Розділ 15. ПАТОГЕННІ АНАЕРОБНІ МІКРООРГАНІЗМИ
До хвороботворних анаеробних мікроорганізмів належать різні за морфологією й біологічними властивостями бактерії, які мають анаеробний тип дихання. Одні з них утворюють спори і входять до роду Clostridium. Вони викликають такі тяжкі захворювання, як правець, ботулізм та анаеробну інфекцію (газову гангрену). Інші не утворюють спор (бактероїди, фузобактерії, пропіонібактерії, пептококи, пептострептококи, вейлонели). Вони можуть спричиняти гнійно-запальні процеси сечостатевих органів, абсцеси, сепсис, ранову інфекцію. Ці збудники, як правило, викликають захворювання в асоціації з іншими мікроорганізмами.
Збудник правця (Clostridium tetani)
Правцева паличка вперше описана М.Д. Монастирським (1883) та А. Ніколаєром (1884), чисту культуру виділив С. Кітазато в 1889 р.
Морфологія і фізіологія. C. tetani (tetanos - судоми, заціпеніння) - тонка, довга, рухлива, безкапсульна грампозитивна паличка з термінально розташованою круглою спорою(рис. 15.1), що надає їй характерного вигляду барабанної палички (рис. 15.2). Клостридії правця - дуже строгі анаероби. На середовищі Кітта-Тароцці вони ростуть у вигляді легкого помутніння без виділення газу, на дні пробірки поступово виникає осад. На цукрово-кров’яному агарі утворюють колонії з компактним центром і ниткоподібними відростками, що химерно переплітаються (колонії-павучки)(рис. 15.3)(рис. 15.4)(рис. 15.5). Іноді ростуть у вигляді круглих колоній із зонами гемолізу. Правцеві палички не розкладають вуглеводи, повільно згортають молоко й розріджують желатин.
Токсиноутворення. Паличка правця продукує надзвичайно сильний екзотоксин, який часто називають тетанотоксином. Він має дві фракції: тетаноспазмін, який викликає ураження рухових центрів нервової системи й спричиняє спастичне скорочення м’язів, і тетанолізин, який лізує еритроцити. Силу токсину вимірюють у DLM. За 1 DLM приймають ту найменшу його дозу, яка при внутрішньовенному введенні білим мишам викликає загибель узятих у дослід тварин. Ця доза може дорівнювати 0,000001-0,000005 мл. В 1 мг сухого токсину міститься кілька мільйонів смертельних мишачих доз. Під дією формаліну при 38-40 °С екзотоксин легко переходить в анатоксин, який широко використовують для активної імунізації людей.
Збудник правця в антигенному відношенні неоднорідний. Описано 10 серологічних варіантів, але всі вони продукують однаковий тетанотоксин, який нейтралізується будь-якою протиправцевою антитоксичною сироваткою.
Екологія. Клостридії правця досить широко поширені в природі. Основним біотопом їх проживання є кишковий тракт людей і багатьох тварин, особливо травоїдних. Вони виділяють клостридії разом із фекаліями в зовнішнє середовище, де вони утворюють спори, які можуть зберігатися роками. У деяких грунтах спори навіть проростають і перетворюються у вегетативні форми. У природних умовах правець виникає в коней і великої рогатої худоби.
Вегетативні (безспорові) палички правця мало стійкі до різних факторів довкілля, швидко гинуть при дії всіх дезинфікуючих розчинів. Спори ж їх дуже стійкі. При кип’ятінні вони гинуть лише через 40-90 хв, а в деяких штамів - протягом 3 год.
Захворювання людини. Правець - гостра інфекційна хвороба, яка супроводжується спастичним скороченням м’язів і сильною інтоксикацією організму. Основна умова виникнення правця - наявність рани й інфікування її спорами правцевих паличок. Інкубаційний період триває від 4 до 30 днів і довше. У рані спори клостридій перетворюються у вегетативні форми. Вони виробляють екзотоксин, який викликає всі клінічні симптоми хвороби. Процес починається судомними скороченнями м’язів у місці вхідних воріт, потім скорочуються жувальні і потиличні м’язи, мімічна мускулатура обличчя(рис. 15.6), від чого на ньому з’являється одночасно гримаса болю й посмішка (risus sardonicus)(рис. 15.7). Далі судоми поширюються на м’язи тулуба й кінцівок, тіло хворого згинається у вигляді дуги (опістотонус)(рис. 15.8). Важливо пам’ятати, що чим коротший інкубаційний період, тим тяжчий перебіг хвороби й вища смертність. Смерть настає від асфікції або паралічу серця.
