ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ПРО КАФЕДРУ

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ПРО КАФЕДРУ

Кафедра інфекційних хвороб та епідеміології була організована у серпні 1959 р. на базі інфекційного відділу Тернопільської міської лікарні № 1. Локай (згодом професор, завідувач кафедри біології). З 1963 р. по 1981 р. кафедрою завідувала професор Л.І. Богачик, а з серпня 1981 р. - професор М.А. Андрейчин. У 1987 р. до кафедри було приєднано курс дерматовенерології, а у 1995 р. - при кафедрі відкрито курс клінічної імунології.

Впродовж усього періоду наукова діяльність кафедри була спрямована на покращання діагностики і терапії інфекційних хворою, надання медичної допомоги інфекційним хворим.

Перші наукові розробки кафедри були присвячені аналізу спорадичних випадків висипного тифу, вивченню антиінфекційного та антитоксичного імунітету, викриттю причин затяжної ліквідації цього рикетсіозу (Л.І. Богачик). Вивчено клініко-біохімічні зрушення при вірусному гепатиті та розробленню їх медикаментозну корекцію (В.Т. Шугайло), стан кори наднирковиків у хворих на гостру дизентерію (В.І. Локай) і вміст заліза і міді у сироватці цих хворих (Н.С. Донич).

Починаючи із сімдесятих років до сьогодні, провідним напрямком діяльності кафедри є наукові дослідження з проблем вірусних гепатитів. Комплексне обстеження хворих з вивченням холемії, бактерійної флори жовчі, уражень жовчного міхура, жовчовивідних шляхів, стану кишок і підшлункової залози, ефективності інтерфероноутворення, неспецифічної та імунологічної резистентності організму, детоксикаційної та ферментативної функцій печінки, перебігу захворювання в осіб із різними симптомами і на фоні супутньої патології, дослідження позапечінкових проявів вірусного гепатиту В дозволило розробити диференційовані комплексні схеми лікування хворих з використанням противірусних засобів, імуномодуляторів різних типів, гепатопротекторів, антиоксидантів, ентеросорбентів, антибактерійних і ферментних препаратів (М.А.Андрейчин, Л.І. Богачик, Л.Г. Кійко, В.П. Борак, А.С. Рудчик, В.С. Толкачов, М.А. Погоріла, Р.П. Хомич, В.Б. Коваль, І.Я. Господарський, Н.В. Грималюк). Спільно з кафедрою онкології (проф. Г.С. Мороз) розроблено ряд об’єктивних критеріїв диференціальної діагностики вірусних гепатитів і жовтяниць онкогенного походження.

Високий рівень захворюваності на кишкові інфекції в Україні, часто несприятливі наслідки хвороби зумовлювали необхідність поглибленого вивчення патогенезу цих інфекцій і пошуку сучасних напрямків лікування. Було доведено, що на клінічний перебіг харчових токсикоінфекцій, сальмонельозу і шигельозу впливають порушення дисахаридної активності кишок і всмоктування моносахаридів (І.С. Іщук), зміни неспецифічної та імунологічної реактивності організму (Г.П. Китай, О.Л. Івахів,) і регіонального кровообігу слизової оболонки шлунка (М.Д. Чемич), а при гострих кишкових інфекціях з діареєю - стан кровоплину слизової оболонки товстої кишки (В.С. Копча). Саме ці порушення є важливим чинниками затяжного перебігу вказаних хвороб, сприяють розвиткові хронічних гастритів, ентероколітів і потребують відповідної корекції лікування, що і було запропоновано (корекція дієти хворих, використання ентеросорбентів і техніколу при харчових токсикоінфекціях, комплексна терапія сальмонельозів ентеросорбентами і силібором).

Пошук нових методів лікування інфекційних колітів різної етіології завершився успішно. Вперше було розроблено місцеве обпилення слизової оболонки товстої кишки ентеросорбентом за допомогою розробленого пристрою пристою (О.С. Луцук, В.С. Копча, С.М. Андрейчин), що дає змогу за 2-3 сеанси вгамувати симптоми ентероколіту і значно прискорити клінічне видужання хворих і репарацію слизової оболонки ураженої кишки.

