Розділ V
У сучасному бою братимуть участь підрозділи, частини та з’єднання всіх родів військ, спеціальних військ, військово-повітряних сил, а в приморських районах — і військово-морських сил. Суттєво буде впливати на організацію медичного забезпечення використання в бою зброї масового ураження чи звичайної зброї. У першому випадку можуть виникати значні масові втрати військ, які будуть часто призводити до повної чи часткової втрати боєздатності бойових підрозділів і частин, а також втрати працездатності підрозділів та частин медичної служби. У районі бойових дій буде створюватися складна обстановка, що залежатиме від виду (видів) застосованої зброї, особливо зброї масового ураження. Так, при нанесенні ядерного удару, крім завалів, руйнувань, пожеж, затоплень, знищення мостів, оборонних споруд, бойової техніки, на характер бою буде впливати ще й радіоактивне зараження місцевості. Крім того, значно погіршуватиметься морально-психологічний стан особового складу.
Медичне забезпечення бойових підрозділів під час основних видів бою
Застосування звичайної зброї може відбуватися як самостійно, так і у поєднанні з ядерною зброєю. Але навіть при самостійному використанні лише звичайної зброї сучасному бою будуть притаманні рішучість у досягненні поставленої мети, висока напруженість і швидкоплинність, різка зміна обстановки, ведення бою у високому темпі, на широкому фронті й на велику глибину.
Визначити вид бою можна за такими ознаками:
— мета бою і способи її досягнення;
— характер дії підрозділів та частин ворогуючих сторін.
Залежно від цих ознак, розрізняють два види бою: наступальний та оборонний. У випадку, коли протидіючі сторони виконують поставлені завдання одночасним наступом з обох боків, виникає різновид наступального бою — зустрічний бій.
На організацію медичного забезпечення бойових дій підрозділів будуть впливати всі вищевказані фактори: вид бою; умови бойової і тилової обстановки, що будуть створюватися під час підготовки і ведення бою; уражаючі властивості зброї, яку буде використовувати противник, і виникнення відповідної до неї кількості та структури санітарних втрат; наявність медичних підрозділів і частин, забезпеченість їх підготовленими медичними працівниками, майном, санітарною технікою, а також ряд інших факторів.
Основними тактичними підрозділами сухопутних військ, на прикладі яких буде в даному підручнику показане забезпечення особового складу в сучасному бою, є механізовані рота та батальйон (вони можуть бути також мотопіхотними, танковими тощо).Сили і засоби медичної служби у батальйоні (роті, взводі) та їх завдання
Механізований батальйон складається з командування (штабу), трьох механізованих рот та інших підрозділів, в тому числі й медичного пункту батальйону. До складу кожної механізованої роти входить три механізованих взводи. Медична служба представлена в батальйоні медичним пунктом батальйону (МПБ), у роті — санітарним інструктором роти, у взводі — стрільцем-санітаром. Перелік медичного оснащення подається в окремій главі. На медичний пункт батальйону, яким керує начальник медичного пункту батальйону — фельдшер, в бою покладаються такі завдання: організація і проведення своєчасного надання ураженим першої та долікарської медичної допомоги з наступною евакуацією їх на етапи медичної евакуації; участь у ліквідації наслідків застосування противником зброї масового ураження; контроль за станом здоров’я особового складу батальйону; проведення санітарно-гігієнічних (контроль за розташуванням, харчуванням, водопостачанням, дотримуванням правил особистої і колективної гігієни) та протиепідемічних (виявлення і направлення до медичного пункту полку інфекційних хворих, проведення дезінфекції тощо) заходів; організація і проведення медичної розвідки в районі розташування та бойових дій батальйону; своєчасне забезпечення медичних працівників і особового складу батальйону відповідним медичним майном; проведення занять з основ надання першої медичної допомоги та санітарно-просвітницької роботи в підрозділах батальйону.
