Медицина

МЕТОДИ ПЕРЕРИВАННЯ ВАГІТНОСТІ В РАННІ І ПІЗНІ ТЕРМІНИ

МЕТОДИ ПЕРЕРИВАННЯ ВАГІТНОСТІ В РАННІ І ПІЗНІ ТЕРМІНИ

   Аборт
– це переривання вагітності до досягнення плодом життєздатності в терміні до 28 тижнів або до досягнення плодом маси 1000 г.
   Аборти поділяють на 2 групи: спонтанні та індуковані. Індуковані, в свою чергу, - на лікарняні (артифіціальні), проведені в медичному закладі, та кримінальні, або позалікарняні. Аборт при вагітності терміном до 12 тижнів називають раннім, від 13 до 28 тижнів - пізнім.
   Необхідність поділу абортів на ранній та пізній визначається тим, що після 12 тижнів розміри матки великі, плацента сформована, плід достатньо великий. Це зумовлює складність операції переривання вагітності в пізні терміни, неможливість виконати її одномоментно шляхом вишкрібання порожнини матки.
   З 1955 року в нашій країні дозволяється проводити операцію штучного переривання вагітності  терміном до 12 тижнів в лікувальному закладі за бажанням жінки при відсутності медичних протипоказань.
   Переривати вагітність в пізні терміни (від 13 до 28 тижнів) дозволяється тільки при наявності медичних або соціальних показань і відсутності протипоказань. Рішення про можливість такого оперативного втручання приймає спеціальна комісія при наявності у жінки відповідних юридичних та медичних документів.
   Протипоказаннями
до переривання вагітності є:
   - гострі і підгострі запальні захворювання жіночих статевих органів специфічної і неспецифічної етіології;
   - гострі і підгострі запальні процеси будь-якої локалізації;
   - гострі інфекційні хвороби, підвищення температури невиясненої етіології.
   При наявності протипоказань необхідно вирішити питання, чи залишити вагітність, чи перервати її з відомим ризиком. Якщо немає життєвих показань до негайного переривання вагітності, то її переривають після лікування захворювань, які були протипоказаннями.
   Перелік
медичних показань до переривання вагітності терміном до 28 тижнів включає такі захворювання (Постанова Кабінету Міністрів України від 12.11.1993 року № 926):
   1. Туберкульоз: всі активні форми туберкульозу легень, плеври, мозкових оболонок і ЦНС, кишечника, очеревини, сечостатевих органів, очей, кісток, суглобів та інших органів, відкрита форма туберкульозу легень в сім”ї при неможливості ізоляції матері та дитини.
   2. Захворювання серцево-судинної системи: ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба ІІ,ІІІ стадії, ендокардити, кардіоміопатія у разі тяжкого ураження серця, прогресування серцево-судинної недостатності, важкі аритмії, вроджені вади серця і судин, вади мітрального, аортального, тристулкового клапана, гострі, підгострі та хронічні перикардити, інфекційно-алергічні міокардити, аневризма аорти, емболія і тромбоз артерій, стани після операції на серці.
   3. Хвороби органів дихання: стеноз гортані, трахеї, бронхів, тяжка форма бронхіальної астми, бронхолегеневі захворювання, що супроводжуються прогресуючою дихальною недостатністю.
   4. Хвороби органів травлення: звуження і стеноз стравоходу, штучний стравохід, виразка шлунку і дванадцятипалої кишки при наявності стенозу та кровотечі, хронічні і гострі пораження печінки, цироз, загострення жовчнокам”яної хвороби, портальна гіпертензія, операції на шлунку та кишківнику, хвороби підшлункової залози.
   5. Хвороби сечостатевої системи: гострий та хронічний гломерулонефрит, пієлонефрит чи інфекція єдиної нирки, гостра ниркова недостатність і хронічна ниркова недостатність, гідронефроз, полікістоз нирок, сечостатеві нориці, дегенеративні і склеротичні зміни нирок, стан після операції на нирці.
   6. Патологія ендокринної системи: тиреотоксикоз, цукровий і нецукровий діабет, цукровий діабет у подружжя, хвороби наднирникових залоз.
   7. Новоутворення всіх локалізацій, виявлені під час вагітності або в минулому.
   8. Хвороби крові та кровотворних органів: гемолітична, апластична анемія, тромбоцитопенічна пурпура та інші геморагічні стани.
   9. Ревматичні і системні захворювання: деформівний поліартрит і анкілозивний спондилоартрит, ревматоїдний артрит, остеохондропатії, дифузні захворювання сполучної тканини.
   10. Ампутація руки, кисті, ноги, ступні, анкілоз кульшового суглоба, остеохондропатія.
   11. Перенесені протягом 2 років важкі операції.
   12. Хвороби шкіри та підшкірної клітковини, акантолітична пухирчатка.
   13. Сифіліс: ранній, прихований, сифіліс нервової системи, неефективність протисифілітичної терапії.
   14. Краснуха і контакт з нею, ВІЛ-інфікованість або СНІД, лепра, цитомегаловірусна інфекція, несприятлива дія радіаційного випромінювання, які здійснюють виражений ембріо- і тератотоксичний вплив.
   15. Психічні розлади: психози, транзиторні психотичні стани, шизофренія, параноїдні стани, розлади особистості, хронічний алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, розумова відсталість, епілепсія.
   16. Органічні ураження ЦНС з вираженою неврологічною симптоматикою, інфекційні ураження ЦНС, спадкові та дегенеративні захворювання ЦНС, демієлінізуючі захворювання. 
   17. Хвороби органів чуття: глаукома, сліпота, дефекти поля зору, тяжка форма кератиту, неврит зорового нерва, отосклероз, захворювання вестибулярного апарату, глухота, німота, глухонімота.
   18. Спадкова патологія: успадкування синдрому множинних вроджених вад розвитку, виявлення множинних або летальних локальних вроджених вад розвитку у плода, хромосомні хвороби, амілоїдоз, наявність вродженої спадкової вади розвитку у одного з батьків.
   19. Стан фізіологічної незрілості (до 16 років) та згасання функції репродуктивної системи жінки  (після 45 років).
   20. Ускладнення вагітності, пологів та післяпологового періоду: міхурцевий занесок, хоріонепітеліома, вроджені аномалії матки, ранній та пізній гестоз вагітності, що не піддається стаціонарному лікуванню.
   До немедичних (соціальних) показань, при наявності яких можна провести штучне переривання вагітності терміном від 13 до 28 тижнів, належать:
   1. Наявність 3-х і більше дітей.
   2. Розлучення під час вагітності.
   3. Смерть чоловіка під час вагітності.
   4. Вагітність внаслідок згвалтування.
   5. Перебування жінки або її чоловіка у місцях позбавлення волі.
   6. Позбавлення жінки батьківських прав.
   7. Наявність у жінки дитини-інваліда.
   8. Тяжке захворювання або травма чоловіка, його інвалідність під час вагітності дружини.

