Медицина

ВИСИПНИЙ ТИФ

ВИСИПНИЙ ТИФ

(TYPHUS EXANTHEMATICUS)

Висипний тиф—гостра інфекційна хвороба людини з групи кров'яних інфекцій, яка спричиняється рикетсіями Провацека та супроводжується ураженням судинної і нервової систем, явищами інтоксикації, екзантемою.

Епідеміологія.

Джерелом інфекції є хворі на висипний тиф і хворобу Брілла. Хвора людина заразна протягом останніх 2 днів інкубаційного періоду, весь гарячковий період і 2—3 дні після зниження температури. Максимальна заразливість припадає на 1-й тиждень захворювання. Механізм передачі інфекції трансмісивний. Зараження відбувається через одежну вошу, рідше — через головну, які стають заразними на 5—6-ту добу після годування на хворому і здатні передавати захворювання протягом усього подальшого життя (до 30 діб). Людина заражується при втиранні фекалій зараженої воші у сверблячу рану, утворену укусом комахи. Зараження може також відбутись у випадку попадання рикетсій на кон'юнктиву очей.

Характерне підвищення захворюваності у зимово-весняний період. Заразитися можна при відвідуванні бані, перукарні, в транспорті. Рівень захворюваності залежить від поширення педикульозу і підвищується при погіршанні санітарно-гігієнічного стану населення. Сприйнятливість людини до інфекції поголовна. Хвороба Брілла є різновидністю висипного тифу її розглядають як віддалений рецидив інфекції, що тривалий час перебувала в латентному стані.

Для неї характерні спорадичність захворювань при відсутності вошивості та джерела інфекції. Хворіють особи похилого і старечого віку, які в минулому перенесли висипний тиф. Захворювання реєструється переважно в великих містах, сезонності немає.

Клініка.

Інкубаційний період триває 6—25 днів, в середньому 2 тиж. До основних симптомів хвороби належать гарячка і висипка. Типовий гострий початок з підвищення температури тіла, яка досягає через 1—3 доби 39—40 °С. На 3—4-й день хвороби може спостерігатися короткочасне значне зниження температури. Гарячковий період триває 10—12 днів. Нормалізація температури проходить укороченим лізисом, рідше — кризою. Одужання настає повільно.

У перші дні хвороби характерні скарги на різкий головний біль, розбитість, безсоння, наростання загальної слабкості. Хворий говіркий, збуджений. У важких випадках можуть спостерігатися потьмарення свідомості, марення зі слуховими і зоровими галюцинаціями. Привертають увагу гіперемія обличчя, ін'єкція судин склер (“кролячі очі”). Нерідко виникають петехії на перехідній складці кон'юнктиви (плями ЗороховичКіарі), слизовій оболонці м'якого піднебіння (енантема Розенберга). Язик тремтить при висовуванні, ніби “спотикається” до нижніх зубів (симптом ГовороваГодельє). Шкіра гаряча, суха, часто виявляється білий дермографізм.

Висипнотифозна екзантема (мал. 1) має такі особливості: 1 ) виникає одномоментно на 4—5-й день хвороби; 2) має розеольозно-петехіальний характер; 3) локалізується переважно на бокових поверхнях тулуба і згинальних поверхнях кінцівок; 4) може захоплювати долоні і стопи, але ніколи не буває на обличчі; 5) рясна; 6) зникає з падінням температури; 7) ніколи не підсипає. Розеоли зберігаються до 6 днів, петехії — до 12, залишаючи після себе незначну пігментацію і слабке лущення. Підвищену ламкість капілярів можна встановити за допомогою симптомів щипка і джгута.

 

  

Мал. 1. Екзантема при висипному тифі. 

Пульс частий, слабкого наповнення і напруження, інколи аритмічний. Артеріальний тиск низький. Границі серця розширені, тони — глухі, систолічний шум на верхівці (висипнотифозний міокардит). Інколи розвивається колапс.

Дихання часте, можуть спостерігатись явища бронхіту або пневмонії. Живіт здутий. З 3—4-го дня хвороби помірно збільшуються печінка і селезінка, вони м'якої консистенції. Випорожнення затримуються, діурез зменшений. З 9—10-го дня температура тіла знижується, поступово зникають явища інтоксикації й наступає одужання.

При важкому перебігу висипного тифу можуть з'являтись менінгеальні симптоми (ригідність м'язів потилиці, симптом Керніга), енцефалітичні і бульбарні явища (утруднене ковтання, бідність міміки і мови, тремор рук, клонус стоп, порушення ритму дихання).

При спорадичних захворюваннях (хворобі Брілла) спостерігається переважно легкий перебіг тифу, зростає частота атипових і абортивних форм, перебіг яких характеризується вкороченим гарячковим періодом. Температура тіла не вища за 38—38,5 °С. Гарячка постійного чи ремітуючого характеру, супроводжується мерзлякуватістю. Висипка розеольозна або відсутня. Ускладнення виникають рідко.