Крім фельдшера батальйону, ці завдання виконує особовий склад МПБ, до якого входять: санітарний інструктор, два санітари та чотири водії-санітари. Санітарний інструктор заміщає начальника у випадку його тимчасової відсутності. Він допомагає фельдшеру в наданні долікарської медичної допомоги, при потребі сам розшукує поранених і надає їм першу медичну допомогу, а також керує діями санітарів та водіїв-санітарів, розгортає МПБ, доглядає за тимчасово розміщеними на ньому пораненими та хворими і безпосередньо бере участь в евакуації їх у тил. Санітарний інструктор МПБ повинен постійно збирати дані від водіїв-санітарів, санітарів-носіїв, санітарних інструкторів рот про місця зосередження поранених на полі бою, а також виконувати інші завдання.
Санітари МПБ повинні вміти розшукувати уражених на полі бою, витягувати їх з пошкодженої бойової техніки та інших місць, надавати першу медичну допомогу і вивозити (виносити) до місця розгортання МПБ або на вісь його переміщення. Вони повинні знати місця розташування медичних постів рот, санітарного транспорту, медичного пункту полку, а також допомагати розгортати МПБ, доглядати за тимчасово розміщеними в ньому пораненими та хворими, уміти правильно повантажити їх на будь-які види транспорту для евакуації, виконувати інші доручення. Водії-санітари, як правило, виконують завдання в районі дій рот, що входять до складу батальйону. Вони повинні вміти розшукувати уражених на полі бою, непомітно для противника добиратись до них, надавати першу медичну допомогу, відтягувати (відвозити) їх до укриття або до МПБ (осі його переміщення); досконало володіти прийомами завантаження та розвантаження поранених на всі види транспортних засобів, при необхідності — підготувати транспорт для евакуації потерпілих з якнайменшою травматизацією; у ході транспортування забезпечувати спостереження та догляд за пораненими і хворими; у випадку неможливості руху санітарного транспорту використовувати і такі засоби, як гужовий транспорт, волоки та інші пристосування.
Весь медичний персонал МПБ повинен уміти працювати на зараженій радіоактивними і отруйними речовинами або бактеріальними засобами місцевості в індивідуальних засобах захисту органів дихання і шкіри; проводити часткову санітарну обробку уражених; проводити профілактику уражень за допомогою засобів, що є в індивідуальному медичному оснащенні особового складу військ.
Санітарний інструктор роти організовує та проводить розшук поранених та хворих на полі бою, особисто надає їм першу медичну допомогу, контролює правильність її надання санітарами та в порядку само- і взаємодопомоги, збирає уражених в укриття або в медичний пост роти; позначає місця укриття потерпілих на полі бою, доповідає командиру роти та начальнику МПБ про їх кількість та місця розташування; він повинен керувати діями стрільців-санітарів та інших сил і засобів з метою ефективного їх використання. На нього також покладаються проведення медичної розвідки в районі розташування та бойових дій роти; контроль за станом здоров’я особового складу роти, дотримання ним правил особистої та колективної гігієни; виявлення хворих і направлення їх на медичний огляд в МПБ або МПП (з дозволу старшини або командира роти); забезпечення стрільців-санітарів взводів та особового складу роти медичним майном та індивідуальними засобами надання першої медичної допомоги і навчання правильно користуватися цими засобами при ураженнях.
Стрілець-санітар виділяється із числа бійців взводу згідно з наказом командира роти. Він повинен спостерігати за полем бою, розшукувати поранених, надавати першу медичну допомогу, відтягувати їх в укриття та позначати ці місця, доповідати про санітарні втрати командирові взводу та повідомляти санітарному інструкторові роти їх кількість і місце розташування через санітарів-носіїв або водіїв-санітарів.
Весь особовий склад медичної служби батальйону повинен піклуватись про збереження медичного майна, при необхідності — проводити його ремонт і поповнювати замість використаного або непридатного для застосування.
Послідовність і зміст роботи начальника МПБ, санітарного інструктора і стрільця-санітара під час підготовки до бою
На організацію медичного забезпечення суттєво буде впливати і така обставина, як наявність часу для підготовки до початку бойових дій. Від тривалості підготовчого періоду залежать перелік і обсяг заходів, які можна провести з метою якісної підготовки всіх ланок медичної служби батальйону до бою. У важчих умовах доведеться проводити зміну організації медичного забезпечення бою, наприклад, коли батальйон в наступі, після зустрічі з переважаючими силами противника він буде змушений переходити до оборони або відступати.
