Медицина

Дисгормональні захворювання та рак молочної залози

Дисгормональні захворювання та рак молочної залози

   Патологічні зміни в молочних залозах жінки відбуваються внаслідок порушення функції гіпофізу та яєчників, тому що сам розвиток та функція молочних залоз залежать від гормональної активності цих ендокринних органів. Онкогінекологія та мамологія як науки доповнюють одна одну і допомагають своєчасно виявити та оздоровити гіперпластичні процеси і рак молочних залоз на ранніх стадіях розвитку. В молочній залозі можуть мати місце різноманітні патологічні процеси і давати різні клінічні прояви, що часто затруднює діагностику захворювання, тому звичайна пальпація молочної залози часто не допомагає у встановленні діагнозу, необхідно застосувати такі дотаткові методи, як мамографія, пункційна або ексцизійна біопсія.
   Рак молочної залози (РМЗ) протягом останніх років займає перше місце серед захворюваності та смертності жінок в розвинених країнах світу. Тому роль гінекологів в профілактиці раку молочної залози та своєчасному виявленні захворювань залози, які можуть бути причиною виникнення раку, ще більше зросте, якщо вони будуть виконувати безпосередню функцію: огляд та пальпацію молочних залоз у всіх жінок, які звертаються за допомогою, або профілактичні огляди. Лише за такої умови можна різко знизити захворюваність на рак, тому що будуть виявлені передракові або дисгормональні захворювання, які своєчасно вилікують. Проте не слід розглядати гінеколога лише як технічного виконавця (він повинен не тільки виявляти захворювання молочної залози, але вміти лікувати дисгормональні захворювання її).
   Серед захворювань молочних залоз основне місце належить дисгормональним гіперплазіям. Виникнення та перебіг дисгормональних гіперплазій знаходиться в прямій залежності від періодів життя жінки, особливостей циклічних та анатомо-функціональних змін в молочних залозах. Молочні залози - парний орган, що розміщений на передній поверхні грудної клітки і має трубчасто-альвеолярну будову. Ступінь розвитку молочних залоз важливо знати для оцінки ендокринного стану жінки. Для цього необхідно звертати увагу при огляді хворої на величину, форму залози, форму та забарвлення ореола і сосків, щільність, величину і кількість залозистих часточок, а їх в нормі приблизно 15-20. В залежності від віку та гармональних змін в організмі жінки в молочних залозах наступають послідовні стадії розвитку. У дитячому віці молочні залози та соски ще зовсім не виражені, ореоли не пігментовані. В 9-10 річної дівчинки соски дещо виступають над шкірою ореоли, наступає незначна пігментація їх. В час статевого дозрівання в ділянці молочних залоз відкладається жировий шар, соски підвищуються над ореолою ще вище, пігментація ореоли стає інтенсивнішою, розширюється в боки, чітко визначаються часточки залоз, які остаточно формуються з початком менструацій. В час статевої зрілості молочні залози мають округлу форму, соски значно виступають над поверхнею ореоли, добре пігментовані, шириною до 4 см в діаметрі, а в глибині жирової клітковини пальпуються окремі залозисті часточки. Вивідні протоки кожної часточки відкриваються на верхівці соска, розширюючись в межех ореоли, утворюючи так звані “цистерни”. Виявляють до 10-30 вивідних проток у соску. Форма та розміри молочних залоз найрізноманітніші, що пов’язано з віком, конституцією жінки, кількістю вагітностей та пологів, годуванням дітей. Поперечний розмір залози в середньому сягає 10-12 см, поздовжній - 10 см, а товщина - 4-6 см. Залози мають різну величину, переважно права більша від лівої. В залозах виділяють чотири квадранти: верхній та нижній зовнішні, верхній та нижній внутрішні. У верхньозовнішніх квадрантах виявляється більша кількість залозистих елементів (альвеол, часточок і проток), а тому в цих місцях найчастіше відбуваються патологічні зміни. Кровопостачання молочних залоз залежить від функціонального стану і значно посилюється в передменструальний період, час вагітності і годування дітей. Під впливом естрогенів настає проліферація вивідних проток, а під дією прогестерону - ацинозних частин (молочних часточок). Утворення молока відбувається внаслідок дії пролактину гіпофіза. В перед- та постменопаузі в молочних залозах настають регресивні зміни, які проявляються зменшенням і атрофією залозистих часточок, заміною їх на жирову та фіброзну тканини. Важливим діагностичним тестом є визначення температури шкіри ореоли та базальної температури, між якими є зворотна залежність. У жінок з мастопатією виявляється ациклічний її характер. Із патологічних змін гормонального характеру в молочних залозах найчастіше спостерігаються різні форми мастопатії.