Імунітет. Перенесений правець не залишає стійкого й тривалого імунітету. Можливе виникнення повторних захворювань.
Лабораторна діагностика. Діагноз правця лікар встановлює на основі характерних клінічних симптомів. Мікробіологічне дослідження з діагностичною метою проводять не часто. Здебільшого його використовують для виявлення спор у грунті, перев’язних матеріалах, ліках парентерального введення. При дослідженні ранового вмісту після бактеріоскопії його сіють на середовище Кітта-Тароцці. Через 3-7 діб визначають наявність токсину в біопробах на білих мишах(рис. 15.9). Для цього двом тваринам вводять по 0,5-1 мл фільтрату культури і ще двом - такі ж дози фільтрату, нейтралізованого протиправцевою антитоксичною сироваткою протягом 40 хв. При наявності тетанотоксину перші дві миші гинуть, а інші залишаються живими.
Профілактика і лікування. Заходи неспецифічної профілактики полягають у запобіганні травм на виробництві й у побуті. З метою попередження виникнення правця в поранених після первинної хірургічної обробки рани вводять за методом Безредки 3000 МО антиправцевої сироватки внутрішньом’язово. Специфічну профілактику проводять шляхом активної імунізації дорослих правцевим анатоксином або коклюшно-дифтерійно-правцевою вакциною в дітей, починаючи з 3 місяців до 12 років. Вакцинують також усіх військовослужбовців, працівників залізничного транспорту, механізаторів сільського господарства, будівельників, лісозаготівників. При пораненні нещеплених осіб необхідно проводити активно-пасивну імунізацію: вводять підшкірно 0,5 мл правцевого анатоксину і внутрішньом’язово 3000 МО протиправцевої сироватки або 3 мл протиправцевого імуноглобуліну.
Специфічне лікування проводять внутрішньом’язовим введенням 100000-150000 МО протиправцевої антитоксичної сироватки. Кращі результати отримують при ін’єкціях протиправцевого людського імуноглобуліну, який вводять дозою 6 мл (900 МО).Збудник ботулізму (Clostridium botulinum)
Ботулізм (botulus - ковбаса) - тяжка інтоксикація, яка виникає від вживання в їжу продуктів, отруєних токсинами С. botulinum, і характеризується ураженням центральної й вегетативної нервових систем. Збудник захворювання виділив Е. ван Ерменгем у 1896 р. з шинки, яка стала причиною масового отруєння, і з селезінки померлих від ботулізму.
Морфологія і фізіологія. C. botulinum - велика грампозитивна паличка завдовжки 4-10 мкм і завширшки 0,6-1,5 мкм з округленими кінцями й перитрихіально розташованими джгутиками(рис. 15.10). Потрапляючи в зовнішнє середовище, утворює великі овальні субтермінальні спори, які перебільшують поперечний розмір клітини й деформують її. Палички зі спорами мають характерний вигляд тенісної ракетки (рис. 15.11). Капсули не утворюють.
Клостридії ботулізму - строгі анаероби, невибагливі до живильних середовищ, оптимальна температура росту для різних сероварів коливається від 25 до 40 °С. На середовищі Кітта-Тароцці утворюють каламуть та осад на дні, мають гострий запах згірклого масла. На цукрово-кров’яному агарі виростають неправильної форми колонії з фестончастими краями або ниткоподібними відростками із зонами гемолізу навколо них(рис. 15.12)(рис. 15.13).
Палички ботулізму ферментують глюкозу, фруктозу, мальтозу до кислоти й газу, розріджуючи желатин, курячий білок, м’ясо, продукують лецитиназу.
Антигенна структура. Збудник ботулізму має сім серологічних варіантів: А, В, С (С1, С2), D, E, F, G, які відрізняються за характером продукованих ними токсинів. Токсин кожного серовару нейтралізується тільки гомологічною сироваткою. Найбільше значення в патології людини мають серовари А, В, С, Е.