Спалахи кору серед нещеплених осіб і частини тих, хто отримав вакцинацію, спонукали провести дослідження з метою виявлення вакцин цього явища. Запропоновано рекомендації для покращання діагностики і ефективності імунізації проти кору (В.М. Кашуба).

Запропоновані схеми лікування реафероном оперізувального герпесу (Л.А. Туркот, В.І. Савчак) дозволили значно зменшити страждання хворих і з успіхом використовуються в інших клініках.

Поява у медичній діагностиці методу термографії, як високо інформативного і нешкідливого для хворого, дала поштовх до нового напрямку в діяльності кафедри. Її співробітники вперше розробили термографічні критерії діагностики розповсюджених інфекційних хворих (вірусні гепатити, грип та інші ГРВІ, харчові токсикоінфекції, дизентерія, сальмонельоз, лептоспіроз, бешиха та інші), їх ускладнень. Ефективності лікування та оцінки повноти одужання (М.А. Андрейчин, І.Г. Гнатович, В.О. Качор).

Високий рівень захворюваності на бешиху, зростання кількості рецидивів, несприятливих наслідків хвороби (слоновості, лімфостазів), важка в ряді випадків диференційна діагностика захворювання, послужили підставою для проведення відповідних досліджень. Було доведено, що при бешисі різної кратності в зоні максимальної гіперемії відмічається прискорення кровоплину в шкірі, який перебуває в прямій кореляції з температурним градієнтом, визначеним методом термографії. Розроблено термографічні критерії повноти одужання і прогнозування рецидиву хвороби, а також запропонувати диференційно-діагностичні критерії розпізнання бешихи від гнійно-запальних захворювань шкіри (С.М. Андрейчин, В.В. Тележинський).

М.А. Андрейчином та співавторами описано 7 симптомів і ознак, цінних у діагностиці трихінельозу, оперізувального герпесу, гострого та хронічного вірусного гепатиту, гострих респіраторних вірусних хвороб, еризипелоїду, панарицію.

6.5. Впровадження у практику. Співробітники кафедри отримали 61 посвідчення на раціоналізаторські пропозиції 28 авторських свідоцтв на винаходи. Розробки працівників колективу, спрямовані на покращання надання допомоги інфекційним хворим, демонструвались на виставках досягнення народного господарства і були удостоєні срібної та бронзової медалей і ряду дипломів.

Протягом останнього десятиліття розроблена термосеміотика розповсюджених інфекційних хвороб. Запропоновані методи і пристрої для діагностики ступенів дегідратації і кращого здійснення регідратаційної терапії. Розроблено високоефективні схеми комплексного лікування хворих на гострі кишкові інфекції різної етіології з використанням ентеросорбентів, імуномодуляторів і антиоксидантів.

Розроблений спосіб ректального введення сорбента при лікуванні гострих кишкових інфекцій із синдромом коліту та пристрій для цього, що дозволяє наносити лікарські середники безпосередньо на уражену ділянку слизової товстої кишки. Застосування такого способу суттєво пришвидшує клінічне видужання і звільнення організму від збудника. Для проведення регідратаційної терапії розроблена спеціальна шина для фіксації руки при внутрішньовенних інфузіях; система для дозованої пероральної інфузії. Для точнішого визначення ступеня дегідратації запропонований пристрій для визначення еластотонічних властивостей шкіри.

Розроблені та апробовані раціональні схеми комплексного лікування хворих на гострі кишкові інфекції із застосуванням різних ентеросорбентів, імуномодуляторів і антиоксидантів, що дозволяють суттєво скоротити тривалість стаціонарного лікування хворих, запобігти реконвалесцентному бактеріовиділенню.

Запропонований новий підхід для комплексного лікування хворих на лептоспіроз із комплексним застосуванням алогенного протилептоспірозного імуноглобуліну та ентеросорбентів, що сприяє зниженню летальності, частоти розвитку ускладнень, скорочує тривалість стаціонарного лікування хворих.

