Розділ 12. Формування здорового способу життя
До найважливіших напрямів профілактичної діяльності медичних працівників належить санітарно-освітня робота. Вона має на меті, з одного боку, підвищувати санітарну культуру населення, а з другого — підготувати санітарний актив, який не тільки поширює санітарні знання серед людей, а й допомагає медпрацівникам у проведенні лікувальної й профілактичної роботи.
Форми санітарної освіти різноманітні: усна пропаганда (бесіди, лекції, доповіді, виступи по радіо та телебаченню), письмова або друкована пропаганда (розповсюдження літератури, випуск санітарних бюлетенів, стіннівок), наочна пропаганда (створення куточків і кімнат здоров'я, організація тематичних виставок).
Проводячи санітарно-освітню роботу, конче потрібно дотримуватись кількох основних методичних вимог. По-перше, тематика й зміст санітарно-освітніх заходів мають бути тісно пов’язані з виконанням загальногосподарських завдань. По-друге, санітарна агітація й пропаганда повинні грунтуватися на місцевому матеріалі. Слід ураховувати особливості тієї групи людей або окремих осіб, з якими проводять таку роботу. По-третє, потрібно дбати про те, щоб зміст будь-якого санітарно-освітнього заходу був ясний і зрозумілий.
У проведенні санітарно-освітньої роботи велику допомогу медпрацівникам подають місцеві Ради, громадські організації. Тому медичні працівники повинні періодично порушувати питання про санітарно-освітню роботу на сесіях місцевих Рад, на різних зібраннях, залучати керівні кадри, фахівців різних галузей, інтелігенцію до санітарного активу, організовувати з їхньою допомогою санітарні пости та дружини, проводити навчання санітарного активу, постів і дружин з питань гігієни, випускати стіннівки, створювати санітарні куточки у виробничих і громадських приміщеннях тощо.
Крім того, санітарно-освітню роботу проводять у будинках культури (клубах) і бібліотеках, дитячих дошкільних закладах і школах, у домашніх умовах.
Так, під час амбулаторного прийому доцільно організовувати індивідуальні й групові бесіди, звертаючи основну увагу на гігієну та профілактику захворювань. У чекальнях медичних закладів слід влаштовувати невеликі тематичні виставки. Можна вивішувати плакати, таблиці, ілюстровані гасла та брошури на пристінних та обертових стендах. Поряд доцільно розміщувати стіннівки й санітарно-освітні бюлетені, підготовлені та оформлені медпрацівниками.
На чільному місці має бути дошка запитань і відповідей. Уміщуючи на ній відповіді, слід уникати надто докладних лікувальних порад, основний наголос потрібно робити на профілактиці захворювань, дотриманні хворими режиму.
Ефективність санітарно-освітньої роботи безпосередньо залежить від санітарного й естетичного стану самих медичних закладів, від якості медичного обслуговування на них.
У будинках культури (клубах) потрібно організовувати лекторій та санітарно-освітні гуртки, тематичні вечори, виставки, створювати санітарні куточки, випускати стіннівки, демонструвати санітарно-освітні кінофільми. У бібліотеках доцільно проводити диспути і виставки рекомендованої літератури. У виробничих приміщеннях найкращою формою санітарно-освітньої роботи є бесіди і заняття із санітарної освіти, створення санітарних куточків, випуск відповідних бюлетенів і стіннівок. Бесіди на санітарно-гігієнічні теми можна проводити й під час відвідин пацієнтів вдома.
Медичні працівники дедалі більше уваги приділяють пропаганді здорового способу життя. Стан здоров’я людини великою мірою визначається соціально-економічними умовами, в яких вона живе, тісно пов’язаний із впливом довкілля, передусім повітря, води, сонячної радіації, космічного випромінювання, електромагнітних коливань та ін. Завдання медпрацівників — ознайомити людей з тим, як впливають природні чинники на організм людини. Слід наголошувати на тому, що забруднення довкілля негативно позначається на стані здоров'я людини, що кожен повинен брати активну участь у благоустрої й озелененні міст і сіл, у боротьбі із шумом, забрудненням повітря, води, грунту тощо.
Дуже важливий чинник здоров’я людини — правильно організована праця з регулярними перервами для відпочинку. Висвітлюючи в бесіді чи лекції це питання, медпрацівники мають зважати на професійний склад слухачів. Потрібно також допомагати випускникам шкіл правильно, беручи до уваги стан здоров’я, вибрати професію.