Токсиноутворення. Усі серовари паличок ботулізму виробляють екзотоксин, який є найсильнішою отрутою біологічного походження. Виділення токсину відбувається в анаеробних умовах як у культурах на середовищах, так і в харчових продуктах, особливо в м’ясних, рибних та овочевих. На відміну від правцевого екзотоксину ботулотоксин стійкий до дії ферментів кишкового тракту та всмоктується в кров незміненим. Тепер отримані очищені екзотоксини окремих сероварів, в 1 мг яких міститься від 10 до 100 млн DLM для білих мишей. Ботулотоксин має нейротропну дію. Найбільш чутливі до нього коні, кролі, гвінейські свинки, кури. Дуже чутлива до нього людина. У складі ботулінового екзотоксину знайдено ряд отруйних фракцій: нейротоксин, гемотоксин, лейкоцидин, ферменти лецитиназу, гіалуронідазу.
Екологія. Клостридії ботулізму широко поширені в навколишньому середовищі. Їх природні біотопи - кишечники багатьох травоїдних тварин, красних риб, ракоподібних, молюсків, де вони розмножуються та разом із фекаліями виділяються в зовнішнє середовище. Перетворившись у спори, клостридії найчастіше потрапляють у грунт, воду, мул.
Вегетативні форми збудників ботулізму мало стійкі до дії різних факторів нашого довкілля. Вони гинуть при нагріванні до 80 °С через 30 хв. Спорові форми дуже резистентні, насамперед до дії високої температури - окремі серовари (А, В, С, F) витримують кип’ятіння протягом 1-6 годин.
До дії дезинфікуючих розчинів спори також стійкі. У 5 % розчині фенолу вони знешкоджуються через 24-48 годин. Ботулотоксин руйнується при кип’ятінні через 15 хв, довго зберігається у воді, слабо просолених і прокопчених рибних баликах, консервах. Хлор, йод, перманганат калію швидко інактивують токсин.
Ботулізм у людини. Захворювання виникає після вживання в їжу продуктів, овочевих і рибних консервів (особливо домашнього приготування), слабо просолених і прокопчених красних риб, які містять збудники або токсини ботулізму. Із шлунково-кишкового тракту токсин всмоктується в кров і уражає центральну нервову систему, особливо ядра довгастого мозку. Хвороба починається з нудоти, блювання й проносу, сухості в роті, болючості при ковтанні. Часто першими проявами ботулізму є скарги на порушення зору: зниження його гостроти, “туман” або “сітка” перед очима, двоїння предметів, погіршення акомодації (диплопія). Виникають порушення мови, сиплість голосу (дисфонія), аж до повної його втрати, затруднене ковтання (дисфагія), м’язова слабкість. Температура в більшості випадків залишається нормальною, свідомість повністю збережена. Хворий гине внаслідок паралічу серця або від зупинки дихання. Летальність висока - від 40 до 60 %.
Імунітет. Природна несприйнятливість до ботулізму в людини відсутня. Перенесена хвороба не залишає після себе стійкого імунітету, описані повторні випадки захворювання.
Лабораторна діагностика. Для виявлення ботулінового токсину в хворого беруть кров, промивні води шлунка, блювотиння, кал, сечу й залишки підозрілого харчового продукту, в разі смерті - вміст шлунка й кишок, лімфатичні вузли, головний і спинний мозок. Матеріал від хворого потрібно забирати якнайшвидше, до введення протиботулінової сироватки й антибіотиків. Ботулотоксин визначають за допомогою біологічної проби на білих мишах. Одній групі тварин вводять у черевну порожнину фільтрат досліджуваного матеріалу або витяжки із залишків їжі. Другій - досліджуваний матеріал із полівалентною діагностичною протиботуліновою сироваткою типів А, В, С, Е. Якщо миші першої групи загинули, а другої - залишилися живі, ставлять реакцію нейтралізації на мишах із кожною сироваткою зокрема для встановлення типу токсину(рис. 15.14). Це потрібно для визначення того, яку гомологічну сироватку необхідно хворому негайно ввести з лікувальною метою. Використовують також реакцію з ензим-міченими антитілами, яка значно чутливіша від реакції нейтралізації на мишах.
Для виділення збудника досліджуваний матеріал засівають у пробірки із середовищем Кітта-Тароцці, одну з них прогрівають при 80 °С протягом 20 хв для знищення сторонньої мікрофлори. Виділену чисту культуру мікроскопують, а в культуральній рідині визначають наявність токсину і його тип у реакції нейтралізації на тваринах як описано вище.