Розроблені та апробовані комплексні схеми лікування хворих на вірусні гепатити різної етіології та їх комбінації з іншими соматичними захворюваннями (цукровий діабет, системні захворювання сполучної тканини) із застосуванням препаратів інтерферонів, індукторів інтерфероноутворення, ентеросорбентів, імуномодуляторів, гепатопротекторів, антиоксидантів. Розроблені практичні рекомендації щодо диференційованого застосування перелічених засобів у залежності від етіології, тяжкості перебігу, стадії захворювання, індивідуальних особливостей перебігу і конституції пацієнта.

Оскільки протягом останніх років в Україні і зокрема на Тернопільщині відмічається ріст захворюваності на лептоспіроз, нерідко із смертельним вислідом, цій проблемі на кафедрі також присвячено ряд досліджень. Разом з обласною станцією переливання крові виготовлено і в клінічних умовах проходить випробування донорський протилептоспірозний імуноглобулін (М.А. Андрейчин, Н.Р. Юнка, Н.А. Васильєва). Раннє його застосування дозволяє полегшити перебіг хвороби і зменшити прояви ниркової недостатності. Теперішні викладачі інфекційних хвороб (1 доктор та 9 кандидатів медичних наук) є авторами і співавторами 2 монографій, 3 навчальних посібників і 2 керівництв, 3 довідників, випущених видавництвом “Здоров’я”, 5 брошур, 15 збірників, 22 медичних рекомендацій, 16 інформаційних листків, 28 патентів і авторських свідоцтв на винаходи, 61 раціоналізаторські пропозиції. Опубліковано 574 праці з актуальних питань інфектології. Декілька видань були особливо актуальними і вагомими, зокрема: “Важливі зоонози” (М.А. Андрейчин, Булгаков, Шабловська, 1994 р.) “Бактериальный эндотоксикоз” (Б.З. Щенкиман, М.А. Андрейчин), “Довідник фельдшера” (За редакцією М.А. Андрейчина, 1997 р.), “Посібник з діагностики, терапії та профілактики інфекційний хвороб в умовах поліклініки” (За редакцією М.А. Андрейчина, 1992 р.). Цей підручник донедавна був єдиним україномовним виданням такого профілю і у 1996 р. витримав друге перевидання.

Особливої уваги заслуговують такі винаходи: “Дуоденальний зонд” (а.с. 1047480), “Спосіб підготовки до ректороманоскопії” (а.с. 1111740), “Спосіб диференціальної діагностики вірусного гепатиту і механічної жовтяниці” (1287000), “Спосіб прогнозування ефективності лікування вірусного гепатиту індукторами ендогенного інтерфероноутворення (а.с. 16236556), “Спосіб оцінки стану шкіри та підшкірно-жирової товстої кишки” (пат. Укр. 10093 А), “Спосіб діагностики важкості перебігу гострих респіраторних вірусних інфекцій” (пат. Укр. 10096 А), “Пристрій для пункції” (пат. Укр. 15250 А). Останнім часом за погодженням з Міністерством охорони здоров’я України видано масовим тиражем і впроваджено в роботу профільних лікувальних закладів такі методичні рекомендації: “Організація інфузійної терапії в інфекційному стаціонарі”, “Застосування тепловізійного методу в діагностиці інфекційних захворювань”, “Використання ентеросорбентів у комплексному лікуванні хворих на гострі кишкові інфекції”, “Діагностика, лікування і профілактика еризипелоїду”, “Методи дослідження ендогенної інтоксикації”.

Наукові досягнення кафедри, що стосується сучасної терапії гострих кишкових інфекцій з діареєю та вірусних гепатитів, доповідалися на 7-му міжнародному конгресі з інфекційних хвороб (Прага, 1996 р.), а також на 5-му з’їзді інфекціоністів України (Тернопіль, 1998 р.).