Багато важить для здоров’я людини раціональне харчування. Слід застерігати людей від типових помилок у харчуванні — недотримання режиму, переїдання, споживання одноманітних страв, їди поспіхом, зловживання жирами і солодощами, гострими приправами, міцними напоями.
Не можна випускати з уваги особистої та громадської гігієни. Слід пропагувати й основи психогігієни. Адже доведено, що емоційні стреси — основна причина виникнення гіпертонічної хвороби, інфаркту міокарда, тяжких уражень нервової системи та ін. Отже, під час лекцій та бесід необхідно наголошувати, як важливо уникати стресових ситуацій в щоденному житті. Великої шкоди здоров'ю завдають паління, зловживання алкоголем, самолікування.
В дитині змалку треба плекати доброзичливість, життєрадісність, оптимізм, прищеплювати їй почуття гумору, виховувати повагу до інших і, навпаки, слід боротися з проявами в неї егоїзму, марнославства, допомагати позбутися поганих рис характеру.
Можна запропонувати такі теми для лекцій та бесід про здоровий спосіб життя: 1. Природа і здоров'я людини. 2. Християнська мораль і здоров”я. 3. Диспансеризація — запорука здоров'я. 4. Праця — джерело здоров’я й довголіття. 5. Професія і здоров’я. 6. Умій відпочивати. 7. Основи особистої й громадської гігієни. 8. Як правильно харчуватися. 9. Фізкультура і здоров’я. 10. Загартовування, самомасаж, самоконтроль. 11. Емоції і здоров’я. 12. Звички та дії, які шкодять здоров’ю (паління, зловживання алкоголем тощо). 13. Умій подати першу допомогу. 14. Твоє здоров’я — у твоїх руках.15.Гігієна статевого життя. 16. Про шкоду самолікування.
Надзвичайно велике значення має санітарно-гігієнічна робота в школі. Теми занять однакові для школярів будь-якого віку. Відрізняються вони лише обсягом і характером навчального матеріалу. Тема І «Оздоровче значення фізичної культури і загартування» складається з 4 розділів: ранкова гігієнічна гімнастика (зарядка), загартовування, формування правильної постави, руховий режим. Тема II «Гігієна розумової праці школярів» охоплює режим дня, гігієну занять у школі, гігієну навчання, раціональний відпочинок, гігієну сну. Тема III «Гігієна політехнічного навчання» присвячена раціональній організації праці й профілактиці виробничих травм. Тема IV «Громадська та особиста гігієна. Запобігання інфекційним захворюванням» для учнів 1-3-го класів складається з 4 розділів, для учнів 4-7-го класів — з 3, для учнів 8-10-го класів — з V. Теми «Особиста гігієна», «Гігієна зовнішнього середовища», «Інфекційні захворювання» опрацьовують учні всіх вікових груп, тему «Природа і здоров'я людини» — діти 7-9 та 15-17 років, а тему «Деякі питання соціальної гігієни» — тільки старшокласники. На цю тематику повинні орієнтуватися, проводячи заняття в школі.
Як уже зазначалося, без допомоги санітарного активу медпрацівник не виконає своїх завдань. Готують кілька профільованих груп санітарного активу, які відповідають за охорону праці, виконання протиепідемічних заходів, догляд за хворими, боротьбу з туберкульозом, охорону здоров’я дітей, пропаганду здорового способу життя та ін. Їх доцільно створювати на базі виробничих осередків, шкіл, клубів та бібліотек.
З групами санітарного активу потрібно систематично й цілеспрямовано працювати. Найкраща форма роботи — тематичні курси. Проведення їх слід поєднувати з іншими масовими заходами, які проводяться в місті чи селі.
Організаційно-методичне керівництво санітарно-освітньою роботою донедавна у містах очолювали будинки санітарної просвіти, а в районних центрах – інструктори із санітарної просвіти при ЦРЛ. Тепер будинки санітарної просвіти перейменовано у центри здоров’я. У їхньому складі – лікарі і середні медичні працівники – методисти із санітарно-просвітньої роботи.
Питання для самоконтролю.
1. Основні засади санітарно-освітньої роботи.
2. Які питання обіймає пропаганда здорового способу життя.
Тематика санітарно-освітньої роботи в школі.