поверхню ;

- задню поверхню ;

- передній полюс ;

- задній полюс ;

- ядро кришталика , що є його внутрішньою частиною;

- кору кришталика , що є його периферійною частиною;

- капсулу кришталика , що вкриває його ззовні.

- війковий поясок , або зв’язку Цинна, за допомогою якої капсула кришталикаприкріплюється до війкового тіла :

Описание: Описание: IMAGE875

При скороченні війкового м’яза  війковий поясокрозслаблюється і кришталик  розправляється, стає більш опуклим, його заломлююча здатність збільшується – людина бачить близькі предмети, пише, читає тощо.

При розслабленні війкового м’яза  війковий поясокабо зв’язка Цинна, натягується і кришталик  сплощується, його заломлююча здатність зменшується. Цей процес називається акомодацією – здатність бачити предмети на різних відстанях.

Камери очного яблукає такі:

- передня камера , що розміщена між задньою поверхнею рогівкита передньою поверхнею райдужки ;

- задня камера , що розміщена між задньою поверхнею райдужкита передньою поверхнею кришталика ;

- зазадня камера; склиста камера , в якій розміщене склисте тіло .

Водяниста вологазаповнює передню камеру та задню камеру . Водяниста вологавиробляється:

- війковими відростками ;

- війковими складками війкового тіла .

Передня і задня камери очного яблука  сполучаються між собою через зіницю .

Між рогівкою  та райдужкою  утворюється райдужково–рогівковий кут , який заповнений гребінною зв’язкою , між пучками волокон якої є простори райдужково–рогівкового кута фонтанові простори:

Описание: Описание: IMAGE883

Через фонтанові просториводяниста вологавідтікає з передньої камериу венозну пазуху білкової оболонкиШлемів канал, а з нього потрапляє в передні війкові вени .

 

 

 

 

 

 

 

 

Ембріогенез органа зору

Частини очного яблука розвиваються з трьох джерел: з мозкової трубки, ектодерми та мезенхіми.

З базальних відділів бокових стінок проміжного мозку в тій стадії, коли він ще слабо відмежований від кінцевого мозку, утворюються парні випинання – очні пухирці, які залишаються з’єднаними з місцем їх походження очними стебельками, що згодом перетворюються в зорові нерви.

Пізніше дистальний відділ стінки очних пухирців випинається всередину, утворюється очний бокал з подвійною стінкою, із стінок якого розвивається сітківка .

Із ектодерми, яка знаходиться біля очного пухирця розвивається кришталик :

Описание: Описание: IMAGE866

Мезенхіма, яка оточує очний бокал і кришталик, диференціюється в білкову оболонку ока , рогівку  та судинну оболонку очного яблука , включаючи райдужку .

З дуплікатори шкіри розвиваються повіки .

Вади розвитку очного яблука. До них належать:

- астигматизм – неправильне формування кривини рогівки та кришталика, при цьому зображення викривлене, бо воно проектується у вигляді лінії а не точки;

- короткозорість – подовження очного яблука у передньо-задньому напрямі;

- далекозорість – вкорочення очного яблука у передньо-задньому напрямі;

- помутніння кришталика – перешкоджання проходження світлового пучка;

- глаукоманедорозвинутість венозного синуса, білкової оболонки ока та простору райдужково-рогівкового кута, що приводить до підвищення внутрішньоочного тиску, який приводить до атрофії світлочутливих і нервових елементів сітківки;

- альбінос – відсутність пігменту в судинній оболонці.

Зоровий нерв 

 пара черепних нервів

Зоровий нервналежить (як черепний нерв) до внутрішньої оболонки очного яблука , а саме починається з диску зорового нерва , який є місцем виходу із очного яблукавідростків гангліонарних клітин , які формують зоровий нерв, що складається із таких частин:

- внутрішньочерепної частини , яка знаходиться у порожнині черепа , починаючись від зорового каналудо зорового перехрестя ;

- канальної частини частини зорового нерва , яка проходить через зоровий канал ;

- очноямкової частини , яка проходить у товщі жирового тіла очної ямки ;

- внутрішньоочної частини , в якій розрізняють:

- передпластинкову частину , яка розміщена перед решітчастою пластинкою білкової оболонки ;

- внутрішньопластинкову частину частину волокон зорового нерва , що розміщена між волокнами решітчастої пластинки білкової оболонки . Навколо цієї частини знаходиться судинне коло зорового нерва , яке утворене гілками задніх коротких війкових артерій .

- запластинкову частину , яка розміщена позаду решітчастої пластинки білкової оболонки .

Описание: Описание: H:\..\gray\henry gray anatomy\www.bartleby.com\107\Images\large\image773.gif

Зоровий нервоточений такими двома піхвами, які є продовженням оболон головного мозку :

- зовнішньою піхвою , яка є продовженням черепної павутинної оболони ;

- внутрішньою піхвою , яка є продовженням черепної м’якої оболони ;

Між цими двома піхвами зорового нерва  знаходиться щілиноподібний:

- підпавутинний міжпіхвовий простір; простір м’якої оболони (;), який є продовженням підпавутинного простору головного мозку .

Зоровий нерв  є частиною зорового аналізатора. Тіла його перших трьох нейронів розміщені в сітківці . Він має:

- І нейрон – це палички і колбочки ;

- ІІ нейрон – це біполярні клітини сітківки ;

- ІІІ нейрон – це мультиполярні клітини сітківки; гангліонарний шар ^

Описание: Описание: H:\..\gray\henry gray anatomy\www.bartleby.com\107\Images\large\image774.gif

Аксони ІІІ нейронів утворюють зоровий нерв , який через зоровий каналпроходять в порожнину черепа .

Тут утворюється неповний перехрест волокон зорового нерва , де перехрещуються до 70 % аксонівнейронів.

Перехрещуються волокна від присередньої частини сітківки .

Волокна від бічної частини сітківкийдуть по своєму боці.

Після зорового перехрестяв ділянці турецького сідлапочинається зоровий шлях , який складається із:

- присередніх волокон зорового нерва протилежноої сторони;

- бічних волокон зорового нерва власної сторони.

У складі зорових шляхів аксони ІІІ нейронів доходять до підкіркових центрів зору:

- подушка таламуса ;

- верхні горбки середнього мозку ;

- бічні колінчасті тіла .