З 1995 р. на базі кафедри щоквартально видається науково-практичний медичний журнал “Інфекційні хвороби”, одним із співзасновників якого є Тернопільська медична академія ім, І.Я. Горбачевського.

Розробки працівників кафедри спрямовані на покращання надання медичної допомоги інфекційним хворим, демонструвались на виставках досягнень народного господарства і були удостоєні срібної і бронзової медалей і ряду дипломів.

КАФЕДРА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ І ЕПІДЕМІОЛОГІЇ З КУРСАМИ

ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГІЇ І КЛІНІЧНОЇ ІМУНОЛОГІЇ

Кафедра інфекційних хвороб з курсом епідеміології утворена в серпні 1959 року. У 1988 році до кафедри приєднано курс дерматовенерології, а у 1995 року організовано ще й курс клінічної імунології.

Організатором кафедри був доцент В. Осипов, який завідував до 1963 року. З 1963 року по 1981 рік кафедрою завідувала професор Л. Богачик, а з серпня 1981 року - кафедрою завідує заслужений діяч науки і техніки України, академік АН вищої школи України, професор М. Андрейчин.

З дня утворення на кафедрі працювали асистенти Н. Донич і А. Локай, а з 1961 року доцент В. Шугайло, які брали активну участь в її становленні. Кафедра розміщувалась на базі інфекційного відділення Тернопільської міської лікарні № 1, де знаходиться і зараз. У розпорядженні кафедри тоді було 2 навчальні кімнати, кабінет завідувача та лабораторія. Поступово кафедра розширювалася, зростав її педагогічний потенціал, зміцнювалася матеріальна база.

Сьогодні в розпорядженні кафедри 8 навчальних кімнат, кабінети завідувача, доцентів, асистентська, лабораторія, компютерна кімната, термографічний кабінет.

Викладання ведуть професор, три доценти, вісім асистентів.

Еволюція кадрів. Завідувачі кафедри:1) з 1959 до 1964 р. - доц. В. Осипов; 2) з 1964 до 1981 р. - проф. Л. Богачик; 3) з 1981 по сьогодні - проф. М. Андрейчин.

Доценти: 1) з 1961 по 1968 р. В. Шугайло; 2) з 1968 по 1974 р. А. Локай; 3) з 1975 по 1981 р. М. Андрейчин; 4) з 1984 по сьогодні О. Луцук; 5) з 1990 по сьогодні І. Іщук; 6) з 1997 по сьогодні О. Івахів.

Асистенти: 1) М. Андрейчин - з 1969 по 1975 р.; 2) В. Борак - з 1984 р. по сьогодні, к.м.н.; 3) З. Боцюк - з 1998 р. по сьогодні, к.м.н.; 4) Н. Васильєва - з1972 р. по сьогодні, к.м.н.; 5) І. Господарський - з 1995 р. по сьогодні, к.м.н.; 6) Н. Донич - з 1959 р. по 1983 р., к.м.н.; 7) О. Івахів - з 1994 р. по 1997 р., к.м.н.; 8) І. Іщук - з 1975 р. по 1990 р., к.м.н.; 9) В. Качор - з 1992 р. по сьогодні, к.м.н.; 10) А. Локай - з 1959 р. по 1968 р., к.м.н.; 11) О. Луцук - з 1981 р. 1984 р., к.м.н.; 12) В. Кашуба - з 1974 по 1988 р., к.м.н.; 13) Л. Кійко - з 1983 р. по сьогодні, к.м.н.; 14) В. Копча - з 1992 р. по сьогодні, к.м.н.; 15) О. Лісіна - з 1972 по 1981 р., к.м.н.; 16) Г. Пізар - з 1966 р. по сьогодні; 17) В. Рябишенко - з 1969 по 1974 р.

 

Кандидатська і докторська дисертації Л. Богачик були присвячені висипному тифу. Л. Богачик також автор 20 художніх оповідань на медичні теми.

