Медицина

ФІЗІОТЕРАПІЯ В ГІНЕКОЛОГІЇ

ФІЗІОТЕРАПІЯ В ГІНЕКОЛОГІЇ

   Фізичні методи є одним із компонентів комплексу профілактичних, лікувальних і реабілітаційних заходів у гінекології. Залежно від етіологічних, патогенетичних, клінічних особливостей основного і супутнього патологічних процесів фізичні фактори можуть бути основним, додатковим чи допоміжним компонентом загального комплексу лікувальних заходів.
   Застосування фізичних факторів з лікувальною метою називають фізіотерапією. Всі лікувальні фізичні фактори, які використовуються в гінекології, можна поділити на 2 групи: 1) природні - кліматотерапевтичні, гідротерапевтичні, бальнеотерапевтичні (мінеральні і радонові води, природні і штучно виготовлені, пелоїди, пелоїдоподібні речовини), 2) штучні (апаратні) фізіотерапевтичні, отримані шляхом перетворення одних форм енергії в інші за допомогою спеціальних апаратів, а також ручний масаж.
   В основі фізіологічної дії фізичних факторів лежить рефлекторна відповідь організму, яка реалізується нейрогуморальним шляхом у вигляді активної біорегуляції (за рахунок змін інтенсивності біохімічних і біофізичних процесів) з покращанням тканинної трофіки. За допомогою фізіотерапії можна досягнути зменшення болю, протизапального ефекту, відновлення нормального обміну речовин, нормалізації оваріальної і секреторної функції, стимуляції імунобіологічних процесів.
   У фізіотерапії є закономірність: невеликі дози частіше стимулюють функції, в тому числі захисні механізми, дуже інтенсивна дія викликає негативний ефект.
   При адекватній дії фізичного фактора спочатку відбувається вплив на нервові елементи, більш чутливі до зовнішньої дії, потім у відповідь реакція нервової системи викликає мобілізацію фізико-хімічних і біологічних процесів з утворенням біологічно активних речовин і включення гуморальних механізмів регуляції.
   Фізіотерапія широко використовується в гінекологічній практиці.
   Основні показання до її застосування:
   1. Запальні захворювання статевих органів на всіх стадіях.
   2. Післяопераційні ускладнення запального характеру в підгострій стадії.
   3. Недорозвиток статевих органів (гіпоплазія). Оваріальна гіпофункція (фізіотерапія в поєднанні з гормонотерапією).
   4. Порушення менструального циклу, в основному центрального генезу.
   5. Неврогенна дистрофія, тазові невралгії.
   Крім того, фізіотерапію проводять з метою провокації при хронічній гонореї.
   Протипоказання до фізіотерапії:
   1. Гострий запальний процес тазової очеревини і внутрішніх статевих органів, який супроводжується явищами гострого подразнення очеревини.
   2. Гнійні запальні процеси (замкнуті вогнища).
   Туберкульоз статевих органів і очеревини (при лікуванні в поліклінічних умовах).
   3. Хвороби крові.
   4. Активні форми туберкульозу легень.
   5. Серцево-судинні захворювання в стадії декомпенсації.
   6. Гіпертонічна хвороба ІІБ-ІІІ стадій.
   7. Різко виражений атеросклероз.
   8. Злоякісні пухлини чи підозра на них (до встановлення).
   В гострій стадії запального процесу при обмеженому вогнищі, стабілізації процесу і наявності відтоку гною допустима дія ультрафіолетовими променями у вигляді УФ-еритемотерапії.
   В підгострій стадії запального процесу показані УФ-ерітемотерапія, електричне поле УВЧ (мал. 22.1), електрофорез лікарських речовин. При загостренні хронічного запального процесу з переважанням ексудації доцільно застосувати індуктотерапію, магнітне поле УВЧ чи мікрохвильову терапію.


Рис. 22.1. Аппарат УВЧ

   При хронічному запальному процесі зі стійкими больовими відчуттями показане лікування діадинамічними і синусоїдальними модульованими струмами.