   Виділяють дві основні форми мастопатії: дифузну та вузлову.
Найчастіше зустрічається дифузна мастопатія, при якій уражується вся залозиста чи сполучнотканинна частина або молочні ходи. Проявляється захворювання больовими відчуттями в молочних залозах за кілька днів до початку місячних. Поступово біль стає постійним та інтенсивнішим, нерідко ірадіює в руку або лопатку. Самі залози збільшуються, стають щільнішими і болючими при пальпації, деколи чітко виявляються болючі вузли у вигляді дисків або невеликих горошинок. В другу фазу менструального циклу біль посилюється, залози стають щільнішими і збільшуються в розмірах. Повного пом’якшення молочних залоз після закінчення місячних не настає, а при вагітності та у постменопаузі ці ознаки зовсім зникають. Іноді уражуються молочні ходи на різній їх довжині, тоді основним проявом захворювання є патологічна секреція, яка буває постійно або періодично. При натискуванні на ареолу із сосків можуть бути виділення, що нагадують молозиво, серозного або кров’янистого характеру і мають жовтий, зеленуватий або темно-коричневий колір. Рідко виділяються кров’янисті маси. Ця форма захворювання здебільшого буває двобічною.
   Лікування дифузної мастопатії консервативне, комплексне та індивідуальне. Перш за все необхідно усунути причини, які призвели до виникнення мастопатії. Дотримання оптимального режиму праці і відпочинку, нормалізація статевого життя, нормальні пологи, профілактика абортів, тривала лактація (до року), вилікування запальних процесів матки, зміцнення центральної нервової системи, призначення вітамінів і гепатотропних препаратів з метою покращання функції печінки можуть забезпечити значний ефект і зникнення дифузної мастопатії.
   При недостатності функції жовтого тіла призначають прегнін - по 20 мг щоденно протягом двох тижнів перед менструацією (декілька циклів) або прогестерон - по 10 мг внутрішньом’язово впродовж 6-8 днів, починаючи з 16-го дня менструального циклу. Одночасно застосовують 0,25 % розчин йодиду калію всередину (по 1 столовій ложці 2-3 рази на день). Сприятливий ефект від йодиду калію пов’язаний з лютеїнізацією фолікулярних кіст та нормалізацією виділень статевих і гонадотропних гормонів. При гіпоестрогенному ановуляторному циклі або недостатності першої та другої фаз менструального циклу виконують гормональну терапію з 1-го дня циклу естроген-гестагенними преператами (НОН-овлон, ановлар та ін.). Гормональне лікування проводять протягом трьох менструальних циклів під контролем тестів функціональної діагностики та безконтрастної мамографії. При позитивному результаті лікування повторюють через три місяці, а при відсутності або недостатньому ефекті від проведеного лікування його продовжують 6 місяців і більше. Лікування андрогенами спрямоване на зменшення естрогенної активності яєчників у тих випадках, коли вона підвищена. Призначають метилтестостерон - по 10-15 мг щоденно в перші два тижні після закінчення місячних впродовж декількох менструальних циклів. Одночасно обов’язково слід проводити вітамінотерепію. Вітамін В1 призначають в першу фазу менструального циклу по 100 мкг щоденно, вітамін Е - в другу фазу по 50 мг щоденно в капсулах, а вітамін С - протягом всього лікування по 0,25 г в день. Крім цього, можна також застосовувати електрофорез з використанням міді в першу фазу менструального циклу і цинку - в другу фазу та ультразвуку з вітаміном Е на низ живота. У більшості хворих на мастопатію спостерігається зниження функції щитоподібної залози. В таких випадках доцільно призначати тиреоїдин по 30 мг на добу протягом 6-12 місяців. У частини жінок причиною виникнення мастопатії може бути гіперпролактинемія. Їм призначають парлодел (бромкриптин). Контроль за ефектом лікування ведуть також шляхом мамографії один раз в 6 місяців.
   Вузлова форма мастопатії
