Теніаринхоз (taeniarhynchosis) — хронічна хвороба людини, яка викликається паразитуванням в її організмі статевозрілого бичачого (неозброєного) ціп'яка Таепіarhynchus saginatus.

Цикл розвитку бичачого ціп'яка відбувається з участю двох хазяїв. Кінцевим хазяїном є тільки людина, проміжним — велика рогата худоба; можливо, північні олені. Зрілі членики, які відокремились від стробіли, активно або з фекаліями покидають кишки людини і попадають у довкілля (грунт, траву, воду). При рухах вони розриваються і з них виходять яйця з онкосферами. При проковтуванні зрілих члеників і онкосфер велика рогата худоба заражається фінозом. Онкосфери активно проникають у капіляри слизової тонкої кишки і з кров'ю розносяться по всьому тілу. У скелетних м'язах, язику, серцевому м'язі вони затримуються, і з них розвиваються фіни (цистицерки). Фіна являє собою овальний міхурець розміром від просяного зерна до горошини, який наповнений рідиною і містить повернутий всередину сколекс.

Зараз відомо два штами паразита, які характеризуються різною тривалістю життя і ступенем імунізуючого впливу на організм хазяїна. Експериментальне встановлено, що термін життя цистицерків із Якутії найкоротший (9 міс), а із Азербайджану і Малі — найдовший (більше 15 міс). В Кенії виявлено штам, який зберігає життєздатність у тілі великої рогатої худоби протягом всього життя хазяїна, викликаючи при цьому стійкий імунітет до повторного зараження. Розвиток цистицерків до інвазійної стадії завершується протягом 2-7 міс після зараження. При вживанні людиною м'яса, яке містить життєздатні фіни, сколекс вивертається і прикріплюється з допомогою присосок до слизової оболонки тонкої кишки. Протягом 3 міс з моменту попадання фіни в тонку кишку людини з неї виростає статевозрілий бичачий ціп'як.

Епідеміологія. Теніаринхоз широко розповсюджений в усіх країнах. Найчастіше інвазії спостерігаються в країнах Африки, особливо в Ефіопії, де зараженість досягає 100 %. У країнах Азії найбільш неблагополучною по теніаринхозу є Монголія, в Південній Америці — Чилі (39%). В інших регіонах світу ураження населення теніаринхозом становить десяті і соті частки відсотка.

В СНД осередки теніаринхозу зареєстровані переважно в Узбекистані, Дагестані, Азербайджані, Грузії, Вірменії, Таджикистані, Бурятії.

Одним із важливих факторів, які сприяють підтриманню кругообігу бичачого ціп'яка, є пасовищне і відгінне утримання великої рогатої худоби. Єдиним джерелом інвазії великої рогатої худоби є людина. У неї бичачий ціп'як паразитує десятки років; в одному членику міститься до 175 000 яєць. У підтриманні кругообігу паразита найбільшу роль відіграють інвазовані пастухи. Вони забруднюють пасовища фекаліями, з яких розлазяться членики ціп'яка. Онкосфери зберігаються на поверхні грунту, в тіні, до 1 року; на сонці вони гинуть через 31-56 год. Розсіюванню онкосфер у довкіллі сприяють невпорядковані в санітарному відношенні відхожі місця. Фіноз великої рогатої худоби в Європі складає 0,3- 0,4 %, в ряді районів Африки — до 30-80 %, в СНД — від 0,0005 до 0,1 %.

Патогенез і клініка. У патогенезі теніаринхозу велику роль відіграє механічна, нервово-рефлекторна і токсико-алергічна дія продуктів життєдіяльності бичачого ціп'яка.

Сильні 4 присоски і довге тіло паразита механічно подразнюють слизову оболонку кишок, їх нервово-м'язові рецептори. Хворі скаржаться на біль голови, слабкість, запаморочення; часто виникають переймоподібний біль у животі, пронос, рідше нудота, блювання. Хоч апетит збережений, хворі худнуть. Це зв'язано з тим, що бичачий ціп'як, живлячись вмістом кишок, забирає у хворого значну кількість поживних речовин, які надходять з їжею. Типовою є скарга на свербіння в ділянці заднього проходу, що виникає внаслідок активного виповзання члеників. Іноді спостерігаються слабо виражені зміни з боку крові: недокрів'я, підвищення кольорового показника, кількості лімфоцитів, еозинофілів.