   При хронічному запальному процесі з переважанням спайок в малому тазу проводять терапію ультразвуком (режим імпульсний чи безперервний), індуктотерапію, електрофорез - індуктотерапію, інфрачервоні промені, солюкс-лампу, глину, парафін, озокерит, водо- і теплолікування.
   Світлолікування
можна застосовувати в кінці гострого періоду і в підгострій стадії запальних захворювань жіночих статевих органів, які розміщені в порожнині малого таза, при інфільтративно-запальних процесах в ділянці зовнішніх статевих органів. Його призначають в підгостру фазу у вигляді опромінювання лампою Солюкс. Добрі результати дає ультрафіолетове опромінювання (УФО) при запальних процесах в ділянці зовнішніх геніталій. При ураженні внутрішніх статевих органів краще застосовувати ультрафіолетове опромінювання в слабких еритемних дозах (1-2 біодози) сегментарних зон (“труси” за Е.А. Щербаком) - 5-6 сеансів. Солюкс має теплову дію, підсилює гіперемію, сприяє покращанню обміну речовин і кліткового імунітету у вогнищі запалення. В хронічній стадії він може забезпечити розсмоктуючу дію. Ультрафіолетові промені сприяють зменшенню запальних змін, поліпшенню неспецифічного імунітету, не тільки місцевого, але і гуморального. Під впливом ультрафіолетової частини спектра під шкірою утворюються гістаміноподібні речовини, які мають могутню сприятливу стимулюючу дію на гіпоталамо-гіпофізарно-надниркову систему, що дуже важливо для мобілізації захисних сил організму. Ультрафіолетове опромінення проявляє протизапальний, десенсебілізуючий, анальгезуючий і бактерицидний вплив. Крім опромінення шкірних покривів в ділянці живота і попереку відповідно до зон Захар”їна-Геда, УФ-променями можна діяти на слизову оболонку піхви і шийки матки з використанням кварцевих ламп зі спеціальним тубусом. Протипоказаннями до проведення УФО є: 1) захворювання нирок (хронічний нефрит, пієліт); 2) захворювання щитовидної залози; 3) гостра екзема; 4) туберкульоз легень в активній фазі; 5) схильність до кровотеч.
   Велике значення в фізіотерапії гінекологічних, особливо запальних, захворювань має електролікування. Ефективним є введення за допомогою постійного струму (електрофорез, іоногальванізація) лікарських речовин, які діють на нервові рецептори шкіри, потрапляють в кровотік, досягають уражених тканин і органів. Таким чином вводять антибіотики (пеніцилін, стрептоміцин, тетрациклін, неоміцин та ін.), антибактеріальні препарати (ПАСК при туберкульозі), анальгетики (новокаїн, анальгін), іони магнію (сірчанокисла магнезія), кальцію (кальцію хлорид), йоду (калію йодид).
   Перевага електрофорезу полягає в тому, що речовини, які вводяться, проникають безпосередньо в тканину, можуть формувати депо, довго там зберігаючись. Крім того, під впливом гальванічного струму низької частоти змінюється проникність кліткових мембран, покращуються обмінні процеси, проявляється протизапальний ефект. Іони кальцію зменшують проникність судин, тканинну гідратацію, тонізують гладку мускулатуру, мають протизапальний та гемостатичний ефект. Однак їх не слід застосовувати при рубцево-спайкових процесах в малому тазу, тому що кальцій сприяє ущільненню спайок. Для розсмоктування спайок показаний йод, але призначати його одночасно з кальцієм недоцільно. Розм’якшенню рубцевих і спайкових утворів сприяє електрофорез іхтіолу, трипсину, лідази, алое. Як рефлекторний, знеболюючий, відволікаючий фактор з метою дії на рефлексогенні зони в ділянці живота в тканини вводять препарати бджолиної (апіфор) і зміїної (віпратокс) отрут за допомогою гальванічного струму. З іншого боку, при больових відчуттях, які пов”язані зі спазмами, можна використати електрофорез гангліоблокаторів. Жінкам з тромбофлебітом, флеботромбозами показаний електрофорез гепарину.