проявляється у вигляді кістозної, фіброзної та фіброаденоми. Кістозна форма частіше зустрічається у жінок віком 35-40 років. Кісти мають округлу або овальну форму, гладеньку поверхню, м’якувато-еластичну консистенцію, нерідко флуктують. Розміри їх різні; від 0,5 до 5 см в діаметрі. Фіброзна форма виявляється у жінок віком 30-50 років у верхньо-зовнішніх квадрантах, вона є розростанням сполучної тканини залози з одночасною атрофією залозистих часточок. Під час менструації збільшуються самі вузли і посилюється їх болючість. Вузли не мають чітких меж, горбисті, розміри їх різні: від 0,5 до 5 см. Вони чіткіше визначаються при обстеженні хворої у вертикальному положенні, а в лежачому положенні при натисканні на пухлину долонею до грудної клітки вузол зникає (позитивний симптом Кеніга). Шкіра над вузлом не змінена, рухома. Необхідно підкреслити, що провести диференціацію між вузлуватою мастопатією і початковими стадіями раку на основі клінічних ознак не завжди можливо, тому потрібно застосувати додаткові методи обстеження (мамографію, біопсію пухлини). Найчастіше ця форма мастопатії є фоном для розвитку раку малочної залози. При обстеженні хворих з вузловими формами мастопатії, крім пальпації, використовують мамографію та пункційний метод дослідження. На безконтрастних мамограмах виявляють круглої, або овальної форми тіні з чіткими межами, а навколо кісти видно вузеньку смужку просвітлення. Фіброзна мастопатія на мамограмах має вигляд гомогенного затемнення з нерівними контурами межі, а у центрі часто наявне різке затемнення. Перед менструацією рентгенологічна картина виглядає чіткіше.
   Лікування
обидвох форм вузлової мастопатії - лише оперативне. Перед операцією проводять пункційну біопсію з метою виключення злоякісного процесу, що дає підстави для визначення об’єму операції. Об’єм операції - секторальна резекція залози з обов’язковою цитодіагностикою видаленої пухлини.
   Фіброаденома
молочної залози виникає переважно у час статевої зрілості (до 35 років) і локалізується у верхньо-зовнішньому квадранті, поодинока або множинна, уражує частіше одну залозу. Можливе поєднання фіброаденоми з мастопатією. При пальпації визначається пухлина з чіткими межами в капсулі з гладенькою поверхнею, має щільно-еластичну консистенцію, рухома. Величина фіброаденоми - від декількох міліметрів до 5-6 см. Листоподібні фіброаденоми ростуть швидко, досягаючи великих розмірів. Шкіра над пухлиною не змінена, рухома. Діагноз встановлюють на основі клінічних проявів, мамографії та пункційної біопсії. На мамограмі межі тіні чіткі, рівні, навколо вузла деколи видно щільне затемнення (вапняні згустки), а також світлу смужку (жирову тканину). Ретромамарний простір не змінений, паталогічних змін в навколишніх тканинах не спостерігається. Проводять хірургічне лікування: секторальну резекцію залози.
   Виявити захворювання молочної залози неважко, тому що при клінічному обстеженні (огляді, пальпації) можна помітити паталогічні зміни. В багатьох випадках розвиткові дисгормональних захворювань передують різні порушення менструальної функції, а також перенесені гінекологічні захворювання: запалення придатків матки, поліпоз ендометрію, кісти яєчників, міоми матки, ендометріоз. При об’єктивному дослідженні, яке проводять у вертикальному та горизонтальному положенні жінки, треба звертати увагу на консистенцію утворів, їх форму, розміри, зв’язок з шкірою та ареолою. Крім молочних залоз пальпують пахові впадини, де розміщуються лімфатичні вузли, визначаючи їх величину та консистенцію. Широко використовують надійний метод діагностики - мамографію, за допомогою якої можна безпомилково встановити діагноз. Крім цього, застосовують ультразвукове дослідження, радіоізотопний метод, лімфографію, цитологічне дослідження пунктатів з пухлин та найбільш об’єктивний метод - ін'єкційну та ексцизійну біопсію.
   Папілома протоки молочної залози
(хвороба Мінца) - одна із форм мастопатії, в основі якої лежать папіломатозні розростання епітелію кістозно розширених вивідних проток молочної залози. Основною ознакою хвороби є виділення крові із соска. Оскільки папіломатозні вирости розміщені поверхнево, то вони легко травмуються при стисканні залоз (відриваються), що спричиняє кровотечу. Лише ретельне дослідження молочної залози може виявити ту ділянку у ній, при натисканні на яку із соска виділяється кров. В деяких випадках уточнити локалізацію папіломи протоки допомагає контрастна фунтографія. Папілома протоки нерідко малігнізується, тому її відносять до облігатного передраку. Лікування папіломи протоки - секторальна резекція залози з терміновим гістологічним дослідженням.