У цих підкіркових центрах зору розміщені тіла І нейронів зорового шляху.

Від бічного колінчастого тілаі подушки таламусааксони І нейронів проходять через задню третину задньої ніжки внутрішньої капсули  і, утворивши зорове сяйво , закінчуютьсяна берегахострогової борозни , де розташований кірковий аналізатор зору.

Аксони І нейронів від верхніх горбків пластинки покрівлійдуть до додаткових парасимпатичних ядер Якубовича протилежного боку (ІІІ пара черепних нервів), де залягають тіла п’ятих нейронів. Звідси починається еферентна частина зіничного рефлексу та акомодаційного рефлексу (зв’язок ІІ пари черепних нервів з ІІІ).

Аксонинейронів (передвузлові парасимпатичні волокна) у складі окорухового нерва через верхню очноямкову щілинузаходять в очну ямку  до війкового вузла , в якому розташовані тіла І нейронів.

Аксони І нейронів (завузлові парасимпатичні волокна) іннервують:

- м’яз–звужувач зіниці ;

- війковий м’яз ;

- м’яз–розширювач зіниці , що іннервується симпатичними завузловими волокнами;

Цей рефлекс не залежить від нашої волі чи свідомості.

 

Акомодаційний апарат ока. Провідні шляхи зорового аналізатора. Додаткові органи ока: очноямкові фасції, броми, повіки, кон’юнктива, слізний апарат

До додаткових структур оканалежать:

- зовнішні м’язи очного яблука ;

- брови ;

- повіки ;

- сполучна оболонка, кон’юнктива ;

- сльозовий апарат .

Зовнішні м’язи очного яблукаподіляються на:

- прямі м’язи ;

- косі м’язи ;

- та інші м’язи .

До прямих м’язів очного яблука належать:

- верхній прямий м’яз ;

- нижній прямий м’яз ;

- бічний прямий м’яз ;

- присередній прямий м’яз :

Описание: Описание: Описание: IMAGE889

Вони повертають очне яблуковідповідно у свій бік, навколо лобової та вертикальної осей.

До косих м’язів очного яблука належать:

- верхній косий м’яз , який своїм сухожилком  перекидається через блок блокової ості ( е ) і повертає очне яблуковниз та назовн;

- нижній косий м’яз , що повертає очне яблуковверх та назовні, тобто повертає очне яблукопереважно навколо стрілової осі.

До інших зовнішніх м’язів очного яблуканалежать:

- м’яз–підіймач верхньої повіки , який має поверхневу пластинкута глибоку пластинку ;

- очноямковий м’яз , що вгорі вкриває передній відрізок нижньої очноямкової щілини .

До внутрішніх м’язів очного яблука , які є гладкими м’язовими волокнами , належать:

- війковий м’яз , який має:

- меридіанні волокна ;

- поздовжні волокна ;

- радіальні волокна ;

- колові волокна ;

- м’яз–звужувач зіниці ;

- м’яз–розширювач зіниці :

 Окістя очної ямки  є окістям кісток , що формують стінки очної ямки  і, зростаючись ззаду в ділянці зорового каналута верхньої очноямкової щілини , продовжується у черепну тверду оболону .

Очне яблукооточене піхвою очного яблука теноновою капсулою, яка пухко сполучається із білковою оболонкою ока .

Між піхвою очного яблуката окістям очної ямки  залягає жирове тіло очної ямки , яке виконує функцію еластичної подушки для очного яблука .

Верхня та нижня повіки це утвори, які прикривають очне яблукозгори та знизу і переходять у шкіру сусідньої ділянки.

Між повіками є щілина повік :

Описание: Описание: Описание: IMAGE894

Передня поверхня повікивкрита шкірою, а задня поверхня повіки тонкою сполучною оболонкою . Остання переходить на очне яблуко .

У місці переходу сполучної оболонкиз верхньої повіки та нижньої повікина очне яблукоутворюється:

- верхнє склепіння сполучної оболонки ;

нижнє склепіння сполучної оболонки , утворюючи сполучнооболонковий мішок .

У товщі повік розміщена сполучна пластинка, яка нагадує хрящ, і тому вона називається верхнім хрящем повікита нижнім хрящем повіки , де містяться залози хрящів і повік .

У повіках  є також війкові залозита сальні залози :

На межі між верхньою повікою і лобом помітний шкірний валик, вкритий волоссям – брови .

Сльозовий апаратскладається із:

- сльозової залози , що лежить в ямці сльозової залози , яка розташована на межі верхньої стінки очної ямкиз бічною стінкою очної ямки ;

- сльозовивідних шляхів:

Сухожилок м’яза–підіймача верхньої повікирозділяє сльозову залозу на:

- більшу верхню очноямкову частину ;

- меншу нижню повікову частину .

Від цих частин відходять вивідні проточки , яких є 10–15 і вони відкриваються в сполучнооболонковий мішок , а саме в бічну частину верхнього склепіння сполучної оболонки .

Відходячи з вивідних протоків, сльоза  омиває передню поверхню очного яблука .

Далі сльоза  по капілярній щілині повікпрямує по сльозовому струмку , відтікаючи у присередній кут ока . Тут сльозова рідинанакопичується у сльозовому озері .

Із сльозового озерачерез сльозові точки , які знаходяться на присередніх краях верхньої повіки та нижньої повіки  біля сльозового сосочка , сльоза  через верхній і нижній сльозові канальціпоступає у сльозовий мішок .

Останній лежить в однойменній ямці в нижньоприсередньому куті очної ямки .

Сльозовий мішокпереходить у носо–сльозову протоку , яка відкривається у передню частину нижнього носового ходу .

Із передньою стінкою сльозового мішказрощена глибока частина (сльозова частина –) колового м’яза ока , яка при скороченні розширяє сльозовий мішок , що сприяє всмоктуванню в нього сльозової рідиничерез сльозові канальці .