Деякі викладачі в наступні роки працювали в інших вузах чи на інших кафедрах нашого інституту. Так, доц. В. Осипов очолив кафедру інфекційних хвороб Цілиноградського медичного інституту (Росія), доц. В. Шугайло - Курського медичного інституту (Росія), доц. А. Локай - кафедру біології Тернопільського медичного інституту.

З 1999 р. кафедра розміщена на базі інфекційного відділення Тернопільської комунальної лікарні швидкої допомоги. На кафедрі обладнано 8 учбових кімнат і додатково в просторому коридорі робочі місця для двох груп студентів. Обладнані тематичні кімнати з інфекційних хвороб, епідеміології, імунології. Одна з навчальних кімнат використовується також як термографічний кабінет.

Для потреб технічного забезпечення навчального процесу використовуються: діапроектори “Діана 207” і “Світязь”, два компютери, епідіаскоп “Лектор-2”, імуноферментний аналізатор ІФА-Ц01С, спектрофотометр СФ-26, фотоелектроколориметр КФК-2, термограф “Райдуга МТ”, ректороманоскоп, колоноскоп, реограф.

У 1999 р. кафедра має такі унаочнення: 106 таблиць, 19 стендів, 17 комплектів кольорових діапозитивів, 84 копії медичних карт стаціонарних хворих, 28 муляжів. Вперше в Україні силами кафедри та академії створено компакт-диск навчального курсу “Інфекційні хвороби” для медичних закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації.

В 1998 р. проведено профілактичний ремонт приміщення кафедри. Базою для навчання студентів є стаціонар на 70 ліжок, кабінети інфекційних захворювань поліклінік № 1 і № 2, міська санепідемстанція.

Основними напрямками наукових досліджень кафедри інфекційних хвороб вже протягом багатьох років є вірусні гепатити, лептоспіроз і кишкові інфекції. Серед інших важливих напрямків – розробки, які стосуються лікування і діагностики оперізувального герпесу, бешихи, гострих респіраторних інфекцій.

Вперше в літературі описано ряд клінічних симптомів і синдромів, які внесено в “Епонімічний словник інфекційних хвороб” М. Тітова:

Дрібні болючі ущільнення (вузлики) як наслідок запальної реакції мязової тканини і судин на проникнення личинок трихінел; виявляються при пальпації двоголового мяза плеча з внутрішньої поверхні у хворих на трихінельоз (автор М. Андрейчин).

Відносна гіпотермія, а нерідко й “термоампутація” дистального відділу нижньої кінцівки, що виявляється за допомогою термографа на боці висипки при оперізувальному герпесі попереково-крижової ділянки (М. Андрейчин).

Зниження радіаційної температури дистальних відділів кінцівок, що виявляють за допомогою термографа в гострий період у хворих на вірусний гепатит; знаходиться в прямій залежності від тяжкості перебігу хвороби (М. Андрейчин, І. Гнатович).

Виявлення за допомогою термографа , крім вогнищ гіпертермії у правому підреберї, дифузного розігріву нижніх відділів передньобокових стінок грудної клітки та прилеглих ділянок черевної стінки у хворих на вірусний гепатит у разі переходу хвороби в хронічну форму (М. Андрейчин, І.Гнатович).

Зменшення різниці радіаційної температури зовнішнього слухового проходу (вища) і мочки вуха (нижча), що виявляється за допомогою термографа у хворих на гострі респіраторні вірусні хвороби, зокрема на грип, а також чітка обернено пропорційна залежність цього температурного перепаду від тяжкості хвороби та збереження зниженого градієнту у випадку незавершення патологічного процесу (неповне видужання) (М. Андрейчин, В. Качор).

Суттєво нижчий температурний градієнт при еризипелоїді, ніж при панариції, що виявляється за допомогою термографа (диференціально-діагностична ознака) (М. Андрейчин, В. Тележинський).