   За допомогою електрофорезу в організм вводять мікроелементи. Відомо, що при фіброміомі в м’язах матки і в крові збільшується рівень міді, а зменшується - вміст цинку, а у здорових жінок міді більше в яєчниках, ніж в тканині матки. При фіброміомі цинку в тканині яєчників може не бути. Електрофорез цинку на ділянку живота призначають для стримання росту невеликих безсимптомних фіброміом. Введення його підсилює кортикотропну функцію гіпофіза, сприяє зменшенню гіперестрогенії. Електрофоретичне введення міді, навпаки, стимулює гормональну функцію яєчників і рекомендується при гіпоестрогенії, недостатньому розвитку жіночих статевих органів. Електрофорез йоду при запальних захворюваннях, крім розсмоктуючої дії, чинить також сприятливий вплив на ендокринну функцію яєчників, сприяє підсиленню лютеїнізуючої функції гіпофізу та функції щитоподібної залози.
   При запаленні часто буває неповноцінною лютеїнова фаза яєчникового циклу при достатній естрогенній насиченості. Протипоказаний електрофорез йоду дівчатам в період статевого дозрівання, жінкам з гіпофункцією яєчників, недорозвитком статевих органів, при туберкульозному процесі в геніталіях.
   Враховуючи тісний функціональний зв’язок між жіночим статевим апаратом і слизовою оболонкою носа, за допомогою гальванічного струму (ендоназальний електрофорез) вводять лікарські препарати.
   При явищах гіпоплазії, аменореї, гіпоменструальному синдромі з успіхом можна призначати ендоназальний електрофорез тіаміну, новокаїну, цинку.
   Добрий ефект отримують при введенні вітамінів в комірцеву зону за допомогою електрофорезу. Гальванізація шийної і лицьової ділянок передбачає не тільки терапевтичний вплив лікарських речовин, але і фізичну дію, зокрема на гіпоталамо-гіпофізарну ділянку, з розрахунком на нормалізацію регулюючої функції розташованих там нервових центрів. Електрофорез брому і новокаїну на шийно-лицьову зону є ефективним при гіпоталамічній аменореї, введення брому і магнію позитивно впливає при посткастраційному синдромі.
   Широко використовують в гінекології діадинамічні струми. Вони мають глибоко проникну, подразливу дію. При нанесенні цього подразнення на шкіру відповідної патологічному вогнищу в сегментарній зоні виникає, як вважають, нова домінанта, яка розриває патологічне кільце в ланцюгу вогнище - подразнення - больове відчуття в центральній нервовій системі. Внаслідок позитивної дії гаситься патологічне вогнище збудження, ліквідуються патологічна домінанта і парабіотичне вогнище.
   Діадинамічні струми мають виражену анальгезивну дію, нормалізують крово- та лімфообіг, тканинний обмін, прискорюють розсмоктування патологічного ексудату, послаблюють стискання чутливих нервових закінчень за рахунок зменшення периневрального набряку.
   Показані діадинамічні струми в підгостру стадію запального процесу, коли на фоні нейродистрофічних явищ переважає больовий синдром. Добрі результати дає поєднання діадинамічних струмів з електрофорезом новокаїну чи магнію, кальцію, цинку, амідопірину. Лікувальна дія залежить від поєднання різних видів імпульсних струмів. Чим гостріший запальний процес, тим коротшою повинна бути процедура, слабшим подразник.
   Протипоказані діадинамічні струми при тромбофлебітах, флеботромбозах.
   В підгострий період у стадії затихання запального процесу призначають струми ультрависокої частоти (УВЧ). Вони викликають оліготермічний ефект, сприятливо впливають на обмін речовин у тканинах, резистентність біоколоїдів і морфологію крові. Ці струми рівномірно і глибоко прогрівають тканини.