МЕТОДИ ПЕРЕРИВАННЯ ВАГІТНОСТІ В РАННІ ТЕРМІНИ
(до 12 тижнів вагітності)

   Чутливі тести на вагітність дозволяють діагностувати вагітність у ранні терміни – один-два тижні. Аборт при вагфтності  терміном до 5 тижнів називають регуляцією менструації, менструальною екстракцією, або міні-аспірацією. Регуляцію менструації можна здійснювати як шляхом вакуум-кюретажу, так і стероїдними препаратами, що спричиняють аборт.

Стероїдні препарати, що спричиняють аборт.

   Цей метод використовують в терміні вагітності до трьох тижнів. Застосовуються препарати Мізопростол або Міфепристон – RU 486, що є аналогом норетіндрону. Він діє як фальшивий передавач і блокує природний прогестерон.

ВАКУУМ-АСПІРАЦІЯ

   Штучний аборт шляхом вакуум-аспірації проводять в ранні терміни вагітності (при затримці менструації до 5 тижнів). Метод полягає в створенні в порожнині матки рівномірного від’ємного тиску, в результаті чого плідне яйце відділяється від стінок матки. Вакуум-аспірація є менш травматичною операцією,  порівняно з вишкрібанням порожнини матки, оскільки супроводжується меншим пошкодженням стінки матки та меншою крововтратою. Показання, протипоказання та підготовка до операції такі ж, як і при артифіціальному аборті.
   Техніка операції
: При першій вагітності для розширення цервікального каналу використовують вібродилататори найменшого розміру або розширювачі Гегара до № 7. У повторновагітних вакуум-аспірацію переважно проводять без розширення каналу шийки матки. В матку вводять канюлю (металічну чи поліетиленову), після чого включають насос і створюють від’ємний тиск 0.6-0.7 атм. Обережними круговими рухами послідовно обходять всю порожнину матки так, щоб овальний отвір канюлі дотикався до стінки матки. Плідне яйце відшаровують і аспірують.
   Операцію можна  проводити в амбулаторних умовах, під місцевим знеболюванням за умови спостереження за жінкою наступних 2 години.