Профілактика і лікування. Для профілактики ботулізму важливе значення має правильна організація виробництва консервів, особливо м’ясних, рибних та овочевих.
Клостридії ботулізму, які збереглися після стерилізації консервів, спричиняють здуття бляшанок (бомбаж). Вміст їх має запах згірклого масла. Такі консерви бракують і знищують.
Усім людям, які споживали продукти, що послужили причиною отруєння хоча б однієї людини, вводять із профілактичною метою по 1000-2000 МО протибутулінової сироватки типів A,B,C і E. Для активної імунізації людей вживають полівалентний ботуліновий анатоксин.
При підозрінні на захворювання ботулізмом після промивання шлунка необхідно негайно ввести антитоксичну протиботулінову сироватку типів А, В, С, Е, а після визначення типу токсину перейти на введення гомологічної сироватки. Сироватку типів А, С і Е вводять по 10000 МО, типу В - 5000 МО за методом Безредки 4-6 разів на добу протягом 2-4 днів. Сироватка - єдиний препарат, який може врятувати життя хворого.Збудники анаеробної газової інфекції
Анаеробна ранова інфекція (газова гангрена) - полімікробне захворювання, основними збудниками якого є клостридії - С. perfringens, C. novyi, C. septicum. Значно рідше зустрічаються C. histolyticum, C. sordellii, C. fallax, С. difficile та ін. Дуже часто до них приєднуються й аеробні мікроорганізми: стафіло- і стрептококи, протей, кишкова паличка тощо. Отже, це захворювання належить до змішаних інфекцій.
Морфологія і фізіологія. Усі названі вище основні види клостридій є великими грампозитивними паличками із субтермінальними або центральними спорами (рис. 15.15)(рис. 15.16). Палички зі спорами за своєю формою нагадують веретено, звідки походить назва роду цих бактерій (closter - веретено). С. perfringens має капсулу, але нерухома. Усі ж інші види мають перитрихіально розташовані джгутики й позбавлені капсул. С. novyi найбільша з усіх клостридій (рис. 15.17), С. septicum - поліморфні палички, які в культурах можуть утворювати ниткоподібні форми (рис. 15.18)(рис. 15.19). Решта клостридій мають значно менші розміри.
Вирощують анаеробні клостридії на середовищі Кітта-Тароцці та цукрово-кров’яному агарі(рис. 15.20). На рідкому середовищі вони утворюють каламуть, потім осідають пластівцями на дно пробірки. С. perfringens і С. septicum на середовищі Кітта-Тароцці ростуть із бурхливим газоутворенням. Дуже характерний ріст С. perfringes на молоці: через 4-6 годин воно інтенсивно згортається, утворюється дірчастий згусток, просочений газом, який часто підкидає його до ватної пробки(рис. 15.21). Таку характерну зміну молока використовують у лабораторіях для експрес-діагностики анаеробної інфекції, спричиненої С. perfringens.
На цукрово-кров’яному агарі С. perfringens утворює гладенькі сіруваті колонії з рівними краями й піднятим центром(рис. 15.22); С. novyi - шорсткі колонії із зоною гемолізу; С. septicum - суцільний наліт у вигляді сплетених ниток на фоні гемолізу.
Ферментативна активність різних видів клостридій неоднакова, що використовують для їх ідентифікації. С. perfringens і C. septicum ферментують багато вуглеводів до кислоти й газу, виділяють протеолітичні ензими(рис. 15.23).
Токсиноутворення. Усі клостридії продукують складні екзотоксини. Так, С. perfringens виділяє токсин, який включає понад 10 фракцій. Серед них найбільше значення мають a-гемолізин, q-гемолізин, b-токсин (некротоксин),e -токсин (нейротоксин), ентеротоксин тощо. Цей вид продукує також велику кількість ферментів агресії: лецитиназу С(рис. 15.24), протеїназу, колагеназу, гіалуронідазу, фібриназу, ДНК-азу, нейрамінідазу. Вони відіграють велику роль у розвитку гангренозного процесу. Ще більш сильний токсин утворює С. novyi. До його складу також входить багато окремих токсичних фракцій і ферментів. Токсична активність С. septicum дещо слабкіша. Токсини інших збудників анаеробної газової інфекції вивчені ще недостатньо. С. difficilе утворює ентеротоксин і цитотоксин, які викликають геморагічне запалення товстого кишечника при харчових токсиноінфекціях.