 

Зоровий нерв 

 пара черепних нервів

Зоровий нервналежить (як черепний нерв) до внутрішньої оболонки очного яблука , а саме починається з диску зорового нерва , який є місцем виходу із очного яблукавідростків гангліонарних клітин , які формують зоровий нерв, що складається із таких частин:

- внутрішньочерепної частини , яка знаходиться у порожнині черепа , починаючись від зорового каналудо зорового перехрестя ;

- канальної частини частини зорового нерва , яка проходить через зоровий канал ;

- очноямкової частини , яка проходить у товщі жирового тіла очної ямки ;

- внутрішньоочної частини , в якій розрізняють:

- передпластинкову частину , яка розміщена перед решітчастою пластинкою білкової оболонки ;

- внутрішньопластинкову частину частину волокон зорового нерва , що розміщена між волокнами решітчастої пластинки білкової оболонки . Навколо цієї частини знаходиться судинне коло зорового нерва , яке утворене гілками задніх коротких війкових артерій .

- запластинкову частину , яка розміщена позаду решітчастої пластинки білкової оболонки .

Зоровий нервоточений такими двома піхвами, які є продовженням оболон головного мозку :

- зовнішньою піхвою , яка є продовженням черепної павутинної оболони ;

- внутрішньою піхвою , яка є продовженням черепної м’якої оболони ;

Між цими двома піхвами зорового нерва знаходиться щілиноподібний:

- підпавутинний міжпіхвовий простір; простір м’якої оболони (;), який є продовженням підпавутинного простору головного мозку .

Зоровий нерв  є частиною зорового аналізатора. Тіла його перших трьох нейронів розміщені в сітківці . Він має:

- І нейрон – це палички і колбочки ;

- ІІ нейрон – це біполярні клітини сітківки ;

- ІІІ нейрон – це мультиполярні клітини сітківки; гангліонарний шар ^

Описание: Описание: Описание: image774

Аксони ІІІ нейронів утворюють зоровий нерв , який через зоровий каналпроходять в порожнину черепа .

Тут утворюється неповний перехрест волокон зорового нерва , де перехрещуються до 70 % аксонівнейронів.

Перехрещуються волокна від присередньої частини сітківки .

Волокна від бічної частини сітківкийдуть по своєму боці.

Після зорового перехрестяв ділянці турецького сідлапочинається зоровий шлях , який складається із:

- присередніх волокон зорового нерва протилежноої сторони;

- бічних волокон зорового нерва власної сторони.

У складі зорових шляхів аксони ІІІ нейронів доходять до підкіркових центрів зору:

- подушка таламуса ;

- верхні горбки середнього мозку ;

- бічні колінчасті тіла .

У цих підкіркових центрах зору розміщені тіла І нейронів зорового шляху.

Від бічного колінчастого тілаі подушки таламусааксони І нейронів проходять через задню третину задньої ніжки внутрішньої капсули  і, утворивши зорове сяйво , закінчуютьсяна берегахострогової борозни , де розташований кірковий аналізатор зору.

Аксони І нейронів від верхніх горбків пластинки покрівлійдуть до додаткових парасимпатичних ядер Якубовича протилежного боку (ІІІ пара черепних нервів), де залягають тіла п’ятих нейронів. Звідси починається еферентна частина зіничного рефлексу та акомодаційного рефлексу (зв’язок ІІ пари черепних нервів з ІІІ).

Аксонинейронів (передвузлові парасимпатичні волокна) у складі окорухового нерва через верхню очноямкову щілинузаходять в очну ямку  до війкового вузла , в якому розташовані тіла І нейронів.

Аксони І нейронів (завузлові парасимпатичні волокна) іннервують:

- м’яз–звужувач зіниці ;

- війковий м’яз ;

- м’яз–розширювач зіниці , що іннервується симпатичними завузловими волокнами;

Цей рефлекс не залежить від нашої волі чи свідомості.

Крім зорового нерва до нервів очного яблука належать такі окорухові нерви: третя, четверта та шоста пари.

Окоруховий нерв  (

 пара черепних нервів

Окоруховий нервмає:

- ядро окорухового нерва , яке є руховим ядром ;

- додаткове ядро окорухового нерва ; парасимпатичне ядро Якубовича.

Ці ядра розміщені у сірій речовині покриву середнього мозкуна рівні верхніх горбків середнього мозку .

Аксони нейронів цих ядер формують окоруховий нерв, який виходить з головного мозку  в міжніжковій ямці , а з порожнини черепа через верхню очноямкову щілину .

У ділянці верхньої очноямкової щілиниокоруховий нерврозгалужується на:

- верхню гілку ;

- нижню гілку :

Нервові волокна від верхньої гілкиіннервують:

- верхній прямий м’яз ока (. о);

- м’яз–підіймач верхньої повіки .

Нервові волокна від нижньої гілкиіннервують:

- нижній прямий м’яз ока ;

- присередній прямий м’яз ока ;

- нижній косий м’яз ока .

Від додаткового ядра окорухового нерва парасимпатичного ядра Якубовича відходить гілка до війкового вузла , вона ще називається парасимпатичним корінцем війкового вузлаабо окоруховим корінцем війкового вузла– це передвузлові парасимпатичні волокна.

Ці передвузлові парасимпатичні нервові волокнайдуть в складі нижньої гілки окорухового нервадо війкового вузла , де переключаються на другі нейрони.

Завузлові парасимпатичні нервові волокна аксони других нейронів від війкового вузла– йдуть у складі коротких війкових нервівдо:

- м’яза–звужувача зіниці ;

- війкового м’яза .

Блоковий нерв 

 пара черепних нервів

Він має власне рухове ядроядро блокового нерва , яке розташоване у сірій речовині покриву середнього мозкуна рівні нижніх горбків середнього мозку .

Аксони нейронів цього ядра формують блоковий нерв, який виходить з головного мозку  із верхнього мозкового паруса , на основі мозку появляється з бічної поверхні ніжок мозку , а з порожнини черепа через верхню очноямкову щілину :

Описание: Описание: Описание: image776

Блоковий нервіннервує верхній косий м’яз ока .

Відвідний нерв

 пара черепних нервів

Він має власне рухове ядро відвідного нерва , яке розташоване у сірій речовині покриву мостуна верхівці лицевого горбка ромбоподібної ямки .

Аксони нейронів цього ядра формують відвідний нерв, який виходять з головного мозку  на межі між пірамідами довгастого мозкуі мостом , а з порожнини черепа через верхню очноямкову щілину .

Відвідний нерв іннервує бічний прямий м’яз ока .

 

Орган слуху і рівноваги. Будова зовнішнього і середнього вуха.