При підготовці до бою організацією медичного забезпечення займаються: в батальйоні — начальник медичного пункту, в роті — санітарний інструктор.
Послідовність роботи начальника МПБ в підготовчий період бою: отримання завдання та його з’ясування, розрахунок часу, що відводиться на підготовку медичної служби до бою, оцінка бойової, тилової та медичної обстановки, розробка заходів і розподіл часу на їх проведення, допо-відання конкретних пропозицій щодо організації медичного забезпечення командирові батальйону для затвердження, доведення завдань до особового складу МПБ, санітарних інструкторів рот та додаткового складу (у випадку його виділення старшим медичним начальником або командуванням), особисте проведення окремих заходів і контроль за виконанням поставлених завдань підлеглими з наданням їм необхідної допомоги, доповідь командирові батальйону про готовність медичної служби батальйону до бою.
Від командира батальйону (начальника штабу) начальник МПБ отримує дані (в частині, що його стосується) про бойове завдання батальйону, місце розташування командно-спостережного пункту батальйону і його тилових підрозділів, порядок розшуку, вивезення (винесення) поранених та хворих, організацію системи захисту від зброї масового ураження.
Від начальника медичної служби полку начальник МПБ отримує відомості про прийняте рішення щодо організації розшуку і евакуації поранених, місце розгортання МПП і можливі його переміщення, виділення сил і засобів підсилення медичної служби батальйону, порядок забезпечення майном, організацію зв’язку, заходи медичної служби в системі захисту від зброї масового ураження, а також про проведення санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів до і в ході бою. Конкретність заходів буде залежати від виду бою і обстановки, що склалася.
Санітарний інструктор роти отримує вказівки від командира роти про бойові завдання роти і місцезнаходження командира роти, а від начальника МПБ — про порядок розшуку потерпілих, надання першої медичної допомоги, місця збору поранених і їх позначення, місце розташування МПБ і можливе його переміщення. Після з’ясування завдання він інструктує стрільців-санітарів взводів, перевіряє їх готовність до надання першої медичної допомоги, контролює проведення санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів у роті.
Стрілець-санітар отримує вказівки від командира взводу щодо своїх завдань у бою, від санітарного інструктора роти — про порядок розшукування, надання першої медичної допомоги і збір поранених та позначення місць їх укриття.
У підготовчий період санітарні інструктори рот виявляють поранених та хворих і направляють їх, з дозволу командирів рот, в МПБ, після огляду начальником МПБ бійців, які потребують подальшого лікування, евакуйовують в МПП. Весь особовий склад батальйону повинен бути забезпечений індивідуальним медичним оснащенням, а медичний персонал взводів, рот і МПБ — медичним майном. Санітарний транспорт дозаправляється, обслуговується і готується до роботи. Проводиться контроль за проведенням санітарно-гігієнічних (миття особового складу, зміна білизни, проведення оглядів тіла тощо) та протиепідемічних заходів. При наявності достатнього часу організовується проведення спеціальних занять з медичним персоналом та занять щодо методів надання першої медичної допомоги з особовим складом батальйону. Якщо можна, то проводиться медична розвідка в районах розташування підрозділів батальйону та його бойових дій.Медичне забезпечення механізованого батальйону (роти, взводу) в ході наступального бою
Метою наступального бою є розгром противника і оволодіння важливими рубежами або районами місцевості. Наступ може вестись на противника, який обороняється, наступає або відходить. Перехід до наступу може проводитися з висуванням із глибини або із положення безпосереднього зіткнення із супротивником (схеми 5.1, 5.2). Особовий склад механізованих підрозділів може перебувати під час атаки в бойових машинах (БТРах), які рухаються в одній бойовій лінії з танками, або бійці наступають вслід за танками у пішому порядку, а бойові машини рухаються разом з ними (позаду них), підтримуючи атакуючих вогнем.
Від способу переходу до наступу залежить організація медичного забезпечення у вихідному положенні, а подальший розвиток наступу буде впливати на організацію медичного забезпечення підрозділів безпосередньо в ході бою.
Перед висуванням з глибини всі підрозділи полку шикуються в похідні колони. Стрільці-санітари та санітарні інструктори розміщуються , як правило, в бойових машинах командирів взводів та рот. Перша медична допомога потерпілим під час висування до переднього краю надається в порядку само- та взаємодопомоги, а також медичним персоналом безпосередньо в бойових машинах.
