Глава 34
Глава 34. Синтетичні антибактеріальні засоби різної хімічної будови (похідні нітрофурану, 8-оксихіноліну, хінолону)

   Крім сульфаніламідних засобів, хіміотерапевтичну дію при багатьох бактерійних інфекціях та інших захворюваннях проявляють синтетичні похідні хінолону, нафтиридину, 8-оксихіноліну, нітрофурану, нітроазолу, хіноксаліну тощо. Серед них тривалий час використовують препарати нітрофурану, 8-оксихіноліну і хінолону (рис. 91).
   Похідні нітрофурану, які належать до цієї групи протимікробних засобів, у медичній практиці використовують як антисептики (наприклад, фурацилін – стор. 570) і як хіміотерапевтичні засоби (фуразолідон і фурадонін). В організмі нітрогрупа нітрофуранів відновлюється в аміногрупу. Утворені амінофурани і кисень в мікробній клітині порушують транспорт електронів, можуть інактивувати ферменти, інгібувати продукцію токсинів, а також стимулювати фагоцитоз і підвищувати титр комплементу. Вони ефективні при захворюваннях, збудниками яких є патогенні грампозитивні і грамнегативні мікроби, а також хламідії, трихомонади, лямблії. Затримують ріст і тих штамів мікроорганізмів, які резистентні до сульфаніламідів чи антибіотиків. До нітрофуранів резистентність збудників виробляється рідко.
   При пероральному прийомі похідні нітрофурану всмоктуються переважно в тонкій кишці, в середньому 50 % прийнятої дози. До 60 % резорбованого препарату зв’язується з білками крові, де бактеріостатична концентрація зберігається до 8 год. З крові нітрофурани проникають у всі органи і тканини, проходять через гематоенцефалічний і плацентарний бар’єри. Частково метаболізуються в печінці. Виділяються нирками, створюючи в сечі бактеріо­статичні, навіть бактерицидні, концентрації, тому використовуються для лікування захворювань сечовидільної системи.
   Фуразолідон – препарат, який дещо відрізняється від фурациліну за спек­тром протимікробної дії та активністю відносно окремих видів збудників інфек­ційних захворювань. Із збудників кишкових інфекцій найбільш чутливими до фуразолідону є бактерії дизентерії, черевного тифу і паратифів, харчових токсикоінфекцій. Цей протимікробний засіб, порівняно з фурациліном, більш активно впливає на грамнегативну флору. Відносно слабо діє на збудників гнійної і анаеробної інфекції, але досить активний відносно лямблій і трихомонад. Резистентність збудників інфекційних захворювань до фуразолідону розвивається повільно, що також є важливою особливістю його фармакологічної дії.
   Призначають фуразолідон усередину по 2-3 таблетки 4 рази на добу протягом 5-10 днів, а в пряму кишку чи вагіну вводять свічки, що містять препарат у дозах 0,004-0,005 г. Розчин фуразолідону в концентрації 1:2500 використовується для лікування опіків та інфікованих ран.
   Фурадонін – препарат нітрофурану з таким же спектром протимікробної дії, що й фуразолідон. Характеризується високою ефективністю при лікуванні інфекційних захворювань сечових шляхів, зокрема пієлітів, пієлонефритів, циститів, уретритів. Його використовують також для профілактики інфекційних ускладнень при урологічних операціях і процедурах – цистоскопії, катетеризації тощо. Призначають усередину по 2-3 таблетки 3-4 рази на добу протягом 5-8 днів.
   При лікуванні хворих препаратами нітрофуранового ряду можуть виникати диспепсичні розлади, алергічні реакції, поліневрити. Для профілактики цих негативних реакцій необхідний прийом рідини у великій кількості, вітамінів групи В і протигістамінних препаратів. При тривалому застосуванні можуть викликати мутагенну, ембріотоксичну і тератогенну дію. Інгібують ацетальдегіддегідрогеназу, тому їх не можна поєднувати з алкогольвмісними напоями, сульфаніламідами, похідними 8-оксихіноліну, кислотою налідиксовою У зв’язку із серйозними побічними ефектами похідні нітрофурану зараз використовують рідко.
   Протипоказані нітрофурани при вагітності, лактації, непереносимості, захворюваннях печінки, нирок, невритах, серцево-судинній недостатності.