ПІДГОТОВКА ДО ОПЕРАЦІЇ

   Жінку, якій необхідно перервати вагітність, госпіталізують у стаціонар не менше ніж за добу до операції. Їй проводять санітарно-гігієнічну обробку (душ, клізму, гоління волосся на лобку і зовнішніх статевих органах), а також загальні і гінекологічні обстеження з метою: 1) діагностики терміну вагітності; 2) виключення протипоказань до операції; 3) точної діагностики положення, величини і форми вагітної матки.
   Операцію штучного переривання вагітності терміном до 12 тижнів проводять шляхом вишкрібання порожнини матки або вакуум-аспірації. ЇЇ виконують в спеціальній малій операційній. Набір інструментів розкладають на  столику справа від хірурга в порядку, що відповідає моментам операції.
   При проведенні першого аборту необхідно визначити резус-належність жінки. Це пов”язано з тим, що у жінок з резус (-) кров’ю ембріон може успадкувати резус-фактор батька (Rh-позитивний). В процесі руйнування кюреткою тканин ембріона фетальні еритроцити потрапляють у кровотік матері і викликають сенсибілізацію організму жінки, що негативно може вплинути на наступні вагітності. У цих випадках при можливості вагітність переривають шляхом такої операції, як вакуум-аспірація та вводять жінці антирезус-гамма-глобулін.

 ВИШКРІБАННЯ ПОРОЖНИНИ МАТКИ

   Техніка операції:  Для проведення операції необхідно мати набір стерильних інструментів, який включає піхвові дзеркала Сімпса, матковий зонд, кюретки № 2,4,6 (рис. 21.1), кульові щипці, пінцет, абортцанг (рис. 21.2), розширювачі Гегара.


Рис. 21.1. Набір кюреток.


Рис. 21.2. Абортцанг.

Операція складається з 3 етапів.
  І етап: випрямлення каналу шийки матки і зондування порожнини матки.
   Після обробки зовнішніх статевих органів спиртом або йодом шийка матки виводять в дзеркалах, обробляють спиртом. На передню губу шийки матки накладають кульові щипці, підтягують до входу в піхву (при положенні матки в anteflexio піхвову частину шийки матки підтягують назад, при retroflexio - вперед для виправлення каналу шийки матки). Після випрямлення каналу переднє дзеркало видаляють і проводять зондування матки, щоб перевірити положення матки і встановити довжину її порожнини (рис. 21.3).


Рис. 21.3. Зондування матки.

   ІІ етап: розширення каналу шийки матки.
   Для розширення вводять послідовно, відповідно до положення матки, металічні розширювачі Гегара від № 4 до № 12-13 (рис. 21.4). Діаметр кожного наступного розширювача збільшується на 0.5 мм. Розширювачі тримають за ручку трьома пальцями, а не всією кистю і обережно вводять дещо вище внутрішнього вічка. Якщо розширювач проходить із затрудненням, необхідно довше затримати його в каналі шийки матки. При значних затрудненнях  застосовують внутрішньовенне введення спазмолітиків. В процесі розширення шийки матки може відбутися травматичне пошкодження її в ділянці внутрішнього вічка, що призводить до рубцевих змін шийки матки і істмікоцервікальної недостатності. Для меншої травматизації шийки матки  розширення цервікального каналу проводять вібророзширювачем.


Рис. 21.4. Розширення цервікального каналу розширювачем Гегара.

   ІІІ етап: власне вишкрібання стінок матки.
   Проводять руйнування і видалення плідного яйця за допомогою кюреток або абортцанга. Використовують спочатку тупу кюретку, а потім - гостру, зокрема більшу (№ 4, 5, 6) і меншу (№ 2) (рис. 21.5). При вагітності терміном понад 10 тижнів рекомендується спочатку видалити великі частини плоду абортцангом, а потім проводити вишкрібання стінок матки кюретками. Ручку кюретки захоплюють трьома пальцями правої руки і, підтягуючи піхвову частину шийки матки до себе і назад, вводять кюретку до дна матки. Потім хірург робить рухи кюреткою по стінці матки від дна до внутрішнього маткового вічка не прикладаючи надмірної сили (рис. 21.6). Послідовно такі рухи проводять по передній, правій, задній і лівій стінках матки. Для видалення децидуальної оболонки в ділянці трубних кутів матки використовують кюретки менших розмірів. Неповне видалення децидуальної оболонки може бути причиною розвитку децидуального ендометриту або поліпозу ендометрію, тому необхідно старанно і повністю видалити вміст матки. Разом з тим слід пам”ятати, що надмірне вишкрібання може привести до пошкодження базального шару ендометрію і м’язу матки, а потім до атрезії порожнини матки і розвитку аменореї.