   Процедури протипоказані при туберкульозі, тиреотоксикозі, тромбофлебіті і гнійних запальних процесах в органах малого таза.
   Індуктотермія (магнітотерапія).
Використовують струми надмірно високої частоти, які генерують апарати “Луч-2”, “Луч-58” (мал.22.2). При цьому застосовують електромагнітні коливання сантиметрового і дециметрового діапазонів. Ці струми проникають в тканини на глибину 3-5 см. В основі їх дії лежить принцип індуктотермії - перетворення в тканинах електричної енергії в теплову за рахунок наведення вихорових струмів і специфічної осциляторної дії (діелектричних втрат). Мікрохвильова терапія ефективна при лікуванні запальних процесів без рубцево-спайкових змін, вона дає бактерицидний, бактеріостатичний ефект, підвищує фагоцитарну активність крові.


Рис. 22.2. Аппарат для магнітотерапії “Луч-58”.

   При гінекологічних захворюваннях застосовують і короткохвильову індуктотермію (ДКВ). Завдяки використанню перемінного електромагнітного поля високої частоти в тканинах продукуються вихрові струми, які викликають ендогенне теплоутворення, не виключена і екстратермальна (позатеплова) дія на організм. Перевагою методу, порівняно з діатермією, є більш гомогенне прогрівання тканин. При цьому реалізується протизапальна, антиспастична, знеболююча (за рахунок зняття набряку) дія, підсилюється фагоцитарна активність лейкоцитів, підвищується чутливість матки до гормонів.
   Метод дає добрі результати при гіпоплазії жіночих статевих органів.
   Індуктотермія, як і ряд інших методів електролікування, забезпечує ще більший терапевтичний ефект при поєднанні з електрофорезом різних лікарських речовин. Теплове навантаження при застосуванні електрофорезу розсмоктуючих препаратів необхідно поступово збільшувати.
   Не рекомендується індуктотермія жінкам з гнійними запальними процесами у зв’язку з глибокою гіперемією, небезпекою порушення стінки гнійної порожнини і поширення патогенних мікробів в організмі.
   Одним із ефективних методів електролікування є діатермія. Вона також належить до факторів теплової дії і використовується при хронічній, іноді (обережно) підгострій, фазі запальних процесів жіночих статевих органів. Метод має сприятливий вплив на матку та яєчники, прискорює статеве дозрівання при гіпоплазії генітального апарату. Хороші результати отримують при дисфункціональних маткових кровотечах. Внаслідок цієї дії рефлекторно включається гіпоталамо-гіпофізарна система, нормалізується її регулююча функція, підсилюється викид в кров окситоцину, який сприяє матковим скороченням. Для впливу на ці регуляторні центри використовують непряму електростимуляцію імпульсним струмом низької частоти (на скроневу ділянку, бітемпорально) гіпоталамо-гіпофізарної ділянки.
   З метою загальної дії на організм, наприклад при явищах клімактеричного неврозу, з успіхом застосовують електросон та електроаналгезія (апарат “Електронаркон”).
   Часто в гінекології використовують терапію ультразвуком. Енергія у вигляді ультразвукових коливань поглинається тканинними елементами, викликаючи механофізичні і фізикохімічні зміни. Під впливом вібраційних коливань відбувається мікромасаж тканин. За рахунок переміщення часток утворюється тепло. Крім того, ультразвук діє як фізичний каталізатор, який прискорює обмін речовин, збільшує проникність кліткових мембран, змінює іонне середовище у бік зменшення ацидозу, прискорює процеси дифузії, підвищує інтенсивність окислювальних процесів. Ультразвук, в залежності від дози, може стимулювати глюкокортикоїдну функцію кори надниркових залоз, активізувати фагоцитарні реакції, важливі для забезпечення імунітету.