ВУХО  або

ПРИСІНКОВО–ЗАВИТКОВИЙ ОРГАНабо

ОРГАН СЛУХУ І РІВНОВАГИ

Вухо  поділяється на:

- зовнішнє вухо , до якого належать:

- вушна раковина ;

- зовнішній слуховий хід ;

- середнє вухо , до нього належать:

- барабанна порожнина із слуховими кісточками :

- слухова труба труб Євстахія;

- внутрішнє вухо , яке складають:

- кістковий лабіринт ;

- перетинчастий лабіринт .

Описание: Описание: Описание: EAR_AROW

 

Рис. Анатомія вуха: 1 – зовнішній слуховий прохід; 2 – вушна раковина; 3 – слухові кісточки; 4 – внутрішнє вухо; 5 – барабанна порожнина; 6 – завитково-вестибулярний нерв; 7 – внутрішня сонна артерія; 8 – слухова труба.

 

ЗОВНІШНЄ ВУХО

Вушна раковина  в своїй основі має вушний хрящ , вкритий шкірою.

 

Описание: Описание: Описание: conch_arr

Рис.Вушна раковина: 1 – мочка; 2 – міжкозликова вирізка; 3 – козлик; 4 – ніжка закрутка; 5 – нижня ніжка протизакрутка; 6 – трикутна ямка; 7 – верхня ніжка протизак­рутка; 8 – закруток; 9 – човник; 10 – протизакруток; 11 – вхід у зовнішній слуховий прохід; 12 – протикозлик.

 

У нижньому відділі хрящ відсутній і замість нього утворюється складка шкіри з жировою тканиною – це вушна часточка .

Вільний край вушної раковини  утворює завиток , на внутрішній поверхні якого міститься:

- ость завиткаость Дарвіна;

- ніжка завитка ;

- хвіст завитка .

Паралельно до завитка  проходить протизавиток .

Попереду зовнішнього слухового ходурозміщений козелок , а навпроти нього в нижній частиніпротикозелок .

Між ними ззаду розташована порожнинараковини , яка продовжується у зовнішній слуховий хід .

Зовнішній слуховий хідвідкритий назовні зовнішнім слуховим отвором , а в глибині зі сторони барабанної порожниниабо порожнини середнього вухавін відмежовується барабанною перетинкою .

Зовнішній слуховий хідмає:

- хрящовий зовнішній слуховий хід ;

- кістковий зовнішній слуховий хід .

Хрящовий зовнішній слуховий хідє продовженням вушної раковини  і складає одну третину довжини зовнішнього слухового ходу .

Кістковий зовнішній слуховий хідзаймає дві третини зовнішнього слухового ходу .

Зовнішній слуховий хідвигнутий –подібно і для його випрямлення при огляді барабанної перетинкиу дорослого необхідно відтягнути вушну раковину  назад, угору і назовні.

Барабанна перетинказакріплена в кінці зовнішнього слухового ходуі складається з:

- натягнутої частини більшої верхньої;

- розслабленої частини меншої нижньої.

У центрі барабанної перетинки , що має овальну форму, помітний пупок барабанної перетинки , який утворився внаслідок прикріплення ручки молоточкадо її внутрішньої поверхні.

Ззовні барабанна перетинкавкрита шкірою .

Зсередини, що обернена до барабанної порожнини , барабанна перетинкавкрита слизовою оболонкою .

У розслабленій частині барабанної перетинкиволокнистого шару немає і шкіра  прилягає до слизової оболонки .

СЕРЕДНЄ ВУХО

Барабанна порожнинарозміщена у товщі кам’янистої частини скроневої кісткиі має такі стінки :

1. Покрівельну стінку верхню стінку;

2. Яремну стінку нижню стінку;

3. Лабіринтну стінку присередню стінку, на якій є два вікна:

- вікно присінка овальне вікно;

- вікно завитки кругле вікно.

Вікно присінказакрите основою стремінця .

Вікно завиткизатягнуте вторинною барабанною перетинкою ;

4. Соскоподібну стінку задню стінку, яка в нижній частині має пірамідне підвищення .

У ньому починається стремінцевий м’яз .

У верхньому відділі соскоподібна стінкапродовжується у соскоподібну печеру , в яку відкриваються соскоподібні коміркиоднойменного відростка скроневої кістки .

5. Сонну стінку передню стінку, у верхній частині якої є барабанний отвір слухової труби , а також проходить м’яз–натягувач барабанної перетинки .

Останній розташований у верхньому півканалі мязово–трубного каналу ;

6. Перетинчасту стінку бічну стінку, яка утворена барабанною перетинкою .

Описание: Описание: Описание: IMAGE912

При переході перетинчастої стінкиу покрівельну стінкуутворюється надбарабанний закуток , де міститься головка молоточката тіло коваделка .

У барабанній порожнині розміщені:

- три слухові кісточки ;

- зв’язки слухових кісточок (.; .);

- м’язи слухових кісточок (; ;).

За своєю формою кісточки одержали назву:

- молоточок ;

- коваделко ;

- стремінце

Молоточок  має:

- головку молоточка ;

- шийку молоточка ;

- ручку молоточказ бічним відросткомта переднім відростком

Описание: Описание: Описание: IMAGE916

До ручки молоточкаприкріплений м’яз–натягувач барабанної перетинки .

Коваделко  складається з:

- тіла коваделка ;

- короткої ніжки ;

- довгої ніжки

Описание: Описание: Описание: IMAGE917

Тіло коваделказ’єднується з головкою молоточка , утворюючи коваделко–молоточковий суглоб .

Довга ніжка коваделказ’єднується із стремінцем , утворюючи коваделко–стремінцевий суглоб .

Стремінце  має:

- головку стремінця ;

- передню ніжку ;

- задню ніжку ;

- основу стремінця , яка прикриває вікно присінка овальний отвір присінка , і зчленовується з краєм цього отворубарабанно–стремінцевим синдесмозом .

Описание: Описание: Описание: IMAGE918

До задньої ніжки стремінцяприкріплюється стремінцевий м’яз .

М’язи барабанної порожнини  регулюють рух слухових кісточокі запобігають сильним коливанням при звуках різної висоти і частоти. Це складний кібернетичний пристрій, який регулює амплітуду звукових коливань у певних межах – послаблює або підсилює звук.

Слухова труба труба Євстахія. Має довжину, в середньому, 35 мм, сполучає порожнину середнього вухаз порожниною носової частини глотки .