Антигенна структура. У практичних бактеріологічних лабораторіях антигени різних видів клостридій для їх диференціації не використовують. Інколи визначають тільки серовари С. perfringens А, В, С, D, E, F, які продукують різні токсини, в окремих випадках - чотири біовари С. novyi.
Екологія. Природним біотопом майже всіх видів клостридій є кишечник тварин, особливо травоїдних та свиней. Знаходяться вони і в товстих кишках людини. Виділяючись із випорожненням у зовнішнє середовище й переходячи в спорову форму, можуть зберігатися роками, наприклад, у грунті. Інфікування ран спорами клостридій частіше всього відбувається при забрудненні їх землею. Інколи анаеробна інфекція виникає після хірургічних операцій, проведення абортів у домашніх умовах, коли збудники заносяться в рану нестерильними інструментами.
Резистентність вегетативних форм клостридій така ж, як і інших бактерій. Спорові форми значно стійкіші. Так, спори С. perfringens витримують кип’ятіння до 30 хв; спори С. novyi - 1-2 год, менш стійкі спори С. septicum. Усі збудники анаеробних інфекцій чутливі до дії кисню, дезинфікуючих розчинів та антибіотиків.
Захворювання людини. Анаеробна ранова інфекція - незмінний і постійний супутник війн. Тільки під час першої та другої світових воєн від неї загинули сотні тисяч чоловік. В умовах мирного часу вона зустрічається порівняно рідко. Захворювання може виникнути тоді, коли є травма, рана, інфікована анаеробними клостридіями. На ранову поверхню вони потрапляють при забрудненні її землею, обривками тканин тощо. Особливо небезпечними є тяжкі рвані поранення з розтрощенням кісток, м’язових тканин, які виникають при розривах бомб, снарядів, мін, або при залізничних, авіаційних та автомобільних катастрофах. Захворювання характеризуюється швидким омертвінням і розпадом тканин із утворенням газів та явищами тяжкої загальної інтоксикації(рис. 15.25). Так як анаеробна інфекція є поліетіологічним захворюванням, в рані одночасно розмножуються й виділяють токсини декілька видів анаеробів, часто в асоціації з аеробними бактеріями. Отже, в організм проникає одночасно декілька токсинів. При цьому один токсин може значно підсилювати отруйну дію іншого (ефект потенціювання). Можливо, саме цим можна пояснити блискавичні форми анаеробної інфекції, коли хворий гине через кілька годин при явищах надзвичайно тяжкої інтоксикації організму.
Крім анаеробної газової інфекції, окремі види клостридій, особливо С. perfringens і C. difficile, можуть викликати харчові токсикоінфекції.
Імунітет. Провідна роль у створенні несприйнятливості до анаеробної інфекції належить антитоксинам, але після перенесеного захворювання виробляється нестійкий і недовготривалий імунітет.
Лабораторна діагностика. Для дослідження необхідно брати шматочки ушкоджених м’язів, особливо на межі із здоровою тканиною, рановий ексудат, кров, перев’язувальні і шовні матеріали, обривки одягу, грунт. Його проводять декількома етапами: мікроскопія - виявлення клостридій і капсул С. perfringens(рис. 15.26); бактеріологічне дослідження - виділення чистих культур і мікробних асоціацій, визначення їх видового складу й отримання токсинів; встановлення виду токсину в біологічних пробах на мишах за допомогою тесту нейтралізації відповідною антитоксичною сироваткою. Використовують і експрес-методи діагностики: посів матеріалів на молоко й середовище Вільсона-Блера (агар із хлорним залізом і сульфітом натрію). Якщо в досліджуваному матеріалі є С. perfringens, уже через 4-6 годин відбувається характерна зміна молока - бурхливе згортання й утворення губчатого згустку, а середовище Вільсона-Блера за цей час почорніє. До прискорених методів діагностики належить і газорідинна хроматографія, за допомогою якої за кілька хвилин можна виявити в рановому вмісті наявність специфічних жирних кислот клостридій, але їх види цим способом не визначають.