Рис. 21.5. Вишкрібання порожнини матки кюреткою.


Рис. 21.6. Напрямок рухів кюреткою при вишкрібанні порожнини матки.

   При вишкрібанні стінок матки іноді може виникнути значна кровотеча, проте, після повного видалення плідного яйця матка скорочується і кровотеча припиняється.
   Нераціонально і навіть шкідливо обробляти стінки матки тампоном, змоченим розчином йоду і тампонувати матку. При гіпотонії матки рекомендується введення ергометрину або іншого скорочуючого матку засобу.
   Знеболювання
: вишкрібання порожнини матки можна проводити як під місцевим, так і під загальним знеболюванням. Місцево застосовують парацервікальну анестезію 0.25-0.5 % розчином новокаїну або лідокаїну. Для внутрішньовенного наркозу використовують препарати короткочасної дії: каліпсол, сомбревін, кетанест та інші.
   Ускладнення:

   В ході операції або після її проведення можуть виникнути ускладнення, про які необхідно постійно пам”ятати, щоб вчасно їх попередити (рис.21.7). До основних належить: 1) перфорація стінок матки; 2) неповне видалення плідного яйця; 3) плацентарний поліп; 4) ендометрит; 5) параметрит; 6) пельвіоперитоніт; 7) септичні ускладнення (септицемія, септикопіємія, бактеріально-септичний шок). Не можна забувати і про розвиток порушень менструального циклу, безпліддя, ендометріозу, хронічних запальних процесів, міоми матки, істмікоцервікальної недостатності, патології прикріплення плідного яйця та плаценти.


Рис. 21.7. Ускладнення операції переривання вагітності: а) перфорація стінки матки розширювачем Гегара; б) перфорація стінки матки абортцангом та захоплення петлі кишки; в) перфорація стінки матки зондом; г) перфорація стінки матки кюреткою.

МЕТОДИ ПЕРЕРИВАННЯ ВАГІТНОСТІ В ПІЗНі ТЕРМІНИ
(від 13 до 28 тижнів)

