Медицина

СНIД

СНIД

МIСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: палати, навчальна кiмната.

МЕТА ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ: вмiти дiагностувати СНIД, пiдтвердити лабораторно дiагноз, органiзувати профiлактичнi заходи, призначити лiкування.

ПРОФЕСIЙНА ОРIЄНТАЦIЯ СТУДЕНТIВ. Щороку значними темпами зростає кiлькiсть хворих на СНIД та ВIЛ-iнфiкованих в Українi. Тому практикуючим лiкарям-iнфекцiонiстам, терапевтам, хiрургам, акушер-гiнекологам, сiмейним лiкарям необхiдно дiагностувати СНIД у хворих, призначати цiлеспрямоване лабораторне обстеження хворих при проведеннi диференцiальної дiагностики з iншими захворюваннями.

БАЗОВИЙ РIВЕНЬ ЗНАНЬ ТА ВМIННЯ

Уміти проводити обстеження хворого (каф. проптерапiї); визначити об'єм лабораторних обстежень (каф. мiкробiологiї); застосувати препарати етiотропної (каф. мiкробiологiї), iмунокорегуючої i симптоматичної дiї (каф. фармакологiї); здийснюваты санiтарно-освiтню роботу (каф. соцiальної гiгiєни i ООЗ).

ПРОГРАМА САМОСТIЙНОЇ ПIДГОТОВКИ СТУДЕНТIВ

Навчальне завдання

Конкретизацiя завдань

Вивчити клiнiчнi прояви мононуклеозоподiбного синдрому, генералiзованої лiмфаденопатiї і СНIД-асоцiйованого симптомо-комплексу, власне СНIДу

 

Вивчити лабораторну дiагностику СНIДу

 

Вивчити лiкування СНIДу

  • дати визначення СНIДу
  • знати критерiї клiнiчної дiагностики, основнi i допомiжнi симптоми, клiнiчнi стадiї розвитку СНIДу
  • провести диференцiальну дiагностику з iнфекцiйним мононуклеозом, дифтерiєю, уродженими iмунодефiцитами i вторинними iмунологiчними дефiцитами
  • визначити об'єм необхiдних лабораторних обстежень, необхiдних для пiдтвердження дiагнозу, знати правила забору i доставки матерiалу для дослiдження
  • знати етiотропну, iмунокоригуючу i симптоматичну терапiю

Вивчити профiлактику СНIДу

  • знати джерела iнфекцiї, механiзм i фактори передачi iнфекцiї, пiдкреслити вагомiсть профiлактичних заходiв

СИТУАЦIЙНI ЗАДАЧI

1. Жiнка, 25 рокiв, поступила в iнфекцiйне вiддiлення лiкарнi на обстеження у зв'язку з тривалою гарячкою. Турбує нiчна пiтливiсть, за останнi 4 мiс схудла на 6 кг. Веде безладне статеве життя, в тому числi з iноземними громадянами. При оглядi зауважено збiльшення всiх груп лiмфовузлiв, гепатолiєнальний синдром. В кровi лейкоцитiв 2,3 Г/л. Сформулюйте попереднiй дiагноз. Якi необхiднi додатковi дослiдження?

2. При обстеженнi донора А. в кровi з допомогою iмуноферментного аналiзу виявленi антитiла до ВIЛ. Скарг немає. Практично здоровий. Дiагноз та лiкарська тактика.

3. Громадянин К., 22 роки, працював за кордоном 2 роки. Пiсля повернення звернувся до лiкаря в зв'язку з появою на грудях, спинi та кiнцiвках численних вузлiв i плям малинового кольору, мiсцями з виразками. Попереднiй дiагноз. Якi необхiднi додатковi дослiдження? Лiкувальна тактика.

4. Немовля у вiцi 6 мiс має тяжку пневмонiю, яка не пiддається звичайним методам лiкування. Народилося в строк, з малою ма сою (2 200 г). Вiдставало у фiзичному та психiчному розвитку, спостерігається мiкроцефалiя. Дитина з несприятливої родини: батька немає, мати – наркоманка. Про яку хворобу треба думати? Необхiднi протиепiдемiчнi заходи.