Слухова трубаскладається із:

- кісткової частини ;

- хрящової частини .

Перехід хрящової частинив кісткову частинуназивається перешийком слухової труби .

Слухова трубавідкривається:

- глотковим отвором слухової труби ( ;) у носову частину глотки ;

- барабанним отвором слухової труби ( ;) у барабанну порожнину .

Від хрящової частини слухової трубипочинаються:

- м’яз–натягувач піднебінної завіски ;

- м’яз–підіймач піднебінної завіски .

При скороченні цих м’язів просвіт слухової трубирозширюється і повітря вільно потрапляє у барабанну порожнину , врівноважуючи тиск зовнішнього середовища з тиском у барабанній порожнині.

Будова внутрішнього вуха. Провідні шляхи слухового аналізатора. Орган нюху та смаку. Провідні шляхи смаку та нюху. Будова шкіри та її придатків

ВНУТРІШНЄ ВУХО

Внутрішнє вухопредставлено кістковим і перетинчастим лабіринтамита знаходиться у кам’янистій частині скроневої кістки .

Кістковий лабіринтскладається із:

- завитка ;

- присінка ;

- півколових каналів .

Присінок  – це порожнина, на бічній стінці якої є:

- вікно присінка , або овальне вікно ;

- вікно завитки , або кругле вікно :

Описание: Описание: Описание: IMAGE920

У вікні присінкаміститься основа стремінця .

А вікно завиткизакрите вторинною барабанною перетинкою .

На задній стінці присінкарозташовано 5 отворів , через які в нього відкриваються півколові канали .

На передній стінці присінкає великий отвір , що веде в канал завитки .

На внутрішній стінці присінкарозміщений присінковий гребінь , який відділяє кулястий закуток; мішечковий закутоквід еліптичного закутка; маточкового закутка .

В еліптичний закутоквідкривається внутрішній отвір канальця присінка .

Позаду від присінка розташовані кісткові півколові канали , що мають вигляд дугоподібних трубок, що лежать у трьох взаємно перпендикулярних площинах:

Описание: Описание: Описание: IMAGE921

Розрізняють:

- передній півколовий канал в стріловій площині ;

- задній півколовий канал в лобовій площині ;

- бічний півколовий канал в горизонтальній площині .

Кожний півколовий каналбіля своєї основи  має розширену частину відповідно:

- передню кісткову ампулу ;

- задню кісткову ампулу ;

- бічну кісткову ампулу .

Півколові канализ’єднані з присінком за допомогою кісткових ніжок .

Ніжки півколових каналів , що містять ампули, називаються ампульними кістковими ніжками .

Сусідні ніжки переднього півколового каналу та заднього півколового каналу  зливаються разом і приєднуються до присінка спільною кістковою ніжкою .

Задня ніжка бічного півколового каналуз’єднується з присінком  простою кістковою ніжкою .

Ось чому кісткові півколові канали сполучаються з присінком не шістьма, а п’ятьма отворами.

Попереду від присінка  лежить завитка , що утворена кісткою, його канал робить два з половиною оберти навколо веретена завитки .

Від веретена завиткивідходить кісткова спіральна пластинка , яка не досягає латеральної сторони каналу і тому лише частково поділяє спіральний канал завиткина сходи присінкаі барабанні сходи .

По краю кісткової спіральної пластинкиміститься завиткова протокаперетинчастого лабіринту , яка доповнює кісткову спіральну пластинку і розділяє сходи .

Порожнини цих сходів сполучаються між собою на куполі завитки верхівці завиткиотвором завитки .

В основі завиткина початку її барабанних сходівє внутрішній отвір канальця завитки .

Всередині кісткового лабіринтузалягає перетинчастий лабіринт , який має менші розміри і повторює хід кісткового лабіринту .

Між внутрішньою поверхнею кісткового лабіринтуі зовнішньою поверхнею перетинчастого лабіринтурозташований перилімфатичний простір , який заповнений рідиною – перилімфою .

Перетинчастий лабіринтскладається з:

- присінкового лабіринту ;

- півколових проток ;

- завиткової протоки .

Перетинчастий лабіринтзаповнений ендолімфою .

Присінковий лабіринтскладається з:

- маточки ;

- мішечка .

Маточка лежить в еліптичному закутку кісткового лабіринтуі сполучається з півколовими протоками .

Мішечок  лежить в кулястому закутку кісткового лабіринтуі сполучається із завитковою протокоючерез сполучну протоку .

Маточка  і мішечок  сполучаються між собою за допомогою маточково–мішечкової протоки .

Від маточково–мішечкової протоки відходить ендолімфатична протока , яка проходить у канальці присінка .

Вийшовши із зовнішнього отвору канальця присінкана задню поверхню кам’янистої частини скроневої кістки, маточково–мішечкова протока закінчується під черепною твердою оболоноюендолімфатичним мішечком .

Півколові протокизалягають всередині кісткових півколових каналіві повторюють їх хід.

Розрізняють:

- передню півколову протоку , яка має передню перетинчасту ампулу ;

- задню півколову протоку , яка має задню перетинчасту ампулу ;

- бічну півколову протоку , яка має:

- бічну перетинчасту ампулу ;

- просту перетинчасту ніжку .

Передня та задня півколові протокимають спільну перетинчасту ніжку .

Перераховані вище структури розміщені у відповідних кісткових структурах. Півколові протокивідкриваються п’ятьма отворами в маточку :

На внутрішній поверхні маточки  та мішечка  розміщені епітеліальні волоскові рецепторні клітини, що утворюють плями , а в перетинчастих ампулах ампулярні гребені , які належать до периферійної частини присінкового аналізатора.

Завиткова протоказалягає у спіральному каналі завиткиі починається у присінку кісткового лабіринтуприсінковим сліпим кінцем , який з’єднується сполучною протокоюз мішечком .

Закінчується завиткова протокана верхівці завиткикупольним сліпим кінцем .

На поперечному перерізі завиткова протокамає трикутну форму і такі стінки:

- зовнішню стінку , яка зростається з окістям зовнішньої стінки спірального каналу завитки ;

- барабанну стінку; спіральну перетинку , або нижню стінку , що є продовженням кісткової спіральної пластинки ;

- присінкову стінку; присінкову перетинку , або верхню стінку перетинку Рейсснера.