   В невеликих дозах ультразвукові коливання стимулюють функцію яєчників. Під впливом ультразвука проявляється знеболюючий ефект за рахунок дії на периферичні нервові закінчення, відбувається розволокніння фіброзно-рубцевих змін в тканинах, що особливо важливо при хронічній стадії запалення.
   За допомогою УЗ в тканини можна вводити лікарські речовини. Цей метод називають фонофорезом. Використовують фонофорез гідрокортизону, стрептоміцину, анальгіну і нших препаратів.
   Ультразвукову терапію рекомендують поєднувати з тепловими процедурами (солюкс). Інфрачервоні промені, які проходять у тканини на глибину до 5 см, мають значний знеболювальний ефект, викликають стійку гіперемію і сприяють кращому проникненню лікарських речовин. Застосовують ультразвук у підгостру фазу.
   Фізіотерапевтичні процедури нерідко поєднують з курортними факторами (на курортах і в позакурортних умовах). Найбільш часто використовують в умовах поліклініки і стаціонару лікувальні загальні, напівсидячі ванни (сірководневі, радонові, солено-хвойні та ін.), циркулярний душ. Вони мають загальностимулюючу дію при недорозвитку генітального апарату, клімаксі, підгострій, хронічній стадіях запалення внутрішніх геніталій. При місцевих запальних захворюваннях у ділянці піхви призначають сірководневі зрошування.
   Дуже сильну дію на організм має лікування болотом, озокеритом. Їх застосовують в позакурортних умовах у вигляді аплікації на шкіру живота, “трусів”, вагінальних тампонів, призначають не раніше ніж через 8 тижнів після закінчення гострого періоду запального процесу, при післяопераційних ускладненнях, безплідді запального генезу, недорозвитку жіночих статевих органів.
   При безплідді після перенесених запальних захворювань, яке переважно супроводжується недостатністю ендокринної функції яєчників, застосовують фізичні фактори. Можна рекомендувати такі їх поєднання:
   1. Гідротубація розчином з гідрокортизоном, лідазою з наступною гальванізацією чи електрофорезом новокаїну, цинку, міді, йоду, лідази. У вільний від гідротубації день - індуктотермія, ультразвук, “озокеритові труси”.
   2. “Озокеритові труси”, які чергують з електрофорезом антибіотиками.
   3. Поєднання озокеритових аплікацій з сірководневими зрошуваннями, ультразвуком.
   4. Мікроклізми з іхтіолом з наступним індуктоелектрофорезом лідази, трипсину, алое.
   Загальний курс фізіотерапевтичного лікування не повинен перевищувати 1 місяця, після чого, якщо ще не досягнутий ефект, треба зробити перерву на 3-6 місяці (тривалість залежить від стану хворої).
   Загострення захворювання, яке спостерігається в деяких випадках (вогнищева реакція), не супроводжується стійким збільшенням ШОЕ, лейкоцитозом, не є причиною відміни призначених процедур.
   Для лікування захворювань жіночих статевих органів використовують бальнеотерапію. Бальнеотерапія - це використання мінеральних та радонових вод, природних та імітуючих, штучно виготовлених.
   Бальнеотерапія викликає десенсибілізуючий, знеболюючий, протизапальний і розсмоктуючий ефекти, покращує функціональний стан нервової, ендокринної, серцево-судинної та інших систем.
   Сульфідні (сірководневі) води підсилюють гормональну активність яєчників і сприяють розвитку статевих волокон матки. Це зумовлено підвищенням кровонаповнення органів малого таза і збільшенням секреції фолікулостимулюючого гормону (ФСГ) гіпофізу. Сульфідні води знижують активність ексудативного та інфільтративного компонентів запальної реакції, мають значний фібрінолітичний ефект.