Порівняння здатності сироваткового альбуміну звязувати конгорот (методом фотоколориметрії) з метою диференціальної діагностики вірусного гепатиту і обтураційної жовтяниці: після 5-7-денного лікування преднізолоном суттєве перевищення вихідного рівня екстинкції у хворих на вірусний гепатит і тотожність або зниження екстинкції порівняно з вихідною при обтураційній жовтяниці (М. Андрейчин, В. Толкачов).

Протягом останніх років виконано ряд комплексних тем, зокрема “Вивчення бактеріального ендотоксикозу, реологічних властивостей крові, периферичного кровообігу і місцевого імунітету при деяких кишкових інфекціях та вдосконалення комплексного лікування хворих” (1993-1995 рр.), “Удосконалення лікування хворих на гострі кишкові інфекції різної етіології” (1995-1998 рр.). На сьогодні ведеться розробка комплексної теми, присвяченої удосконаленню лікування хворих на гострі та хронічні вірусні гепатити і лептоспіроз.

На кафедрі виконано 8 докторських і 26 кандидатських дисертацій, в яких узагальнено і підсумовано результати наукової роботи за декілька десятиліть (1963-1999 рр.), більшість під науковим керівництвом М.Андрейчина. На даний час виконуються ще 4 докторських і 7 кандидатських робіт.

На високому науковому та організаційному рівні у вересні 1981 р. за ініціативи кафедри в медичному інституті пройшла республіканська науково-практична конференція на тему: “Нове в діагностиці та лікуванні сальмонельозу, стафілококової інфекції й вірусного гепатиту”.

Помітною подією у науковому житті було проведення у травні 1987 р. на базі кафедри пленуму Правління Всесоюзного наукового товариства інфекціоністів, який розглянув терапію невідкладних станів при кишкових інфекціях і клінічні аспекти поєднання вірусних гепатитів з алкоголізмом, а також ряд організаційних питань.

Наукові досягнення кафедри інфекційних хвороб, що стосуються сучасної терапії гострих і хронічних вірусних гепатитів, лептоспірозу, кишкових інфекцій, доповідалися на міжнародних і регіональних з‘їздах і конференціях (на 7-му міжнародному конгресі з інфекційних хвороб у Празі, Європейській Фальк-конференції у Львові, 5-му з‘їзді інфекціоністів Росії, міжнародних конгресах з інтегративної антропології в Тернополі тощо). На базі кафедри відредаговано і видано збірники матеріалів 2-го і 3-го зїздів інфекціоністів УРСР (1983 і 1988 рр.). Наукові роботи співробітників кафедри були також представлені на міжнародних конгресах з інфекційних хвороб у Сингапурі, Детройті, Лос-Анджелесі, Стамбулі, Афінах, Берліні, Вільнюсі; Європейських Фальк-конференціях у Зальцбургу, Баден-Бадені, Тбілісі, Вітебську.

Теперішні викладачі кафедри (1 доктор та 10 кандидатів медичних наук) є авторами і співавторами 2 монографій, 3 навчальних посібників і 2 керівництв, 3 довідників, випущених видавництвом “Здоров’я”, 5 брошур, 15 збірників, 22 медичних рекомендацій, 16 інформаційних листків. Опубліковано 574 праці з актуальних питань інфектології. Ряд книг були особливо актуальними і вагомими, зокрема: “Бактериальный эндотоксикоз” (Б. Шенкман, М. Андрейчин, С. Степанова, Н. Богомолова, 1991 “Посібник з анатомічної і клінічної термінології” (М. Закалюжний, М. Андрейчин, 1993) “Важливі зоонози” (М. Андрейчин, В. Булгаков, Є. Шабловська, 1994), “Довідник фельдшера” у 2-х книгах (За редакцією М. Андрейчина, 1997), “Посібник з діагностики, терапії та профілактики інфекційний хвороб в умовах поліклініки” (За редакцією М. Андрейчина, 1992, 1996), “Бактериальные диареи” (М. Андрейчин, О.Л. Ивахив, 1998), керівництво “Инфекционные болезни” (Москва, 1996, розділи “Острые респираторные вирусные инфекции” і “Легионелез”), ряд розділів у багатотомному керівництві “Медицина дитинства” (книга 3, 1999).