Медичний пункт батальйону в згорнутому стані разом із засобами підсилення рухається за головними силами батальйону.
При висуванні з глибини командуванням призначаються рубежі регулювання, розгортання в батальйонні (до 15 км від переднього краю противника), ротні (до 6 км), взводні (до 3 км) колони, а також рубіж переходу в атаку (до 600 м і більше від переднього краю противника). На цих рубежах, згідно з рішенням на медичне забезпечення бою, можуть зосереджуватись поранені та хворі, яких висаджують з бойової техніки та розміщують в укриттях до підходу виділеного для їх евакуації транспорту, на якому потерпілі доставляються у розгорнуті в смузі висування медичні пункти полків або інші лікувальні заклади.
До цих рубежів поранених та хворих везуть безпосередньо в бойових машинах або на евакуаційному транспорті МПП, що рухається в колонах полку. Медичний пункт батальйону висувається за підрозділами свого батальйону в готовності до медичного забезпечення бою. Начальник медичного пункту батальйону повинен до переходу в атаку, за можливістю, зберегти основні сили і засоби медичної служби батальйону для надання медичної допомоги потерпілим у глибині оборони противника.
Атака переднього краю противника, як при висуванні з глибини, так і з положення безпосереднього зіткнення, може відбуватись у бойових машинах, тоді стрільці-санітари і санітарні інструктори рот перебувають у бойових машинах своїх підрозділів (рис. 5.1, 5.2). Перша медична допомога надається подібно до того, як при висуванні із глибини. Поранених везуть у бойових машинах до виникнення можливості передачі їх на санітарний транспорт у намічених місцях висадки або до зупинки машини, щоб спішити особовий склад тощо. З ушкоджених бойових машин потерпілих витягають здорові члени екіпажу, санітари-носії, водії-санітари транспортерів, що рухаються за наступаючими підрозділами.
Рис. 5.1. Бойовий порядок підсиленого механізованого взводу, який наступає на бойових машинах піхоти.Після надання першої медичної допомоги поранених зосереджують в найближчих укриттях (ярок, балка, воронка, окоп, бліндаж тощо) і позначають це місце умовною позначкою або вивозять на вісь переміщення МПБ.
Рис. 5.2. Бойовий порядок танкового взводу в наступі.
Під час атаки в пішому порядку (рис. 5.3, 5.4) стрільці-санітари взводів і санітарні інструктори рот тримаються позаду своїх підрозділів, розшукують поранених, надають їм першу медичну допомогу й укривають у сховищах по 3-4 чоловіки, позначаючи їх місцезнаходження. Санітарні інструктори рот також контролюють якість надання першої медичної допомоги, виправляють допущені при її наданні помилки та керують діями водіїв-санітарів і санітарів-носіїв. Останніх залучають, в основному, на важкопрохідній для транспортерів місцевості. Розшукавши за залишеними стрільцями-санітарами позначками місце укриття поранених, санітари-носії виносять їх до посту санітарного транспорту або на вісь переміщення МПБ.
Рис. 5.3. Бойовий порядок підсиленого механізованого взводу,який наступає пішки.Пост санітарного транспорту розташовується позаду бойових порядків роти в захищеному від прямого вогню противника місці. Звідси поранених перевозять на вісь переміщення МПБ або місце його тимчасової зупинки, а в деяких випадках — відзразу в МПП.
Рис. 5.4. Бойовий порядок підсиленого механізованого відділення, яке наступає пішки.
Для постійного вивчення обстановки санітарний інструктор роти використовує дані про поранених та пошкоджену бойову техніку, що надходять засобами зв’язку від командирів взводів до командира роти, після чого проводить необхідні заходи для надання потерпілим першої медичної допомоги і вивезення (винесення) їх в безпечні місця, а також повідомляє через водіїв-санітарів або засоби зв’язку начальника МПБ про кількість поранених і їх місцезнаходження.