Завиткова протоказаймає середню частину кісткового спірального каналу завиткиі, доповнюючи кісткову спіральну пластинку , відділяє його барабанні сходивід сходів присінка .

Всередині завиткової протокина спіральній перетинці барабанній стінці , міститься спіральний орган орган Кортія, який належить до периферійної частини слухового аналізатора і містить епітеліальні волоскові рецепторні клітини, що сприймають звукові коливання.

Шляхи передачі звукової хвилі

Звукові хвилі передаються на барабанну перетинкуі викликають її коливання.

Коливання барабанної перетинкипередається на ланку слухових кісточок .

Завдяки коливанням основи стремінця , яка прикриває вікно присінка , починає коливатися перилімфа .

Коливання перилімфи в барабанних сходахчерез отвір завитки  передається на перилімфу в сходах присінка .

Внаслідок цього починає коливатися присінкова стінка рейснерова перетинка, і барабанна стінка .

Останні змушують коливатися ендолімфу :

Описание: Описание: Описание: image923

Коливання ендолімфи сприймається волосками спірального органа кортієвого органа, де механічні коливання перетворюються на нервовий імпульс і звідси починається слуховий шлях.

Присінково–завитковий нерв

 пара черепних нервів

Цей нерв складається з двох частин:

- завиткового нерва ;

- присінкового нерва .

Завитковий нервє слуховим шляхом, по якому передається інформація про характер звукових коливань в головний мозок.

Завитковий нерв

Слуховий шлях

Тіла перших псевдоуніполярних нейронів завиткового нерва слухового шляху містяться в завитковомих вузлах; спіральних вузлах завитки (а ; а), які розташовані на основній пластинці завиткової протоки :

Описание: Описание: Описание: image925

Периферійні відростки перших нейронів закінчуються в спіральному органі завиткової протоки , утворюючи синапси з волосковими рецепторними клітинами.

Центральні відростки перших нейронів утворюють завиткову частину ІІІ пари черепних нервів – завитковий нерв , і через внутрішній слуховий отвірзаходять в порожнину черепа , а потім у міст  на межі із середньою мозочковою ніжкою на її вентральній поверхні, де закінчуються синапсом з тілом другого нейрона.

Тіла других нейронів завиткового нерварозташовані у передньому та задньому завиткових ядрах , які проектуються у бічному куті ромбоподібної ямки .

Аксони других нейронів від переднього завиткового ядрайдуть на своєму боці до присереднього колінчастого тіла , де містяться тіла третіх нейронів. Це тринейронний слуховий шлях.

Аксони других нейронів від заднього завиткового ядрайдуть по днушлуночкау вигляді мозкових смугі переходять на протилежний бік.

Ці волокна беруть участь в утворенні трапецієподібного тіла .

Тіла третіх нейронів чотиринейронного завиткового нерварозміщені у верхньому оливному ядрі задньому ядрі трапецієподібного тіла.

Аксони третього нейрона утворюють бічну петлю , яка виходить на поверхню в перешийку ромбоподібного мозкуу вигляді трикутника петлі .

Бічна петлядоходить до підкіркових центрів слуху, де розташовані тіла І нейронів.

Тіла четвертих нейронів завиткового нерварозташовані в:

- присередньому колінчастому тілі ;

- нижніх горбках покрівлі середнього мозку .

Від присереднього колінчастого тілааксони четвертих або третіх нейронів через задню третину задньої ніжки внутрішньої капсулидоходять до кори верхньої скроневої звивини– це є поперечні скроневі звивини , або звивини Гешля, де локалізується кірковий аналізатор слуху (кірковий кінець слухового аналізатора).

Аксони четвертих нейронів від нижніх горбків покрівлі середнього мозкуідуть в передніх канатиках спинного мозкуу вигляді покрівельно–спинномозкового шляху .

По ньому проходять імпульси, що викликають мимовільні рухи під час сприйняття звуків, які виникають раптово (охоронний рефлекс).

Присінковий нерв

Цей нерв є початком аферентного шляху, по якому передається інформація про рівновагу тіла людини від волоскових рецепторних клітин, що розташовані у півколових каналахта присінку внутрішнього вуха , до кори великого мозку .

Відчуття рівноваги ґрунтується не тільки на інформації, що підходить від рецепторів внутрішнього вуха , але й від фоторецепторів та пропріорецепторівопорно–рухового апарату.

Цю інформацію аналізує мозочок  і кора великого мозку , що дає змогу утримувати тіло у певному положенні у просторі.

Чутливі елементи органа рівноваги – це волоскові клітини , які розташовані в присінковому лабіринті внутрішнього вухаі знаходяться:

- у півколових протоках перетинчастого лабіринту , зокрема в ампульних гребенях . Волоскові клітинисприймають обертальні рухи;

- у мішечку  і маточці , зокрема у їх чутливих ділянках – плямах , волоскові клітини яких сприймають зміни положення голови стосовно землі (при нахилах голови тощо).

Тіла перших псевдоуніполярних нейронів присінкового нервамістяться в присінковому вузлі , який розташований на дні внутрішнього слухового ходу .

Периферійні відростки перших нейронів утворюють:

- передній ампульний нерв ;

- задній ампульний нерв ;

- бічний ампульний нерв ;

- маточково–ампулярний нерв ;

- маточковий нерв ;

- мішечків нерв .

Вони утворюють синапси з волосковими рецепторними клітинами органа рівноваги.

Центральні відростки перших нейронів, що, власне, утворюють присінковий нерв, який проходять через внутрішній слуховий отвіру порожнину черепа , а потім у складі присінков–завиткового нерва входять в міст  до чотирьох присінкових ядер– других нейронів присінкового нерву присінкового шляху.

Частина аксонів других нейронів присінкових ядерформує присінково–спинномозковий шляхі доходить до рухових ядеру передніх рогах спинного мозку .

Частина аксонів других нейронів присінкових ядерперехрещується, прямує в таламус , де розташовані тіла третіх нейронів.

Їх аксони йдуть до кори великого мозку , а саме до зацентральної звивини тім’яної та скроневої часток ( ) – кіркових центрів статокінетичного аналізатора. Ці зв’язки забезпечують свідому орієнтацію в просторі.