Рак молочної залози

   Етіологія та патогенез раку молочної залози складні. Їх визначають, застосувавши багато факторів, перш за все гормональний. Гормональна регуляція функції молочних залоз складніша, ніж ендометрію. Крім естрогенів та прогестерону, на розвиток молочних залоз, починаючи з пубертатного періоду дівчинки і закінчуючи інволютивними змінами в постменопаузі, впливають не менше 15 гормонів (гормон росту, тироксин, інсулін, кортизол та ін.). Дефіцит хоч би одного з цих гормонів компенсується підвищеною секрецією пролактину, яка, в свою чергу, регулюється естрогенами та пролактинінгібуючим фактором гіпофізу. Дисплазія епітелію, що покриває молочні протоки та часточки молочних залоз, і є наслідком дії гіперстрогенії та гіперпролактинемії. Ось такий ланцюг гормонального впливу виявлено при розвиткові раку молочних залоз. Стає зрозумілим, що призначати естрогени в постменопаузі небезпечно, а оваріоектомія, проведена жінкам репродуктивного віку (40-45 років) з різних причин, знижує ризик виникнення раку молочних залоз. Крім цього, ожиріння та гіперліпідемія відіграють велику роль в патогенезі раку молочної залози шляхом підвищеної ароматизації андростендіону в естрон та перетворення його в органах-мішенях (якими є і молочні залози) в естрадіол. Проте наявна гіперестрогенія та ожиріння, які є головними ланцюгами в патогенезі раку ендометрію, не завжди виявляються при раці молочної залози. Де Waard (1969) вважає, що в патогенезі раку молочної залози у жінки репродуктивного віку головну роль відіграє підвищена секреція естрадіолу, а в постменопаузі обмінні порушення (цукровий діабет, ожиріння) та гіперестрогенія надниркового генезу.
   Досліджуючи патогенез та клінічний перебіг раку молочних залоз, В.М. Дільман та В.Ф. Семиглазов запропонували концепцію про існування чотирьох різних форм (типів) раку молочних залоз: І форма (тип) - тиреоїдна (вік жінок - до 35 років) з ознаками гіпотиреозу, естрогеннезалежний тип; ІІ - оваріальна (вік до 50 років), естрогензалежний тип; ІІІ - надниркова (50-59 років) з порушенням стероїдної функції надниркових залоз та ознаками гіпоталамічної активності; ІV - інволютивна (понад 60 років), що характеризується вторинним зниженням гіпоталамічної активності. На основі цієї концепції, визначає В.Ф. Семиглазов, вдосконалено методику формування груп ризику розвитку раку молочних залоз з урахуванням функціональних, спадково-конституційних та ендокринно-обмінних факторів та можливості вдосконалити методи первинного виявлення, лікування та реабілітації хворих на рак молочної залози.