5. Медична сестра пiдключала систему разового користування, з до помогою якої робила iнфузiю хворому, що помирав, i при цьому випадково проколола собі голкою кисть руки. Через 1 мiс у неї пiдвищилась температура тiла i з'явився біль у горлi. Пiд час клiнiчного огляду виявлено катаральний тонзилiт i гепа толiєнальний синдром. Ранiше була здоровою, статевих стосункiв не мала. У хворого, за яким вона доглядала, посмертно дiагностовано пневмоцистну пневмонiю; дослiдження на ВIЛ не проводилось. Можливий дiагноз у медичної сестри. Якi лабораторнi дослiдження необхiдно провести?

6. Хвора, 56 рокiв, пенсiонерка, 3 роки тому перенесла радикальну мастектомiю у зв'язку з раком молочної залози III стадiї. В до- i пiсляоперацiйному перiодi отримувала променеву терапiю з наступними курсами полiхiмiотерапiї. Спостерігалось нагноєння пiсляоперацiйної рани з лiмфореєю i довготривалим субфебрiлiтетом. Щорiчно 2-3 рази хворiє на гострi респiраторнi захворювання, двiчi перенесла затяжне двобiчне запалення легенiв бактерiйної етiологiї, нещодавно – оперiзуючий герпес. В аналiзi кровi лейкопенiя (3,2-2,7 Г/л), Т4/Т8=0,7-1,8. Чим можна пояснити часту iнфекцiйну захворюванiсть? Яке обстеження показане i чому?

ЕТАЛОНИ ВIДПОВIДЕЙ

1. СНIД-асоцiйований симптомокомплекс. Необхiдно дослiдити кров на антитiла до ВIЛ з допомогою IФА.

2. Вiрусоносiйство СНIД. Повторне дослiдження кровi в IФА на ан титiла проти ВIЛ, при позитивному результатi – перевiрка в iмуноблотингу. Усунення вiд здачi кровi як донора. Диспансерне спостереження.

3. Власне СНIД. Саркома Капошi. Для пiдтвердження дiагнозу треба визначити антитiла до ВIЛ в IФА, а також гiстологiчно дослiди ти пухлину. Госпiталiзацiя, мiсцеве опромiнення, циклофосфан.

4.

Уроджений СНIД, ембрiопатiя. Дитину необхiдно iзолювати, видiлити окремi голки, шприци, iнфузiйнi системи, предмети догляду. Поточна дезiнфекцiя. Дослiдження кровi дитини та її матерi на антитiла до ВIЛ.

  1. СНIД, мононуклеозоподiбний перiод. Необхідно зробити IФА сироватки кровi на антитiла до ВIЛ.
  2. Вторинний iмунодефiцитний стан. Є клiнiчнi та iмунологiчнi по казання для дослiдження сироватки кровi на антитiла до ВIЛ.

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

1. Програм-контроль.

2. Курацiя хворих із захворюваннями, що мають подiбну до СНIДу клiнiчну картину, складання плану обстеження i лiкування хворого, виписування рецептiв.

3. Розв'язування ситуацiйних задач.

ЛIТЕРАТУРА

Основна

1. Дiагностика, терапiя та профiлактика iнфекцiйних хвороб в умовах полiклiнiки /За ред. М.А. Андрейчина. – Львiв: вид-во "Медична газета України", 1996. – 352 с.

2. Андрейчин М.А. ВІЛ-інфекція (лекції). – Тернопіль, 1998. – 38 с.

3. Iнфекцiйнi хвороби / За ред. М.Б. Тiтова. – К.: Вища школа, 1995. – 567 с.

4. Шувалова Е.П. Инфекционные болезни. – М.: Медицина, 1996. – 656 с.

Додаткова

1. ВИЧ-инфекция. Актуальные вопросы клиники, диагностики, лечения эпидемиологии и профилактики: Руководство для врачей / Под ред. Т.В. Проценко, А.Д. Усенко, Н.П. Гражданова, В.И. Степанца. – Донецк, 1998. – 201 с.

2. Покровский В.И. Эпидемиология и профилактика ВИЧ-инфекции и СПИД. – М.: Медицина, 1996. – 246 с.