Частина аксонів других нейронів присінкових ядер , а також частина аксонів перших нейронів присінкового нервайде безпосередньо в мозочок  до клаптика , вузлика  і ядра вершини; присереднього ядра мозочка ( ; ).

Ці зв’язки регулюють присінкові рефлекси.

Зв’язки присінкових ядерз ядрами окорухових черепних нервів, що забезпечують рух очних яблук , також регулюють процеси зміни положення голови і тіла в просторі.

 

ОРГАН НЮХУ

Орган нюхувідноситься до нюхового мозку , який є філогенетично найдавнішою та морфологічно найглибшою структурою кінцевого мозку людини (див. розділ "Нюховий мозок").

Орган нюхускладається з:

- нюхової частини слизової оболонки носа , яка займає поверхню верхньої носової раковинита протилежної ділянки носової перегородкиі містить нюховий епітелій ;

- нюхових залоз , або залоз Боумена, що розміщені у нюховій частині слизової оболонки носа і виробляють секрет переважно серозного характеру, який зволожує поверхню нюхового епітелію .

Орган нюху , подібно до органа смаку , контролює якість рідин та їж, які ми споживаємо, і визначає властивості повітря, що вдихається; міститься в слизовій оболонці носової порожнинив її нюховій частині , в ділянці верхнього носового ходуі має назву нюхової частини слизової оболонки носа :

Описание: Описание: Описание: image858

Слизова оболонка нюхової частини вкриває верхню носову раковинуі відповідну частину носової перегородки , має жовтуватий колір і вкрита нюховим епітелієм, до складу якого входять нервові клітини – хеморецептори.

Відцентрові відростки останніх, а це аксони чутливих клітин – нюхові нервові волокна , збираючись разом, формують 15–20 нюхових нервіві направляються до нюхової цибулини , утворюючи початкову частину нюхового шляху.

Нюховий нерв 

 пара черепних нервів

Рецептор нюху розміщений у нюховій частині слизової оболонки носау верхньому носовому ході .

Рецепторний шар слизової оболонки носової порожнинипредставлений нюховими нейросенсорними (чутливими) клітинами це видозмінені біполярні нейрони, що розміщені між підтримуючими клітинами .

У слизовій оболонці носової порожниниє нюхові залози Боуменові залози, що зволожують поверхню рецепторного шару.

Периферійні відростки рецепторних нюхових клітин починаються нюховими війками .

Центральні відростки рецепторних нюхових клітин формують 15–20 нюхових ниток , які через отвори дірчастої пластинки решітчастої кісткипроходять у порожнину черепаі закінчуються в нюховій цибулині , де переключаються на другий нейрон нюхового шляху.

Таким чином:

- тіла перших нейронів нюхового шляху розташовані в слизовій оболонці верхнього і заднього відділів носової порожнини ;

- тіла других нейроніву нюховій цибулині.

Аксони других нейронів, які проходять у складі нюхового шляху , закінчуються в нюховому трикутникуі в передній пронизаній речовиніта в підмозолистому полі , де переключаються на тіла третіх нейронів.

Аксони третіх нейронів направляються трьома шляхами:

- медіальним (присереднім) нюховим пучком ;

- латеральним (бічним) нюховим пучком ;

- проміжним нюховим пучкомі закінчуються в гачку , який є кірковим аналізатором нюху.

 

Орган смаку

Орган смаку має:

- смакові бруньки; смакові чашечки , що утворюють периферійний відділ смакового аналізатора;

- смакову пору; смаковий отвір , який є на верхівці кожної смакової бруньки і відкривається на поверхні слизової оболонки.

У людини є близько 2000 смакових чашечок; смакових бруньок , які сприймають відчуття смаку.

Вони розміщені в слизовій оболонці :

- язика ;

- м’якого піднебіння ;

- надгортанника .

Найбільше їх є в жолобуватих сосочках та листоподібних сосочках язика ( ), а також грибоподібних сосочках :

Рецепторним елементом смакових бруньок є сенсорно–епітеліальні клітини.

Кожна смакова брунькамає близько 50 нервових закінчень периферійних відростків перших чутливих псевдоуніполярних нейронів ,і Х черепних нервів.

Ці закінчення утворюють синапси з рецепторними клітинами, по яких передається інформація про відчуття смаку до центральних ланок смакового аналізатора.

У ділянці передніх двох третин язика  відчуття смаку сприймається чутливими волокнами барабанної струни гілки проміжного нерва , що є складовою частиною лицевого нерва .

У ділянці задньої третини язика  відчуття смаку сприймається чутливими волокнами язико–глоткового нерва .

У ділянці кореня язиката надгортанника  відчуття смаку сприймається чутливими волокнами блукаючого нерва .

Ці чутливі волокна, що сприймають смакову інформацію, є периферійними відростками чутливих псевдоуніполярних нейронів, що розміщені в чутливих вузлах ,ічерепних нервів.

Центральні відростки перших нейронів, що йдуть в складі гілок , ,пар черепних нервівдоходять до смакового ядра, що представлене ядром одинокого шляхуі розміщене в довгастому мозку  другі нейрони.

Аксони других нейронів прямують до таламуса , де розташовані тіла третіх нейронів.

Аксони третіх нейронів закінчуються в гачку  – корі великого мозку , де локалізується кірковий аналізатор смаку.

Завдяки зв’язкам підкіркового центру смаку – ядрам одинокого шляхуі розміщеним поряд руховим ядрам довгастого мозку , що контролюють ковтання і жування, забезпечується рефлекс блювання на неприємну на смак їжу.

ЗАГАЛЬНИЙ ПОКРИВ

Загальний покривскладається з:

- шкіри ;

- підшкірного прошарку; підшкір’я ( ; ).

Шкіра  утворює загальний покрив тіла, який захищає організм від впливу зовнішнього середовища.

У шкірі розміщені інкапсульовані та неінкапсульовані нервові закінчення.

Шкіра має:

- борозни шкіри ;

- гребені шкіри ;

- тримачі шкіри ;

- дотикові валочки ;

- лінії розтягів .

Шкіра  виконує такі функції:

- терморегуляції;

- обміну речовин;

- газообміну (дихання);

- видалення шкідливих речовин з потом;

- депо енергетичних ресурсів;

- контактної рецепції навколишніх подразнень (тиску, дотику, температури та болю).

