КУ-ГАРЯЧКА

(Q-FEBRIS)

Ку-гарячка - зоонозна інфекція, що викликається рикетсіями Бернета і характеризується інтоксикацією, гарячкою, поліморфною клінічною картиною з частим розвитком атипової інтерстиціальної пневмонії.

Епідеміологія. Резервуаром збудників у природі є гризуни (миші, щурі), гамазові, аргасові, іксодові кліщі, а також заражені домашні птахи (кури, гуси, качки) і тварини (кози, вівці, корови, коні). Ку-гарячка передається при контакті з інфікованими домашніми тваринами та їх виділеннями, вживанні термічно не оброблених м'ясних і молочних продуктів, вдиханні збудника з пилом. Для Ку-гарячки характерна весняно-літня сезонність.

Клініка. Інкубаційний період 3—32 дні. Розрізняють гостру, підгостру, хронічну і стерту форми хвороби, кожна з яких може мати важкий, середньоважкий і легкий перебіг. Початок гострий. Температура тіла підвищується до 38—39 °С, характерний озноб. Коливання температури супроводжуються значним потовиділенням. Гарячка може бути постійною, ремітуючою, неправильною, хвилеподібною або інтермітуючою. Залежно від важкості хвороби вона триває від 3 до 15 днів. Хворі скаржаться на біль голови і в очах, слабкість, відсутність апетиту, сухий і болючий кашель, порушення сну, м'язово-суглобові болі. Інколи виникають запаморочення, нудота, блювання, носові кровотечі.

При огляді можна виявити почервоніння обличчя і шиї, ін'єкцію судин склер, гіперемію слизової оболонки зіва з енантемою, герпес на губах. Висипка на шкірі зустрічається рідко. З'являючись переважно на 6-8-й день хвороби, вона нагадує черевнотифозну: розеольозна або розеоло-папульозна, нерясна, розташована на шкірі живота, бокових поверхнях тулуба, може підсипати. Інколи екзантема розеоло-петехіальна, як при висипному тифі. Висипка зберігається протягом 1-5 днів, зникає безслідно. Язик вологий, вкритий сіруватим нальотом. Відмічаються брадикардія, гіпотонія, збільшення печінки та селезінки. Зрідка з'являються ознаки менінгізму, енцефаліту.

Ураження легень характеризуються болем в грудях, кашлем (сухим або з харкотинням), вкороченням перкуторного звуку, жорстким диханням, сухими і вологими хрипами. При рентгенологічному дослідженні виявляють посилення прикореневого малюнка легень, зменшення їх прозорості, інфільтрати з тяжами, які прокладені до гілюсів. Найчастіше виникає нижньочасткова правобічна пневмонія. Можуть збільшуватись паратрахеальні та трахеобронхіальні лімфатичні вузли. Рецидиви та ускладнення (міокардит, ендокардит, перикардит, плеврит, отит, гепатит, тромбофлебіт, поліартрит, анемія, викидні) зустрічаються рідко.

Діагностика. Крім даних анамнезу (перебування в ендемічному районі), провідних клінічних симптомів, необхідно враховувати зміни крові — лейкопенію, відносний лімфомоноцитоз, гіпо- або анеозинофілію, підвищення ШОЕ.

Специфічними методами діагностики є РЗК, РНГА з специфічним діагностикумом. Найпростішою є РА з корпускулярним антигеном карболізованих рикетсій Бернета. Аглютиніни виявляються з 6-8-го дня і зникають через 2 міс. Діагностичний титр 1:8 і вище. Чутливішою є РЗК. Комплементзв'язуючі антитіла з'являються на другому тижні хвороби, максимального рівня досягають на 20-30-й дні, а далі їх титр не перевищує 1:8—1:10. Якщо через 7-10 днів він зросте в 4 рази і більше, це свідчить про гостру інфекцію. У протилежному випадку реакцію оцінюють як анамнестичну. При одноразовому дослідженні береться до уваги титр 1:128. Можна використовувати реакцію імунофлюоресценції з корпускулярним діагностикумом. Чутливішою, ніж серологічні реакції, може бути шкірна проба з алергеном рикетсій Бернета, який вводять внутрішньошкірно в кількості 0,1 мл. Через 24- 48 год з'являється почервоніння і набряк діаметром понад 1 см.