Долікарську допомогу потерпілим надають начальник і санітарний інструктор МПБ в санітарній машині або в укритті. У наступальному бою МПБ працює на коротких зупинках біля укрупнених санітарними інструкторами рот укриттів поранених, в яких може налічуватись від 3 до 10 і більше чоловік. Ці укриття, як правило, розташовують на раніше наміченому напрямку (осі) переміщення МПБ за наступаючими підрозділами. Надавши долікарську допомогу, начальник МПБ доповідає начальникові медичної служби полку (начальникові МПП), з використанням всіх можливих засобів зв’язку, про місця розташування потерпілих на полі бою і потрібну кількість транспорту для їх евакуації. Одночасно він надає інформацію також командирові батальйону про кількість поранених і хворих, про необхідну допомогу особовим складом для розшуку і вивезення (винесення) потерпілих тощо.
Евакуація потерпілих з поля бою після надання долікарської допомоги проводиться, як правило, транспортом МПП. Начальник медичної служби полку при необхідності організовує повторний розшук поранених на полі бою.
Крім цих завдань, начальник МПБ контролює роботу санітарних інструкторів, стрільців-санітарів, водіїв-санітарів щодо якісного надання першої медичної допомоги, своєчасно подає заявку на поповнення використаного або втраченого в бою медичного майна, проводить медичну розвідку району бойових дій, контролює дотримання особовим складом протиепідемічних (недопущення контакту з інфекційними хворими, заборона вживання неперевірених трофейних продуктів харчування тощо) і санітарно-гігієнічних заходів.Медичне забезпечення механізованого батальйону (роти, взводу) в ході оборонного бою
Метою оборони є утримання важливих рубежів або районів місцевості, відбиття наступу переважаючих сил противника, нанесення йому максимальних втрат з одночасним накопиченням своїх сил для переходу в наступ. Перехід до оборони може бути завчасно запланованим або вимушеним і здійснюється при відсутності зіткнення з противником чи в умовах зіткнення з ним. Підготовка до оборони може відбуватись протягом тривалого часу або здійснюватись за короткий термін. Залежно від поставленого бойового завдання, наявних в даний час сил, засобів та інших факторів, розрізняють позиційну та маневрову оборону.
Для ведення оборони батальйону призначають район оборони (по фронту — до 5 км, глибиною до 3 км), роті та взводу — опорні пункти (відповідно, роті по фронту — до 1,5 км, глибиною до 1,1 км; взводу по фронту — до 450 м, глибиною до 300 м). Ці показники можуть коливатися.
Згідно з поставленими завданнями і організацією оборони та характером майбутнього бою, буде здійснюватися медичне забезпечення механізованого батальйону (механізованої роти) (схеми 5.3, 5.4). Досить часто переходити до оборони доводиться в ході наступального бою, коли на організацію медичного забезпечення буде відводитись дуже мало часу. На умови організації його також суттєво впливатиме противник, тому доведеться планувати і проводити лише найважливіші заходи, які будуть вирішальними для виконання завдань медичної служби під час бою. Завчасний перехід до оборони є сприятливим для медичної служби, тому що у цьому варіанті, як правило, вона має достатньо часу для проведення заходів з підготовки своїх сил і засобів до бою, а також для проведення інженерних робіт з метою захисту медичного пункту батальйону, ротних медичних постів, постів санітарного транспорту, проведення спеціальної підготовки з медичним персоналом та занять з особовим складом щодо надання першої медичної допомоги тощо.
Після затвердження рішення щодо медичного забезпечення оборонного бою начальник МПБ віддає розпорядження підлеглим про порядок надання першої медичної допомоги пораненим і хворим, вказує на місцевості санітарному інструкторові в кожному опорному пункті роти (після узгодження з командиром роти) місце розташування медичного поста роти (МПР), організовує пост санітарного транспорту (ПСТ) (при необхідності два-три пости), для чого використовує санітарні транспортери, санітарні машини МПБ і додані командуванням. Пост санітарного транспорту повинен облаштовуватися в недоступному для спостереження противником місці й розташовуватись якнайближче до опорного пункту роти. Від медичних постів рот та постів санітарного транспорту до МПБ треба добре підготувати шляхи винесення та евакуації потерпілих. На цих шляхах встановлюють дороговкази у вигляді стрілки з нанесеним на ній червоним хрестом.