Діагностика.

Основне значення в розпізнаванні висипного тифу мають клініко-епідеміологічні дані. До появи висипки і при її відсутності діагноз встановити важко- Необхідно враховувати гострий початок хвороби, високу гарячку, раннє ураження нервової системи, загальний вигляд хворого і зміни внутрішніх органів. При поширенні інфекції нерідко вдається встановити джерело зараження і педикульоз.

У розпалі хвороби в аналізі крові виявляють помірний нейтрофільний лейкоцитоз, ан- чи гіпоеозинофілію, лімфопенію, збільшення ШOE. В сечі — білок, поодинокі гіалінові та зернисті циліндри, невелика кількість еритроцитів, лейкоцитів.

Серологічна діагностика можлива з 5—7-го дня хвороби. Високочутливими є реакція аглютинації рикетсій Провацека (позитивна в титрі 1:160 і вище, а при постановці крапельним способом Мосінга—1 :40), РНГА : 1000), РЗК (1 : 160). Найраніше (на 3—4-й день захворювання) виявляються гемаглютиніни в РНГА. В осіб, які перехворіли, низький титр РЗК (1:10і вище) може зберігатись роками. Серологічні реакції повторюють у динаміці через 5—7 днів, враховується наростання титру антитіл.

Диференціальний діагноз

.
У початковий період висипний тиф діагностується нерідко як грип. Однак, попри подібність скарг і деяких об'єктивних даних (гіперемія обличчя і шиї, кон'юнктивіт, нерідко тахікардія), грип відрізняється гострішим початком, рясним потінням, відсутністю одутлості обличчя, симптому ГовороваГодельє, висипки, спленомегалії. Біль локалізується в ділянці лоба, скронь і надбрівних дуг. Характерний біль при надавлюванні на очні яблука і при рухах ними, трахеїт, нежить.

Неспецифічна бронхопневмонія також супроводжується вологим кашлем, болем у грудях, частим диханням, грою крил носа, ціанозом губ. Однак при ній відсутні розеольозно-петехіальна висипка, симптоми ЗороховичКіарі і Розенберга, бульбарні розлади, спленомегалія.

Менінгококовий менінгіт, на відміну від висипного тифу, характеризується вираженим головним болем, повторним блюванням, наявністю менінгеальних симптомів (Керніга, Брудзинського, ригідність м'язів потилиці). У крові нейтрофільний гіперлейкоцитоз. Вирішальним у діагностиці є аналіз спинномозкової рідини.

При геморагічних гарячках, особливо з нирковим синдромом, гіперемія обличчя і кон'юнктив виражена більше, характерними є блювання, гикавка, біль у попереку і животі, спрага, олігоурія. У крові лейкопенія або нейтрофільний лейкоцитоз, підвищення вмісту креатиніну і сечовини, в сечі — еритроцити, альбумін, циліндри.

Для черевного тифу і паратифів А та В характерні: поступовий або підгострий початок, помірний головний біль, блідість обличчя, адинамія і млявість, язик потовщений, з відбитками зубів по краях, брадикардія з дикротією пульсу, метеоризм і бурчання в ілеоцекальному куті, симптом Падалки. Висипка не рясна, розеольозна, з'являється не раніше ніж на 7—8-й день на животі і бокових поверхнях тулуба, підсипає. У крові — анеозинсфілія, лейкопенія, лімфомоноцитоз.

Диференціювати ендемічні рикетсіози з висипним тифом дуже важко. Слід завжди приділяти увагу епіданамнезу і виявленню первинного афекту в місці укусу кліща у вигляді інфільтрату коричневого кольору з некрозом в центрі і супутнім регіонарним лімфаденітом. Підтвердження можливе за допомогою РЗК, РНГА і РА з різними рикетсіозними діагностикумами.

Для трихінельозу крім гарячки характерні набряк обличчя і повік, біль у м'язах. Висипка розеольозна, розеольозно-папульозна, уртикарна або петехіальна, можливі підсипання. Часті біль у животі і диспепсичні явища, гіпереозинофілія. Необхідно враховувати свідчення про вживання сирої свинини.

Алергічну форму медикаментозної хвороби, особливо якщо вона розвивається на 4—5-й день лікування хворих з гарячкою, нерідко приймають за висипний тиф. Однак при ній висипка частіше ексудативного характеру, інколи розеольозно-папульозна, рясна, покриває все тіло, концентруючись довкола суглобів, має тенденцію до злиття, супроводжується свербінням. При цьому немає характерних для висипного тифу симптомів ЗороховичКіарі, ГовороваГодельє, збудження.