Профілактика і лікування. Для попередження виникнення анаеробної газової інфекції важливе значення мають своєчасна й повноцінна первинна хірургічна обробка рани й раннє профілактичне внутрішньом’язове введення антитоксичних сироваток (по 10000 МО сироваток проти С. perfringens, C. novyi, C. septicum - основних збудників захворювання).
Для лікування анаеробної інфекції використовують ті ж самі антитоксичні сироватки, але в значно більших дозах (50-100 тис МО).
До визначення видів клостридій (токсинів) вводять усі три сироватки, після встановлення збудника вводять гомологічну сироватку. В разі виявлення стафілококів - антистафілококовий гамма-глобулін або гіперімунну протистафілококову плазму. Якщо така терапія виявиться неефективною, проводять хірургічне лікування, аж до ампутації кінцівок.
Досить ефективним для лікування анаеробної газової інфекції виявився метод гіпербаричної оксигенації в спеціальних барокамерах, у яких створюють атмосферу з підвищеним парціальним тиском кисню.
Анаеробні ранові інфекції викликають не тільки клостридії. Останнім часом описано багато видів анаеробних грамнегативних неспороносних паличок, які входять до роду Bacteroides. Із відомих понад 40 видів бактероїдів найчастішими збудниками запальних процесів є B. fragilis і B. melaninogenicus (рис. 15.27).
Бактероїди - дрібні поліморфні палички (0,8-1,5 мкм), які розташовуються поодинці або у вигляді диплобактерій і коротких ланцюжків. Одні види мають джгутики, інші нерухомі, окремі з них утворюють капсули. Вони вибагливі до живильних середовищ. Їх культивують в анаеробних умовах на кров’яних середовищах із додаванням геміну, вітаміну К, глюкози(рис. 15.28). Посіви інкубують протягом 5-7 днів. Бактероїди ферментують багато вуглеводів, розкладають пептони. Вони населяють кишечник, інші біотопи і входять до складу нормальних мікробіоценозів людини. Захворювання, які вони викликають, належать до ендогенних інфекцій і виникають в осіб з імунодефіцитним станом. Частіше всього захворювання мають гнійно-запальний характер і можуть уражати будь-які тканини й органи людини(рис. 15.29). Лабораторна діагностика проводиться подібно до тієї, яка застосовується при клостридіальних інфекціях. Лікування, в основному, проводять антибіотиками (пеніцилін, карбеніцилін, хлорамфенікол) і метранідазолом.
Крім бактероїдів, гнійно-запальні процеси з омертвінням тканин можуть спричинити фузобактерії (веретеноподібні палички)(рис. 15.30). Це грамнегативні анаеробні бактерії із загостреними або округленими кінцями, можуть мати кокоподібну й ниткоподібну форми. Заселяють ротову порожнину й кишки. Деякі види здатні продукувати екзотоксин, для інших властиве утворення ендотоксинів. Вони є представниками нормальної мікрофлори людини, часто можуть посилювати патогенну дію інших мікроорганізмів. Широко відомі асоціації фузобактерій і спірохет при некротичній ангіні Симановського-Плаута-Венсана. Крім того, фузобактерії можуть викликати пневмонії, абсцеси печінки, гнійні запалення сечостатевих органів і навіть сепсис. Лікують їх антибіотиками.
Анаеробні пропіонібактерії й еубактерії - грампозитивні безспорові нерухомі палички, подібні за морфологією до коринебактерій, на кінцях мають стовщення. Біохімічно активні, кінцевим продуктом їх метаболізму є пропіонова кислота. У здорових людей пропіоні- й еубактерії зустрічаються на шкірі та в кишечнику. При ослабленні реактивності організму можуть спричинити гнійно-запальні процеси в різних ділянках тіла. Propionibacterium acnes в асоціації із стафілококами викликає появу вугрів.
До кулястих анаеробних бактерій належать пептококи й пептострептококи. Це нерухомі безспорові мікроорганізми. Перші за морфологією подібні до стафілококів, другі нагадують стрептококів. Природними їх біотопами є слизова оболонка рота й носа, кишечник і сечостатеві органи. Можуть викликати апендицит, плеврит, абсцес мозку, змішані інфекції. Лікують їх пеніциліном, карбеніциліном, левоміцетином.