Санітарний інструктор роти намічає місця укриття поранених та хворих (після погодження з командиром взводу) в опорному пункті кожного взводу своєї роти, вибирає шляхи виходу, винесення та вивезення поранених з передової траншеї до медичного посту роти або ПСТ. Після огляду опорного пункту роти санітарний інструктор доповідає командиру роти про обсяг робіт, які треба провести для забезпечення винесення траншеями та ходами сполучення поранених, про підготовку драбин для вилізання з траншей, створення настилів для переходу через траншеї, розширення вузьких ділянок ходів сполучення, а також інших додаткових робіт для дотримання санітарно-гігієнічних вимог і запобігання порушенню стану епідемічного благополуччя особового складу.
Санітарний інструктор повідомляє командирам взводів про місце-знаходження МПР і позначає шляхи, що ведуть до нього від опорних пунктів взводів. Він створює в МПР невеликий запас засобів для надання першої медичної допомоги, зокрема табельних і підручних засобів для зупинки кровотечі, проведення транспортної іммобілізації, а також заготовлює матеріали для підстилання, освітлювальні пристосування, питну воду тощо.
Медичний пункт батальйону розгортається в межах батальйонного району оборони. Як правило, вибираються основне та запасне місця для його розгортання з урахуванням можливості вимушеного відступу підрозділів батальйону.
Для МПБ треба вибирати місце збоку від можливого напрямку головного удару противника, за можливістю ближче до шляхів підвезення та евакуації, з облаштованими потайними підходами для поранених та хворих, санітарів-носіїв і транспорту від опорних пунктів рот до МПБ та від нього в тил, також необхідно враховувати можливість захисту МПБ від вогню противника. Обов’язковим є створення системи охорони та оборони МПБ від окремих груп противника, які можуть з’явитися в тилу батальйону. Поряд з МПБ також обладнуються укриття для санітарно-транспортних засобів.
Для розгортання МПБ використовують як типові укриття та бліндажі, так і пристосовані підвали зруйнованих споруд, землянки, котловани, а в деяких випадках-табірні намети або навіси із плащ-наметів. У розгорнутому МПБ повинно вміщатися одночасно до 14-16 потерпілих, в тому числі до 6-8 лежачих поранених. При розрахунку його площі виходять з таких нормативів: до 2,5 м2 на одного потерпілого, який розташований на ношах, та близько 0,75 м2 на одного сидячого. Для ходячих поранених встановлюються лавки або табуретки, ноші необхідно ставити на підставки. Облаштовується умивальник, обов’язкова наявність ємності із запасом питної води (взимку — термоси з чаєм), засобів для утеплення поранених та хворих (ковдри, шинелі, матраци тощо), готуються освітлювальні прилади. Завчасно створюється запас медичного майна, частину якого (перев’язувальний матеріал, шини, знеболювальні засоби тощо) викладають на стіл, що прискорює його використання для надання допомоги пораненим.
На початку бою стрілець-санітар вибирає місце, з якого можна бачити поле бою (можна поряд з командиром взводу). Виявивши пораненого або отримавши повідомлення про його місцезнаходження, стрілець-санітар приховано наближається до нього, надає першу медичну допомогу, при необхідності відтягує (переносить) потерпілого в найближче укриття та позначає це місце, після чого подає встановлений сигнал санітарам-носіям або повідомляє санітарного інструктора роти. Санітари-носії виносять поранених до ПСТ або в МПР. Звідти потерпілих транспортними засобами евакуйовують в МПБ або в МПП. Так, під час ведення бойових дій федеральними військами Росії в Чеченській республіці, а також 40-ю армією в Афганістані, при відсутності броньованих гусеничних санітарних транспортерів поранених евакуйовували на бойових машинах піхоти або на БТРах, які виділяло командування.
Легкопоранені, не здатні вести бій, з дозволу командира взводу із особистою зброєю можуть направлятися в МПБ (МПП) пішки, серед них призначають старшого групи. Для їх евакуацію використовуються зворотні рейси транспорту, що підвозив матеріальні засоби з тилу.
