Медицина

РОЗДІЛ II

РОЗДІЛ II
Завдання І організація медичної служби Збройних сил України у військовий час

   Збройні сили України після проведення реорганізації і розбудови складаються з чотирьох видів:
   1. Сухопутні війська (війська наземної оборони).
   2. Військово-повітряні сили.
   3. Війська протиповітряної оборони.
   4. Військово-морські сили.

   Військово-медична служба Збройних сил України є штатною органі-зацією в складі всіх видів Збройних сил і призначена для організації та проведення медичного забезпечення їх особового складу.
   У військовий час на неї покладаються такі основні завдання:
   1. Організація і своєчасне проведення заходів щодо надання медичної допомоги та лікування поранених і хворих із метою збереження життя якнайбільшій їх кількості, швидкого відновлення боєздатності й працездатності, максимального зниження серед них інвалідності.
   2. Організація і проведення медичних заходів щодо збереження та підтримання високої боєздатності військовослужбовців, збереження і зміцнення їх здоров’я.
   3. Організація і проведення заходів щодо медичного захисту особового складу військ від зброї масового ураження (запобігання її дії або зниження ефективності).
   4. Запобігання виникненню і розповсюдженню захворювань серед особового складу військ.

   Розглянемо детальніше ці завдання й умови, в яких доведеться їх виконувати.
   Виконуючи перше завдання, медична служба проявляє найвищий гуманізм і одночасно вирішує проблему підтримання боєздатності Збройних сил. Це зумовлено тим, що при виникненні небезпеки війни в армію буде призвано велику кількість військовослужбовців із запасу, а застосування сучасної зброї призведе до виникнення масових санітарних втрат як у Збройних силах, так і серед цивільного населення. Ураження в більшості випадків будуть важкими і різноманітними. Лише завдяки зусиллям медичних працівників можна буде поповнювати діючу армію особовим складом, який уже має військові спеціальності й бойовий досвід. Решта колишніх військовослужбовців, які за станом здоров’я після лікування не здатні вести бойові дії, зможуть працювати в тилу. Якщо вчасно і кваліфіковано надавати медичну допомогу та ефективно лікувати, то менше буде полеглих та інвалідів, наявність останніх є важким тягарем для економіки країни.
   Виконання медичною службою другого завдання є запорукою підтримання високої боєздатності Збройних сил і досягнення перемоги над ворогом у бою. Оволодіння сучасною бойовою технікою і зброєю та їх ефективне використання, а також умови, в яких проходитимуть бойові дії в можливій війні, потребують значних зусиль особового складу. Морально-психологічне і фізичне навантаження військовослужбовців будуть часто досягати межі можливостей людини. Витримати їх зможуть тільки військовослужбовці з міцним здоров’ям. Тому здійснення постійного всебічного медичного контролю за життям, бойовою діяльністю і побутом військ (стан здоров’я особового складу; умови його розташування, водопостачання, дотримання правил особистої і колективної гігієни; умови військової праці тощо) з метою збереження та зміцнення здоров’я військовослужбовців має велике значення.
   Проведення медичною службою своєчасних заходів щодо захисту від зброї масового ураження (ядерної, хімічної та біологічної) може запобігти застосуванню або значно послабити її уражаючу дію. Виконання цього завдання полягає в забезпеченні медичною службою кожного військовослужбовця засобами індивідуального медичного оснащення, навчанні користування ними, а також прийомам надання першої медичної допомоги при ураженнях.
   Крім того, медична служба контролює зміни стану здоров’я тих військовослужбовців, які зберегли боєздатність після дії уражаючих факторів зброї масового ураження. Із складу медичної служби виділяються сили і засоби для проведення бактеріологічної розвідки. Значну частину цих заходів у військових підрозділах здійснює середній медичний персонал. Виконання завдання щодо запобігання виникненню і розповсюдженню захворювань серед особового складу військ залишається надзвичайно складним в умовах сучасної війни, особливо при застосуванні зброї масового ураження, а також внаслідок розповсюдження ворогом збудників інфекційних хвороб. Масові руйнування населених пунктів, порушення водопостачання і забруднення водоймищ, загибель великої кількості людей і тварин, переміщення з району бойових дій маси людей, значні матеріально-побутові труднощі в сукупності створять важкі умови для роботи медичної служби в цьому напрямку. Успішно виконати поставлені завдання військово-медична служба зможе тільки за умов чіткої організації медичного забезпечення, при вмінні всього особового складу застосовувати отримані в мирний час знання, навички, уміння та набутий досвід.

Організація медичної служби Збройних сил України

   Керує медичною службою Головне військово-медичне управління (ГВМУ) міністерства оборони України. Начальник управління підпорядкований Міністру оборони України.
   На військовий час медична служба має у своєму складі: 1) медичну службу видів Збройних сил; 2) медичну службу оперативних командувань; 3) медичні частини та заклади, військово-медичні навчальні заклади, що підпорядковані безпосередньо ГВМУ Міністерства оборони України (див. схему 2.1).