Багатоформна ексудативна еритема відрізняється від висипного тифу тим, що висипка при ній рясна, вкриває все тіло, включаючи обличчя, у вигляді великих плям і вузлів з інфільтрованою основою, супроводжується свербінням і печією, можуть виникати пухирі, нерідко ушкоджуються слизові оболонки.

На відміну від висипного тифу, при кору в початковий період виражені катаральні явища — нежить, кашель, набряк слизової носа, на слизовій порожнини рота—плями БельськогоФілатоваКопліка. Висипка крупноплямиста, з'являється поетапно—спочатку на обличчі, потім на тулубі і кінцівках.

Лікування.

Хворі з підозрою на висипний тиф підлягають госпіталізації і лікуванню в інфекційному стаціонарі. Призначають антибіотики (левоміцетин, тетрациклін, еритроміцин), дезінтоксикаційні, при збудженні— заспокійливі засоби (аміназин, фенобарбітал, оксибутират натрію), вітаміни. Хворого виписують із стаціонара за умови повного клінічного одужання, але не раніше як на 12-й день нормальної температури.

Диспансеризація згідно з клінічними показаннями (несприятливі залишкові явища, ускладнення).

Профілактика та заходи в осередку.

Важливе значення в запобіганні захворюванню мають виявлення і ліквідація вошивості серед населення, проведення дезинфекції, санітарна обробка в епідемічному осередку. При зверненні хворих з гарячкою за медичною допомогою або активному виявленні їх слід вести щоденне спостереження з термометрією і оглядом на педикульоз. Не пізніше 5-го дня від початку хвороби хворі мають бути проконсультовані лікарем КІЗу. Про кожен випадок підозри щодо висипного тифу чи хвороби Брілла сповіщають санепідстанцію з поданням термінового повідомлення.

Хворі з гарячкою і підозрою на висипний тиф або з невстановленим до 4-го дня хвороби діагнозом підлягають негайній госпіталізації в інфекційне відділення. Якщо попередній діагноз не виключає висипний тиф (грип, пневмонія тощо) і гарячка продовжується понад 5 днів, здійснюють обов'язкове дворазове серологічне обстеження з інтервалом 3—5 днів. З метою активного виявлення хворих з гарячкою при несприятливій епідемічній ситуації залучають санітарний актив.

Хворого госпіталізують санітарним транспортом у тому одязі і білизні, в яких він був вдома. Санітарний транспорт після цього підлягає дезінфекційній обробці.

До числа контактних осіб при висипному тифі належать: члени сім'ї хворого і всі інші особи, які проживають з ним; ті, хто відвідував хворого в останні 2 дні до захворювання і в період хвороби до госпіталізації; ті, хто спілкувались з хворим за місцем роботи, навчання, в дитячому закладі.

За контактними особами встановлюють спостереження протягом 25 днів зі щоденною термометрією. Всі підлягають обов'язковому огляду на педикульоз. При його виявленні або при наявності в осередку осіб, які перенесли протягом останніх 3 міс будь-які гарячкові захворювання, проводять серологічне обстеження (реакція аглютинації рикетсій, РЗК, РНГА). Якщо у контактних осіб підвищується температура тіла, їх госпіталізують.

Хворого при поступленні в стаціонар оглядають на педикульоз. В разі виявлення вошей проводять санітарну обробку: стрижку волосся з наступним його спалюванням, обробку волосяних покривів інсектицидними препаратами (0,15 % водною емульсією карбофосу, 5 % метилацетофосом, 5 % рідким нейтральним милом метилацетофосу, 0,25 % водною емульсією дикрезилу — експозиція 20 хв або 3 % милом РХЦГ, порошком піре-трум—експозиція 1—2 год). Знятий з хворого одяг складають у мішок і обробляють одним із названих препаратів або 0,5 % розчином хлорофосу з подальшою камерною дезинфекцією (пароформаліновий або пароповітряний режим для вегетативних форм мікроорганізмів). Одночасно проводять дезинфекцію білизни, одягу, постелі та інших м'яких речей контактних осіб.

Приміщення і побутові предмети зрошують 0,5 % розчином хлорофосу, або 0,25 % водною емульсією дикрезилу з розрахунку 100 мл на 1 м2 поверхні, яка підлягає обробці, або обпилюють піретрумом, 10 % дустом дилеру, 1 % дустом неоніну з розрахунку 10—15 г на І м2. Після двогодинної експозиції проводять провітрювання і вологе прибирання приміщень.

Важливим профілактичним заходом є виявлення і реєстрація осіб з педикульозом при проведенні медичних оглядів в організованих колективах (дитячі ясла і садки, школи-інтернати, літні табори, військові колективи тощо). Специфічні щеплення роблять за епідпоказаннями. Суху хімічну висипнотифозну вакцину вводять одноразово.