З 1995 р. на базі кафедри щоквартально видається науково-практичний медичний журнал “Інфекційні хвороби”, співзасновником якого є Тернопільська державна медична академія ім. І.Я. Горбачевського (головний редактор М. Андрейчин, відповідальний секретар В. Копча, зав. редакцією О. Івахів). З його виходом здійснились багаторічна мрія українських інфекціоністів мати свій профільний часопис.

Започатковано серію лекцій. Вже випущено лекції М. Андрейчина “ВІЛ-інфекція” (1996, 1998) і “Гострі респіраторні хвороби” (1999), доц. О. Івахова “Правець” (1999), які користуються популярністю серед студентів і лікарів. Українське товариство “Знання” випустило масовим тиражем брошури М. Андрейчина “Теплобачення в медицині” (Київ, 1990 ) і “Ентеросорбенти як засіб очищення організму” (Київ, 1992, співавт. М. Гнатюк).

Кафедра постійно працює над вдосконаленням навчального процесу. Періодично видаються методичні рекомендації, покликані полегшити вивчення студентами інфекційних хвороб та епідеміології. У цій роботі кафедра комплексувалась із провідними профільними кафедрами України та СРСР. Співробітниками кафедри написані і видані типографським способом: “Некоторые аспекты педагогики” (1978), “Правила заполнения истории болезни и схема обследования инфекционного больного” (1979, спільно з Ленінградським санітарно-гігієнічним і Київським медінститутами), “Методические рекомендации к практическим занятиям по инфекционным болезням” (1979, Центральна учбово-методична комиссия МЗ УССР), “Методические рекомендации к практическим занятиям по инфекционным болезням” (1989, Киев-Тернополь), “СНІД” (1989, Тернопіль), “Методичні рекомендації до семінарських занять з інфекційних хвороб для курсантів ФУЛ” (1991, Київ-Тернопіль), методичні рекомендації для студентів з вивчення клініки кишкових інфекцій (1992, Тернопіль-Чернівці) та інфекцій дихальних шляхів (1994, Тернопіль-Чернівці), до практичних занять з епідеміології (1993, Тернопіль-Чернівці), до самостійної позааудиторної роботи (1996, Тернопіль-Суми), “Схема історії хвороби” (1998), “Методичні вказівки до практичних занять з інфекційних хвороб” (1999, Тернопіль). З 1996 р. проводиться компютерне тестування знань.

Студентський науковий гурток постійно працює у складі 12-16 чоловік. Основні напрямки роботи гуртка – науково-дослідницька (робота в науковій лабораторії кафедри, виконання фрагментів кафедральної наукової роботи під керівництвом асистента), теоретична (заслуховування наукових повідомлень і рефератів, результатів студентських робіт, доповіді на студентських конференціях) і практична робота (обходи, розбір хворих). З 1981 р. опубліковано 87 повідомлень в інститутських студентських збірниках і 18 – на республіканських і міжнародних конференціях. Роботою гуртка керували спочатку В. Осипов, Л. Богачик, з 1981 року проф. М. Андрейчин.

Наукові здобутки працівників кафедри впроваджені у формі 28 патентів і авторських свідоцтв на винаходи, 61 раціоналізаторської пропозиції. Особливої уваги заслуговують такі винаходи: “Дуоденальний зонд” (а.с. 1047480), “Спосіб підготовки до ректороманоскопії” (а.с. 1111740), “Спосіб диференціальної діагностики вірусного гепатиту і механічної жовтяниці” (1287000), “Спосіб прогнозування ефективності лікування вірусного гепатиту індукторами ендогенного інтерфероноутворення (а.с. 16236556), “Спосіб оцінки стану шкіри та підшкірно-жирової клітковини” (пат. Укр. 10093 А), “Спосіб діагностики важкості перебігу гострих респіраторних вірусних інфекцій” (пат. Укр. 10096 А), “Пристрій для пункції” (пат. Укр. 15250 А). Останнім часом за погодженням з Міністерством охорони здоров’я України видано масовим тиражем і впроваджено в роботу профільних лікувальних закладів такі методичні рекомендації: “Організація інфузійної терапії в інфекційному стаціонарі”, “Застосування тепловізійного методу в діагностиці інфекційних захворювань”, “Використання ентеросорбентів у комплексному лікуванні хворих на гострі кишкові інфекції”, “Діагностика, лікування і профілактика еризипелоїду”, “Методи дослідження ендогенної інтоксикації”.