Вейлонели - дуже дрібні (0,3-0,6 мкм) анаеробні грамнегативні коки. Спор не утворюють, джгутиків не мають. Паразитують на слизовій оболонці ротової порожнини, дихальних шляхів і шлунково-кишкового тракту. При певних умовах можуть спричинити ранові інфекції, абсцеси, сепсис. Лікування проводять антибіотиками.Матеріали до практичного заняття
Провести повноцінні практичні заняття з лабораторної діагностики правця, ботулізму й анаеробної газової інфекції в умовах медичного училища практично неможливо. Але з окремими етапами цих досліджень медичні сестри, акушерки й фельдшери повинні бути обізнаними. Студенти повинні побачити й вивчити принаймні морфологію анаеробних клостридій і ріст окремих із них на молоці й середовищі Кітта-Тароцці хоча б у демонстративному варіанті.
За день до заняття лаборант засіває близько 1,0 г садової землі в 2-3 пробірки із стерильним (прокип’яченим) молоком і в таку ж кількість пробірок із середовищем Кітта-Тароцці. На занятті студенти готують мазки з вирощених культур, висушують їх, фіксують, забарвлюють за Грамом і досліджують під мікроскопом.
Посіви можуть зробити й самі студенти. Для цього лаборант заздалегідь готує необхідну кількість пробірок із молоком і середовищем Кітта-Тароцці. Приблизно 1,0 г грунту студенти всипають у пробірку з молоком або середовищем Кітта-Тароцці, смужкою паперу охоплюють пробірку біля вінця й нагрівають на вогні до початку закипання (або віддають пробірки з посівами лаборанту, який прогріває їх на водяній бані 20 хв при 80 °С). При такому прогріванні вегетативні форми мікрофлори грунту гинуть, а спори анаеробних клостридій залишаються живими і в термостаті проростають. Посіви інкубують при 37 °С. Наступного дня вивчають характерний ріст анаеробних клостридій.
При посіві перев’язувального й шовного матеріалу (шовк, кетгут) необхідно пам’ятати, що його спочатку нарізають невеликими шматочками, а кетгут розтирають у стерильних ступках із стерильним піском і засівають великими порціями у флакони (колби) із середовищем Кітта-Тароцці.Практична робота
1. Посіяти грунт на молоко й середовище Кітта-Тароцці.
2. Виготовити мазки з анаеробних культур на молоці або середовищі Кітта-Тароцці, забарвити за Грамом, розглянути під мікроскопом і замалювати.
3. Ознайомитись із препаратами для специфічного лікування й профілактики анаеробних інфекцій (сироватки, імуноглобуліни, анатоксини).Питання для самоконтролю
1. Біологічні властивості збудників правця. Токсиноутворення.
2. Джерело інфекції, механізм зараження і фактори передачі правця.
3. Методи специфічної профілактики і терапії правця.
4. Мікробіологічні особливості збудника ботулізму. Токсиноутворення.
5. Механізм зараження і фактори передачі ботулізму.
6. Особливості лабораторної діагностики ботулізму.
7. Методи специфічної профілактики і терапії ботулізму.
8. Морфологічні та фізіологічні особливості збудників газової анаеробної інфекції.
9. Механізм зараження та патогенез газової анаеробної інфекції у людини.
10. Методи специфічної профілактики і терапії газової анаеробної інфекції.Ситуаційні задачі
1. У хірургічний кабінет звернувся за допомогою хворий з раною стопи, яку одержав, наколовшись на бите скло. Які заходи повинен вжити лікар, щоб запобігти розвитку правця?
2. У реанімаційне відділення поступив на лікування хворий з підозрою на ботулізм.
А. Які методи діагностики можуть підтвердити діагноз?
Б. Що потрібно ввести хворому з метою етіотропної терапії?Відповіді
1. Провести первинну хірургічну обробку рани та активно-пасивну імунізацію правцевим анатоксином і антитоксичною протиправцевою сироваткою.
2. А - біологічну пробу та реакцію нейтралізації на білих мишах. Як матеріал можна використати кров, промивні води шлунка, блювотиння, кал, сечу, залишки їжі.
Б - протиботулінову антитоксичну сироватку типів А, В, С, Е. Після визначення типу токсину слід продовжити лікування антитоксичною протиботуліновою сироваткою відповідного типу.
Медицина