    У світовій літературі є дані про такі групи ризику: 1) стать (99 % жінок); 2) вік (85 % жінок віком понад 40 років); 3) рак молочної залози у мами, бабусі, тіток, сестер; 4) на основі кістозно-фіброаденоматозу молочної залози; 5) раніше був рак однієї молочної залози; 6) ті, хто не народжував дітей; 7) перші пологи після 34 років; 8) аборти після 35 років; 9) менархе до 12 років; 10) менопауза після 50 років; 11) високий соціально-економічний рівень; 12) холодний клімат; 13) багата жирами їжа; 14) ожиріння, цукровий діабет, гіпертонія; 15) хронічні психологічні стреси; 16) хворі, які перенесли рак яєчників, ендометрію, товстої кишки.
   Рак молочної залози відносять до епітеліальних пухлин. У клінічному перебізі розрізняють декілька його форм, а саме: початкову (непальпабельну), вузловату, дифузну та рак Педжета.
   Початкова
форма раку молочної залози є доклінічною стадією розвитку пухлини і виявляється при застосуванні додаткових спеціальних методів обстеження. З цією метою використовують радіонуклідний метод, мамографію, ультразвукове та цитологічне дослідження, пункційну та ексцизійну біопсію. Слід зазначити, що більшу половину часу рак молочної залози розвивається приховано. Встановлено, що від малігнізації однієї клітини до пухлини величиною в 3 см проходить приблизно 8 років. Завдання практичної медицини і полягає у використанні цього “німого” для розпізнавання доклінічних форм раку молочної залози. Реальною можливістю для раннього виявлення та розпізнавання пухлин в доклінічну стадію є систематичне профілактичне обстеження жінок, які входять до групи підвищеного ризику захворіти на рак молочної залози. Профілактичні огляди проводять як при індивідуальних відвідуваннях жінок медичних закладів, так і шляхом оглядів організованих груп населення. Активний пошук “мінімальних” форм пухлин (до 1 см) серед так званих “здорових” жінок дозволяє певною мірою вирішити проблему ранньої діагностики раку молочної залози.
   Вузлувата
форма раку клінічно проявляється наявністю щільного вузла, найчастіше у верхньо-зовнішньому квадранті. При пальпації вузол має обмежені контури, поверхня його горбиста, рухомість обмежена. Нерідко спростерігаються зміни на шкірі: втягування шкіри над пухлиною при спробі зміщення її, симптом зморшкуватості, симптоми площини, умбілікації. При поширеному процесі шкіра над пухлиною має вигляд лимонної кірки, нерідко в цьому місці з'являються потовщення та виразка, сосок втягується до пухлини, стає нерухомим, відзначається деформація залози. Лімфатичні вузли в пахвовій та надключичній ділянках збільшені (рис. 17.1).


Рис. 17.1. Мамограма при ракові молочної залози.

