Глава 36
Глава 36. Протиспірохетозні засоби

   Препарати цієї групи хіміотерапевтичних засобів використовують для лікування інфекційних захворювань, збудниками яких є патогенні спірохети (сифіліс, поворотний тиф) і лептоспіри (лептоспірози). Першими засобами лікування цих захворювань були препарати миш’яку (сальварсан, новарсенол, міарсенол і ін.), які ввів у медицину відомий німецький учений Пауль Ерліх, препарати ртуті тощо. Тепер, через їх високу токсичність і недостатню ефективність, вони не застосовуються.
   У наш час провідне значення в лікуванні спірохетозних захворювань, зокрема сифілісу, отримали антибіотики, перш за все, препарати бензилпеніциліну – натрієва, калієва і новокаїнова солі і біциліни (стор. 578). Вони проявляють швидку і активну трепонемоцидну дію, без розвитку стійкості збудника. Призначають їх курсами, тривалість яких визначається формою і стадією захворювання. Вводять препарати бензилпеніциліну внутрішньом’язо­во, наприклад, бензилпеніциліну натрієву сіль при первинній і вторинній стадіях сифілісу по 2-4 млн ОД щодобово, а при нейросифілісі – 12-24млнОД/до­бу. Ці препарати ефективні при будь-яких формах захворювання.
   Якщо у хворого на сифіліс наявна непереносимість цього антибіотика, використовуються інші – макроліди, рідше тетрацикліни. Еритроміцин є препаратом вибору для лікування сифілісу при непереносимості хворими біосин­тетичних пеніцилінів. Призначають по 0,5 г 4 рази на день. З групи тетрациклінів показаний доксициклін – по 0,2 г на добу протягом 20 днів.
   Для лікування всіх форм сифілісу використовують також препарати вісмуту, до яких належать бійохінол та бісмоверол.
   На відміну від вказаних антибіотиків, ці комплексні сполуки проявляють бактеріостатичний ефект лише відносно збудників сифілісу. Їм притаманна також протизапальна і розсмоктуюча дія. Останні властивості сполук вісмуту застосовуються не тільки при лікуванні цього інфекційного захворювання, особливо при нейросифілітичних ураженнях, але й при несифілітичних хворобах головного мозку, зокрема арахноенцефаліті, менінгомієліті, залишкових явищах після перенесеного інсульту тощо.
   Як за активністю, так і за швидкістю настання лікувального ефекту, препарати вісмуту значно поступаються антибіотикам. Оскільки бійохінол і бісмоверол не всмоктуються в ШКТ – їх уводять хворим тільки внутрішньом’язово.
   Бійохінол – суспензія 8 % йодвісмуту хініну в нейтралізованій персиковій олії, цегельно-червоного кольору. При зберіганні випадає в осад того ж кольору. Тому перед застосуванням препарат підігрівають на водяній бані до 40 оС і старанно збовтують. 1 мл суспензії містить 0,01 г металічного вісмуту.
   Препарат вводять тільки в м’язи верхнього зовнішнього квадранта сідниці по 3 мл 1 раз на 3 дні. На курс лікування сифілісу використовується 40-50мл препарату. Застосовується також при залишкових явищах несифілітич­них уражень ЦНС (менінгіти, травми голови, арахноенцефаліти та ін.).
   Бісмоверол – 7 % суспензія вісмутової солі моновісмутової кислоти в олії, білого кольору. При зберіганні випадає осад білого кольору. Вводиться тільки в м’язи по 1,5 мл 2 рази на тиждень. Ін’єкції проводяться так, як і бійохінолу. 1 мл суспензії містить 0,05 г металічного вісмуту. На курс лікування – 16-20 мл препарату.
   Механізм протиспірохетозної дії препаратів вісмуту зводиться до блокади сульфгідрильних груп ферментів спірохет, через оболонки яких вони легко проникають. Це призводить до порушення життєдіяльності спірохет і їх загибелі.
   Побічна дія препаратів проявляється ознаками ураження тих органів, в яких накопичуються іони вісмуту – нирок, печінки, кровотворної системи. Депонування їх у слизових оболонках ротової порожнини призводить до розвитку гінгівіту, стоматиту, появи сірої смужки на яснах навколо зубів. З профілактичною метою рекомендують часті полоскання рота. Для лікування уражень внутрішніх органів використовують унітіол.
   Протипоказані препарати вісмуту при ураженнях слизової оболонки рота, захворюваннях нирок, печінки тощо.
   Нерідко в програму лікування сифілісу включають також імуномодулятори, препарати, які прискорюють розсмоктування сифілітичних гум та ін.
   Препарати
   Бійохінол (Biiochinolum) – флакони по 100 мл.
   Бісмоверол (Bismoverolum) – флакони по 100 мл.