Діагностика, Звичайні методи копрологічного дослідження малоефективні. Кращі результати отримують при опитуванні людей про виділення ними члеників ціп'яка і дослідженні періанально-ректального зскрібка. В сумнівних .випадках для виявлення члеників можна рекомендувати промивку фекалій, отриманих після провокації (прийом на ніч напередодні дослідження 30-50 г гарбузового насіння, а через годину — будь-якого сольового проносного).

Диференціацію теніаринхозу від теніозу можна провести по члениках паразита. У бичачого ціп'яка дозрілий членик містить матку з 18-32 боковими відгалуженнями, у свинячого — 6-12 бокових відгалужень.

Лікування. Для дегельмінтизації використовують фенасал, трихлосал, фебісол, празиквантель, гарбузове насіння. Фенасал призначають в таких дозах: дітям до 5 років — 0,5-1 г; 6-7 років — 1-1,5 г; 10-12 років — 1,5-2 г; з 13 років і більше — 2-3 г.

Напередодні і в день лікування рекомендується рідка і напіврідка їжа, що легко засвоюється, переважно вуглеводна, з обмеженням білків. Для підсилення активності антигельмінтика в день підготовки і лікування призначають шлунковий сік і панкреатин. Запивають фенасал 0,25 % розчином новокаїну (1 чайна або 1 столова ложка, залежно від віку). Лікування проводять за однією із схем.

Перша схема передбачає прийом суміші фенасалу на ніч через 3 год після легкої вечері. Для виготовлення суміші фенасал розтирають в чашці з цукром (1:1-1:2), потім заливають столовою ложкою окропу, розмішують і добавляють '/і-'/з склянки холодної води. За 10-15 хв до лікування хворий приймає натрію гідрокарбонат (дітям — 0,5 г, дорослим — 2 г).

Друга схема — прийом препарату ранком натще. Хворий приймає натрію гідрокарбонат, а через 10 хв — фенасал. Через 2 год йому дають легкий сніданок (склянку солодкого чаю з сухарями або печивом). Побічні явища при лікуванні фенасалом відсутні. Протипоказанням є ранні терміни вагітності. Ефективність лікування — 57-90 %.

Вікові дози екстракту чоловічої папороті: для дітей 2 років — 1 г, 3 років — 1,5 г, 4 років — 2 г, 5-6 років — 2-2,5 г, 7-9 років — 3 г, 10-12 років —3,5 г, 13-16 років — 4 г, для дорослих — 4-6 г. Дітям до 2 років препарат не призначають.

Протипоказаннями є органічні захворювання серцево-судинної системи, печінки, крові, похилий вік, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, менструація, запальні захворювання органів малого таза, вагітність, період годування грудьми.

Насіння гарбуза (Semina cucurbitae) приймають у вигляді відвару. Відвар готують із очищеного від шкірки насіння, яке подрібнюють разом із зеленою плівкою в м'ясорубці або в ступці, заливають подвійною кількістю води і випаровують протягом 2 год на легенькому вогні у водяній бані; фільтрують через марлю, після чого з поверхні відвару знімають маслянисту плівку. Відвар приймають натщесерце протягом 20-30 хв, через 2 год дають сольове проносне. Дорослим призначають відвар з 500 г обчищеного насіння; дітям до 5 років — з 100-150 г, 5-7 років — з 200 г, 8-9 років — з 250 г, 10-14 років — з 300 г.

Контроль ефективності лікування проводиться щомісяця протягом 5 міс шляхом опитування хворого (відновлення відходження члеників ціп'яка), дослідження калу або анально-ректального зскрібка на яйця теніїд.

Профілактика. Боротьба з теніаринхозом здійснюється шляхом проведення комплексу медичних і ветеринарних заходів. Медичні заходи направлені в основному на виявлення людей, інвазованих бичачим ціп'яком, їх дегельмінтизацію і обов'язкове знезараження виділених гельмінтів. З цією метою щорічно 2 рази на всій території проводиться обстеження на теніаринхоз тваринників, робітників м'ясокомбінатів і забійних пунктів комбінованим методом: шляхом опитування про відходження члеників ціп'яка і дослідження анально-ректального зскрібка на яйця теніїд.

Велике значення мають санітарно-гігієнічні заходи, спрямовані на упорядкованість населених пунктів, тваринницьких ферм. Наявність упорядкованих вбиралень на садибах, тваринницьких фермах попереджує розсіювання яєць паразита з екскрементами. Не рекомендується купувати м'ясо, що не пройшло ветеринарно-санітарної експертизи. Вживати в їжу можна тільки добре проварене або просмажене м'ясо.