Бешиха - інфекційно-алергічна хвороба людини з групи інфекцій зовнішніх покривів, яка характеризується розвитком серозного чи серозно-геморагічного вогнищевого запалення шкіри (або слизових оболонок) з гарячкою та іншими загальнотоксичними явищами. Збудником є різні серотипи бета-гемолітичних стрептококів групи А.

Епідеміологія. Джерелом інфекції є хворий на стрептококову інфекцію (бешиха, ангіна, скарлатина, фарингіт, отит, синусит, пневмонія, стрептодермія) і здорові бактеріоносії. Зараження відбувається через ушкоджену шкіру або слизові оболонки (садно, намуляне місце, подряпина, укол тощо). Контагіозність незначна. У хворих з хронічною стрептококовою інфекцією не можна виключити можливість гематогенного і лімфогенного шляху зараження, особливо при рецидивуючій формі бешихи. Частіше хворіють жінки, особи похилого віку. Захворюваність підвищується в літньо-осінній період.

Клініка. Інкубаційний період при бешисі коливається від декількох годин до 3-5 днів. Продром буває рідко, у вигляді загальної слабкості, нездужання, помірного головного болю. Захворювання починається з ознобу і підвищення температури тіла до 38-40 ° С, що нерідко супроводжується блюванням, сильним болем голови. На місці майбутнього локального ураження виникає відчуття розпирання і болю, нерідко паління.

Через 1,5-2 доби від початку захворювання з'являються локальні ураження шкіри (частіше на обличчі, нижніх кінцівках, рідше - в інших ділянках тіла). Залежно від місцевих проявів розрізняють еритематозну, еритематозно-бульозну, еритематозно-геморагічну, бульозно-геморагічну, некротичну форми. За ступенем інтоксикації бешиха може мати легкий, середньоважкий і важкий перебіг, за кратністю вона може бути первинною, повторною, рецидивуючою.

Під первинною бешихою розуміють захворювання, яке виникло вперше. Повторна бешиха спостерігається більш ніж через 2 роки після першого захворювання і не має з ним патогенетичного зв'язку. Клінічна картина цих видів бешихи подібна. Рецидивуюча бешиха характеризується повторними проявами хвороби з однією і тією самою локалізацією запального процесу, який виникає в найближчі 2 роки після першого захворювання і в подальшому.

Мал. 1. Бешиха обличчя, еритематозна-бульозна форма.

Діагностика. Враховують гострий початок хвороби, появу еритеми з обмежувальним валиком, регіонарного лімфаденіту, а також анамнестичні та епідеміологічні дані (повідомлення про травму шкіри, переохолодження, стрептококові інфекції серед осіб, які оточують хворого, рецидиви бешихи). У розпалі захворювання аналіз крові засвідчує нейтрофільний лейкоцитоз із зрушенням формули вліво і підвищення ШОЕ. З'являються олігурія і альбумінурія.

З метою уточнення етіології захворювання визначають наявність стрептококового антигену і антитіл до О-стрептолізину і гіалуронідази. У гострому періоді бешихи на термограмі спостерігаються яскраві ділянки гіпертермії з перепадом температури 3-8 ° С. У місцях пухирів температура може бути нижчою, ніж в сусідніх ділянках еритеми. Зміни на термограмі зберігаються значно довше, ніж відповідні клінічні прояви, що дає можливість виявити формування хронічної форми і прогнозувати рецидиви.

Диференціальний діагноз. На відміну від бешихи на еризипелоїд частіше хворіють люди, які доглядають за тваринами (свинями) або контактують з продуктами їх переробки. При цій інфекції еритема яскраво-червоного кольору з чіткою межею ураженої ділянки, швидко збільшується і через 3-5 днів набирає синюшного забарвлення, западає в центрі. При поширенні процесу на суглоби спостерігається їх припухання, болючість, обмеження рухів. Гарячка не висока або відсутня. Симптоми інтоксикації не виражені. Переважно вражаються кисті.

Флегмони і абсцеси розвиваються в підшкірній клітковині, а тому при пальпації визначається щільний інфільтрат, який поширюється вглиб. Гіперемія і болючість шкіри найсильніші в центрі, межі вогнища нечіткі. Часом визначаються розм'якшення і флюктуація. Симптоми інтоксикації і гарячка наростають поступово.

Екзема характеризується поліморфізмом ураження шкіри (еритема, пухирці, ерозії, гнійні кірочки, мокнення). Межі запалення нечіткі. Хворі скаржаться на свербіння шкіри.

Алергічні дерматити зумовлюються різними агентами (фізичні, хімічні, харчові, рослинні). На шкірі з'являються поліморфні висипання з тенденцією до поширення, інколи з відчуттям паління.

У хворих на вузлувату еритему з'являється висипка у вигляді щільних болючих вузлів, які підвищуються над рівнем шкіри, межі їх нечіткі. Шкіра над ними яскраво-червона, згодом набуває синюшного вигляду. Найчастіше вузли розміщуються в ділянці гомілок, рідше - стегон, тулуба. Регіонарний лімфаденіт відсутній.

Особливістю висипань при оперізувальному герпесі є їх локалізація вздовж нервових гілок. Екзантема має вигляд еритеми з подальшим висипанням на її фоні пухирців із серозним або геморагічним, рідше - гнійним вмістом. Далі на місці пухирців утворюються жовто-бурі або чорні кірочки. Необхідно враховувати інтенсивний біль і печію шкіри до початку висипань і в подальшому.

Хворих з легкою формою бешихи можна лікувати в умовах поліклініки з використанням нітрофуранів (фуразолідон, фурагін), комбінованих препаратів (бактрим), делагілу у середніх дозах протягом 10 днів.

При наявності вираженої інфільтрації та больового синдрому призначають нестероїдні протизапальні препарати - хлотазол, реопірин, індометацин, мефенамінову кислоту. Можна призначити імуностимулюючі препарати - продигіозан (послідовно 0,2, 0,5, 1,0 мл внутрішньом'язово), метилурацил, нуклеїнат натрію, спленін протягом 10 днів.

Хворим з часто рецидивуючою бешихою та проявами лімфостазу на фоні антибіотикотерапії призначають преднізолон по 30 мг на добу з поступовим зниженням дози або його аналог.

Доцільно призначати препарати, які зменшують проникливість капілярів: рутин, аскорутин, аскорбінову кислоту, глюконат кальцію, вітаміни групи В, А, нікотинову кислоту, з десенсибілізуючих - димедрол, тавегіл, супрастин, діазолін .

Хворим з важкою формою бешихи і вираженими симптомами інтоксикації проводять дезінтоксикаційну терапію (реополіглюкін, 5 % розчин глюкози з додаванням корглікону, кокарбоксилази, діуретиків - лазиксу).

Профілактика та заходи в осередку. Важливого значення надають дотриманню правил гігієни, захисту цілісності шкіри, лікуванню хронічного тонзиліту, запобіганню ангін, загартуванню організму. Протиепідемічні заходи в осередку не проводять.