   Хлоридно-натрієві води з концентрацією, яка перевищує 50 г/л, називають соляними, або ропою. Вони мають вплив, подібний до дії сульфідних вод, але клінічно менш ефективні. Ці ванни підвищують глюко- та мінералокортикоїдну функції надниркових залоз, регулюють діяльність симпатико-адреналової системи. Цінною лікарською властивістю деяких хлоридно-натрієвих вод є здатність десенсибілізувати організм при сенсибілізації стафілікоковою інфекцією.
   Вуглекислі води (“Нарзан”) з концентрацією вуглекислого газу 0,75-3 г/л за дією на жіночий організм схожі до сульфідних, але клінічно менш ефективні.
   Йодобромні води сприяють відновленню порушеного функціонального стану центральних регулюючих механізмів і є видом м’якої бальнеотерапії, вплив якого на організм менший, ніж інших мінеральних вод.
   Радонові води відзначаються, як правило, низькою мінералізацією (до 2 г/л). Клінічний ефект від їх застосування залежить від концентрації радону. В гінекології оптимальною вважають концентрацію радону в воді від 40 до 200 нКи/л. Радонотерапія викликає виражені клінічні ефекти: аналгезуючий, протизапальний, гемостатичний, седативний. Вона, як правило, знижує екскрецію естрогенів. Нормалізуючий вплив радонових вод на підвищену функцію щитоподібної залози дозволяє призначати їх гінекологічним хворим, які хворіють на тиреотоксикоз. У період вагітності радонові води заборонено використовувати.
   Всі вказані бальнеотерапевтичні фактори застосовують головним чином у вигляді загальних ван, яким передують піхвове зрошування та введення мінеральної води в пряму кишку.
   Бальнеотерапія включає лікувальне застосування пелоїдів і пелоїдоподібних речовин.
   Пелоїди (лікувальна болототерапія).
Болототерапія - найпоширеніший метод застосування природних фізичних осередків в гінекології. Вплив болотолікувальних процедур на організм хворої зумовлений 3-ма факторами: температурним (велика теплоємність, мала теплопровідність, відсутність конвекції), хімічним (неорганічні кислоти, органічні сполуки: гуміни, бітуми, мікроелементи, гормоноподібні речовини) і механічним (тиск). В основному використовують намулове, сапропелеве і торф'яне болото.
   Болототерапія має десенсибілізуючий, знеболюючий, розсмоктуючий ефекти. Пелоїдотерапія покращує гемодинаміку органів малого таза, знижує активність ексудативного і інфільтративного процесів, розм’якшує спайки, підсилює гормональну функцію яєчників, сприяє розвитку м’язових волокон матки. При гінекологічних захворюваннях найбільш часто застосовують аплікації лікувальної грязі на ділянку “сонячного” сплетіння, зони “трусів” і “штанів”. Вплив на нижню половину тулуба поєднують з вагінальним та (чи) ректальним болотяним тампоном. У період менструації процедури болотолікування переривати не можна, виняток становлять піхвові тампони.
   Пелоїдоподібні речовини. В основі фізіологічного впливу всіх лікувальних пелоїдоподібних речовин на організм хворої лежить теплова дія, тому їх також називають теплоносіями. Ці фізичні фактори мають знеболюючий, протизапальний, розсмоктуючий, антиспастичний ефекти, а за спрямуванням впливу на гормональну функцію яєчників вони подібні до лікувального болота.
   Парафін має малу теплопровідність, а це дозволяє застосовувати його ефективніше, ніж лікувальне болото.
   Озокерит (чорний віск) (мал. 22.3) проявляє певну естрогенну активність. Його теплостримуюча здатність вища, ніж пелоїдів та інших пелоїдоподібних речовин. Завдяки цьому (і наявності біологічно активних речовин) озокерит терапевтично ефективніший, ніж парафін.


Рис.22.3. Озокерит.

   Глина має значну вологоємність і теплостримуючу здатність. Дія глини подібна до дії мулового болота. При гінекологічних захворюваннях лікування парафіном, озокеритом та глиною проводять у вигляді аплікацій на ділянку “трусів”.
Oddsei - What are the odds of anything.