Розробки працівників кафедри, спрямовані на покращання надання медичної допомоги інфекційним хворим, демонструвались на виставках досягнень народного господарства і були удостоєні срібної і бронзової медалей і ряду дипломів.

Всі щотижнево проводяться клінічні обходи завідувачем кафедри, доцентами. Консультативна допомога лікувально-профілактичним закладам міста надається виключно співробітниками кафедри (за кожним закріплено 2-3 заклади). Щорічно консультується більш як 700 хворих.

Термінова допомога інфекційним хворим області надається шляхом чергувань по санавіації (2-4 чергування на місяць згідно графіка). З жовтня 1982 року на базі клініки працює токсоплазмозний центр (консультант Н. Васильєва). Обстежуються на токсоплазмоз вагітні жінки із несприятливим акушерським анамнезом, після народження дітей з вадами розвитку та потворствами.

Оскільки протягом останніх років в Україні і зокрема на Тернопільщині відмічається ріст захворювань на лептоспіроз, нерідко із смертельним вислідом, цій проблемі на кафедрі також присвячено ряд досліджень. Разом з обласною станцією переливання крові виготовлено і в клінічних умовах проходить випробування донорський протилептоспірозний імуноглобулін (М. Андрейчин, Н. Юнка, Н. Васильєва). Раннє його застосування дозволяє полегшити перебіг хвороби і зменшити прояви ниркової недостатності.

Функціонують ендоскопічний та термографічний кабінети, де проходять спеціальні обстеження не тільки пацієнти клініки, але й хворі з інших лікувальних закладів.

В останні роки в Україні є складною епідеміологічна ситуація щодо дифтерії. У зв’язку з цим проведені обласна науково-практична конференція “Епідеміологія, клініка, діагностика і профілактика дифтерії”, семінари для лікарів швидкої допомоги, дільничних терапевтів. Співробітники кафедри систематично виступали із доповідями на переривчастих курсах підвищення кваліфікації інфекціоністів.

З 1997 р. М. Андрейчин очолює Асоціацію інфекціоністів України. Вчений секретар Асоціації - доцент О. Івахів. Зусиллями правління Асоціації та колективу кафедри у квітні 1998 р. в м. Мукачево проведено науково-практичну конференцію головних “дорослих” і дитячих інфекціоністів України і Пленум Асоціації інфекціоністів на тему: ”Вікові особливості інфекційних хвороб”. 7-9 жовтня 1998 р. в м. Тернополі, на базі санаторію “Медобори”, проведено V з’їзд інфекціоністів України з міжнародною участю. В травні 1999 р. у м. Луцьку відбулися нарада-конференція і пленум асоціації інфекціоністів України “Важливі зоонози”. Під час роботи з’їзду та пленуму організовано виставку медичних препаратів провідних вітчизняних і зарубіжних фармацевтичних фірм. До вказаних пленумів і зїзду відредаговано і видано збірники тез доповідей.

У листопаді 1998 р. завідувач кафедри М.А. Андрейчин був нагороджений Почесною грамотою Міністерства охорони здоров’я “За значний особистий внесок у справу розвитку системи охорони здоров’я України, боротьбу з інфекційними хворобами, підготовку висококваліфікованих медичних кадрів, високий професіоналізм, відповідальне ставлення до своєї справи, заслужений авторитет серед колег та студентів, активну громадську позицію”. Біографія М.А. Андрейчина опублікована в авторитетному довіднику “Who’s who in the World”.