Для лікування
захворювань, збудниками яких є патогенні найпростіші (protozoa), запропоновано
багато так званих протипротозойних засобів. Вони вибірково впливають на
збудників певних захворювань, тому належить до відповідних груп
хіміотерапевтичних засобів:
1) засоби для профілактики і
лікування малярії (хініну дигідрохлорид, хінгамін, хлоридин, примахін, деякі
сульфаніламіди і сульфони);
2) засоби для лікування
амебіазу (метронідазол, хінгамін, еметину гідрохлорид, тетрацикліни,
ентеросептол, хініофон);
3) засоби для лікування
лямбліозу (метронідазол, тинідазол, фуразолідон);
4) засоби для лікування
трихомонозу (метронідазол, тинідазол, трихомонацид, фуразолідон);
5) засоби для лікування
токсоплазмозу (хлоридин, амінохінол, сульфадимезин);
6) засоби для лікування
балантидіазу (тетрацикліни, мономіцин, хініофон);
7) засоби для лікування
лейшманіозу (солюсурмін, мономіцин, метронідазол).
38.7. Засоби, які застосовують
при балантидіазі
Хіміотерапія
балантидіазу – протозойного захворювання, яке характеризується виразковим
ураженням товстої кишки, здійснюється, перш за все, антибіотиками –
мономіцином, тетрациклінами, ампіциліном, а також синтетичними протипротозойними
засобами – амінарсоном, метронідазолом тощо. Із антибіотиків найбільш
ефективним є мономіцин. Призначають його перорально по 0,15-0,25 г
(150000-250000 ОД) 4 рази на добу протягом двох 5-денних циклів з інтервалом у
5 днів. При важкому перебігу захворювання цей антибіотик доцільно поєднувати з
тетрацикліном (всередину по 0,2 г 4рази на добу за півгодини до або через
1 год після їди 2-3 циклами по 7днів). Лікування хворих на легкі або
середньоважкі форми балантидіазу проводять тетрациклінами, метронідазолом,
ампіциліном тощо.