Шкіра  складається з:

- надшкір’я , це є поверхневий шар, або епідерміс;

- дерміса; власне шкіри (; ), це є глибокий шар, який складається із:

- волокнистої сполучної тканини;

- еластичних волокон;

- м’язових волокон:

Надшкір’я  складається з багатошарового зроговілого епітелію і має такі шари:

- роговий шар , він є поверхневим;

- блискучий шар ;

- зернистий шар ;

- шипуватий шар ;

- основний шар , він є найглибший.

Основний шарє джерелом поновлення усіх шарів надшкір’я.

В основному шарірозташовуються клітини – меланоцити, які містять пігмент. Кількість цього пігменту в меланоцитах обумовлює колір шкіри.

Дерміс; власне шкіра, дерма (; ) складається з пухкої волокнистої сполучної тканини , в якій також є колагенові і еластичні волокна та гладкі м’язові клітини .

Дерма пронизана великою кількістю судин та нервів.

У дермі розрізняють:

- сосочковий шар ; він має сосочки , у яких є багато кровоносних капілярів, лімфокапілярів та нервових закінчень;

- сітчастий шар , що складається з сітки щільно переплетених колагенових волокон та невеликої кількості еластичних і ретикулярних волокон. Цей шар містить корені волосся і залози шкіри:

Описание: Описание: Описание: IMAGE944

У верхньому шарі дерміса залягають:

- кровоносні капіляри;

- лімфатичні капіляри;

- кінцеві нервові тільця.

Нижній шар дерміса переходить у підшкірну основу, в якій є скупчення жирових клітин.

У шкірі є численні нервові закінчення .

Похідними надшкір’я є:

- волосся ;

- нігті ;

- залози шкіри , які поділяються на:

- потові залози ;

- сальні залози ;

- молочні залози .

Волосся  вкриває певні частини шкіри, окрім:

- долонь ;

- підошов ;

- перехідної частини губ рота ;

- головки статевого члена ;

- внутрішньої поверхні передньої шкірочки статевого члена ;

- малих соромітних губ .

Волосся  має:

- стрижень , який виступає над поверхнею тіла;

- корінь .

Корінь волоссялежить у товщі шкіри і закінчується волосяною цибулиною , що є ростовою частиною волосся .

Корінь волоссялежить у сполучнотканинній сумціволосяному мішечку , в який відкриваються сальні залозиі вплітається м’яз–випрямляч волосся .

У людини розрізняють такі види волосся :

- пушок , який вкриває всю шкіру  і особливо розвинутий у новонароджених;

- волосся голови ;

- брови ;

- вії ;

- борода ;

- вушне волосся ;

- волосся ніздрів ;

- пахвове волосся ;

- лобкове волосся .

Ніготь  – це рогова пластинка, що лежить у сполучнотканинному ложі нігтя , звідки починається його ріст.

У нігті  розрізняють:

- корінь нігтя ;

- тіло нігтя ;

- вільний край , який виступає за межі ложа нігтя ;

- прикритий край ;

- бічний край , який оточений валиком нігтя .

Ніготь має місячко , яке у вигляді білої смужки тіла нігтярозташоване біля прикритого краю нігтя .

Зверху корінь нігтявкриває наднігтя , а знизупіднігтя .

Волосся  і нігті  належать до придатків шкіри.

Залози шкіри є похідними шкіри і поділяються на:

- сальні залози ;

- потові залози .

Грудь , або грудна залоза . За попередньою анатомічною номенклатурою , грудь називалась молочною залозою .

Грудь  це видозмінена потова залоза , яка лежить на фасції, що вкриває великий грудний м’яз  на рівні ІІІ–І ребер . У чоловіків вона є недорозвинутою.

Права та ліва грудірозділені міжгрудною борозною .

Грудь  має такі анатомічні утвори:

- грудний сосок , який містить шар гладкої м’язової тканинита отвори молочних проток ;

- тіло груді ;

- підвішувальні зв’язки груді; тримач шкіри груді (.; ) – це пучки пухкої волокнистої сполучної тканини , які пронизують прошарки жирової тканиниміж частками грудної залозиі йдуть від грудної фасціїдо шкіри молочної залози .

Власне грудна залозамає:

- пахвовий відросток; бічний відросток ;

- частки грудної залози , які містять часточки грудної залози ;

- молочні протоки це вивідні протоки часток молочної залози, які утворюються злиттям часточкових і міжчасточкових молочних ходів;

- молочні пазухи це розширення молочних протоківв основі грудного соска;

- грудне кружальце , яке має:

- кружальцеві залози ;

- кружельцеві горбки ;

Грудна залозапризначена для вигодовування новонародженого:

При вагітності залозиста тканинарозростається і грудна залозазбільшується в розмірах, а грудний сосокта грудне кружальцетемніють.

Присередньо край грудної залози доходить до груднинної лінії , збокудо передньої пахвової лінії .

Тіло грудіскладається з часток грудної залози , які містять 15–20 часточок грудної залози , що відокремлені між собою прошарками сполучної тканини.

Частки грудної залозирозташовані відносно грудного соскарадіально, а молочні протокивідкриваються на верхівці соска .

Навколо грудного соскарозташоване грудне кружальце , яке вкрите кружальцевими горбками , де відкриваються кружальцеві залози .

Підшкірний прошарок; підшкір’я ( ; ) містить венозні, нервові та лімфатичні сплетення і підшкірну жирову клітковину , яка виконує функцію термоізолятора та депо енергетичних запасів.

Також там розміщена пухка сполучна тканина .

Найбільше жирового прошарку є в ділянках сідниць , животата підошвах .

На деяких ділянках підшкірного прошаркувиявляється шар м’язових волокон – м’язовий шар .

У стовщених місцях він має перетинчастий шарі може бути розділений на кілька волокнистих шарів .

Підшкірний прошароквідсутній на:

- повіках ;

- кліторі ;

- статевому члені ;

- більшій частині зовнішнього вух ;

- у калитці , де є тільки м’язовий шар– м’ясиста оболонка .

Шкіру з підлеглими тканинами сполучають пучки сполучнотканинних волокон, які називаються утримувачами шкіри .

Шкіра займає площу 1,5 – 2 м2 залежно від розмірів тіла. Вона є великим полем для різних видів шкірної чутливості (тактильної, больової і температурної).

Матеріали підготував асист.Гаврищук Ю.М.