   В пізні терміни (від 13 до 28 тижнів) переривання вагітності проводять лише за медичними або соціальними показаннями. Медичні показання встановлюються комісією в складі акушера-гінеколога, заключення ЛКК і керівника закладу. Вагітній дають заключення з вказаним клінічним діагнозом, завірене підписами відповідних спеціалістів і печаткою закладу. Немедичні (соціальні) показання повинні бути підтверджені відповідними юридичними документами згідно з переліком Постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.1993 року № 926.
   Існують хірургічні та консерватині методи переривання вагітності у пізні терміни. Вибір методу залежить від терміну гестації, стану жінки, діагнозу, невідкладності показань для втручання.
   При невідкладності показів, важких формах гестозу, серцево-судинній недостатності, гіпертонічній хворобі вагітність переривають шляхом малого (черевностінкового) кесаревого розтину. Кесарів розтин є операцією вибору при необхідності одночасного проведення операцій на органах малого тазу чи стерилізації.
   Черезпіхвовий кесарів розтин
на сьогодні використовується дуже рідко в зв’язку з великою травматичністю операції і складною технікою її виконання.
   Основними методами переривання вагітності
в пізні терміни є:
   1. інтраамніальне введення гіперосмотичних розчинів, граміцидину “С”, простагландинів;
   2. екстраамніальне введення розчинів;
   3. штучне збудження скоротливої діяльності матки.
   1. Інтраамніальне введення гіперосмотичних розчинів
здійснюють трансцервікальним або трансабдомінальним способом. При трансцервікальному методі в канал шийки матки вводять стерильну металічну трубку з довгою голкою. Жінкам, які не народжували, рекомендується попередньо провести розширення цервікального каналу розширювачами Гегара до № 6. Голкою проводять пункцію плодового міхура. Амніотична рідина виводиться з розрахунку 6 мл на кожен тиждень вагітності. Потім в порожнину амніону вводиться гіпертонічний розчин хлориду натрію (при наявності протипоказань – 20 % розчин глюкози) в кількості, що дорівнює виведеному об’єму рідини.
   Протипоказаннями
до застосування гіпертонічного розчину хлориду натрію є гіпертензивний синдром і захворювання нирок. Можна проводити тугу тампонаду піхви стерильним бинтом, щоб рідина не витікала. Тампон виймають через 6 годин.
   Методика переривання вагітності шляхом інтраамніального введення гіпертонічного розчину натрію хлориду є історично важливою. Це перший ефективний метод для викликання переривання вагітності у другому триместрі. Але, враховуючи ускладнення, що можуть виникнути при застосуванні гіпертонічного розчину, такі, як кардіоваскулярний колапс, набряк легень і мозку, ниркова недостатність, коагулопатії, на сьогодні його мало використовують. Ширше застосовують  інтраматкові простагландини.
   Методика переривання вагітності інтраамніальним введенням граміцидину С
: в асептичних умовах за допомогою пункційної голки трансабдомінально або через переднє склепіння проводять амніоцентез. Евакуюють навколоплідні води в кількості 20-30 мл, на заміну яких вводять 5 мл 2 % спиртового розчину граміцидину С, розведеного в 40 мл 0,9 % розчину хлориду натрію.
   Використання трансабдомінального способу введення гіпертонічного розчину можна проводити тільки після ультразвукового визначення місця локалізації плаценти. Розміщення плаценти на передній стінці матки є протипоказанням до проведення трансабдомінального амніоцентезу.
   При виконанні трансабдомінального амніоцентезу можуть виникнути ускладнення, пов’язані з пораненням судин матки, кишечника, сечового міхура.
   2. Екстраамніальне введення гіпертонічного розчинувикористовують для переривання вагітності терміном 13-15 тижнів, проте цей метод малоефективний і небезпечний через виникнення важких ускладнень: некрозу міометрія, трансплацентарної кровотечі, гострої ниркової недостатності, порушення згортання крові.
   3. Інтраамніальне введення простагландинів. Для цього використовують простагландин F2a або його аналог карбопрост трометамін у дозі 2 мг. Середні терміни до аборту складають 14-16 год. Щоб уникнути розриву матки, рекомендується підключення окситоцину після вилучення плода. Дію інтраамніального введення простагландинів можна посилити інтрацервікальним, інтравагінальним або внутрішньом’язовим введенням простагландину Е2. Введення карбопросту трометаміну або простагландину F2a можна комбінувати з інтраамніальним введенням сечової кислоти в дозі 250 мг.
   4. При наявності протипоказань до екстра- чи інтраамніального введення розчинів можна використати метод розширення шийки матки розширювачами Гегара або вібродилататором і розкриття плодового міхура. На передлежачу частину накладають щипці Мюзо і підвішують вантаж (200-500 г) залежно від терміну вагітності. Додатково призначають родозбуджувальну терапію з простагландинами. При використанні цього методу теж часто спостерігають ускладнення у вигляді затяжного перебігу аборту, розвитку висхідної інфекції, розривів шийки матки.
   Після застосування усіх вищеперерахованих методів протягом першої доби починаються перейми, відбувається розкриття шийки матки і вигнання плоду. Така хвора повинна знаходитись під постійним наглядом медичного персоналу з метою своєчасного виявлення ускладнень.
   5. Переривання вагітності можна прискорити внутрішньовенним, внутрішньом’язовим, екстраамніальним, інтрацервікальним введенням окситоцину або простагландинів групи Е та F які мають виражену утеротонічну дію. Введення простагландинів можна використовувати і як самостійний метод. Викидень відбувається швидше, з меншою кількістю травм та ускладнень. Застосування простагландинів, в зв’язку із збільшенням дози в 5-10 разів, може супроводжуватись їх побічною дією: (брадикардією, гіпотензією, бронхоспазмом, нудотою, блювотою, надмірною скоротливою діяльністю матки), які усувають введенням відповідних симптоматичних засобів.
   Протипоказаннями
до використання простагландинів для переривання вагітності є органічні захворювання серця в стадії декомпенсації, гіпертензія, важка патологія органів дихання, нирок, печінки, крові, алергічні захворювання.
   Після народження плоду та посліду при перериванні вагітності в пізньому терміні необхідно обов”язково провести вишкрібання порожнини матки великою кюреткою для видалення можливих залишків плацентарної тканини чи оболонок. Таким чином запобігають виникненню кровотечі та ускладнень запального характеру. Після аборту проводять скорочуючу та антибактеріальну терапію.
Oddsei - What are the odds of anything.