   Дифузна форма раку включає набряково-інфільтративну, панцирну, бешихоподібну та маститоподібну форми. Ці клінічні форми раку молочної залози характеризуються швидким перебігом процесу.
   Набряково-інфільтративна
форма зустрічається частіше у молодих жінок, іноді - в період вагітності і лактації. Молочна залоза при цьому збільшена, шкіра пастозна, може бути гіперемованою, з ознаками лимонної кірки. При пальпації виявляється інфільтрат без чітких контурів, який розміщується в центральному відділі молочної залози або поширюється на велику її ділянку. Регіонарні лімфовузли збільшені, щільні.
   Панцирний
рак характеризується пухлинною інфільтрацією не тільки самої тканини залози, а і всієї підшкірної клітковини і шкіри. Залоза зменшується в розмірах, підтягується догори і фіксується до грудної клітки. Шкіра залози стає щільною, пігментованою, нерухомою, на її поверхні з'являється безліч пухлин у вигляді вузликів. Частина вузликів закінчується виразками, які прикриті кірочками.
   Бешихоподібний
рак проявляється у вигляді дифузної інфільтраційної пухлини молочної залози. Шкіра залози вкривається рожевими плямами з нерівними язикоподібними краями, які нагадують бешиху. Нерідко гіперемія поширюється на шкіру грудної стінки. Здебільшого перебіг захворювання гострий, супроводжується гарячкою (температура - до 39-40 0С).
   Маститоподібний
рак нагадує картину з ознаками маститу: молочна залоза збільшена, напружена, щільна, майже нерухома відносно грудної стінки, шкіра гіперемована, температура шкіри підвищена. Пухлина швидко інфільтрує всю тканину залози, поширюючись на ретромамарну клітковину і грудні м’язи. Регіонарні лімфовузли збільшені, щільні. Захворювання перебігає швидко з несприятливим прогнозом.
   Рак Педжета -
виникає з епітелію молочних ходів соска та є своєрідною формою раку молочної залози, що супроводжується ураженням соска і ареоли. Часто його приймають за екзему соска, а тому призначають відповідне лікування. Починається захворювання з появи на шкірі соска і ареоли сухих лусочок, щільних кірочок, поверхневих ерозій з червоним дном та тріщинами. Така картина може продовжуватися від декількох місяців до декількох років. З часом сосок втягується, стає плоским, деформується. В глибині під ним утворюється щільний вузол, який поширюється на ареолу, в паховій ділянці спостерігаються збільшені метастатичні лімфовузли.
   Основний шлях метастазування раку молочної залози - лімфогенний, а тому уражуються насамперед регіонарні лімфатичні залози, а саме: пахові, під- та надключичні і парастернальні. Віддалені метастази локалізуються найчастіше в хребті, кістках ребер і тазу, печінці, мозку та яєчниках.

Класифікація за системою TNM

   Т - первинна пухлина:
   TХ - недостатньо даних для характеристики первинної пухлини;
   Т0 - первинна пухлина не визначається;
   Tis - преінвазивна карцинома: інтрадуктальна або лобулярна carcinoma in situ, або хвороба Педжета без наявності пухлини;
   Т1 - пухлина діаметром до 2 см;
   Т2 - пухлина діаметром до 5 см;
   Т3 - пухлина діаметром понад 5 см;
   Т4 - пухлина різної величини з розповсюдженням її на грудну стінку або шкіру.
   N - регіонарні лімфатичні залози:

   NX - недостатньо даних для оцінки стану;
   N0 - ознаки метастатичного ураження лімфатичних залоз відсутні;
   N1 - виявляються уражені рухомі лімфатичні залози на боці хворої залози;
   N2 - уражені лімфатичні залози зрощені між собою або з навколишніми тканинами на боці хворої залози;
   N3 - уражені внутрішні лімфатичні залози хворої молочної залози.
   М - Віддалені метастази:

   МО - ознак метастазів не виявлено;
   М1 - виявляються віддалені метастази (в пахвинних та надключичних лімфатичних вузлах).
   Класифікація за стадіями має виняткове значення при виборі тактики лікування хворих, а також для прогнозу.
   Діагностика раку молочної залози базується на клінічних даних та результатах обстеження, які використовуються в онкологічній практиці, а саме: рентгенологічного, ультразвукового, ендоскопічного, термографічного, радіонуклідного, цитологічного та морфологічного аналізів.
   Основними методами ранньої діагностики різних форм раку молочної залози є рентгенологічний, радіонуклідний, ендоскопічний та морфологічний.