   Похідні 8-оксихіноліну. До похідних 8-оксихіноліну належать хініофон, нітроксолін тощо. Ці препарати мають антибактеріальні, антипаразитар­ні і протигрибкові властивості, використовуються як хіміотерапевтичні й антисептичні засоби. Механізм протимікробної дії полягає в здатності вступати у взаємодію із залізом ферментів мікроорганізмів з утворенням відповідних комплексів. Вони блокують синтез ДНК, РНК і білка. До похідних 8-оксихіноліну чутливі коки, група кишкової палички, вульгарний протей, дизентерійна амеба, лямблії, трихомонади тощо. Хініофон має переважно протиамебні властивості, тому використовується для лікування амебної дизентерії (стор. 647). При тривалому лікуванні або при підвищеній чутливості у хворих можуть розвинутися периферичні неврити, мієлопатії й ураження зорового нерва. Тому їх треба застосовувати з обережністю. Похідні 8-оксихіноліну не можна призначати хворим з ураженнями зорового і периферичних нервів, нирковою недостатністю, підвищеною чутливістю.
   Нітроксолін (5-нок-5-нітро-8-оксихінолін) – препарат, що добре всмоктується з травного тракту і виділяється нирками в незміненому вигляді. У зв’язку з цим створюється висока концентрація його в сечі, тому застосовується для лікування інфекцій сечостатевої сфери, зокрема пієлонефритів, циститів, уретритів, простатитів тощо. Приймають також для профілактики інфекційних ускладнень у зв’язку з оперативними втручаннями на нирках і сечових шляхах. Призначають хворим по 0,1 г (2 таблетки) 4 рази на день протягом 2-3 тижнів.
   Препарат хворі переносять добре. Інколи спостерігаються диспепсичні розлади, тому приймати його необхідно під час їди. Під час лікування сеча набуває яскраво-жовтого кольору. Нітроксолін протипоказаний при наявності підвищеної чутливості до похідних 8-оксихіноліну.
   Хініофон – суміш 7-йод-8-окси-5-хінолінсульфокислоти з натрію гідрокарбонатом (3:1). Призначають для лікування виразкових колітів і амебної дизентерії по 0,5 г 3 рази на день циклами по 8-10 днів, а зовні – у вигляді 0,5-3 % розчинів, 5-10 % мазей і 10 % присипок для лікування гнійних ран, виразок, опіків тощо.
   Похідні хінолону. До похідних хінолону належить кислота налідиксова (невіграмон, неграм).
   Кислота налідиксова – синтетичний протимікробний препарат, близький за дією до антибіотиків. Ефективна при інфекціях, викликаних грамнегативними збудниками, зокрема кишковою, дизентерійною і черевнотифозною паличками, протеєм тощо; діє бактерицидно.
   Механізм протимікробної дії кислоти налідиксової полягає в пригніченні синте­зу ДНК у збудників, чутливих до неї. Стійкість збудників розвивається досить швид­ко (нерідко упродовж найближчих днів). Цей засіб може зберігати активність відносно мікроорганізмів, які набули стійкості до антибіотиків і сульфаніламідів.
   Препарат добре всмоктується з травного тракту і значною мірою (близько 80 %) виділяється із сечею в незміненому вигляді, створюючи в ній високу концентрацію. Як і нітроксолін, кислота налідиксова застосовується переважно при інфекції сечових шляхів, а також при операціях на нирках і сечовому міхурі для профілактики інфекційних ускладнень. Крім того, її використовують при ентероколітах, холециститах, отитах. Призначають по 0,5 г (по 1 капсулі чи таблетці) 4 рази на день протягом не менше 7 днів.
   Можлива поява таких побічних ефектів, як нудота, блювання, пронос, головний біль, запаморочення, алергічні реакції і фотодерматити, аритмії, порушення кровотворення тощо. Препарат протипоказаний при недостатності печінки, пригніченні дихального центру. Не можна призначати його жінкам у перші 3 міс вагітності і дітям до 2 років.
   В останні роки арсенал лікарських препаратів цієї групи значно збільшив­ся за рахунок фторхінолонів – антибактеріальних засобів, які є похідними нафтиридину (стор. 609).
   Препарати
   Фуразолідон (Furasolidonum) – таблетки по 0,05 г.
   Фурадонін (Furadoninum) – таблетки по 0,05 г; таблетки, які розчинні в кишечнику, по 0,1 г.
   Нітроксолін (Nitroxolinum) – таблетки по 0,05 г.
   Хініофон (Chiniоfonum) – порошок; таблетки по 0,25 г.
   Кислота налідиксова (Асidum nalidiхicum) – капсули чи таблетки по 0,5 г.