Санітарний інструктор роти веде спостереження за районом оборони роти, спрямовуючи зусилля стрільців-санітарів, санітарів-носіїв та водіїв-санітарів на максимальне пришвидшення розшуку потерпілих, надання їм першої медичної допомоги та евакуацію з поля бою. Він отримує інформацію від командирів взводів і роти, стрільців-санітарів і санітарів-носіїв про кількість і місцезнаходження поранених, доповідає начальнику МПБ, особисто надає першу медичну допомогу і організовує обстеження важкодоступних місць, пошкодженої техніки, завалів, зруйнованих будівель та інших місць з метою виявлення і винесення потерпілих, які можуть там переховуватися.
Якщо в МПБ приймають значну кількість поранених та хворих (понад 7-10 осіб), то перед наданням долікарської допомоги доцільно провести їх медичне сортування. Мета його — визначення черговості надання допомоги потерпілим, а також способу і черговості їх транспортування до наступних етапів евакуації (МПП, інколи відразу в омедб). Часто проведення сортування буде проводитись начальником МПБ (санітарним інструктором МПБ) безпосередньо на машинах, що доставили їх. При необхідності пораненим надають медичну допомогу, не знімаючи з машин, і відразу евакуюють в МПП. Одночасно контролюється правильність надання першої медичної допомоги стрільцями-санітарами взводів, санітарами-носіями та водіями-санітарами. Приймається рішення про доцільність накладеного джгута (закрутки) та контролюється правильність його накладання; пов’язки, як правило, не міняються, проводиться лише підбинтовування, крім тих випадків, коли вона промокла, забруднилась і сповзла, а рана залишилась оголеною; накладаються іммобілізуючі пов’язки та шини, якщо вони відсутні або накладені неправильно, а також проводяться інші заходи долікарської медичної допомоги.
Якщо виникла загроза відступу або вклинення противника в оборону батальйону, обсяг заходів долікарської допомоги може скорочуватись, а в окремих випадках надається тільки перша медична допомога. Хоча не виключається варіант розширення обсягу медичної допомоги до надання невідкладних заходів першої лікарської допомоги при умові підсилення МПБ лікарем з необхідним медичним майном. Це може відбуватись при веденні бою батальйоном на окремому напрямку або на значній відстані батальйону від головних сил полку. При виникненні таких обставин МПБ функціонує як етап медичної евакуації. Потерпілим, які тимчасово залишаються на ньому до появи умов евакуації, надається необхідна медична допомога, проводиться догляд, організовується їх харчування. Для евакуації в таких випадках можуть залучатися вертольоти, транспорт загального призначення, санітарно-транспортні засоби, на яких спочатку відправляють тяжкопоранених, які потребують надання невідкладної медичної допомоги в МПП або омедб. Легкопоранені, які отримали медичну допомогу і не потребують госпіталізації, повертаються в свої підрозділи.
При виникненні несприятливих умов для роботи начальник МПБ з дозволу командира батальйону може перемістити МПБ в інше місце і негайно повідомити про це старшого медичного начальника. Лише при виникненні загрози захоплення МПБ противником, який прорвав оборону батальйону, при попаданні під його сильний вогневий вплив та в інших виняткових випадках рішення про переміщення може бути прийняте начальником медичної служби полку чи самим начальником МПБ. Але після прийняття такого рішення необхідно якнайшвидше повідомити про це командира батальйону та старшого медичного начальника.
У випадку переміщення МПБ фельдшер після узгодження з начальником медичної служби полку може змінювати шляхи вивозу потерпілих, переключати їх евакуацію із рот у сусідній МПБ або прямо в МПП. Як правило, для цього виділяються додатково санітарно-транспортні засоби.
При відступі батальйону вживають заходів для розшуку і вивезення усіх потерпілих із застосуванням не тільки санітарного транспорту, а й всіх транспортних засобів, включаючи танки підрозділів, що відступають.
У випадку ведення оборонного бою протягом тривалого часу (де-кількох діб) без зміни району оборони медичній службі батальйону треба посилити контроль за проведенням санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів, в тому числі організувати проведення заходів щодо усунення умов, що сприяють забрудненню місцевості; посилювати контроль за харчуванням та водопостачанням, дотриманням особистої та колективної гігієни; також своєчасно поповнювати запаси медичного майна замість використаного медичним персоналом і особовим складом батальйону, проводити інші заходи.
Медицина