Лікування раку молочної залози

   Лікування раку молочної залози залежить перш за все від стадії, морфологічних особливостей пухлини (ступеня злоякісності), форми росту пухлин, віку хворої, стану репродуктивної функції та супутньої патології. Лікування може бути комбінованим та комплексним, включаючи ряд одночасних і послідовних лікувальних заходів. На початкових доклінічних стадіях та стадії T1-2 N0 M0, при вузловатих формах і зовнішніх локалізаціях пухлини можна застосувати органозберігаючі операції: радикальну резекію молочної залози або квадрантектомію з післяопераційним опроміненням залишеної частини залози. При медіальних і центральних локалізаціях раку I - IIа стадій, а також при IIб стадії лікування починають з передопераційної телегаматерапії та поліхіміотерапії з наступною радикальною мастектомією за Пейті. У післяопераційний період опромінюють додатково парастернальну і підключичну зони, а також призначають ад’ювантні курси поліхіміотерепії. В III, IV стадіях раку молочної залози проводять радикальну мастектомію за Холстедом з перед- і післяопераційною телегаматерапією первинного вогнища, а також всіх зон регіонарного метастазування. В найближчі півроку після операції призначають 5-6 курсів поліхіміотерапії. В задавнених випадках і деяких випадках клінічних форм раку молочної залози, що характеризуються агресивністю перебігу (маститоподібна, бешихоподібна, набрякова, панцирна), застосовують лише променеву та хіміогормонотерапію. Гормональне лікування раку даної локалізації визначається гормонозалежністю пухлини молочної залози. Ефект гормонотерапії спостерігається приблизно у третини хворих на рак молочної залози. Андрогени застосовують при збереженні менструальної функції або в період менопаузи. Вони доцільні при метастазах у кістки. Естрогени призначають хворим, які перебувають в глибокій менопаузі. Ефект від застосування андрогенів і естрогенів пояснюється пригніченням функції гіпофізу. Кортикостероїди пригнічують функцію кори надниркових залоз, внаслідок чого знижується секреція естрогенів. Тому призначати кортикостероїди необхідно хворим, які перебувають в менопаузі.
   Прогноз
. Ефективність проведеної терапії залежить від стадії захворювання, ступеня злоякісності та загального стану хворої. П’ятирічна тривалість життя після комбінованого лікування досягає в загальному 50-60 % хворих.

Самообстеження

   Важливим фактором для зниження РМЗ на будь-якій стадії є вміння жінок самообстежити себе. Ефективність цього методу вивчено в багатьох країнах світу під егідою ВООЗ. Самообстеження слід проводити один раз на місяць у перший тиждень після менструації, бо в цей час молочні залози не напружені та не збільшені, а жінки в менопаузі повинні проводити його в певний день місяця (наприклад, в день свого народження). Здійснюють обстеження у ванній кімнаті перед дзеркалом. Перший момент - огляд. Жінка стає перед дзеркалом з піднятими догори руками і добре оглядає свої молочні залози, порівнює їх величину, виявляє нерівності на поверхні шкіри, тріщини та перевіряє, чи є виділення із сосків.
   Другий момент - пальпація. Пальпацію необхідно проводити в лежачому положенні, підставивши під лопатку подушечку або валик. Пальпацію молочної залози виконують усією протилежною рукою ніжно, без натискання. Дослідження проводять в трьох положеннях: рука вгору за голову, рука в сторону та вздовж тіла. Спочатку пальпують зовнішній бік залози, йдуть пальцями від соска назовні, потім - внутрішній бік від соска до грудини. Треба помірно натиснути на ареолу та сосок і перевірити, чи немає виділень, потім пальпувати підпахові впадини та надключичні ямки з метою виявлення збільшених лімфовузлів.
   Самообстеження дозволяє різко зменшити частоту ІІІ та ІV стадій раку молочної залози. Активне виявлення передракових захворювань, мікроінвазивного раку та мінімальних форм пухлин, що не пальпуються, можливе при проведенні мамографії, термографії та ультразвукового дослідження. Жінкам з низьким ступенем ризику мамографію слід виконувати один раз на 3-5 років, а з високим ступенем ризику - щорічно. Її слід проводити жінкам до 35-річного віку лише при виявленні змін в глибині молочної залози, у віці 35 років та більше - без ознак захворювання.

 

Oddsei - What are the odds of anything.