Схема 2.1

   Медична служба складається з медичних підрозділів, частин, закладів та органів управління; до останніх належать ГВМУ Міністерства оборони України, військово-медичні управління видів ЗС тощо.
   До складу ГВМУ МО України входять командування на чолі з начальником ГВМУ (начальником медичної служби Збройних сил), головні медичні спеціалісти, управління і відділи з основних напрямків діяльності військово-медичної служби.
   У безпосередньому підпорядкуванні ГВМУ МО України знаходяться медичні заклади і частини (військові шпиталі, санаторії і будинки відпочинку, санітарно-транспортні частини і заклади, медичні склади тощо); а також військово-медичний навчальний заклад — військово-медична академія, та викдадачі-військовослужбовці кафедр екстремальної і військової медицини ВНМЗ ІІI-IV рівнів акредитації. Військово-медична академія включає управління, військово-медичний інститут, науковий центр військової медицини, клінічно-практичну базу УВМА.
   Медична служба оперативних командувань видів Збройних сил України складається з медичних служб частин і з’єднань та окремих медичних частин, наприклад, військових шпиталів, протиепідемічних закладів тощо.
   У діючій армії є медична служба об’єднань (армійського корпусу, армії, фронту), до якої входять армійські медичні бригади, різні військові польові шпиталі, санітарно-транспортні частини і заклади (автомобільні, авіаційні, річкові й морські, залізничні); медичні склади, протиепідемічні та інші заклади.
   Військово-медичною службою дивізії керує начальник медичної служби дивізії. До її складу входять: окремий медичний батальйон (омедб) дивізії, медична служба бригад і полків та окремих спеціальних підрозділів дивізії, як от: батальйони і дивізіони.
   Медичну службу бригади або полку очолює начальник медичної служби, до її складу входить медичний пункт полку або бригади (МПП МПбр), у батальйонах вона представлена медичними пунктами баталь-йонів (МПБ), які очолюють фельдшери батальйонів, у ротах — санітарними інструкторами рот, у взводах — стрільцями-санітарами. Останні, поряд із бойовими завданнями, виконують також і обов’язки санітара.
   Як видно зі схеми 2.2, керівництво медичною службою здійснюється в такому порядку: санітарний інструктор роти є підлеглим командира роти, а з питань внутрішньої служби — і старшини роти. Крім того, він виконує вказівки начальника медичного пункту батальйону із питань організації медичного забезпечення особового складу роти, а його накази виконують стрільці-санітари взводів, які входять до складу роти.
   Начальники медичних пунктів батальйонів є підлеглими командирів своїх батальйонів, а з питань медичного забезпечення виконують вказівки начальника медичної служби бригади або полку, останній підпорядкований командиру бригади (полку) і виконує розпорядження начальника медичної служби дивізії щодо організації і проведення медичного забезпечення. Начальник медичної служби дивізії є підлеглим командира дивізії, а з питань медичного забезпечення підпорядковується начальнику медичної служби армійського корпусу (армії).

Схема 2.2 Організація військово-медичної служби

   Медичні підрозділи, частини і заклади повністю підпорядковані відповідним начальникам, наприклад, МПБ — начальнику медичного пункту батальйону, МПП — начальнику медичної служби полку,омедб — начальнику медичної служби дивізії тощо.
   Усі штатні посади в медичних підрозділах, частинах і закладах комплектують військовослужбовцями та службовцями Збройних сил України, які мають встановлений для цих посад рівень підготовки, відповідні кваліфікацію, досвід, морально-ділові й організаторські якості. Службовцям встановлюються категорії, а військовослужбовцям, відповідно до Положення про проходження військової служби, присвоюються персональні військові звання сержантського та офіцерського складу Збройних сил України (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Військові звання, що встановлені військовослужбовцям медичної служби Збройних сил України

Категорії військовослужбовців

Військові звання

сержант

молодший сержант, сержант, старший сержант, старшина

прапорщик

прапорщик, старший прапорщик

молодший офіцерський склад

молодший лейтенант медичної служби, лейтенант медичної служби, старший лейтенант медичної служби, капітан медичної служби

старший офіцерський склад

майор медичної служби, підполковник медичної служби, полковник медичної служби

вищий офіцерський склад

генерал-майор медичної служби, генерал-лейтенант медичної служби

   Середній медичний склад, який має середню і вищу базову медичну освіту, відіграє важливу роль у виконанні завдань медичного забезпечення військ. Фельдшери, медичні сестри можуть обіймати посади начальників медичних пунктів батальйонів, зокрема окремих батальйонів, бути начальниками різних підрозділів, взводів, аптек (як правило, посаду останніх обіймають фармацевти); в медичних підрозділах, частинах і закладах, як от: медичні пункти полків або бригад, окремі медичні батальйони дивізій та військові польові шпиталі, де вони входять до складу відділень, операційних бригад тощо.
   Тільки маючи високу професійну підготовку, відповідний досвід, постійно працюючи над поглибленням знань, умінь і навичок (основи яких студенти отримують у навчальних закладах), проявляючи розумну ініціативу, а нерідко — і мужність, середній медичний склад зможе виконати свої функціональні обов’язки відповідно до посади, на яку має призначення у військовий час. Тому вже в процесі навчання студенти повинні добре усвідомити умови роботи медичної служби; знати характер уражень, які можуть виникнути при використанні сучасної зброї, основи організації і проведення медичного забезпечення військ.
Oddsei - What are the odds of anything.