Диференціальний діагноз. Діагностика Ку-гарячки, у зв'язку з поліморфізмом клінічних симптомів, утруднена.

Диференціальний діагноз з черевним, тифом див. у відповідному розділі.

При розмежуванні з грипом слід враховувати раптовий початок останнього, виражені токсикоз і гарячку в перші дні захворювання, гіперемію слизової оболонки зіва, симптом Морозкіна, а також високу контагіозність і епідемічну ситуацію. У мазку з слизової оболонки носоглотки методом імунофлюоресценції знаходять віруси грипу.

Для бруцельозу характерні відносно задовільний стан хворого при високій температурі тіла, профузний піт, мігруючі м'язові і суглобові болі, значне збільшення печінки і селезінки та їх щільність, поліаденіт. Слід враховувати специфічні серологічні реакції, пробу Бюрне.

На лептоспіроз вказують гострий початок, висока гарячка, виражений біль у м'яаах (особливо литкових), ін'єкція судин склер, крововиливи в склери, гіперемія і одутлість обличчя, зміни нирок (олігурія, білок і циліндри в сечі), геморагічний синдром (геморагії иа шкірі, носові, маткові, шлунково-кишкові кровотечі, гематурія), інколи менінгіт. Слід брати доуваги контакт з гризунами, позитивну реакцію мікроаглютинації з лептоспірами.

Ускладнену гепатитом Ку-гарячку слід диференціювати з вірусним гепатитом. Але для нього характерний поступовий початок хвороби, підвищення температури спостерігається лише в переджовтяничний період; жовтяниця, гепатолієнальний синдром виражені більше. Допомагають дані епіданамнезу (вказівка на контакт з хворим, парентеральні втручання) і результати лабораторних досліджень (підвищення вмісту білірубіну в крові, переважно його прямої фракції, та активності АлАТ, знаходження вірусних маркерів у крові).

Лікування. Враховуючи виразність симптомів інтоксикації, важкість диференціального діагнозу, хворі з підозрою на Ку-рикетсіоз підлягають госпіталізації в інфекційне відділення. Ефективні антибіотики з групи тетрацикліну, до яких високочутливі рикетсії. Антибіотикотерапію проводять весь гарячковий період і наступні 1-2 дні апірексії. Згідно з клінічними показаннями застосовують серцево-судинні та дезінтоксикаційні засоби, при важкому перебігу — преднізолон або його аналоги, антикоагулянти.

Профілактика та заходи в осередку. Профілактичні заходи слід спрямувати на знешкодження джерела інфекції (дератизація, дезінфекція) і охорону харчових продуктів від забруднення виділеннями гризунів. Важливо при Ку-гарячці попередити зараження свійських тварин, виявити та ізолювати хворих. Забій здійснюється на санітарних бойнях. Молоко від хворих корів кип'ятять. Якщо на тварині знаходять кліщів, її обробляють гексахлораном чи іншим дезінсектантом. Стійло, де є хвора тварина, дезінфікують, гній і підстилку спалюють. Особи, які доглядають за тваринами, зобов'язані дотримуватись правил безпеки — носити захисні окуляри, гумові рукавиці, фартух і чоботи. З метою запобігання аліментарному зараженню людей не слід вживати сире молоко.

Для специфічної профілактики Ку-гарячки використовують живу вакцину з штаму рикетсій М-44 для нашкірного введення. Імунізації підлягають особи віком 14-60 років, які проживають у епідосередку. В разі необхідності їх ревакцинують через 2 роки.

Хворих з ураженням легень госпіталізують в окремі бокси, де проводять поточну дезінфекцію. За контактними здійснюють медичний нагляд, в осередку — заключну дезінфекцію.